Постанова

від 13.12.2007 по справі 47/676-06(29/202-06)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

 13 грудня 2007 р.                                                                                   

№ 47/676-06(29/202-06) 

Вищий

господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

суддів:

С. Шевчук,

С. Владимиренко, І. Воліка

(доповідача),

розглянувши у відкритому судовому

засіданні

касаційну скаргу

Суб'єкта підприємницької

діяльності (СПД) -фізичної особи ОСОБА_1

на постанову

від 13.08.2007 року

Харківського апеляційного

господарського суду

у справі

№ 47/676-06

за позовом

Закритого акціонерного товариства

(ЗАТ) “Фундатор”

до

СПД -фізичної особи ОСОБА_1

третя особа

Приватне підприємство (ПП)

"Арей"

про

визнання договору недійсним

та за зустрічним позовом

СПД -фізичної особи ОСОБА_1

до

1) ЗАТ “Фундатор”,

2) ПП "Арей",

3) Товариства з обмеженою

відповідальністю (ТОВ) "Зоряний час",

4) ТОВ "ТК

"Сатурн"

третя  особа

Дочірнє комунальне підприємство

(ДКП)  "Миргородтехінвентаризація"

про

визнання договору дійсним та  зобов'язання до виконання умов договору

В судове засідання прибули

представники сторін:

ЗАТ “Фундатор”

не з'явились

СПД -фізичної особи ОСОБА_1

ОСОБА_2 (дов. від 10.12.06)

ПП "Арей"

не з'явились

ТОВ "Зоряний час"

не з'явились

ТОВ "ТК "Сатурн"

Слободянюк І.В. (дов. від

10.12.07)

ДКП

"Миргородтехінвентаризація"

не з'явились

Заслухавши суддю-доповідача -І.

Воліка, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи,

Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду

Харківської області від 14.02.2007 року по справі № 47/676-06 (суддя Светлічний

Ю.В.) у задоволенні первісного позову відмовлено; задоволено зустрічний позов;

визнано дійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, що складається з

536 приміщень, загальною площею 5 355,2 кв. м. та знаходиться у будинку № 148

по вул. Гоголя у місті Миргороді Полтавської області.

Доповідач: Волік І.М.

Постановою Харківського

апеляційного господарського суду від 13.08.2007 року (колегія суддів: В.

Бондаренко, В. Лакіза, В. Івакіна) рішення господарського суду Харківської

області від 14.02.2007 року по справі                        № 47/676-06 скасовано;

первісний позов задоволено, у задоволені позовних вимог за зустрічним позовом

відмовлено; визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, що

складається з 536 приміщень, загальною площею 5355,2 кв. м. та знаходиться у

будинку № 148 по вул. Гоголя у місті Миргороді Полтавської області.

У касаційній скарзі СПД-фізична

особа ОСОБА_1просить скасувати постанову Харківського апеляційного

господарського суду від 13.08.2007 року, виходячи з наступного.

17.08.2005 року - на момент

укладення договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, що складається з 536

приміщень, загальною площею 5355,2 кв. м., які знаходиться у місті Миргороді

Полтавської області по вул. Гоголя, 148, між ЗАТ “Фундатор” та ПП

"Арей", від імені ЗАТ “Фундатор” представником за договором виступала

голова правління зазначеного товариства ОСОБА_3.

Договір купівлі-продажу від

17.08.2005 року не можна вважати дійсним, оскільки ОСОБА_3 не мала повноважень

на його укладення, що підтверджується довідками ЄДРПОУ № 002/4176 від

12.07.2005 року, які видані Головним управлінням статистики у Полтавській

області та Довідкою про взяття на облік платника податків від 21.12.2005 року №

369/29-047 виданою Кременчуцькою об'єднаною ДПІ.

Виходячи з зазначених документів,

на момент укладення договору купівлі-продажу нерухомості - нежитлової будівлі,

що складається з 536 приміщень, загальною площею 5355,2 кв. м., що знаходиться

у місті Миргороді Полтавської області по вул. Гоголя, 148 від 17.08.2005 року у

зазначеному договорі від імені продавця (ЗАТ “Фундатор”) мав виступати голова

правління ОСОБА_4, пізніше головою правління був обраний ОСОБА_5.

