Герб України

Рішення від 16.01.2025 по справі 911/2124/24

Господарський суд київської області

Новинка

ШІ-аналіз судового документа

Отримуйте стислий та зрозумілий зміст судового рішення. Це заощадить ваш час та зусилля.

Реєстрація

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2025 р. м. Київ Справа № 911/2124/24

Господарський суд Київської області у складі судді Смірнова О.Г., за участю секретаря судового засідання Дубенко Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу№911/2124/24

за позовом: керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області (08700, Київська обл., м. Обухів, вул. Володимира, Чаплінського, буд. 7)

в інтересах держави в особі

позивача: Української міської ради (08720, Київська обл., м. Українка, пл. Т. Шевченка, буд.1)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ПІВДЕНЬ АГРО КОНСАЛТІНГ (02081, м. Київ, Дніпровська набережна, буд. 23)

про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування рішення державного реєстратора та повернення земельної ділянки

за участю представників

від прокурора: Набок Ю.В., посвідчення №069103 від 01.03.2023

від позивача: не з`явився

від відповідача: Шеховцов Є.С., ордер серія АІ №1683329 від 11.09.2024

СУТЬ СПОРУ

Керівник Обухівської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Української міської ради звернувся до Господарського суду Київської області з позовною заявою за вих. №56-6922вих24 від 07.08.2024 до Товариства з обмеженою відповідальністю ПІВДЕНЬ АГРО КОНСАЛТІНГ про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування рішення державного реєстратора та повернення земельної ділянки.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.08.2024 вищевказану позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.

Ухвалою суду від 14.08.2024 позовну заяву керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Української міської ради за вих. №56-6922вих24 від 07.08.2024 залишено без руху в порядку ч. 1 ст. 174 ГПК України.

26.08.2024 через систему Електронний суд від позивача надійшло клопотання, відповідно до якого усунуто недоліки, які зумовили залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою суду від 11.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 10.10.2024 о 11:00.

23.09.2024 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти позову заперечує, у зв`язку з наступним:

- відповідач є власником земельної ділянки з кадастровим номером 3223151000:04:070:0089 площею 0,1 га для індивідуального садівництва на території Української міської ради Обухівського району Київської області;

- початково спірна земельна ділянка була передана у власність фізичної особи на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 25.03.2016 №10-4414/15-16-СГ у порядку безоплатної передачі із земель державної власності з подальшим придбанням учасником відповідача та передачею до його статутного капіталу. Право власності відповідача на спірну земельну ділянку зареєстроване 25.03.2019;

- відсутність в офіційних відомостях Державного земельного кадастру будь-яких обмежень щодо спірної земельної ділянки, пов`язаних з її перебуванням у прибережній захисній смузі водного об`єкта свідчать про безпідставність твердження прокурора про перебування спірної земельної ділянки в межах 100 метрової прибережної захисної смуги річки Дніпро, як єдиного аргументу, покладеного в основу підстав позову;

- відповідач з березня 2019 року володіє спірною земельною ділянкою. Він набув її добросовісно, на підставі чинного ніким не оспореного до сих пір правочину;

- відповідач належним чином виконує свої обов`язки як власника спірної земельної ділянки, зокрема, належним чином сплачуючи до бюджету земельний податок;

- у випадку задоволення позову відповідач буде позбавлений своєї власності без надання жодної зустрічної компенсації;

- втручання держави у мирне володіння відповідачем належною йому на праві власності земельною ділянкою не буде відповідати критерію пропорційності, оскільки покладатиме на нього як на добросовісного власника індивідуальний та надмірний тягар, з порушенням справедливого балансу інтересів;

- позовна вимога про повернення спірної земельної ділянки та похідна від неї вимога про скасування державної реєстрації права власності на неї не відповідають критерію пропорційності втручання у права відповідача як добросовісного власника на мирне володіння його майном;

- заявлена прокурором позовна вимога у даній справі в частині скасування рішень про державну реєстрацію права власності відповідача на спірну земельну ділянку не є ефективним способом захисту, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині.

30.09.2024 через систему «Електронний суд» від прокуратури надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

У судовому засіданні 10.10.2024 судом оголошено перерву до 31.10.2024 о 10:00.

Ухвалою суду від 10.10.2024 повідомленоУкраїнську міську раду про те, що судове засідання у справі №911/2124/24 відбудеться 31.10.2024 о 10:00.

Ухвалою суду від 31.10.2024 закрито підготовче провадження у справі №911/2124/24 та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.11.2024 о 10:20.

22.11.2024 через систему «Електронний суд» від прокуратури надійшли письмові пояснення по справі, в яких прокурор зазначила, що при поданні позовної заяви у п. 1 прохальної частини допущено механічну описку при зазначенні індексного номеру рішення державного реєстратора. Так, прокурор просить суд врахувати вказану заяву під час ухвалення рішення у даній справі, зазначивши у ньому правильний індексний номер рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - №46183072 від 28.03.2019, на підставі якого за ТОВ ПІВДЕНЬ АГРО КОНСАЛТІНГ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223151000:04:070:0089, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Судове засідання призначене на 28.11.2024 о 10:20 не відбулося, у зв`язку з вимкненням електропостачання в приміщенні Господарського суду Київської області в період часу з 09:00 по 13:40.

Ухвалою суду від 28.11.2024 судове засідання призначено на 19.12.2024 о 11:00.

У судовому засіданні 19.12.2024 судом оголошено перерву до 16.01.2025 о 16:00.

Ухвалою суду від 19.12.2024 повідомлено Українську міську раду про те, що судове засідання у справі №911/2124/24 відбудеться 16.01.2025 о 16:00.

В судове засідання 16.01.2025 з`явився прокурор та представник відповідача.

Прокурор в судовому засіданні 16.01.2025 підтримала позовні вимоги, наполягала на їх задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні 16.01.2025 проти позову заперечив та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача у судове засідання 16.01.2025 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Неявка в судове засідання 16.01.2025 представника позивача, належним чином повідомленого про дату та час розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи по суті, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті без його участі.

З`ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правові норми, які підлягають застосуванню, враховуючи позицію прокурора та доводи відповідача, суд встановив.

Позов прокурора в мотивовано тим, що Обухівською окружною прокуратурою за результатами аналізу додержання вимог земельного законодавства на території Обухівського району виявлено порушення при відведенні у власність земельних ділянок водного фонду.

Так, прокурор зазначає, що відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 25.03.2016 №10-4414/15-16-СГ затверджено документацію із землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 3223151000:04:070:0089 із земель сільськогосподарського призначення державної власності для індивідуального садівництва на території Української міської ради Обухівського району Київської області. Вказаний наказ прокурор долучив до матеріалів справи.

У подальшому, відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу №330 від 05.08.2016 відчужено земельну ділянку з кадастровим номером 3223151000:04:070:0089 на користь ОСОБА_2 , яка, у свою чергу, дану земельну ділянку передала до статутного капіталу ТОВ «ПІВДЕНЬ АГРО КОНСАЛТИНГ».

На підтвердження вказаних вище обставин, прокурором надано суду договір купівлі-продажу земельної ділянки №330 від 05.08.2016, рішення №2 єдиного учасника ТОВ «ПІВДЕНЬ АГРО КОНСАЛТИНГ» від 21.02.2019 та Акт приймання-передачі нерухомого майна від 21.02.2019.

З позовної заяви вбачається, що право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223151000:04:070:0089 за ТОВ «ПІВДЕНЬ АГРО КОНСАЛТИНГ» зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора виконавчого комітету Броварської міської ради Зарубіної М.Г. №46183072 від 28.03.2019.

В свою чергу, прокурор наголошує на тому, що відведення у приватну власність вказаної земельної ділянки здійснено всупереч положень земельного та водного законодавства, з урахуванням чого вона підлягає поверненню у власність Української міської ради.

Прокурор вказує, що спірна земельна ділянка площею 0,1 га з кадастровим номером 3223151000:04:070:0089 відноситься до земель водного фонду, оскільки розташована в межах прибережної захисної смуги р. Дніпро.

Згідно звіту від 21.11.2023 з долученими картографічними матеріалами, складеного за результатами проведення сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_3 топографо-геодезичних вишукувань вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 3223151000:04:070:0089 повністю накладається на землі водного фонду, а саме розташована в межах 100-метрової прибережної захисної смуги р. Дніпро (мінімальна відстань від урізу води становить 43 м, максимальна - 65 м).

Згідно інформації Басейнового управління водних ресурсів середнього Дніпра від 03.07.2023 №01-12/859 нормативна прибережна захисна смуга річки Дніпро становить 100 метрів.

Також, прокурор зазначає, що віднесення спірної земельної ділянки до земель водного фонду повністю підтверджується відомостями з Публічної кадастрової карти України (шари аналітичні: умовна прибережна захисна смуга), розміщеними на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, згідно з якими земельна ділянка з кадастровим номером 3223151000:04:070:0089 накладається на прибережну захисну смугу р. Дніпро.

Так, прокурор наголошує, що набуття ОСОБА_1 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 25.03.2016 №10-4414/15-16-СГ у власність земельної ділянки площею 0,1 га з кадастровим номером 3223151000:04:070:0089 із земель сільськогосподарського призначення державної власності для індивідуального садівництва на території Української міської ради Обухівського району Київської області та її подальше відчуження на користь ОСОБА_2 та ТОВ ПІВДЕНЬ АГРО КОНСАЛТІНГ, відбулось з грубим порушенням вимог ст. ст. 19, 20, 58, 59, 60-62, 83, 84, 116 Земельного кодексу України та ст. ст. 1, 4, 88-90 Водного кодексу України, оскільки таке відведення відбулось за рахунок земель водного фонду.

Прокурор зазначає, що в даному випадку, вірним способом захисту порушеного права є пред`явлення до суду негаторного позову в порядку, визначеному ст. 391 ЦК України, до нинішнього власника земельної ділянки з метою усунення перешкод, які він створює власнику Українській територіальній громаді у користуванні та розпорядженні землями водного фонду.

Відтак, прокурор наголошує, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 25.03.2016 №10-4414/15-16-СГ, яким затверджено документацію із землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 3223151000:04:070:0089 із земель сільськогосподарського призначення державної власності для індивідуального садівництва на території Української міської ради Обухівського району Київської області є незаконним, рішення про державну реєстрацію права власності за ТОВ «ПІВДЕНЬ АГРО КОНСАЛТИНГ» на цю земельну ділянку має бути скасоване в судовому порядку, а спірна земельна ділянка повернута Українській міській раді, відповідно до приписів статтей 21, 152, 155 Земельного кодексу України, статтей 16, 21, 391, 393 Цивільного кодексу України.

Також, прокурор вказує, що його звернення до суду в спірних правовідносинах спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значущого питання про повернення державі незаконно наданих у власність земельних ділянок водного фонду, які на даний час вільні від забудови об?єктами нерухомості, і таким чином, не порушується баланс державних (суспільних) і приватних інтересів та відсутній факт надмірного втручання держави у спірні правовідносини.

Оцінивши та дослідивши надані до матеріалів справи докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з приписами частин 3, 4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року №3-рп/99 визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Підстави для здійснення прокурором представництва держави в суді визначені у частинах третій і четвертій статті 23 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII від 14.10.2014.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Відповідно до ч. 3 даної статті прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.

Таким чином, прокурор має право здійснювати в господарському суді представництво законних інтересів держави в особі органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, за виключенням державних компаній.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Стаття 80 Земельного кодексу України закріплює суб`єктний склад власників землі, визначаючи, що громадяни та юридичні особи є суб`єктами права власності на землі приватної власності, територіальні громади є суб`єктами права власності на землі комунальної власності та реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, держава, реалізуючи право власності через відповідні органи державної влади, є суб`єктом права власності на землі державної власності.

Таким чином, земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Зверненню прокурора з даним позовом до суду передувало відповідне листування з Українською міською радою, з якого вбачається, що відповідний орган був обізнаний про необхідність захисту порушених інтересів держави, проте не здійснив самостійний захист цих інтересів в суді, що свідчить про його бездіяльність та зумовлює висновки суду про дотримання прокурором вимог, що ставляться для визначення здійснення останнім представництва інтересів держави, як виправданого.

Таким чином, відповідно до ст. 23 Закону України Про прокуратуру, суд дійшов висновку, що у прокурора наявні підстави для представництва інтересів держави в суді в особі Української міської ради.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Положеннями ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

В силу положень статей 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Положеннями ч. ч. 1-3 ст. 78 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Згідно зі ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Статтею 80 Земельного кодексу України передбачено, що суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

З наявного в матеріалах справи листа Басейнового управління водних ресурсів середнього Дніпра Державного агентства водних ресурсів України за №01-12/859 від 03.07.2023, вбачається, що р. Дніпро відноситься до категорії велика річка, згідно ст. 79 Водного кодексу України, з нормативною прибережною захисною смугою шириною 100 м, відповідно до ст. 60 Земельного кодексу України та ст. 88 Водного кодексу України.

Залежно від водозбірної площі басейну річки поділяються на великі, середні та малі. До великих належать річки, які розташовані у кількох географічних зонах і мають площу водозбору понад 50 тис. квадратних кілометрів (ст. 79 Водного кодексу України).

З метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів (ст. 88 Водного кодексу України (далі ВК України)).

Частинами 1, 2 ст. 60 Земельного кодексу України (далі ЗК України) встановлено, що вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів;

б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів;

в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Так, розміри прибережних захисних смуг для річки Дніпро повинні встановлюватись відповідно до ст. 88 ВК України та ст. 60 ЗК України.

Згідно з положенням частини 1 статті 3 Водного кодексу України усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд.

Частина 2 статті 3 Водного кодексу України визначає, що до водного фонду України належать: 1) поверхневі води: природні водойми (озера), водотоки (річки, струмки), штучні водойми (водосховища, ставки) і канали, інші водні об`єкти; 2) підземні води та джерела; 3) внутрішні морські води та територіальне море.

Відповідно до частини 1 статті 58 Земельного кодексу України, статті 4 Водного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами.

Крім того, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча і не розташований водний фонд, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції. До таких земель відносяться землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Правовий режим прибережних смуг визначається ст. ст. 60, 62 Земельного кодексу України та ст. ст. 1, 88, 90 Водного кодексу України.

Прибережні захисні смуги в межах населених пунктів встановлюються згідно з комплексними планами просторового розвитку територій територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, а в разі їх відсутності або якщо зазначеною містобудівною документацією межі таких смуг не встановлені, вони визначаються шириною 100 метрів від урізу води морів, морських заток і лиманів, а для інших водних об`єктів - згідно з частиною другою цієї статті. Межі прибережних захисних смуг, пляжних зон зазначаються в документації із землеустрою, містобудівній документації та позначаються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування на місцевості інформаційними знаками. Відомості про межі прибережних захисних смуг, пляжних зон вносяться до Державного земельного кадастру як відомості про обмеження у використанні земель (ст. 88 ВК України).

Частино 3 статті 60 ЗК України встановлено, що уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води. Межі прибережних захисних смуг, пляжних зон зазначаються в документації із землеустрою, містобудівній документації на місцевому та регіональному рівнях та позначаються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування на місцевості інформаційними знаками. Відомості про межі прибережних захисних смуг, пляжних зон вносяться до Державного земельного кадастру як відомості про обмеження у використанні земель. Прибережні захисні смуги в межах населених пунктів встановлюються згідно з комплексними планами просторового розвитку територій територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, а в разі їх відсутності або якщо містобудівною документацією межі таких смуг не встановлені, вони визначаються шириною 100 метрів від урізу води морів, морських заток і лиманів, а для інших водних об`єктів - згідно з частиною другою цієї статті. Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського і внутрішнього водного транспорту.

Отже, землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які поширюється особливий порядок їх використання та надання їх у користування. Такі землі можуть змінювати володільця лише у випадках, прямо передбачених у Земельному кодексі України та Водному кодексі України (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц).

Також єдиний правовий механізм визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них встановлений Порядком визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 № 486.

Відповідно до положень пунктів 2, 3 вказаного Порядку водоохоронні зони встановлюються для створення сприятливого режиму водних об`єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ і інших водойм. До складу водоохоронних зон обов`язково знаходять заплава річки, перша надзаплавна тераса, бровки і круті схили берегів, а також прилеглі балки та яри.

Щодо скасування рішення державного реєстратора з індексним номером 46183072 від 28.03.2019 про державну реєстрацію права власності на неї за ТОВ ПІВДЕНЬ АГРО КОНСАЛТІНГ, суд зазначає наступне.

Як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 06.08.2024 №389825707, 25.03.2019 державним реєстратором Зарубіною М.Г. вчинено запис №30907395 про право власності за ТОВ ПІВДЕНЬ АГРО КОНСАЛТІНГ на земельну ділянку площею 0,1 га кадастровий номер 3223151000:04:070:0089 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 894518832231). Підставою внесення запису є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 46183072 від 28.03.2019 08:58:23, Зурубіна Марія Григорівна, Виконавчий комітет Броварської міської ради, Київська обл.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

Відповідно до пунктів 46, 47 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою КМУ від 26.10.2011 №1141 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), зміни до записів Державного реєстру прав, записи про скасування державної реєстрації прав, записи про скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав вносяться до Державного реєстру прав та записи Державного реєстру прав скасовуються виключно на підставі рішення державного реєстратора. Для внесення змін до записів Державного реєстру прав, внесення записів про скасування державної реєстрації прав, записів про скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав обов`язково зазначається індексний номер рішення.

Відповідно до Пункту 51 вказаного вище Порядку внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав здійснюється за заявою особи, заінтересованої у внесенні/скасуванні відповідних записів, виключно у випадках, передбачених законом. У Державному реєстрі прав під час внесення записів про скасування державної реєстрації прав за допомогою програмних засобів його ведення автоматично поновлюються записи про речові права, їх обтяження, що існували до проведення державної реєстрації прав, що скасована, у разі їх наявності в Державному реєстрі прав. У разі скасування рішення про внесення змін до запису Державного реєстру прав у такому Реєстрі проводиться зміна шляхом редагування відповідного запису з метою приведення його у стан, що існував до прийняття такого рішення та проведення відповідних реєстраційних дій.

З огляду на викладене, у разі внесення запису про скасування державної реєстрації права власності за ТОВ ПІВДЕНЬ АГРО КОНСАЛТІНГ на земельну ділянку з кадастровим номером 3223151000:04:070:0089 в реєстрі буде автоматично поновлений стан, що існував до 28.03.2019, а саме у Державному реєстрі буде поновлено запис №30842135 від 09.08.2016 про право власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку.

При цьому, обґрунтовуючи вказану позовну вимогу, прокурор зазначає, що рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку за ТОВ ПІВДЕНЬ АГРО КОНСАЛТІНГ є перешкодою у реалізації державою та територіальною громадою речових прав на зазначений об`єкт.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу у суді.

Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача (див. пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17).

Разом з цим, в постанові Верховного суду у справі №748/2226/22 від 19.10.2023 вказано наступне: «Верховний Суд погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що вимога позивача про скасування рішення про державну реєстрацію права власності відповідача на спірну земельну ділянку не підлягає задоволенню, оскільки така вимога є неефективним способом захисту.

До спірних правовідносин підлягають застосування положення статті 391 ЦК України, а ефективним способом захисту порушених прав позивача є вимога зобов`язати повернути земельну ділянку (негаторний позов), що узгоджується із усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду».

З огляду на викладене, позовна вимога прокурора про усунення перешкод у здійсненні Українською міською радою Обухівського району Київської області права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду з кадастровим номером 3223151000:04:070:0089 шляхом скасування рішення державного реєстратора з індексним номером 46183072 від 28.03.2019 про державну реєстрацію права власності на неї за ТОВ ПІВДЕНЬ АГРО КОНСАЛТІНГ задоволенню не підлягає, оскільки її задоволення не призведе до зміни обсягу прав та обов`язків щодо спірної земельної ділянки у позивача, відтак вказана вимога не є належним та ефективним способом захисту.

Щодо повернення від ТОВ ПІВДЕНЬ АГРО КОНСАЛТІНГ на користь Української міської ради земельної ділянки водного фонду з кадастровим номером 3223151000:04:070:0089, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 79, 79-1 Земельного кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний земельний кадастр» державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, про меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж.

Згідно із статтею 2 названого Закону державний земельний кадастр ведеться з метою інформаційного забезпечення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб при: регулюванні земельних відносин; управлінні земельними ресурсами; організації раціонального використання та охорони земель; здійсненні землеустрою; проведенні оцінки землі; формуванні та веденні містобудівного кадастру, кадастрів інших природних ресурсів; справлянні плати за землю.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про державний земельний кадастр» відомості Державного земельного кадастру є офіційними. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру є обов`язковим.

З копії витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за №НВ-9948424592024 від 16.09.2024, вбачається, що Управлінням Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області 23.03.2016, на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 29.09.2016, здійснено первинну державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,1 га кадастровий номер 3223151000:04:070:0089, адреса Київська область, Обухівський район, м. Українка, категорія земель землі сільськогосподарського призначення, вид цільового призначення земельної ділянки для індивідуального садівництва.

У вказаному вище витягу відсутнє зазначення про зареєстровані обмеження у використанні земельної ділянки, підставою для виникнення яких є Водний кодекс України або Земельний кодекс України. В експлікації земельних угідь відсутнє зазначення водного об`єкту чи земель водного фонду.

При цьому, в координатах поворотних точок меж земельної ділянки відсутні відомості про перенесення в натуру (на місцевість) меж, зокрема, прибережних захисних смуг.

Відтак, вбачається, що первинна реєстрація земельної ділянки була здійснена саме як земель сільськогосподарського призначення, а не водного фонду. Проект землеустрою щодо відведення даної земельної ділянки, затверджені матеріали інвентаризації сільськогосподарських земель району тощо суду не подані, у зв`язку з чим встановити підстави, з яких земельна ділянка була віднесена саме до земель сільськогосподарського призначення та чи було під час виготовлення та погодження проекту враховані встановлені законом розміри прибережно-захисних смуг, не видається за можливе.

В матеріалах справи також знаходиться Інформація Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, з якої вбачається, що цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3223151000:04:070:0089 для індивідуального садівництва; категорія земель землі сільськогосподарського призначення.

Разом з цим, в листі Басейнового управління водних ресурсів середнього Дніпра Державного агентства водних ресурсів України за №01-12/859 від 03.07.2023 останнє зазначає, що встановити накладення спірної земельної ділянки на водний об`єкт, чи землі водного фонду можливо лише після проведення топографо-геодезичних вимірів сертифікованим спеціалістом ліцензійної установи, яка надасть відповідне заключення.

Також, у вказаному листі зазначено, що прибережні захисні смуги водних об`єктів встановлюються окремим проектом землеустрою, який затверджується у встановленому законом порядку, вноситься до єдиної бази Державного земельного кадастру України та відображається на Публічній кадастровій карті України.

В якості підтвердження обставин того, що спірна земельна ділянка перебуває на землях водного фонду, прокурором надано суду звіт по проведенню топографо-геодезичних вишукувань за адресою: Київська обл., Обухівський р-н, Українська міська рада, земельна ділянка, кадастровий номер 3223151000:04:070:0089 від 21.11.2023. Виконавцем вказаного звіту є ФОП Сивочка В.В. (кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника №01053 від 02.06.2021).

Згідно висновку вказаного вище звіту земельна ділянка, кадастровий номер 3223151000:04:070:0089, перебуває на землях водного фонду (повністю) знаходиться в прибережній захисній смузі річки Дніпро мінімально в 43 метрах та максимально 65 метрах від узрізу води річки Дніпро.

Відповідно до статті 55 Закону України «Про землеустрій» встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, матеріалів Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель, матеріалів топографо-геодезичних робіт.

Геодезичною основою Державного земельного кадастру є координати пунктів державної геодезичної мережі в єдиній державній системі координат (п. 17 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ №1051 від 17.10.2012, в редакції станом на дату звіту по проведенню топографо-геодезичних вишукувань).

Згідно ст. 10 Закону України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність» (в редакції станом на дату звіту по проведенню топографо-геодезичних вишукувань) під час здійснення топографо-геодезичних, картографічних робіт повинні забезпечуватися, зокрема, виконання топографічних, картографічних, кадастрових зйомок та оновлення карт і планів, зйомок континентального шельфу та водних об`єктів в єдиній системі координат і висот.

Так, з системного аналізу Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ №1051 від 17.10.2012 та Закону України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність», суд дійшов висновку, що межі земельної ділянки визначаються за допомогою географічних координат. Координати кожного поворотного кута ділянки фіксуються та використовуються для визначення контуру ділянки на місцевості, що дозволяє точно ідентифікувати її розташування.

При цьому, для встановлення меж земельної ділянки на місцевості використовують геодезичні прилади та спеціальне обладнання для фіксації координат поворотних точок. Зазвичай, це робить інженер-геодезист або землевпорядник, який також встановлює межові знаки на ділянці.

Судом встановлено, що наданий до матеріалів справи звіт по проведенню топографо-геодезичних вишукувань інженера-землевпорядника Сивочки В.В. не містить координат поворотних точок меж земельної ділянки в державній системі координат, що є обов`язковим елементом для визначення точного розташування земельної ділянки.

Стосовно тверджень прокурора про те, що віднесення спірної земельної ділянки до земель водного фонду підтверджується відомостями з Публічної кадастрової карти України, суд зазначає, що за результатами дослідження Публічної кадастрової карти України неможливо встановити точну відстань між спірною земельною ділянкою та узрізом води річки Дніпро.

Відповідно до ст.ст. 73, 76, 79 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно ст. 74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відтак, звертаючись до суду, учасники судового процесу, зокрема й прокурор, повинні враховувати, що доведення своєї позиції щодо предмету спору та наповнення доказової бази закон покладає на учасників судового процесу, а не на суд. Жоден учасник справи не заявляв клопотання про призначення у справі судової експертизи.

Принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (рішення ЄСПЛ від 27.10.1993 у справі "DOMBO BEHEERB.V. v. THE NETHERLANDS")."

З огляду на вказане вище, суд дійшов висновку, що прокурором не доведено суду те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель водного фонду.

За таких обставин, позовні вимоги в частині усунення перешкод у здійсненні Українською міською радою Обухівського району Київської області права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду з кадастровим номером 3223151000:04:070:0089, шляхом її повернення від ТОВ ПІВДЕНЬ АГРО КОНСАЛТІНГ на користь Української міської ради задоволенню не підлягає.

Крім того, суд звертає увагу учасників справи на таке.

