Окрема думка від 16.06.2025 по справі 160/15462/23

ОКРЕМА ДУМКА

судді Чиркіна С.М.

16 червня 2025 року

м. Київ

справа №160/15462/23

адміністративне провадження №К/990/10437/24

Постановою Верховного Суду від 04.06.2025 касаційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями «МакДональдз Юкрейн Лтд» задоволено частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.09.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30.01.2024 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог до Відділу з питань реклами Виконкому Криворізької міської ради про визнання протиправним та скасування припису від 01.05.2023 № 26.

Ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги Підприємства з іноземними інвестиціями «МакДональдз Юкрейн ЛТД» задоволено, визнано протиправним та скасовано припис Відділу з питань реклами Виконкому Криворізької міської ради від 01.05.2023 № 26.

В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.09.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30.01.2024 у справі № 160/15462/23 залишено без змін.

Проте із позицією, викладеною у цій постанові, не погоджуюся, і користуючись правом судді на окрему думку (стаття 34 Кодексу адміністративного судочинства України, далі - КАС України), зазначаю таке.

І. Короткий зміст позовних вимог

Підприємство з іноземними інвестиціями «МакДональдз Юкрейн Лтд» (далі - позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відділу з питань реклами виконкому Криворізької міської ради (далі - відповідач 1), виконавчого комітету Криворізької міської ради (далі - відповідач 2), в якому просило визнати протиправним та скасувати припис №26 від 01.05.2023 про усунення порушень порядку розміщення рекламних засобів у м. Кривому Розі, виданий відділом з питань реклами виконкому Криворізької міської ради.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що оскаржений припис є протиправним, оскільки відповідачами не було взято до уваги доводи позивача, а саме, той факт, що Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджений Верховною Радою України 24.02.2022 Законом № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан, який станом на сьогодні продовжено. Отже, на дату прийняття Відділом з питань реклами виконкому Криворізької міської ради припису про усунення порушень порядку розміщення рекламних засобів у Кривому Розі № 26 від 01.05.2023 в Україні діяв воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України «Про правовий режим воєнного стану».

На думку позивача, посилання відповідача-1, як на підставу прийняття оскаржуваного припису - закінчення термінів дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами є неправомірним, враховуючи введення воєнного стану на час прийняття спірного припису та ту обставину, що у відповідності до приписів пп. 5 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 18.03.2022 № 314, строк дії строкових ліцензій та документів дозвільного характеру автоматично продовжуються на період воєнного стану.

ІІ. Обставини справи встановлені судами попередніх інстанцій

Судами попередніх інстанцій встановлено:

Підприємством з іноземними інвестиціями «МакДональдз Юкрейн Лтд» 12.09.2012 було отримано дозволи №№ 3073, 3074, 3075, 3076, 3077, 3078, 3079, 3080 на розміщення зовнішньої реклами на земельній ділянці та 12.03.2014 було отримано дозволи №№ 4464, 4465, 4466, 4467, 4468, 4469, 4470, 4471, 4479 на розміщення зовнішньої реклами на фасаді будівлі в м. Кривий Ріг, на проспекті Гагаріна, 2.

Дозволи №№ 3073, 3074, 3075, 3076, 3077, 3078, 3079, 3080 були продовжені до 12.09.2022; дозволи №№ 4464, 4465, 4466, 4467, 4468, 4469, 4470, 4471, 4479 були продовжені до 13.01.2022.

01.05.2023 Відділом з питань реклами виконкому Криворізької міської ради власнику рекламних засобів ПІІ «МакДональдз Юкрейн Лтд» було винесено Припис №26 про усунення порушень порядку розміщення рекламних засобів у м. Кривому Розі. Підставою для винесення означеного Припису стало те, що рекламні конструкції на фасаді будівлі та земельній ділянці за адресою: пр-т Гагаріна, 2, розміщені після закінчення терміну дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами, що є порушенням вимог чинного законодавства України та відповідно до п. 10.3.4 Порядку розміщення зовнішньої реклами в місті мають бути демонтовані.

21.06.2023 рішенням виконкому Криворізької міської ради «Про дозволи на розміщення зовнішньої реклами» №747 було продовжено строки дії дозволів ПІІ «МакДональдз Юкрейн Лтд» за №№4464, 4465, 4466, 4467, 4468, 4469, 4470, 4471, 4479 - до 14.01.2027.

Отже, припис № 26 від 01.05.2023, винесений Відділом з питань реклами виконкому Криворізької міської ради, фактично стосується дозволів за №№ 3073, 3074, 3075, 3076, 3077, 3078, 3079, 3080.

ІІІ. Стислий виклад рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 08.09.2023, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30.01.2024, відмовив у задоволенні позову.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що дозволи на розміщення зовнішньої реклами мають продовжуватися у відповідності до встановлених приписів законодавства, а твердження позивача, що строк дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами №№ 3073, 3074, 3075, 3076, 3077, 3078, 3079, 3080 автоматично повинен бути продовжений є безпідставними та такими, що не відповідають діючому законодавству, яке регулює відносини у сфері розміщення зовнішньої реклами.

Відтак припис № 26 від 01.05.2023, винесений відділом з питань реклами виконкому Криворізької міської ради, є законним та не підлягає скасуванню.

ІV. Доводи касаційної скарги

На обґрунтування касаційної скарги зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми підпункту 5 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання забезпечення провадження господарської діяльності в умовах воєнного стану» від 18.03.2022 № 314, Закону України «Про рекламу», положення пункту 2-1 статті 11 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», постанови Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 № 211 і щодо застосування вказаних правових норм у подібних правовідносинах відсутні висновки Верховного Суду.

Зокрема, позивач наполягає на наявності у нього права на розміщення зовнішньої реклами з огляду на те, що строк дії дозволів припав на періоди дії в Україні карантину та обмежувальних заходів, пов`язаних з поширенням коронавірусної хвороби та дії воєнного стану. Вказані обставини є підставою для автоматичного продовження дії дозволів на відповідні періоди без звернення до відповідачів.

Відповідачі подали аналогічні за змістом відзиви на касаційну скаргу, у яких просять відмовити у її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. Мотивами в обґрунтування заперечень вказують про правильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, які регулюють питання розміщення зовнішньої реклами.

V. Позиція Верховного Суду наводиться стисло щодо визначальних висновків, із якими не згоден.

Спірним у цій справі є питання автоматичного продовження дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами на час дії карантинних обмежень, запроваджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» та на час дії воєнного стану, запровадженого Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022.

Суди попередніх інстанцій, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, виходили з того, що чинні норми спеціального законодавства у сфері регулювання діяльності у сфері реклами: Закон України «Про рекламу», Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», Типові правила розміщення зовнішньої реклами, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 та акти органу місцевого самоврядування у цій сфері - Порядок розміщення зовнішньої реклами в місті, затверджений рішенням Криворізької міської ради від 28.11.2007 № 1995, не передбачають автоматичного продовження строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами.

Вказане, за висновками судів попередніх інстанцій, обумовлене необхідністю погоджень місця розміщення зовнішньої реклами різними суб`єктами, а також створення ситуації правової невизначеності як для рекламодавця так і для органів і установ, що погоджують місця розташування зовнішньої реклами та продовжують строк дії дозволів.

Втім колегія суддів не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Суди попередніх інстанцій правильно вказали про те, що регулювання господарської діяльності у сфері розповсюдження зовнішньої реклами здійснюється відповідно до норм Закону України «Про рекламу», Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Типових правила розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 та нормативним актом органу місцевого самоврядування у цій сфері - Порядком розміщення зовнішньої реклами в місті, затвердженим рішенням Криворізької міської ради від 28.11.2007 № 1995. Цими нормативно-правовими актами визначено, що проведення дозвільної процедури у сфері розміщення зовнішньої реклами, переоформлення, анулювання, продовження строку дії відповідних дозволів здійснюється органами місцевого самоврядування.

Проте за статтею 3 Закону України «Про рекламу» законодавство України про рекламу складається з Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Закону та інших нормативно-правових актів. Відтак нормативне регулювання рекламної діяльності може здійснюватися також іншими ніж вказали суди попередніх інстанцій актами законодавства.

Зокрема, відповідно до абзацу 4 статті 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» визначено документ дозвільного характеру як дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ в електронному вигляді (запис про наявність дозволу, висновку, рішення, погодження, свідоцтва, іншого документа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), який дозвільний орган зобов`язаний видати суб`єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб`єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

У сукупності з приписами статті 2 цього Закону про те, що його дія поширюється на дозвільні органи, адміністраторів, уповноважений орган та суб`єктів господарювання, які мають намір провадити або провадять господарську діяльність, колегія суддів приходить до переконання, що господарська діяльність з поширення зовнішньої реклами регулюється також нормами вказаного Закону.

Абзацом 2 статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» визначено, що порядок проведення дозвільної (погоджувальної) процедури, переоформлення та анулювання документів дозвільного характеру, що законами України віднесено до повноважень органів місцевого самоврядування, встановлюється їх рішенням, а у випадках, передбачених законом, - на підставі типових порядків, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Окрім того, пунктом 63 Переліку документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності, який є додатком до Закону України «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» від 19.05.2011 № 3392-VI, визначено документом дозвільного характеру - дозвіл на розміщення зовнішньої реклами.

Відтак, колегія суддів касаційного суду приходить до переконання, що правовідносини у сфері господарської діяльності щодо поширення зовнішньої реклами можуть регулюватись також нормами Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» та актами Кабінету Міністрів України.

При цьому згідно статті 117 Конституції України постанови Кабінету Міністрів України є обов`язковими до виконання. За наявності одночасного регулювання порядку видачі, продовження та припинення дії дозволів як нормами спеціального законодавства у сфері реклами, так і загального законодавства у сфері дозвільної системи, колегія суддів виходить із принципу пріоритетності спеціального закону. У період карантину та воєнного стану діють особливі норми, покликані забезпечити безперервність господарської діяльності (пункт 2-1 статті 11 Закону № 2806-IV та пункт 5 постанови №314), які прямо продовжують дію дозвільних документів без потреби у додатковому рішенні або погодженні.

Відповідно до Закону України від 04.12.2020 № 1071-IX статтю 11 Прикінцеві положення Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» доповнено пунктом 2-1, за яким документи дозвільного характеру, що не обумовлені міжнародними зобов`язаннями або іншими обмеженнями, встановленими законом, строк дії яких закінчується у період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), вважаються такими, дію яких продовжено на період карантину та обмежувальних заходів і протягом трьох місяців з дня його/їх закінчення.

Своєю чергою карантин та обмежувальні заходи, пов`язані із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), були запроваджені з 12.03.2020 постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 та безперервно діяли до їх відміни з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651.

За такого правового регулювання правовідносин, щодо яких виник спір у цій справі, станом на час прийняття відповідачем 1 Припису від 01.05.2023 дозволи позивачу на розміщення зовнішньої реклами за №№ 3073, 3074, 3075, 3076, 3077, 3078, 3079, 3080, строк дії яких закінчився 12.09.2022, вважалися такими, дію яких продовжено на період карантину та обмежувальних заходів і протягом трьох місяців з дня їх закінчення - до 01.10.2023.

Крім того, пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України від 18.03.2022 № 314 «Деякі питання забезпечення провадження господарської діяльності в умовах воєнного стану» встановлено, що строки дії діючих строкових ліцензій та документів дозвільного характеру автоматично продовжуються на період воєнного стану та три місяці з дня його припинення чи скасування, а періодичні, чергові платежі за ними відстрочуються на строк, зазначений у цьому підпункті (крім строку дії ліцензій у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор та плати за такі ліцензії).

Воєнний стан в Україні введено з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 і діє безперервно станом на час розгляду цієї справи.

Відтак і з огляду на вказані нормативно-правові акти позивач мав право на здійснення діяльності з розміщення зовнішньої реклами на підставі дозволів №№ 3073, 3074, 3075, 3076, 3077, 3078, 3079, 3080, строк дії яких закінчився 12.09.2022.

За такого правового регулювання та обставин справи Припис відповідача 1 від 01.05.2023 № 26 є протиправним і таким, що підлягає скасуванню, оскільки суди попередніх інстанцій неправильно застосували до правовідносин, щодо яких виник спір, норми матеріального права - не застосували норми: пункту 2.1. статті 11 Прикінцеві положення Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності»; пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 18.03.2022 № 314 «Деякі питання забезпечення провадження господарської діяльності в умовах воєнного стану»; постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211; Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022. Зазначене є підставою для задоволення позовних вимог до Відділу з питань реклами виконкому Криворізької міської ради.

Що стосується позовних вимог до відповідача - Виконавчого комітету Криворізької міської ради, то під час розгляду справи судами попередніх інстанцій було встановлено, що оскаржений акт індивідуальної дії вказаний відповідач не приймав, як не приймав і інших рішень, які є предметом спору у цій справі. Відтак цей відповідач прав та охоронюваних законом інтересів позивача не порушив, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог до Виконавчого комітету Криворізької міської ради.

При цьому суд касаційної інстанції враховує, що позивачу 21.06.2023 рішенням виконкому Криворізької міської ради «Про дозволи на розміщення зовнішньої реклами» № 747 було продовжено строки дії дозволів за №№ 4464, 4465, 4466, 4467, 4468, 4469, 4470, 4471, 4479 - до 14.01.2027. Проте ця обставина не впливає на правомірність припису, оскільки чинним на час його прийняття законодавством дію дозволів було продовжено автоматично без необхідності додаткового звернення до дозвільних органів. Однак зазначеним законодавством не було встановлено заборон щодо звернення суб`єктів господарювання до дозвільних органів щодо продовження строку дії документів дозвільного характеру на загальних підставах.

Розглянувши у касаційному порядку цю справу Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду вважає за необхідне сформувати такі висновки:

Вирішуючи спори щодо здійснення господарської діяльності на підставі дозволів на розміщення зовнішньої реклами, строк дії яких закінчився після 12.03.2020, судам належить враховувати, що відповідно до пункту 2-1 статті 11 Прикінцеві положення Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» документи дозвільного характеру, що не обумовлені міжнародними зобов`язаннями або іншими обмеженнями, встановленими законом, строк дії яких закінчується у період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), вважаються такими, дію яких продовжено на період карантину та обмежувальних заходів і протягом трьох місяців з дня його/їх закінчення.

Карантин та обмежувальні заходи, пов`язані із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), були запроваджені з 12.03.2020 постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 та безперервно діяли до їх відміни з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651.

Тому дозволи на розміщення зовнішньої реклами, строк дії яких закінчився з 12.03.2022, вважалися такими, дію яких продовжено на період карантину та обмежувальних заходів і протягом трьох місяців з дня їх закінчення - до 01.10.2023.

Крім того, необхідно додатково враховувати, що пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України від 18.03.2022 № 314 «Деякі питання забезпечення провадження господарської діяльності в умовах воєнного стану» встановлено, що строки дії діючих строкових ліцензій та документів дозвільного характеру автоматично продовжуються на період воєнного стану та три місяці з дня його припинення чи скасування, а періодичні, чергові платежі за ними відстрочуються на строк, зазначений у цьому підпункті (крім строку дії ліцензій у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор та плати за такі ліцензії). Цей пункт було виключено постановою Кабінету Міністрів від 14.03.2025 № 288.

Воєнний стан в Україні введено з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 і він діє безперервно, зокрема, і на час ухвалення цього судового рішення.

Відтак вказані нормативно-правові акти необхідно розуміти так, що розповсюджувачі зовнішньої реклами мають право на здійснення господарської діяльності з розміщення зовнішньої реклами на підставі дозволів, строк дії яких закінчився з 12.03.2022 - до 14.03.2025.

При цьому у разі коли суб`єкт господарювання, який набув право на здійснення господарської діяльності з розміщення зовнішньої реклами на підставі дозволів, строки дії яких продовжені автоматично у період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) чи період дії воєнного стану, звернувся до дозвільного органу із заявою про отримання дозвільного документа, такий дозвільний документ видається у порядку, строки та на умовах, передбачених законодавством.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

За наведених обставин та їх правового регулювання позовні вимоги Підприємства з іноземними інвестиціями «МакДональдз Юкрейн Лтд» підлягають до задоволення в частині позовних вимог до Відділу з питань реклами виконкому Криворізької міської ради про визнання протиправним і скасування Припису від 01.05.2023 № 26.

В частині позовних вимог до відповідача - Виконавчого комітету Криворізької міської ради, у задоволенні позову слід відмовити.

Проте з висновками Верховного Суду щодо правової оцінки предмету спору та відповідно висновком суду за результатами розгляду справи не згоден, вважаю, що не надані відповіді на ключові питання касаційної скарги з урахуванням такого.

Закон України «Про рекламу» визначає засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про рекламу» зовнішня реклама - це реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Відповідно до статті 2 цього Закону саме Закон України «Про рекламу» регулює відносини, пов`язані з виробництвом, розповсюдженням та споживанням реклами на території України.

За приписами статті 3 Закону України «Про рекламу» законодавство України про рекламу складається з Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Закону та інших нормативно-правових актів.

Спірні правовідносини виникли у сфері розміщення зовнішньої реклами.

Закон України від 6 вересня 2005 року № 2806-IV «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» (далі також Закон № 2806-IV) визначає правові та організаційні засади функціонування дозвільної системи у сфері господарської діяльності і встановлює порядок діяльності дозвільних органів, уповноважених видавати документи дозвільного характеру, та адміністраторів.

За приписами статті 1 Закону № 2806-IV дозвільна система у сфері господарської діяльності - сукупність урегульованих законодавством відносин, які виникають між дозвільними органами, адміністраторами та суб`єктами господарювання у зв`язку з видачею документів дозвільного характеру, переоформленням, анулюванням документів дозвільного характеру;

дозвільні органи - суб`єкти надання адміністративних послуг, їх посадові особи, уповноважені відповідно до закону видавати документи дозвільного характеру;

документ дозвільного характеру - дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ в електронному вигляді (запис про наявність дозволу, висновку, рішення, погодження, свідоцтва, іншого документа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), який дозвільний орган зобов`язаний видати суб`єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб`єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності;

дозвільна (погоджувальна) процедура - сукупність дій, що здійснюються адміністраторами та дозвільними органами під час проведення погодження (розгляду), оформлення, надання висновків тощо, які передують отриманню документа дозвільного характеру;

Згідно із статтею 2 Закону № 2806-IV дія цього Закону поширюється на дозвільні органи, адміністраторів, уповноважений орган та суб`єктів господарювання, які мають намір провадити або провадять господарську діяльність.

Отже, на моє переконання, в контексті предмету спору саме Закон України «Про рекламу» є спеціальним Законом, який має пріоритет при вирішенні цього спору.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про рекламу» розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. При цьому зовнішня реклама на територіях, будинках та спорудах розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб).

Згідно із підпунктом 13 пункту «а» частини першої статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» надання дозволу на розміщення реклами, належить до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад як повноваження в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв`язку.

Отже, спеціальним Законом визначені уповноважені органи, які видають дозволи та передбачена обов`язкова згода власників, яка дається на певний строк та воля власника не може бути проігнорована.

Зміст Закону № 2806-IV лише підтверджує такі висновки.

Так, відповідно до абзацу четвертого частини першої статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» строк видачі документів дозвільного характеру становить десять робочих днів, якщо інше не встановлено законом.

Представницький орган місцевого самоврядування розглядає та приймає на пленарних засіданнях рішення щодо видачі, переоформлення, анулювання або відмови у видачі документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності протягом місяця з дня одержання від суб`єкта господарювання відповідної заяви.

Отже, приписи Закону № 2806-IV закріплюють саме за органом місцевого самоврядування право надавати дозволи на розміщення реклами та не передбачають підміну цього права.

Порядок реалізації цих прав органом місцевого самоврядування закріплений в Типових правилах розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 2067 від 29.12.2003 (далі - Типові правила).

Так згідно із пунктами 1, 2, 3 Типові правила регулюють відносини, що виникають у зв`язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами.

Дозвіл - це документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці.

Зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

Своєю чергою, відносини пов`язані з розповсюдженням зовнішньої реклами у місті Кривому Розі, зокрема відносини, пов`язані з отриманням та припиненням дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами визначені у Порядку розміщення зовнішньої реклами в місті, затвердженого рішенням Криворізької міської ради від 28.11.2007 № 1995 (далі Порядок), зі змінами, норми якого, відповідно до яких продовжуються дозволи на розміщення зовнішньої реклами, повністю ототожнюються з Типовими правилами.

Вищезазначені законодавчі акти є нормами прямої дії, які регламентують конкретну сферу суспільних відносин у галузі виробництва, розповсюдження, споживання, та інше, саме реклами.

Так, відповідно до п. 3.2.11 Порядку дозвіл погоджується з:

- власником місця розташування рекламного засобу або уповноваженим ним органом (особою);

- департаментом регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконкому Криворізької міської ради.

Вищезазначені норми визначають право на продовження строку дії документів дозвільного характеру виключно на відповідний період, проте вищезазначені нормативні акти не скасовують та не можуть вступати в суперечність із спеціальним законодавством, яким передбачено порядок продовження строку дії документів дозвільного характеру у сфері реклами.

Отже, дозвіл на розміщення зовнішньої реклами, як окремий вид документа дозвільного характеру, прямо регулюється статтею 16 Закону України «Про рекламу», положення якої встановлюють відповідну процедуру його отримання, перелік уповноважених суб`єктів владних повноважень та згоду власників (балансоутримувачів) відповідних об`єктів.

Зазначена правова конструкція передбачає, що жодне рішення про надання або продовження строку дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами не може бути прийняте без попереднього погодження з визначеним колом уповноважених суб`єктів, що свідчить про наявність правового режиму спеціального узгодження. Така узгоджувальна процедура є інтегральною частиною змісту дозволу, а не додатковою або факультативною вимогою.

Саме тому дозвіл на розміщення зовнішньої реклами не може бути автоматично продовжений на період карантину відповідно до частини 2-1 статті 11 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».

Це пояснюється тим, що його видача і продовження є невіддільними від спеціального порядку, встановленого Законом України «Про рекламу», а отже, такий дозвіл підпадає під категорію «інших обмежень, встановлених законом», у межах якої механізм автоматичного продовження не застосовується.

Положення Закону України «Про рекламу» як спеціального акту мають пріоритет перед загальною нормою щодо автоматичного продовження, а отже, мають безумовну юридичну силу для виключення можливості поновлення такого дозволу без дотримання встановленої законом процедури.

Отже, дозвіл на розміщення зовнішньої реклами, що видається відповідно до Закону України «Про рекламу», підпадає під правовий режим «інших обмежень, встановлених законом» і не підлягає автоматичному продовженню строку дії в умовах карантину або обмежувальних заходів, установлених у зв`язку з COVID-19, без проходження передбачених законом погоджувальних процедур.

Також наведені норми не можуть обмежувати право власності.

Проте за висновками, зробленими в постанові від 04 червня 2025 року, право власності органу місцевого самоврядування, на території якого розміщена реклама, проігноровано та без урахування застережень, визначених в Законі, надано право не уповноваженому органу продовжувати дію дозволу.

Подібні висновки зроблені колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 25.03.2014 у справі № 21-23а14.

Зокрема, у справі № 21-23а14 зазначено, що дозвіл на розміщення зовнішньої реклами може бути продовжений лише на певний строк. При цьому безумовною підставою для видачі такого дозволу є документально підтверджена згода власників (уповноважених ними органів) територій, будинків та споруд на розміщення об`єктів зовнішньої реклами із визначеним строком дії згоди.

Аналогічна позиція також зазначена у постанові Верховного Суду України від 20.02.2023 по справі №160/11429/21.

Отже, на мою думку, не було визначених законодавством підстав для скасування Верховним Судом рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.09.2023 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 30.01.2024

Суддя С. М. Чиркін