Ухвала від 28.05.2025 по справі 534/2080/23

Справа №534/2080/23

Провадження №2/534/577/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2025 року м. Горішні Плавні

Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області

у складі: головуючого судді Комарової Д.Ю.,

за участі секретаря судового засідання Віднійчук І.В.,

представників позивача Процишина Р.В.,

Камши О.В.,

представників відповідача Національного банку України Щербань Л.А.,

Цвєткова В.М.,

представника третьої особи ТОВ «Єристівський ГЗК» Литвина А.Б.,

представника третьої особи ТОВ «Біланівський ГЗК» Лазебного Д.В.,

представника третьої особи ФГВФО Жегуліна Ю.М.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку клопотання представника відповідача Національного банку України Щербань Л.А. від 15.07.2024 про закриття провадження у справі № 534/2080/23 за цивільним позовом Ferrexpo AG до Національного банку України, ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Товариство з обмеженою відповідальністю «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат», Товариство з обмеженою відповідальністю «Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат», Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про звільнення майна з під арешту,

ВСТАНОВИВ:

Ferrexpo AG (далі Позивач), юридична особа, зареєстрована в Швейцарії, звернулася до Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області з позовом про звільнення майна з-під арешту, накладеного постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 06.09.2023 (ВП № 60954858). Арешт накладено на корпоративні права у розмірі 50,3% статутного капіталу ТОВ «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат» (місцезнаходження: 39802, Полтавська область, Кременчуцький район, м. Горішні Плавні, вул. Будівельників, 15) та 50,3% статутного капіталу ТОВ «Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат» (місцезнаходження: 39802, Полтавська область, Кременчуцький район, м. Горішні Плавні, вул. Будівельників, 16).

Ухвалою Комсомольського міського суду Полтавської області від 02.11.2023 відкрито провадження у справі в порядку загального провадження.

Відповідач Національнийбанк України (далі НБУ) 15.07.2024 подав клопотання про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, обгрунтовуючи свою позицію наступним:

-цей спірє найбільшнаближеним доспорів,що виникаютьз корпоративнихправовідносин,спорів,що виникаютьз іншихкорпоративних прав,а томуповинен розглядатисяза правиламигосподарського судочинства.

Так, предметом позовних вимог у цій справі, зокрема, є законність арешту, накладеного згідно постанови про арешт майна боржника Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 06.09.2023 (ВП 60954858) на частину корпоративних прав від статутного капіталу ТОВ «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат», частину корпоративних прав ТОВ «Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат». Державний виконавець, накладаючи арешт на частину корпоративних прав від статутного капіталу ТОВ «ЄРИСТІВСЬКИЙ ГЗК» та ТОВ «БІЛАНІВСЬКИЙ ГЗК», посилався на обставини, встановлені у судовому рішенні, а саме у постанові Північного апеляційного господарського суду у справі № 910/268/23 від 26.07.2023. Верховний Суд у Постанові Верховного Суду від 10.01.2024 у справі № 910/268/23 сформував правові висновки щодо можливості накладення арешту на майнові права ТОВ «Єристівський ГЗК», ТОВ «Біланівський ГЗК» за боргами ОСОБА_1 (застосовано принцип «Підняття корпоративної завіси»). Шляхом підняття корпоративної завіси судами був встановлений арешт саме на корпоративні права, які належали ОСОБА_1 як контролеру, кінцевому бенефіціарному власнику цих компаній, тобто на активи самого ОСОБА_1 , який є відповідачем у справі та боржником у виконавчому провадженні, а не на все майно компаній групи (належні їм кошти на рахунках, нерухомість, товари в обороті, незавершене виробництво, права вимоги, права інтелектуальної власності тощо) (пункт 169 Постанови). Такий підхід Верховний Суд вважає виправданим з урахуванням всіх обставин цієї справи (пункт 170 Постанови). З огляду на викладене вище та здійснену судами оцінку наявних у матеріалах справи доказів, Верховний Суд зробив висновок, що накладений судом арешт стосується саме корпоративних прав відповідача у справі ОСОБА_1 як кінцевого бенефіціарного власника цих прав (пункт 174 Постанови). З урахуванням викладеного, предметом доказування у цій справі є обставини, що підтверджують законність чи незаконність прийнятої органом примусового виконання рішень - постанови про арешт майна Боржника, а саме корпоративних прав відповідача ОСОБА_1 як кінцевого бенефіціарного власника цих прав, вважаємо, тому справа № 534/2080/23 є наближеною до спорів, що виникають з корпоративних правовідносин.

-спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, оскільки державний виконавець на стадії виконання судового рішення використав свої повноваження щодо накладення арешту на майно боржника, а Компанія Феррекспо АГ (Ferrexpo AG) не є стягувачем чи боржником у виконавчому провадженні, однак фактично оскаржує таке рішення державного виконавця, то в такому правовому відношенні державний виконавець діє як публічна посадова особа, а отже, спір у цій справі підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

У судовому засіданні представник відповідача НБУ Щербань Л.А. клопотання підтримала та просила справу закрити на підставі п. 1 ч.1 ст. 255 ЦПК України.

Представник відповідача НБУ Цвєтков В.М. наголошував на тому, що даний спір носить публічно-правовий характер, тому провадження у справі необхідно закрити у зв`язку з тим, що справа підлягає розгляду судом адміністративної юрисдикції.

Позивач Феррекспо АГ (Ferrexpo AG) 16.09.2024 подав письмові заперечення проти задоволення клопотання представника відповідача НБУ Щербань Л.А. від 15.07.2024, які мотивував наступним.

Спір є приватно-правовим про захист права власності.

Так, справа, що розглядається є справою за позовом власника майна про звільнення свого майна з-під арешту, незаконно накладеного виконавцем як на майно боржника у виконавчому провадженні з метою подальшого звернення стягнення на таке майно для задоволення вимог кредитора у виконавчому провадженні. При цьому позивач власник майна не є стороною чи іншим учасником виконавчого провадження, а тому не наділений в силу закону правом оскаржувати дії виконавця як сторона виконавчого провадження в порядку того судочинства, в порядку якого було ухвалене рішення суду, яке підлягає примусовому виконанню. Отже цей спір є спором про захист цивільного права власності на майно, частки в статутних капіталах ТОВ «Біланівський ГЗК» та ТОВ «Єристівський ГЗК».

Спір не має ознак корпоративного спору, не є найбільш наближеним до спорів, що виникають з корпоративних правовідносин, спорів, що виникають з інших корпоративних прав.

У даномувипадку неоскаржуються будь-якіпитання,які пов`язані,або моглиб бутипов`язаніз корпоративним управлінням в ТОВ «Біланівський ГЗК» чи ТОВ «Єристівський ГЗК». Корпоративний спір це спір, що виникає щодо матеріальних правовідносин між юридично рівними учасниками корпоративних відносин стосовно набуття, здійснення та припинення їхніх корпоративних прав й інтересів. Корпоративними відносинами згідно ч. 6 ст. 96-1 ЦК Україн є відносини між учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) юридичних осіб, у тому числі які виникають між ними до державної реєстрації юридичної особи, а також відносини між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) щодо виникнення, здійснення, зміни і припинення корпоративних прав.

У даній справі спір жодним чином не пов`язаний зі створенням, діяльністю, управлінням, або припиненням юридичних осіб ТОВ «Біланівський ГЗК» та ТОВ «Єристівський ГЗК», або з реалізацією Ferrexpo AG своїх корпоративних прав, адже предметом спору є звільнення майна Позивача з-під незаконного арешту. Арештованим майном є частина корпоративних прав у розмірі 50,3 % від статутного капіталу ТОВ «Біланівський ГЗК» та частина корпоративних прав у розмірі 50,3 % від статутного капіталу ТОВ «Єристівський ГЗК». Обидві частини арештованих корпоративних прав належать на праві власності компанії Ferrexpo AG. Його право власності на частини арештованих корпоративних прав ніхто не оспорює.

Спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Позивач Ferrexpo AG не є суб`єктом звернення до суду адміністративної юрисдикції з адміністративним позовом про визнання протиправною та скасування незаконної постанови про арешт частини корпоративних прав, які належать Ferrexpo AG, оскільки не відноситься до жодної категорії суб`єктів, яких закон відносить до учасників виконавчого провадження чи осіб, які залучаються до проведення виконавчих дій.

До того ж, як неодноразово виснував Верховний Суд оскарження в порядку адміністративного судочинства дій та рішень державного виконавця, спрямованих на арешт спірного майна, особою, яка не є ані стороною, ані учасником виконавчого провадження, однак має речове право на таке майно, не приведе до належного захисту її прав, оскільки навіть визнання судом таких дій чи рішень протиправними не буде підставою для винесення виконавцем постанови про зняття арешту з майна з огляду на вичерпний перелік цих підстав, установлений статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження». Законодавець визначив окремий механізм поновлення порушеного права особи, якій належить арештоване майно, - звернення до суду з позовом про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту.

