Постанова від 16.06.2025 по справі 520/35405/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2025 р. Справа № 520/35405/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Калиновського В.А. , Бегунца А.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Київської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2025 (головуючий суддя І інстанції: Сагайдак В.В.) по справі № 520/35405/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Топтул"

до Київської митниці

про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Топтул" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати:

- рішення Київської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № UA 100380/2024/000057/2 від 08.07.2024;

- картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100380/2024/000565 від 08.07.2024.

В обґрунтування позову зазначило, що під час митного оформлення товарів надало всі необхідні та достатні документи, передбачені ч.2 ст. 53 МК України, які чітко ідентифікували товари та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Натомість митниця, в порушення норм МК України, безпідставно прийняла оскаржувані рішення та картку відмови, як наслідок, неправомірно застосувала резервний метод визначення митної вартості товарів, імпортованих позивачем.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2025 позов задоволено.

Київська митниця (далі - відповідач), не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування судом обставин справи, просила його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає про неповне встановлення судом першої інстанції обставин справи, не надання належної оцінки доводам відповідача, щодо наявності в наданих документах розбіжностей, відсутності в них всіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Вказує, що вартість транспортно-експедиційного обслуговування вантажу, визначена рахунком/інвойсом від 28.06.2024 № 28/0624/2 (1 520 дол. США) не відповідає розміру вартості таких послуг, визначеній у заявці на перевезення від № 2406 від 24.06.2024 (4 560 дол. США). При цьому, рахунок від 28.06.2024 не містить відомостей щодо вартості окремих складових транспортно-експедиційного обслуговування вантажу.

Також, зауважує, що декларантом не подано жодного документу, який підтверджує транзитне переміщення (від порту Гданськ (Польша) до митного кордону України) в рамках Конвенції про процедуру спільного транзиту та оплату за транзит.

Вважає, що довідка № 4 від 03.07.2024 не може вважатися належним документом, що підтверджує транспортні витрати, оскільки не є первинним документом у розумінні ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Звертає увагу, що декларантом не включено до митної вартості товару страхових витрат, а зазначення у довідці від 03.07.2024 відомостей про не страхування вантажу суперечить ст. 13 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність».

Зазначає, що до митного оформлення не надано замовлення, складання якого передбачено умовами зовнішньоекономічного контракту від 15.07.2022 № CP/2022/07/2.

Вказує, що інвойс від 10.06.2024 № 10/0624-9 не містить інформації щодо складових ціни товару та строків оплати, а надані до митного оформлення інвойси на загальну суму 180 635,27 дол. США та банківський платіжний документ від 24.06.2024 на суму 160 000 дол. США не дають можливості перевірити вартість товару.

Зауважує, що наданий декларантом прайс-лист являється адресним та не стосується даної поставки товару, натомість прайс - листів, які містять інформацію про ринкову вартість товару для необмеженого кола покупців декларантом не надано.

Крім того, вказує, що до митного оформлення надано експортну митну декларацію без перекладу на українську мову, в якій містяться дані, що є необхідними для перевірки або підтвердження митним органом.

Зазначає, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості вказано докладну інформацію щодо джерела інформації, яким користувався митний орган при здійсненні коригування митної вартості товару та рівня митної вартості товару згідно джерела інформації. Натомість, детальна інформація щодо визначення митної вартості товару за резервним методом може надаватись за письмовою вимогою декларанта. Однак, позивач не звертався до митниці задля отримання такої інформації, що свідчить про зрозумілість і достатність наведених причин невизнання заявленої митної вартості, що містяться у графі 33 спірного рішення.

З урахуванням наведеного, вважає, що ним правомірно прийняті спірне рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови.

Позивач надав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначений склад колегії: головуючий суддя Русанова В.Б., судді Бегунц А.О., Присяжнюк О.В.

У зв`язку з перебуванням у відрядженні судді Присяжнюк О.В., на підставі повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначений новий склад колегії: головуючий суддя Русанова В.Б., судді Бегунц А.О., Калиновський В.А.

Відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 15.07.2022 між ТОВ «Топтул» (покупець) та Capital Production Sp z o.o. (Польща)(продавець) укладено контракт № CP/2022/07/2, за умовами якого позивач придбав продукцію, асортимент якої визначається згідно з інвойсами, які є невід`ємною частиною цього договору, в рамках, встановлених цим Договором (т. 1 а.с. 42-45).

Пунктом 2.1 Контракту передбачено, що ціна на продукцію, валюта платежу та строки оплати за цим Договором визначається інвойсом (рахунок-фактура) до Договору.

Сума контракту складає 10000000,00 Євро (п. 2.2. Контракту).

Валюта платежу Євро/дол. США в залежності від валюти, вказаної в інвойсі. Валюта контракту Євро (п. 2.2. Контракту).

Відповідно до п. 3.1 Контракту постачання продукції за цим Договором здійснюється на підставі замовлення, оформленого покупцем відповідно до умов цього Договору. Постачання будуть здійснюватися згідно з інвойсом відповідно до ІНКОТЕРМС 2010.

Згідно п. 3.2 Контракту датою постачання є дата митного штампу на інвойсі.

Відповідно до п. 3.3 Контракту замовлення має включати інформацію щодо переліку продукції, її кількості, строків поставки, а також іншої інформації, необхідної для здійснення замовлення.

Пунктом 3.8 Контракту передбачено, що у разі здійснення попередньої оплати за продукцію за цим Договором термін поставки продукції не повинен перевищувати 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу.

У червні 2024 р. позивач придбав у Capital Production Sp z o.o. ремкомплекти, захисні рукавички, комплекти керамічних насадок, упори під колесо, установки для миття деталей, колеса з арматурою, гідроциліндри, піскоструминні апарати, підіймачі, домкрати, преси, нагрівальні елементи, візки під колесо, манометри, верстаки на загальну суму 42191,68 дол. США, що підтверджується комерційним інвойсом від 10.06.2024 № 10/0624-9 (т. 1 а.с. 48).

Інвойсом також визначені умови оплати та поставки товару: оплата протягом 180 днів після доставки, умови поставки FCA, Gdansk, Republica of Poland.

24.06.2024 ТОВ «Топтул» проведено оплату за товар в сумі 160000,00 дол. США, зокрема, придбаний за інвойсом від 10.06.2024 № 10/0624-9, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті від 24.06.2024 № 291 (т. 1 а.с. 49).

08.07.2024 з метою митного оформлення товару, представник позивача ФОП ОСОБА_1 подав до Київської митниці митну декларацію № 24UA100380326491U3, митну вартість визначено за основним методом - за ціною договору в розмірі 42191,68 дол. США (т. 1 а.с. 30-33).

На підтвердження митної вартості, разом з декларацією ФОП ОСОБА_1 надав: декларацію митної вартості, контракт від 15.07.2022, комерційний інвойс від 10.06.2024 № 10/0624-9, комерційну пропозицію від 26.02.2024, платіжну інструкцію в іноземній валюті від 24.06.2024 № 291, договір-заявку від 28.06.2024 на міжнародні автомобільні перевезення, рахунок на оплату від 03.07.2024, довідку про транспортні витрати від 03.07.2024, міжнародну товарно-транспортну накладну (СMR) від 10.06.2024, договір про транспортно-експедиторське обслуговування від 01.09.2022, замовлення на транспортно-експедиційне обслуговування вантажу від 24.06.2024, інвойс від 28.06.2024, платіжну інструкцію від 20.05.2024, коносамент, інвойси на оплату морського фрахту, прайс-лист виробника товару, проформу-інвойс від 16.01.2024, інвойс виробника, митну декларацію країни відправлення, платіжні доручення від 31.05.2024 та від 22.01.2024 (т. 1 а.с. 42-74).

08.07.2024 митний орган направив декларанту запит про надання всіх документів, які були підставою для декларування товарів за митною декларацією та за бажанням додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Цього ж дня ФОП ОСОБА_1 повідомив Київську митницю, що ним надано в повному обсязі документи, які підтверджують митну вартість товару, додаткових документів надати не має можливості. На підставі викладеного декларант просив визначити митну вартість товару на підставі поданих документів з метою уникнення простою (т. 1 а.с. 40).

08.07.2024 митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості № UA 100380/2024/000057/2 від 08.07.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100380/2024/000565 від 08.07.2024 (т. 1 а.с. 23-29).

Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості та карткою відмови, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірні рішення та картка відмови прийняті відповідачем необґрунтовано, а тому є протиправними.

