Рішення від 13.05.2025 по справі 915/1505/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2025 року Справа № 915/1505/24

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі головуючого судді Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Шевченко Т.В.,

представників позивача: Щекотіліної С.В., Лакотко В.В. (в режимі ВКЗ),

представника відповідача: Кучерявої Т.Ю. (в залі суду),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Управління праці та соціального захисту населення Уманської міської ради,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ВІМК,

про: стягнення 171201,19 грн, -

в с т а н о в и в:

Управління праці та соціального захисту населення Уманської міської ради звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 03.12.2024 (вх.№15228/24 від 03.12.2024), в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ВІМК 171201,19 грн неправомірно отриманих коштів за Договором №2 про постачання електричної енергії споживачу від 03.08.2021 з урахуванням Додаткових угод до вказаного Договору: №1 від 27.09.2021, №2 від 28.09.2021, №3 від 29.09.2021, №4 від 04.10.2021, №5 від 05.10.2021, №6 від 12.10.2021, №7 від 23.10.2021, №8 від 25.10.2021, №9 від 02.11.2021, №10 від 05.11.2021, №11 від 08.11.2021.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.12.2024, - справу №915/1505/24 призначено головуючому судді Мавродієвій М.В.

Ухвалою суду від 09.12.2024 даний позов залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

20.12.2024 від позивача на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви б/н від 19.12.2024 (вх.№16088/24) разом з уточненою позовною заявою б/н б/д, зазначених в ухвалі суду від 09.12.2024.

Ухвалою суду від 25.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 03.02.2025. Зобов`язано позивача надати суду: розгорнутий розрахунок боргу, із зазначенням періодів, з урахуванням проведених оплат з посиланням на первинні документи; докази сплати позивачем по спірному договору на суму 4339,87 грн (367890,71 грн - 363550,84 грн).

15.01.2025 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву б/н від 14.01.2025 (вх.№554/25), в якому він просить суд відмовити в задоволенні позовної заяви посилаючись на настапне:

- в матеріалах справи взагалі відсутній обґрунтований та розгорнутий розрахунок грошової вимоги позивача, який містив би обчислення, порядок нарахування сум (множення, додавання, нарахування процентів та інше), підстави такого нарахування, передбачені законом або умовами угоди, відображення проведених оплат, та посилання на первинні документи

- позовні вимоги ґрунтуються на положеннях ст.1212 ЦК України. Зазначена стаття регулює відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна, однак між сторонами 03.08.2021 був укладений Договір №2 про постачання електричної енергії споживачу. В подальшому сторонами були внесені ряд змін до Договору. Договір та Додаткові угоди до нього були узгоджені обома сторонами Договору, прийняті, підписані уповноваженими представниками, укладені в письмовому вигляді і у відповідності до умов Договору та чинного законодавства України, жодна із сторін Договору не піддавалась примусу та шантажу тощо, сторони розуміли значення своїх дій з огляду на фактичні обставини на ринку електричної енергії України; договір чи додаткові угоди до нього не визнані недійсними;

22.01.2025 від позивача до суду надійшла заява б/н від 21.01.2025 (вх.№900/25), в якій він посилаючись на ст.ст.42, 46 ГПК України вказує, що проаналізувавши норми чинного законодавства та сталу судову практику, позивач переконаний, що на обґрунтування своїх позовних вимог послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини. Отже, позивачем обрано неправильний спосіб захисту порушеного права шляхом стягнення з відповідача неправомірно отриманих коштів. За таких обставин позивач переконаний, що до спірних правовідносин виключається застосування положень ст.1212 ЦК України щодо безспідставно набутого майна, а спір між сторонами повинен розглядатися на підставі норм зобов`язального права (Книга п`ята Цивільного кодексу України). Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд прийняти та задовольнити дану заяву. Перекваліфікувати спір зі стягнення безпідставно отриманих коштів (ст.1212 ЦК України) на спір щодо стягнення переплати за Договором про постачання електричної енергії споживачу, укладеному за результатами закупівлі, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань (ст.ст.509, 526 ЦК України). Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ВІМК переплату коштів в розмірі 171201,19 грн за Договором про постачання електричної енергії споживачу, укладеному за результатами закупівлі.

