Постанова від 04.06.2025 по справі 914/1562/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2025 р. Справа №914/1562/24

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Якімець Г.Г.,

секретар судового засідання Бабій М.М.

явка учасників справи:

від позивача: Левицька О.А.;

від відповідача: Зіновкіна О.П.,

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кавер Енерджі Плюс" б/н від 11.03.2025,

на рішення Господарського суду Львівської області від 22.01.2025, суддя Кітаєва С.Б., м. Львів, повний текст рішення складено 17.02.2025

у справі №914/1562/24

за позовом акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Кавер Енерджі Плюс"

про стягнення 567 395,12 грн. пені

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог позивача

18.06.2024 акціонерне товариство «Українська залізниця» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Кавер Енерджі Плюс» про стягнення 567395,12 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за результатами проведення відкритих торгів в електронній системі публічних закупівель Prozorro між акціонерним товариством «Українська залізниця» (позивачем) та ТОВ «Кавер Енерджі Плюс» (відповідачем) 04.08.2023 було укладено договір № Л/Е-23646/НЮ на виконання робіт з реконструкції ВРУ-110 кВ на ПС «Лавочне-Т» відповідно до робочого проєкту «Реконструкція ВРУ-110 кВ на ПС 110/35/10 кВ «Лавочне -Т». Відповідно до умов договору, підрядник зобов`язувався виконати роботи протягом 91 дня з дати отримання заявки від замовника.

Заявка на виконання робіт була направлена замовником 31.08.2023, отже кінцевим строком виконання робіт відповідно до договору є 30.11.2023. Проте, відповідач порушив строк виконання зобов`язань, завершив виконання робіт лише 29.12.2023, що підтверджується довідкою за формою КБ-3 на суму 19 565 349,07 грн. з ПДВ.

У зв`язку з порушенням строків виконання робіт, позивачем нараховано пеню за період прострочення (01.12.2023 - 29.12.2023) у розмірі 567 395,12 грн. відповідно до п. 11.2 договору (0,1% від вартості невиконаних у строк робіт за кожен день прострочення). Претензія про добровільну сплату вказаної суми залишена відповідачем без задоволення, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про примусове стягнення пені.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 22.01.2025 позов задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Кавер Енерджі Плюс" на користь акціонерного товариства "Українська залізниця" 567 395,12 грн. пені, 6 808,74 грн. судового збору.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов`язання за договором будівельного підряду №Л/Е-23646/НЮ від 04.08.2023, укладеним за результатами відкритих торгів у системі Prozorro, порушив встановлений строк виконання робіт.

Відповідно до умов договору, підрядник мав завершити роботи протягом 91 дня з моменту отримання заявки замовника, тобто до 30.11.2023. Проте фактично роботи були виконані лише 29.12.2023, що підтверджує факт прострочення.

Доводи відповідача щодо наявності об`єктивних перешкод у вигляді затримок постачання, необхідності зняття напруги та пошкодження кабельних лотків, суд визнав безпідставними, оскільки за умовами договору відповідальність за повне та своєчасне виконання робіт покладалась саме на підрядника. При цьому відповідач мав можливість залучати субпідрядників, однак таких заходів не вживав.

Суд зазначив, що ризики здійснення господарської діяльності, включаючи форс-мажорні обставини та затримки на кордоні для своєчасного, отримання товарів покладаються на відповідача. Укладення договору відбулося в умовах повномасштабної війни, і відповідач, погодившись із його умовами, прийняв на себе відповідні ризики та обов`язки.

Таким чином, порушення строків виконання договору з боку підрядника є доведеним. Суд визнав обґрунтованими вимоги замовника про стягнення пені у розмірі 0,1% за кожен день прострочення у загальній сумі 567 395,12 грн за період з 01.12.2023 по 29.12.2023. Розрахунок пені суд визнав арифметично правильним, а відповідач не надав контррозрахунку.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та заперечення позивача.

12.03.2025 до Західного апеляційного господарського суду через систему "Електронний суд" надійшла апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Кавер Енерджі Плюс" б/н від 11.03.2025 на рішення Господарського суду Львівської області від 22.01.2025 у справі №914/1562/24.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що:

- виконання робіт у строк було неможливим через відмову позивача зняти напругу понад 1000 Вт, що унеможливило безпечне проведення електромонтажних робіт, попри завчасні звернення відповідача, які суд безпідставно не врахував;

- порушення строків виконання договору сталося через несвоєчасне постачання устаткування постачальниками, що не залежало від волі відповідача, який завчасно вжив усіх необхідних заходів для своєчасного виконання зобов`язань;

- пошкоджені кабельні лотки, які не входили до об`єкта реконструкції за проєктом, мали бути замінені позивачем, про що відповідач завчасно повідомив, однак суд без належного аналізу технічної документації необґрунтовано поклав відповідальність за їх заміну на відповідача (факт виконання робіт із заміни зруйнованих кабельних лотків відповідач не заперечує);

- суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у зменшенні розміру пені за договором, не врахувавши ступінь виконання зобов`язань, фінансовий стан сторін та інші об`єктивні обставини.

Апелянт просить зменшити суму пені на 80 %, а рішення суду першої інстанції скасувати у зв`язку з тим, що таке прийняте з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права та неповним з`ясуванням обставин справи, що мають значення для справи.

АТ "Українська залізниця" подало відзив на апеляційну скаргу б/н від 20.05.2025 (вх. № ЗАГС 01-04/3982/25 від 21.05.2025), в якому заперечило доводи апелянта, просило суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду Львівської області від 22.01.2025 у справі №914/1562/24 залишити без змін.

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2025 справу №914/1562/24 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бойко С.М., суддів Бонк Т.Б., Якімець Г.Г.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 17.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Кавер Енерджі Плюс" б/н від 11.03.2025 на рішення Господарського суду Львівської області від 22.01.2025 у справі №914/1562/24.

Ухвалою від 08.04.2025 призначено справу №914/1562/24 до розгляду у судовому засіданні на 21.05.2025.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 21.05.2025 розгляд справи відкладено на 04.06.2025.

У судове засідання 04.06.2025 з`явились представники сторін.

Представник відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Кавер Енерджі Плюс" підтримав вимоги апеляційної скарги, навів доводи аналогічні викладеним у ній, просив її задоволити.

Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. При цьому наводив доводи, аналогічні викладеним у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції

04.08.2023 за результатами проведення відкритих торгів в електронній системі публічних закупівель Prozorro (https://prozorro.gov.ua) між акціонерним товариством «Українська залізниця» (надалі - замовник, позивач) і товариством з обмеженою відповідальністю «Кавер Енерджі Плюс» (надалі - підрядник, відповідач) укладено договір №Л/Е-23646/НЮ (далі-Договір). Відповідно до п.1.1 Договору, замовник доручає, а підрядник зобов`язується виконати роботи з реконструкції ВРУ-110 КВ на ПС "Лавочне-Т" (далі- роботи) відповідно до робочого проєкту "Реконструкція ВРУ-110кВ на ПС 110/35/10 кВ "Лавочне-Т", яка розташована на території с. Лавочне, Славської селищної ради, Стрийського району, Львівської області для приєднання Сколівської вітрової електростанції потужністю 40 МВт", а замовник зобов`язаний прийняти виконані роботи та оплатити підряднику їх вартість у відповідності до умов Договору.

Згідно п. 3.1. Договору, сума Договору визначається Договірною ціною (Додаток 1), яка є невід`ємною частиною договору і становить 19 711 800,00 грн. з ПДВ, з яких ПДВ становить: 3 285 300,00 грн., відповідно сума без ПДВ становить 16 426 500,00 грн.

Відповідно до п.4.1. Договору, підрядник зобов`язується виконати роботи протягом 91 (дев`яносто одного) дня з дати отримання заявки від замовника.

За умовами у п.4.2 Договору, виконання робіт проводиться протягом строку дії Договору тільки на підставі наданої заявки замовника, яка вважається дозволом на виконання робіт та є підтвердженням готовності замовника до приймання робіт.

Зі сторони замовника заявка підписується з урахуванням вимог Статуту замовника щонайменше двома такими уповноваженими особами:

- директором виконавчим регіональної філії "Львівська залізниця" (особою, що виконує його обов`язки);

- першим заступником директора виконавчого регіональної філії "Львівська залізниця"( особою, що виконує його обов`язки);

- заступником директора виконавчого регіональної філії "Львівська залізниця" (особою, що виконує його обов`язки);

- головним інженером регіональної філії "Львівська залізниця" (особою, що виконує його обов`язки).

Замовник не несе відповідальності та обов`язку оплати за виконані роботи за заявкою, що підписана іншими особами, ніж тими, що визначені у п.4.2. цього Договору. (п.4.3. Договору).

Відповідно до п. 4.4. Договору, заявка замовника направляється з електронної адреси замовника eteh@railway.lviv.ua на електронну адресу підрядника info@coverenergyplus.com.ua, за двома електронними підписами уповноважених осіб, визначених в п. 4.2 цього Договору. Датою подання заявки відповідно до п.4.2. вважається дата відправлення її на електронну адресу підрядника.

Датою початку виконання робіт вважається дата отримання підрядником заявки замовника. Датою завершення виконання робіт вважається дата їх прийняття замовником шляхом підписання Акта завершення робіт по об`єкту. ( п.4.5. Договору).

Підрядник може виконати роботи достроково (з дотриманням технології виконання робіт) тільки за згодою замовника (п.4.6 Договору).

Відповідно до п.5.2. Договору, замовник здійснює розрахунки після прийняття виконаних робіт на підставі підписаних Актів приймання виконаних будівельних робіт типової форми КБ-2в та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати типової форми КБ-3 на 45-тий календарний день з дати реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування підрядником у Єдиному реєстрі податкових накладних. У випадку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування підрядника розрахунки здійснюються на 45-тий календарний день з дати отримання замовником від підрядника копії рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Відповідно до п.6.7. Договору, підрядник зобов`язаний до початку виконання робіт протягом 3 (трьох) робочих днів з дати отримання заявки на електронну адресу від замовника отримати проєктну документацію, перевірити її комплектність та відповідність установленим вимогам. У разі виявленні невідповідності проєктної документації установленим вимогам. Підрядник повідомляє про це замовника.

Замовник зобов`язаний до початку робіт передати підряднику місце проведення робіт, забезпечити можливість вільного і безперешкодного доступу до місця виконання робіт працівниками підрядника за адресою: Львівська область. ( п.7.1. Договору).

Відповідно до п.8.1. Договору, забезпечення матеріалами та устаткуванням (обладнанням), необхідними для виконання робіт за Договором, підрядник здійснює самостійно.

Організація виконання робіт підрядником повинна відповідати проєктно-технологічній документації (проєкт організації будівництва та проєкт виконання робіт), склад і зміст якої визначається нормативними документами ( п.9.1. Договору).

Підрядник у порядку, визначеному нормативними документами та Договором, веде і передає замовнику після завершення робіт документи про виконання умов Договору (п.9.4. Договору).

Відповідно до п.10.1.1. Договору, підрядник зобов`язаний виконати роботи у встановлені Договором терміни відповідно до вимог проєктної документації та нормативно-технічної документації.

Підрядник несе відповідальність за техніку безпеки та охорону праці його працівників, забезпечує комплекс заходів з охорони праці для безпечного виконання робіт (п.10.1.2. Договору).

Відповідно до п.11.1. Договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором, сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим Договором.

Згідно п.11.2.Договору, за порушення термінів виконання робіт, визначеного п.4.1 Договору, підрядник сплачує пеню в розмірі 0,1% (нуль цілих одна десята) від вартості своєчасно не виконаних робіт в повному обсязі за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% (сім) від вартості своєчасно не виконаних в повному обсязі робіт.

Договір набирає чинності з моменту його підписання двома сторонами та діє до 31.12.2023, а в частині розрахунків-до їх повного здійснення (п.15.1. Договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.

До договору сторонами було підписано додаток №1-Договірна ціна.

Як вбачається з матеріалів справи, АТ "Українська залізниця", на виконання п. 4.2. та п.4.4. Договору, 31.08.2023 зі своєї електронної адреси надіслала на електронну адресу відповідача заявку з реконструкції ВРУ-110 КВ на ПС "Лавочне-Т", за умовами якого датою початку виконання робіт вважається дата отримання підрядником заявки замовника, і з цього часу слід розраховувати строк виконання робіт за договором.

Отже, строк на виконання робіт підрядником (відповідачем) відповідно до п.4.1. за змістом якого підрядник зобов`язується виконати роботи протягом 91 (дев`яносто одного) дня з дати отримання заявки від замовника, завершився 30.11.2023.

Проте роботи виконані з порушенням встановленого терміну, а саме: період прострочення з 01.12.2023 до 29.12.2023.

Позивачем на адресу відповідача надіслано претензію №Е-6/1/2023 від 28.02.2024, у якій просив сплатити впродовж місячного строку з дня отримання цієї претензії на користь АТ "Українська залізниця" пеню в сумі 567 395,12 грн.

Відповідач у відповідь на претензію позивача надав лист №94 від 29.03.2024, у якому зазначив, що з метою дотримання безпечного виконання будівельних, електромонтажних та пусконалагоджувальних робіт в діючих електроустановках напругою понад 1000 В, підрядник надавав замовнику заявки на зняття напруги на що замовником повідомлялось про відмову.

Підставами для зменшення розміру пені на 80 відсотків апелянт зазначає, що дії самого замовника(позивача) сприяли порушенню термінів завершення робіт за договором, проте апеляційний суд не погоджується з цими доводами.

Так апелянт покликається на те, що при обстеженні будівельного майданчика, що був переданий замовником для виконання робіт було виявлено пошкоджені, а в деяких місцях повністю зруйновані кабельні лотки. Станом на 28.11.2023 замовник не усунув виявлені зауваження, а саме не провів заміни вказаних кабельних лотків. Проте апелянт на надав доказів, що ці роботи відповідач не мав виконувати і що вони не входять в технологічний процес за цим договором. Окрім того позивачем виконання цих робіт були оплачені відповідачу, в межах договору про публічні закупки.

Окрім того, відповідач посилається й на те, що при виконанні робіт використовувалось устаткування, у тому числі іноземного виробництва, а саме трансформаторів струму СА-12 країна виробник Іспанія та лічильники SL7000 країна виробник Франція. Поставка даного обладнання була запланована на першу декаду листопада 2023 року. Однак, 23.11.2023 та 28.11.2023 було отримано листи від постачальників устаткування про затримку в постачанні у зв`язку із ситуацією на кордоні ЄС Україна, про що було повідомлено замовника( Лист №207 від 28.11.2023 року). Ці доводи апелянта суд оцінює критично, оскільки обов`язок щодо виконання робіт за договором, їх планування та забезпечення необхідним устаткуванням перебувало в його віданні, а договором не було визначено цього обов`язку за замовником.

Норми права та висновки, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови.

За ч.1 ст.509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статей 610, 611, 612 ЦК України невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язання є неустойка (частина перша статті 546 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею), за статтею 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 ЦК України).

При цьому за приписами частини першої статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

На відміну від положень ЦК України, які штраф та пеню визначають як види неустойки в залежності від правил обчислення (частини друга та третя статті 549 цього Кодексу), а неустойку і як вид забезпечення виконання зобов`язання, і як правовий наслідок порушення зобов`язань, встановлених законом або договором, положення ГК України визначають неустойку, штраф та пеню як господарські санкції у вигляді грошової суми - штрафні санкції, суму яких учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Сплату неустойки як один із видів забезпечення виконання зобов`язання, встановлених договором або законом, та як один із встановлених договором або законом правових наслідків порушення зобов`язання передбачено нормами ЦК України (пункт 3 частини першої статті 611 цього Кодексу).

Поширене застосування неустойки саме з метою забезпечення договірних зобов`язань обумовлено насамперед тим, що неустойка є зручним інструментом спрощеної компенсації втрат кредитора, викликаних невиконанням або неналежаним виконанням боржником своїх зобов`язань.

Неустойка як господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань започатковує визначеність у правовідносинах за зобов`язаннями, а саме - відповідальність має настати щонайменше в межах неустойки. Тобто неустойка підсилює дію засобів цивільно-правової відповідальності, робить їх достатньо визначеними, перетворюючи в необхідний, так би мовити, невідворотній наслідок правопорушення.

Отже неустойка стає оперативним засобом реагування у разі порушення або неналежного виконання зобов`язання, яким можна скористатись як тільки було порушено зобов`язання, не чекаючи викликаних ним негативних наслідків.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та як міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Поряд з цим ГК України, також як і ЦК України, передбачає, що неустойка встановлюється договором або законом.

Тобто неустойка має договірний (добровільний) характер, що встановлюється за ініціативою сторін зобов`язання; а також імперативний характер (встановлений законом), тобто договірно-обов`язковий, умови про яку включаються в договір через підпорядкування імперативним вимогам правової норми.

У цьому випадку у п.11.2 Договору, за порушення термінів виконання робіт, визначеного п.4.1 Договору, підрядник сплачує пеню в розмірі 0,1% від вартості своєчасно не виконаних робіт в повному обсязі за кожен день прострочення.

У позовній заяві позивач на підставі п.11.2 договору просив стягнути з відповідача на його користь 567 395,12 грн. пені у розмірі 0,1% за 29 днів прострочення виконання робіт (за період з 01.12.2023 по 29.12.2023) від вартості визначеної відповідно до довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3) від 29.12.2023, де сума яких становить 19 565 349,07 грн.

Як встановлено судами нарахування позивачем пені є арифметично правильними та відповідає умовам договору.

Суд першої інстанції визнав обґрунтованими вимоги замовника про стягнення пені у розмірі 0,1% за кожен день прострочення у загальній сумі 567 395,12 грн за період з 01.12.2023 по 29.12.2023.

Колегія суддів апеляційної інстанції частково погоджується з висновком суду першої інстанції, проте з урахуванням фактичних обставин справи, поведінки сторін та принципів розумності, добросовісності та справедливості наявні підстави для зменшення суми пені на 50%.

Згідно з частиною першою статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За частиною другою статті 233 ГК України якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічні положення також містить частина третя статті 551 ЦК України, положення якої України надають суду право зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.

Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21).

Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2023 у справі №199/3152/20)

Статтею 3 ЦК України регламентовано загальні засади цивільного законодавства, якими, згідно з пунктами 3, 6 частини першої цієї статті ЦК України, є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.

Добросовісність є не тільки однією з основоположних засад цивільного законодавства, а також імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.

Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20.

Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу також розумності, добросовісності та справедливості.

А тому, в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності, може бути застосований також закріплений законодавцем в статті 3 ЦК України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) і як норма прямої дії, і як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За ч. 2 ст. 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).

Згідно з ч. ч. 1,2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Отже, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним.

У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).

При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18).

У вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.

Крім цього категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в статті 551 ЦК України та в статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником (висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 916/878/20).

Апеляційний суд звертає увагу на те, що зменшення розміру пені на 80% фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін (правова позиція Верховного Суду в постановах від 04.02.2020 у справі №918/116/19 (пункт 8.15), від 15.06.2022 у справі №922/2141/21, від 05.04.2023 у справі №910/18718/21 тощо).

При цьому законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати.

Поряд з цим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов`язання з вини кредитора - стаття 616 ЦК України, тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі.

Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.

Також, у п.7.42 п.7.45 постанови Верховного суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 викладено такі правові висновки щодо зменшення розміру неустойки:

«Чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір (пункт 7.14); і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер (пункти 7.25-7.30).

А тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.

Таким чином, в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 ГК України і частині третій статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.

Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі №914/3231/16, від 10.08.2023 у справі №910/8725/22, від 26.09.2023 у справі №910/22026/21, від 02.11.2023 у справі №910/13000/22, від 07.11.2023 у справі №924/215/23, від 09.11.2023 у справі №902/919/22).

У зв`язку з викладеним апеляційний cуд зазначає, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до встановлених обставин підрядні роботи виконуються за матеріалами та засобами підрядника. Оплата за ці роботи мала бути здійснена після підписання сторонами Актів приймання виконаних будівельних робіт типової форми КБ-2в та Довідки про вартість виконаних робіт і витрат типової форми КБ-3, як передбачено пунктом 5.2 Договору. Замовник не зазнав матеріальних збитків у зв`язку з простроченням терміну виконання робіт підрядником, встановленого договором. Крім того, прострочення не є значним і становить лише 29 днів, що враховано апеляційним судом.

Відповідно до положення п. 7.1 договору на замовника покладено обов`язок забезпечити можливість вільного доступу до об`єкта.

Таке зобов`язання не було виконане належним чином, що вплинуло на строки виконання робіт відповідачем.

Як було встановлено, відповідач хоча й допустив порушення строків виконання зобов`язань за договором, проте вживав заходів для мінімізації негативних наслідків такого порушення. Зокрема, відповідач повідомляв про те, що роботи пов`язані з необхідністю відключення від напруги 1000Вт і за необхідності звертався до позивача із запитами (від 17.11.2023 №195/1, 22.11.2023 №199/1, 28.11.2023 №209/1), докази є наявні в матеріалах справи. Час узгодження відключення напруги теж вплинули на своєчасність виконання робіт за договором.

Відповідач передбачаючи обставини, що можуть вплинути на своєчасність виконання робіт інформував замовника та пропонував відтермінувати строк завершення робіт, а саме листами від 28.11.2023 №207 та від 29.12.2023 №246, проте пропозиції залишилися без належної реакції з боку позивача. Ці дії свідчать про належну комунікацію відповідача та дотримання принципів добросовісності у виконанні договірних зобов`язань.

Окрім того проведення робіт за договором пов`язані із виконанням під час повітряних тривог, і зобов`язували підрядника призупиняти роботи і дані обставини є очевидними для збереження безпеки працівників під час оголошення в Україні воєнного стану. Зокрема, протягом періоду проведення робіт зафіксовано 11 повітряних тривог у Львівській області загальною тривалістю понад 19 годин, що разом із часом на евакуацію персоналу порушило безперервність будівельно-монтажного процесу. Вплив цих факторів на виробничий графік підтверджується календарним графіком, наданим відповідачем, і визнається судом як об`єктивні причини, що подовжили строк виконання робіт за договором.

Суд апеляційної інстанції бере до уваги той факт, що, незважаючи на прострочення у 29 календарних днів, відповідач у повному обсязі виконав передбачені договором роботи з реконструкції ВРУ-110 кВ на ПС "Лавочне-Т" згідно з технічним проєктом. Виконання робіт підтверджується належним чином підписаним актом приймання-передачі, зауваження щодо якості виконаних робіт від позивача не надходили.

Позивач не зазначав, та не надав доказів, що затримка у виконанні робіт негативно вплинула та завдала збитків останньому, що враховано апеляційним судом при зменшенні розміру неустойки у вигляді пені.

Враховуючи зазначене, апеляційний суд, діючи в межах наданих процесуальних повноважень, дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, а саме - про зменшення розміру нарахованої пені за прострочення виконання зобов`язань на суму 283 697,56 грн.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що застосування пені в повному обсязі за умов встановлених обставин є надмірним, таким, що не відповідає принципам розумності та справедливості, і підлягає зменшенню у відповідній частині.

У частині доводів апеляційної скарги, які апеляційний суд відхилив та погодився з висновками суду першої інстанції, навів вище.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Рішення Господарського суду Львівської області від 22.01.2025 у справі №914/1562/24 підлягає частковому скасуванню.

Апелянтом частково спростовано доводи суду першої інстанції та обґрунтовано наявність підстав для зменшення пені.

За змістом статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові, речові та електронні докази.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Судові витрати.

Враховуючи вимоги п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір за подання апеляційної скарги підлягає розподілу пропорційно до часткового задоволення апеляційних вимог. Оскільки апеляційним судом встановлено наявність правових підстав для зменшення розміру пені відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України та ч. 1 ст. 233 ГК України, частина витрат зі сплати судового збору за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанцій покладається на позивача, інша - залишається за апелянтом.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кавер Енерджі Плюс" б/н від 11.03.2025 - задоволити частково.

Рішення Господарського суду Львівської області від 22.01.2025 у справі №914/1562/24 - скасувати частково.

Прийняти нове рішення.

Позов акціонерного товариства "Українська залізниця" до товариства з обмеженою відповідальністю "Кавер Енерджі Плюс" про стягнення 567 395,12 грн. пені задоволити частково.

Пункт 2 рішення Господарського суду Львівської області від 22.01.2025 викласти в такій редакції: «Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Кавер Енерджі Плюс" (79052, м.Львів, вул. Рудненська, 14а/1, код ЄДРПОУ 41221900) на користь акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м.Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) 283 697,56 грн. пені, 3 404,37 грн. судового збору».

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення Господарського суду Львівської області від 22.01.2025 у справі №914/1562/24 в решті залишити без змін.

Стягнути з акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м.Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Кавер Енерджі Плюс" (79052, м.Львів, вул. Рудненська, 14а/1, код ЄДРПОУ 41221900) 5 106,55 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

В решті судовий збір за подання апеляційної скарги залишити за апелянтом.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до касаційної інстанції визначені ст. 287-289 ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 13.06.2025

Головуючий суддя Бойко С. М.

Судді Бонк Т. Б.

Якімець Г.Г.