Рішення від 12.06.2025 по справі 480/8329/24

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2025 року Справа № 480/8329/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гелети С.М.,

за участю секретаря судового засідання Високос Я.С.

представника позивача Коваленко О.І.,

представника відповідача Свистун Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Фермерського господарства «Антагро» до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Фермерське господарство «АНТАГРО» (далі позивач, ФГ «Антагро») звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Сумській області і просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 02.09.2024 №1085118280707 про застосування штрафних санкцій у сумі 3067873,70 грн.

Як зазначає позивач в обґрунтування позовних вимог, податковим органом зроблені безпідставні висновки про порушення позивачем розрахунків, встановлені Національним банком України по зовнішньоекономічним операціям з експорту товарів.

Позивач щодо суті спірних правовідносин зазначає, що 08.07.2022 ФГ «Антагро» (продавець) та OU Everwelle (Евервелі) (покупець) укладено контракт № 2022-08-05.

Відповідно до Додатку № 1 від 08.07.2018 сторони погодили, про поставку пшениці 3 класу 2022 року, в кількості 700 т +/- 5%, на загальну суму 154952,00 дол. США., зі строком поставки до 31.08.2022.

ФГ «Антагро» виставило Інвойс № 1 від 01.09.2022 на суму 125574,00 дол. США за 560 т товару, з попередньою оплатою у сумі 50000,00 дол. США.

Відповідно до платіжного доручення від 15.09.2022 Покупцем здійснено попередньо оплату у сумі 50000,00 дол. США.

06.10.2022 товар у кількості 560 т на суму 125574,4 дол. США був відвантажений, що підтверджується відповідною митною декларацією. Залишок суми заборгованості становила 75574,4 дол. США.

Відповідно до додатку № 2 від 05.10.2022 сторони погодили про поставку пшениці 3 класу 2022 року, в кількості 420 т +/- 5%, на загальну суму 85377,6 дол. США., із строком поставки до 30.10.2022.

ФГ «Антагро» виставило Інвойс № 2 від 06.10.2022 на суму 84036,00 дол. США за 413,4 т товару, за умови попередньої оплати у сумі 75632,4 дол. США. Відповідно до платіжного доручення від 25.10.2022 покупцем здійснено оплату по Інвойс № 2 у сумі 40000,00 дол. США . Отже, станом на 25.10.2022 заборгованість за інвойсом № 1 становить 75574,4 дол. США та за інвойсом № 2 (75632,4 сума передоплати 40000,00 сума фактично сплаченої передоплати) 35632,4 дол. США. Всього по Інвойсу № 1 та № 2 станом на 25.10.2022 сума заборгованості становить 111264,8 дол. США.

28.10.2022 між ФГ «Антагро», ТОВ «Млин-2018» та OU Everwelle (Евервелі) укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого, ФГ «Антагро» (первісний кредитор) передає право вимоги ТОВ «Млин-2018» (новому кредитору) вимагати сплати від OU Everwelle (Евервелі) (боржник) грошову суму у розмірі 91000,00 дол. США по контракту № 2022-08-05 від 08.07.2022.

Отже, станом на 28.10.2022 поточна заборгованість OU Everwelle (Евервелі) перед ФГ «Антагро» по Інвойсу № 1 та № 2 згідно контракту № 2022-08-05 від 08.07.2022 становить залишок 20264,8 дол. США (111264,8 - 91000).

Виконуючі взяті на себе зобов`язання відповідно до Інвойсу № 1 та № 2 згідно контракту № 2022-08-05 від 08.07.2022, OU Everwelle (Евервелі) сплатило заборгованість у сумі 20206,8 дол. США (платіжне доручення від 02.11.2022).

Отже, станом на 02.11.2022 поточна заборгованість (в тому числі зобов`язання по сплаті попередньої оплати) OU Everwelle (Евервелі) перед ФГ «Антагро» по Інвойсу № 1 та № 2 згідно контракту № 2022-08-05 від 08.07.2022 становить 0 (нуль) дол. США.

Після поставки товару та митного оформлення OU Everwelle (Евервелі) здійснило доплату по Інвойсу № 2 в сумі 8261,26 дол. США, відповідно до платіжного доручення від 15.12.2022.

Щодо взаємовідносин між ТОВ «Млин-2018» та OU Everwelle (Евервелі) щодо оплати останнім 91000,00 дол. США на користь нового кредитора позивач звертає увагу на наступне. На запит ФГ «Антагро», новий кредитор (ТОВ «Млин-2018») надав відповідь, що OU Everwelle (Евервелі) розрахувалося в повному обсязі та надало наступні документи та пояснення.

Згідно наданих документів вбачається, що 07.02.2022 між ТОВ «Млин-2018» (продавець) та OU Everwelle (покупець) укладено контракт № 2022-02-07-ФД. Відповідно до Додатку № 1 від 07.02.2022 сторони погодили, про поставку пшениці 3 класу 2022 року, в кількості 1000 т +/- 5%. Відповідно до п. 2. Додатку № 1 сторони погодили розмір попередньої оплати у сумі 81000 дол. США. Відповідно до п. 4 Додатку № 1 сторони погодили, що партія товару повинна бути поставлена Продавцем Покупцю у строк з 01.06.2022 по 30.09.2022 включно.

ТОВ «Млин-2018» виставив інвойс № 01 від 07.02.202 на суму 81000 дол. США та інвойс № 2 від 28.07.2022 на суму 10000,00 дол. США. Відповідно до банківської виписки ТОВ «Млин - 2018» отримано грошові кошти від OU Everwelle: 81000,00 дол. США 22.02.2022 згідно інвойсу № 1, 10000,00 дол. США 05.08.2022 згідно інвойсу № 2. Отже, сума попередньої оплати становить 91000 дол. США, але товар не був поставлений.

Листом № 58 від 29.10.2022 OU Everwelle (Евервелі) звернулося до ТОВ «Млин-2018» з повідомленням про зміну з 04.11.2022 призначення платежів, а саме: з 04.11.2022 врахувати платіж № 16966_26 від 22.02.2022 на суму 81000,00 дол. США з призначенням та визначення коштів «INVOICE 01 DD 07.02.2022, CONTRACT2022- 02-07-FD DD 07.02.2022, FORWHEATBNY CUST RRN - F9S2202187592400 Ref.MT103 F9S2202187592400» як оплату з призначенням наступного змісту «PAYMENT FOR WHEAT AS PER CONTACT 2022-08-05 DD 08.07.2022, INVOICE 1DD 01.09.2022BNY, INVOICE 2DD 06.10.2022»

З 04.11.2022 врахувати платіж № 16966_7 від 05.08.2022 на суму 10000,00 дол. США з призначенням та визначення коштів «INVOICE 2 DD 07.02.2022, CONTRACT 2022-02-07-FD DD 07.02.2022, FORWHEATBNY CUST RRN - F5S2208031595000 Ref.MT103 F5S2208031595000» як оплату з призначенням наступного змісту «PAYMENT FOR WHEAT AS PER CONTACT2022-08-05 DD 08.07.2022, INVOICE 2DD 06.10.2022BNY CUST RRN - F7S2210310190400 Ref.MT103 F7S2210310190400». ТОВ «Млин-2018» у відповідь на лист OU Everwelle (Евервелі) надав відповідну згоду на зміну призначення платежу, дана згода також викладена в двосторонньому договорі № 1 від 04.11.2022.

Крім того, 04.11.2022 між ТОВ «Млин-2018» та OU Everwelle (Евервелі) укладено Додаткова угода до контракту № 2022-02-07-ФД від 07.02.2022, відповідно до якого даний контракт є розірваний, а зобов`язання ТОВ «Млин - 2018» щодо повернення попередньої оплати є припиненими внаслідок укладання договору № 1 від 04.11.2022 (щодо зміни призначення платежу). Отже, станом на 04.11.2022 року OU Everwelle (Евервелі) провело розрахунок перед ТОВ «Млин-2018» (як нового кредитора у зобов`язані зі сплати 91000,00 дол. США) право вимоги заборгованості якого виникло на підставі контракту від 08.07.2022 № 2022-08-05 укладеного між ФГ «Антагро» та OU Everwelle (Евервелі).

Позивач не погоджується із твердженнями відповідача, що внаслідок укладання договору відступлення права вимоги, експортний договір не знімається з валютного контролю в банку.

Зазначає, що відступаючи право вимоги на стягнення грошових коштів з OU Everwelle (Евервелі) новому кредитору ТОВ «Млин 2018», не відбулося взаємозаліку однорідних зустрічних вимог між ФГ «Антагро» та OU Everwelle (Евервелі), оскільки однорідних між сторонами навіть не існувало.

Укладання договору про відступлення права вимоги не суперечить чинному законодавству. Однією з підстав заміни кредитора у зобов`язанні є відступлення права вимоги - правочин (договір), на підставі якого первісний кредитор передає своє право (вимогу) в конкретному зобов`язанні новому кредитору, продовжуючи при цьому виконувати взяті на себе обов`язки перед боржником, а новий кредитор набуває відповідне право (вимогу), за загальним правилом, з моменту укладення договору відступлення права вимоги.

Разом з тим, враховуючи, що відступлення права вимоги завжди є похідним від інших зобов`язань, тому, укладаючи договір цесії, сторони повинні чітко визначити його предмет, а саме право, що відступається. Більше того, норми діючого законодавства не встановлюють заборони для зміни кредитора в зобов`язаннях, а відтак, будь-яка особа може передати свої права за правочином іншій особі шляхом укладення договору про відступлення прав вимоги (цесії).

При цьому, положення чинного законодавства, зокрема ЦК України та ПК України, не містять будь-яких обмежень щодо суб`єктного складу правочинів з відступлення прав вимоги боргу.

Просить суд врахувати, що Верховним Судом зробив висновок про можливу, як правомірну, заміну експортера у зовнішньоекономічному зобов`язанні з переходом права вимоги експортера до іншого резидента. Крім того, Верховний Суд неодноразово висловлював свою позицію про те, що при укладенні договору уступки права вимоги між підприємствами-резидентами може виникнути ситуація, коли вказану ЗЕД-операцію не знімуть з валютного контролю в банку через відсутність валютної виручки за експортним контрактом, так як така не надійшла до первісного кредитора, однак, сторони є вільними у виборі виду договору та його умов. Перебування таких операцій на валютному контролі саме по собі не спричиняє наслідки у вигляді застосування штрафних санкцій (пені), передбачених ЗУ «Про валюту та валютні цінності».

Щодо наявності зустрічних однорідних вимог між ФГ «Антагро» та OU Everwelle (Евервелі), зазначає, що зустрічність вимог передбачає одночасну участь сторін у двох зобов`язаннях, де кредитор за одним зобов`язанням є боржником в іншому. Тобто, сторони одночасно беруть участь у двох зобов`язаннях, і при цьому кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, і навпаки. Що ж до однорідності вимог, то вона визнається їхньою правовою природою та матеріальним змістом (вираженням) і не залежить від підстав, що зумовили виникнення зобов`язань. Це означає, що вимоги вважаються однорідними, якщо зобов`язання сторін стосовно одна до одної мають бути виконані однаково, тоді як підстави виникнення зобов`язань можуть бути різними.

Станом до підписання договору про відступлення права вимоги між ФГ «Антагро» та OU Everwelle (Евервелі) зустрічних однорідних вимог не існувало.

Існувало лише одне зобов`язання, однієї сторони сплатити кошти, зобов`язання іншої сторони було виконано (в частині 91тис. дол. США ).

Щодо наявності зустрічних однорідних вимог між ТОВ «Млин 2018» та OU Everwelle (Евервелі), позивач зазначає, що ФГ «Антагро» не має право втручатися в господарську діяльність іншого товариства і тим паче нести відповідальність за його діяльність, якщо взагалі таке мало місце.

Відповідно документів наданих ТОВ «Млин 2018» вбачається, що між ТОВ «Млин -2018» (постачальник) та OU Everwelle (Евервелі) (покупець) укладено контракт № 2022-02-07-ФД від 07.02.2022 щодо поставки с/г продукції.

У рамках даного контракту OU Everwelle перерахувало попередньо оплату на рахунок ТОВ «Млин -2018» у сумі 91000,00 дол. США, відповідно до наступних платіжних інструкцій: № 16966_26 від 22.02.2022 на суму 81000,00 дол. США; № 16966_7 від 05.08.2022 на суму 10000,00 дол. США.

Оскільки товар не був поставлений, контракт був розірваний між сторонами, OU Everwelle направляє листа про зміну призначення платежу № 16966_26 від 22.02.2022 на суму 81000,00 дол. США та № 16966_7 від 05.08.2022 на суму 10000,00 дол. США., а саме зарахувати як оплату за контрактом № 2022-08-05 від 08.07.2022 укладеного між ФГ «Антагро» та OU Everwelle. Призначення платежу було змінено, що підтверджується відповідним договором між сторонами. Отже, валютна виручка за контрактом № 2022-08-05 від 08.07.2022 укладеного між ФГ «Антагро» та OU Everwelle надійшла на розрахунковий рахунок резидента.

Представник позивача в судових засіданнях звертав увагу суду, що між ФГ «Антагро» та OU Everwelle (Евервелі) не відбулося та не могло відбутися зарахування зустрічних однорідних вимог, тому що зустрічних однорідних вимог не існувало. У OU Everwelle (Евервелі) не виникло зобов`язання поставити товар, а у ФГ «Антагро» не виникло підстав повертати кошти. Відбулося саме відступлення права вимоги резидент резиденту. Внаслідок виконання контракту від 08.07.2022 № 2022-08-05 дотримано вимоги п. 144 Постанови № 18, а саме, грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в банку в Україні. ТОВ «Млин -2018» є резидентом України, грошові кошти надійшли на рахунок відкритий в банку в Україні.

Щодо взаємовідносин між OU Everwelle (Евервелі) та ТОВ «Млин-2018» (як нового кредитора у зобов`язані зі сплати 91000,00 дол. США), позивач зазначає, що ФГ «Антагро» не має права втручатися у господарські відносини інших контрагентів.

З документів наданих ТОВ «Млин -2018» вбачається, що станом на 28.10.2022 між сторонами виникли наступні зобов`язання: ТОВ «Млин -2018» по контракту № 2022-02-07-ФД від 07.02.2022 зобов`язаний поставити попередньо сплачений товар (пшениція3 класу) 337,04 т на користь OU Everwelle (Евервелі). OU Everwelle (Евервелі) повинно сплатити на користь ТОВ «Млин -2018» грошову суму у розмірі 91000,00 дол. США як новому кредитору на підставі контракту № 2022-08-05 від 08.07.2022 та договору про відступлення права вимоги. Тобто, одночасно існують дві різні вимоги: поставка оплаченого товару та сплата коштів. Ці зобов`язання, хоча і є зустрічними, але не є однорідними (станом на 28.10.2022 та 04.11.2022 у ТОВ «Млин 2018» не виникло грошового зобов`язання перед OU Everwelle (Евервелі). OU Everwelle (Евервелі) як платник та власник коштів звернулося до ТОВ «Млин 2018» про зміну призначення попередньо сплачених коштів і дана вимога була виконана ТОВ «Млин 2018».

Враховуючи зазначені обставини, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у відзиві на позов просить відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначає наступне.

Позивачем на перевірку не надано документів, визначених ч.ч. 4,6 ст. 13 Закону №2473-VIII, які б продовжували (зупиняли) строки розрахунків, встановлені Національним банком України по зовнішньоекономічним операціям з експорту товарів за Контрактом.

Зазначає, що заборгованість у сумі 91000,00 дол. США, яка зазначена в договорі про відступлення права вимоги від 28.10.2022 №б/н та додатковій угоді від 29.10.2022 №1, станом на 28.10.2022 та 29.10.2022 була відсутня і виникла після укладання наведених угод.

Так, ФГ «АНТАГРО» відвантажило нерезиденту товар на загальну суму 209 468,06 дол. США, в тому числі по митних деклараціях:від 08.09.2022 № 805020/2022/009890 на суму 125 574,40 дол. США;від 07.11.2022 № 22UA500090014892U8 на суму 83 893,66 дол. США.

Тобто обов`язок оплати тієї партії товару, поставка якої оформлена митною декларацією від 07.11.2022 № 22UA500090014892U8 на суму 83 893,66 дол. США виникла уже після укладення договору про відступлення права вимоги.

Як зазначає відповідач, за договором відступлення права вимоги може передаватись дійсне уже наявне право вимоги щодо сплати грошових коштів строк перерахування яких настав. Водночас, як вбачається з вищенаведеного, станом на дату укладення договору 28.10.2022 у позивача було відсутнє право вимоги щодо сплати партії товару на суму 83 893,66 дол. США, оскільки такий товар був поставлений тільки 07.11.2022. Крім того, звертає увагу суду на те, що на стор. 2 додаткової угоди від 29.10.2022 до договору про відступлення права вимоги від 28.10.2022 міститься посилання на платежі, датовані 02.11.2022 та 15.12.2022.

Крім того, позивач у позовній заяві наголошує на тому, що розрахунки між новим кредитором ТОВ «Млин-2018» та компанією неризидентом OU «EVERWELLE» (Estonia) проведені в повному обсязі шляхом зміни призначення платежів проведених OU «EVERWELLE» (Estonia) на користь ТОВ «Млин-2018» по іншому контракту №2022-02-07-ФД від 07.02.2022 (інвойси №1 від 22.02.2022 на суму 81 000,00 дол. США та №2 від 05.08.2022 на суму 10000,00 дол. США).

Відповідач зазначає, що за твердженням позивач, в рамках контракту №2022-02-07-ФД від 07.02.2022 компанією неризидентом OU «EVERWELLE» (Estonia) ТОВ «Млин-2018» було перераховано передоплату за товар на загальну суму 91 000 дол. США, який фактично останнім поставлено не було, а тому ТОВ «Млин-2018» в рамках контракту №2022-02-07-ФД від 07.02.2022 мало заборгованість перед OU «EVERWELLE» (Estonia) на загальну суму 91 000 дол. США. При цьому, як наполягає позивач, у зв`язку з відступленням ним права вимоги, ТОВ «Млин-2018» стало новим кредитором по контракту від 08.07.2022 №2022-08-05, в рамках якого отримало право вимоги на суму 91 000 дол. США до OU «EVERWELLE» (Estonia). У зв`язку із зазначеним, сторонами змінено призначення платежів, здійснених згідно інвойсів №1 від 22.02.2022 на суму 81 000,00 дол. США та №2 від 05.08.2022 на суму 10000,00 дол. США в межах контракту №2022-02-07-ФД від 07.02.2022.

Водночас, представник податкового органу звертав увагу суду на те, що на поточний рахунок резидента нового кредитора, яким в даному випадку є ТОВ «Млин-2018», грошові кошти від нерезидента-боржника OU «EVERWELLE» (Estonia) за поставлений резидентом - первісним кредитором ФГ «АНТАГРО» товар у розумінні пп. 6 п. 9 розділу 3 Інструкції № 7 не надходили.

Таким чином, ФГ «АНТАГРО» було порушено ч. 2 ст. 13 Закону України від 21 червня 2018 року №2473-VIII «Про валюту і валютні операції», п.14-2 Постанови Правління Національного банку України від 24 лютого 2022 року № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» у частині дотримання законодавчо встановленого строку розрахунків по контракту від 08.07.2022 №2022-08-05, укладеному з OU «EVERWELLE» (Estonia) по митній декларації від 07.11.2022 №22UA500090014892U8 на суму 83893,66 дол. США за період з 06.05.2023 по 26.04.2024 на 357 днів.

Враховуючи зазначене, спірне податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно, обґрунтовано, підстави для скасування відсутні.

Представник позивача подав відповідь на відзив, в якому доводи податкового органу вважає безпідставними. Зазначає, що законом не встановлено, що валютна виручка повинна надійти саме на рахунок постачальника, встановлюється лише одна вимога на рахунок резидента України. Відповідно до п. 11.6 Контракту передбачено, що додатки та рахунки фактури до цього контракту є невід`ємними частинами.

Отже, виставлені рахунки фактури № 1 від 01.09.2022 та № 2 від 06.10.2022 є невід`ємною частиною договору, а не лише банківськими реквізитами. Сплата попередньої оплати відповідно до інвойсу № 1 від 01.09.2022 свідчить, що сторони змінили строк оплати (на підставі п. 11.6 Контракту), ніж той що вказаний в п. 5.2 Договору.

Сплата попередньої оплати відповідно до інвойсу № 2 від 06.10.2022 свідчить, що сторони змінили строк оплати (на підставі п. 11.6 Контракту), ніж той що вказаний в п. 5.2 Договору і сторони визнали це, що підтверджується їхніми діями.

Дані кошти були зараховані в рахунок оплати по контракту від 08.07.2022 №2022-08-05, укладеному з ФГ «Антагро» та OU «EVERWELLE». Внаслідок зазначений дій відбулося виконання валютного контролю за контрактом від 08.07.2022 № 2022-08-05 та дотримано вимоги п. 14-4 Постанови № 18, а саме, грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в банку в Україні. ТОВ «Млин -2018» є резидентом України, грошові кошти надійшли на рахунок відкритий в банку в Україні.

Щодо розбіжностей у документах, позивач зазначає, що можливо дана ситуація виникла внаслідок тривалої неузгодженості щодо змісту, або дати. Але, даний факт не виключає того, що відступлення права вимоги мало місце, що підтверджується в тому числі платіжними дорученнями та контрактами між 3-ма сторонами.

Головне управління ДПС у Сумській області у запереченні на відповідь на відзив, не погоджується із твердженнями позивача та звертає увагу, що зарахування коштів на рахунок резидента нового кредитора ТОВ «Млин-2018» в межах зовнішньоекономічного договору від 08.07.2022 №2022-08-05, укладеного між позивачем та OU «EVERWELLE» (Estonia), дотримання граничних строків надходження валютної виручки по якому і було об`єктом валютного контролю, не відбулось.

Взаємозалік вимог між ТОВ «Млин-2018» як новим кредитором та нерезидентом OU «EVERWELLE» (Estonia) не є свідченням виконання вимог ч. 2 ст. 13 Закону №2473-VIII та п. 14-2 Постанови Правління Національного банку України від 24 лютого 2022 року №18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», а у розумінні пп. 6 п. 9 розділу 3 Інструкції № 7 підставою для зняття з валютного контролю.

Тобто у випадку, якщо виконання зобов`язання за зовнішньоекономічним контрактом пов`язане з відступленням права вимоги по такому контракту іншому кредитору, для зняття з валютного контролю і висновку про виконання обов`язку, передбаченого ч. 2 ст. 13 Закону №2473-VIII, необхідним є зарахуванням коштів на рахунок нового кредитора в межах відповідного зовнішньоекономічного договору, по якому право вимоги було відступлено, а не здійснення взаємозаліку боргових вимог між новим кредитором та нерезидентом.

Крім того, зазначає, що договір від 28.10.2022 б/н про відступлення права вимоги до компанії неризидента OU «EVERWELLE» (Estonia) за контрактом від 08.07.2022 №2022-08-05 в дійсності не був спрямований на досягнення його мети заміни кредитора у зобов`язанні, а був спрямований на створення формальних підстав для зняття експортного контракту з валютного контролю.

Звертає увагу суду на те, що позивачем за товар, який поставлявся нерезиденту OU «EVERWELLE» (Republic of Estonia), на поточний рахунок № НОМЕР_1 (USD) в АТ «ПУМБ» від нерезидента надходили кошти у сумі 118 468,06 дол. США (екв. 4 332 211,10 грн) згідно платіжних документів, а саме:

- 16.09.2022 №16966_12 в сумі 50000,00 дол. США (екв. 1 828 430,00 грн);

- 25.10.2022 №16966_9 в сумі 40000,00 дол. США (екв. 1 462 744,00 грн);

- 02.11.2022 №16966_6 в сумі 20206,80 дол. США (екв. 738 934,39 грн);

- 15.12.2022 №16966_8 в сумі 8261,26 дол. США (екв. 302 102,71 грн).

Поряд з цим, договір про відступлення права вимоги ТОВ «Млин-2018» до компанії неризидента OU «EVERWELLE» (Estonia) за контрактом від 08.07.2022 №2022-08-05 датований 28.10.2022 року, а додаткова угода до нього 29.10.2022 року.

Тобто новим кредитором на дату вищенаведених двох платежів від 02.11.2022 та 15.12.2022 було інше підприємство ТОВ «Млин-2018».

Таким чином позивач відступив своє право вимоги до нерезидента в частині залишку суми у розмірі 91 000 дол. США, але не мав статусу кредитора у цьому зобов`язанні, неризидент OU «EVERWELLE» (Estonia) продовжив перераховувати йому кошти.

При цьому, у п. 2 на стор. 2 додаткової угоди від 29.10.2022 року до договору про відступлення права вимоги від 28.10.2022 два вищенаведених платежу 02.11.2022 року на суму 20 206,80 дол. США та 15.12.2022 на суму 82 61,26 дол. США відображені як такі, що уже здійснені OU «EVERWELLE» (Estonia). Зокрема зазначено: «Боржником здійснено оплату на загальну суму 68 468,06 дол. США, а саме: 40 000,00 дол. США 25.10.2022; 20 206,80 дол. США - 02.11.2022; 82 61,26 дол. США - 15.12.2022».

Посилання на два вищенаведених платежу, які датовані листопадом та груднем 2022 року, про здійснення яких станом на дату укладення договору його сторони знати з об`єктивних причин не могли, ставить під сумнів дійсний намір сторін договору про відступлення права вимоги.

Крім того, за договором відступлення права вимоги може передаватись дійсне уже наявне право вимоги щодо сплати грошових коштів, строк перерахування яких настав. Водночас, станом на дату укладення договору 28.10.2022 у позивача було відсутнє право вимоги щодо сплати партії товару на суму 83 893,66 дол. США, оскільки такий товар був поставлений тільки 07.11.2022.

Так, враховуючи п.п. 5.2, 5.5 експортного контракту, обов`язок оплати тієї партії товару, поставка якої оформлена митною декларацією від 07.11.2022 № 22UA500090014892U8 на суму 83 893,66 дол. США, виник уже після укладення договору про відступлення права вимоги.

З цього приводу позивач, посилаючись на інвойс № 1 від 01.09.2022 та №2 від 06.10.2022, зазначає про зміну сторонами експортного контракту порядку оплати, з огляду на п. 11.6 експортного контракту, у відповідності до якого рахунки-фактури є невід`ємними частинами контракту.

Водночас, відповідач звертає увагу суду на те, що сторонами не укладались додаткові угоди до контракту з метою зміни порядку оплати, регламентованого п.п. 5.2, 5.5 Контракту.

Рахунки-фактури дійсно у відповідності до п. 11.6 Контракту є його невід`ємними частинами, в той же час, останні спрямовані на виконання умов контракту, є насамперед платіжними документами, і не містять та за своїм призначенням не можуть містить умов контракту. Жодний пункт експортного контракту не містить посилання на рахунки-фактури як такі, що визначають порядок оплати товару.

Провадження у даній справі розглядалося за правилами загального позовного провадження, під час розгляду справи сторонами надавалися заяви по суті спору та додаткові письмові пояснення та докази.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Головним управлінням ДПС у Сумській області відповідно до пп. 191.1.4 п. 191.1 ст. 191, пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 44.5 ст. 44, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, пп. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України, інформації Державної податкової служби України (лист від 05.07.2023 № 15823/7/99-00-07-05-02-07) про встановлені факти порушення граничних строків розрахунків ФГ «АНТАГРО» по контракту від 08.07.2022 №2022-08-05, отриманої від Національного банку України, на підставі наказу Головного управління ДПС у Сумській області від 26.07.2024 № 1554- кп, проведена документальна позапланова виїзна перевірка ФГ «Антагро» з питань дотримання валютного законодавства по зовнішньоекономічному контракту від 08.07.2022 №2022-08-05 за період діяльності з 08.07.2022 по 26.04.2024 року.

Як встановлено під час перевірки, у перевіряє мий період позивач здійснював зовнішньоекономічні експортні операції з OU «EVERWELLE» (Republic of Estonia).

Зведені дані щодо зовнішньоекономічних операцій та стан розрахунків по зовнішньоекономічному контракту від 08.07.2022 №2022-08-05 наведено у додатку 4 до акту перевірки.

Так, ФГ «Антагро» (Продавець) уклало контракт від 08.07.2022 №2022-08-05 з OU «EVERWELLE» (Estonia) (Покупець) на постачання сільськогосподарської продукції.

Відповідно до умов Контракту Продавець зобов`язується поставити Покупцеві сільськогосподарську продукцію українського походження, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим Контрактом (п.1.1 Контракту). Загальна кількість товару за контрактом визначається як сума всіх поставлених партій товару. Кількість кожної партії товару визначається окремо у відповідному додатку на таку партію, який є невід`ємною частиною контракту, в метричних тонах, з опціоном за згодою сторін (п.2.1 Контракту). Загальна вартість цього контракту визначається як сума всіх поставлених за цим контрактом партій товару (п.4.2 Контракту).

ФГ «Антагро» на виконання контракту від 08.07.2022 №2022-08-05 відвантажило OU «EVERWELLE» товар (пшениця, код товару 1001990000) на загальну суму 209 468,06 дол. США (екв. 7 659 953,70 грн) по митних деклараціях:

- від 08.09.2022 № 805020/2022/009890 на суму 125 574,40 дол. США (екв. 4 592 080,00 грн), граничний строк надходження валютної виручки 06.03.2023;

- від 07.11.2022 № 22UA500090014892U8 на суму 83893,66 дол. США (екв. 3067873,70 грн), граничний строк надходження валютної виручки 05.05.2023.

При цьому, позивачем за товар, який поставлявся, на поточний рахунок № НОМЕР_1 (USD) в АТ «ПУМБ» від нерезидента OU «EVERWELLE» (Republic of Estonia) отримано оплату на загальну суму 118 468,06 дол. США (екв. 4 332 211,10 грн), згідно платіжних документів, а саме:

- 16.09.2022 №16966_12 в сумі 50000,00 дол. США (екв. 1 828 430,00 грн);

- 25.10.2022 №16966_9 в сумі 40000,00 дол. США (екв. 1 462 744,00 грн);

- 02.11.2022 №16966_6 в сумі 20206,80 дол. США (екв. 738 934,39 грн);

- 15.12.2022 №16966_8 в сумі 8261,26 дол. США (екв. 302 102,71 грн).

Податковим органом встановлено, що станом на 26.04.2024 розрахунки по Контракту не завершені, зокрема перевіркою встановлено прострочену дебіторську заборгованість по контракту від 08.07.2022 №2022-08-05, укладеному ФГ «Антагро» з OU «EVERWELLE» (Estonia), в сумі 91000,00 дол. США (екв.3 609 988,20 грн), яка виникла по митних деклараціях від 08.09.2022 №805020/2022/009890 на суму 7 106,34 дол. США (екв. 281 909,93 грн), від 07.11.2022 №22UA500090014892U8 в сумі 83 893,66 дол. США (екв. 3 328 078,27 грн) за період з 06.05.2023 по 26.04.2024.

Згідно даних бухгалтерського обліку ФГ «Антагро», заборгованість по контракту від 08.07.2022 №2022-08-05 не обліковується.

За результатами камеральної перевірки складено акт від 06.08.2024 року № 8659/18- 28-07-07-07/42042074/229, яким встановлено порушення ФГ «Антагро» ч. 2 ст. 13 Закону України від 21 червня 2018 року №2473-VIII «Про валюту і валютні операції» (далі Закон №2473-VIII), п. 14-2 Постанови Правління Національного банку України від 24 лютого 2022 року №18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» при здійсненні зовнішньоекономічних операцій по експортному контракту від 08.07.2022 №2022-08-05 з OU «EVERWELLE» (Estonia) у сумі 83893,66 дол. США за період з 06.05.2023 по 26.04.2024 року.

ФГ «Антагро» не погодилося з висновками, викладеними в акті перевірки та подало заперечення до акта перевірки від б/д №б/н (вх. Головного управління ДПС у Сумській області № 19346/6 від 12.08.2024).

За результатами розгляду заперечення ФГ «Антагро» висновки акту документальної позапланової виїзної перевірки залишено без змін, про що повідомлено позивача листом від 26.08.2024 №2077/12/18- 28-07-07-07.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №1085118280707 від 02.09.2024 про застосування до ФГ «Антагро» штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 3 067 873,70 грн.

Позивач не погоджується із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, у зв`язку із чим звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ, встановлення відповідальності за порушення ними валютного законодавства визначені Законом України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 року № 2473-VIII.

Одним із принципів валютного регулювання, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону, є свобода здійснення валютних операцій, що передбачає, зокрема право фізичних та юридичних осіб - резидентів укладати угоди з резидентами та (або) нерезидентами та виконувати зобов`язання, пов`язані з цими угодами, у національній валюті чи в іноземній валюті, у тому числі відкривати рахунки у фінансових установах інших країн; запровадження обмежень і заходів захисту виключно з підстав та у порядку, визначених законом, з метою забезпечення стабільності фінансової системи і рівноваги платіжного балансу України; недопущення неправомірного і необґрунтованого втручання держави у валютні операції.

Статтею 3 Закону, передбачено, що відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

Питання здійснення валютних операцій, основи валютного регулювання та нагляду регулюються виключно цим Законом. Зміна положень цього Закону здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Зміна положень цього Закону може здійснюватися виключно окремими законами про внесення змін до цього Закону.

У разі якщо положення інших законів суперечать положенням цього Закону, застосовуються положення цього Закону.

Закони України та інші нормативно-правові акти валютного законодавства, що встановлюють нові обов`язки для суб`єктів валютних операцій або погіршують їхнє становище, не мають зворотної сили.

У разі, якщо норма цього Закону чи нормативно-правового акту Національного банку України, виданого на підставі цього Закону, або норми інших нормативно-правових актів Національного банку України допускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов`язків резидентів та нерезидентів у сфері здійснення валютних операцій або повноважень органів валютного нагляду, така норма трактується в інтересах резидентів та нерезидентів.

Згідно норм ч. ч. 1, 2 ст. 4 вказаного Закону, валютні операції здійснюються без обмежень відповідно до законодавства України, крім випадків, встановлених законами України, що регулюють відносини у сферах забезпечення національної безпеки, запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму чи фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, виконання взятих Україною зобов`язань за міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також випадків запровадження Національним банком України відповідно до цього Закону заходів захисту.

Свобода здійснення валютних операцій забезпечується шляхом дотримання принципів валютного регулювання, встановлених цим Законом.

Засоби захисту, які можуть запроваджуватись Національним банком України передбачені ч. 1 ст. 12 Закону, до них відносяться: 1) обов`язковий продаж частини надходжень в іноземній валюті у межах, передбачених нормативно-правовими актами Національного банку України; 2) встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів; 3) встановлення особливостей здійснення операцій, пов`язаних із рухом капіталу; 4) запровадження дозволів та (або) лімітів на проведення окремих валютних операцій; 5) резервування коштів за валютними операціями; 6) заходи відповідно до статті 7-1 Закону України Про Національний банк України, виключний перелік яких визначається нормативно-правовими актами Національного банку України.

Частиною 1 ст. 13 Закону, встановлено, що Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів. Національний банк України має право встановлювати винятки та (або) особливості запровадження цього заходу захисту для окремих товарів та (або) галузей економіки за поданням Кабінету Міністрів України.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акту, рахунку (інвойсу) або іншого документу, що засвідчує їх надання.

Згідно змісту ч. 5 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Постановою Правління НБУ від 02.01.2019 року №5 затверджено Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті (далі Положення № 5).

Відповідно до п. 1 Положення № 5, Положення визначає заходи захисту, запроваджені Національним банком України (далі - Національний банк), порядок їх застосування (порядок здійснення валютних операцій в умовах запроваджених цим Положенням заходів захисту), а також порядок здійснення окремих операцій в іноземній валюті.

Згідно з п. 21 Положення № 5, граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Національний банк України», з метою забезпечення надійності та стабільності функціонування банківської системи Правлінням Національного банку України прийнято постанову «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» від 24.02.2022 № 18 (далі - Постанова № 18). Зокрема, п. 14-2 Постанови № 18 передбачено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05.04.2022.

За змістом ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов`язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Статтею 2 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», визначено, що суб`єкти господарської діяльності України та іноземні суб`єкти господарської діяльності при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності керуються такими принципами, серед яких зокрема: принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає у: праві суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв`язки; праві суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинними законами України; обов`язку додержувати при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності порядку, встановленого законами України; принцип верховенства закону, що полягає у: регулюванні зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України; забороні застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що у будь-який спосіб створюють для суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами України.

Статтею 5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», передбачено, що всі суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форми власності та інших ознак мають рівне право здійснювати будь-які види зовнішньоекономічної діяльності та дії щодо її провадження, у тому числі будь-які валютні операції та розрахунки в іноземній валюті з іноземними суб`єктами господарської діяльності, що прямо не заборонені або не обмежені законодавством, у тому числі заходами захисту, запровадженими Національним банком України відповідно до Закону України Про валюту і валютні операції.

Втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність її суб`єктів у випадках, не передбачених цим Законом, в тому числі і шляхом видання підзаконних актів, які створюють для її здійснення умови гірші від встановлених в цьому Законі, є обмеженням права здійснення зовнішньоекономічної діяльності і як таке забороняється.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнано недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів України.

Так, проведеною перевіркою було встановлено порушення позивачем у частині дотримання законодавчо встановленого строку розрахунків по експортній операції згідно контракту, укладеного з нерезидентом OU «EVERWELLE» (Estonia), що і стало підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

Судом враховується, що згідно діючого законодавства, суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України, та самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

Відповідно до положень ст. ст. 627, 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), сторони вільні у виборі виду договору та його умов, а згідно зі ст. 629 цього Кодексу укладений договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 3 ст. 656 ЦК України, передбачається, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

За нормами ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Також, судом першої інстанції було звернуто увагу на те, що Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 31.01.2020 у справі № 1340/3649/18 зробив висновок щодо застосування норм статей 1, 4 Закону № 185/94-ВР, статей 627, 628, 629 ЦК, частини четвертої статті 6, частини 1 статті 14 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», у правовідносинах щодо відповідальності резидента за ненадходження валютної виручки в разі припинення зобов`язання за зовнішньоекономічним договором зарахуванням зустрічних однорідних вимог. Відповідно до правової позиції, сформованої в цій постанові, резидент є вільним у виборі форми розрахунків за зовнішньоекономічними операціями з-поміж тих, що не суперечать законам України, а тому перебування таких операцій на валютному контролі саме по собі не спричиняє наслідку у вигляді застосування штрафних санкцій (пені), передбачених статтею 4 Закону № 185/94-ВР. Припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог є складовою гарантованого Конституцією України права на свободу підприємницької діяльності та може бути обмежено виключно законами України.

У розвиток наведеної правової позиції щодо застосування вищезазначених норм, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 29.07.2021 у справі № 817/1200/15 сформулював такий висновок: у разі припинення зобов`язання за зовнішньоекономічним договором шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у строк, встановлений нормами Закону №185/94-ВР для розрахунків у іноземній валюті, підстави для притягнення резидента до відповідальності за порушення термінів розрахунків у іноземній валюті (за ненадходження валютної виручки) відсутні, незалежно від підстав виникнення зустрічних однорідних вимог та складу учасників зарахування зустрічних однорідних вимог. Обставини щодо зарахування зустрічних однорідних вимог та припинення внаслідок цього зобов`язань за зовнішньоекономічним договором підлягають встановленню судом з дослідженням належних щодо цього доказів.

Ці висновки Верховного Суду цілком застосовні у правовідносинах щодо відповідальності резидента за ненадходження валютної виручки у разі відступленні права вимоги новому кредитору (постанови Верховного Суду від 03.04.2023 у справі № 826/5478/18 та від 11.04.2024 у справі № 802/1905/16-а).

У постановах від 22.04.2021 (справа № 806/2099/17), від 12.06.2020 (справа № 805/1251/15-а) та від 03.04.2023 (справа № 826/5478/18) Верховний Суд зробив висновок про можливу, як правомірну, заміну експортера у зовнішньоекономічному зобов`язанні з переходом права вимоги.

Отже, наведені норми законодавства регулюють порядок припинення зобов`язань між резидентом і нерезидентом шляхом виконання, проте це не виключає можливості припинити зобов`язання в інший спосіб.

У разі якщо норма цього Закону чи нормативно-правового акта Національного банку України, виданого на підставі цього Закону, або норми інших нормативно-правових актів Національного банку України допускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов`язків резидентів та нерезидентів у сфері здійснення валютних операцій або повноважень органів валютного нагляду, така норма трактується в інтересах резидентів та нерезидентів.

При цьому, жодних обмежень на використання такого способу, як відступлення права вимоги за зовнішньоекономічними операціями, законами України не передбачено.

Відповідно до п.п. 5 п. 10 Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затверджений постановою НБУ №7 від 02.01.2019, передбачено, що банк, крім підстав, передбачених у пункті 9 розділу III цієї Інструкції, має право завершити здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за наявності документів про припинення зобов`язань за операціями з експорту, імпорту товарів зарахуванням зустрічних однорідних вимог у разі дотримання сукупності таких умов: вимоги випливають із взаємних зобов`язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями; вимоги однорідні; строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред`явлення вимоги; між сторонами не було спору щодо характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання.

Відповідно до договору від 28.10.2022 про відступлення права вимоги ТОВ «Млин-2018» зобов`язано було здійснити плату в сумі 91000 дол.США., що дорівнює сумі заборгованості і ТОВ «Млин-2018» з моменту укладення даного договору набуло права та обов`язки позивача в обсязі, що існують на момент укладення цього договору.

Пунктом 3 договору було визначено, що за передане право вимоги ТОВ «Млин-2018» зобов`язаний здійснити сплату в сумі 91000 дол.США.

Відповідно до п.п. 14.1.255 п. 14.1 ст. 14 ПК України відступлення права вимоги - операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.

Разом із тим, матеріалами справи не підтверджується, що договір про відступлення права вимоги, а саме п. 3 договору виконано та кошти в сумі 91 000 тис.Дол. США було отримано позивачем і така сума обліковується у бухгалтерському та податковому обліку ФГ «Антагро», і впливає на об`єкт оподаткування позивача.

Зазначене свідчить, що позивач здійснив постачання товару, але кошти на виконання зовнішньоекономічного контракту від 05.05.2022 №2022-08-05 в сумі 91 000 дол.США за реалізований товар, не отримав ні від нерезидента OU «EVERWELLE» (Estonia) (на виконання основного договору), ні від ТОВ «Млин-2018» (після укладення договору про передачу права вимоги за основним договором).

Стосовно посилання позивача на те, що розрахунки між новим кредитором ТОВ «Млин-2018» та компанією нерезидентом OU «EVERWELLE» (Estonia) проведені в повному обсязі шляхом зміни призначення платежів проведених OU «EVERWELLE» (Estonia) на користь ТОВ «Млин-2018» по іншому контракту №2022-02-07-ФД від 07.02.2022 (інвойси №1 від 22.02.2022 на суму 81 000,00 дол. США та №2 від 05.08.2022 на суму 10000,00 дол. США), суд зазначає наступне.

Як зазначає позивач, на виконання контракту №2022-02-07-ФД від 07.02.2022 компанією нерезидентом OU «EVERWELLE» (Estonia) ТОВ «Млин-2018» було перераховано передоплату за товар на загальну суму 91 000 дол. США, який фактично ТОВ «Млин-2018» поставлено не було.

Позивач зазначає, що у зв`язку з відступленням ним права вимоги, ТОВ «Млин-2018» стало новим кредитором по контракту від 08.07.2022 №2022-08-05, в рамках якого отримало право вимоги на суму 91 000 дол. США до OU «EVERWELLE» (Estonia). У зв`язку із зазначеним, сторонами у листуванні змінено призначення платежів, здійснених згідно інвойсів №1 від 22.02.2022 на суму 81 000,00 дол. США та №2 від 05.08.2022 на суму 10000,00 дол. США здійснених в межах іншого контракту №2022-02-07-ФД від 07.02.2022.

Крім того, судом враховується, що в межах даної справи у спірних правовідносинах на час укладання договору про відступлення права вимоги, заборгованість у сумі 91000,00 дол. США, яка зазначена в договорі про відступлення права вимоги від 28.10.2022 №б/н та додатковій угоді від 29.10.2022 №1, станом на 28.10.2022 та 29.10.2022 була відсутня.

При цьому матеріалами справи підтверджується, що зазначена заборгованість в розмірі 91 000 дол.США виникла після укладання зазначених договорів.

Так, ФГ «АНТАГРО» відвантажило нерезиденту товар на загальну суму 209 468,06 дол. США, в тому числі по митних деклараціях від 08.09.2022 № 805020/2022/009890 на суму 125 574,40 дол. США; від 07.11.2022 № 22UA500090014892U8 на суму 83 893,66 дол. США.

Тобто обов`язок оплати тієї партії товару, поставка якої оформлена митною декларацією від 07.11.2022 № 22UA500090014892U8 на суму 83 893,66 дол. США виникла після укладення 28.10.2022 договору про відступлення права вимоги.

Станом на дату укладення договору 28.10.2022 у позивача було відсутнє право вимоги щодо сплати партії товару на суму 83 893,66 дол. США, оскільки такий товар був відвантажений лише 07.11.2022.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що додатковою угодою від 29.10.2022 до договору про відступлення права вимоги від 28.10.2022 сторонами у п. 1 (а.с.36 зворотн.стор) зазначено, що боржником здійснено оплату на загальну суму 68468,06 дол.США, в т.ч. 02.11.2022 в сумі 20206,8 дол.США., 15.12.2022 в сумі 8261,26 дол.США.

Таким чином сторонами було відображено у жовтні 2022 року здійснення відповідних платежів, які датовані листопадом та груднем 2022 р., але станом на 29.10.2022 не здійснені та не могли бути здійснені, а вчинені у майбутньому, тобто після підписання договору 28.10.2022 та додаткової угоди 29.10.2022.

Таким чином матеріалами справи не підтверджується, що станом на 28.10.2022 у позивача було право на передачу права вимоги до OU «EVERWELLE» (Estonia) в сумі 91000 до.США.

Слід зазначити, що після укладення договору про відступлення права вимоги від 28.10.2022 та додаткової угоди до нього 29.10.2022, у митній декларації від 07.11.2022 взагалі відсутнє посилання про наявність зазначених договорів.

При цьому у суду відсутні підстави для тлумачення змісту укладеного між сторонами договору та на власний розсуд визначати вірні суми здійснених платежів та суму проведених оплат, суму відступлення права вимоги. Доказів того, що до договору внесені відповідні зміни в установленому порядку, матеріали справи не містять. Такі документи не надавалися під час проведеної перевірки податковому органу.

Також відповідно до наданого представником позивача скніншоту листування із банківською установою, яка здійснює відповідний контроль по зовнішньоекономічних операціях, банківська установа зазначила стан договору про відступлення права вимоги б/н від 28.10.2022 «забракований», даних про проведення такого договору у листуванні відсутній, при цьому стан договору по зовнішньоекономічних операціях із нерезидентом OU «EVERWELLE» (Estonia) банківською установою визначений як «діючий».

Крім того, матеріалами справи не підтверджується, що до банківської установи було направлено додаткову угоду від 29.10.2022 до договору про відступлення права вимоги б/н від 28.10.2022, документи, які стосуються проведених оплат та зміни призначення платежів.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правовірним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 6, 9, 73-80, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Фермерського господарства «Антагро» до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.09.2024 №1085118280707 - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Повний текст рішення складено та підписано 16.06.2025

Суддя С.М. Гелета