Рішення від 16.06.2025 по справі 320/5096/25

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2025 року м. Київ справа №320/5096/25

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу

за позовом Української державної льотної академії

до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Національний авіаційний університет звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просить суд (з урахуванням заяви про зміну предмету позову):

визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.03.2024 №335/Ж10/31-00-07-05-01-24, №336/Ж10/31-00-07-05-01-24, №353/Ж10/31-00-07-01-03-25, №354/Ж10/31-00-07-01-03-25, №355/Ж10/31-00-07-01-03-25, №356/Ж10/31-00-07-01-03-25, №357/Ж10/31-00-07-01-03-25, №359/Ж10/31-00-07-01-03-25, від 30.05.2024 №1354/Ж10/31-00-07-01-03-25.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що на підставі акта про результати документальної позапланової виїзної перевірки від 05.02.2024 за №145/Ж5/31-00-07-01-03-20/01132330 прийнято зокрема, податкові повідомленнярішення від 13.03.2024 №335/Ж10/31-00-07-05-01-24, якими було застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 500 000,00 грн та від 13.03.2024 №336/Ж10/31-00-07-05-01-24 про застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 1 000 000,00 грн за платежем «акцизний податок на пальне». Вважає, що вказані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, оскільки пальне, що придбавав позивач, поступало не в ємності, що розташовані та території позивача, а безпосередньо в паливні баки повітряних суден позивача, які є транспортними засобами. Паливні баки повітряних суден позивача не є акцизним складом у розумінні ПК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.08.2024, позовну заяву розподілено судді Жуковій Є.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року визнано поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду та поновлено пропущений строк. Відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі.

В судовому засіданні 30.10.2024 суд ухвалою, постановленою в судовому засіданні прийнято заяву представника позивача про зміну предмету позову, відкладено підготовче засідання у справі на 11 грудня 2024 року.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.12.2024 клопотання представника Державного некомерційного підприємства «Державний університет «Київський авіаційний інститут» про правонаступництво у порядку статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України задоволено.

Суд ухвалив замінити первісного позивача - Національний авіаційний університет України (код ЄДРПОУ 01132330) у порядку процесуального правонаступництва на позивачів: Державне некомерційне підприємство «Державний університет «Київський авіаційний інститут» (код ЄДРПОУ 45843942); Українська державна льотна академія (код ЄДРПОУ 45826348) та відмовити у задоволенні клопотання представника Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про закриття провадження у справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.01.2025 роз`єднано у самостійні провадження позовні вимоги у справі №320/40762/24 за позовом Державного некомерційного підприємства «Державний університет «Київський авіаційний інститут», Української державної льотної академії до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.03.2024 №335/Ж10/31-00-07-05-01-24, №336/Ж10/31-00-07-05-01-24, №353/Ж10/31-00-07-01-03-25, №354/Ж10/31-00-07-01-03-25, №355/Ж10/31-00-07-01-03-25, №356/Ж10/31-00-07-01-03-25, №357/Ж10/31-00-07-01-03-25, №359/Ж10/31-00-07-01-03-25, від 30.05.2024 №1354/Ж10/31-00-07-01-03-25.

Суд ухвалив позовні вимоги Української державної льотної академії до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків в частині позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.03.2024 №335/ж10/31-00-07-05-01-24, від 13.03.2024 №336/ж10/31-00-07-05-01-24 - виділити і розглядати в окремому (самостійному) провадженні.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 30.01.2025 справі за позовом Української державної льотної академії до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень присвоєно №320/5096/25, передано судді Жуковій Є.О.

Тобто предметом розгляду справи №320/5096/25 є визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.03.2024 №335/ж10/31-00-07-05-01-24, від 13.03.2024 №336/ж10/31-00-07-05-01-24.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі №320/5096/25, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 05 березня 2025 року о 10 год. 30 хв.

Відповідно до довідок про доставку електронного листа, документ в електронному вигляді «Ухвала про відкриття спрощеного провадження без проведення судового засідання» від 31 січня 2025 року у справі №320/5096/25 доставлено до електронного кабінету Української державної льотної академії та Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків 31 січня 2025 року.

