Рішення від 17.03.2025 по справі 915/1588/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2025 року м. Миколаїв Справа № 915/1588/24

Господарський суд Миколаївської області у складі:

судді Л.М. Ільєвої

при секретарі судового засідання І.С. Степановій

за участю представників:

від позивача - Вірченко І.П.,

від відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" (54020, м. Миколаїв, вул. Каботажний узвіз, 18; е-mail: kanc_nach@ntec.mk.ua;код ЄДРПОУ 30083966) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віагро" (54001, м. Миколаїв, вул. Велика Морська, 45, код ЄДРПОУ 02128394) про стягнення заборгованості в загальній сумі 59351,23 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Миколаївська теплоелектроцентраль" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віагро" про стягнення заборгованості в загальній сумі 59351,23 грн. за теплову енергію за період з грудня 2021 року по жовтень 2024 року, посилаючись на наступне.

ПрАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" у відповідності з метою і предметом діяльності є суб`єктом господарської діяльності з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії споживачам м. Миколаєва.

Відповідно до відомостей № 372958165, технічного паспорту та на підставі рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 22.05.2007 р. відповідач набув право власності на нежитлові приміщення, які розташовані в м. Миколаєві по вулиці Спаська, 10/3, загальною площею 81,6 кв.м в літ В-2; загальною площею 99,8 кв.м в літ Б-2; загальною площею 29,4 кв.м в літ Б"-1, всього загальна площа трьох приміщень 210,8 кв.м.

Так, 01.02.2016 між ПАТ «Миколаївська ТЕЦ», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль», та ТОВ «Віагро» було укладено договір № 2531 про постачання теплової енергії в гарячій воді, згідно з розділом 1 якого позивач узяв на себе зобов`язання постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов`язався оплачувати одержану теплову енергію в терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до п. 9.4 договору останній вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однієї із сторін.

Як вказує позивач, відповідно до пунктів 6.2, 6.3 договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Відповідач за 20 днів до початку розрахункового періоду сплачує позивачу вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця. Згідно з п. 5.4. договору при відсутності приладів обліку або виходу з ладу - кількість теплової енергії, що відпущена споживачу, визначається Енергопостачальною організацією розрахунковим способом. Відповідно до п.6.1 договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводиться по тарифам, встановленим для позивача.

Наразі позивач зазначає, що з початку опалювального сезону 2021-2022 рр., 2022-2023 рр., 2023-2024рр. відповідно до рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 13.10.2021 № 984 «Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ», рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 08.12.2021 №1265 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 13.10.2021 «Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ», рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 124 від 09.12.2022 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 13.10.2021 № 984 «Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ», рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 566 від 25.10.2022 «Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ», рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 1029 від 25.10.2023 «Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ», рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 252 від 14.02.2024 «Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» законодавчо встановлено економічно обґрунтовані двоставкові тарифи на теплову енергію та послугу з постачання теплової енергії за умовно-зміною частиною та умовно-постійною частиною тарифу.

Як вказує позивач, у разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року). Нарахування за умовно-змінною частиною - нарахування за спожиту будівлею (приміщенням) теплову енергію за даними вузла обліку або розрахункову протягом опалювального періоду за тарифами - вартість споживання 1 Гкал. Нарахування за умовно-постійною частиною - грошовій вираз планових економічно обґрунтованих витрат, що включаються до повної собівартості транспортування та постачання теплової енергії, є постійною величиною і не змінюються прямо пропорційно зміні обсягу постачання теплової енергії, Нарахування умовно-постійної частини здійснюється щомісяця протягом року за тарифами вартості одиниці (1 Гкал/год) теплового приєднаного теплового навантаження об`єктів теплоспоживання. За ствердженням позивача, умовно-постійна частина розрахована для оплати щомісяця упродовж 12 місяців незалежно від факту споживання теплової енергії, показників вузлів обліку теплової енергії, наявності чи відсутності лічильника. Відтак, позивач вказує, що нарахування в опалювальному періоді по умовно-змінній частині двоставкового тарифу та упродовж 12 місяців з моменту встановлення тарифу по умовно-постійній частині двоставкового тарифу складають повну вартість теплової енергії спожитої в опалювальному періоді.

