Рішення від 10.06.2025 по справі 904/1641/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2025м. ДніпроСправа № 904/1641/25

За позовом Приватного підприємства «Укрпалетсистем» (11571, Житомирська область, Коростенський район, с. Ушомир, вул. Березюка, буд. 15, код ЄДРПОУ 32285225)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Знаки.УА» (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, бул. Слави, буд. 42, офіс 11, код ЄДРПОУ 42760850)

про стягнення 22 277,67 гривень

Суддя Дичко В.О.

Без виклику (повідомлення) учасників справи.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство «Укрпалетсистем» звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Знаки.УА» про стягнення збитків у сумі 22 277,67 гривень.

Судові витрати просить покласти на відповідача.

В обґрунтування позову зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Знаки.УА» не виконало свої зобов`язання за договором поставки № 1064-ДЗ-2021 від 23.03.2021 та Податковим кодексом України щодо реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв`язку з чим позивач позбавлений права включити суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту та скористатись правом зменшення податкового зобов`язання на суму 22 277,67 гривень.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 904/1641/25 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними в матеріалах справи документами.

Згідно з ч.ч. 1, 4, 5 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система.

Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Електронний кабінет це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.

Згідно з абз. 1 ч. 7 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Відповідно до п. 17 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21 (з наступними змінами та доповненнями, далі Положення), особам, які зареєстрували Електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (далі ЄСІТС), суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.

Згідно з абз. 1 п. 24 Положення підсистема «Електронний суд» (Електронний суд) підсистема ЄСІТС, що забезпечує можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, між користувачем цієї підсистеми та Вищою радою правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи.

Відповідно до п. 42 Положення засобами ЄСІТС в автоматичному режимі здійснюється перевірка наявності в особи зареєстрованого Електронного кабінету.

У разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі.

В іншому випадку до автоматизованої системи діловодства надходить повідомлення про відсутність в особи зареєстрованого Електронного кабінету.

Судом з`ясовано, що відповідач має зареєстрований електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС, у зв`язку з чим ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2025 у справі № 904/1641/25 надіслана до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю «Знаки.УА», що підтверджується довідкою Господарського суду Дніпропетровської області про доставку електронного листа (а.с. 63), згідно з якою вказана ухвала Господарського суду Дніпропетровської області доставлена до електронного кабінету відповідача 12.04.2025 о 09:09 год.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Знаки.УА» повідомлено про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2025 про відкриття провадження у справі № 904/1641/25, з урахуванням вимог ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Будь-яких клопотань про продовження зазначеного процесуального строку в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Знаки.УА» не надходило, поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується з абз. 1 ч. 2 ст. 178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Знаки.УА» не скористалось своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, тому господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Ураховуючи предмет та підстави позову в даній справи, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позовну заяву, так і доказів, у разі їх наявності, чого Товариство з обмеженою відповідальністю «Знаки.УА» не зробило, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідач суду також не повідомив.

З огляду на достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, беручи до уваги принципи змагальності сторін та диспозитивності господарського судочинства, передбачені п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, у межах наданих йому повноважень, створив належні умови учасникам судового процесу для реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Згідно з ч. 1 ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 «Розгляд справ у порядку спрощеного позовного провадження» цього Кодексу.

Ураховуючи, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Знаки.УА» не скористалось наданим законом правом на подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, господарський суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

З огляду на приписи ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення підписано без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані письмові докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування в даній справі є обставини укладення договору поставки, строк дії договору, умови поставки товару, порядок розрахунків за товар, наявність/відсутність оплат за поставлений товар, факти реєстрації/нереєстрації податкових накладних на поставлений товар, наявність/відсутність підстав для стягнення збитків, завданих у вигляді неотриманого податкового кредиту.

23 березня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Знаки.УА» (далі постачальник) та Приватним підприємством «Укрпалетсистем» (далі покупець) укладено договір поставки № 1064-ДЗ-2021 (а.с. 19-23, далі Договір).

Згідно з пунктом 1.1 Договору у порядку та на умовах, визначених даним Договором, постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупця товар разом з товаросупровідною документацією, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити його.

Відповідно до пункту 1.2 Договору найменування, одиниця виміру, загальна кількість, ціна за одиницю товару, що підлягає поставці за цим Договором, визначаються у рахунках-фактурах/специфікаціях та остаточно узгоджуються сторонами у видаткових накладних, що є невід`ємною частиною Договору.

