Постанова від 04.06.2025 по справі 907/192/25

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2025 р. Справа №907/192/25

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіО.С. Скрипчук

суддівН.М. КравчукО.І. Матущака,

секретар судового засідання Залуцький Д.Т.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Синергія ОІЛ» б/н від 14.03.2025 (вх. № 01-05/722/25 від 17.03.2025)

на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 04.03.2025 (повний текст ухвали складено 04.03.2025, м. Ужгород, суддя Д.Є. Мірошниченко)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецавтоінвест» за вх. № 02.3.1-02/1873/25 від 25.02.2025

про забезпечення позову

у справі № 907/192/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецавтоінвест», м. Тернопіль

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаття Асфальт», с. Мужієво Берегівського району Закарпатської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Синергія ОІЛ», м. Бровари Київської області

про визнання договорів недійсними та витребування майна.

за участю представників:

від позивача: Ю.М. Сталенний (присутній в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду)

від відповідача: не з`явився

від третьої особи: М.М. Власов

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецавтоінвест» звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаття Асфальт» про визнання недійсними:

- договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25.03.2024 б/н, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Закарпаття Асфальт» (код за ЄДРПОУ 41244302, місцезнаходження: 90260, Закарпатська область, Берегівський район, село Мужієво, вулиця Ференца Ракоці ІІ, будинок 245/2) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Синергія ОІЛ» (код за ЄДРПОУ 39688880, місцезнаходження: 07400, Київська область, Броварський район, місто Бровари, вулиця Василя Симоненка, будинок 4), посвідчений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Базир Н.М. за реєстровим № 331;

- договору купівлі-продажу комплексу будівель та споруд асфальтобетонного заводу та земельної ділянки від 25.03.2024 б/н, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Закарпаття Асфальт» (код за ЄДРПОУ 41244302, місцезнаходження: 90260, Закарпатська область, Берегівський район, село Мужієво, вулиця Ференца Ракоці ІІ, будинок 245/2) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Синергія ОІЛ» (код за ЄДРПОУ 39688880, місцезнаходження: 07400, Київська область, Броварський район, місто Бровари, вулиця Василя Симоненка, будинок 4), посвідчений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Базир Н.М. за реєстровим № 329;

- договору купівлі-продажу комплексу будівель Рокосівського асфальтобітумного заводу від 18.07.2024 б/н, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Закарпаття Асфальт" (код за ЄДРПОУ 41244302, місцезнаходження: 90260, Закарпатська область, Берегівський район, село Мужієво, вулиця Ференца Ракоці ІІ, будинок 245/2) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Синергія ОІЛ» (код за ЄДРПОУ 39688880, місцезнаходження: 07400, Київська область, Броварський район, місто Бровари, вулиця Василя Симоненка, будинок 4), посвідчений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Базир Н.М. за реєстровим № 1063 та витребування з володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Синергія ОІЛ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпаття Асфальт" об`єктів нерухомого майна, відчужених за цими договорами.

В подальшому, до Господарського суду Закарпатської області 25.02.2025 за вх. № 02.3.1-02/1873/25 через підсистему «Електронний суд» надійшла заява позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне, Товариству з обмеженою відповідальністю «Синергія ОІЛ» нерухоме майно, що набуте внаслідок укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «Закарпаття Асфальт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Синергія ОІЛ» договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25.03.2024 б/н, посвідченого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Базир Н.М. за реєстровим № 331, договору купівлі-продажу комплексу будівель та споруд асфальтобетонного заводу та земельної ділянки від 25.03.2024 б/н, посвідченого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Базир Н.М. за реєстровим № 329 та договору купівлі-продажу комплексу будівель Рокосівського асфальтобітумного заводу від 18.07.2024 б/н, посвідченого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Базир Н.М. за реєстровим № 1063, а саме на:

- земельну ділянку площею 4 га, кадастровий номер 2120486400:10:002:0094, місцерозташування якої: Закарпатська область, Берегівський район, село Мужієво, вулиця Ференца Ракоці ІІ 245/2, балансовою вартістю на момент відчуження 227 600, 00 грн без ПДВ;