28.01.2025 від позивача до суду надійшла заява б/н від 28.01.2025 (вх.№1302/25) на виконання ухвали суду від 09.12.2024 позивачем надано розгорнутий розрахунок боргу із зазначенням періодів з урахуванням проведеної оплати.

У підготовчому засіданні 03.02.2025 суд прийняв заяву позивача б/н від 21.01.2025 (вх.№900/25) до розгляду та оголосив перерву до 03.03.2025.

18.02.2025 від відповідача до суду надійшли заперечення на заяву позивача про зміну підстав позову б/н від 17.02.2025 (вх.№2425/25), в яких він у зв`язку з необґрунтованістю позовних вимог, просить суд відмовити в задоволенні позовної заяви. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що між відповідачем та позивачем 03.08.2021 було укладено Договір №2 про постачання електричної енергії споживачу. В подальшому сторонами були внесені ряд змін до договору шляхом укладення Додаткових угод до Договору. Договір та додаткові угоди до нього були узгоджені обома сторонами Договору, прийняті, підписані уповноваженими представниками, укладені в письмовому вигляді. У даному випадку зміна умов Договору відбулась у порядку, визначеному ст.180 ГК України, за погодженням сторін, а отже, оцінка достатності підстав для внесення змін до Договору належала саме до компетенції сторін. Водночас, при внесенні відповідних змін до умов Договору сторонами мало бути враховано, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) у випадку істотної зміни обставин є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися. Відповідач вважає, що рішення про внесення змін до Договору приймається не в односторонньому порядку - це результат дій уповноваженої особи замовника або рішення тендерного комітету замовника, оформлене відповідним протоколом, як передбачається положеннями ст.11 Закону. Отже, постачальник документально підтвердив замовнику факт коливання ціни на одиницю товару на ринку електричної енергії у бік збільшення від ціни у Договорі і до ціни на момент укладення додаткових угод, постачальник довів, що ціна є непрогнозованою, непередбаченою, що є підставою для внесення змін до Договору щодо ціни за одиницю товару і в повному обсязі співвідноситься з умовами Договору та приписами законодавства, яким сторони керувались при його укладанні та супроводженні. Крім цього, необхідно звернути увагу, що в ході виконання договірних обов`язків переплати за договором зі сторони споживача не було, оскільки відповідно до Комерційної пропозиції, яка є невід`ємною частиною Договору, сторонами був передбачений спосіб оплати за договором - по факту, що виключає формування будь-якої переплати взагалі. Посилаючись на ст.74 ГПК України відповідач вважає, що позивач не довів факту порушення будь-яких його прав в ході виконання умов Договору обома учасниками, не навів правових обґрунтувань вимоги про стягнення грошових коштів з постачальника електричної енергії.

Ухвалою суду від 03.03.2025 відкладено підготовче засідання у справі на 13.03.2025.

13.03.2025 суд у підготовчому засіданні оголосив перерву до 27.03.2025.

25.03.2025 від відповідача до суду надійшла заява б/н від 24.03.2025 (вх.№4596/25), в якій він просить суд провести судове засідання без участі його представника, проти закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до розгляду по суті позовних вимог не заперечує.

Ухвалою суду від 27.03.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.04.2025.

30.04.2025 суд ухвалив відкласти судове засідання на 13.05.2025.

У судовому засіданні 13.05.2025 суд перейшов до стадії ухвалення рішення. Вступна та резолютивна частини рішення підписані судом 13.05.2025 без його проголошення.

Щодо тривалості судового провадження, суд, з урахуванням критеріїв розумності, які вироблені Європейським судом з прав людини вважає за необхідне зазначити наступне.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. У частині 1 статті 6 Конвенції закріплено елементи права на судовий захист, серед яких є розумний строк розгляду справи, який вважається окремим елементом доступності правосуддя.