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Правовідносини, пов`язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України (далі - МК України) та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За змістом ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Положення ст. 53 МК України визначають перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України).

Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Із положень частин 1 та 2 ст. 53 МК України вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

За приписами ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

За ч. 5 ст. 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

За положеннями статей 57, 58 МК України митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.

Водночас, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 8 ст. 57 МК України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з цим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Єдиними підставами, які надають митному органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

В той же час, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 по справі 809/1469/16, від 04.06.2020 у справі №1.380.2019.001823, від 01.04.2021 у справі № 260/695/19.

Водночас, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598).

Отже, з системного аналізу наведених норм права випливає, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 05.05.2022 у справі № 2040/6019/18.

Судовим розглядом установлено, що митне оформлення товарів здійснювалось позивачем за основним методом (ціною контракту від 15.07.2022) з урахуванням інвойсу.

Позивачем до митного оформлення подано митну декларацію, а також документи на підтвердження вартості товарів, що поставляються в Україну.

Відповідачем за результатами розгляду митної декларації та документів прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів.

У графі 33 рішення в якості причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору, зазначено:

- при заявленні декларантом митної вартості товарів на умовах поставки згідно Інкотермс «FCA Gdansk», як це зазначено у МД від 08.07.2024 № 24UA10038026491U3 для підтвердження витрат по доставці товару до кордону України надаються перевізні документи, визначені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599;

- в рахунку від 28.06.2024 № 28/0624/2 зазначено, що вартість транспортно-експедиційного обслуговування вантажу в контейнері складає 1520 дол. США. Транспортно-експедиційне обслуговування вантажу включає перевалку в порту, перевезення, вантажо-розвантажувальні роботи та інші пов`язані послуги, проте не вказано вартість кожної окремої складової транспортно-експедиційного обслуговування вантажу;

- згідно п. 3.1 зовнішньоекономічного контракту від 15.07.2022 № СР/2022/07/2 постачання продукції за Договором здійснюється на підставі Замовлення, Згідно п. 3.3 контракту Замовлення має включати інформацію щодо переліку продукції, її кількості, строків поставки та іншої інформації, необхідної для здійснення замовлення. Замовлення до митного оформлення не надано;

- відповідно до п. 2.1 зовнішньоекономічного договору від 15.07.2022 № СР/2022/07/2 ціна на Продукцію, валюта платежу та строки оплати за цим Договором визначається Інвойсом (Рахунок-Фактури) до Договору. Проте, у інвойсі від 10.06.2024 № 10/0624-9 не визначено, що входить у ціну товару та строки оплати;

- наданий прайс-лист виробника являється адресним та не стосується даної поставки товару (складений на Capital Production Sp z о.о.). Отже наданий документ не відображає «дійсну вартість товару» у розумінні ст. VII ГАТТ;

- надані до митного оформлення інвойси (№ 10/0624-9, 10/0624-10, 10/0624-11, 10/0624/12) на суму 180 635,27 дол.США та банківський платіжний документ від 24.06.2024 № 291 на суму 160 000 дол. США з зазначенням цих інвойсів, в яких вказано, що проплата здійснюється у строк 180 днів після поставки не дає можливості перевірки стоімості товару;

- не надано всіх документів на запит митниці.

Джерелом інформації по товарам слугувала цінова інформація, що наявна в АСМО Інспектор та ЄАІС про митні оформлення товарів митне оформлення яких вже здійснено у максимально наближений термін, а саме: товар № 7 МД №24UA100230509761U0, де розрахунок митної вартості складає 4,66 дол. США/кг; товар № 9 - МД №24UA500080004544U0, де розрахунок митної вартості складає 2,02 дол. США/кг; товар № 14 - МД №24UA408020019451U5, де розрахунок митної вартості складає 2,02 дол. США/кг; товар № 16 - МД №24UA500500012397U0, де розрахунок митної вартості складає 4,02 дол. США/кг.

Коригування митної вартості здійснено за другорядним (резервним) методом у відповідності до статті 64 МК України.

Разом з тим, як вірно зазначено судом першої інстанції надані позивачем документи містили всі відомості, в підтвердження числових значень складових митної вартості товарів та ціни, що підлягає сплаті за ці товари.

Щодо доводів скаржника про не надання декларантом належних документів на підтвердження витрат на транспортування.

Відповідно до п.6 ч. 2 статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів є, зокрема: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Крім того, в розділі ІІІ «Правил заповнення декларації митної вартості» (затв. наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. №599) вказано про те, що в графі 20 декларації митної вартості (ДМВ) зазначаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо ці витрати відповідно до умов поставки (графа 3 ДМВ) не були включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (графа 14(а) ДМВ). Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч.2 ст.53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, а також інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг у відповідності до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Таким чином, підтвердженням транспортних витрат є документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

При цьому, перелік транспортних (перевізних) документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, наведений у розділі ІІІ Правил №599 не є вичерпним.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження транспортних витрат позивач надав митному органу коносамент, договір-заявку від 28.06.2024 на міжнародні автомобільні перевезення, рахунок на оплату від 03.07.2024, довідку про транспортні витрати від 03.07.2024, міжнародну товарно-транспортну накладну (СMR) від 10.06.2024, договір про транспортно-експедиторське обслуговування від 01.09.2022, замовлення на транспортно-експедиційне обслуговування вантажу від 24.06.2024, інвойс від 28.06.2024 за транспортно-експедиційне обслуговування вантажу в контейнері, платіжну інструкцію від 20.05.2024, коносамент, інвойси на оплату морського фрахту.

Колегія суддів зазначає, що надані до митного оформлення документи на підтвердження транспортних витрат є достатніми для здійснення перевірки митним органом такої складової митної вартості як витрати на транспортування товару до кордону.

Натомість, відповідачем ні суду першої, ні апеляційної інстанції не зазначено в чому полягала неможливість визнання митної вартості товару з урахуванням транспортних витрат на підставі вищенаведених документів.

Доводи апелянта про те, що довідка про транспортні витрати від 03.07.2024 не є належним доказом в підтвердження витрат на транспортування товару колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

У постанові від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14 Верховний Суд звернув увагу на те, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. МК України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Таким чином, довідка про транспортні витрати від 03.07.2024 є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Доводи апеляційної скарги щодо надання позивачем рахунку від 28.06.2024, який не містить вартості кожної окремої складової транспортно-експедиційного обслуговування вантажу (перевалка в порту, перевезення, вантажно-розвантажувальні роботи та інші пов`язані послуги) колегія суддів вважає такими, що не свідчать про невірне визначення декларантом митної вартості товару з огляду на таке.

Судом встановлено, що вартість транспортування товару до місця ввезення в Україну - пункту пропуску Ягодин включає в себе транспортно-експедиційне обслуговування вантажу в контейнері MNBU4354897 за маршрутом Гданськ Лодзь 1520,00 дол. США, що підтверджується інвойсом від 28.06.2024 (т. 1 а.с. 60).

У інвойсі також зазначено, що транспортно-експедиційне обслуговування вантажу включає перевалку в порту, перевезення, вантажно-розвантажувальні роботи та інші пов`язані послуги.

Відповідно до міжнародної товарно транспортної накладної CMR від 10.07.2024 № б/н, яка містить посилання на інвойс від 10.06.2024, відправник - Capital Production SP Z O.O. передав отримувачу ТОВ «Топтул» товар за інвойсом від 10.07.2024, загальною вагою 22754,70 кг (що узгоджується із заявленою у ЕМД вагою брутто товару) за маршрутом Лодзь (Польща) Харків (Україна) автомобілем Renault НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , із залученням водія ОСОБА_2 , який здійснював перевезення товару, що також підтверджується договором заявкою № 2-28/06 на міжнародні автомобільні перевезення.

Зі змісту виставленого позивачу рахунку від 03.07.2024, вартість міжнародних транспортних послуг з перевезення по маршруту м. Лодзь (Польща) м.п. Яготин вантажним автомобілем Reno НОМЕР_1 / НОМЕР_2 складає 37 500,00 грн.

Зазначені відомості підтверджуються також наданою до митного органу довідкою про транспортні витрати.

Відомості щодо митної вартості товару, зазначені позивачем у митній декларації повністю узгоджуються з дослідженими судом апеляційної інстанції документами.

Отже, вартість витрат на доставку імпортованого товару поза митною територією України (фрахту) від порту Гданськ до пункту пропуску Ягодин включені ТОВ "Топтул" до митної вартості товару, який заявлено до розмитнення за першим методом.

Розбіжностей у відомостях або неповноту даних про вказані витрати надані позивачем документи не містять.

Слід також зазначити, що згідно з укладеним контрактом № СР/2022/07/2 від 15.07.2022 та інвойсом від 10.06.2024, що надавались митному органу при митному оформленні, поставка товарів здійснювалась на умовах FСA Gdansk.

За правилами Інкотермс 2010 Термін FCA означає «Франко перевізник» вказана назва місця. Обов`язки продавця: виконати експортне митне оформлення, відвантажити товар перевізнику, якого призначив покупець. Обов`язки покупця: виконати імпортне митне оформлення, доставити товар.

З наведеного слідує, що за умовами терміну FCA на продавця покладаються обов`язки з митного очищення товару для експорту і всі транспортні витрати до перетину товаром поручнів борта судна в порту країни-експортера, а також витрати із завантаження товарів на судно.

Отже, додаткові витрати на навантаження та обробку товарів до прибуття судна у порт Гданськ, Польща ТОВ «Топтул» не понесло.

Натомість, митний орган, наполягаючи на наданні додаткових документів щодо понесених витрат саме експедитором під час здійснення перевезення вантажу позивача, не наводить будь-яких розбіжностей в наданих позивачем документах на підтвердження заявленого розміру понесених витрат на транспортування товару з м. Гданськ, Польща до м/п Ягодин, Україна. Доказів неправильності обчислення розміру таких витрат відповідачем до суду не надано.

Враховуючи, що у спірних правовідносинах продавцем Capital Production Sр z o.o., який одночасно здійснив і транспортно - експедиційне обслуговування вантажу в контейнері MNBU4354897 маршрутом Гданськ Лодзь, було визначено загальну вартість такого обслуговування вантажу у розмірі 1520,00 дол. США, яку позивач мав сплатити, ненадання до митного оформлення інформації щодо вартості кожної окремої складової транспортно-експедиційного обслуговування вантажу (перевалка в порту, перевезення, вантажно-розвантажувальні роботи та інші пов`язані послуги) на вказану суму, з огляду на включення останньої до загальної митної вартості товару, не мало впливу на правильність визначення позивачем заявленої митної вартості.

Щодо доводів апелянта про ненадання позивачем до митного оформлення замовлення, передбаченого, пунктом 3.1 зовнішньоекономічного контракту від 15.07.2022 № СР/2022/07/2, колегія суддів зазначає наступне.

Так, пунктом 3.1. Договору визначено, що постачання продукції за цим Договором здійснюється на підставі замовлення, оформленого покупцем відповідно до умов цього договору. Постачання будуть здійснюватися згідно з Інвойсом відповідно до INCOTERMS 2010.

Тобто, основним документом в якому вказується кількість товару, вартість, умови оплати та який підтверджує замовлення та поставку товару є саме інвойс, який було надано митному органу при декларуванні товарів.

Водночас умовами Договору не передбачено жодних вимог до такого документу, як замовлення та які відомості можуть ним підтверджуватись. Крім того, замовлення на поставку не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість товару, а тому не має жодного значення для числових визначень митної вартості. При цьому положеннями статті 53 МК України взагалі не передбачено надання до митного оформлення такого документу, як замовлення.

Натомість, вказуючи в оскаржуваному рішенні про не надання декларантом замовлення, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не зазначив яким саме чином вказані обставини вплинули на достовірність визначення декларантом задекларованої митної вартості.

Відсутність такого документу як "замовлення", з огляду на наявність обов`язкового документу інвойсу, на переконання колегії суддів жодним чином не свідчить про наявність розбіжностей чи відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника і про те, що у інвойсі від 10.06.2024 не вказано складові ціни товару та строки оплати, оскільки таке твердження митниці не відповідає дійсності.

Так, інвойс від 10.06.2024 складений у повній відповідності до умов зовнішньоекономічного контракту від 15.07.2022 №СР/2022/07/2 та містить всю необхідну інформацію, а саме: детальне зазначення найменування товару та кодів по кожній позиції, адреси продавця та покупця, строки оплати (180 днів після доставки), умови поставки (FCA Gdansk, Republica of Poland), валюта платежу (дол. США), ціну за одиницю товару та загальну вартість товару, кількість одиниць товару, вагу, посилання на контракт, банківські реквізити Продавця та ін.

При цьому митним органом не конкретизовано, яких саме відомостей у інвойсі було недостатньо для визначення усіх складових ціни товару та строків оплати.

Оплата позивачем вартості замовленого товару у повному обсязі (платіжна інструкція в іноземній валюті № 291 від 24.06.2024) додатково підтверджує досягнення сторонами усіх умов щодо поставки товару. Таким чином вся необхідна інформація щодо замовленого товару, його кількості, асортименту, вартості, на думку апеляційного суду, визначена та узгоджена сторонами.

Крім того, колегія суддів вважає застосовними до цієї справи і висновки Верховного Суду, які викладені у постанові від 11.04.2018 по справі № 804/4680/16, відповідно до яких під час розгляду справ про коригування митної вартості неодноразово висловлювались правові позиції щодо умов оплати за товар. Зокрема, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови розрахунків між сторонами безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не є підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару та витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.

На підставі аналізу вказаних документів у сукупності з іншими документами, поданими позивачем під час митного оформлення оцінюваного товару, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю, з огляду на наявність розбіжностей в документах.

Стосовно посилання скаржника на відсутність каталогів, специфікацій, загальних прейскурантів (прайс-листів), тоді як наданий до митного оформлення прайс-лист являється адресним та не стосується даної поставки товару (складений на Capital Production Sp z о.о.) колегія суддів зазначає, що прайс-лист - це перелік пропозицій товару та цін, що складається виробником (продавцем) товару в процесі здійснення його господарської діяльності та не є товаросупровідним документом. Обов`язкової вимоги щодо отримання від суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника (продавця) товару вказаного документу чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено. Отже, відомості, наведені у прайс-листі, не мають імперативного характеру і у разі його наявності можуть прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації.

Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 27.01.2022 у справі № 810/3667/15.

Щодо доводів апелянта про те, що надані до митного оформлення інвойси (№ 10/0624-9, 10/0624-10, 10/0624-11, 10/0624/12) на суму 180 635,27 дол. США та банківський платіжний документ від 24.06.2024 № 291 на суму 160 000 дол. США з зазначенням цих інвойсів не дає можливості перевірити дійсну вартість товару колегія суддів зазначає наступне.

Судом встановлено, що поставка спірного товару здійснена за інвойсом від 10.06.2024 № 10/0624-9 на суму 42191,68 дол. США.

В свою чергу, платіжне доручення від 24.06.2024 № 291 на суму 160 000 дол. США включає в себе також передоплату вартості товарів за інвойсами № 10/0624-10, № 10/0624-11, № 10/0624/12, складеними на виконання умов контракту від 15.07.2022 №СР/2022/07/2.

Як пояснив позивач, інвойси № 10/0624-9, № 10/0624-10, № 10/0624-11 оплачені в повному обсязі (132726,53 дол. США) та інвойс № 10/0624/12 частково (27273,47 дол. США).

При цьому, митний орган мав в розпорядженні всі вищенаведені інвойси, а отже мав можливість перевірити відповідність розміру понесених позивачем витрат згідно наданих декларантом до митного оформлення документів.

Щодо доводів скаржника про надання митної декларації країни відправлення без дотримання вимог ст. 254 МК України.

Згідно ст. 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Отже, подані до митного оформлення документи потребують перекладу на українську мову, тільки у разі якщо дані, які містяться в них є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей зазначених у митній декларації.

Офіційними мовами СОТ, до якого приєдналася Україна 16.05.2008 року, є англійська, французька, іспанська. Зі змісту ст. 254 МК України вбачається, що для митного оформлення можуть подаватися документи українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, отже не передбачено обов`язку подання документів саме українською мовою.

Відповідачем під час проведення консультацій у процесі митного оформлення товару не надано пояснень стосовно того, чому мова, якою були складені та надані позивачем документи, не були розцінені в якості іноземної мови міжнародного спілкування.

Також, за висновками Верховного Суду, сформованими у постанові від 20 вересня 2023 року у справі №815/6805/17 твердження митного органу щодо неможливості перевірки числового значення заявленої митної вартості товару у зв`язку з ненаданням перекладу митної декларації країни відправлення, є такими, що не ґрунтуються на законодавстві.

Крім того, копія митної декларації країни відправлення не належить до документів, які підтверджують митну вартість товару відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, а може лише додатково надаватися митному органу виключно у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 53 МК України за її наявності, проте, відсутність такого документу не впливає на митну вартість, оскільки він не містить відомостей, необхідних для перевірки митної декларації.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 20 вересня 2023 року у справі № 815/6805/17.

Посилання апелянта на ст. 13 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» та висновки щодо не включення позивачем до митної вартості товару витрат на страхування вантажу та відповідальності експедитора колегія суддів вважає помилковими з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор здійснює страхування вантажу та своєї відповідальності згідно із законом та договором транспортного експедирування.

Це означає, що обов`язок експедитора щодо страхування вантажу та/або своєї відповідальності визначається умовами конкретного договору між експедитором та клієнтом.

За умовами договору від 01.09.2022 № 010/0922 про транспортно-експедиторське обслуговування експедитор має право, здійснювати страхування вантажів клієнта.

Як зазначено у довідці про транспортні витрати від 03.07.2024 страхування вантажу не проводилось.

Натомість, витрати на транспортно-експедиторське обслуговування зазначені у інвойсі від 28.06.2024 та включені позивачем до митної вартості товару.

Доводи апеляційної скарги про не надання декларантом жодного документу, який підтверджує транзитне переміщення (від порту Гданськ (Польша) до митного кордону України) в рамках Конвенції про процедуру спільного транзиту та оплату за транзит, колегія суддів вважає такими, що не свідчать про правомірність спірного рішення, оскільки про відсутність таких документів та пропозицію надати їх з метою митного оформлення відповідач не повідомляв ТОВ «Топтул». Крім того, зазначені обставини не були підставою для коригування митної вартості товару.

Доводи скаржника як на підставу визначення митної вартості товару за резервним методом - не надання позивачем на запит митниці договору (угоди, контракту) з третіми особами, пов`язаного з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом), рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту), та висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями колегія суддів вважає помилковими з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності! такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Колегія суддів зазначає, що вказані у ч. 3 ст. 53 МК України документи мають надаватись митному органу лише за їх наявності у декларанта. Натомість, відсутність таких документів з огляду на їх не складання не слугувати підставою для прийняття відповідачем рішення про коригування митної вартості товару.

Колегія суддів погоджується з доводами скаржника про те, що обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларантові, разом з тим, зауважує, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у ч.2 ст.53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленій у постанові від 08.10.2019 по справі №803/776/17.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів, оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару та додатково під час оскарження спірного рішення, вважає, що останні кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Колегія суддів також враховує, що цінова інформація викладена у Єдиній автоматизованій інформаційній системі Державної фіскальної служби України (ЄАІС) не може бути обґрунтованою підставою для коригування показників митної вартості товару, зазначених в митній декларації позивача, оскільки автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не містить усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, відтак такі дані не можуть мати першочергового значення у порівнянні з наданими декларантом первинними документами про товар.

Саме такий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 19.03.2021 по справі № 820/5525/16.

Крім того, колегія суддів зауважує, що спірне рішення про коригування митної вартості не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованого митним органом та фактів, які вплинули на таке коригування, зокрема, пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, відповідач обмежився лише посиланням на номер митної декларації, яка була взята за основу для коригування митної вартості оцінюваних товарів, не навівши при цьому жодних пояснень зроблених коригувань, зокрема, не зазначивши митна вартість якого товару (назва, характеристики, код за УКТ ЗЕД) бралася за основу, торгову марку, фактурну вартість, країну експорту цього товару в Україну, виробника, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки.

Водночас, Верховний Суд у постановах від 9 вересня 2020 року (справа №400/3133/18), від 8 лютого 2019 року (справа № 825/648/17) вказував, що Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, передбачають, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити, окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що Митниця не надала доказів на підтвердження обставин, що позивачем у митній декларації було зазначено не всі складові числового значення задекларованої митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.

В свою чергу, позивач надав необхідні та достатні документи для підтвердження задекларованої митної вартості, проте митний орган не навів переконливих аргументів, що надані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар, та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не довів наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням другорядного (резервного) методу визначення митної вартості.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що спірне рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів прийняте відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мали значення для їх прийняття, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Як наслідок, підлягає скасуванню і спірна картка відмови в митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, прийнята відповідачем на підставі рішення про коригування митної вартості.

Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильність висновків суду . Відповідно до Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Київської митниці - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2025 по справі № 520/35405/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді В.А. Калиновський А.О. Бегунц