Ухвала від 11.06.2025 по справі 766/7989/25

Справа №766/7989/25

н/п 1-кс/766/4817/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2025 року м. Херсон

Слідчий суддя Херсонського міського суд Херсонської області ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Херсонській області майора поліції ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Херсонської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 42023232140000007 від 20.03.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 438 КК України,

в с т а н о в и в:

10.06.2025 року слідчий, за погодженням з прокурором, звернувся до слідчого судді з клопотанням, якому просив з метою збереження речових доказів накласти арешт на рухоме майно - транспортний засіб марки TOYOTA COROLLA, 2021 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 від 09.07.2021, сірого кольору, загальний легковий седан, право власності на який зареєстровано за Генічеською міською радою (код ЄДРПОУ 35248359), шляхом заборони його відчуження, розпорядження та користування.

Слідчий в судове засідання не з`явився, в матеріалах клопотання наявна заява, якою просив розглядати клопотання за його відсутності, клопотання підтримує в повному обсязі, просить його задовольнити, додаткових пояснень до клопотання не має.

Власник майна в судове засідання також не з`явився.

Відповідно до ч.1 ст. 172 КПК України неприбуття осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Згідно норми ч.1 ст. 107 КПК України фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.

Вивчивши клопотання та додані до нього документи, слідчий суддя приходить до наступного.

Відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

У відповідності до положень ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

За змістом статті 98, пункту 1 частини 2 та частини 10 статті 170 КПК України, арешт майна, метою якого є збереження речових доказів, накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що це майно є матеріальними об`єктами, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Положення ч. 2 ст. 173 КПК України передбачають, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Слідчим суддею встановлено, що Відділом розслідування злочинів, учинених в умовах збройного конфлікту, СУ ГУНП в Херсонській області здійснюється досудове розслідування кримінального правопорушення, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023232140000007 від 20.03.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 438 КК України.

02.07.2024 у зв`язку з неефективністю проведення досудового розслідування слідчими СВ УСБ України в Херсонській області на підставі ч. 5 ст. 36 КПК України проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні доручено слідчому управлінню ГУНП в Херсонській області.

В ході досудового розслідування встановлено, що 20.03.2023 надійшла заява від начальника Генічеської міської військової адміністрації про те, що з 24.02.2022 територія Генічеської міської ради стала тимчасово окупованою збройними силами держави - агресора. В середині березня 2022 Генічеський міський голова ОСОБА_5 склав з себе повноваження та одночасно з ним звільнились його заступники, секретар ради, а також працівники структурних підрозділів виконкому. Внаслідок вказаних події Генічеська міська рада втратила контроль над своїми активами, зокрема транспортним засобом - автомобілем марки TOYOTA COROLLA, 2021 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 від 09.07.2021, сірого кольору, загальний легковий седан, право власності на який зареєстровано за Генічеською міською радою (код ЄДРПОУ 35248359).

Опитаний в якості представника потерпілого ОСОБА_6 , підтвердив зазначені вище обставини, а також надав копію договору купівлі-продажу транспортного засобу від 14.06.2021.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , вказаний транспортний засіб TOYOTA COROLLA, 2021 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 належать Генічеській міській раді (код ЄДРПОУ 35248359).

Постановою слідчого від 10.03.2024 року вказані транспортні засоби, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню частково, оскільки вказане майно має значення для кримінального провадження, так як зберегло на собі сліди злочину, містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто містить ознаки речових доказів, зазначених в ст. 98 КПК України та крім того, визнане речовими доказами відповідною постановою слідчого від 10.03.2024 року.

Також слідчий суддя вважає за необхідне заборонити розпоряджатися та користуватися зазначеним майном, оскільки існує можливість приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, передачі вищезазначеного майна. В свою чергу клопотання слідчого в частині заборони відчуження майна задоволенню не підлягає, оскільки окрема можливість такої заборони не передбачена нормами КПК України, при цьому слідчий суддя звертає увагу на ту обставину, що саме накладення арешту на майно позбавляє можливості здійснювати його відчуження.

На підставі викладеного та керуючись статтями 22, 98, 107, 131-132 , 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя,

п о с т а н о в и в:

Клопотання слідчого - задовольнити частково.

Накласти арешт на рухоме майно, а саме на транспортний засіб - TOYOTA COROLLA, 2021 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , сірого кольору, загальний легковий седан, який належать Генічеській міській раді (код ЄДРПОУ 35248359), заборонивши розпоряджатися та користуватися вказаним майном.

В задоволенні іншої частині клопотання - відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково за ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, їх захисника, іншого власника або володільця майна, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.

Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя ОСОБА_1