Як стверджує позивач, з метою забезпечення теплом об`єктів на початку опалювального сезону 2021-2022, 2022-2023, 2023-2024, після зниження середньодобової температури зовнішнього повітря до + 8°С і нижче, на виконання рішень виконавчого комітету Миколаївської міської ради №1106 від 29.10.2021, № 626 від 09.11.2022 та № 1189 від 08.11.2023 було розпочато опалювальні сезони 2021-2022, 2022-2023, 2023-2024 та видано наряди на підключення будинку до опалення, (копія нарядів надаються).

Також позивач вказує, що 09.10.2024 в присутності коменданта слідчого управління ГУНП в Миколаївської області було складено акт №29, відповідно до якого встановлено, що нежитлові приміщення за адресою: вул. Спаська, 10/3, знаходяться у будівлі, яка є самостійним об`єктом нерухомості. Теплоносій ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» до вказаних приміщень подається тепловими мережами через елеваторний вузол, який знаходиться на першому поверсі будівлі № 12 по вул. Спаська (із власником нежитлових приміщень - Головним управлінням Національної поліції в Миколаївській області, укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 3442 від 15.12.2022). Система теплопостачання будівлі № 10/3 по вул. Спаська має окрему врізку оснащену двома вентилями запірної арматури. Система централізованого опалення будівель № 10/3 та № 12 по вул. Спаська не обладнані комерційними приладами обліку теплової енергії.

За ствердженням позивача, станом на вересень 2024р. (за період з 2021 року по вересень 2024 року) від ТОВ «Віагро» не надходило звернення щодо відмови від отримання теплоносія, акт на опломбування запірної арматури не складався.

Водночас позивач стверджує, що за період з грудня 2021 по жовтень 2024 включно відповідачу поставлено теплову енергію на суму 61351,23 грн., з яких відповідач сплатив частково у розмірі 1711,50 грн., залишок боргу складає 59639,73 грн.

Так, позивач зазначає, що 02.12.2024 за № 829-ю на адресу відповідача була направлена претензія, яка залишена без задоволення. Разом з претензією були направлені рахунок за період 01.11.2021-31.10.2024 № 2531 та акт прийому-передачі теплової енергії у гарячій воді №2531. Водночас позивач зауважує, що наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов`язку здійснити оплату, оскільки такий обов`язок виникає на підставі договору, а не на підставі рахунку. За своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти, як оплату за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити товар (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі №920/1343/21 від 29.04.2020).

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 24.12.2024 р. вказану позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1588/24, розгляд справи призначено за правилами спрощеного провадження з викликом учасників справи, при цьому судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 23.01.2025 р. о 12:30.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 23.01.2025 р. у справі №915/1588/24 розгляд справи відкладено на 10.02.2025 р. об 11:30 з огляду на неявку представника відповідача у судове засідання, а також неможливість з`ясування заперечень відповідача на позов з огляду на відсутність відзиву на позов.

10.02.2025 р. від представника позивача - Вірченко І.П. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява (вх. № 1980/25), згідно з якою позивач надав для долучення до матеріалів справи докази направлення повідомлення про розгляд справи керівнику відповідача.

Так, у судовому засіданні господарського суду 10 лютого 2025 року по справі №915/1588/24 за участю представника позивача судом було протокольно оголошено перерву до 24 лютого 2025 року об 11 год. 30 хв. згідно з ч. 2 ст. 216 ГПК України, про що ухвалою суду від 10.02.2025 року в порядку ст. 120 ГПК України повідомлено відповідача.

13.02.2025 р. від представника позивача - Вірченко І.П. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява (вх. № 2213/25), згідно з якою позивач надав для долучення до матеріалів справи докази оплати відповідачем послуги постачання теплової енергії в грудні 2021 року.

Так, у судовому засіданні господарського суду 24 лютого 2025 року по справі №915/1588/24 за участю представника позивача судом було протокольно оголошено перерву до 17 березня 2025 року о 12 год. 00 хв. згідно з ч. 2 ст. 216 ГПК України, про що ухвалою суду від 24.02.2025 року в порядку ст. 120 ГПК України повідомлено відповідача.

В судове засідання 17.03.2025 р. представник відповідача не з`явився.

Під час розгляду справи в судовому засіданні 17.03.2025 р. позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі.

Відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не надав, також відповідач у судові засідання не з`являвся, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином за юридичною адресою, що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Проте, надіслані судом копії ухвал суду про відкриття провадження у справі, про відкладення розгляду справи та повідомлення про розгляд справи були повернуті до суду без вручення разом з рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, що містяться в матеріалах справи, з позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою".

За змістом п. 101 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270 (зі змінами), у разі неможливості вручення адресатам (одержувачам) поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом строку, що встановлюється оператором поштового зв`язку, відправлення "EMS" - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод. У разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" або реєстрованого поштового відправлення з позначкою "Адміністративна послуга" такі відправлення разом з бланком повідомлення про вручення повертаються за зворотною адресою у порядку, визначеному в пунктах 81, 82, 83, 84, 91, 99 цих Правил, із зазначенням причини невручення.

В п. 83 вказаних Правил передбачено, що рекомендовані поштові відправлення з позначкою "Судова повістка", адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання поштових відправлень, під розпис. У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за зазначеною адресою", яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду.

Відповідно до п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, і внесення працівником Укрпошти відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, яким в даному випадку є суд (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 29.03.2021 р. у справі № 910/1487/20).

Також згідно з ч. 4 ст. 122 ГПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. В оголошенні про виклик вказуються дані, зазначені в частині першій статті 121 цього Кодексу.

З огляду на вказане та з урахуванням повернення до суду без вручення ухвал суду про відкриття провадження у справі та про відкладення розгляду справи, господарським судом відповідач також викликався через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, про що свідчать наявні в матеріалах справи оголошення.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

Виходячи з вищевикладених положень ГПК України та встановлених обставин щодо порядку викликів і повідомлень відповідача, суд вважає, що відповідач є належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, що наділяє суд правом розглядати справу без його участі.

На думку суду, процесуальна поведінка відповідача при розгляді даної справи в суді свідчить про відсутність реальної зацікавленості у вирішенні даного спору у встановлений процесуальним законом строк та відповідно до положень ст. 2 ГПК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

З огляду на ненадання відповідачем відзиву, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 372958165 ТОВ "Віагро" належать на праві власності нежитлові приміщення, які розташовані в м. Миколаєві по вулиці Спаська, 10/3, загальною площею 81,6 кв.м в літ В-2; загальною площею 99,8 кв.м в літ Б-2; загальною площі 29,4 кв.м в літ Б"-1, загальна площа трьох приміщень 210,8 кв.м.

01.02.2016 між ПАТ «Миколаївська ТЕЦ» (енергопостачальна організація), правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль», та ТОВ «Віагро» (споживач) було укладено договір № 2531 про постачання теплової енергії в гарячій воді, згідно з розділом 1 якого енергопостачальна організація бере на себе зобов`язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Згідно з п. 2.1 договору теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гаряче водопостачання - протягом року; технологічні потреби; кондиціювання повітря.

Відповідно до п. 5.1. договору облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку, у разі відсутності - розрахунковим способом.

Згідно з п. 5.4 договору при відсутності приладів обліку або виході його з ладу - кількість теплової енергії, що відпущена споживачу, визначається енергопостачальною організацією, розрахунковим способом.

Пунктом 6.1 договору визначено, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться по тарифах, встановлених ПАТ "Миколаївська ТЕЦ", в грошовій формі, або по узгодженню сторін іншими, не забороненими діючим законодавством, засобами. Грошові кошти за теплову енергію направляються на розподільчий рахунок енергопостачальної організації в філії МОУ АТ "Державний ощадний банк України" м. Миколаєва, МФО 326461, код ЄДРПОУ 30083966.

Згідно з п. 6.2. договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідно до п. 6.3 договору споживач за 20 днів до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальної організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Пунктом 6.4. договору визначено, що енергопостачальна організація і споживач із 25 числа до кінця місяця роблять уточнення взаєморозрахунків із проведенням перерахунку, при необхідності у наступному місяці. Претензії споживача щодо нарахувань за спожиту теплову енергію розглядаються з моменту звернення та не підлягають корегуванню за попередні періоди.

Відповідно до п. 6.6. договору споживачу щомісяця направляється акт прийому - передачі теплової енергії в гарячій воді (за формою додатка №3) за попередній місяць. Споживач зобов`язаний протягом п`яти календарних днів підписати зазначений акт і один екземпляр направити на адресу енергопостачальної організації. У випадку відсутності протягом п`яти днів мотивованого відмовлення від підписання або неповернення підписаного екземпляра енергопостачальній організації, акт прийому-передачі тепловий енергії у гарячій воді вважається прийнятим споживачем.