Згідно з пунктом 1.3 Договору постачальник гарантує, що він є власником товару, який поставляється за цим Договором, також гарантує, що товар не є проданим, переданим, заставленим третім особам, не знаходиться під арештом, судових справ та інших заборон щодо його відчуження немає, товар не є обтяженим ніякими зобов`язаннями чи жодними претензіями третіх осіб. Якщо ця інформація у подальшому не буде відповідати дійсності, внаслідок чого покупцю будуть пред`явлені санкції з боку державних органів, підтверджені рішенням суду, то продавець зобов`язується сплатити суми нарахованих покупцю податкових зобов`язань, штрафів та збитків.

Згідно з пунктом 2.3 Договору поставка товару здійснюється постачальником на підставі замовлення, що надається покупцем, у порядку, передбаченому цим Договором, на умовах DDP склад покупця (відповідно до Інкотермс в редакції 2010 року). У разі здійснення поставки товару третьою стороною (кур`єрською/транспортною компанією) витрати на доставку покладаються на постачальника.

Згідно з пунктом 2.4 Договору постачальник зобов`язаний поставити товар покупцю протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту здійснення покупцем 100% попередньої оплати вартості товару в порядку, визначеному даним Договором.

На підставі пункту 2.6 Договору право власності на товар, а також ризик його випадкової загибелі, знищення або випадкового пошкодження переходить від постачальника до покупця з дати фактичної передачі (приймання) товару, що підтверджується підписаними сторонами відповідних видаткових накладних.

Згідно з пунктом 3.1 Договору загальна сума цього Договору сторонами не обмежується і визначається на підставі вартості всього фактично поставленого постачальником товару покупцю відповідно до видаткових накладних протягом дії даного Договору.

Згідно з пунктом 3.2 Договору покупець здійснює 100% попередню оплату вартості товару.

На підставі пункту 3.4 Договору ціна на товар, поставка якого здійснюється відповідно до умов цього Договору, встановлюється у національній валюті України гривні.

Згідно з пунктом 3.6 Договору розрахунки між сторонами здійснюються в безготівковій формі, шляхом перерахування відповідних грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Згідно з пунктом 3.7 Договору постачальник підтверджує та гарантує, що він у повному обсязі ознайомлений з вимогами, які висуваються податковим законодавством щодо виписки податкових накладних в електронній формі та обов`язкової реєстрації усіх податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлені законом строки, що є обов`язковою умовою для виникнення у покупця права на податковий кредит.

Відповідно до пункту 6.1 Договору у випадку невиконання чи неналежного виконання стороною обов`язків згідно даного Договору вона несе відповідальність у порядку, передбаченому чинним законодавством України та цим Договором. Порушенням Договору є його невиконання або неналежне виконання, а саме виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору.

Відповідно до пункту 6.2 Договору сторона, що порушила цей Договір, зобов`язана відшкодувати збитки, завдані таким порушенням.

Згідно з пунктом 7.2 Договору якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного законодавства України.

Згідно з пунктом 9.1 Договору даний Договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2025 року. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє сторони від виконання своїх зобов`язань за цим Договором, які виникли до моменту закінчення строку його дії.

На підставі пункту 10.8 Договору у разі повної сплати за товар та відсутності зареєстрованих податкових накладних в установлені законодавством терміни постачальник сплачує на користь покупця штраф в розмірі суми ПДВ по незареєстрованих податкових накладних.

Сплата штрафних санкцій та відшкодування завданих збитків здійснюються на підставі направленої покупцем претензії постачальнику, шляхом перерахування постачальником на поточний рахунок покупця відповідної суми грошових коштів протягом десяти календарних днів з дати отримання постачальником вказаної претензії, або шляхом зменшення грошового зобов`язання покупця та проведення відповідного взаємозаліку між сторонами.

У разі невиконання постачальником зобов`язань, зазначених у цьому пункті, покупець має право стягнути суму штрафних санкцій та/або завданих збитків в судовому порядку.

Якщо постачальником було сплачено штраф на користь покупця в сумі ПДВ по незареєстрованих податкових накладних та в подальшому дані податкові накладні пройшли реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець зобов`язується повернути постачальнику суму коштів, що отримані покупцем в рамках даного пункту Договору, протягом десяти календарних днів з моменту отримання письмового повідомлення від постачальника про реєстрацію відповідних податкових накладних.

Позивач указує, що здійснив оплату за поставлений товар на умовах 100% попередньої оплати вартості товару, що підтверджується такими платіжними інструкціями (а.с. 42-48):

- № 2495 від 03.12.2021 на суму 37 608 грн, призначення платежу: оплата за дорожні знаки згідно рахунку 4746 від 02.12.2021 р. ПДВ (20%) 6 268 (снаб);

- № 3235 від 16.12.2021 на суму 3 876 грн, призначення платежу: оплата за тимчасові дорожні знаки згідно рахунку 4809 від 08.12.2021 р. ПДВ (20%) 646 (снаб);

- № 755 від 20.01.2022 на суму 1 836 грн, призначення платежу: оплата за дорожні знаки згідно рахунку 4874 від 14.12.2021 р. ПДВ (20%) 306 (снаб);

- № 1152 від 02.02.2022 на суму 10 668 грн, призначення платежу: оплата за дорожні знаки згідно рахунку 4882 від 14.12.2021 р. ПДВ (20%) 1 778 (снаб);

- № 1235 від 03.02.2022 на суму 870 грн, призначення платежу: оплата знаки пожежні згідно рахунку № 1040 від 13.01.2022 р. ПДВ (20%) 145 снаб;

- № 1238 від 03.02.2022 на суму 38 808 грн, призначення платежу: оплата дорожні знаки згідно рахунку № 1104 від 20.01.2022 р. ПДВ (20%) 6 468 грн;

- № 1300 від 04.02.2022 на суму 40 000 грн, призначення платежу: оплата дорожні знаки згідно рахунку № 1104 від 20.01.2022 р. ПДВ (20%) 6 666,67 гривень.

Відповідач на виконання п.п. 201.7, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України склав наступні податкові накладні:

- № 38 від 03.12.2021 на суму 37 608 грн, у тому числі ПДВ 6 268 грн (а.с. 37-38);

- № 167 від 16.12.2021 на суму 3 876 грн, у тому числі ПДВ 646 грн (а.с. 40);

- № 48 від 20.01.2022 на суму 1 836 грн, у тому числі ПДВ 306 грн (а.с. 35);

- № 12 від 02.02.2022 на суму 10 668 грн, у тому числі ПДВ 1 778 грн (а.с. 32-33);

- № 21 від 03.02.2022 на суму 870 грн, у тому числі ПДВ 145 грн (а.с. 27);

- № 22 від 03.02.2022 на суму 38 808 грн, у тому числі ПДВ 6 468 грн (а.с. 29-30);

- № 30 від 04.02.2022 на суму 40 000 грн, у тому числі ПДВ 6 666,67 грн (а.с. 24-25).

Зазначені податкові накладні Товариство з обмеженою відповідальністю «Знаки.УА» направило до Державної податкової служби України для реєстрації їх у Єдиному реєстрі податкових накладних. Податкові накладні прийнято, але їх реєстрація зупинена, що підтверджується такими квитанціями:

- № 9399033340 від 29.12.2021 (а.с. 39);

- № 9416554019 від 13.01.2022 (а.с. 41);

- № 9119109415 від 11.07.2022 (а.с. 36);

- № 9123618469 від 13.07.2022 (а.с. 26);

- № 9123632326 від 13.07.2022 (а.с. 31);

- № 9123860611 від 13.07.2022 (а.с. 28);

- № 9123873961 від 13.07.2022 (а.с. 34).

Приватне підприємство «Укрпалетсистем» надіслало відповідачу претензію № 79 від 31.01.2025 (а.с. 49-53), у якій просило перерахувати на поточний рахунок позивача неотриманий податковий кредит у сумі 22 277,67 гривень.

Приватне підприємство «Укрпалетсистем» повідомляє, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Знаки.УА» у визначені п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України строки за вказаними операціями не зареєструвало податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв`язку з чим позивач утратив можливість сформувати податковий кредит та зменшити податкове зобов`язання на суму 22 277,67 гривень. З огляду на вищевикладене, відповідач зобов`язаний відшкодувати Приватному підприємству «Укрпалетсистем» збитки в сумі 22 277,67 грн, що і стало причиною виникнення спору та звернення з позовом до суду.

Правовідносини, що виникли між сторонами у справі, є господарськими зобов`язаннями, тому згідно з ч. 2 ст. 4, ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частинами 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

На підставі ч.ч. 1, 6 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо наявності заперечень сторін щодо обсягів, строків, вартості та якості поставленого товару, а також щодо прийняття товару та його оплати.

Отже, суд дійшов висновку, що позивачем дотримані положення договору в частині виконання його зобов`язань щодо оплати товару.

Відповідно до абз. 1 п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з абз. 1 п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з абз. 1 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Таким чином, обов`язок скласти податкові накладні та зареєструвати їх в Єдиному реєстрі податкових накладних законом покладено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Знаки.УА».

Відповідно до абз.абз. 2, 23 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відсутність факту реєстрації платником податку продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

На підставі пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з абз. 1 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до абз. 3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з абз. 4 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Згідно з абз. 5 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

Як уже вказувалось, відповідно до абз. 1 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкові накладні та зареєструвати їх у Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента, що це зобов`язання буде виконано, оскільки лише підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Відповідно до абз. 25 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України у разі невиконання продавцем покладених на нього обов`язків щодо складення та реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних покупець (платник податку на додану вартість) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця.

Разом з тим, звернення покупця товарів зі скаргою на продавця (постачальника), який не виконав передбачений абз. 1 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України обов`язок, згідно з абз. 23 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України не надає покупцю права на включення суми податку з цих операцій до складу податкового кредиту, а можливість подання скарги на продавця (постачальника) є лише підставою для проведення його документальної позапланової перевірки контролюючим органом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.01.2022 у справі № 910/3338/21.

За правовим висновком, викладеним у п. 25 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18, належним способом захисту для позивача може бути звернення до контрагента з позовом про відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення контрагентом за договором обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з абз. 1 ч. 3 ст. 22 Цивільного кодексу України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

На підставі ч. 3 ст. 147 Господарського кодексу України збитки, завдані суб`єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

На підставі ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Збитки це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача.

Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, тому доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Такий правовий висновок викладено в п.п. 6.14-6.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18.

Для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Подібна правова позиція викладена в п. 14 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17.

Доказів на підтвердження реєстрації відповідачем податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних щодо поставки товару на загальну суму 22 277,67 грн матеріали справи не містять.

За правовим висновком, викладеним у п. 25 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18, хоча обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, невиконання цього обов`язку може завдати покупцю збитків.

Господарський суд погоджується з доводами Приватного підприємства «Укрпалетсистем», що Товариство з обмеженою відповідальністю «Знаки.УА» не виконало (не надало доказів виконання) вимог абз. 1 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України щодо складення та реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв`язку з чим позивач позбавлений можливості включити суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту та скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 22 277,67 гривень.

Ураховуючи вищевикладене, має місце прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку скласти і зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних, неможливістю включення Приватним підприємством «Укрпалетсистем» сум податку на додану вартість до податкового кредиту та зменшення податкового зобов`язання на вказану суму, що фактично є збитками позивача. Отже, наявні всі елементи складу господарського правопорушення.

Аналогічна правова позиція міститься в п. 55 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.01.2022 у справі № 910/3338/21.

Таким чином, факт відсутності реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних через нездійснення контрагентом за договором певних дій є достатнім доказом протиправної поведінки Товариства з обмеженою відповідальністю «Знаки.УА», порушення ним господарського зобов`язання наданої ним гарантії того, що інший контрагент за договором матиме право на користування податковим кредитом у розмірі сум податку на додану вартість.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч.ч. 1, 3 ст. 74, ст. 76, ч. 1 ст. 77, ст.ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному законодавстві міру належної поведінки особи, яка бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає у правовідносинах, у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідач не надав до суду контррозрахунок стягуваної суми, доводи і докази Приватного підприємства «Укрпалетсистем» не заперечив та не спростував.

З урахуванням вищевикладеного, надані позивачем докази є більш вірогідними, тому позовна заява Приватного підприємства «Укрпалетсистем» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Знаки.УА» збитків у сумі 22 277,67 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору в сумі 3 028 грн покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Приватного підприємства «Укрпалетсистем» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Знаки.УА» про стягнення 22 277,67 грн задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Знаки.УА» (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, бул. Слави, буд. 42, офіс 11, код ЄДРПОУ 42760850) на користь Приватного підприємства «Укрпалетсистем» (11571, Житомирська область, Коростенський район, с. Ушомир, вул. Березюка, буд. 15, код ЄДРПОУ 32285225) збитки в сумі 22 277,67 грн (двадцять дві тисячі двісті сімдесят сім гривень 67 копійок) та судовий збір у сумі 3 028 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок).

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 16.06.2025.

Суддя В.О. Дичко