Перевіряючи юридичну оцінку

встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський

суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає до задоволення,

виходячи з такого.

ЗАТ «Фундатор»звернулося до господарського

суду з позовом, в якому просив визнати недійсним договір від 20.12.2005 року

купівлі -продажу нежитлової будівлі, що складається з 536 (п'ятсот тридцяти

шести ) приміщень загальною площею 5355 кв. м, та знаходиться у будинку № 148

по вул. Гоголя в м. Миргород Полтавської області, укладений між ЗАТ

«Фундатор»(продавець) та СПД-фізична особа ОСОБА_1 (покупець), з тих підстав,

що він не відповідає вимогам чинного законодавства України, оскільки не був

посвідчений нотаріально та зареєстрований.

16.05.2006 року СПД-фізична особа

ОСОБА_1. звернувся до суду із зустрічною позовною заявою, в якій просив

господарський суд, з посиланням на положення статті 220 Цивільного кодексу

України, визнати договір купівлі-продажу нежитлової будівлі від 20.12.2005 року

дійсним, зобов'язати позивача виконати умови договору купівлі-продажу від

20.12.2005 року та прийняти відповідно до умов договору простий вексель у

якості розрахунку за придбану нежитлову будівлю.

19.05.2006 року СПД-фізична особа

ОСОБА_1. надав уточнення до зустрічного позову, в якому просив визнати дійсним

договір купівлі-продажу від 20.12.2005 року, зобов'язати ЗАТ «Фундатор»прийняти

за актом прийому-передачі, як розрахунок за договором, вексель № 80351715378963

від                04.05.2006 року на

суму 2 160 000 грн. та визнати за ним право власності на нежитлову будівлю, що

складається з 536 (п'ятсот тридцяти шести) приміщень загальною площею 5355,2

кв. м., та знаходиться у будинку № 148 по вул. Гоголя в м. Миргород Полтавської

області.

Вищий господарський суд України

погоджується з висновком Харківського апеляційного господарського суду про

задоволення первісного позову та про відмову в задоволені зустрічного позову,

виходячи з наступного.

20.12.2005 року між ЗАТ “Фундатор”

та СПД-фізичною особою ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу нежитлової

будівлі, що складається з 536 (п'ятсот тридцяти шести ) приміщень загальною

площею 5355 кв. м. та знаходиться у будинку № 148 по вул. Гоголя в м. Миргород

Полтавської області.

Відповідно до умов договору за

домовленістю сторін ціна нежитлової будівлі складала 2 160 000,00 грн., з

відстроченням оплати на 2 роки.

Відповідно до пункту 2.3. договору

відстрочка оплати оформлялася шляхом емісії простого векселя.

Як вбачається з матеріалів справи,

договір купівлі-продажу нерухомого майна укладений 20.12.2005 року між ЗАТ

“Фундатор” та СПД-фізичною особою ОСОБА_1 у простій письмовій формі із

зобов'язанням його подальшого нотаріального посвідчення, але договір

нотаріально посвідчений та зареєстрований не був.

Згідно з положеннями статті 657 ЦК

України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу,

житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у

письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до положень частини 4

статі 203 ЦК України правочин має вчинятись у формі, встановленій законом.

У зв'язку з недодержанням

нотаріальної форми визнаються недійсними лише такі угоди, які відповідно до

закону підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню у порядку,

встановленому Законом України "Про нотаріат".

Відповідно до положень статі 54

Закону України “Про нотаріат” нотаріуси та посадові особи виконавчих комітетів

сільських, селищних, міських Рад народних депутатів, які вчиняють нотаріальні

дії, посвідчують угоди, щодо яких законодавством встановлено обов'язкову

нотаріальну форму, а також за бажанням сторін й інші угоди.

Як передбачено абзацом 1 пункту 5

Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України,

затвердженої Наказ Міністерства юстиції України № 03.03.2004 № 20/5,

нотаріальні дії вчиняються нотаріусами України з використанням спеціальних

бланків нотаріальних документів.

Харківським апеляційним

господарським судом встановлено, що жодні матеріали даної справи не містять

посилання на ті обставини, які би об'єктивно свідчили про наявність поважних

причин, що перешкоджати нотаріальному посвідченню оспорюваного договору в

момент його укладення.

Апеляційним господарським судом

було встановлено, що ЗАТ “Фундатор” не було прийнято вексель, емітований

СПД-фізичною особою ОСОБА_1, а наведене підтверджує відсутність дій,

спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договором.

Положеннями статті 203 ЦК України

встановлені загальні вимоги, додержання, яких є необхідним для чинності

правочину, зокрема в частині 5 вказаної статті зазначено, що правочин має бути

спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з положеннями статті 215 ЦК

України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення

правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та

шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 234

ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових

наслідків, які обумовлювалися цим правочином. При цьому фіктивний правочин

визнається судом недійсним.

Таким чином, фіктивний правочин

визнається недійсним внаслідок того, що він не відповідає загальним підставам

дійсності правочинів, вказаних в частині 5 статті 203 ЦК України, оскільки не

спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним.

Як вбачається в матеріалах справи

відсутні докази того, що сторонами за договором, укладеним між ЗАТ “Фундатор”

та СПД-фізичною особою ОСОБА_1, 20.12.2005 року вчинялись дії направленні на

реальне настання правових наслідків за договором.

Отже, Харківський апеляційний

господарський суд дав правильну оцінку доказам, що знаходяться у матеріалах

справи та правильно встановив, що договір від 20.12.2005 року укладений без

наміру створення правових наслідків, і правильно застосував положення статей

203, 234 ЦК України та визнав договір недійсним.

Як вбачається з матеріалів справи,

однією із позовних вимог, з якою звернувся до господарського суду позивач за

зустрічним позовом, є визнання за ним права власності на нежитлову, що

знаходиться за адресою: вул. Гоголя, 148, м. Миргород, Полтавська обл.

Колегія суддів вважає, що

Харківським апеляційним господарським судом правомірно відмовлено в задоволенні

вказаної вище вимоги, та по суті правильно застосовано положення статей 334,

392, 657 ЦК України з огляду на наступне.

Як вбачається з положень статті 392

ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права

власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у

разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Слід зважати на те, що вказана

стаття ЦК України чітко встановлює, що:

- такий спосіб захисту порушеного

права власності як його визнання застосовується виключно щодо речового

(абсолютного) права власності;

- має місце вичерпний перелік з

трьох підстав для звернення із відповідним позовом;

- право на звернення із відповідним

позовом має виключно власник майна.

Як встановлено Харківським

апеляційним господарським судом,                     СПД-фізична особа ОСОБА_1.

не набув права власності на оспорюваний об'єкт нерухомого майна на момент

звернення до господарського суду із відповідним позовом.

Як передбачено положеннями статті

657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового

комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається

у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

У відповідності до положень частини

3 статті 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає

нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або

з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не

посвідченого нотаріально, дійсним.

Крім того, згідно з положеннями

частини 4 тієї ж статті, якщо договір про відчуження майна підлягає державній

реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

У матеріалах справи відсутні докази

того, що оспорюваний договір був посвідчений нотаріально та зареєстрований

відповідним органом реєстрації прав на майно. Отже, Харківський апеляційний

господарський суд дійшов правильно висновку про те, що на момент звернення із

позовом про визнання за ним права власності СПД-фізична особа ОСОБА_1. не був власником

нерухомого майна, що є предметом оспорюваного договору купівлі-продажу. Таким

чином, колегія суддів погоджується з висновком Харківського апеляційного

господарського суду про те, що у СПД-фізичної особи ОСОБА_1 відсутнє право на

звернення із позовом про визнання права власності.

Отже, Харківський апеляційний

господарський суд дійшов правильного висновку, щодо відмови СПД-фізичній особі

ОСОБА_1 у задоволенні вимоги про визнання права власності на об'єкт

нерухомості, розташований по вул. Гоголя, 148 в м. Миргород Полтавської

області, загальною площею 5355,2 кв. м.

Однією із підстав, за якої

СПД-фізична особа ОСОБА_1. просить скасувати постанову Харківського

апеляційного господарського суду є те, що, на його думку, апеляційний

господарський суд дав неправильну оцінку постанови Московського РО ХМУ УМВС

України в Харківській області від 09.10.2006 року про порушення кримінальної

справи за фактом підробки договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від

17.08.2005 року, за ознаками злочину, передбаченого частиною 3 статті 358

Кримінального кодексу України.

СПД-фізична особа ОСОБА_1. вважає,

що підробка договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 17.08.2005 року

є встановленими фактом та не потребує доведення.

Колегія суддів підтримує позицію

Харківського апеляційного господарського суду щодо відсутності доказів підробки

договору купівлі-продажу нерухомого майна від 17.08.2005 року, укладеного між

ПП “Арей” та ЗАТ “Фундатор”, з огляду на наступне.

Відповідно до приписів статті 35

Господарського процесуального кодексу України вирок суду з кримінальної справи,

що набрав законної сили є обов'язковим для господарського суду при вирішенні

спору з питань, чи мали місце певні дії, та ким вони вчинені. Факти, які

відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді

справи.

При цьому, положення частини 2-4

зазначеної норми права вказують на факти, які містять у винесених раніше

судових рішеннях. Ці факти мають преюдиційний характер та звільняються від

доказування, тому що їх істинність вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає

необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву їх істинність і

стабільність судового акту, який вступив в законну силу.

Харківським апеляційним

господарським судом встановлено, що оскільки постанова про порушення

кримінальної справи не є вироком суду, факт підробки договору купівлі-продажу

нерухомого майна від 17.08.2005 року укладеного між ЗАТ “Фундатор” та ПП “Арей”

підлягає доказуванню.

Таким чином, апеляційним

господарським судом правильно застосовано положення статті 35 ГПК України та

дано правильну правову оцінку постанови Московського РО ХМУ УМВС України в

Харківській області від                    

09.10.2006 року.

Як вбачається зі змісту касаційної

скарги, СПД-фізична особа                      ОСОБА_1. не погоджується з постановою

Харківського апеляційного господарського суду з тієї підстави, що договір

купівлі-продажу від                

17.08.2005 року не можна вважати дійсним, оскільки ОСОБА_3 не мала

повноважень на його укладення, що підтверджується довідками ЄДРПОУ №002/4176

від 12.07.2005 року, що видані Головним управлінням статистики у Полтавській

області та Довідкою про взяття на облік платника податків від 21.12.2005 року

№369/29-047 виданою Кременчуцькою об'єднаною ДПІ.

СПД-фізична особа ОСОБА_1.

стверджує, що виходячи з зазначених доказів, на момент укладення 17.08.2005

року договору купівлі-продажу нерухомості - нежитлової будівлі, що складається

з 536 приміщень, загальною площею 5355,2 кв. м., що знаходиться у місті

Миргороді Полтавської області по вул. Гоголя, 148, у зазначеному договорі від

імені продавця ЗАТ “Фундатор” мав виступати голова правління ОСОБА_4, пізніше

головою правління був обраний ОСОБА_5.

Положеннями статті 111 ГПК України

встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна

інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє

застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і

процесуального права.

При цьому частиною 3 цієї статті

встановлено, що у касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються

вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з постанови

апеляційного господарського суду договір, укладений між ПП “Арей” та ЗАТ

“Фундатор” 17.08.2005 року, не визнавався дійсним.

Таким чином, підстави, з яких СПД-фізична

особа ОСОБА_1. просить скасувати постанову Харківського апеляційного

господарського суду, не є предметом розгляду даного спору, а отже, по суті

відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови апеляційного

господарського суду.

На підставі вищевикладеного,

господарський суд касаційної інстанції 

дійшов висновку, що при прийнятті постанови у справі апеляційним

господарським судом були повно з'ясовані обставини справи, висновки зроблені в

постанові відповідають обставинам справи та чинному законодавству, а тому

підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 1115,

1117, 1119-11112 Господарського процесуального

кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу СПД -фізичної

особи ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного

господарського суду від 13.08.2007 року у справі № 47/676-06 залишити без змін.

Головуючий суддя                                               

             С. Шевчук

Судді:                                                                                 

С. Владимиренко

І. Волік