Вирок від 13.06.2025 по справі 466/4166/25

Справа № 466/4166/25

Провадження № 1-кп/466/656/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2025 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря с/з ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № 12025141380000402 від 26.03.2025 року відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Львова, громадянина України, українця, офіційно не працевлаштованого, неодруженого, раніше судимого, востаннє вироком Галицького районного суду м. Львова від 28.03.2024 року за ч.4 ст.185 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки, вироком Сихівського районного суду м.Львова від 10.02.2025 за ч.1 ст.309, 59-1 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду на строк один рік з покладенням обов`язків, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 17.03.2025 близько 16 год. 35 хв., перебуваючи на тротуарі у місці проведення ремонтних робіт з відновлення тротуарного покриття, поруч із хостелом «Eco Hostel DROVA» за адресою: м. Львів, вул. Джерельна, 55а, таємно, шляхом вільного доступу, діючи в умовах воєнного стану, керуючись корисливим мотивом,діючи повторно, з метою власного протиправного збагачення, переконавшись, що за його діями ніхто із сторонніх осіб не спостерігає, викрав бензоріз марки «Stihl» оранжевого кольору, що належить ОСОБА_5 , вартістю 32135,20 грн., який ОСОБА_3 заховав у власну сумку.

В подальшому ОСОБА_3 покинувши місце події, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на суму 32135,20 грн.

Таким чином ОСОБА_3 , обвинувачується у таємному викрадення чужого майна (крадіжці), в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.4 ст.185 КК України, визнав повністю, не заперечив фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті. Надав пояснення про те, що він проходив повз місце ремонтних робіт та побачив на відкритому просторі бензоріз, обійшов навколо будинку, нікого не побачив, вернувся до квартири за сумкою та через 15 хв. повернувся і викрав інструмент, який в подальшому заклав його в «Ломбард №1» за адресою: м.Львів, пл.Ярослава Осмомисла, 11, за що отримав грошову винагороду. Однак, після затримання одразу вказав ломбард, в який здав викрадений інструмент, що дало можливість повернути майно власнику. Вважає, що наміру викрадати не мав, але в якийсь момент виникла спокуса. Розкаявся у вчиненому, просив суворо не карати.

Від потерпілого ОСОБА_5 надійшла письмова заява про розгляд провадження у його відсутності, покарання залишає на розсуд суду, матеріальну шкоду відшкодовано.

На підставі вимог ст.325 КПК України, за погодженням із сторонами кримінального провадження, судовий розгляд проведено за відсутності потерпілого.

У відповідності до ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

За згодою сторін, згідно ч.3 ст.349 КПК України судом було визнано недоцільним дослідження доказів, зібраних в ході досудового розслідування стосовно фактичних обставин справи, оскільки учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів в добровільності їх позицій, а також фактичні обставини справи ніким не оспорюються. При цьому судом сторонам було роз`яснено, що в цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Тому суд обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують його особу.

Оцінивши показання обвинуваченого, які він надав вільно, без примусу та тиску, будучи ознайомленим із правилами ст. 349, 394 КПК України, і які узгоджуються між собою та не суперечать обвинувальному акту, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч. 4 ст. 185 КК України.

Його дії органом досудового розслідування вірно кваліфіковано за ч.4 ст.185 КК України, оскільки він вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

Відповідно до ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При призначенні покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, його вік, проживає самостійно та утриманні немає осіб, офіційно не працевлаштований, не перебуває на обліку КНП ЛОР «Львівський обласний клінічний психоневрологічний диспансер» та КНП ЛОР «Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень», раніше неодноразово судимий, в тому числі за вчинення корисливих злочинів, судимість якого не знята на не погашена у встановленому законом порядку, що свідчить про сталість його незаконної поведінки, останнє призначене покарання не відбув.

Так, вироком Галицького районного суду м. Львова від 28.03.2024 року ОСОБА_3 засуджений за ч.4 ст.185 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнени й від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки, вироком Сихівського районного суду м.Львова від 10.02.2025 за ч.1 ст.309, 59-1 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду на строк один рік з покладенням обов`язків. Кожен наступний злочин ОСОБА_3 вчиняв після ухвалення вироку за попереднім.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 суд, відповідно до ст. 66 КК України, визнає його щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України, обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 є рецидив злочинів.

Враховуючи вищенаведене та конкретні обставини, за яких вчинене діяння, розмір матеріальних збитків, відшкодування заподіяної шкоди, беручи до уваги дані про особу обвинуваченого ОСОБА_3 , ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, наявність обставини, що пом`якшує покарання обвинуваченого, та обставин, що обтяжують покарання, суд вважає, що останньому відповідно до принципу індивідуалізації покарання необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі на рівні мінімальної межі санкції ч.4 ст.185 КК України, що відповідає загальним засадам призначення покарання, викладеним у ст.65 КК України, та є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів у відповідності до вимог ст.50 КК України.

Враховуючи тяжкість вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, який є тяжким корисливим злочином, особу обвинуваченого ОСОБА_3 , який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, в тому числі за вчинення корисливих злочинів проти власності, після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання, тому при складенні покарань за сукупністю вироків, суд до покарання, призначеного за новим вироком частково приєднує невідбуту частину покарання за попередніми вироками.

При цьому слід врахувати, що вироком Сихівського районного суду м.Львова від 10.02.2025 ОСОБА_3 засуджений за ч.1 ст.309, 59-1 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду на строк один рік з покладенням обов`язків. Отже, при складенні покарань слід перевести, у відповідності до ст.72 КК України менш суворий вид покарання в більш суворий вид виходячи з такого їх співвідношення: одному дню позбавлення волі відповідають два дні пробаційного нагляду.

Підстав для застосування вимог ст.69 КК України судом не встановлено.

Прокурор подав клопотання про застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді домашнього арешту строком на два місяці з покладенням обовязків, щодо якого обвинувачений не заперечував.

Питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати за проведення експертизи слід стягнути з обвинуваченого на користь держави. Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Керуючись ст. 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та призначити йому покарання - 5 /п`ять/ років позбавлення волі.

На підставі ст.71,72 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового складання до даного покарання, приєднати частину невідбутого покарання за вироком Галицького районного суду м.Львова від 28.03.2025 року, вироком Сихівського районного суду м.Львова від 09.07.2024 року та обрати остаточне покарання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років 2 (два) місяці.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту його виконання.

Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді домашнього арешту строком на два місяці.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обов`язки, передбачені ст.194 КПК України, а саме :

- не залишати місця постійного проживання: АДРЕСА_2 , з 22,00год. до 08,00год. без дозволу суду;

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- не відлучатися з м.Львова без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну місця проживання.

Стягнути з ОСОБА_3 в доход держави 1782,80 /одна тисяча сімсот вісімдесят дві гривні 80 коп.) за проведення товарознавчої експертизи від 24.04.2025 за №СЕ-19/114- 25/7678-ТВ.

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Львова від 31 березня 2025року на тимчасово вилучене майно, яке згідно постанови слідчого СВ відділу поліції №1 ЛРУП №1 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_6 від 27.03.2025 визані речовими доказами, а саме: пухову куртку чорного кольору, джинсову куртку з білими рукавами та капюшоном, червону кофту з надписами «Calvin Clain Jeans», чорну кепку з надписами «New York», червоні спортивні штани, чорні кросівки марки «Asics» 39 розміру та ухвалою від 03 квітня 2025 року на тимчасово вилучене майно, саме: ручний бензоріз марки «STIHL» моделі «ТS 500I» оранжевого кольору, яке постановою слідчого СВ ВП №1 ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області ОСОБА_6 від 02.04.2025 визнано речовим доказом.

Речові докази: пухову куртку чорного кольору, джинсову куртку з білими рукавами та капюшоном, червону кофту з надписами «Calvin Clain Jeans», чорну кепку з надписами «New York», червоні спортивні штани, чорні кросівки марки «Asics» 39 розміру повернути ОСОБА_3 ;

ручний бензоріз марки «STIHL» моделі «ТS 500I» оранжевого кольору повернути власнику потерпілому ОСОБА_5 .

Вирок суду в частині встановлення обставин справи, дослідження яких було визнане недоцільним відповідно до положень ч.3 ст. 349 КПК України, оскарженню не підлягає, в іншій частині може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м.Львова протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Відповідно до ч.6 ст.376 КПК України копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.

Суддя ОСОБА_1