Рішення від 13.06.2025 по справі 905/1097/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.06.2025 м. Харків Справа №905/1097/24

Господарський суд Донецької області у складі судді Ніколаєвої Л.В.,

розглянувши справу № 905/1097/24

за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (вул. Батумська, буд. 11, м. Дніпро, 49074)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасбізнесальянс» (просп. Будівельників, буд. 167, кв. 141, м. Маріуполь Донецької області, 87554)

про стягнення 722 608 грн 88 коп.,

без повідомлення (виклику) представників сторін,

Суть спору: Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі - АТ «А-Банк», позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасбізнесальянс» (далі - ТОВ «Донбасбізнесальянс», відповідач) про стягнення 722 608 грн 88 коп., з яких 499 999 грн 99 коп. - прострочена заборгованість по кредиту, 222 608 грн 89 коп. - заборгованість по процентах за користування кредитом. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням ТОВ «Донбасбізнесальянс» зобов`язань з повернення суми кредиту та сплати процентів за користуванням ним за кредитним договором від 15.06.2021 №50.73.0000000032.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.2024 справа передана на розгляд судді Ніколаєвій Л.В.

Ухвалою від 26.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав.

Щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача є: просп. Будівельників, буд. 167, кв. 141, м. Маріуполь Донецької області, 87554.

Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 №376 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» затверджений відповідний Перелік, відповідно до якого територія Маріупольського району за винятком с. Заїченко, с. Пікузи з 05.03.2022 і по теперішній час належить до тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України.

За інформацією Акціонерного товариства «Укрпошта», розміщеній на офіційному вебсайті (https://offices.ukrposhta.ua), відділення в м. Маріуполь Донецької області тимчасово не функціонують, а тому пересилання поштової кореспонденції до м. Маріуполь Донецької області наразі є неможливим.

Відповідно до ч.2 ст.12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованій території і які не мають електронного кабінету, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади України з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень або шляхом розміщення тексту відповідного судового рішення на офіційному веб-порталі судової влади України з урахуванням вимог, визначених Законом України «Про доступ до судових рішень», у разі обмеження доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень. З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення.

З огляду на викладене, відповідач про розгляд справи був повідомлений шляхом розміщення відповідного повідомлення на сайті суду за посиланням https://dn.arbitr.gov.ua/sud5006/pov/1660196/.

Також електронний примірник ухвали від 26.08.2024 направлений на адресу електронної пошти ТОВ «Донбасбізнесальянс»: ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зазначена позивачем у позові, та отриманий ним 29.08.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Крім того, господарським судом здійснено спробу передати відповідачу телефонограму за телефонним номером НОМЕР_2, що зазначений в позові та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак встановити зв`язок не вдалось.

Враховуючи, що господарським судом вжито всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про розгляд судової справи та забезпечення реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів, спір вирішено за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

На підставі ч. 4 ст. 240 ГПК України 13.06.2025 господарським судом підписано рішення без його проголошення.

Щодо строку розгляду справи.

Справа розглянута з перевищенням строку, встановленого ст. 248 ГПК України, з об`єктивних причин, пов`язаних з дією воєнного стану на території України, поточною ситуацією у м. Харків, який є прифронтовим містом, особливим режимом роботи суду в умовах воєнного стану (дистанційний (віддалений) режим роботи суду або в приміщенні суду (за необхідності та в умовах безпеки), обмежений доступ до приміщення суду).

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч.2 ст.1054 ЦК України).

У відповідності до вищезазначених приписів законодавства, 15.06.2021 між АТ «А-Банк» як банком та ТОВ «Донбасбізнесальянс» як позичальником у письмовому вигляді укладений кредитний договір №50.73.0000000032, за умовами п.А.1 якого вид кредиту - відновлювальна кредитна лінія. В рамках відновлювальної кредитної лінії надаються грошові кошти (далі - кредит або транш) в розмірі та на умовах, передбачених цим договором. Кредитні кошти надаються банком окремими частинами - траншами. Сума запитуваного позичальником траншу не може перевищувати ліміт кредитної лінії, зазначений в п.А.2 цього договору, зменшений на суму фактичної заборгованості позичальника за цим договором.

Відповідно до п.А.2 кредитного договору ліміт цього договору: 500 000 грн 00 коп., в тому числі на наступні цілі: у розмірі 500 000 грн 00 коп. на поповнення обігових коштів.

Кредит надається на термін: 24 місяців з дати укладення договору. Згідно зі ст.ст.212, 651 Цивільного кодексу України у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених цим договором, банк на свій розсуд, починаючи з 31-го дня порушення будь-якого із зобов`язань, має право змінити умови цього договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення позичальником заборгованості за цим договором у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою. У випадку погашення заборгованості у період до закінчення 30 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов`язань, кінцевим терміном повернення кредиту є 14.06.2023 (п.А.3 кредитного договору).

Згідно з п.А.7 кредитного договору за користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі: для траншів строком до 60 днів - 19,9% річних, строком до 90 днів - 21,9% річних, для траншів строком до 180 днів - 23,9% річних та є фіксованою процентною ставкою у вказаний період.

Датою сплати процентів є 25-е число місяця, починаючи з дати підписання цього договору, якщо інше не передбачено п.7.3 цього договору. У випадку несплати процентів у зазначений термін вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання цього договору згідно з п.2.3.2 цього договору) (п.А.9 кредитного договору).

У відповідності до п.1.1 кредитного договору банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати позичальнику кредит у вигляді згідно з п.А.1 цього договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п.А.2 цього договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці п.2.1.2 цього договору в обмін на зобов`язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни. Відновлювальна кредитна лінія (далі - кредит) надається банком для здійснення позичальником платежів, пов`язаних з його господарською діяльністю, шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника з подальшим перерахуванням на адресу одержувача.

Згідно з п.1.2 кредитного договору термін повернення кредиту зазначений у п.А.3 цього договору. Зазначений термін може бути змінений згідно з п.п.А.13, 2.3.2, 2.4.1 цього договору.

За користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п.п.1.2, 2.2.3, 2.2.4, 2.2.17, 2.2.18, 2.3.2, 2.4.1 цього договору позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у п.А.7 цього договору. У випадку встановлення банком у порядку, передбаченому п.2.3.12 цього договору зменшеної процентної ставки, умови цього пункту вважаються скасованими з дати встановлення зменшеної процентної ставки (п.4.1 кредитного договору).

Сплата процентів за користування кредитом, передбачених п.п.4.1, 4.2 цього договору здійснюється у дату сплати процентів. Дата сплати процентів зазначена у п.А.9 цього договору. Якщо повне погашення кредиту здійснюється у дату, відмінну від зазначеної у цьому пункті, то останньою датою погашення процентів, розрахованих від попередньої дати погашення до дня фактичного повного погашення кредиту, є дата фактичного погашення кредиту.

Відповідно до п.6.2 кредитного договору цей договір набуває чинності з моменту надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту у межах зазначених у них сум та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов`язань сторонами за цим договором.

У п.6.4 кредитного договору сторони погодили, що дія договору автоматично продовжується на кожні наступні 12 календарних місяців і на тих самих умовах, якщо жодна зі сторін не попередить у письмовій формі іншу сторону про припинення його дії не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення строку цього договору.

На виконання умов п.п.А.2, 1.1 кредитного договору банком на підставі заяви позичальника від 31.01.2022 на видачу кредитних коштів з терміном повернення траншу 30.03.2022 у сумі 300 000 грн 00 коп. видано відповідні грошові кошти, що підтверджується меморіальним ордером від 31.01.2022 №TR.21864726.22912.64999.

Також на підставі заяви позичальника від 09.02.2022 на видачу кредитних коштів з терміном повернення траншу 09.04.2022 у сумі 200 000 грн 00 коп. видано відповідні грошові кошти, що підтверджується меморіальним ордером від 09.02.2022 №TR.22014145.19565.70198.

Отже, позивачем доведений факт видачі ТОВ «Донбасбізнесальянс» траншів на загальну суму 500 000 грн 00 коп.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, тобто неналежне виконання.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Приписами ч.1 ст.530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Аналізуючи умови кредитного кредиту щодо строку повернення наданих кредитних коштів, суд зазначає наступне.

Кредит надається на термін: 24 місяців з дати укладення договору. Згідно зі ст.ст.212, 651 Цивільного кодексу України у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених цим договором, банк на свій розсуд, починаючи з 91-го дня порушення будь-якого із зобов`язань, має право змінити умови цього договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення позичальником заборгованості за цим договором у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою. У випадку погашення заборгованості у період до закінчення 90 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов`язань, кінцевим терміном повернення кредиту є 14.06.2023 (п.А.3 кредитного договору).

Відповідно до п.А.5 кредитного договору позичальник погашає повністю до нуля заборгованість по цьому договору через транзитний рахунок, зазначений у п.А.4 цього договору, у термін до 60 днів, 90 днів, 180 днів з моменту її виникнення за кожним окремим траншем. Кожен транш надається позичальнику на підставі поданої ним заяви за формою, викладеною у додатку №1 до цього договору.

У заяві на видачу кредитних коштів від 31.01.2022 позичальник просив видати кредит у сумі 300 000 грн 00 коп. з метою використання - для використання на поповнення обігових коштів, з датою погашення 30.03.2022.

У свою чергу, у заяві на видачу кредитних коштів від 09.02.2022 позичальник просив видати кредит у сумі 200 000 грн 00 коп. з метою використання - для використання на поповнення обігових коштів, з датою погашення 09.04.2022.

Отже, на підставі заяв позичальника від 31.01.2022 та від 09.02.2022 термін повернення кредиту склав 60 днів.

Як уже зазначалось, банком на зазначених вище у відповідних заявах позичальника умовах 31.01.2022 видані грошові кошти в сумі 300 000 грн 00 коп., що підтверджується меморіальним ордером від 31.01.2022 №TR.21864726.22912.64999, та 09.02.2022 - у сумі 200 000 грн 00 коп., що підтверджується меморіальним ордером від 09.02.2022 №TR.22014145.19565.70198.

Відповідно до п.2.1.2 кредитного договору банк зобов`язується надати кредит шляхом перерахування кредитних коштів на підставі розрахункових документів позичальника на цілі, відмінні від сплати страхових та/або інших платежів, у межах суми, обумовленої п.1.1 цього договору, а також за умови виконання позичальником зобов`язань, передбачених п.2.2.1, 2.2.13 цього договору. Для отримання кредиту (або його частини траншу) позичальник зобов`язується не пізніше дати отримання кредиту, що планується, надати до банку попередню заяву згідно з додатком №1 до цього договору із зазначенням суми кредиту та терміну його надання. Транш надається банком позичальнику на строк, зазначений в заяві, шляхом перерахування суми кредитного траншу на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1 , відкритий у банку. Транш надається позичальнику в тому випадку, якщо заява, подана позичальником, відповідає умовам цього договору та погоджена банком. Позичальник зобов`язаний повністю погасити заборгованість за отриманим траншем в дату, зазначену у заяві. Зобов`язання з видачі кредиту або його частини траншу згідно з умовами цього договору виникають у банку зі дня надання позичальником розрахункових документів (згідно з додатком №1 до цього договору) на використання кредиту у межах зазначених у них сум у порядку, передбаченому п.2.4.2 та з урахуванням п.1.1 цього договору. Зобов`язання з видачі кредиту або його частини траншу на сплату страхових та/або інших платежів виникають у банку у випадку непред`явлення позичальником документів, підтверджуючих сплату чергових страхових та/або інших платежів за рахунок інших джерел.