Європейський суд з прав людини (надалі ЄСПЛ), правовою основою функціонування та діяльності якого є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, опрацював критерії, які дозволяють зробити висновки про розумність розгляду конкретної справи. Зокрема, у п.47 рішення у справі Бараона проти Португалії 1987 року Суд відзначив: Розумність тривалості розгляду повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформульованих у практиці Суду, зокрема, комплексності справи, поведінки заявника і відповідних державних органів. Критерій комплексності справи означає оцінювання складності справи з урахуванням обставин і фактів, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть за собою певні юридичні наслідки. Вона може бути пов`язана як із питаннями факту, так і з правовими аспектами: характером фактів, які необхідно встановити; кількістю питань, які розглядаються в межах справи; віддаленістю, з точки зору простору та часу, між подіями та фактами, що розглядаються, та процесом судочинства; кількістю свідків та інших проблем, пов`язаних зі збором доказів; міжнародними факторами; приєднанням справи до інших, а також вступом у процес нових осіб. Крім того, складність справи, а відтак й строк її розгляду, залежать, від складності предмету доказування у справі, без чого неможливо правильно вирішити справу по суті та застосувати норми матеріального права; від обсягу фактів предмета доказування, який може змінюватися у зв`язку зі зміною підстав позову, збільшенням чи зменшенням позовних вимог; від кількості доказів, наданих сторонами.

Також ЄСПЛ зазначає, що тривалість строку розгляду справи може бути пов`язана з перевантаженням судової системи, що, в свою чергу, може бути викликано певними надзвичайними ситуаціями. Приймаючи до уваги, що з початку військової агресії Російської Федерації проти України бойові дії ведуться, у тому числі, на території Миколаївської області, Господарський суд Миколаївської області, через оголошення повітряних тривог, перебої з постачанням електричної енергії тощо, працював з певними обмеженнями у здійсненні правосуддя та не мав об`єктивної можливості для повноцінного розгляду справи №915/1505/24 в межах строку, передбаченого ГПК України.

Відповідно, розгляд даної справи відбувся у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, та продовженого відповідними указами Президента України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.34 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні управління праці та соціального захисту населення Уманської міської ради (далі - Управління) виконує делеговані державою повноваження у сфері соціального захисту населення.

24.06.2021 Управління праці та соціального захисту населення Уманської міської ради оприлюднило на вебсайті Prozorro оголошення про проведення відкритих торгів на закупівлю 274050 кВт/год електричної енергії з терміном постачання до 31.12.2021, з очікуваною вартістю 824000,0 грн з ПДВ (ідентифікатор закупівлі №UA-2021-06-24-005177-c, далі - відкриті торги). Участь у відкритих торгах взяли 22 учасники.

За результатами проведеної процедури закупівлі UA-2021-06-24-005177-c Товариство з обмеженою відповідальністю ВІМК (постачальник, відповідач у справі) та Управлінням праці та соціального захисту населення Уманської міської ради (споживач, позивач у справі) підписали Договір №2 про постачання електричної енергії споживачу від 03.08.2021 на суму 421757,17 грн з ПДВ.

В подальшому між сторонами були укладені Додаткові угоди до вказаного Договору: №1 від 27.09.2021, №2 від 28.09.2021, №3 від 29.09.2021, №4 від 04.10.2021, №5 від 05.10.2021, №6 від 12.10.2021, №7 від 23.10.2021, №8 від 25.10.2021, №9 від 02.11.2021, №10 від 05.11.2021, №11 від 08.11.2021, відповідно до яких збільшувалась ціна за 1 кВт/ год у зв`язку із коливанням ціни.

Позивач у позові вказує, що Управлінням Південного офісу Держаудитслужби в Херсонській області відповідно до п.3.1.2.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Південного офісу Держаудитслужби на ІІ квартал 2024 року проводилася ревізія окремих питань фінансово-господарської діяльності Управління праці та соціального захисту населення Уманської міської ради за період з 01.01.2020 по 31.05.2024.

Позовні вимоги Управління праці та соціального захисту населення Уманської міської ради ґрунтуються саме на результатах перевірки Управлінням Південного офісу Держаудитслужби в Херсонській області.

Так, за результатами перевірки виявлено, що Додаткові угоди: №1 від 27.09.2021, №2 від 28.09.2021, №3 від 29.09.2021, №4 від 04.10.2021, №5 від 05.10.2021, №6 від 12.10.2021, №7 від 23.10.2021, №8 від 25.10.2021, №9 від 02.11.2021, №10 від 05.11.2021, №11 від 08.11.2021 до Договору №2 від 03.08.2021, укладено з порушенням норм п.2) ч.5 ст.41 Закону №922-VIII, в частині відсутності документального підтвердження коливання ціни товару на ринку після укладення Договору та Додаткової угоди (в період між їх укладенням); п.13.6 Договору та відповідно ст.629 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-IV (із змінами) та ст.193 Господарського кодексу України від 16.01.2003 №436-IV (із змінами) - без документального підтвердження коливання ціни товару на ринку на умовах, визначених договором та збільшення ціни товару більш ніж на 10% від початкової ціни встановленої в договорі, внаслідок чого Управлінням праці та соціального захисту населення недоотримано активів (електричної енергії) та як наслідок зайво сплачено коштів за 2021 рік на суму 171207,1931 грн, чим завдано збитки на вказану суму.

Управлінням Південного офісу Держаудитслужби в Херсонській області встановлено наступне: Відповідно до п.2) ч.5 ст.41 Закону №922 (в редакції від 23.01.2021) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Крім того, в постанові Верховного Суду від 24.01.2024 (справа №922/2321/22) викладено позицію Великої Палати Верховного Суду про те, чи дозволяють норми пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII збільшувати ціну товару більш ніж на 10% від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю, яка полягає в наступному: Відповідаючи на це питання Велика Палата Верховного Суду вважає, що норми пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII не дозволяють збільшувати ціну товару більш ніж на 10% від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю ….

Пунктом 13.6 Договору №2 про постачання електричної енергії споживачу від 03.08.2021 передбачено, що у випадку коливання ціни електричної енергії на ринку в бік збільшення, постачальник має право письмово звернутися до споживача з відповідною пропозицією, при цьому, така пропозиція в кожному окремому випадку, коли на ринку відбувається об`єктивне коливання ціни за одиницю товару в бік збільшення, повинна бути обґрунтована і документально підтверджена. Постачальник разом з письмовою пропозицією щодо внесення змін до договору надає документ (або документи), що підтверджує збільшення середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару в тих межах/розмірах, на які постачальник пропонує змінити ціну товару.

Документ (або документи), що підтверджує збільшення ціни товару, повинен містити дані щодо середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару на будь-яку дату після укладення Договору та середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару на більш пізню дату та до моменту письмового звернення постачальника до споживача щодо збільшення ціни і повинен бути наданий у формі належним чином оформленої довідки/інформації (або в іншій документальній формі), виданої торгово-промисловою палатою України, або регіональною торгово-промисловою палатою, або органами державної статистики.

У випадку прийняття рішення споживачем щодо внесення змін до цього Договору у вказаній частині до розрахунку ціни за одиницю товару приймається ціна за одиницю товару, що визначена сторонами у момент укладення цього Договору (з урахуванням внесених раніше змін до цього Договору, та якщо такі обставини мали місце). При цьому, максимальна сума, на яку сторонами може бути здійснено підвищення ціни за одиницю товару визначається як різниця між середньоринковою ціною (діапазоном цін тощо) за одиницю товару, що передує моменту письмового звернення постачальника щодо зміни ціни (згідно наданого учасником підтверджуючого документу) та середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару станом на дату після укладення цього Договору (згідно наданого учасником підтверджуючого документу), або станом на момент внесення змін до цього Договору в частині ціни за одиницю товару, якщо такі зміни до цього Договору вже були раніше здійснені сторонами. В будь-якому випадку підвищення ціни за одиницю товару здійснюється з урахуванням вимог п.2) ч.5 ст.41 Закону України Про публічні закупівлі.

Споживач має право відмовитись від зміни ціни за одиницю товару у випадках, якщо постачальником не надано належне документальне підтвердження підвищення ціни, передбачене цим пунктом.

При виконанні Договору №2 від 03.08.2021 підставою для внесення відповідних змін до договору слугували листи постачальника ТОВ ВІМК з пропозицією збільшити ціну за одиницю електроенергії у зв`язку з збільшенням закупівельних цін на енергоринку України.

Так, ревізією встановлено, що Додатковою угодою №1 від 27.09.2021 ціну за 1 кВт/год збільшено на 7,7%. Документальним підтвердженням слугувала цінова довідка Харківської торгово-промислової палати №2145/21. Додатковою угодою №2 від 28.09.2021 ціну за 1 кВт/год збільшено на 3,91%.

Таким чином, при укладанні Додаткової угоди №2, згідно з умовами п.13.6 Договору №2 від 03.08.2021 постачальник мав надати документальне підтвердження підвищення ціни за період з останньої дати внесення змін до договору, тобто з 27.09.2021 (Додаткова угода №1) по 28.09.2021.

Встановлено, що підставою укладання Додаткової угоди №2 від 28.09.2021 є лист ТОВ ВІМК від 23.09.2021 №1187, в якому постачальник повідомляє про коливання цін на електричну енергію в періоді з 08 по 15 вересня 2021 року, при цьому надає документальне підтвердження, а саме цінову довідку Харківської торгово-промислової палати №2233/21, в якій зазначено коливання середньозважених цін між датами 08-15 серпня 2021 порівняно з 08-15 вересня 2021.

Отже, така довідка не може слугувати документальним підтвердженням коливання цін між 27.09.2021 та 28.09.2021, що не відповідає умовам п.13.6 Договору №2 від 03.08.2021.

Додатковою угодою №3 від 29.09.2021 підвищено ціну за 1 кВт/год на 7,28%, підставою для укладання якої лист ТОВ ВІМК від 27.09.2021 №1221, в якому постачальник повідомляє про коливання цін на електричну енергію в періоді з 16 по 21 вересня 2021 року, при цьому надає документальне підтвердження, а саме цінову довідку Харківської торгово-промислової палати №2288/21, в якій зазначено коливання середньозважених цін між датами 16-21 серпня 2021 року порівняно з 16-21 вересня 2021 року.

Отже така довідка не може слугувати документальним підтвердженням коливання цін між 28.09.2021 та 29.09.2021, що не відповідає умовам п.13.6 Договору №2 від 03.08.2021.

Додатковою угодою №4 від 04.10.2021 підвищено ціну за 1 кВт/год на 8,09%, підставою для укладання якої є лист ТОВ ВІМК від 29.09.2021 №1263, в якому постачальник повідомляє про коливання цін на електричну енергію в періоді з 22 по 24 вересня 2021 року, при цьому надає документальне підтвердження, а саме цінову довідку Харківської торгово-промислової палати №2348/21, в якій зазначено коливання середньозважених цін між датами 22-24 серпня 2021 року порівняно з 22-24 вересня 2021 року.

Отже така довідка не може слугувати документальним підтвердженням коливання цін між 29.09.2021 та 04.10.2021, що не відповідає умовам п.13.6 Договору №2 від 03.08.2021.

Додатковою угодою №5 від 05.10.2021 підвищено ціну за 1 кВт/год на 2,69%, підставою для укладання якої є лист ТОВ ВІМК від 04.10.2021 №1274, в якому Постачальник повідомляє про коливання цін на електричну енергію в періоді з 25 по 30 вересня 2021 року, при цьому надає документальне підтвердження, а саме цінову довідку Харківської торгово-промислової палати №2395/21, в якій зазначено коливання середньозважених цін між датами 25-30 серпня 2021 року порівняно з 25-30 вересня 2021 року.

Отже така довідка не може слугувати документальним підтвердженням коливання цін між 04.10.2021 та 05.10.2021, що не відповідає умовам п.13.6 Договору №2 від 03.08.2021.

Встановлено, що внаслідок вищезазначених змін ціна за 1 кВт/год збільшена в вересні 2021 року з 1,538 грн до 2,05 грн, що в процентному відношенні становить +33,28% (Додаткові угоди: №1 від 27.09.2021, №2 від 28.09.2021, №3 від 29.09.2021, №4 від 04.10.2021, №5 від 05.10.2021).

При дослідженні законності підняття ціни в вересні 2021 року за електричну енергію також аналізувалась інформація з відкритого ресурсу ДП Оператор ринку, розміщеного на сайті www.oree.com.ua. Так, коливання цін (без ПДВ) на РДН, ОЕС України в вересні 2021 року становить: з 01.09.2021 по 11.09.2021 понизилась з 2180,25 до 1579,6 грн за 1 МВт/год; з 11.09.2021 по 22.09.2021 збільшилась з 1579,6 до 2206.09 грн за 1МВт/год; з 22.09.2021 по 30.09.2021 понизилась з 2206,09 до 2194,0 грн за 1 МВт/год. Таким чином збільшення ціни за електричну енергію в вересні 2021 року на 33,28% не підтверджується.

Встановлено, що в жовтні 2021 року шляхом укладання Додаткових угод: №6 від 12.10.2021, №7 від 23.10.2021, №8 від 25.10.2021, №9 від 02.11.2021, №10 від 05.11.2021, №11 від 08.11.2021 ціна за електричну енергію збільшена з 2,22 грн до 3,36 грн, що в процентному відношенні становить +51,3%.

Так, Управлінням в 2021 році укладено 11 Додаткових угод по Договору №2 від 03.08.2021 щодо збільшення ціни за 1 кВт/год без законодавчо визначених на це підстав, та як наслідок за 1 кВт/год за період вересня - листопада 2021 року ціна збільшена з 1,538979 грн до 3,66 грн, що в процентному відношенні становить 137,8 %, чим порушено вимоги пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України Про публічні закупівлі.

Встановлено, що в період з 08.09.2021 по 30.11.2021 Управлінням спожито 116183 кВт/год, сплачено в сумі 367890,71 грн, проте повинно було сплатити 196683,52 грн (1,69 грн х 116183 кВт/год).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем надано докази оплати по спірному Договору на суму 369487,67 грн, що підтверджується копіями платіжних доручень, а саме: №244 від 12.10.2021 на суму 5936,83 грн, №67 від 29.10.2021 на суму 1814,44 грн, №16 від 18.11.2021 на суму 9870,54 грн, №76 від 18.11.2021 на суму 156967,12 грн, №274 від 23.11.2021 на суму 10573,96 грн, №304 від 15.12.2021 на суму 18067,90 грн, №22 від 16.12.2021 на суму 37775,67 грн, №94 від 16.12.2021 на суму 128481,21 грн.

Відповідно до ч.2 ст.222 ГК України з метою досудового врегулювання спору та задля усунення порушення норм п.2) ч.5 ст.41 Закону України Про публічні закупівлі позивачем на адресу відповідача була направлена претензія №2113/01-11 від 27.06.2024 з вимогою повернути зайво сплачені кошти за 2021 рік на суму 171201,1931 грн на рахунок управління.

25.07.2024 на адресу позивача надійшла відповідь на претензію, яку відповідач ТОВ ВІМК не визнав.

Позивач стверджує, що грошові кошти в сумі 171201,19 грн є такими, що були переплачені за Договором про постачання електричної енергії споживачу, укладеному за результатами закупівлі, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань відповідно до ст.ст.509, 526 ЦК України, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами ст.14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 173 ГК України чинного на момент спірних правовідносин, встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст.174 ГК України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст.626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В частині 1 статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ч.1 ст.275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України Про ринок електричної енергії.

Отже, до укладеного між сторонами договору підлягають застосуванню положення статті 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Під час укладення Договору №2 про постачання електричної енергії споживачу від 03.08.2021 сторони керувалися положеннями Закону України Про ринок електричної енергії, Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312 (Правила - ПРРЕЕ), іншими чинними нормативно-правовими актами, що регулюють постачання електричної енергії.

Згідно п.13.6 Договору №2 про постачання електричної енергії споживачу від 03.08.2021 сторони домовились, що у випадку коливання ціни електричної енергії на ринку в бік збільшення, постачальник має право письмово звернутись до споживача з відповідною пропозицією, при цьому така пропозиція в кожному окремому випадку, коли на ринку відбувається об`єктивне коливання ціни за одиницю товару в бік збільшення, повинна бути обґрунтована і документально підтверджена. Постачальник разом з письмовою пропозицією щодо внесення змін до договору, надає документ (або документи), що підтверджує збільшення середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару в тих межах/розмірах, на які Постачальник пропонує змінити ціну товару. При цьому такий документ повинен містити дані щодо середньоринкової ціни за одиницю товару на будь-яку дату після укладання Договору та середньоринкової ціни на більш пізню дату та до моменту письмового звернення постачальника до споживача щодо збільшення ціни. Сторони домовились, що цей документ має бути оформлений у формі належним чином оформленої довідки/інформації (або в іншій документальній формі), виданою Торгово-промисловою палатою України, або регіональною торгово-промисловою палатою, або органами державної статистики.

Договір №2 від 03.08.2021 про постачання електричної енергії споживачу та Додаткові угоди до Договору щодо зміни ціни за одиницю товару є чинними на момент розгляду справи у суді, жодна із сторін договору чи треті особи не оспорювали їх чинність; сторонами також не заявлялось про нікчемність додаткових угод і самого договору.

За змістом ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Згідно із ч.1 ст.162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Відповідно до п.п.4), 5) ч.3 вищезгаданої статті позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них, а також виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. З викладеного вбачається, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Позивач у позові та заяві про зміну предмету позову посилається на порушення відповідачем положень ст.ст.509, 526 ЦК України, але при цьому не надає суду доказів, які б підтверджували наявність порушення умов договору відповідачем та їх сутність, не наводить які саме положення договору чи законодавчі норми були порушені відповідачем як постачальником електричної енергії.

Згідно з принципом «jura novit curia» («суд знає закони») неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачем спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм (п.83 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц).

У зв`язку із цим господарський суд, з`ясувавши в розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх і застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (п.7.43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №924/1473/15 [провадження №12-15гс19]).

Разом з тим, суд не має права самостійно змінювати предмет і підстави позову, адже це могло б свідчити про порушення принципів рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін і диспозитивності (подібний висновок викладений Верховний Судом у постанові від 02.02.2023 у справі №922/2507/18).

Відтак, надаючи оцінку предмету та підставам позову, суд повинен здійснювати правильну правову кваліфікацію таких правовідносин та застосовувати для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, а не змінювати підстави позову.

Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду 07.11.2023 у справі №910/2376/22.

Суд зазначає, що системний аналіз положень ч.1, п.1 ч.2 ст.11, ч.1 ст.202, 629, ч.1 ст.1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей) та є обов`язковим для виконання сторонами.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України у рішенні від 18.07.2006 та у справі Трофимчук проти України у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 (заява № 4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, у разі відмови у позові, судові витрати підлягають покладенню на позивача.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено 16.06.2025.

Суддя М.В.Мавродієва