Відповідачем НБУ порушено принцип добросовісної поведінки.

Подання відповідачем НБУ клопотання про закриття провадження після 8-місячної активної участі у справі без оспорювання юрисдикції цього суду є порушенням принципу добросовісності. Активна участь відповідача НБУ протягом 8 місяців у справі без оспорювання юрисдикції цього Суду є тією попередньою поведінкою НБУ, яка свідчила про те, що НБУ визнає юрисдикцію суду та дотримується позиції, радикально протилежній тій, що заявлена у клопотанні про закриття провадження, отже діє всупереч своїй попередній поведінці, що є забороненим (non concedit venire contra factum proprium), У зв`язку з чим відповідач НБУ втратив право заявляти клопотання про закриття провадження у справі.

Враховуючи всі вищевикладені аргументи, Позивач просить суд відмовити відповідачу НБУ у задоволенні клопотання.

У судовому засіданні представники позивача Ferrexpo AG Процишин Р.В. та ОСОБА_2 заперечували проти задоволення клопотання відповідача НБУ з підстав, викладених у письмових запереченнях, поданих до суду 16.09.2024.

Представники третіх осіб ТОВ «Єристівський ГЗК» та ТОВ «Біланівський ГЗК» просили відмовити у задоволенні клопотання, що розглядається, погоджуючись з доводами представників позивача.

Представник ФГВФО у вирішенні цього клопотання поклався на розсуд суду.

Суд, дослідивши клопотання відповідача НБУ, заперечення Ferrexpo AG, заслухавши пояснення їх представників, позиції інших учасників, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 01.10.2019 у цивільній справі № 761/709/16-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь НБУ заборгованість у сумі 1 539 358 515,35 грн.

На підставі виконавчого листа Шевченківського районного суду м. Києва від 26.12.2019 у справі № 761/709/16-ц відкрито виконавче провадження № 609544858 з примусового виконання рішення суду. У рамках зазначеного виконавчого провадження головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України винесено постанову від 06.09.2023 про накладення арешту на частину корпоративних прав у розмірі 50,3 % від статутного капіталу ТОВ «Біланівський ГЗК» та частину корпоративних прав у розмірі 50,3 % від статутного капіталу ТОВ «Єристівський ГЗК».

Постанова мотивована тим, що кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Біланівський ГЗК» та ТОВ «Єристівський ГЗК» є ОСОБА_1 - боржник у виконавчому провадженні. Група компаній Ferrexpo є лише номінальними власниками, тому фактично їх майнові права не будуть порушені при накладенні арешту. Джерелом отримання головним державним виконавцем інформації про структуру власності ТОВ «Біланівський ГЗК» та ТОВ «Єристівський ГЗК» послугували: постанова Північного апеляційного господарського суду від 26.07.2023 у справі № 910/268/23; інформаційна довідка про структуру права власності ПрАТ Полтавський ГЗК; фінансова звітність ТОВ «Біланівський ГЗК», ТОВ «Єристівський ГЗК», Ferrexpo PLC та декларація боржника ОСОБА_1 , подана як народним депутатом України.

Стягувачем у виконавчому провадженні № 609544858 є Національний банк України, а боржником - ОСОБА_1 .

З інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що власником корпоративних прав ТОВ «Єристівський ГЗК» та ТОВ «Біланівський ГЗК» на 99,99 % статутного капіталу в обох товариствах є Ferrexpo AG.

Зазначена компанія не є стороною, ні учасником виконавчого провадження № 609544858.

У постанові Верховного Суду від 10.01.2024 у справі № 910/268/23 Верховний Суд дійшов висновку про можливість ігнорування правосуб`єктності юридичної особи в інтересах принципів розумності та справедливості. У зазначеній постанові обґрунтовано, що опосередкованим власником корпоративних прав ТОВ «Біланівський ГЗК» та ТОВ «Єристівський ГЗК» є ОСОБА_1 , та, виходячи зі спірних правовідносин, є підстави для застосування доктрини підняття корпоративної вуалі.

Оцінка аргументів учасників справи, норми права, застосовані судом, та мотиви їх застосування.

Щодо суперечливої поведінки відповідача НБУ та негативних наслідків такої поведінки.

Відповідно до ст.189 ЦПК України, завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

За результатами підготовчих дій суд, керуючись ст. 200 ЦПК України може постановити ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, закриття провадження у справі та такрити підготовче провадження і призначити справу до судового розгляду по суті.