Позичальник зобов`язався відповідно до п.2.2 кредитного договору: використовувати кредит на цілі та у порядку, передбаченому п.1.1 цього договору (пп.2.2.1 п.2.2 кредитного договору); сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п.4.1, 4.2, 4.3 цього договору (пп.2.2.2 п.2.2 кредитного договору); погашати заборгованість з оборотністю згідно з п.А.5 цього договору (пп.2.2.3 п.2.2 кредитного договору); повернути кредит у терміни, встановлені п.п.1.2, 2.2.17, 2.2.18, 2.3.2 цього договору (пп.2.2.4 п.2.2 кредитного договору).

Згідно з п.4.5 кредитного договору у випадку, якщо дата погашення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки згідно з цим договором припадає на вихідний або святковий день, зазначені платежі повинні бути здійснені у банківський день, що передує вихідному або святковому дню. Банківський день - день, у який банківські установи України відкриті для проведення операцій з переказу грошових коштів з використанням каналів взаємодії з НБУ. У випадку, якщо дата погашення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки згідно з цим договором припадає на вихідний або святковий день та позичальник має відкриті в банку поточні рахунки, позичальник має право в порядку та на умовах, передбачених п.п.2.4.3, 2.4.4 цього договору, здійснити погашення кредиту та/або процентів за його користування у відповідний вихідний або святковий день.

Ураховуючи наведені умови договору, суд приходить до висновку, що у даному випадку визначення «кредит» та «транш» мають різні значення та строки їх виконання.

Так, «кредит» - це грошова сума, яка може бути надана банком у межах ліміту цього договору протягом 24 місяців з дати укладення договору (п.п.А.1, А.2, А.3, 1.2 кредитного договору) та має бути повернута у строк до 14.06.2023 за умови, якщо у відповідності до п.6.4 кредитного договору дія договору не буде продовжена.

Транш - це частина кредиту, яка надається банком позичальнику на підставі його заяви про видачу кредитних коштів, за формою, визначеною у додатку №1 до кредитного договору, на строк, зазначеній у відповідній заяві, та має бути повернута після його закінчення (п.п.А.1, А.5, 2.1.2).

Суд наголошує, що сторонами у кредитному договорі чітко зазначені строки повернення кредитних коштів за наданими траншами - в дату, зазначену у заяві (п.п.А.5, 2.1.2 кредитного договору), тобто 30.03.2022 та 09.04.2022 відповідно.

При цьому, кожний наданий банком транш є окремим зобов`язанням у розумінні приписів ст.509 ЦК України та ст.173 ГК України, яке має свій строк виконання.

Підсумовуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що граничними строками повернення кредитних коштів за заявою ТОВ «Донбасбізнесальянс» від 31.01.2022 у сумі 300 000 грн 00 коп. є 30.03.2022, за заявою від 09.02.2022 - 09.04.2022.

Такий висновок суду щодо визначення граничного строку повернення кредитних коштів за наданими банком траншами узгоджується з висновком Східного апеляційного господарського суду у подібних правовідносинах, викладеним у постанові від 20.02.2025 у справі № 913/389/24.

Як убачається із наданого АТ «А-Банк» розрахунку, позичальник кредитні кошти повернув частково за траншем від 31.01.2022 у сумі 00 грн 01 коп., заборгованість за розрахунком позивача за тілом кредиту за двома траншами складає 499 999 грн 99 коп., у т.ч. за траншем від 31.01.2022 у сумі 299 999 грн 99 коп., за траншем від 09.02.2022 - 200 000 грн 00 коп.

Указаний розрахунок відповідачем не оспорений.

Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача простроченої заборгованості за процентами за користування кредитом за період з 31.01.2022 до 30.06.2024 у сумі 222 608 грн 89 коп. суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ч.3 ст.346 ГК України кредити надаються банком під відсоток. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Частиною 2 ст.10561 ЦК України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно з п.А.7 кредитного договору за користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі: для траншів строком до 60 днів - 19,9% річних, строком до 90 днів - 21,9% річних, для траншів строком до 180 днів - 23,9% річних та є фіксованою процентною ставкою у вказаний період.

Датою оплати процентів є 25-е число місяця, починаючи з дати підписання цього договору, якщо інше не передбачено п.7.3 цього договору. У випадку несплати процентів у зазначений термін вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання цього договору згідно з п.2.3.2 цього договору) (п.А.8 кредитного договору).

Суд бере до уваги, що транші від 31.01.2022 та від 09.02.2022 надавалися позичальнику зі строком повернення до 60 днів, тому розмір процентів за користування кредитом є фіксованим та складає 19,9% річних.

Відповідач проценти за користування кредитом у межах наданих траншів не сплачував.

Водночас умовами п.2.3.4 договору сторони передбачили, що банк має право списувати грошові кошти з поточних рахунків позичальника згідно з п.2.2.6 цього договору при настанні термінів будь-якого з платежів, передбачених цим договором, у межах сум, що належать до сплати банку.

Скориставшись вказаним правом, банк списав з рахунків позичальника грошові кошти та зарахував їх в рахунок погашення процентів у сумі 18 403 грн 05 коп. (27.02.2022 - 4 145 грн 83 коп., 17.06.2022 - 14 257 грн 22 коп.) - за траншем від 31.01.2022, у сумі 1 768 грн 89 коп. (27.02.2022) - за траншем від 09.02.2022.

Відповідно до п.4.9 договору нарахування процентів та комісій здійснюється на дату сплати процентів, при цьому проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів на рік. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів не враховується.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок процентів за користування кредитом за траншем від 31.01.2022 за період з 31.01.2022 до 30.06.2024 у сумі 127 859 грн 45 коп., суд вважає його необґрунтованим, оскільки банком невірно визначений період нарахування процентів за наданим траншем.

Так, останнім днем для нарахування процентів за користування кредитом за вказаним траншем є 30.03.2022 (період нарахування складає з 31.01.2022 до 30.03.2022), тому обґрунтованими є проценти за зазначений період у сумі - 9 784 грн 17 коп. (299 999,99 х 59 х 19,9%/360=9 784,17).

Суд зазначає, що банком списано та спрямовано на погашення заборгованості по процентам за користування кредитом за вказаним траншем грошові кошти в загальній сумі 18 403 грн 05 коп., що підтверджується наданою банком випискою по особовому рахунку за період з 31.01.2022 по 26.07.2024, тобто повністю, при цьому залишок складає 8 618 грн 88 коп. (18 403,05 - 9 784,17 = 8 618,88).

Відповідно до п.4.7 договору зобов`язання за цим договором, у тому числі строк виконання яких згідно з умовами цього договору не настав, за умови реалізації банком права щодо стягнення неустойки згідно з розділом 5 цього договору, виконуються у наступній послідовності: кошти, отримані від позичальника, а також від іншим уповноважених осію/органів для погашення заборгованості за цим договором перш за все спрямовуються для відшкодування витрат/збитків банку згідно з п.п.2.2.15, 2.3.13 цього договору, далі - для погашення неустойки згідно з розділом 5 цього договору, далі - простроченої винагороди, далі - винагороди, далі - прострочених процентів, далі - процентів, далі - простроченого кредиту, далі - кредиту, якщо інше не передбачене п.7.3 цього договору. Під реалізацією права банку щодо стягнення неустойки згідно з розділом 5 цього договору, сторони погодили дії банку по розподілу грошей, отриманих від позичальника для погашення заборгованості, згідно з черговістю погашення заборгованості, зазначеної в цьому пункті договору. При цьому, сторони погодили, що додаткові вимоги до позичальника щодо реалізації банком свого права по стягненню неустойки не потрібні.

Суд ураховує, що списання коштів у сумі 14 257 грн 22 коп. мало місце 17.06.2022, тобто у вказану дату строк повернення кредитних коштів та нарахованих процентів за траншем від 09.02.2022 уже настав.

Отже, указаний залишок у сумі 8 618 грн 88 коп. слід віднести на погашення процентів за траншем від 09.02.2022.

Водночас, перевіривши наданий позивачем розрахунок процентів за користування кредитом за траншем від 09.02.2022 за період з 09.02.2022 до 30.06.2024 у сумі 94 749 грн 43 коп., суд вважає його необґрунтованим, оскільки банком невірно визначений період нарахування процентів за наданим траншем.

Так, останнім днем для нарахування процентів за користування кредитом за вказаним траншем є 09.04.2022 (період нарахування складає з 09.02.2022 до 09.04.2022), тому обґрунтованими є проценти за зазначений період у сумі - 6 633 грн 33 коп. (200 000,00 х 60 х 19,9%/360=6 633,33).

Як уже зазначалось судом, банк, скориставшись своїм правом на списання коштів, списав з рахунків позичальника грошові кошти та зарахував їх в рахунок погашення процентів за траншем від 09.02.2022 у сумі 1 768 грн 89 коп., що підтверджується випискою по особовому рахунку за період з 09.02.2022 по 26.07.2024.

Отже, заборгованість за процентами за користування кредитом за траншем від 09.02.2022 склала 4 864 грн 44 коп. (6 633,33 - 1 768,89 = 4 864,44).

Суд зауважує, що вказана сума процентів (4 864,44) погашається за рахунок залишку (8 618,88) від списання повністю в сумі 4 864 грн 44 коп., при цьому остаточний залишок після погашення процентів за наданими траншами в сумі 3 754 грн 44 коп. (8 618,88 - 4 864,44 = 3 754,44) слід віднести на погашення простроченої суми кредиту за траншем від 31.01.2022, що відповідає умовам п.4.7 договору.

Підсумовуючи наведене суд приходить до висновку про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором від 10.09.2021 №50.73.0000000032 за тілом кредиту за траншем від 31.01.2022 у сумі 296 245 грн 55 коп. (299 999,99- 3 754,44 = 296 245,55) та за траншем від 09.02.2022 у сумі 200 000 грн 00 коп., усього в загальній сумі 496 245 грн 55 коп. та необхідність відмови у позові в частині стягнення нарахованих банком процентів за користування кредитом, оскільки на момент звернення з позовом до суду вони були сплачені.

При цьому судом також враховано, що подальше нарахування процентів після встановлених судом граничних строків повернення траншів від 31.01.2022 та від 09.02.2022 (у цьому випадку після 30.03.2022 та 09.04.2022 відповідно) є неправомірним, зважаючи на наступне.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 зробила висновок про те, що припис абз.2 ч.1 ст.1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №912/1120/16 наведено висновки про те, що відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані ч.1 ст. 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за ч. 1 ст.1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення ст.625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені ст.625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за ч. 2 ст. 625 ЦК України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Велика Палата Верховного Суду наголосила, що вона вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч.1 ст.1048 ЦК України і охоронна норма ч.2 ст.625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч.1 ст.1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Таким чином, за правомірне користування кредитними коштами (в межах строку кредитування) стягуються проценти на підставі ч.1 ст.1048 ЦК України, а за неправомірне користування кредитними коштами (поза межами строку кредитування) - на підставі положень ч. 2 ст.625 ЦК України.

Одночасно, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затв. ЗУ від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05:30 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та триває по теперішній час.

Пунктом 18 розд. «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України установлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто, на період дії в Україні воєнного стану законодавець звільнив позичальника від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) та інших платежів за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором.

Отже, позов підлягає задоволенню частково.

Розв`язуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судовий збір у сумі 8 671 грн 31 коп. покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно ст.129 ГПК України.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч.3 ст.123 ГПК України).

Частиною 1 ст.124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У відповідності до ч.3 ст.124 ГПК України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У позовній заяві АТ «А-Банк» зазначило, що орієнтовний (попередній) розрахунок суми судових витрат на правничу допомогу «гонорар успіху» складає 15 000 грн 00 коп.

За змістом ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі ст.15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст.16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст.126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (ст.129 ГПК України).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Суд наголошує, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 цього Кодексу).

Суд бере до уваги, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Викладене відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постанові від 30.09.2020 у справі №379/1418/18, які в силу положень ч.4 ст.236 ГПК України враховуються при виборі і застосуванні норм права.

За змістом п.1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.126 цього Кодексу).

Як свідчать матеріали справи, 28.12.2023 між адвокатом Омельченком Євгеном Володимировичем та АТ «А-Банк» укладено договір №2812-1/2023 про надання правової допомоги, за умовами якого адвокат зобов`язується за дорученням клієнта на умовах та в порядку, передбаченому договором надати правову допомогу клієнту, як його представник в судах всіх інстанцій, органах державної влади та місцевого самоврядування, органах внутрішніх справ (поліції) та прокуратури, СБУ, фіскальної служби, виконавчої служби, перед підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності, а також громадянами та будь-якими іншими органами та особами, а клієнт зобов`язується сплатити адвокату гонорар за надані послуги, а також у випадку необхідності витрати, пов`язані з виконанням договору (п.1.1 договору).

Відповідно до п.4.1 договору гонорар адвоката за загальне надання правової допомоги клієнту складає суму в розмірі 24 754 грн 00 коп. Додатково за ведення кожної окремої судової справи клієнт сплачує «Гонорар успіху» відповідно до п.4.2 договору.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що додатковий гонорар за ведення кожної конкретної судової справи клієнта виплачується адвокату у вигляді «Гонорару успіху». «Гонорар успіху» становить 5% від ціни позову, але не менше 3 000 грн 00 коп. та не більше 15 000 грн 00 коп., по справах немайнового характеру «Гонорар успіху» становить 5 000 грн 00 коп.

Оплата гонорару адвоката проводиться у погодженому розмірі на підставі рахунку адвоката у строк до 15.01.2024 (п.4.3 договору).

Згідно з п.4.4 договору оплата «Гонорару успіху» проводиться після отримання відповідного судового рішення по справі.

У п.7.1 договору сторони передбачили, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами, але не раніше 01.01.2024 і діє до 31.12.2024.

Судом встановлено, що Омельченко Є.В є адвокатом в розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», що підтверджується інформацією з Єдиного реєстру адвокатів України, свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст.903 ЦК України у разі, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Суд зазначає, що відповідно до умов договору від 28.12.2023 №2812-1/2023 про надання правової допомоги у АТ «А-Банк» виник обов`язок сплатити адвокату Омельченку Є.В. витрати на надану професійну правничу допомогу адвоката у вигляді «Гонорару успіху» у сумі 15 000 грн 00 коп.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування сплачених судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін і зробила висновок, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44).

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» (Lavents v.Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», пункти 79 і 112 відповідно).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (пункт 268).

Відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Позивачем заявлено до стягнення «гонорар успіху» у сумі 15 000 грн 00 коп.

За оцінкою суду такий розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката з підготовки та подання до суду позовної заяви, беручи до уваги складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг виконаних адвокатом робіт та необхідний для їх виконання час, не відповідає критерію розумності їхнього розміру.

У цьому випадку, обґрунтованим розміром витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката є 10 000 грн.

Пунктом 3 ч.4 ст.129 ГПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, витрати АТ «А-Банк» на професійну правничу допомогу адвоката у цій справі в сумі 10 000 грн 00 коп. покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236 - 238, 240, 252 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасбізнесальянс», (просп. Будівельників, буд. 167, кв. 141, м. Маріуполь Донецької області, 87554, ідентифікаційний код 38470789) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (вул. Батумська, буд. 11, м. Дніпро, 49074, ідентифікаційний код 14360080) заборгованість за кредитом у сумі 496 245 грн 55 коп., судовий збір у сумі 5 954 грн 95 коп., витрати на надання правової допомоги адвоката в сумі 6 867 грн 42 коп.

3. В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Східного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 13.06.2025.

Суддя Л.В. Ніколаєва