24 лютого 2025 року до відділу документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Київського окружного адміністративного суду від Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків надійшов відзив на позовну заяву.

Відповідач із позовом не погоджується та вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

З аналізу Єдиного реєстру акцизних накладних встановлено, що протягом перевіряємого періоду Національний авіаційний університет отримував від постачальників пальне за адресою: 25005, м. Кропивницький, Фортечний район, вул.Добровольського,1 в обсягах, що значно перевищують 1 000 кубічних метрів.

Підпунктом 230.1.2. пункту 230.1. статті 230 ПК України визначено, що акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами- лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТЗЕД 2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.

Національний авіаційний університет мав обов`язок зареєструвати за адресою: 25005, м. Кропивницький, Фортечний район, вул. Добровольського,1 акцизний склад та забезпечити його обладнання витратомірами-лічильниками. При цьому, відповідно до баз даних ДПС України, НАУ в порушення вимог, визначених підпунктом 230.1.2. пункту 230.1. статті 230 ПК України, не зареєстровано жодного акцизного складу.

За результатами проведеної перевірки за період з 01.04.2017 по 30.09.2023 встановлено, що НАУ в порушення вимог, визначених підпунктом 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України, не зареєстровано жодного акцизного складу за адресою: 25005, м. Кропивницький, Фортечний район, вул.Добровольського,1, отримуючи за цією адресою та забезпечуючи зберігання та заправлення до відповідних транспортних засобів та/або літальних апаратів пального.

За результатами проведеної перевірки за період з 01.04.2017 по 30.09.2023 встановлено, що Національний авіаційний університет в порушення вимог, визначених статтею 15 Закону України від 19.12.1995року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» здійснював зберігання пального за адресою: 25005, м. Кропивницький, Фортечний район, вул. Добровольського, 1 у перевіряємому періоді без придбання ліцензії на право зберігання пального у періоді, коли її наявність визнана Законом обов`язковою.

За результатами розгляду матеріалів перевірки, Центральним МУ ДПС по роботі з ВПП винесено ППР від 13.03.2024 № 336/Ж10/31-00-07-05-01-24, згідно з яким застосована штрафна санкція на суму 1 000 000 грн за не реєстрацію акцизного складу; № 335/ж10/31-00-07-05-01-24, згідно з яким застосована штрафна санкція на суму 500 000 грн за зберігання пального без наявності ліцензії. Просить суд відмовити у задоволенні позову.

01 квітня 2025 року до відділу документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Київського окружного адміністративного суду від Української державної льотної академії надійшла відповідь на відзив.

Позивач в своїй відповіді на відзив зазначає, що договір заправки повітряних суден № 44/21 від 16 липня 2021 року був укладений через електронну систему публічних закупівель Prozorro (ДК 021:2015 637730000-5 Послуги з обслуговування повітряного транспорту) відповідно до вимог Закону України «Про публічні закупівлі», а тому він також був об`єктом дослідження Східним офісом Держаудитслужби в Кіровоградській області під час ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Льотної академії НАУ, що охоплювала період з 01.01.2021 по 31.03.2024, та висновки про яку викладені у відповідних матеріалах.

Отже, зі змісту довідки Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області в період з 01.01.2021 31.03.2024 від 18 червня 2024 року №041103-22/1 вбачається, що відносно укладення та виконання договірних зобов`язань сторонами згаданого вище правочину відсутні будь-які порушення, зокрема й щодо безпідставного зберігання Академією паливно-мастильних матеріалів на території суб`єкта господарювання.

Крім того, акцентують, що під час складання відповідачем акта перевірки, ним було взято та покладено в основу власних висновків довідку про результати проведеного аналізу фінансово-господарської діяльності юридичної особи Національного авіаційного університету та виявлені ризики недотримання ним вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2017 по 30.09.2023.

