Постанова від 16.06.2025 по справі 380/15805/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2025 рокуСправа № 380/15805/24 пров. № А/857/10744/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача Качмара В.Я.,

суддів Гудима Л.Я., Онишкевича Т.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до 8 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та 8 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року (суддя Андрусів У.Б., м.Львів), -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до 8 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області (далі 8 ДПРЗ), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 26.09.2017 включно із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця);

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 26.09.2017 включно із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 (далі Порядок №44), перерахувати одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби цивільного захисту з урахуванням у її складі індексації грошового забезпечення, перерахувати матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2016-2017 роки з урахуванням у її складі індексації грошового забезпечення, перерахувати допомогу на оздоровлення за 2016-2017 роки з урахуванням у її складі індексації грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум, підготувати і надати до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області нову довідку про грошове забезпечення позивача для перерахунку пенсії у зв`язку із неправильним нарахуванням при призначенні, з урахуванням у її складі індексації грошового забезпечення, за 24 місяці до звільнення, нарахованої на виконання рішення суду у цій справі;

- зобов`язати 8 ДПРЗ нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення та компенсації за невикористані відпустки.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність 8 ДПРЗ, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 26.09.2017 із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу. Зобов`язано ДПРЗ нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 26.09.2017 із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його у відповідних частинах оскаржили сторони, які із покликанням на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просять: позивач - рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову; відповідач - рішення суду скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В доводах апеляційної скарги позивач зазначає, що враховуючи наявність факту невиплати позивачу індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 26.09.2017, такий має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, оскільки фактична остаточна виплата позивачу вказаного грошового забезпечення не відбулась.

Відповідач в апеляційній скарзі вказує на пропуск позивачем тримісячного строку звернення до суду з позовом, передбачений статтею 233 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП). Зазначає, що для проведення індексації грошового забезпечення осіб служби цивільного захисту під час обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації як базовий місяць (місяць підвищення) відповідачем враховано січень 2016 року.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу відповідача не подав.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу позивача заперечує вимоги такої, вважає судове рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на судове рішення, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач жодними належними та допустимими доказами не довів правомірність поведінки щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за спірний період з урахуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу. Також зазначив, що оскільки спірні відносини виникли під час дії статті 233 КЗпП в редакції, коли право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати не обмежувалось будь-яким строком, твердження відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду є необґрунтованим.

Щодо позовних вимог у частині здійснення перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби цивільного захисту, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016-2017 роки, допомоги на оздоровлення за 2016-2017 роки з урахуванням у їх складі індексації грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум, а також зобов`язання відповідача скласти і скерувати до пенсійного органу нову довідку про грошове забезпечення позивача для перерахунку пенсії, у зв`язку із неправильним нарахуванням при призначенні, з урахуванням у її складі індексації грошового забезпечення за 24 місяці до звільнення, нарахованої на виконання рішення суду у цій справі, зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, суд зазначив, що такі є передчасними та не підлягають задоволенню.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що позивач проходив службу у 8 ДПРЗ.

За змістом витягу із наказу начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області (далі ГУ ДСНС, ДСНС відповідно) від 26.09.2017 №308 о/с ОСОБА_1 з 30.09.2017 виключено з кадрів ДСНС.

Відповідно до наявної у матеріалах справи Інформації про всі види грошового забезпечення, що було нараховане та виплачене ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 до 26.09.2017, наданої 8 ДПРЗ, позивачу нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення у такі місяці відповідних років:

- 2016 рік: у квітні та червні;

- 2017 рік: індексація не нараховувалася та не виплачувалася.

02.07.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою щодо проведення перерахунку індексації грошового забезпечення з урахуванням січня 2008 року та виплати компенсації втрати частини доходів. Також просив включити індексацію грошового забезпечення за 24 місяці до дня звільнення до довідки для нарахування пенсії та скерувати її до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Листом від 15.07.2024 №58-8-599/58-8 відповідач повідомив, що з прийняттям постанови №1013, якою змінено порядок індексації, тобто з 01.12.2015 і до 01.03.2018 посадові оклади осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту не змінювались. Покликаючись на приписи абзац 2 пункту 3 Постанови №1013 зазначає, що здійснюючи нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення застосовано місяць підвищення «базовий місяць» січень 2016 року. До відповіді додав інформацію про види грошового забезпечення, що було нараховано та виплачено за період з 01.01.2016 до 26.09.2017.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 125 Кодексу цивільного захисту цивільного захисту України держава гарантує достатнє грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту з метою створення умов для належного та сумлінного виконання ними службових обов`язків.

Порядок та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20.07.2018 № 623 затверджено «Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту» (далі Інструкція № 623).

Відповідно до пункту 3 розділу І Інструкції № 623 грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 14 розділу І Інструкції № 623 передбачено, що індексація грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу здійснюється в порядку та розмірах, установлених чинним законодавством України.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» (далі Закон № 1282-XII).

Згідно із абзацом другим статті 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Частиною шостою статті 2 Закону № 1282-XII визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно із статтею 3 Закону № 1282-XII індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Водночас відповідно до визначення, яке міститься в абзаці третьому статті 1 Закону № 1282-XII індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Згідно із частиною першою статті 4 Закону № 1282-XII (в редакції, яка діяла до 01.01.2016) індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.

Законом України від 24.12.2015 № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01.01.2016 у частині першій статті 4 Закону № 1282-XII цифри « 101» замінено цифрами « 103».

Отже, починаючи з 01.01.2016, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Відповідно до частин другої-четвертої статті 4 Закону № 1282-XII обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Відповідно до частин другої, шостої статті 5 Закону № 1282-XII підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Згідно із статтею 6 Закону № 1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені «Порядком проведення індексації грошових доходів населення», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі Порядок №1078).

Пунктом 1-1 Порядку № 1078 встановлено, що підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01.01.2016).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

За змістом абзацу 5 пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців.

Абзаци 2, 4 пункту 4 Порядку № 1078 деталізують межі індексації, які законодавець обумовив в частині шостій статті 2 Закону № 1282-XII.

Так, абзац 2 пункту 4 Порядку № 1078 визначає, що оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Натомість абзац 4 пункту 4 Порядку № 1078 установлює, що частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.

Питання про те, як саме визначається сума індексації, регулювалося абзацом 6 пункту 4 Порядку № 1078, а з 15.03.2018 врегульоване абзацом 5 цього ж пункту, норми яких є тотожними і передбачають, що сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Пункт 5 Порядку № 1078 застосовується з 01.12.2015 у новій редакції на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі Постанова № 1013).

Ураховуючи те, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. Правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації (пункти 43-44 постанови Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у справі №380/1513/20).

Крім цього, згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 липня 2019 року у справі № 240/4911/18, від 7 серпня 2019 року у справі № 825/694/17, від 20 листопада 2019 року у справі № 620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування особи на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування не впливає на її право отримати індексацію грошового забезпечення.

У контексті спірних правовідносин насамперед слід зауважити, що Порядок № 1078 у редакції, яка застосовувалася до 01.12.2015, містив поняття «базовий місяць».

Базовим місяцем вважався той місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної заробітної плати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їхніх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати).

Базовий місяць визначався окремо для кожного працівника у разі, коли заробітна плата зростала внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої її постійної складової.

Абзац 1 пункту 5 Порядку № 1078 у редакції, яка застосовувалася до 01.12.2015, передбачав, що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Абзац 3 пункт 10-1 Порядку № 1078 у тій же редакції передбачав, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснюється з місяця прийняття працівника на роботу.

Зрештою пункт 10-2 Порядку № 1078 у зазначеній редакції передбачав, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість, та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи сума індексації зберігається, якщо сума збільшення заробітної плати менша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць. У разі коли сума збільшення заробітної плати більша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць, такий місяць вважається базовим під час обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.

Тож до 01.123.2015 новим базовим місяцем для обчислення індексації грошового доходу міг бути місяць прийняття (виходу) працівника на роботу, місяць збільшення заробітної плати, а нарахування й виплата індексації мали індивідуальний характер для кожного працівника.

На ці особливості попереднього правового регулювання звернув увагу Верховний Суд у пункті 45 постанови від 19 травня 2022 оку у справі № 200/3859/21.

09.12.2015 Кабінет Міністрів України видав Постанову № 1013, пунктами 1, 3 якої було встановлено, що:

- підвищуються посадові оклади з 01 грудня 2015 року працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери;

- підвищуються з 01 грудня 2015 року на 10 відсотків посадові оклади працівників, розміри яких затверджено відповідними постановами Уряду;

- у межах видатків на оплату праці, затверджених у кошторисах органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, за рахунок виплат, пов`язаних з індексацією, надбавок, доплат, премій підвищуються на 25 відсотків посадові оклади керівних працівників, спеціалістів і службовців, розміри яких затверджено відповідними розпорядженнями й постановами Уряду;

- міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів вжити заходів для підвищення з 01 грудня 2015 року розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов`язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 року, з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 року перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року;

- для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення.

Отже, Постановою № 1013 з 01.12.2015 були підвищені посадові оклади окремих працівників бюджетної сфери. Пунктом 3 цієї постанови вирішено підвищити розміри посадових окладів, тарифних ставок, заробітної плати, а також переглянути постійні додаткові виплати, щоб розмір підвищення у грудні 2015 року перевищив суму індексації у грудні 2015 року. За рахунок цього мала б «обнулитися» індексація минулих років, розмір якої зростав внаслідок довготривалого не підвищення доходу працівників. У такому разі для подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається із січня 2016 року відповідно до Порядку № 1078, який уже діяв зі змінами, внесеними Постановою № 1013.

У цьому контексті системний та цільовий способи тлумачення норм Постанови № 1013 дають суду підстави дійти висновку про те, що січень 2016 року визначений для обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації саме заробітної плати працівникам, яким були підвищені оклади з 01.12.2015.

Водночас норми Постанови № 1013 не встановлювали підвищення тарифних ставок (окладів) службовцям цивільного захисту, а отже січень 2016 року не став для позивача «місяцем підвищення тарифних ставок (окладів)», з якого починається обчислення індексу споживчих цін для подальшої індексації грошового забезпечення, для цілей застосування Порядку № 1078 (зі змінами, внесеними Постановою № 1013).

Цей висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 21 березня 2023 року у справі № 620/7687/21, від 22 березня 2023 року у справі №380/1730/22 у подібних правовідносинах.

Водночас до числа основних змін, які внесені Постановою № 1013 до Порядку № 1078, та пов`язані з індексацією грошового забезпечення військовослужбовців, слід віднести нову редакцію пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, окремими положеннями яких установлено таке:

- у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків;

- обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення;

- для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

Порівняльний аналіз указаних положень свідчить про те, що внаслідок змін, запроваджених Постановою № 1013, з 01.12.2015 діють єдині правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації для всіх працівників, незалежно від дати їхнього прийняття, переведення чи виходу на роботу.

Системний спосіб тлумачення приписів Постанови № 1013, у взаємозв`язку із запровадженими нею змінами до пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, дають підстави дійти висновку про те, що для проведення подальшої індексації грошового забезпечення відповідачу з 01.12.2015 належало переглянути «базовий місяць», визначений за старими правилами, змінивши його на «місяць підвищення доходу», тобто на місяць останнього підвищення тарифних ставок (окладів) за посадою, займаною позивачем.

В аспекті цього необхідно вказати, що дотепер посадові оклади осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту визначалися постановами Кабінету Міністрів України.

У період спірних правовідносин (2015-2018 роки) таких постанов було дві.

Так, на час виникнення спірних правовідносин схеми посадових окладів осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту були затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі Постанова №1294).

Указана постанова була чинною з 01.01.2008 до 01.03.2018.

Від січня 2008 року посадовий оклад позивача не змінювався. Він змінився лише в березні 2018 року на підставі Постанови № 704, якою встановлені нові розміри окладів осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту.

З урахуванням місяця підвищення тарифних ставок (окладів) осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078 суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що січень 2008 року є місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 26.09.2017.

Цей висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 26 січня 2022 року у справі № 400/1118/21, від 20 квітня 2022 року у справі № 420/3593/20 тощо.

З огляду на викладене у сукупності, відповідач безпідставно, всупереч вимогам положень Закону № 1282-XII та Порядку № 1078 не нараховував та не виплачував позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 26.09.2017 з урахуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу.

При вирішенні спору судом враховано, що відповідно до пункту 2 Порядку №44, виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Пунктом 3 зазначеного Порядку №44 передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби, що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України Про податок з доходів фізичних осіб.

Пункти 4 та 5 Порядку №44 визначають, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення повинна відбуватися із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.

Така позиція відповідає висновкам постанови Верховного Суду від 22 червня 2018 року у справі №812/1048/17, згідно з якими механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, передбачає виплату такої компенсації у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб за місцем одержання грошового забезпечення одночасно з виплатою грошового забезпечення.

Щодо доводів скаржника про пропуск позивачем строку звернення до суду з позовом, то апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП, у редакції, що була чинною до 19.07.2022, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі Закон №2352-IX), то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП (у редакції Закону №2352-IX.

Зважаючи на те, що спірні правовідносини виникли в період до 19.07.2022, необхідно застосовувати попередню редакцію статті 233 КЗпП, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.. Таким чином, позивачем не пропущено строк звернення до суду.

Вказана позиція апеляційного суду узгоджується із позицією Верховного Суду у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, що викладена у постанові від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/23.

Перевіряючи рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу компенсації втрат доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, апеляційний суд зазначає таке.

Стаття 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-ІІІ (далі Закон № 2050-ІІІ) визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі № 2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно зі статтею 4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що відповідно до Закону № 2050-ІІІ компенсація частини доходів проводиться тільки у випадку, якщо такі доходи були нараховані, але були затримані строки їх виплати.

Покликання позивача на постанову Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 2 квітня 2024 року у справі № 560/8194/20 є помилковим з огляду на наступне.

У цій постанові сформулювано висновки, відповідно до яких нарахування і виплата компенсації втрати частини доходів у випадку порушення строку їх виплати, проводиться у чітко визначений Законом № 2050-ІІІ строк - у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць, отримання відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію у відповідь на заяву особи про виплату відповідної компенсації на підставі Закону № 2050-ІІІ не змінює час, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить про час, коли особа почала вчиняти активні дії щодо реалізації свого права на отримання компенсації у позасудовому чи судовому порядку, та відповідно з вказаної дати не може розпочинатись відлік строку звернення з позовом до суду.

У справі № 560/8194/20 Судова палата виходила з того, що відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону № 2050-ІІІ не обов`язково має висловлюватися через ухвалення окремого акту індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством.

Зазначену норму варто тлумачити у її системному зв`язку з нормами статей 2-4 Закону № 2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись у місяці, в якому проведено виплату заборгованості. Відповідно невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом № 2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням. Вчинення ж відповідачем активної дії, що проявляється, зокрема, у наданні листа-відповіді на звернення особи щодо виплати належних їй сум компенсації, слід розглядати лише як додаткову форму повідомлення про відмову.

Втім, у спірних правовідносинах нарахування та виплата позивачу індексації грошового забезпечення у відповідному розмірі ще не відбулися. Зазначене не свідчить про відмову відповідача сплатити компенсацію втрати частини доходів, а тому суд першої дійшов обґрунтованого висновку, що така позовна вимога заявлена на майбутнє, тобто передчасно, в зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 20 жовтня 2022 року у справі №140/862/19, від 28 листопада 2023 року у справі № 420/18163/21, від 11 січня 2024 року при розгляді справи №200/7529/20-а та від 31 липня 2024 року у справі № 480/1704/19.

Оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, який в повній мірі встановив фактичні обставини справи, надав об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених як позивачем так і відповідачем, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а отже і наведені скаржниками доводи в апеляційній скарзі щодо цього не спростовують правильних по суті висновків суду першої інстанції.

Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційні скарги слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та 8 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді Л. Я. Гудим Т. В. Онишкевич