Рішення від 03.06.2025 по справі 922/732/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/732/25

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

при секретарі судового засідання Деркач П. О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Українська дорожньо-будівельна компанія" (84102, Донецька обл., м. Слов`янськ, вул. Заводська, буд. 2) до Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" (61202, м. Харків, вул. Ахсарова, 2) про стягнення 5063887,69 грн. за участю представників:

позивача - Мишолов Р.О., самопредставництво,

відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша Українська дорожньо-будівельна компанія" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України", в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 5063887,69 грн., яка складається з: 4834992,02 грн. основного боргу, 45869,63 грн. 3% річних, 183026,04 грн. інфляційних витрат.

Також до стягнення заявлені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 60766,65 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.03.2025 у справі № 922/732/25 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 08.04.2025 о 12:00.

02.04.2025 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 8210) з додатковими документами, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.

08.04.2025 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№ 8648), яку досліджено та приєднано до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.04.2025 у справі № 922/732/25 відкладено підготовче засідання на 22.04.2025 об 11:20.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.04.2025 у справі № 922/732/25 закрито підготовче провадження та призначено справу № 922/732/25 до судового розгляду по суті на 20.05.2025 об 11:40.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.05.2025 у справі № 922/732/25 в судовому засіданні оголошено перерву до 03.06.2025 до 10:40.

Позивач у судове засідання 03.06.2025 з`явився, заявлені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, просив суд позов задовольнити повністю, стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 5063887,69 грн., яка складається з: 4834992,02 грн. основного боргу, 45869,63 грн. 3% річних, 183026,04 грн. інфляційних витрат та відмовити у відстроченні виконання судового рішення

Відповідач у судове засідання 03.06.2025 не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка про доставку електронного документа, а саме: "Ухвала-повідомлення" від 20.05.2025 до електронного кабінету відповідача підсистеми "Електронний суд" єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС).

Згідно з частиною 1, 3 статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Оскільки відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористався, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, враховуючи сплив процесуального строку, встановленого для розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Отже, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

01.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Перша Українська дорожньо-будівельна компанія" (субпідрядник) та Дочірнім підприємством "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" (генпідрядник) було укладено договір субпідряду №ПУБ/12/23 (далі - Договір), відповідно до умов якого субпідрядник зобов`язується у порядку та на умовах, визначених цим договором, надати послуги експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування державного значення М-03 Київ- Харків-Довжанський (на м. Ростов на Дону) км 595+000 - 648+570 загальною протяжністю 53,57 км., в межах виділених фінансових ресурсів та в обумовлений цим договором термін, а генпідрядник зобов`язується прийняти надані належним чином договірні послуги після перевірки їх та вартісних показників та сплатити їх вартість по мірі надходження коштів, передбачених на ці цілі, на його рахунок.

Загальна вартість договору №ПУБ/12/23 від 01.12.2023 р. становить 21868171,90 грн. та дорівнює загальній вартості робіт, відповідно до додатку №1 до договору №ПУБ/12/23 від 01.12.2023.

Позивач зазначає, що фінансування робіт за вищезазначеним договором здійснюється за рахунок коштів, які надходять до генпідрядника як оплата за виконані та прийняти послуги відповідно до Договору №Т1-УТР/21 від 06.01.2021.

Відповідно до умов договору субпідряду №ПУБ/12/23 від 01.12.2023 у разі затримки фінансування генпідрядника, розрахунок за виконані роботи здійснюється протягом п`яти банківських днів після отримання генпідрядником на свій рахунок коштів (за виконані роботи по Договору №Т1-УТР/21 від 06.01.2021) в повному обсязі.

Умовами п.5.1. договору субпідряду №ПУБ/12/23 від 01.12.2023 визначено, що початок виконання робіт настає з моменту підписання договору. Кінцевий строк закінчення робіт - 31.12.2023 р.

На підставі п. 10.9 Договору субпідряду від 01.12.2023 №ПУБ/12/23 сторони домовились внести зміни до п.5.1 Розділу 5, виконання робіт. Строки початку та закінчення робіт. Забезпечення робіт проектною документацією, ресурсами та послугами. Зміна проектної документації й обсягів робіт у ході їх виконання. Залучення субпідрядників (інших виконавців), робочої сили. Організація виконання робіт» вказаного Договору, виклавши його в редакції зміни кінцевих строків закінчення робіт.

Сторони погодили продовжити термін дії договору субпідряду, визначивши кінцевий строк закінчення робіт 31.03.2024, 31.12.2024, 31.12.2025 у додаткових угодах від 29.12.2023, від 30.05.2024, від 31.12.2024 до договору субпідряду №ПУБ/12/23 від 01.12.2023.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша Українська дорожньо-будівельна компанія" виконали роботи відповідно до затверджених Актів виконаних робіт (КБ-2в) та Довідок про вартість виконаних робіт (КБ-3). В свою чергу Відповідач прийняв зазначені роботи без зауважень, що підтверджується підписаними та скріпленими печаткою актами виконаних робіт від 09.05.2024 на суму 6649293,26 грн., від 07.06.2024 на суму 1029387,72 грн., від 26.12.2024 на суму 1171309,00 грн., від 26.12.2024 на суму 5869329,80 грн., від 26.12.2024 на суму 4606501,31 грн., від 26.12.2024 на суму 193199,45 грн.

Відповідач частково здійснював оплати, а саме: 09.05.2024 на суму 199478,80 грн.; 13.05.2024 на суму 5341598,92 грн.; 07.06.2024 на суму 30881,93 грн.; 11.06.2024 на суму 826949,50 грн.; 31.12.2024 на суму 3000000,00 грн., 02.01.2025 на суму 5285129,37 грн., у зв`язку з чим, заборгованість відповідача перед позивачем становить 4834992,02 грн.

Враховуючи вищенаведене, позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому зазначає про те, що позивач свої зобов`язання за договором субпідряду №ПУБ/12/23 від 01.12.2023 виконав своєчасно та належним чином. Проте, всупереч умовам Договору та вимогам законодавства, відповідач не здійснив повної та своєчасної оплати виконаних робіт, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилася загальна заборгованість у розмірі 4834992,02 грн., яка залишилася відповідачем несплаченою.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Відповідач у відзиві на позовну заяву відповідач просить відстрочення виконання рішення та зазначає про те, що визнає наявність обов`язку виконання рішення суду в даній справі, не відмовляється та не ухиляється від такого виконання, проте зазначає про існування на даний час не залежних від нього обставин, які унеможливлюють виконання судового рішення найближчим часом, також просить суд при розгляді питання про надання відстрочки виконання рішення взяти до уваги: причини неналежного виконання зобов`язання, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Відповідач вказує, що військовою агресією Російської Федерації проти України та, як наслідок введенням воєнного стану, обумовлено те, що підприємство на даний час має значні фінансові труднощі та опинилося у скрутній фінансово-економічній кризі. Відповідач у відзиві також зазначає про те, що значні збитки відповідача та його скрутне фінансове становище підтверджуються наданими до справи фінансовими звітами (баланси, звіти про фінансові результати діяльності, звіти з праці, звіти про витрати на виробництво та фінансові показники діяльності підприємства від надання послуг теплопостачання та інші фінансові документи, на переконання відповідача, вказують на наявність значних збитків підприємства (з причин: - зростання дебіторської заборгованості замовників у особі держави та місцевого самоврядування; - пошкодження основних засобів на окупованих й де окупованих територіях; - зменшення обсягів робіт у зв`язку з бойовими діями у Харківській області; - як наслідок по вище зазначеним обставинам - виникнення боргів перед кредиторами та арешт рахунків. З урахуванням викладеного, відповідачем зазначено, що останній з причин воєнного стану у державі знаходиться у складній ситуації, так, з одного боку у зв`язку з бойовими діями зменшилися обсяги робіт, є значні руйнування основних та оборотних активів, виїзд робітників підприємства, що стало на цей час підставою погіршення якості виробництва на підприємстві та його збитковості, а з другого боку не можливість держави та місцевого самоврядування у особі створених підприємств своєчасно розраховуватися за виконані роботи за надані послуги. Враховуючи наведене, відповідачем у відзиві викладено клопотання, в якому останній просить суд надати відстрочку виконання рішення суду по даній справі на строк один рік з моменту винесення рішення по даній справі або на інший строк, який суд визнає достатнім для вирішення питань.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 838 ЦК України, підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 838 ЦК України, генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов`язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов`язку.

Також, частиною 1 ст. 853 ЦК України визначено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Згідно з ч. 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ч. 4 ст. 879 ЦК України, оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Матеріалами справи установлено, що позивач виконав роботи відповідно до затверджених Актів виконаних робіт (КБ-2в) та Довідок про вартість виконаних робіт (КБ-3), належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Так, відповідач прийняв зазначені роботи без будь-яких претензій та зауважень, що підтверджується підписаними та скріпленими печаткою актами виконаних робіт, а саме: від 09.05.2024 на суму 6649293,26 грн., від 07.06.2024 на суму 1029387,72 грн., від 26.12.2024 на суму 1171309,00 грн., від 26.12.2024 на суму 5869329,80 грн., від 26.12.2024 на суму 4606501,31 грн., від 26.12.2024 на суму 193199,45 грн.

При цьому, під час розгляду справи судом установлено, що відповідач частково здійснював оплати, а саме: 09.05.2024 на суму 199478,80 грн.; від 13.05.2024 на суму 5341598,92 грн.; 07.06.2024 на суму 30881,93 грн.; 11.06.2024 на суму 826949,50 грн.; 31.12.2024 на суму 3000000,00 грн.; 02.01.2025 на суму 5285129,37 грн. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 4834992,02 грн.

Враховуючи вищенаведене, позивач свої зобов`язання за договором субпідряду №ПУБ/12/23 від 01.12.2023 виконав належним чином, проте відповідач, всупереч умовам Договору, не здійснив повної та своєчасної оплати виконаних робіт, заборгованість відповідача склала 4834992,02 грн.

Доказів протилежного у встановленому законом порядку відповідачем під час розгляду справи не спростовано.

За приписами ст. 525-526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або невизначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

При цьому, частинами 1, 4 ст. 882 ЦК України визначено, що замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов`язаний негайно розпочати їх прийняття. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акту про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Позивач зазначає, що підписання акта приймання-передачі є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами. Оплата за виконані роботи проводиться у порядку, визначеному договором підряду. Оплата робіт, виконаних субпідрядниками, проводиться на підставі складених ними та підписаних генеральним підрядником документів про прийняття виконаних робіт та їх вартість і може проводитися безпосередньо генеральним підрядником або замовником, якщо це передбачено договором підряду та договором субпідряду.

Приписами частини 2 ст. 218 ГК України визначено, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 21.02.2018 у справі № 923/1292/16, від 23.03.2018 по справі №904/6252/17, від 28.01.2019 по справі №917/611/18.

Відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» та в рішенні від 30.11.2004 у справі «Бакалов проти України» зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Тобто, з наведеного слідує, що відсутність надходжень бюджетних коштів не нівелює обов`язку з оплати робіт за відповідним правочином.

Згідно п. 110 Умов укладення та виконання договорів підряду в капбудівництві, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 668 від 01.08.2005 р., порушення зобов`язань за договором підряду є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором підряду.

Враховуючи викладене та те, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 ГК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги встановлення факту надання позивачем послуг та відсутність доказів на спростування викладених у позовній заяві обставин та відсутність доказів на підтвердження сплати відповідачем заборгованості, суд визнає вимоги позивача в частині заявленої до стягнення 4834992,02 грн. заборгованості належно обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Також, у зв`язку із простроченням виконання грошового зобов`язання за договором, позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 45869,63 грн. та інфляційні витрати у розмірі 183026,04 грн.

У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 626 Цивільного кодексу України).

За змістом наведених норм закону нарахування трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Приписи статті 625 Цивільного кодексу України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тобто, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили інший розмір процентів річних.

Перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім сум 3% річних та інфляційних витрат, суд дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 45869,63 грн. та інфляційні витрати у розмірі 183026,04 грн. є обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.

Розглядаючи клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 239 ГПК України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Суд зазначає, що відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17.05.2005 по справі "Чіжов проти України" (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії §1 ст.6 Конвенції.

Затримка у виконанні рішення може бути виправдана за виняткових обставин. Але затримка не повинна бути такою, що позбавляє сутності право, яке захищається п.1 ст.6 Конвенції ("Іммобільяре Саффі проти Італії", заява №22774/93, §74, ЄСПЛ 1999-V).

В силу наведених приписів процесуального законодавства, підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що істотно ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення у визначений строк. Тобто відстрочення виконання судового рішення пов`язано з об`єктивними, непереборними - виключними обставинами, котрі ускладнюють його вчасне виконання.

Судом враховано те, що Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв`язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 вказаного Кодексу, і за наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд має право відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Правовий аналіз статей 239 та 331 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. При вирішенні питання про можливість відстрочення виконання рішення, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених сум, зокрема, із розміром збитків, враховує інтереси обох сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.

З огляду на наведене, за висновками суду, у даному конкретному випадку відповідачем не доведено та судом не встановлено наявності обставин для відстрочення виконання судового рішення у даній справі.

Судом враховано, що як відповідач, так і позивач здійснюють свою господарську діяльність у рівних економічних умовах та в умовах воєнного стану в країні, тому незадовільний фінансовий стан відповідача, повномасштабна війна є недостатньою причиною для розстрочення.

Крім того, викладені у відзиві на обґрунтування клопотання про відстрочення виконання рішення доводи відповідача не є безумовною підставою для надання відстрочки судового рішення.

За таких обставин, суд залишає клопотання відповідача про надання йому відстрочки виконання рішення без задоволення.

При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до приписів ч.ч.1, 2, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухвалюватись у відповідності до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом та з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем зі свого боку не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про повне задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з оплатою судового збору, підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача в сумі 60766,65 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" (61202, м. Харків, вул. Ахсарова, 2, код ЄДРПОУ 31941174) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Українська дорожньо-будівельна компанія" (84102, Донецька обл., м. Слов`янськ, вул. Заводська, буд. 2, код ЄДРПОУ 38587794) - 4834992,02 грн. основного боргу; 45869,63 грн. 3% річних; 183026,04 грн. інфляційних витрат та 60766,65 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "13" червня 2025 р.

СуддяЄ.М. Жиляєв