- комплекс будівель та споруд асфальтобетонного заводу загальною площею 641,5 кв.м та земельної ділянки (кадастровий номер: 2122755300:05:000:0047) площею 3,0147 га, що розташовуються за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, Кольчинська територіальна громада, урочище Няроші, 6, загальною балансовою вартістю на момент відчуження 3 458 979, 40 грн без ПДВ;

- комплекс будівель Рокосівського асфальтобітумного заводу загальною площею 677,9 кв.м, що розташовується за адресою: Закарпатська область, Хустський район, село Рокосово, Промзона, б/н, балансовою вартістю на момент відчуження 1 617 880, 00 грн без ПДВ, до моменту набрання законної сили рішенням Господарського суду Закарпатської області у справі № 907/192/25.

В обгрунтування заяви про забезпечення позову, позивач зазначає, що рішенням Господарського суду Закарпатської області від 22.10.2024 у справі № 907/588/24, яке набрало законної сили у встановленому законом порядку, ухвалено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаття Асфальт» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецавтоінвест» 22 508 103,95 грн заборгованості, 1 337 536,27 грн пені, 2 331 987,16 грн 3% річних, 10 632 828,31 грн втрат від інфляції та 441 725,47 грн в повернення сплаченого судового збору.

Позивач звертає увагу суду, що у процесі примусового виконання вказаного рішення суду у справі № 907/588/24 приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області виявлено відсутність грошових коштів на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаття Асфальт», а також будь-якого рухомого чи нерухомого майна, зареєстрованого на праві власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Закарпаття Асфальт», що в свою чергу унеможливлює реалізацію виконавчого провадження ВП № 76817956.

За твердженням позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Закарпаття Асфальт» здійснило відчуження спірного нерухомого майна, яке мало у власності, на іншу пов`язану юридичну особу Товариство з обмеженою відповідальністю «Синергія ОІЛ».

Як зазначив позивач, юридичні особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Закарпаття Асфальт» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Синергія ОІЛ» є пов`язаними особами, оскільки кінцевим бенефіціарним власником обох товариств є ОСОБА_1 , та директором обох товариств є Зінченко Олександр Миколайович.

Позивач наголошує, що відповідач, який відчужив належне йому нерухоме майно на підставі оспорюваних правочинів, за наявності у нього грошового зобов`язання перед позивачем, діяв очевидно недобросовісно та зловживав правами, оскільки вчинив оспорювані правочини, які порушують майнові інтереси кредитора (позивача) і направлені на недопущення звернення стягнення, зокрема, на майно боржника.

На думку заявника, вказані обставини щодо відчуження відповідачем-1 належного йому на праві власності майна на користь іншої пов`язаної юридичної особи свідчить про фраудаторність опорюваних правочинів.

Отже, на думку позивача, ефективним, співмірним і адекватним способом забезпечення даного позову у справі № 907/192/25, зважаючи на те, що останній поданий в зв`язку із вчиненням відповідачем дій щодо ухилення від добровільного виконання рішення суду у іншій господарській справі № 907/588/24, буде накладення арешту на вище перелічене нерухоме майно та земельні ділянки, набуті Товариством з обмеженою відповідальністю «Синергія Оіл» внаслідок укладення оспорюваних договорів, до моменту набрання рішенням у справі № 907/192/25 законної сили, а також може бути єдиною гарантією захисту порушених прав позивача та гарантією виконання судового рішення у справі № 907/192/25.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 04.03.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецавтоінвест» про забезпечення позову від 25.02.2025 за вх.№ 02.3.1-02/1873/25 задоволено. Накладено арешт на наступне нерухоме майно: комплекс будівель Рокосівського асфальтнобутумного заводу, розташованого за адресою: Закарпатська область, Хустський район, село Рокосово, Промзона, б/н, загальною площею 677,9 кв.м, який належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Синергія ОІЛ» (код ЄДРПОУ 39688880), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1334170321253; земельну ділянку площею 4 га, кадастровий номер 2120486400:10:002:0094, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Берегівський район, село Мужієво, вулиця Ференца Ракоці ІІ 245/2; комплекс будівель та споруд асфальтобетонного заводу одночасно з земельною ділянкою, за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, Кольчинська територіальна громада, урочище Няроші, 6, загальною площею 641,5 кв.м, Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 698661921227 та земельну ділянку площею 3,0147 га, кадастровий номер 2122755300:05:000:0047, за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, Кольчинська територіальна громада, урочище Няроші, 6. Застосовано зустрічне забезпечення шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецавтоінвест» (46008, м. Тернопіль, вул. Шептицького Митрополита, буд. 4 А, код ЄДРПОУ 33589252) внести на депозитний рахунок Господарського суду Закарпатської області (код ЄДРПОУ 03499922; рахунок в форматі IBAN UA868201720355209001000018459; ДКСУ м. Київ; МФО 820172) грошові кошти в сумі 75 000,00 грн (сімдесят п`ять тисяч гривень 00 коп.) у десятиденний строк з дня постановлення ухвали.