На підтвердження відсутності фактичної перевірки Льотної академії НАУ, як підстави для визнання необґрунтованості податкових повідомлень-рішень, зазначають, що відповідачем не досліджено зміст аналогічної довідки Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області в період з 01.01.2021 31.03.2024 від 18 червня 2024 року № 041103-22/1, в якій досліджено фінансово-господарську діяльність філії НАУ та вказано про відсутність порушень за договором № 44/21 від 16 липня 2021 року.

01 квітня 2025 року до відділу документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Київського окружного адміністративного суду від Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків надійшли заперечення на відповідь.

Відповідач в своїх запереченнях зазначає, що посилання Української державної льотної академії на довідку Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області в період з 01.01.2021 31.03.2024 від 18 червня 2024 року №041103-22/1, є необґрунтованими, оскільки до компетенції органів Держаудитслужби не відноситься перевірки з дотримання платниками податків норм податкового законодавства, а такими контролюючими органами відповідно до статті 41 ПК України, є податкові органи.

Пункт 231.5 статті 231 ПК України визначає, що при реалізації пального або спирту етилового особа, яка реалізує пальне або спирт етиловий, зобов`язана в установлені терміни скласти акцизну накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі акцизних накладних, така реєстрація вважається наданням акцизної накладної отримувачу пального або спирту етилового. Акцизні накладні, які не надаються отримувачу пального або спирту етилового, та акцизні накладні/розрахунки коригування, складені за операціями з реалізації пального або спирту етилового суб`єктам господарювання та фізичним особам, які не є платниками акцизного податку, також підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі акцизних накладних. Національним авіаційним університетом протягом перевіряємого періоду взагалі не здійснювалось виписування акцизних накладних. Отже, Українською державною льотною академією не надано достатніх доказів щодо імовірної передачі пального на зберігання іншій особі.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Центральним МУ ДПС відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78, пунктом 82.2 статті 82, підпунктом 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 13.10.2023 №1000731270154003783 щодо прийнятого рішення про реорганізацію, та на підставі наказу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків 13.11.2023 №450/Ж1, проведена позапланова виїзна документальна перевірка Національного авіаційного університету код ЄДРПОУ 01132330, (далі НАУ) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2017 по 30.09.2023 та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 30.09.2023.

За наслідками проведеної перевірки складено акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки від 05.02.2024 за №145/Ж5/31-00-07-01-03-20/01132330 (том 2 а.с.1-191).

Національний авіаційний університет подав свої заперечення та додаткові документи і пояснення на акт перевірки (том 3 а.с.1-23).

Листом Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 06.03.2024 №130/Ж12/31-00-07-01-03-27 доповнено висновки акта перевірки від 05.02.2024 за №145/Ж5/31-00-07-01-03-20/01132330 (том 3 а.с.24-195).

13 березня 2024 року на підставі акта, та з урахуванням висновку про розгляд заперечення, та відповіді про розгляд заперечень, відповідач прийняв наступні податкові повідомленнярішення:

№335/Ж10/31-00-07-05-01-24, що прийнято на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України та абзацу 9 частини другої статті 17 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», яким було застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 500 000,00 грн за платежем «адміністративні штрафи та штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів»;

№336/Ж10/31-00-07-05-01-24, що прийнято на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, підпункту 128.1.2 пункту 128.1 статті 128 ПК України, яким було застосована штрафна (фінансова) санкція у розмірі 1 000 000,00 грн за платежем «акцизний податок на пальне».

Не погодившись із вказаними рішеннями позивач подав скаргу до Державної податкової служби України.

24 травня 2024 року Державна податкова служба України прийняла рішення про результати розгляду скарги (лист № 15421/6/99-00-06-01-02-06), в якому було вказано, що ДПС України скасовує ППР відповідача від 13.03.2024 № 360/ж10/31-00-07-01-03- 25 в частині нарахованого військового збору на суму 627,55 грн та у відповідній частині штрафні санкції та пеню, в інший частині зазначене податкове повідомлення-рішення та податкові повідомлення-рішення від 13.03.2024 №№ 335/ж10/31-00-07-05-01-24, 336/ж10/31-00-07-05-01-24, 353/ж10/31-00-07-01-03-25, 354/ж 10/31 -00-07-01 -03-25, 355/ж10/31-00-07-01-03-25, 356/ж10/31-00-07-01-03-25, 357/ж10/31-00-07-01-03-25, 359/ж10/31-00-07-01-03-25 - залишає без змін, а скаргу - частково задовольняє (том 3 а.с.208-229).