Отже, суд, крім іншого, під час підготовчого провадження досліджує обставини, які можуть бути підставами для закриття провадження у справі.

Відповідач НБУ дійсно у відзиві на позовну заяву від 21.11.2023 не піднімав питання юрисдикційності даного спору, проте суд не вважає подачу відзиву, а згодом подачу клопотання про закриття провадження у справі суперечливою поведінкою, оскільки правова позиція відповідача, викладена у відзиві, не є протилежною порівняно з думкою про те, що справа підлягає розгляду в порядку іншого судочинства. Юрисдикція (якщо мова йде про предметну юрисдикцію) за своєю суттю полягає у розмежуванні компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Тобто у визначенні суду, який розглядає спір. Відзив містить позицію відповідача саме по суті спору. Тому суд вважає, що представники позивача та представники ТОВ «Єристівський ГЗК» та ТОВ «Біланівський ГЗК» безпідставно просили визнати поведінку відповідача суперечливою та застосувати правові наслідки принципу Естопеля.

Щодо визначення предметної юрисдикції даного спору.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Під час вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних справ і справ, що виникли з цивільних правовідносин, необхідно з`ясувати суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних відносин. Так, публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні, при цьому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового, приватного права чи інтересу.

З матеріалів справи вбачається, що приводом для позову, з яким звернулась компанія Феррекспо АГ (Ferrexpo AG) стало накладення державним виконавцем арешту на майно, яке, за доводами позивача, належить йому на праві власності, а не боржникові у виконавчому провадженні № № 609544858 з примусового виконання виконавчого листа, виданого на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 01.10.2019 у цивільній справі № 761/709/16-ц щодо стягнення грошових коштів з боржника - фізичної особи ОСОБА_1 . Тобто спір у цій справі стосується порушеного речового права позивача на майно.

Отже, враховуючи предмет і підстави позову, визначене позивачем коло учасників справи та зміст позовних вимог, цей спір не є публічно-правовим, оскільки за своєю природою він є приватноправовим спором, а отже, він виник із цивільних правовідносин.

Наведене повністю узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 815/615/16, від 22 квітня 2019 року у справі № 661/624/16-ц, від 19 лютого 2020 року у справі № 806/932/16 та у постановах Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 818/337/17, від 08 червня 2021 року у справі № 913/567/19 (913/176/20).

Так, у постанові Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 913/567/19 (913/176/20) зазначено, що відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Тобто названа норма є спеціальною, у якій закріплено порядок вирішення спорів, що виникають між органом державної виконавчої служби та особою, яка не є боржником у виконавчому провадженні, ні іншим учасником виконавчого провадження з приводу накладення арешту на майно такої особи. У разі виникнення спору належним способом захисту прав особи є саме звернення до суду з позовом про визнання права власності на майно та зняття з нього арешту. Якщо спору про належність майна певній особі немає, вона вправі звернутися до суду з позовом з позовом лише про зняття з такого майна арешту, як в даному випадку.

Відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчому провадженні, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. Такі справи підлягають розгляду за правилами цивільного або господарського судочинства, якщо вони виникають у цивільних чи господарських правовідносинах і суб`єктний склад сторін у них відповідає вимогам статті 4 ЦПК України / статті 4 ГПК України. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Таким чином, суд відхиляє доводи представників відповідача НБУ, що даний спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. До того ж, як слушно зазначив у запереченні представник позивача, оскарження в порядку адміністративного судочинства дій та рішень державного виконавця, спрямованих на арешт спірного майна, особою, яка не є ані стороною, ані учасником виконавчого провадження, однак має речове право на таке майно, не приведе до належного захисту її прав, оскільки навіть визнання судом таких дій чи рішень протиправними не буде підставою для винесення виконавцем постанови про зняття арешту з майна з огляду на вичерпний перелік цих підстав, установлений статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Підсумовуючи, суд дійшов висновку, що спір, який перебуває у провадженні Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області є приватно-правовим, виник з майнових правовідносин. Позивачем обрано правильний та ефективний спосіб захисту порушеного чи оспорюваного права. Поряд із цим, необхідно визначитись, до якої саме юрисдикції: цивільної чи господарської віднесено розгляд зазначеного спору.

Так, у статті 19 ЦПК України закріплено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

У порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

У даному випадку одним з відповідачів є фізична особа - ОСОБА_1 - боржник у виконавчому провадженні, в якому для примусового виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 01.10.2019 у цивільній справі № 761/709/16-ц накладено арешт на частину корпоративних прав у розмірі 50,3 % від статутного капіталу ТОВ «Біланівський ГЗК» та частину корпоративних прав у розмірі 50,3 % від статутного капіталу ТОВ «Єристівський ГЗК» як на майно бенефіціарного власника. Державний виконавець при накладенні арешту був обізнаний про належність цих корпоративних прав на праві власності Феррекспо АГ (Ferrexpo AG), про що зазначив у постанові, проте, керуючись обставинами, встановленими Північним апеляційним господарським судом у постанові від 26.07.2023 у справі № 910/268/23, наклав арешт на це майно як на майно опосередкованого власника, яким є ОСОБА_1 .

Таким чином фізична особа в цьому випадку є елементом корпоративної системи.

Для вирішення даного спору суд повинен вдатися до оцінки структури власності ТОВ «Єристівський ГЗК» та ТОВ «Біланівський ГЗК», визначити правомірність використання державним виконавцем доктрини піднаття корпоративної завіси, застосованої в іншому спорі, встановити, чи порушено правосуб`єктність Феррекспо АГ накладенням арешту на корпоративні права, які належать їм на праві власності, дослідити за наявності правових підстав ознаки, характер (вигоду, інтерес) та міру (рівень, ступінь, частку) непрямого вирішального впливу (контролю) на діяльність ТОВ «Єристівський ГЗК» та ТОВ «Біланівський ГЗК», Феррекспо АГ шляхом володіння фізичною особою ключовою часткою статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи через пов`язаних фізичних чи юридичних осіб, трастів або інших подібних правових утворень чи здійснення вирішального впливу на діяльність юридичних осіб шляхом реалізації права контролю, володіння, користування або розпорядження всіма активами чи їх часткою, права отримання доходів від діяльності юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування органів управління, а також вчинення правочинів, які дають можливість визначати основні умови господарської діяльності юридичної особи або діяльності трасту або іншого подібного правового утворення, приймати обов`язкові до виконання рішення, що мають вирішальний вплив на діяльність юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення незалежно від формального володіння, дослідження інформації про засновників, довірчих власників, вигодоодержувачів (вигодонабувачів) або групу вигодоодержувачів (вигодонабувачів), а також про будь-яких інших фізичних осіб, які здійснюють вирішальний вплив на діяльність трасту або іншого подібного правового утворення (зокрема через ланцюг контролю / володіння), у випадку їх наявності у структурі власності юридичної особи та/або у випадку утворення юридичної особи - правового утворення, подібного до трасту. Вирішення усіх цих питань переводить спір у площину господарських правовідносин та виходить за межі цивільної юрисдикції.

Крім того, суд звертає увагу, що в даному випадку та обставина, що арешт накладено на майно у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення саме у цивільній справі - жодним чином не впливає та не є наслідком вирішення спору про майнове право тільки в порядку цивільного судочинства, оскільки розгляду підлягають питання належності корпоративних прав, взаємовідносин номінального власника з опосередкованим, відповідальність учасника, засновника, тощо.

Виходячи з усіх обставин справи, формальний підхід до визначення власника арештованого майна, виходячи з даних ЄДР, не буде відповідати принципам розумності та справедливості, на яких наголошує Верховний Суд, а отже перелічені питання повинні бути досліджені для повного та всебічного розгляду справи.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 255 ЦПК України, провадження у справі закривається, якщо справа не підлягає розгляду в цивільному судочинстві. Суд дійшов висновку, що даний спір має ознаки господарського, тому не може бути вирішений судом цивільної юрисдикції, у зв`язку з чим клопотання представника відповідача НБУ Щербань Л.А. в цій частині є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 3, 12, 19, 30, 31, 43, 44, 255 ЦПК України, статтями 12, 20, 22, 27, 29, 45 ГПК України, статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження», суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання представника відповідача Національного банку України Щербань Лілії Анатоліївни від 15.07.2024 про закриття провадження у справі № 534/2080/23 задовольнити.

Провадження у справі № 534/2080/23 (провадження № 2/534/577/23) за позовом Ferrexpo AG до Національного банку України, ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Товариство з обмеженою відповідальністю «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат», Товариство з обмеженою відповідальністю «Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат», Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про звільнення майна з під арешту - закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Роз`яснити позивачу його право на звернення із даним позовом до суду господарської юрисдикції.

Роз`яснити сторонам, що у разі закриття провадження у справі, повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Д.Ю. Комарова

Повний текст ухвали складено 16.06.2025, пізніше оголошеного часу, у зв`язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному.