Постанова від 16.06.2025 по справі 380/1377/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2025 рокуСправа № 380/1377/25 пров. № А/857/8315/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача Качмара В.Я.,

суддів Гудима Л.Я., Онишкевича Т.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства « 2-а міська поліклініка м.Львова» про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року (суддя Брильовський Р.М., м.Львів) -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Комунального некомерційного підприємства « 2-а міська поліклініка м.Львова» (далі КНП, 2-а Поліклініка відповідно), в якому просив:

визнати протиправними дії та зобов`язати КНП призначити лікаря та сформувати в електронній системі направлення з долученням заяви від 07.01.2025 вх. № 33 з додатками до експертної команди щодо встановлення ОСОБА_1 причини інвалідності пов`язаної з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року клопотання представника КНП про закриття провадження у справі задоволено. Закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до КНП про визнання протиправним дій, зобов`язання вчинити дії. Роз`яснено, що розгляд такої справи віднесено до компетенції суду загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства.

Не погодившись із постановленою ухвалою, її оскаржив позивач, який із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить таку скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В апеляційній скарзі вказує, що рішення відповідача, яке полягає у відмові призначити позивачу лікаря та сформувати в електронній системі направлення з долученням заяви від 07.01.2025 вх. № 33 з додатками до експертної команди щодо встановлення останньому причини інвалідності пов`язаної з проходженням служби в органах внутрішніх справ, спрямовані на забезпечення реалізації державної політики у сфері реабілітації інвалідів, створення правових, економічних, політичних, соціально-побутових і соціально-психологічних умов для задоволення їхніх потреб у відновленні здоров`я, матеріальному забезпеченні, посильній трудовій та громадській діяльності, а тому вони мають публічний характер та підлягають оскарженню в порядку адміністративного судочинства.

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства (далі КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на судове рішення, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач не оскаржує рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи та інших подібних органів, рішення якого є обов`язковим для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб, а відповідач у спірних правовідносинах не здійснює владних управлінських функцій та в основі цього спору правовідносини з приводу звернення громадян, то й спір у цій справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.

З матеріалів справи видно, що позивач 07.01.2025 звертався до КНП із заявою про призначення лікаря та сформування в електронній системі направлення до експертної команди щодо встановлення причин інвалідності пов`язаної з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

23.01.2025 о 15:01 год на електронну адресу позивача надійшла відповідь КНП від 22.01.2025 №57, однак така була не повна, так як не вистачало ще одного аркуша із результатом розгляду заяви.

Проте в ході судового розгляду справи, встановлено, що відповідь КНП від 22.01.2025 №57 позивач отримав 02.02.2025. Згідно цієї відповіді, до відома позивача було доведено, що для оформлення структурованого направлення в електронну систему щодо оцінювання повсякденного функціонування особи, йому необхідно звернутися до сімейного лікаря з відповідним пакетом документів.

Цього ж дня (02.02.2025 зі слів позивача) він записався на прийом до сімейного лікаря ОСОБА_2 на 05.02.2025 о 10:40 год, що підтверджується талоном на прийом (а.с.60).

На прийомі 05.02.2025 сімейному лікареві були надані, як в електронному вигляді так і копії: військового квитка, послужного списку за особовим №М098741 ОСОБА_1 ,, в тому числі, накази про призначення на посади, присвоєння офіцерського звання та звільнення з кримінально-виконавчої служби, деякі накази про чергування та несення служби, декілька епікризів хвороби та ехо серця. До того ж, у відповіді на відзив від 14.02.2025 (а.с.53-55) позивач зазначає. Що сімейному лікареві ОСОБА_2 05.02.2025, крім заяви з додатками, що була подана раніше, надані додаткові документи, як в електронній формі так і паперові копії (а.с.60-77).

Резюмуючи викладене та враховуючи наявні у справі документи, апеляційний суд бачить, що підставою для звернення позивача до відповідача із заявою від 07.01.2025 №33 стала відповідь Комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи від 02.12.2024 №1187 в якій зазначено, що для вирішення питання щодо видачі довідки до акта огляду медико-експерною соціальною комісією вказавши дві причини інвалідності-захворювання необхідно отримати направлення на медико-соціальну експертну комісію, яке заповнюється лікуючим лікарем закладу охорони здоров`я за місцем проживання. Так як подані документи не містили направлення на МСЕК відповідної форми, тому питання щодо визначення причин інвалідності не були розглянуті (а.с.6 зворот-7).

Натомість, хоча і відповідь КНП від 22.01.2025 №57, і була надана на заяву в порядку звернення громадян, однак вона лише містить рекомендацію позивачу щодо необхідного переліку документів, які він має подати лікуючому лікарю для того, щоб останній сформував направлення на МСЕК.

Процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації, визначено «Положенням про медико-соціальну експертизу» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (далі Положення).

Згідно пункту 15 Положення комісії проводять своєчасно огляд (повторний огляд) осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за місцем їх проживання або лікування, у тому числі за місцем їх проживання або місцем перебування у закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після пред`явлення паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу.

У відповідності до наказу Міністерства охорони здоров`я від 10.12.2024 №2067 «Деякі питання забезпечення проведення оцінювання повсякденного функціонування особи» (чинний з 01.01.2025, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.12.2024 за № 1925/43270) на вимогу особи, яка направляється на оцінювання, їй надається направлення на оцінювання повсякденного функціонування особи згідно з формою, затвердженою підпунктом 8 пункту 1 цього наказу, в паперовій формі, засвідчене підписом особи, яка надала таке направлення (лікаря, який направив особу на оцінювання, або адміністратора закладу охорони здоров`я, на базі якого функціонує експертна команда з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі експертна команда), що проводить (провела) оцінювання щодо відповідної особи (за наявності технічної можливості)) та печаткою (за наявності) закладу охорони здоров`я, в якому працює особа, яка надала направлення особі.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За визначеннями, наведеними у пунктах 1 та 2 частини першої статті 4 КАС адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС).

Згідно з частиною першою статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно усталених у судовій практиці висновків, до юрисдикції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Отже, публічно-правовим спором за КАС є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб`єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Як уже вказано вище, метою даного позову є отримання позивачем направлення до експертної команди щодо встановлення причин інвалідності пов`язаних з походженням служби, та інші документи в електронній формі.

Відповідне направлення видає/формує лікар, який направив особу на оцінювання.

Як видно з матеріалів справи, позивач реалізував своє право звернутися до сімейного лікаря з проханням видати необхідне йому направлення та подав, з його слів певні документи, тобто фактично виконав рекомендації відповідача, що були викладені ним у відповіді від 22.01.2025 №57.

Відтак, в контексті встановлених обставин справи, апеляційний суд вважає, що в розглядуваному випадку немає підстав розцінювати дані відносини, як публічно-правові, оскільки роль відповідача фактично вичерпалась через надання відповіді, рекомендації якої позивач виконав. Оцінювати ж, правильність зазначення відповідного переліку документів для формування експертної команди для встановлення причин інвалідності, знаходиться поза компетенцією адміністративного суду, так як такі має оцінювати лікуючий лікар та відповідна МСЕК.

А так як, позивач звернувся до сімейного лікаря подавши відповідні заяви та документи для отримання направлення на МСЕК, то апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що відносини з лікарем або лікувальною установою носять договірно-розрахунковий характер, відповідно пацієнта додатково захищає Закон України «Про захист прав споживачів», який передбачає право на: отримання якісних і безпечних послуг; повну і достовірну інформацію про послугу і її виконавця; надання послуги у встановлений термін; стягнення неустойки за прострочення надання послуги; відшкодування збитків, заподіяних неналежним виконанням послуги; відшкодування моральної шкоди.

Судом встановлено, що КНП, яке зареєстровано в установленому порядку як юридична особа, за організаційно-правовою формою є комунальним підприємством, отже, є закладом охорони здоров`я і не здійснює владних управлінських функцій у сфері публічно-правових відносин, а посада директора не відноситься до посад публічної служби, що свідчить про приватно-правовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

Отримання відповідного направлення носить виключно особистий/приватний інтерес для позивача. І якщо він не згідний з діями сімейного лікаря щодо не видачі направлення, то він вправі розірвати з ним декларацію та обрати собі нового лікаря.

Отже, цей позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а належить розглядати в порядку цивільного судочинства місцевим загальним судом за правилами підсудності, визначеними Цивільним процесуальним кодексом України.

Оцінюючи наведені скаржником доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді Л. Я. Гудим Т. В. Онишкевич