Відповідно до п. 9.1 договору останній набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.02.2017.

Згідно з п. 9.2 договору він припиняє свою дію у випадках: закінчення строку, на який він був укладений; взаємної згоди сторін про його припинення; прийняття рішення господарським судом; ліквідації сторін.

Відповідно до п. 9.3 договору припинення дії договору не звільняє споживача від обов`язку повної сплати спожитої теплової енергії.

Пунктом 9.4 договору визначено, що він вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

В додатку 1 до вказаного договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 2531 вказані дані про об`єкти теплоспоживання ТОВ «Віагро», згідно з якими об`єкт знаходиться по вул. Спаська, 10/3.

Також в додатку 1/1 до цього договору визначені обсяги постачання теплової енергії споживачу.

У додатку 3 до договору наведені умови припинення подачі теплової енергії.

Згідно з додатком 4 до договору затверджено форму акту прийому-передачі теплової енергії у гарячій воді.

Вищенаведені додатки є невід`ємною частиною спірного договору № 2531 (п. 10.4 договору).

Як вказує позивач, в опалювальних сезонах 2021-2022 (з 08.11.2021 по 29.03.2022), 2022-2023 років (з 09.11.2019 по 24.03.2023) та 2023-2024 (з 14.11.2023 по 28.03.2024) позивач здійснював централізоване постачання теплової енергії до будинку за адресою: м. Миколаїв, вул. Спаська, 10/3, що підтверджується нарядами на підключення системи опалення в період з 08.11.2021 по 29.03.2022, з 14.11.2022 по 29.03.2023 та з 18.11.2023 по 29.03.2024 рр. При цьому початок і закінчення опалювального періоду 2021 -2022, 2022-2023 та 2023-2024 років у житловому фонді та на інших об`єктах м. Миколаєва визначалися рішеннями виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 1106 від 29.10.2021, № 626 від 09.11.2022, № 176 від 24.03.2023, № 1189 від 08.11.2023, № 513 від 27.03.2024 згідно із якими відповідні опалювальні періоди тривали з 08.11.2021 по 29.03.2022, з 09.11.2022 по 24.03.2023 та з 14.11.2023 по 28.03.2024.

Наразі позивач стверджує, що за період з грудня 2021 по жовтень 2024 включно відповідачу поставлено теплову енергію на суму 61351,23 грн., з яких відповідач сплатив частково у розмірі 1711,50 грн., а тому у відповідача існує борг в сумі 59639,73 грн., який заявлено до стягнення. При цьому, за ствердженням позивача, станом на вересень 2024р. (за період з 2021 року по вересень 2024 року) від ТОВ «Віагро» не надходило звернення щодо відмови від отримання теплоносія, акт на опломбування запірної арматури не складався.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Ч. 1 ст. 173 ГК України (в редакції, чинній на день укладення договору) встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, укладений між сторонами по справі договір № 2531 на постачання теплової енергії в гарячій воді є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов`язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Наразі, як вбачається зі змісту п. 9.4 вказаного договору та доводів позивача, договір був пролонгований на кожний наступний рік, оскільки сторонами письмово не заявлялось про його припинення.

Водночас слід зазначити, що основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання визначаються Законом України "Про теплопостачання", який регулює відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору; споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору; суб`єкти відносин у сфері теплопостачання - фізичні та юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм та форми власності, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, теплосервісні організації, споживачі, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування; теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; теплопостачальна організація - суб`єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про теплопостачання" відносини між суб`єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії регулюються також постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 "Про затвердження Правил користування тепловою енергією" (далі - Постанова № 1198).

Відповідно до п. 4 Правил користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, а згідно п. 14 Правил, споживач зобов`язаний укласти з теплопостачальною організацією договір купівлі-продажу теплової енергії до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.

Відповідно до частини четвертої статті 19 Закону України "Про теплопостачання" теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії.

Наразі після укладення сторонами спірного договору в діючому законодавстві в сфері теплопостачання відбулись відповідні зміни.

У офіційному виданні "Голос України" №231 від 09.12.2017 був опублікований Закон України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 №2189-VІІІ.

Відповідно до пункту 1 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування (з 10.12.2017), та вводиться в дію з 01.05.2019, крім окремих його положень, які вводяться в дію пізніше.

Згідно з частинами першою, третьою статті 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 №2189-VІІІ предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Відповідно до частини сьомої статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

За ч. 5 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Абзацами 1, 2 п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. У разі якщо договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.

Договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг (абз. 3 п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Згідно з висновком Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.05.2024 у справі № 904/346/23, за змістом положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" автоматичне виникнення договірних відносин споживача з теплопостачальною організацією на підставі Типового договору передбачено для споживачів, які самостійно не визначилися з моделлю організації договірних відносин і у яких були відсутні попередні договірні відносини з теплопостачальною організацією. При цьому затвердження Кабінетом Міністрів України Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії постановою від 21.08.2019 №830 не є підставою для втрати чинності попередніми договорами, за якими здійснювалося постачання теплової енергії споживачам у розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Водночас у спірних правовідносинах теплопостачання відповідачу здійснювалось за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді №2531 від 01.02.2016.

Отже, виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що вказаний договір №2531 від 01.02.2016 не припинив свою дію, а отже протягом спірного періоду є обов`язковим для виконання його сторонами.

Щодо підтвердження факту постачання теплової енергії слід зазначити наступне.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про теплопостачання" до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належать регулювання діяльності суб`єктів відносин у сфері теплопостачання в межах, віднесених до відання відповідних рад; здійснення контролю за забезпеченням споживачів тепловою енергією відповідно до нормативних вимог; встановлення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію і тарифів на виробництво теплової енергії (крім тарифів на теплову енергію, вироблену на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях та когенераційних установках) у порядку і межах, визначених законодавством.

Згідно з рішенням Виконавчого комітету Миколаївської міської ради N 1106 від 29.10.2021 опалювальний сезон на всіх об`єктах житлового фонду, інших об`єктах, крім населення, яке користується природним газом або електричною енергією для потреб опалення, згідно з нормами та нормативами споживання було розпочато 08.11.2021. Теплопостачальним підприємствам міста, починаючи з 08.11.2021 протягом 10 діб, доручено здійснити пуск котелень для подачі тепла до споживачів м. Миколаєва всіх форм власності, підключення систем теплопостачання проводити на підставі нарядів, що видаються виконавцями послуг.

Відповідно до наряду б/н від 08.11.2021 підключено систему опалення за адресою вул. Спаська, 10/3.

Рішенням Виконавчого комітету Миколаївської міської ради N 263 від 28.03.2022 опалювальний сезон закінчено з 29.03.2022 на всіх об`єктах, крім закладів дошкільної освіти, пологових будинків, амбулаторій.

Згідно з рішенням Виконавчого комітету Миколаївської міської ради N 626 від 09.11.2022 опалювальний сезон на всіх об`єктах житлового фонду, інших об`єктах, крім населення, яке користується природним газом або електричною енергією для потреб опалення, згідно з нормами та нормативами споживання з було розпочато 09.11.2022. Теплопостачальним підприємствам міста, починаючи з 09.11.2022 протягом 10 діб, доручено здійснити пуск котелень для подачі тепла до споживачів м. Миколаєва всіх форм власності, підключення систем теплопостачання проводити на підставі нарядів, що видаються виконавцями послуг.

Відповідно до наряду б/н від 15.11.2022 підключено систему опалення за адресою вул. Спаська, 10/3.

Рішенням Виконавчого комітету Миколаївської міської ради N 176 від 24.03.2023 опалювальний сезон закінчено з 24.03.2023 на всіх об`єктах, крім закладів дошкільної освіти, пологових будинків, амбулаторій.

Згідно з рішенням Виконавчого комітету Миколаївської міської ради N 1189 від 08.11.2023 опалювальний сезон на всіх об`єктах житлового фонду, інших об`єктах, крім населення, яке користується природним газом або електричною енергією для потреб опалення, згідно з нормами та нормативами споживання розпочато з 14.11.2023. Теплопостачальним підприємствам міста, починаючи з 14.11.2023 протягом 10 діб, доручено здійснити пуск котелень для подачі тепла до споживачів м. Миколаєва всіх форм власності, підключення систем теплопостачання проводити на підставі нарядів, що видаються виконавцями послуг.

Відповідно до наряду б/н від 30.11.2023 підключено систему опалення за адресою вул. Спаська, 10/3.

Рішенням Виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 513 від 27.03.2024 опалювальний сезон закінчено з 28.03.2024 на всіх об`єктах, крім закладів дошкільної освіти, пологових будинків, амбулаторій.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 124 від 09.02.2022 р. "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 13.10.2021 № 984 "Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послуги з постачання теплової енергії ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ", рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради N 566 від 25.10.2022 "Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послуги з постачання теплової енергії ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ", рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради N 1029 від 25.10.2023 "Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послуги з постачання теплової енергії ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ", рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради N 252 від 14.02.2024 "Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ" встановлено економічно обґрунтовані двоставкові тарифи та теплову енергію та послугу з постачання теплової енергії за умовно-змінною частиною та умовно-постійною частиною тарифу.

Двоставковий формат тарифу обумовлює компенсацію підприємству двох частин витрат окремо, тобто двома ставками.

Перша ставка (умовно-змінні витрати) - плата за спожиту теплову енергію, за рахунок якої здійснюються витрати на придбання лише енергоресурсів (палива, електроенергії та покупної теплової енергії). Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від обсягів теплової енергії, яка виробляється та надається споживачеві, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплової енергії (грн./Гкал). Тобто споживач, сплачуючи за теплову енергію на опалення за показаннями будинкового приладу обліку, сплачує лише вартість природного газу, електричної та покупної теплової енергії. Споживач сплачує за цією ставкою лише протягом опалювального періоду та розмір платежу залежить від обсягів спожитої теплової енергії.

Друга ставка (умовно-постійні витрати) - плата за приєднане теплове навантаження, за рахунок якої здійснюються витрати, пов`язані з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії, з обслуговуванням обладнання, з підтриманням технологічного обладнання в робочому стані, а також зі збутом та реалізацією теплової енергії і послуг з опалення. Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від кількості і потужності технологічного обладнання, що виробляє та транспортує теплову енергію споживачам та визначається, виходячи з обсягу теплового навантаження, що приєднане до джерела теплової енергії, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплового навантаження на джерело теплової енергії (грн/Гкал/годину).

Пунктом 24 Правил надання послуги з постачання теплової енергії визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об`єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу.

Умовно-постійна частини тарифу для приміщень, вбудованих в житлові будинки/нежитлові будівлі розраховується згідно з даними теплового навантаження будівлі, пропорційно опалюваній площі приміщення споживача.

Як стверджує позивач, теплоносій до приміщень відповідача подається тепловими мережами через елеваторний вузол, який знаходиться на першому поверсі будівлі № 12 по вул. Спаська (із власником нежитлових приміщень - Головним управлінням Національної поліції в Миколаївській області, укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 3442 від 15.12.2022). Система теплопостачання будівлі № 10/3 по вул. Спаська має окрему врізку оснащену двома вентилями запірної арматури. Система централізованого опалення будівель № 10/3 та № 12 по вул. Спаська не обладнані комерційними приладами обліку теплової енергії.

Так, позивачем на оплату наданих відповідачу послуг за укладеним договором про постачання теплової енергії від 01.02.2016 сформовано рахунок № 2531 за теплову енергію, спожиту період з 01.11.2021 по 31.10.2024 р. на загальну суму 61351,23 грн. Зазначений рахунок на оплату наданих послуг містить детальну інформацію здійсненого нарахування: за неопалювальний період здійснено нарахування абонентської плати та послуги з умовно-постійної частини тарифу, а за опалювальний здійснено нарахування послуги з постачання теплової енергії (умовно-змінна частина тарифу).

Також позивачем було сформовано акт прийому-передачі теплової енергії в гарячій воді N 2531 за період з 01.11.2021 по 31.10.2024 р.

Вказані рахунок та акт були направлені на адресу відповідача 04.12.2024 р. разом з претензією N 829-ю від 02.12.2024 з вимогою про сплату 59639,73 грн. боргу. Вказана сума боргу розрахована з урахуванням того, що відповідачем було сплачено на користь позивача 1711,50 грн. згідно платіжної інструкції від 17.12.2021 № 154.

Таким чином, на день розгляду справи у відповідача існує заборгованість перед позивачем в сумі 59351,23 грн. (61351,23-1711,50 грн.).

Слід зазначити, що, виходячи зі змісту договору, наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов`язку здійснити оплату, оскільки такий обов`язок виникає на підставі договору, а не на підставі рахунку. Так, споживач за 20 днів до початку розрахункового періоду сплачує Енергопостачальної організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця (п. 6.3 договору).