Статтею 1 Першого протоколу Європейської конвенції з прав людини передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Концепція «майна» в розумінні статті 1 Першого протоколу має автономне тлумачення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві. Певні права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися правом власності, а відтак і «майном».

Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці Європейського суду з прав людини (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття «суспільний інтерес» має широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі «Колишній король Греції та інші проти Греції»). Крім того, Європейський суд з прав людини також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить «суспільний інтерес» (рішення ЄСПЛ від 2 листопада 2004 року в справі «Трегубенко проти України»).

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Фонд "Батьківська турбота» проти України» (CASE OF BATKIVSKA TURBOTA FOUNDATION v. UKRAINE) (Заява № 5876/15) Суд наголосив, що стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три чіткі норми: перша норма, викладена у першому реченні першого абзацу, носить загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого абзацу, стосується позбавлення власності і підпорядковує його певним умовам; третя норма, закріплена в другому абзаці, передбачає, що держави мають право, серед іншого, контролювати користування власністю відповідно до загальних інтересів. Однак ці норми не є непов`язаними: друга і третя норми стосуються конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном і тому повинні тлумачитися у контексті принципу, закріпленого першою нормою (див., наприклад, рішення у справі «Скордіно проти Італії № 1» [ВП] (Scordino v. Italy (no. 1) [GC], заява № 36813/97, пункт 78, ЄСПЛ 2006?V).

Відповідно до другого речення ч. 1 ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції держава може втручатися в права суб`єктів власності і позбавити їх майна в розумінні Протоколу, але таке втручання не може суперечити інтересам суспільства і здійснюється лише на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП], заява № 33202/96, п.120, ECHR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП], заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови», заява № 21151/04, п. 72, від 08.04.2008, і «Москаль проти Польщі», заява №10373/05, п. 51, від 15.09.2009). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії», заява № 55555/08, п.74, від 20.05.2010, і «Тошкуце та інші проти Румунії», заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини», п. 128, та «Беєлер проти Італії», п. 119) (п.70);

- принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі «Москаль проти Польщі», п. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (рішення у справі «Москаль проти Польщі», п. 73). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII) (п.71).

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (постанова Конституційного суду України №3-рп/2003 від 30.01.2003 року).

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі Трофимчук проти України Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

За викладених обставин, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судові витрати прокуратури по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Київську обласну прокуратуру.

У судовому засіданні, яке відбулось 16.01.2025, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

Керуючись ст. ст. 7, 8, 13, 74, 86, 123, 129, 233, 236, 238, ч. 1 ст. 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ

1. У задоволенні позову керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Української міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю ПІВДЕНЬ АГРО КОНСАЛТІНГ відмовити.

2. Витрати зі сплати судового збору покласти на Київську обласну прокуратуру.

Повне рішення складено 16.06.2025.

Суддя О.Г. Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СудГосподарський суд Київської області
Дата ухвалення рішення16.01.2025
Оприлюднено17.06.2025
Номер документу128131872
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них щодо припинення права власності на земельну ділянку

Судовий реєстр по справі —911/2124/24

Ухвала від 31.07.2025

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Скрипка І.М.

Ухвала від 14.07.2025

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Скрипка І.М.

Ухвала від 16.06.2025

Господарське

Господарський суд Київської області

Смірнов О.Г.

Рішення від 16.01.2025

Господарське

Господарський суд Київської області

Смірнов О.Г.

Ухвала від 19.12.2024

Господарське

Господарський суд Київської області

Смірнов О.Г.

Ухвала від 28.11.2024

Господарське

Господарський суд Київської області

Смірнов О.Г.

Ухвала від 31.10.2024

Господарське

Господарський суд Київської області

Смірнов О.Г.

Ухвала від 10.10.2024

Господарське

Господарський суд Київської області

Смірнов О.Г.

Ухвала від 16.09.2024

Господарське

Господарський суд Київської області

Смірнов О.Г.

Ухвала від 11.09.2024

Господарське

Господарський суд Київської області

Смірнов О.Г.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні