Рішення від 05.06.2025 по справі 260/2339/25

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

05 червня 2025 року м. Ужгород№ 260/2339/25 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ващиліна Р.О.

при секретарі судового засідання Деяк О.М.

за участю:

сторони в судове засідання не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Господарського суду Закарпатської області, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Господарського суду Закарпатської області, Державної судової адміністрації України, в якому просить:

1) визнати протиправними дії Господарського суду Закарпатської області щодо нарахування та виплати судді Господарського суду Закарпатської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період роботи з січня по березень 2025 року включно, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102,00 гривень;

2) зобов`язати Господарський суд Закарпатської області здійснити перерахунок та виплату належної судді ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з січня по березень 2025 року включно зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань та доплат, регіонального коефіцієнту, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2025 році в розмірі 3028,00 грн та з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті, і з урахуванням розміру раніше виплаченої суддівської винагороди за вказаний період;

3) визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення фінансування виплати належної судді Господарського суду Закарпатської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з січня по березень 2025 року включно для здійснення всіх передбачених законодавством нарахувань та допомоги на оздоровлення, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в 2025 році у розмірі 3028,00 грн;

4) зобов`язати Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування (забезпечити Господарський суд Закарпатської області бюджетними асигнуваннями) для здійснення видатків з виплати належної судді Господарського суду Закарпатської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з січня по березень 2025 року включно зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань та доплат, регіонального коефіцієнту та допомоги на оздоровлення, яку суддя отримував в цей період, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2025 році 3028,00 грн з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті, і з урахуванням розміру раніше виплаченої суддівської винагороди за вказаний період.

Позивач, суддя Господарського суду Закарпатської області, стверджує, що за період з січня по березень 2025 року обчислення його суддівської винагороди було проведено з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, що встановлений в абзаці 5 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», на рівні 2102,00 грн. На переконання позивача, проведений відповідачами розрахунок є протиправним, оскільки при обчисленні розміру суддівської винагороди слід виходити з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом на 01 січня 2025 року в розмірі 3028,00 грн.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 року відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду в порядку загального позовного провадження. Окрім того, відповідачам надано строк для подання відзиву на позову.

Вказана ухвала була доставлена до особистого електронного кабінету відповідачів в підсистемі «Електронний суд» 09 квітня 2025 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, складеною відповідальним працівником Закарпатського окружного адміністративного суду.

Однак відповідачі відзив у встановлений судом строк до суду не надіслали, про причини неподання такого не повідомили, про продовження процесуального строку для його подання не клопотали.

28 квітня 2025 року позивач подав через особистий електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» заяву про проведення засідання у відсутності особи, яка бере участь у справі.

В судове засідання 05 червня 2025 року сторони не з`явилися.

Відповідачі, належним чином повідомлені про дату та місце судового розгляду, про причини неявки свого уповноваженого представника суд не повідомили, про відкладення розгляду справи не клопотали.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч. 4 ст. 229 КАС України).

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що Указом Президента України «Про призначення суддів» від 11.08.2021 №351/2021 ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ) призначено на посаду судді Господарського суду Закарпатської області.

Наказом голови Господарського суду Закарпатської області «Про зарахування судді ОСОБА_1 до штату Господарського суду Закарпатської області» від 13.08.2021 №02.4-06/34-к з 16 серпня 2021 року ОСОБА_1 зараховано до штату Господарського суду Закарпатської області.

Наказом голови Господарського суду Закарпатської області від 16.12.2021 №02.4-06/57-к ОСОБА_1 встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 20% посадового окладу. Окрім того, додатково застосовано до базового розміру посадового окладу судді регіональний коефіцієнт 1,1 як судді, що здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб, з 15 грудня 2021 року.

За період з 01 січня 2025 року по 31 березня 2025 року обчислення суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 було проведено відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, на рівні 2102,00 грн.

Вказана обставина підтверджується відомостями довідок, виданих Господарським судом Закарпатської області, та визнається сторонами.

Поряд з цим, позивач вважає, що його суддівську винагороду за спірний період слід було обчислювати, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2025 у розмірі 3028,00 грн.

Не погоджуючись з правомірністю зазначених дій відповідачів, вважаючи, що такі порушують його право на належний рівень оплати праці, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом до суду.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII (далі - Закон України №1402).

Частиною 1 ст. 4 Закону №1402 встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 135 Закону №1402, суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за:

1) вислугу років;

2) перебування на адміністративній посаді в суді;

3) науковий ступінь;

4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Ч. 3 ст. 135 Закону №1402 визначено, що базовий розмір посадового окладу судді становить:

1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

3) судді Верховного Суду - 55 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Відповідно до ч. 4 ст. 135 Закону №1402, до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти:

1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб;

2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб;

3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.

Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу (ч. 5 ст. 135 Закону №1402).

Водночас пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 6 грудня 2016 року №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 01 січня 2017 року, встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, крім розрахунку щорічного обсягу фінансування статутної діяльності політичних партій.

До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян врегульовано Законом України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 року №966-XIV (далі - Закон №966-XIV).

Прожитковий мінімум в розумінні ст. 1 вказаного законодавчого акту це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

Частиною 3 ст. 4 Закону №966-XIV визначено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Так, згідно абз. 4 ст. 7 Законів України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 № 4059-IX у 2025 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 1 січня становить 3028,00 грн.

Приписами Закону №966-XIV судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

Разом з тим абз. 5 цієї статті прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, встановлено у розмірі 2102,00 грн.

З цього приводу суд зауважує, що законодавець, починаючи з 2021 року, у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102,00 грн.

Отже, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина - встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.

З метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів, починаючи із 2021 року, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2025 року у справі №240/9028/24 відступила від висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 липня 2023 року у справі №280/1233/22 та 21 березня 2024 року у справі №620/4971/23, і зазначила про те, що починаючи з 2021 року, у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102,00 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що суддівську винагороду за спірний період позивачу обчислено, виходячи з приписів статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» із розміру прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн.

Отже, з урахуванням правових висновків, наведених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2025 року у справі №240/9028/24, суд зазначає, що відповідач, здійснюючи нарахування та виплату позивачу суддівської винагороди із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102,00 грн, діяв правомірно.

Таким чином у задоволенні позову слід відмовити.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову питання розподілу судових витрат судом не вирішується.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Господарського суду Закарпатської області (місцезнаходження: вул. Коцюбинського, буд. 2а, м. Ужгород, Закарпатська область, 88605, код ЄДРПОУ - 03499922), Державної судової адміністрації України (місцезнаходження: вул. Липська, буд. 18/5, м. Київ, 01020, код ЄДРПОУ - 26255795) про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення виготовлено 16 червня 2025 року.

СуддяР.О. Ващилін