Ухвала від 16.06.2025 по справі 910/3374/24

УХВАЛА

16 червня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/3374/24

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Малашенкової Т.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «УТБ-Інжиніринг» (далі - ТОВ «УТБ-Інжиніринг», скаржник)

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2024

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2025

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УТБ-Інжиніринг»

до Антимонопольного комітету України

про визнання недійсними пунктів рішення, визнання дій такими, що порушують права, та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «УТБ-Інжиніринг» 126.05.2025 через Електронний суд звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить, зокрема, рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2025 у справі №910/3374/24 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. Крім того, у прохальній частині касаційної скарги, скаржник просить поновити строк касаційне оскарження постанови в цій справі, зупинити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2024 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2025 та відстрочити сплату судового збору за цією касаційною скаргою.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.05.2025 для розгляду касаційної скарги у справі №910/3374/24 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючої, Бенедисюка І.М., Власова Ю.Л.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У поданій касаційній скарзі ТОВ «УТБ-Інжиніринг» з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України зазначає, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норми права (стаття 86 ГПК України) у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 09.02.2023 у справі №910/16662/21, від 07.02.2023 у справі №910/16616/21, від 30.05.2023 у справі №910/1528/22, а також постанову від 28.01.2020 у справі №910/6507/19, згідно з якої кожна зі справ за участю органів Антимонопольного комітету України є індивідуальною, з притаманною лише даній справі специфікою та особливостями, а доведення порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій ґрунтується на сукупності обставин, які зазначені в мотивувальній частині рішення, а не на окремому поодинокому факті або обставині.

Скаржник, з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, в касаційній скарзі зазначає на відсутності висновків Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах таких норм права, як положення пункту 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у їх взаємозв`язку із положеннями пункту 3 частини другої статті 32 Закону України «Про публічні закупівлі», щодо роз`яснення чи підлягає розслідуванню публічні закупівлі, дії учасників таких торгів у разі в подальшому така закупівля була визнана такою, що не відбулася.

Також ТОВ «УТБ-Інжиніринг» у касаційній скарзі з посиланням на пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України вказує на порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, пов`язаних з обґрунтованістю / необґрунтованістю позовних вимог, та зазначає, що судами попередніх інстанцій порушено порядок оцінки доказів на підставі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів у їх сукупності для з`ясування обставин в обґрунтування позовних вимог позивача, що за підставою оскарження судових рішень у цій справі узгоджується з пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України.

З огляду на викладене касаційна скарга ТОВ «УТБ-Інжиніринг» подана із додержанням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України. Отже, не є очевидно не прийнятною за пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України.

Також згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави для звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».

За приписами підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставку судового збору за подання касаційної скарги на рішення господарського суду встановлено в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Згідно з частиною першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставку судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру встановлено: 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Приписами статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024» (на момент подання позову) прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2024 року визначений у розмірі 3 028 грн.

У поданій касаційній скарзі ТОВ «УТБ-Інжиніринг» просить:

« 5. Рішення господарського суду міста Києва від 09.12.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2025 у справі №910/3374/24 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва».

Як вбачається зі змісту касаційної скарги, ТОВ «УТБ-Інжиніринг» звернулося до суду з позовом про:

визнання недійсним пункту 2 рішення Антимонопольного комітету України (далі - Комітет) від 21.12.2023 №363-р «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» зі справи №145-26.13/32-23 (далі - рішення №363-р) щодо накладення на товариство штрафу у сумі 16 228 316,00 грн;

визнання недійсним пункту 5 рішення №363-р стосовно накладення на товариство штрафу в сумі 6 760 283,00 грн;

визнання дій АМК щодо включення товариства до зведених відомостей рішень органів АМК про визнання вчинення суб`єктами господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді спотворення результатів торгів (тендерів) та накладення штрафу на підставі рішення №363-р, які оприлюднені на офіційному вебпорталі АМК (https://amcu.gov.ua/napryami/oskarzhennya-pubiichnih-zakupivel/zvedenividomosti-shchodo-spotvorennya-rezultativ-torgiv), такими, що порушують права товариства;

зобов`язання АМК виключити зі зведених відомостей рішень органів АМК інформацію, внесену на підставі рішення №363-р, про визнання вчинення товариством порушень законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених пунктом 1 статті 50, пункту 4 частини другої статті 6 Закону у вигляді спотворення результатів торгів (тендерів), та накладення штрафу, які оприлюднені на офіційному веб-порталі АМК.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.12.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2025, відмовлено повністю в задоволенні позову позивача.

Отже, з урахуванням викладеного, беручи до уваги те, що сплата судового збору залежить від вимог скаржника, а оскаржуються ТОВ «УТБ-Інжиніринг» судові рішення повністю, якими відмовлено в задоволенні позовних вимог, а тому при поданні касаційної скарги в електронній формі через Електронний суд, з огляду на вимоги немайнового характеру, скаржник мав сплати судовий збір, з урахуванням коефіцієнту 0,8, у сумі 14 534,40 грн (3 028,00 грн х 3 вимоги немайнового характеру [(1) визнання недійсним пунктів 2, 5 рішення №636-р, стосовно товариства, недійсними, (2) визнання дій АМК щодо включення товариства до зведених відомостей, (3) зобов`язання АМК виключити інформацію]) х 200% х 0,8)].

Всупереч зазначеним вимогам до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Натомість скаржник у клопотанні викладеного в касаційній скарзі з посиланням на норми статті 8 Закону України «Про судовий збір», статтю 123 ГПК України просить відстрочити сплату судового збору за касаційною скаргою, яке мотивовано тим, що на даному етапі скаржник може опинитися на грані банкрутства через стягнення кабального штрафу АМК, хоча, на його думку, він належним чином та добросовісно виконав свої зобов`язання, тоді як в умовах війни банкрутство локального підприємства через неправосудне рішення відобразиться і на найманих працівниках, і на надходження податків до бюджету крім цього, додає виписку з банківського рахунку скаржника про залишок грошових коштів, та зазначає, що виходячи з аналізу наведених норм, скрутне матеріальне становище юридичної особи, на його думку, може бути самостійною та законною підставою для відстрочення сплати судового збору.

Дослідивши вказане клопотання, проаналізувавши норми чинного законодавства, якими врегульовано порядок звільнення, відстрочення та розстрочення сплати судового збору, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання з огляду на таке.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір» визначено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Частиною другою цієї статті зазначено, що Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Зі статті 8 Закону України «Про судовий збір» вбачається, що:

1) законодавець, застосував конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначивши, що питання, зокрема, щодо звільнення, зменшення, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення, розстрочення;

2) умови застосування диференційовані за суб`єктним та предметним застосуванням.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18 висловлена наступна правова позиція:

у пункті 39 «Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8, можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена»;

у пункті 41 «Окремо слід зазначити, що встановлений статтею 8 Закону України «Про судовий збір» перелік умов, за яких особа може бути звільнена від сплати судового збору, також є вичерпним».

Водночас відповідно до положення пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» можуть бути застосовані до відповідача - фізичної особи за наявності відповідної підстави, визначеної зазначеною нормою. (Пункти 61, 70 постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.11.2023 у справі №906/308/20).

Як вбачається зі змісту касаційної скарги, ТОВ «УТБ-Інжиніринг» звернулося до суду з позовом про: визнання недійсними пунктів Рішення №363-р; визнання дій АМК, такими, що порушують права товариства; зобов`язання АМК виключити зі зведених відомостей рішень органів АМК інформацію, внесену на підставі рішення №363-р.

Отже, предметом справи, що розглядається, не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, а є визнання недійсними пунктів рішення АМК, визнання дій такими, що порушують права скаржника, та зобов`язання вчинити дії.

Верховний Суд зазначає, що за приписами статті 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин.

Верховний Суд виходить з того, що необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статті 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Касаційний господарський суд зауважує, що «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду. Вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке саме собою є таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі»).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (Рішення ЄСПЛ у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia») від 20 лютого 2014 року, пункт 111).

Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59).

Отже, Верховний Суд висновує, що судовий збір сам по собі не обмежує право особи на справедливий суд.

Верховний Суд наголошує, що право застосування статті 8 Закону України «Про судовий збір» у контексті розстрочки, відстрочки та звільнення від сплати судового збору щодо юридичних осіб Велика Палата Верховного Суду висловлювалася послідовно і неодноразово.

Верховний Суд звертає увагу на пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18 «При цьому, як уже зазначалось, із системного аналізу змісту норм зазначеної статті убачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю».

Верховним Судом посилання скаржника, що скрутне матеріальне становище юридичної особи може бути самостійною та законною підставою для відстрочення сплати судового збору відхиляються з огляду на статтю 7 ГПК України, в силу якої правосуддя здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин, ця справа за предметом позову не є про захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, заявник є юридичною особою, а дія умов частин першої, другої статті 8 Закону України «Про судовий збір» не розповсюджується саме на юридичних осіб, а тому не може бути умовою для звільнення, зменшення розміру, відстрочення, розстрочення сплати судового збору, адже не базується на статті 8 Закону України «Про судовий збір» та правових висновків Великої Палати Верховного Суду щодо її застосування, ураховуючи суб`єктний склад сторін і характер спірних правовідносин, а наведені аргументи в цьому контексті не будуть умовою, яка є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати щодо юридичних осіб.

З огляду на викладене суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору ТОВ «УТБ-Інжиніринг», оскільки обставина, наведена скаржником у клопотанні про відстрочення сплати судового збору, не передбачена Законом України «Про судовий збір» для такого відстрочення сплати судового збору, а предметом позову не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, предметом спору у цій справі є визнання недійсними пунктів рішення АМК, визнання дій АМК такими, що порушують права, та зобов`язання АМК вчинити дії, а наведений аргумент в цьому контексті не є умовою, яка є підставою для відстрочення сплати судового збору щодо юридичних осіб, не узгоджується зі статтею 7 ГПК України та статтею 8 Закону України «Про судовий збір».

Суд відзначає, що посилання скаржника у клопотанні про те, що у нормах статті 123 ГПК України відсилання до норм Закону України «Про судовий збір», зокрема до підстав для звільнення від сплати судового збору, визначених статтею 8 Закону, передбачене лише щодо питання звільнення від сплати судового збору, Судом не приймається до уваги з огляду на викладене.

За таких обставин, враховуючи положення статті 129 Конституції України, за якою основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також зважаючи на імперативний зміст статті 8 Закону України «Про судовий збір», вказане клопотання про відстрочення сплати судового збору задоволенню не підлягає та Суд у клопотанні скаржника про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги у справі №910/3374/24 відмовляє.

Наслідком не усунення цього недоліку є повернення касаційної скарги скаржнику на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України.

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити.

З огляду на викладене касаційна скарга ТОВ «УТБ-Інжиніринг» підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України із наданням скаржникові строку для усунення зазначеного вище недоліку шляхом надання документа на підтвердження сплати судового збору за касаційну скаргу, ураховуючи немайновий характер вимог, у сумі 14 534,40 грн, який має бути перерахований за реквізитами рахунку для зарахування до Державного бюджету України судового збору за розгляд справ Верховним Судом (Касаційним господарським судом), які розміщені на сайті «Судова влада України» та є актуальними на час вчинення дії.

Матеріали з усуненням недоліків касаційної скарги слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії цих матеріалів іншим учасникам справи, ураховуючи статтю 291 ГПК України відповідно до якої особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що неусунення названого недоліку або не в повному обсязі усунення недоліку протягом установленого строку матиме наслідок повернення касаційної скарги на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України, з огляду на зазначене вище.

Враховуючи, що касаційна скарга містить недоліки, Суд вважає за необхідне залишити її без руху, а отже, заявлені клопотання щодо поновлення строку на касаційне оскарження постанови в цій справі та зупинення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2024 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2025 у справі №910/3374/24 розглядатимуться після усунення недоліку касаційної скарги.

Керуючись статтями 123, 174, 234, 235, 290, 291, 292 ГПК України, статтею 4 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УТБ-Інжиніринг» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2025 у справі №910/3374/24 - залишити без руху.

2. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю «УТБ-Інжиніринг» строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через Електронний суд або поштою на адресу: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.

3. Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю «УТБ-Інжиніринг», що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України.

4. Верховний Суд звертає увагу, що із введенням в дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023 № 3200-IX: передбачені процесуальні наслідки недотримання вимог статті 6 ГПК України; суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова