Ухвала від 17.06.2025 по справі 951/357/25

Справа № 951/357/25

Провадження №1-кп/951/45/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2025 року селище Козова

Козівський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

представника потерпілого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025211050000148 від 13.05.2025 про обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянки України, уродженки с. Геленки Козівського району Тернопільської області, що зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою спеціальною освітою, пенсіонерки, не депутата, раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.197-1Кримінального кодексуУкраїни (далі КК України),

ВСТАНОВИВ:

Досудовим розслідуваннямвстановлено,що рішеннямТернопільської обласноїради від18.03.1994 «Про внесення змін і доповнень до мережі територій та об`єктів природно-заповідного фонду й затвердження списку дикорослих рідкісних, реліктових, ендемічних рослин області, що підлягають особливій охороні», оголошено іхтіологічний заказник місцевого значення «Козівський», який розташований на території Козівського району Тернопільської області селище Козова, вул. Надрічна 2, в адміністративних межах Козівської селищної ради.

Рішенням Тернопільської обласної ради № 238 від 27.04.2001 «Про уточнення площ територій та об`єктів природно-заповідного фонду Тернопільської області», затверджено фактичну площу заказника 2,42 га.

Державним Управлінням охорони навколишнього природного середовища в Тернопільській області 26.11.2010 прийнято охоронне зобов`язання щодо іхтіологічного заказника місцевого значення «Козівський» площею 2,42 га, яке зареєстровано за №08-24.

Статтею 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» від 16.06.1992 №2456-ХІІ визначено, що до природно-заповідного фонду України належать природні території та об`єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища.

Заказники, пам`ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва залежно від їх екологічної і наукової, історико-культурної цінності, можуть бути загальнодержавного або місцевого значення.

Відповідно до статті 7 цього ж Закону, землями природно-заповідного фонду є ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

За змістом статті 150 Земельного кодексу України, землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, землі історико-культурного призначення відносяться до особливо цінних земель.

Згідно зі статтями 39, 40 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» охоронні зони встановлюються навколо земель природно-заповідного фонду.

Відповідно до інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, іхтіологічний заказник місцевого значення «Козівський» розташований в межах земельної ділянки із кадастровим номером 6123055100:02:002:1319 комунальної форми власності.

Так, на початку квітня 2025 року, більш точної дати та часу в ході досудового розслідування не встановлено, у ОСОБА_4 , яка знаходилась за місцем свого проживання за адресою: по АДРЕСА_1 , виник злочинний умисел, спрямований на самовільне зайняття частини земельної ділянки особливо цінних земель - іхтіологічного заказника місцевого значення «Козівський» площею 2,42 га, територія якого, зокрема, перебуває під охороною Козівської селищної ради та розташований у межах земельної ділянки з кадастровим номером 6123055100:02:002:1319, за адресою: вул. Надрічна 2 селище Козова Тернопільського району Тернопільської області.

Реалізуючи свій злочинний умисел, на початку квітня 2025 року, більш точної дати та часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_4 усвідомлюючи відсутність у неї будь-яких підстав набуття речових прав на земельну ділянку та її використання, в порушення вимог нормативно-правових актів: охоронного зобов`язання Державного Управління охорони навколишнього природного середовища в Тернопільській області №08-24 від 26.11.2010; Закону України «Про природно-заповідний фонд України» від 16.06.1992; Земельного кодексу України, шляхом розорювання та висаджуванням сільськогосподарських культур здійснила самовільне зайняття частини земельної ділянки природно-заповідного фонду України площею 0,0233 га, яка віднесена до особливо цінних земель- іхтіологічного заказника місцевого значення «Козівський», що знаходиться у межах земельної ділянки з кадастровим номером 6123055100:02:002:1319, за адресою: вул. Надрічна 2 селище Козова Тернопільського району Тернопільської області.

У такий спосіб, своїми діями ОСОБА_4 самовільно, за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про передачу у власність або надання у користування (оренду), зайняла вказану частину земельної ділянки - іхтіологічного заказника місцевого значення «Козівський», що відноситься до особливо цінних земель, внаслідок чого Козівській селищній раді Тернопільського району Тернопільської області завдано матеріальну шкоду на суму 1202 гривні.

За таких обставин, ОСОБА_4 своїми діями, які виразились у самовільному зайнятті земельної ділянки особливо цінних земель, вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 197-1 КК України.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 подала письмове клопотання, у якому покликаючись на те, що вона вперше притягається до кримінальної відповідальності, щиро розкаюється у вчиненому, добровільно відшкодувала завдану державі матеріальну шкоду внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки в сумі 1202 гривні, а також звільнила самовільно зайняту земельну ділянку, просила звільнити її від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 197-1 КК України, на підставі ст. 48 КК України, а кримінальне провадження відносно неї закрити.

Прокурор ОСОБА_3 в підготовчому судовому засіданні не заперечувала проти задоволення клопотання обвинуваченої про закриття кримінального провадження, вважає доведеним той факт, що кримінальне діяння, внаслідок зміни обстановки, втратило суспільну небезпечність, земельна ділянка повернута в попередній стан, завдана матеріальна шкода відшкодована ОСОБА_4 у повному обсязі, а тому є підстави для застосування ст.48КК України для звільнення особи від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження.

Представник потерпілого ОСОБА_5 у підготовчому судовому засіданні проти звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження не заперечувала, підтвердила, що обвинувачена повністю відшкодувала заподіяну шкоду та земельна ділянка повернута в попередній стан.

Суд, заслухавши думку сторін кримінального провадження з приводу поданого клопотання, ознайомившись із наданими матеріалами, дійшов переконання про наявність підстав для закриття кримінального провадження із таких мотивів.

Як визначено п.2 ч.3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених п.п. 5-8, 10 ч.1 або ч.2 ст. 284 цього Кодексу.

За правилами п. 1 ч. 2 ст.284КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 286 КПК України, звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом. Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Відповідно до ч. 3 ст. 288 КПК України, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених Законом України про кримінальну відповідальність.

За змістом ст. 44 КК України, особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.

Так, згідно з положеннями ст. 48 КК України, особу, яка вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.

Пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» від 23 грудня 2005 № 1 визначено, що для застосування ст.48КК України необхідно встановити, що після вчинення певного злочину обстановка змінилася таким чином, що вчинене діяння вже не є суспільно небезпечним. Особу можна визнати такою, що перестала бути суспільно небезпечною, у разі, коли вона сама або обстановка навколо неї зазнала таких змін, що унеможливлюють вчинення нею нового злочину.

Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 (справа № 613/1202/17), необхідною підставою звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст.48 КК України є встановлення того, що протягом певного часу обстановка, яка оточувала особу на момент вчинення кримінального правопорушення, змінилась таким чином, що позитивно впливає на неї і робить маловірогідним вчинення даною особою нового тотожного або однорідного кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 197-1 КК України, класифікується як нетяжкий злочин та згідно з приміткою до ст. 45 КК України не є корупційним кримінальним правопорушенням або кримінальним правопорушенням, пов`язаним з корупцією, порушенням правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

При вирішенні клопотання обвинуваченої, суд враховує відомості квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 2 від 09.06.2025, згідно з якою ОСОБА_4 здійснила переказ грошових коштів у сумі 1202 гривні в користь Козівської селищної ради.

Згідно з довідкою Козівської селищної ради від 16.06.2025 №01-1225/02-16 ОСОБА_4 звільнила самовільно зайняту нею частину земельної ділянки площею 0,0233 га, кадастровий номер 6123055100:02:002:1319, яка належить Козівській селищній раді, на даний час ОСОБА_4 припинила здійснювати обробіток вищевказаної ділянки та привела її в попередній стан.

З огляду на викладене та враховуючи, що обвинувачена ОСОБА_4 є особою похилого віку, вперше вчинила нетяжкий злочин, який не відноситься до корупційних кримінальних правопорушень або кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, щиро розкаялася у вчиненому, добровільно відшкодувала завдані державі збитки внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки в сумі 1202 гривні, а також звільнила самовільно зайняту земельну ділянку, привівши її у попередній стан, суд дійшов висновку про наявність підстав для звільнення обвинуваченої ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.197-1 КК України, на підставі ст. 48 КК України, у зв`язку із зміною обстановки.

Керуючись п.1 ч.2 ст. 284, п.2 ч.3 ст. 314, п.3 ч.1 ст. 392, п.2 ч.2 ст. 395, ч.1 ст.477 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_4 про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із зміною обстановки та закриття кримінального провадження за №12025211050000148 від 13.05.2025 задовольнити.

Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, на підставі ст. 48 КК України, у зв`язку із зміною обстановки.

Кримінальне провадження №12025211050000148 від 13.05.2025 про обвинувачення ОСОБА_4 закрити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Тернопільського апеляційного суду через Козівський районний суд Тернопільської області протягом семи днів із дня її оголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_1