До того ж за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти як оплату за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити товар/послугу (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі N 920/1343/21 від 29.04.2020).

Відтак, строк виконання зобов`язань з оплати послуг з постачання теплової енергії є таким, що настав, однак на день розгляду справи відповідачем не надано доказів оплати наданих послуг з постачання теплової енергії.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 згідно ч. 2 ст. 901 цього ж Кодексу можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

За частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з нормами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Так, матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачем своїх зобов`язань за спірним договором, натомість відповідачем не сплачено за надані у період з листопада 2021 року по жовтень 2024 року послуги за вказаним договором, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 59351,23 грн. за послугу з постачання теплової енергії в гарячій воді.

Отже, як встановлено судом, відповідачем на момент звернення позивача до суду із заявленим позовом не були виконані в повному обсязі зобов`язання за договором № 2531 від 01.02.2016 р. щодо здійснення повної оплати вартості наданих позивачем послуг на загальну суму 59351,23 грн.

Несплатою позивачу вказаної суми за надані послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді відповідач порушив прийняті на себе зобов`язання відповідно до умов договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.

При цьому слід зазначити, що факт надання позивачем послуг з постачання теплової енергії та наявність вказаної заборгованості відповідач не спростував, докази, які б підтверджували факт повної оплати відповідачем як споживачем за договором або неможливості виконання цього зобов`язання з поважних причин в матеріалах справи відсутні. Адже, частиною першою, третьою статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, якими в силу ст. 73 ГПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" про стягнення заборгованості за теплову енергію за період з листопада 2021 року по жовтень 2024 року в сумі 59351,23 грн. відповідають фактичним обставинам справи і вимогам чинного законодавства, є правомірними та обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.

Згідно ст. 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є примусове виконання обов`язку в натурі.

Разом з тим у постанові від 29.06.2021 у справі № 910/2842/20 Верховний Суд зазначив, що згідно з пунктом 5 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та абзацом 6 частини 2 статті 20 Господарського кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі. Отже, суд вправі задовольнити позов про спонукання виконати умови договору лише в разі, якщо встановить, що у особи такий обов`язок наявний, але вона ухилилася від його виконання. При цьому у справі має бути доведено наявність відповідного правовідношення, а саме прямого законодавчого обов`язку відповідача щодо виконання договору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2019р. по справі №910/16744/17 вказала, що такий спосіб захисту як примусове виконання обов`язку в натурі застосовується у зобов`язальних правовідносинах у випадках, коли особа має виконати зобов`язання на користь позивача, але відмовляється від виконання останнього чи уникає його. Примусове виконання обов`язку в натурі має наслідком імперативне присудження за рішенням суду (стягнення, витребування тощо), і не спрямоване на підсилення існуючого зобов`язання, яке не виконується, способом його відтворення в резолютивній частині рішення суду аналогічно тому, як воно було унормовано сторонами у договорі.

Відтак, суд доходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості в заявленій сумі 59351,23 грн. за спірним договором, що цілком відповідає такому способу захисту цивільних прав та інтересів позивача як примусове виконання обов`язку в натурі.

У зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3028,00 грн., понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віагро" про стягнення заборгованості в загальній сумі 59351,23 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віагро" (54001, м. Миколаїв, вул. Велика Морська, 45, код ЄДРПОУ 02128394) на користь Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" (54020, м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск, 18, e-mail: kanc_nach@ntec.mk.ua, код ЄДРПОУ 30083966; на р/р НОМЕР_1 в ПАТ "АБ Укргазбанк", МФО 320478, ЄДРПОУ 30083966) основний борг у сумі 59351/п`ятдесят дев`ять тисяч триста п`ятдесят одна/грн. 23 коп.

3. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віагро" (54001, м. Миколаїв, вул. Велика Морська, 45, код ЄДРПОУ 02128394) на користь Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" (54020, м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск, 18, e-mail: kanc_nach@ntec.mk.ua, код ЄДРПОУ 30083966; на р/р НОМЕР_2 в ПАТ «АБ Укргазбанк», МФО 320478, ЄДРПОУ 30083966) витрати по сплаті судового збору в сумі 3028/три тисячі двадцять вісім/грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено та підписано 12.06.2025 року, з урахуванням умов воєнного стану та навантаженості.

Суддя Л.М. Ільєва