Рішення від 05.06.2025 по справі 909/268/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.06.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/268/25

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л. М., секретаря судового засідання Андріїв Л. Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури, вул.Грюнвальдська, 11, м. Івано-Франківськ, 76000, в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби, вул. Костюшка, 8, м. Львів, Львівська обл., 79007; Управління Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області, вул.Василіянок, 48, м.Івано-Франківськ, 76018; Калуської міської ради, вул. І. Франка, 1, м. Калуш, Івано-Франківська область,77300,

до відповідачів: Приватного підприємства "Нако Інвест", вул. Данила Галицького, 305, с.Завій, Калуський район, Івано-Франківська область,77356;

Управління будівництва та розвитку інфраструктури Калуської міської ради, вул. Майдан Шептицького, буд. 2, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77301

про визнання недійсною додаткової угоди до договору,

за участі:

від прокуратури: Андрусяк Наталія Андріївна;

від позивача Західного офісу Держаудитслужби та Управління Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області не з`явилися;

від відповідачів Приватного підприємства "Нако Інвест" та Управління будівництва та розвитку інфраструктури Калуської міської ради не з`явилися;

встановив: заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури звернувся з позовом до Господарського суду Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби, Управління Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області, Калуської міської ради до Приватного підприємства "Нако Інвест", Управління будівництва та розвитку інфраструктури Калуської міської ради про визнання недійсною додаткової угоди № 2 від 12.12.2024 до договору № 2 від 21.03.2022, укладеного між Управлінням будівництва та розвитку інфраструктури Калуської міської ради та Приватним підприємством "Нако Інвест".

Щодо представництва прокурором інтересів держави.

За приписами пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України, прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Ця стаття визначає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99, Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Однією з підстав для представництва є бездіяльність компетентного органу, яку прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 містяться такі правові висновки стосовно представництва прокурором інтересів держави в суді:

- бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк;

- звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення;

- невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо;

- прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим;

- частина 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Водночас необхідно відзначити, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Виходячи з системного аналізу наведених правових норм та судової практики стосовно представництва прокурором інтересів держави в суді, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.

При цьому в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

Наявність бездіяльності компетентного органу повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин.

Наведені висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 05.10.2022 у справі № 923/199/21.

Як зазначає заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури, правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) оспорюваних додаткових угод, на підставі яких ці кошти витрачено, такому суспільному інтересу не відповідає.

Виконання зобов`язань за додатковою угодою, укладеною з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, призводить до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, що не відповідає меті Закону України «Про публічні закупівлі» та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі, закріпленими в статті 3 даного Закону.

Укладення додаткових угод до договору всупереч вимогам чинного законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання вимог законодавства у цій сфері становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора (постанова Верховного Суду від 21.03.2019 у справі №912/989/18).

Стосовно повноважень органів Держаудитслужби.

Відповідно до ч. 4 ст. 7 Закону України "Про публічні закупівлі" центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснює контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.

Моніторинг закупівель здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи (ч. 1 ст. 8 указаного Закону).

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Головними завданнями органу державного фінансового контролю серед інших є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, ефективним використанням коштів, дотриманням законодавства про закупівлі (ч. 1 ст. 2 цього Закону).

При цьому на підставі п. п. 8, 10 ч. 1 ст. 10 зазначеного Закону органу державного фінансового контролю надається право, зокрема, порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43, Держаудитслужба є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Основними завданнями Держаудитслужби є реалізація державної політики у сфері державного фінансового контролю; здійснення державного фінансового контролю, спрямованого на оцінку ефективного, законного, цільового, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, досягнення економії бюджетних коштів (пп. пп. 1, 3 п. 3 указаного Положення).

Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства, а саме звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (абз. абз. 1, 3 п. п. 9 п. 4 цього Положення).

Згідно з п. п. 20 п. 6 зазначеного Положення Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушеннями законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.

Таким чином, саме Держаудитслужба наділена повноваженнями щодо здійснення заходів державного фінансового контролю з метою ефективного, законного, результативного використання державних фінансових ресурсів, досягнення економії бюджетних коштів, у тому числі у сфері здійснення публічних закупівель.

Верховний Суд у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 906/296/18, від 20.02.2019 у справі № 912/894/18, від 10.04.2019 у справі № 909/569/18, від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18, від 21.05.2019 у справі № 912/895/18, від 29.05.2019 у справі № 909/545/18, від 20.11.2019 у справі № 912/2887/18, від 29.07.2020 у справі № 924/316/18, від 30.07.2020 у справі № 904/5598/18, від 01.09.2020 у справі № 911/1534/19, від 06.10.2020 у справі № 905/121/19 неодноразово вказував на наявність у Державної аудиторської служби України права на звернення до суду з позовами про визнання недійсними договорів про закупівлю та сформував однозначний правовий висновок, згідно з яким ця служба є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у таких правовідносинах.

Так, саме Держаудитслужба в даному випадку є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель, у зв`язку з чим прокурором правомірно визначено Західний офіс Держаудитслужби, як позивача у даній справі.

Стосовно повноважень Калуської міської ради.

В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування (стаття 7 Конституції України).

Відповідно до частин першої та другої ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

При цьому орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (ст. 18-1 Закону).

Пунктом 18 ч. 1 ст. 2 БК України передбачено, що головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до ст. 22 БК України отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.

Відповідно до п. 1.1 Положення про Управління будівництва та розвитку інфраструктури Калуської міської ради, затвердженого рішенням Калуської міської ради № 3128 від 28.05.2020 (далі - Положення), Управління утворене Калуською міською радою є структурним підрозділом Калуської міської ради, підзвітним і підконтрольним Калуській міській раді та міському голові.

У п. 1.4 передбачено, що Управління є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах Державного казначейства, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням, кутовий та інші штампи із своєю назвою та інші реквізити.

Одним із основних завдань управління є забезпечення реалізації державної політики у галузі будівництва та ефективне використання капітальних вкладень, що спрямовуються на цю мету (п. 2.1.1 Положення).

Згідно з п. 4.1 Управління будівництва та розвитку інфраструктури Калуської міської ради утримується за рахунок коштів міського бюджету та коштів, передбачених у вартості будівництва на утримання служби замовника.

Враховуючи наведене, Управління у спірних правовідносинах діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником зазначеного товару в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня - Калуською міською радою.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування визначено рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, розпорядження якими від імені та в інтересах територіальних громад здійснюють органи місцевого самоврядування (ч. 3 ст. 16, ч. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Використання коштів місцевого бюджету з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу місцевого самоврядування, якими за ст. 142 Конституції України, у тому числі, є доходи і кошти місцевих бюджетів, що у свою чергу, завдає шкоду інтересам держави, яка згідно зі ст. 7 Конституції України гарантує місцеве самоврядування.

Окрім того, у відповідності до ст. 114 Бюджетного кодексу України до повноважень відповідних місцевих рад з контролю за дотриманням бюджетного законодавства належить, зокрема, контроль за виконанням рішення про місцевий бюджет; інші повноваження, передбачені цим Кодексом, законом про Державний бюджет України та рішенням про місцевий бюджет.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію щодо наявності в органів місцевого самоврядування повноважень на звернення до суду з позовами про визнання недійсними договорів про закупівлю. Такої позиції Верховний Суд дотримується в постановах від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18, від 30,07.2020 у справі №904/5598/18, від 19.08.2020 у справі № 923/449/18, від 25.08.2020 у справі №913/153/19, від 19.05.2022 у справі №904/5558/20 тощо.

Також про право органів місцевого самоврядування звертатися до суду з позовом з метою реалізації своїх повноважень та забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування, а також захисту прав та інтересів відповідної територіальної громади зазначено у п. 58 постанови Верховного Суду від 23.02.2024 у справі №300/22 89/23.

Враховуючи, що джерелом фінансувався договору визначено кошти місцевого бюджету м. Калуш, Управління є структурним підрозділом Калуської міської ради, підзвітне і підконтрольне їй, саме міська рада є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, оскільки, будучи органом місцевого самоврядування та здійснюючи затвердження та виконання місцевого бюджету, контролює його виконання, у тому числі підзвітними та підконтрольними їй установами.

Щодо нездійснення органами, уповноваженими державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, такого захисту.

Згідно з абз. абз. 1- 3 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Івано-Франківською обласною прокуратурою на виконання вимог абз. 4 ст. 23 указаного Закону, листом від 02.01.2025 № 15-6вих-25 повідомлено Калуську міську раду про виявлені порушення вимог бюджетного законодавства при укладенні додаткової угоди до договору.

Зазначеним листом також витребувано відомості щодо вжитих і запланованих заходів із захисту порушених інтересів держави.

Калуською міською радою направлено відповідь на вищевказаний лист від 21.01.2025 № 94/02-38-04, яким повідомлено про те, що основний договір на даний час чинний та про передбачене фінансування із місцевого бюджету на 2022 рік.

Позовної заяви до суду про визнання недійсним додаткової угоди № 2 від 12.12.2024 до договору на даний час не пред`явлено.

Івано-Франківська обласна прокуратура на виконання вимог, установлених абз. 4 ч. 4 ст. 23 указаного Закону, листом від 19.02.2025 № 15-201вих-25 повідомила Західний офіс Держаудитслужби в особі Управління Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області про виявлені порушення вимог бюджетного законодавства при укладенні додаткової угоди до договору. Зазначеним листом також витребувано відомості щодо вжитих і запланованих заходів із захисту порушених інтересів держави.

Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області листом- відповіддю від 27.02.2025 № 130913-17/384-2025 повідомлено обласну прокуратуру, що за результатами аналізу питань визначення предмета закупівлі, відображення закупівлі у річному плані (додатку), оприлюднення інформації про закупівлю, відповідності тендерної документації вимогам Закону України "Про публічні закупівлі", розгляду тендерної пропозиції учасника ПП "НАКО ІНВЕСТ", своєчасності укладення договору про закупівлю та його оприлюднення, відповідності умов договору умовам тендерної пропозиції учасника - порушень не встановлено. В Управління відсутні будь-які підстави для вжиття заходів щодо визнання недійсним договору від 21.03.2022 № 2 та додаткових угод до нього та відповідно такі заходи не вживались.

Зазначене свідчить, що Західний офіс Держаудитслужби в особі Управління Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області не вжив жодних заходів із захисту порушених інтересів держави, викладених у листі Івано-Франківської обласної прокуратури, не звернувся до суду з необхідним позовом, а також не проінформував про заплановані заходи задля усунення порушень указаних інтересів конкретні строки їх вжиття.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 зроблено висновок, згідно з яким факт незвернення до суду органу, уповноваженого державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, з позовом свідчить про те, що такий орган неналежно виконує свої повноваження щодо необхідного захисту, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади населеного пункту - та звернення до суду з позовом.

Отже, органом, уповноваженим державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах - Західним офісом Держаудитслужби в особі Управління Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області, Калуською міською радою допущено нездійснення необхідного захисту - не пред`явлено до суду позов про визнання недійсною додаткової угоди до договору.

Наведене свідчить про те, що заступником керівника Івано-Франківської обласної прокуратури дотримано порядок, передбачений статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".

За наведених обставин вбачаються підстави для представництва прокурором інтересів держави та звернення до суду із вказаним позовом.

Позиція заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури та позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що додаткова угода №2 від 12.12.2024 до договору №2 від 21.03.2022, укладена між Управлінням будівництва та розвитку інфраструктури Калуської міської ради та Приватним підприємством "НАКО ІНВЕСТ" з порушення вимог ч. 1 та ч. 5 ст. 203 ЦК України, п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України „Про публічні закупівлі" внаслідок зловживання Управлінням та ПП „НАКО ІНВЕСТ" правом та ігнорування обов`язків щодо ефективного використання бюджетних коштів, не націлена на настання реальних наслідків, постає необхідність у визнанні її судом недійсною.

Станом на час укладення додаткової угоди № 2 від 12.12.2024 не встановлено обставин, з наявністю яких пов`язується можливість зміни істотних умов договору про закупівлю в частині продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань.

Додатковою угодою № 2 від 12.12.2024 незважаючи на те, що строк виконання робіт продовжено до 31.12.2025 до графіку фінансування будівництва внесено зміни та не зазначено суму фінансування робіт на 2025 рік, оскільки ні у місцевому, ні у державному бюджетах не передбачено фінансування вказаних видатків на 2025 рік.

Позиція відповідача Приватного підприємства "Нако Інвест", Управління будівництва та розвитку інфраструктури Калуської міської ради.

Відзиву на позов або будь-яких заперечень на позов не подавали, участь представників в судових засіданнях не забезпечили.

Обставини справи, дослідження доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.

Управлінням будівництва та розвитку інфраструктури Калуської міської ради в електронній системі закупівель опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів щодо закупівлі робіт (ідентифікатор публічної закупівлі UA-2022-02-02-005093-b).

Назва предмета закупівлі: "Нове будівництво багатофункціонального спортивного комплексу за адресою: вул. Ринкова, в м. Калуші Івано-Франківської області".

Очікувана вартість предмета закупівлі становила 145110556 грн з ПДВ.

За результатами закупівлі 21.03.2022 Управлінням будівництва та розвитку інфраструктури Калуської міської ради із Приватним підприємством "НАКО ІНВЕСТ" укладено договір підряду № 2 предметом якого є виконання робіт по об`єкту: "Нове будівництво багатофункціонального спортивного комплексу за адресою:вул. Ринкова, в м.Калуші Івано-Франківської області" (ДК 021:2015 45210000-2 - Будівництво будівель).

Відповідно до п. 3.1 договору загальна вартість робіт визначається на основі тендерної договірної ціни, що складає - 145010977,30 грн, з урахуванням ПДВ - 24168496,21 грн.

Згідно з п. 3.2 договору обсяги робіт та договірна ціна уточнюється замовником до графіку фінансування будівництва на відповідний рік.

Пунктом 10.1 договору визначено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2023, але в будь-якому разі до повного виконання зобов`язань сторонами за договором.

Згідно п. 13.2 договору, зобов`язання сторін щодо фінансування об`єкта визначаються згідно узгодженого сторонами графіку фінансування будівництва (додаток 2 цього договору).

Відповідно до п. 13.3 договору фінансування виконаних робіт здійснюється в межах фактичних надходжень відповідно до ст. 48 Бюджетного кодексу України. Бюджетні зобов`язання за договором буде здійснено у разі наявності та в межах відповідних бюджетних асигнувань.

Відповідно до п. 18.4 договору, істотні умови цього договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зазначених у ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції Закону України від 19.09.2019 № 114-ІХ), а саме:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема, з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договору про закупівлю;

3) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт або надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

4) погодження зміни ціни в договорі в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку;

5) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування;

6) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

7) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень ч. 6 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції Закону України від 19.09.2019 № 114/ІХ).

Згідно п. 20.1 договору жодна сторона не несе відповідальності за затримку в виконанні зобов`язань, або неможливість виконання зобов`язань за цим договором у випадку настання надзвичайних та невідворотних обставин, що об`єктивно знаходяться поза її контролем, а саме: загроза війни, стихійне лихо, епідемія, диверсії, сильний шторм, циклон, ураган/буревій, торнадо, повінь, тощо) за умови, що така подія впливає на належне виконання зобов`язань за цим договором, але не існувала на час укладення цього договору.

В подальшому, 03.10.2023 ПП "НАКО ІНВЕСТ" звернулось до Управління з листом , у якому просило укласти додаткову угоду на продовження терміну дії договору підряду № 2 від 21.03.2022 та терміну виконання робіт по даному об`єкту у зв`язку із форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), а саме триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України.

Сторонами підписано додаткову угоду № 1 від 15.12.2023, за умовами якої викладено в новій редакції п. 19.2 щодо термінів виконання робіт до 31.12.2024, а також в новій редакції викладено графіки виконання робіт та фінансування будівництва (додатки 1, 2 до договору).

ПП "НАКО ІНВЕСТ" 11.11.2024 знову звернулося до Управління з листом вих.№11/11-24-1 в якому просило продовжити термін дії договору та терміну виконання робіт по об`єкту у зв`язку з тимчасовою відсутністю фінансування даного об`єкту.

Укладеною сторонами додатковою угодою № 2 від 12.12.2024 внесено зміни до п.19.2 договору та змінено терміни виконання робіт до 31.12.2025, в новій редакції викладено графіки виконання робіт та фінансування будівництва (рік фінансування 2025) (додатки 1, 2 до договору).

При цьому, у графіку не передбачено суми фінансування об`єкта у 2025 року, а у розділі примітка вказано, що фінансування здійснюється при наявності коштів в замовника.

Згідно інформації Калуської міської ради від 21.01.2025 розмір бюджетного призначення на 2022 рік по об`єкту: "Нове будівництво багатофункціонального спортивного комплексу за адресою: вул. Ринкова, в м. Калуші Івано-Франківської області" визначено на підставі Рішення сесії Калуської міської ради від 27.01.2022 № 1204 "Про внесення змін до бюджету Калуської міської територіальної громади на 2022 рік" та становить - 31 000 грн.

Відповідно до інформації Івано-Франківської обласної ради від 21.01.2025 обласною радою рішення про виділення коштів на фінансування робіт по об`єкту: "Нове будівництво багатофункціонального спортивного комплексу за адресою: вул. Ринкова, в м. Калуші Івано-Франківської області" не приймались.

Відповідно до листа Міністерства фінансів України від 14.01.2025 упродовж 2022-2025 років кошти з державного бюджету для проведення робіт на об`єкт "Нове будівництво багатофункціонального спортивного комплексу за адресою: вул. Ринкова, в м. Калуші Івано-Франківської області" не виділялись.

Згідно інформації з веб-порталу з відкритими даними про використання публічних коштів "Spending" розрахунки за вказаним договором між замовником та підрядником не здійснювались.

Як вказує заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури, додатковою угодою № 2 від 12.12.2024 незважаючи на те, що строк виконання робіт продовжено до 31.12.2025 до графіку фінансування будівництва внесено зміни та не зазначено суму фінансування робіт на 2025 рік, оскільки ні у місцевому, ні у державному бюджетах не передбачено фінансування вказаних видатків на 2025 рік. Станом на час укладення додаткової угоди № 2 від 12.12.2024 не встановлено обставин, з наявністю яких пов`язується можливість зміни істотних умов договору про закупівлю в частині продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення. Висновок суду.

Згідно з статтею 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За статтею 202 ЦК України під правочином розуміють дії, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, у момент учинення якого сторонами (стороною) не було додержано вимог, установлених частинами першою - третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст. 215 ЦК України).

Згідно з статтею 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.(ч.1). Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.(ч.2).

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із частинами 1 - 3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17).

Відповідно до частини першої статті 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Закон України "Про публічні закупівлі" не містить виключень з цього правила.

З урахуванням положень Цивільного кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі" зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

Згідно з пунктом 1 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції чинній на момент укладення договору) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків зменшення обсягів закупівлі, зокрема, з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника.

Також відповідно до пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 № 1178, в редакції чинній на час укладення спірної додаткової угоди, істотні умови договору про закупівлю (крім договорів про закупівлю товарів, робіт та послуг для/з будівництва, ремонту та інших інженерно-технічних заходів із захисту об`єктів критичної інфраструктури паливно-енергетичного сектору критичної інфраструктури за основними технічними показниками, погодженими Міненерго) не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника (пункт 1); продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю (пункт 4).

Отже, виходячи з аналізу наведених норм, зміна істотних умов договору про закупівлю, зокрема в частині продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань є правомірною виключно за таких умов відбувається у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження; документально підтверджених обставин непереборної сили; документально підтверджених обставин затримки фінансування витрат замовника.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме листа вих.№11/11-24-1 від 11.11.2024, обставиною для продовження терміну дії договору та терміну виконання робіт по об`єкту вказано тимчасову відсутність фінансування об`єкту.

Згідно інформації Калуської міської ради від 21.01.2025 розмір бюджетного призначення на 2022 рік по об`єкту: "Нове будівництво багатофункціонального спортивного комплексу за адресою: вул. Ринкова, в м. Калуші Івано-Франківської області" визначено на підставі Рішення сесії Калуської міської ради від 27.01.2022 № 1204 "Про внесення змін до бюджету Калуської міської територіальної громади на 2022 рік" та становить - 31 000 грн.

Кошти з державного чи місцевого бюджетів впродовж 2023-2024 років не виділялись на виконання робіт по даному договору, фінансування робіт на 2025 рік затвердженим бюджетом не передбачено.

Відповідно до інформації Івано-Франківської обласної ради від 21.01.2025 обласною радою рішення про виділення коштів на фінансування робіт по об`єкту: "Нове будівництво багатофункціонального спортивного комплексу за адресою: вул. Ринкова, в м. Калуші Івано-Франківської області" не приймались.

Таким чином фінансування витрат на 2023-2025 роки ні у місцевому, ні у обласному та державному бюджетах не передбачено.

Водночас, додатковою угодою № 2 від 12.12.2024 незважаючи на те, що строк виконання робіт продовжено до 31.12.2025 до графіку фінансування будівництва внесено зміни та не зазначено суму фінансування робіт на 2025 рік, оскільки ні у місцевому, ні у державному бюджетах не передбачено фінансування вказаних видатків на 2025 рік.

Управління, знаючи про відсутність бюджетного фінансування послуг протягом 2022-2025 років, змінює терміни виконання робіт, шляхом укладення додаткової угоди № 2 від 12.12.2024.

Також, пунктом 5.1.9 договору визначено право замовника змінювати обсяг робіт та загальну вартість цього договору залежно від реального фінансування видатків. У такому разі сторони вносять відповідні зміни до цього договору.

При цьому, відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зміна істотних умов договору про закупівлю, зокрема в частині продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань є правомірною за умови наявності документального підтверджених обставин затримки фінансування витрат замовника, а не відсутності такого фінансування взагалі чи зміни його розміру.

У той же час за умовами договору сторони передбачили, що зміна обсягу фінансування є підставою для зміни обсяг робіт та загальної вартості договору залежно від реального фінансування видатків, шляхом укладення додаткової угоди, а не продовження строку його дії.

Отже, станом на час укладення додаткової угоди № 2 від 12.12.2024 не встановлено обставин, з наявністю яких пов`язується можливість зміни істотних умов договору про закупівлю в частині продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань, а саме затримки фінансування витрат замовника у поточному році.

Відповідачами наявність обставин, з якими пов`язується можливість зміни істотних умов договору не доведена.

У матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження існування після укладення договору підряду №2 від 21.03.2022 об`єктивних обставин, що спричинили продовження строку його дії та виконання взятих на себе сторонами зобов`язань, з якими законодавство пов`язує можливість правомірної зміни істотних умов договору про закупівлю.

Правова позиція щодо обставин, з наявністю яких пов`язується можливість зміни істотних умов договору про закупівлю в частині продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань міститься у постанові Верховного Суду від 12.12.2024 у справі № 916/4679/23.

Водночас, будь-який замовник, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у продовженні строку виконання зобов`язань виконавцем, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 21.03.2023 у справі №926/1646/22.

З огляду вищевикладене, враховуючи встановлені судом фактичні обставини справи, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог прокурора про визнання додаткової угоди недійсною.

Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати.

Склад та порядок розподілу судових витрат визначено Главою 8 Розділу I ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, враховуючи те, що позов підлягає задоволенню, судовий збір слід покласти на відповідачів порівну.

Керуючись статтями 74, 76-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

позов заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби, Управління Західного офісу Держаудитслужби в Івано-Франківській області до відповідачів Приватного підприємства "Нако Інвест", Управління будівництва та розвитку інфраструктури Калуської міської ради про визнання недійсною додаткової угоди № 2 від 12.12.2024 до договору № 2 від 21.03.2022, укладеного між Управлінням будівництва та розвитку інфраструктури Калуської міської ради та Приватним підприємством "Нако Інвест" - задовольнити.

Визнати недійсною додаткову угоду №2 від 12.12.2024 до договору №2 від 21.03.2022, укладену між Управлінням будівництва та розвитку інфраструктури Калуської міської ради та Приватним підприємством "Нако Інвест" про виконання робіт по об`єкту: "Нове будівництво багатофункціонального спортивного комплексу за адресою: вул. Ринкова, в м. Калуші Івано-Франківської області" на суму 145010977,30 грн.

Стягнути з Приватного підприємства "Нако Інвест", вул. Данила Галицького, 305, с.Завій, Калуський район, Івано-Франківська область,77356 (ідентифікаційний код 41087308) на користь Івано-Франківської обласної прокуратури, вул.Грюнвальдська, 11, м. Івано-Франківськ, 76604; ідентифікаційний код 03530483 (отримувач: Івано-Франківська обласна прокуратура, ЄДРПОУ 03530483, рахунок (IBAN) UA668201720343120001000003924, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, код банку отримувача - МФО 820172) 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн 20 коп.

Стягнути з Управління будівництва та розвитку інфраструктури Калуської міської ради, вул. Майдан Шептицького, буд. 2, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77301 (ідентифікаційний код 37129967) на користь Івано-Франківської обласної прокуратури, вул.Грюнвальдська, 11, м. Івано-Франківськ, 76604; ідентифікаційний код 03530483 (отримувач: Івано-Франківська обласна прокуратура, ЄДРПОУ 03530483, рахунок (IBAN) UA668201720343120001000003924, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, код банку отримувача - МФО 820172) 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) 20 грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 16.06.2025.

Суддя Неверовська Л. М.