Не погодившись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями від 13 квітня 2024 року, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 19-1.1.1 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи, зокрема, здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За змістом підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до пп. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

У посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог Податкового кодексу України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).

Підстави, за наявності яких здійснюється документальна позапланова перевірка, встановленні пунктом 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, однією з яких є:

розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Так, під час проведеної перевірки встановлено, що аналізом Єдиного реєстру акцизних накладних встановлено, що протягом перевіряємого періоду Національний авіаційний університет отримував від постачальників пальне за адресою: 25005, м. Кропивницький, Фортечний район, вул.Добровольського,1 в обсягах, що значно перевищують 1 000 кубічних метрів.

Підпунктом 230.1.2. пункту 230.1. статті 230 Податкового кодексу України визначено, що акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.

Надаючи оцінку встановленому порушенню, суд зазначає наступне.

Між позивачем, в особі Льотної академії Національного авіаційного університету, як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЗК «АВСТАР», як постачальником, був укладений Договір № 44/21 заправки повітряних суден від 16.07.2021. Згідно з пунктом 2.1. вказаного Договору, постачальник зобов`язується надавати послуги по заправці повітряного судна Замовника, а Замовник зобов`язується сплачувати грошові кошти за надані послуги по заправці повітряного судна в розмірі і на умовах, встановлених цим Договором.

Відповідно до пункту 4.1. Договору, Постачальник надає послуги із заправки Палива в паливний бак повітряного судна Замовника в Аеропорту заправки, на території якого згідно з пунктом 1.2. Договору Постачальник здійснює поставку палива Замовника, а також надає послуги по технічній заправці повітряного судна.

Позивач у період, за який здійснювалася перевірка, мав в розпорядженні повітряні судна: Державний та реєстраційний знаки URAAU, URDAU, UREAU, URFAU, Тип (модель) Tecnam P2002-JF, Tecnam P2002-JF, Tecnam P2002-JF, Tecnam P2002-JF. Заводський (серійний) номер 129, 211, 362, 363. Повна дата виготовлення 10.01.2011, 15.02.2012, 19.12.2019, 20.12.2019. Максимальна злітна маса 600 кг, 600 кг, 620 кг, 620 кг. Балансова вартість, грн: 3 533 399,50, 3 533 399,50, 4 886 253,00, 4 886 253,00. Вид палива Бензин А-95, Бензин А-95, Бензин А-95, Бензин А-95.

Впродовж перевіряємого періоду повітряні судна використовувались позивачем в межах статутної діяльності, про що свідчать свідоцтва льотної придатності та первинною документацією (Завдання на польот, Звіт про польот/flight report).

Тобто, пальне, яке одержував позивач надходило до нього безпосередньо до паливних баків його повітряного транспорту, який не є акцизним (пересувним акцизним) складом.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального на території України визначає Закон України №481/95-BP від 19 грудня 1995 року «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі по тексту - Закон №481/95-BP).

Стаття 15 Закону №481 визначає умови провадження діяльності з імпорту, експорту, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, пальним та зберігання пального.

Статтею 17 Закону №481 встановлена відповідальність за порушення норм цього Закону. Так, за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Цією нормою встановлено щонайменше 22 випадки, за наявності яких до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів та визначено розмір таких. Визначені цією нормою розміри штрафів є або фіксованими, або у відсотковому співвідношенні до вартості товару із визначенням граничної межі.

Отже, стаття 15 Закону №481 містить значну кількість вимог до імпорту, експорту, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, пальним та зберігання пального, а 1 містить значну кількість підстав для застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в залежності від характеру виявленого правопорушення.

З 1 січня 2016 року ПК України визначав, що діяльність з реалізації пального обумовлювалася обов`язком суб`єкта господарювання зареєструватися платником акцизного податку, а також виконувати вимоги, пов`язаних із обігом пального. Водночас, законодавець встановив, що приміщення для навантаження-розвантаження, зберігання пального виключно для потреб власного споживання пального не є акцизним складом (підпункт 14.1.6), а суб`єкти господарювання, які використовують приміщення, розташовані на митній території України, для навантаження-розвантаження, зберігання пального виключно для потреб власного споживання пального не є розпорядниками акцизного складу (підпункт 14.1.224).

До 1 липня 2019 року діяльність з виробництва, реалізації та зберігання пального не підлягала ліцензуванню.

З 1 липня 2019 року набрав чинності Закон України від 23 листопада 2018 року № 2628-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів», яким внесено зміни до ПК України та Закону № 481/95-ВР.

З цього часу Закон № 481 почав додатково визначати основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі пальним, забезпечення його високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом пального на території України, а норми ПК України встановили більш ширше поняття акцизних складів, в тому числі, визначили критерії, за яких відповідна територія/ємність не вважається акцизним складом.

Відповідно до абзацу восьмого частини другої статті 17 Закону №481 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлена відповідальність за зберігання пального без наявності ліцензії у вигляді штрафних санкцій в сумі 500000 гривень. Водночас така санкція не може бути застосована у випадку, якщо місце зберігання пального є таким, яке за змістом статті 15 Закону № 481 звільняє суб`єкта господарювання від обов`язку отримувати відповідну ліцензію.

Крім того, абзацом двадцять третім частини другої статті 17 Закону №481 встановлена відповідальність за надання послуг із зберігання пального іншим суб`єктам господарювання та/або реалізація пального іншим особам на підставі ліцензії на право зберігання пального, отриманої на підставі заяви виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки відповідно до статті 15 цього Закону, у вигляді штрафних санкцій в сумі 500000 гривень.

За змістом частин сьомої, восьмої, десятої, шістнадцятої статті 15 Закону № 481 суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва. Суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії. Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років, а річна плата на право зберігання пального становить 780 гривень.

Частинами тридцять другою, тридцять восьмою статті 15 Закону № 481 встановлено, що ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію. Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Суб`єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб`єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження, а також фактичне місцезнаходження ємностей, що використовуються для зберігання пального (частина сорок третя статті 15 Закону № 481).

Згідно з частиною дев`ятнадцятою цієї статті ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Суб`єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують (частина двадцять перша статті 15 Закону №481).

Статтею 1 Закону № 481 визначено, що зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик; місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Однак, Закон № 481 не визначає, що саме розуміється під власним споживанням пального, а так само, під поняттям «споруди», «обладнання», «ємності». При цьому, якщо загальні визначення понять «споруда» та «обладнання» є більш чітко окресленими, то поняття «ємність» таким не є і за загальним правилом охоплює абсолютно усі споруди, обладнання, резервуари чи інші пристрої, які мають щонайменшу місткість, до яких можна віднести і паливні баки автомобілів, обладнання, пристроїв. Тому застосування такого поняття в абсолютному значенні у Законі № 481 робить його вимоги непередбачуваними для суспільства, позаяк, кожен суб`єкт господарювання, який придбав пальне і використовує його, зобов`язаний отримати ліцензію на зберігання пального, що, однак, суперечить правовому змісту запровадження державою вимог щодо ліцензування діяльності зі зберігання пального, метою чого було, зокрема, підвищення контролю за обігом пального не тільки у розрізі суб`єктів господарювання, які займаються такою діяльністю, але й місць, на яких провадиться діяльність зі зберігання пального.

У зв`язку з тим, що Закон № 481 не дає чіткого розуміння, які саме місця слід вважати місцем зберігання пального, на кожне з яких суб`єкт господарювання зобов`язаний отримати ліцензію, суд вважає, що для вирішення спірного у цій справі питання підлягають врахуванню норми ПК України, які надають визначення поняттям, пов`язаним з обігом пального, зокрема, й місць його зберігання.

Згідно з підпунктом 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України акцизний склад - це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом, зокрема:

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб`єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу;

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб`єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;

ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.

Відповідно до підпункту 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України акцизний склад пересувний - транспортний засіб (автомобільний, залізничний, морський, річковий, повітряний, магістральний трубопровід), на якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий на митній території України.

Транспортний засіб набуває статусу акцизного складу пересувного протягом періоду його використання для:

а) переміщення в ньому митною територією України пального або спирту етилового, що реалізується (крім пального або спирту етилового, що переміщується митною територією України прохідним транзитом або внутрішнім транзитом, визначеним підпунктом «а» пункту 2 частини другої статті 91 Митного кодексу України);

б) зберігання в ньому пального або спирту етилового на митній території України;

в) ввезення пального або спирту етилового на митну територію України, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу.

Транспортний засіб, в якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий, право власності на які належить декільком розпорядникам акцизного складу пересувного, є декількома акцизними складами пересувними, кількість яких дорівнює кількості власників пального або спирту етилового, що переміщується та/або зберігається в такому транспортному засобі.

Транспортний засіб, в якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий, право власності на які переходить від одного суб`єкта господарювання до іншого, вважається іншим акцизним складом пересувним.

Не є акцизним складом пересувним:

транспортний засіб, що використовується суб`єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку, для переміщення на митній території України власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки;

паливний бак транспортного засобу.

При цьому, відповідно до підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України реалізація пального або спирту етилового для цілей розділу VI цього Кодексу - будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального або спирту етилового з переходом права власності на таке пальне або спирт етиловий чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного: до акцизного складу; до акцизного складу пересувного; для власного споживання чи промислової переробки; будь-яким іншим особам.

Не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України:

у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками;

при використанні пального суб`єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу/акцизного складу пересувного, що передано (відпущено, відвантажено) платником акцизного податку таким суб`єктам господарювання виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки.

До власного споживання також відносяться операції із заправлення пальним за договорами підряду при одночасному виконанні таких умов:

а) замовники за договорами підряду не здійснюють реалізацію пального іншим особам, крім реалізації бензолу поза межами митної території України в митному режимі експорту;

б) заправлення здійснюється в паливний бак машин, механізмів, техніки та обладнання для агропромислового комплексу, паливний бак транспортних засобів спеціального призначення або паливний бак спеціального обладнання чи пристрою, які: призначені для виконання робіт на землях сільськогосподарського або лісового призначення, на землях, наданих гірничим підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, а також для виконання робіт з будівництва доріг; належать іншим особам; виконують роботи протягом строку дії договору підряду виключно на зазначених у цьому пункті землях, що перебувають у власності або користуванні замовника;

в) транспортні засоби, що здійснюють заправлення в паливний бак машин, механізмів, техніки та обладнання для агропромислового комплексу, у паливний бак транспортних засобів спеціального призначення або в паливний бак спеціального обладнання чи пристрою, зазначені в підпункті "б" цього підпункту, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з такого транспортного засобу.

Згідно з підпунктами 14.1.224, 14.1.224-1 ПК України розпорядник акцизного складу - суб`єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб`єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.

Розпорядник акцизного складу пересувного - суб`єкт господарювання - платник акцизного податку, який є власником пального або здійснює діяльність з виробництва спирту етилового та який з використанням транспортного засобу незалежно від того, кому належить такий транспортний засіб: реалізує або зберігає пальне або спирт етиловий; ввозить пальне на митну територію Україні, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу.

При переході від одного суб`єкта господарювання до іншого права власності на пальне або спирт етиловий, що переміщується та/або зберігається у транспортному засобі, відбувається зміна розпорядника акцизного складу пересувного.

Не є розпорядником акцизного складу пересувного суб`єкт господарювання (перевізник, експедитор), який здійснює транспортування пального або спирту етилового.

Верховний Суд у постановах від 31 травня 2022 року у справі №540/4291/20, від 15 червня 2022 року у справі №260/3859/20, здійснив системний аналіз наведених норм ПК України та Закону № 481 у їх взаємозв`язку та сформулював наступний висновок.

Зберігання пального нерозривно пов`язане із наявністю у суб`єкта господарювання споруд та/або обладнання, та/або ємностей, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування (місця зберігання пального). Наявність у суб`єкта господарювання обов`язку з отримання ліцензії на право здійснення діяльності зі зберігання пального, яка опосередковується придбанням та використанням суб`єктом господарювання пального для задоволення своїх власних виробничих потреб при провадженні його господарської діяльності (не пов`язаної з метою отримання доходу від зберігання пального як виду економічної діяльності) залежить саме від наявності у суб`єкта господарювання місця зберігання пального, яке за своїми ознаками (характеристиками) відповідає визначенню «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного», незалежно від того чи зареєстрований такий суб`єкт платником акцизного податку, розпорядником акцизного складу та/або наявністю підстав для реєстрації такого місця як акцизного складу. Відповідно, у випадку, якщо наявне у суб`єкта господарювання місце зберігання пального відповідає ознакам, які ПК України встановлює як виключення з визначення «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного», такий суб`єкт не має обов`язку отримувати ліцензію на право зберігання пального у такому місці.

Отже, для оцінки наявності в діях суб`єкта господарювання складу правопорушення у вигляді здійснення діяльності зі зберігання пального без отримання відповідної ліцензії, з`ясуванню підлягають місце та спосіб його зберігання, мета придбання, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей), обсяги споживання, закупівлі та обставини використання пального. Ці обставини складають об`єктивну та суб`єктивну сторони правопорушення. Сам по собі факт наявності «на балансі» у суб`єкта господарювання невикористаного пального не є достатньою обставиною для його кваліфікації як зберігання пального без отримання відповідної ліцензії.

Так, штрафні санкції у спірних правовідносинах застосовані на підставі акта перевірки, в якому зазначено про порушення позивачем вимог Закону № 481 щодо зберігання пального без наявності відповідної ліцензії.

Верховний Суд у постанові по справі №260/3859/20 вказав наступне:

Під час розгляду справ, пов`язаних із притягненням суб`єктів господарювання до відповідальності за таке правопорушення, предметом доказування є саме підтвердження або спростування виявлених та зафіксованих в акті перевірки порушень вимог Закону № 481/95-ВР, в якому має бути чітко зазначено, в чому полягає порушення суб`єктом господарювання вимог законодавства, яких саме норм та на підставі яких обставин ґрунтується цей висновок.

Суть фактичної перевірки полягає у безпосередньому встановленні працівниками контролюючого органу (підтвердження або спростування обставин) саме факту здійснення суб`єктом господарювання діяльності зі зберігання пального, а не його придбання.

Суд вважає, що невстановлення під час фактичної перевірки обставин здійснення позивачем діяльності зі зберігання пального, часу цієї діяльності та місця, у якому пальне зберігалося, унеможливлює визнання правомірним застосування штрафних санкцій за зберігання пального без наявності ліцензії.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 9 КАС України закріплено принцип законності, який вимагає, щоб органи державної влади та їх посадові особи діяли тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою, другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відтак, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

В силу приписів статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодуванню підлягає судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, де ціна позову становить 1500000 грн., судовий збір підлягає відшкодуванню у розмірі 22500 грн., пропорційно до задоволених позовних вимог майнового характеру, та підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Української державної льотної академії задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення податкові повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 13.03.2024 №335/Ж10/31-00-07-05-01-24, №336/Ж10/31-00-07-05-01-24.

3. Стягнути на користь Української державної льотної академії сплачений судовий збір у розмірі 22500 грн (двадцять дві тисячі п`ятсот гривень 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Жукова Є.О.