Постанова

від 05.12.2007 по справі 17/51-07-2222

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

 05 грудня 2007 р.                                                                                   

№ 17/51-07-2222 

Доповідач

-суддя Мележик Н.І.

Вищий господарський суд України у

складі  колегії суддів:

Козир Т.П. - головуючого,

Мележик Н.І.,

Подоляк О.А.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу                                                  

Суб"єкта підприємницької діяльності -

фізичної

особи ОСОБА_1

на рішення           господарського

суду Одеської області від 12.07.2007 р.

та на постанову            Одеського

апеляційного господарського суду від 14.08.2007р.

у справі                                                 

№ 17/51-07-2222

господарського суду                              Одеської області

за позовом                                                 

Товариства з обмеженою відповідальністю

"Альтаїр"

до                                                           

Суб"єкта підприємницької діяльності -

фізичної

особи ОСОБА_1

про          визнання недійсним договору

за участю представників:

позивача -          не з"явились

відповідача -                                        

Окунєва І.С.

ВСТАНОВИВ:

В березні 2007 року Товариство з

обмеженою відповідальністю "Альтаїр" звернулось до господарського

суду Одеської області з позовом до Суб"єкта підприємницької діяльності

-фізичної особи ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу

магазину від 28.04.2005 року, укладеного останньою з ТОВ "Альтаїр"

внаслідок помилки товариства щодо обставин, які мають істотне значення.

Рішенням господарського суду

Одеської області від 12.07.2007 року (суддя Зуєва Л.Є.), залишеним без змін

постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.08.2007 року у

даній справі (судді Мацюра П.Ф., Андрєєва Е.І., Ліпчанська Н.В.) позов

задоволено, визнано недійсним договір купівлі-продажу від 28.04.2005 року,

укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альтаїр" та

Суб"єктом підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1.

Не погоджуючись з постановленими у

справі судовими актами, Суб"єкт підприємницької діяльності -фізична особа

ОСОБА_1звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в

якій просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів

скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В

обґрунтування  своїх вимог скаржник

посилається на те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми

матеріального та порушено норми процесуального права, що призвело до прийняття

незаконних судових актів.

Колегія суддів, обговоривши доводи

касаційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши

матеріали справи,  перевіривши юридичну

оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши  правильність застосування господарськими

судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального

права, вважає, що касаційна скарга 

підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно постанови Пленуму Верховного

суду України "Про судове рішення” від 29.12.76 №11 із змінами, внесеними

постановами Пленуму від 24.04.81 №  4,

від 25.12.92 № 13, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги

процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у

відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до

даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює

подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства

України. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом

обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази,

суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також

посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі

яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Обґрунтованим визнається рішення, в

якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки

суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними,

відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в

судовому засіданні.

Резолютивна частина рішення повинна

містити чіткі та безумовні висновки, що ґрунтуються на аналізі та оцінці

фактичних обставин, викладених у його мотивувальній частині, та відповідати

застосованим до спірних відносин нормам права.

Разом з тим, оскаржувані  рішення та постанова зазначеним вимогам  не 

відповідають.

Так, судами попередніх інстанцій  встановлено, що 28.04.2005 року між сторонами

у справі  укладено  договір купівлі-продажу магазину, загальною

площею 127,8 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1

Рішенням господарського суду

Одеської області від 09.03.2006 року в справі №1/47-06-1533, залишеним без змін

постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.04.2006 року,

задоволено позов СПД ОСОБА_1 до ТОВ “Альтаїр” та визнано дійсним вищевказаний

договір купівлі-продажу магазину, укладений між сторонами.

Рішенням господарського суду

Одеської області від 17.11.2006 року в справі №9/192-06-5555, залишеним без

змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.01.2007року,

задоволено позов СПД ОСОБА_1 до ТОВ “Альтаїр” та визнано право власності СПД

ОСОБА_1 на земельну ділянку, площею 0,032га за адресою:  АДРЕСА_1; в задоволенні зустрічного позову

про забезпечення використання земельної ділянки за цільовим призначенням

відмовлено.

Посилаючись на те, що відчуження

земельної ділянки не входило в наміри ТОВ “Альтаїр" та не відповідало його

внутрішній волі, позивач просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу

магазину, укладеного сторонами 28.04.2005 року, на підставі ст.229 ЦК України.

Задовольняючи позовні вимоги про

визнання недійсним спірного договору, місцевий господарський суд, позицію якого

підтримав і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що зазначений договір

укладений внаслідок помилки, оскільки 

позивач за спірним  договором не

усвідомлював  правову природу  укладеного договору купівлі-продажу нежитлового  приміщення, в якому не визначена ціна  земельної ділянки,  на якій розміщено нежитлове приміщення, не

зазначено її розміру, що є підставою для застосування ст.229 ЦК України, та

дійшов висновку про наявність помилки 

ТОВ “Альтаїр” щодо обставин, які мають істотне значення.

Проте зазначений висновок зроблено

судами попередніх інстанцій без всебічного, 

повного і об'єктивного  розгляду

всіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно з вимогами ст.229 Цивільного

кодексу та п. 11 постанови пленуму Верховного Суду України “Про судову практику

в справах про визнання угод недійсними” за № 3 від 28.04.1978р., угода,

укладена внаслідок помилки, що має істотне значення, може бути визнана

недійсною за позовом сторони, яка діяла під впливом помилки. Під помилкою у даному

випадку слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною суб'єкта, предмета

чи інших істотних умов угоди, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутністю

якого за обставинами справи можна вважати, що угода не була б укладеною.

Суди першої та апеляційної

інстанцій всупереч вимогам чинного законодавства дійшли висновку  про укладення договору внаслідок помилки  та не звернули уваги на те, що правила ст.229

ЦК України не поширюються на випадки, коли помилка стосується мотивів укладення

угоди.

У 

касаційній скарзі та під час розгляду справи у  судах попередніх інстанцій відповідач

стверджував про те, що предметом спірного договору купівлі-продажу було тільки

нежитлове приміщення.

Так, рішенням господарського суду

Одеської області від 09.03.2006 року у справі №1/47-06-1533, яке набрало

законної сили, встановлено, що до укладення спірного договору, між сторонами у

справі був укладений договір фінансового лізингу відносно спірного нежитлового

приміщення. Пунктом 3.6 вказаного договору передбачено, що до СПД ОСОБА_1

переходить право власності на нежитлове приміщення у випадку укладення договору

купівлі-продажу та з моменту сплати визначеної договором ціни. Оскільки сторони

досягли згоди щодо усіх його істотних умов та він відповідає справжній волі

осіб, які його вчинили,  цей договір

визнаний судом дійсним. З зазначеним висновком суду погодилась і апеляційна

інстанція, якою встановлено, що при укладенні договору купівлі-продажу спірного

нежитлового приміщення, сторони домовилися щодо всіх істотних умов, необхідних

для договору даного виду і повністю виконали цей договір.

Також не могло бути предметом

договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 28.04.2005 року питання

відчуження земельної ділянки, на якій розташоване нежитлове приміщення,  оскільки 

право власності на земельну ділянку виникає тільки після встановлення її

меж в натурі та отримання Державного акту на неї, який ТОВ “Альтаїр” отримало

тільки 02.09.2005 року, тобто після укладення спірного договору.

Ці доводи відповідача не були

належно перевірені судами.

Крім того, місцевим господарським

судом та апеляційною інстанцією допущені порушення вимог ст.35ГПК України,

оскільки факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду

однієї справи не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть

участь ті самі сторони.

Отже, неправильні висновки судів

щодо характеру спірних правовідносин, неповне з'ясування ними суттєвих обставин

справи та помилки у застосуванні норм матеріального та процесуального права є

підставою до скасування рішення та постанови 

у справі.

Враховуючи те, що у касаційній

інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої

інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин

справи та їх доказуванням, прийняті у справі рішення та  постанова не 

відповідають  нормам чинного

законодавства  і тому підлягають  скасуванню, а справа -передачі на новий

розгляд до місцевого господарського суду.

При новому розгляді справи суду

належить врахувати наведене, повно та всебічно з'ясувати всі суттєві обставини

справи, встановити дійсні права та обов'язки сторін, надати належну оцінку

зібраним доказам та постановити законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 1115,

1117, 1119, 11111 Господарського

процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О

В И В:

          Касаційну скаргу Суб"єкта

підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1  задовольнити частково.

Рішення господарського суду

Одеської області від 12.07.2007 р. та 

постанову  Одеського апеляційного

господарського суду від 14.08.2007р. у справі №17/51-07-2222 скасувати.

Справу передати господарському суду

Одеської області на новий розгляд в іншому складі суддів.

Головуючий суддя

Т.П.Козир

 Судді

 Н.І.Мележик

О.А.Подоляк