Господарський суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про те, що оскільки виконання в майбутньому судового рішення у даній справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи перебуватиме у власності відповідача зазначене вище нерухоме майно, то суд погоджується з думкою заявника, що застосування заходу забезпечення позову, обраного позивачем в частині саме цього майна, безпосередньо пов`язане із предметом позову та є способом забезпечити гарантії виконання судового рішення.

Разом з тим, місцевий господарський суд виснував, що запропоновані заявником заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на вищеперелічене нерухоме майно, яке належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Синергія ОІЛ», не порушують та не обмежують права будь-яких осіб, в тому числі і третю особу, а лише встановлюють певні обмеження, наявність яких сприятиме ефективному захисту прав Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецавтоінвест» в межах одного та саме цього судового провадження без нових звернень до суду.

Не погодившись з даним рішенням суду Товариство з обмеженою відповідальністю «Синергія ОІЛ» звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 14.03.2025 (вх. № 01-05/722/25 від 17.03.2025) в якій просить ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 04.03.2025 року про забезпечення позову шляхом накладення арешту скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецавтоінвест» про забезпечення позову.

Апелянт вказує про те, що саме лише посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Скаржник зазначає про те, що позивач звертається до суд з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Таким чином, третя особа не погоджується з висновком господарського суду про наявність підстав для забезпечення позову та зазначає, що рішення суду на наслідками розгляду заявлених позивачем вимог (визнання недійсним договорів купівлі продажу) цих вимог не підлягає примусовому виконанню, незабезпечення позову в обраний позивачем спосіб не ускладнить чи не унеможливить виконання рішення суду. Потенційна реалізація рішення у даній справі полягатиме лише у визнанні оспорюваного правочину недійсним, як свідчення неможливості набуття сторонами прав та обов`язків на підставі даної угоди, без жодної вказівки про необхідність передання майна позивачеві. Тобто, задоволення позовних вимог у даній справі не наділятиме позивача правом вимоги нерухомого майна від відповідача.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецавтоінвест» подало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області без змін.

Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що апеляційна скарга є необґрунтованою та висновків місцевого господарського суду не спростовує.

У судове засідання 04.06.2025 з`явились представники позивача та третьої особи, надали пояснення.

У судове засідання 04.06.2025 представник відповідача не з`явився, через систему «Електронний суд» 04.06.2025 подав заяву про проведення судового засідання за відсутності представника.

Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає за доцільне зазначити наступне.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 у справі №914/1570/20 виснувала, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб.

Важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази.

Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначені статтею 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Виконання будь-якого судового рішення є невід` ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Європейським судом у рішенні від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції" зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.05.2004 у справі «Продан проти Молдови» Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.

Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого судового рішення, що повністю відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.

Відповідно до частини 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно із статтею 136 Господарського процесуального кодексу України обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні. Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.

Під час вирішення питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

В даній справі заявник звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Синергія ОІЛ».

Предметом позову у даній справі є визнання недійсними укладених між відповідачем та третьою особою договорів купівлі-продажу земельної ділянки від 25.03.2024 б/н, посвідченого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Базир Н.М. за реєстровим № 331; комплексу будівель та споруд асфальтобетонного заводу та земельної ділянки від 25.03.2024 б/н, посвідченого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Базир Н.М. за реєстровим № 329; комплексу будівель Рокосівського асфальтобітумного заводу від 18.07.2024 б/н, посвідченого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Базир Н.М. за реєстровим № 1063 та витребування з володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Синергія ОІЛ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаття Асфальт» об`єктів нерухомого майна, відчужених за цими договорами.

Оскільки виконання в майбутньому судового рішення у даній справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи перебуватиме у власності відповідача зазначене вище нерухоме майно, відтак застосування заходу забезпечення позову, обраного позивачем в частині саме цього майна, безпосередньо пов`язане із предметом позову та є способом забезпечити гарантії виконання судового рішення.

Верховний Суд у постанові від 09.06.2023 у справі № 37з-23 зазначав, що можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (вказана правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22).

З огляду на наведене, колегія суддів зазначає про існування взаємозв`язку між позовними вимогами та обраними заявником заходами забезпечення позову шляхом накладення арешту на таке нерухоме майно: земельну ділянку площею 4 га, кадастровий номер 2120486400:10:002:0094, яка розташована за адресою Закарпатська область, Берегівський район, село Мужієво, вулиця Ференца Ракоці ІІ 245/2; комплекс будівель та споруд асфальтобетонного заводу загальною площею 641,5 кв.м та земельної ділянки (кадастровий номер: 2122755300:05:000:0047) площею 3,0147 га, що розташовані за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, Кольчинська територіальна громада, урочище Няроші, 6; комплекс будівель Рокосівського асфальтобітумного заводу загальною площею 677,9 кв.м, розташованого за адресою: Закарпатська область, Хустський район, село Рокосово, Промзона, б/н, до моменту набрання законної сили рішенням Господарського суду Закарпатської області у справі № 907/192/25.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами місцевого господарського суд про те, що запропоновані заявником заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на вищеперелічене нерухоме майно, яке належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Синергія ОІЛ», не порушують та не обмежують права будь-яких осіб, в тому числі і третю особу, а лише встановлюють певні обмеження, наявність яких сприятиме ефективному захисту прав Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецавтоінвест» в межах одного та саме цього судового провадження без нових звернень до суду.

При цьому, такі заходи забезпечення позову як накладення арешту на спірне нерухоме майно також не є перешкодою у здійсненні Товариством з обмеженою відповідальністю «Синергія ОІЛ» господарської діяльності та не обумовлюють настання для останнього негативних наслідків матеріального або нематеріального характеру від вжиття судом таких заходів забезпечення позову. В той час вжиття цих заходів забезпечення позову забезпечить існування становища учасників судового спору (балансу інтересів сторін) до остаточного вирішення питання щодо наявності або ж відсутності ознак фраудаторності оспорюваних позивачем правочинів (як можливої підстави для визнання його недійсним), за яким відповідачем і було відчужено зазначене нерухоме майно, що, у свою чергу, узгоджується із критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності.

Відтак, з урахуванням приписів статей 136, 137 ГПК України, місцевий суд дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецавтоінвест» про забезпечення позову.

Разом з тим, з метою забезпечення збалансованості інтересів учасників спору, місцевий суд правомірно застосував захід зустрічного забезпечення шляхом зобов`язання позивача внести на депозитний рахунок суду грошові кошти в розмірі 75 000,00 грн, що є пропорційним застосованому судом заходу забезпечення позову та ймовірним, у зв`язку з цим, негативним наслідкам для учасників даної справи чи інших осіб, чиї права або охоронювані законом.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу ухвали Господарського суду Закарпатської області від 04.03.2025 у справі №907/192/25.

За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

З огляду на вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ :

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Синергія ОІЛ» б/н від 14.03.2025 (вх. № 01-05/722/25 від 17.03.2025) залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 04.03.2025 у справі № 907/192/25 залишити без змін

3. Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.

4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Головуючий суддя О.С. Скрипчук

СуддяН.М. Кравчук

Суддя О.І. Матущак