Постанова від 11.06.2025 по справі 910/9432/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2025 р. Справа№ 910/9432/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

за участю секретаря судового засідання Бенчук О.О.

представники:

від позивача: Пилипчук І.І.

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аструм Холд"

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2024 (повний текст рішення складено та підписано 11.11.2024)

у справі № 910/9432/24 (суддя Гулевець О.В.)

за позовом Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аструм Холд"

про стягнення 5 411 018,28 грн,

ВСТАНОВИВ:

Київська міська рада (позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аструм Холд" (відповідача) про стягнення безпідставно збережених коштів, у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 5,0747 га з кадастровим номером 8000000000:72:213:0003 (місце розташування: м. Київ, вул. Миколи Амосова, 9), у сумі 5 411 018,28 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилався на те, що відповідач не сплачує орендну плату за користування земельною ділянкою площею 5,0747 га з кадастровим номером 8000000000:72:213:0003, яка знаходиться за адресою: вул. Амосова Миколи, 9 у Солом`янському районі м. Києва, з моменту набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, що розташований на вказаній вище земельній ділянці, а тому позивач звернувся до суду першої інстанції з позовною вимогою про стягнення з відповідача на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 01.01.2023 по 04.06.2024.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.10.2024 у справі № 910/9432/24 позовні вимоги задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аструм Холд" на користь Київської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі 5 411 018,28 грн та судовий збір у сумі 64 932,22 грн.

Приймаючи судове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що загальний розмір 5 411 018,28 грн є правомірним та підтверджений належними доказами, які наявні в матеріалах справи.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Аструм Холд" звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2024 у справі № 910/9432/24, та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач після набуття права власності на єдиний майновий комплекс, нежитлове приміщення, загальною площею 13 341,5 кв.м., яке розташоване за адресою: місто Київ, вулиця Миколи Амосова, будинок 9, здійснив всі передбачені законодавством дії для оформлення права користування спірною земельною ділянкою, тобто на переконання відповідача, у нього відсутні елементи складу правопорушення, та відсутня вина у спричиненні збитків.

З огляду на викладене, відповідач вважає, що у нього відсутні правові підстави сплати орендної плати за користування земельною ділянкою площею 5,0747 га з кадастровим номером 8000000000:72:213:0003 по вулиці Миколи Амосова, 9 у місті Києві з 05.11.2021 до укладення договору оренди земельної ділянки.

Поряд з цим, відповідач зазначає, що позивачем у позові не було обґрунтовано, на якій підставі розраховано розмір заявлених ним вимог, як і не доведено бездіяльність відповідача в оформленні договору оренди земельної ділянки.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить суд апеляційної інстанції рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування судового рішення є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки відповідач як власник об`єкта нерухомого майна користувався спірною земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщено, за відсутності оформленого згідно до вимог чинного законодавства права користування цією земельною ділянкою та не сплачував орендну плату.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.01.2025, справу № 910/9432/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Аструм Холд" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2024 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Аструм Холд" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2024 у справі № 910/9432/24, колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів: Тищенко А.І., Михальської Ю.Б.; розгляд апеляційної скарги призначено на 19.02.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2025 розгляд справи № 910/9432/24 відкладено на 12.03.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2025 розгляд справи № 910/9432/24 відкладено на 23.04.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2025 задоволено клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи. Розгляд справи № 910/9432/24 відкладено на 11.06.2025.

В судове засідання, яке відбулося 11.06.2025, з`явився представник позивача, який заперечував проти доводів апеляційної скарги.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, а саме шляхом направлення процесуального документу в електронний кабінет Товариства з обмеженою відповідальністю "Аструм Холд" в підсистемі "Електронний суд", що в свою чергу, підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою про доставку електронного документа (ухвали суду від 23.04.2025).

Враховуючи, що явка представника відповідача у судове засідання судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за наявними матеріалами та за відсутності представника відповідача.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

Відповідно до інформаційної довідки № 386517086 від 11.07.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру права власності на нерухоме майно, 23.04.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Брагіною Н.В. на підставі договору № 368 купівлі-продажу єдиного майнового комплексу від 23.04.2021 проведено державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Аструм Холд" (відповідачем) на Єдиний майновий комплекс (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 381602880000), загальною площею 13 341,5 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, вул. Амосова Миколи, буд. 9.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0001139672022 від 24.10.2022, 04.11.2021 здійснена державна реєстрація земельної ділянки на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для експлуатації та обслуговування майнового комплексу за адресою: м. Київ, Солом`янський район, вул. Амосова Миколи, 9, розробленого Товариством з обмеженою відповідальністю "Земпроект-Груп".

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку вiд 24.10.2022 № HB-0001139672022 земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:72:213:0003, розташована за адресою: м. Київ, Солом`янський р-н, вул. Миколи Амосова, 9, зареєстрована 04.11.2021, її площа складає 5,0747 га.

Звертаючись до суду першої інстанції з даним позовом, позивач посилався на те, що об`єкт нерухомого майна, а саме: Єдиний майновий комплекс (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 381602880000), який належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Аструм Холд", знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:72:213:0003.

Водночас, позивач зазначив, що речові права відповідача на земельну ділянку площею 5,0747 га з кадастровим номером 8000000000:72:213:0003 на вул. Амосова Миколи, 9 у Солом`янському районі м. Києва не зареєстровані.

Поряд з цим, позивач вказав, що відповідач набувши в 2021 році у власність нерухоме майно, право власності або користування на земельну ділянку, на якій воно розташоване не оформив, а договір оренди вказаної земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не зареєстрований.

Згідно з витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок № НВ-9940562102024 від 31.05.2024 нормативна грошова оцінка земельної ділянки, кадастровий номер якої 8000000000:72:213:0003 складає 130 918 715,10 грн та згідно витягу № НВ-9925602292023 від 07.08.2023 нормативна грошова оцінка земельної ділянки, кадастровий номер якої 8000000000:72:213:0003 складає 124 565 856,42 грн.

Позивачем був складений розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю за користування відповідачем спірною земельною ділянкою у період з 01.01.2023 по 31.12.2021, що склав 3 736 975,00 грн та у період з 01.01.2024 по 04.06.2024, який склав 1 674 042,00 грн.

В обґрунтування заявленого позову, позивач посилався на те, що з 04.11.2021 відповідач як власник зазначеного вище об`єкту нерухомого майна, без належних та достатніх на те правових підстав, фактично користувався земельною ділянкою за кадастровим номером 8000000000:72:214:0005 по вул. Амосова Миколи, 16 у Солом`янському раи?оні м. Києві, на якій розташований об`єкт нерухомості, без будь-якої правової підстави, що відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України породжує обов`язок у відповідача сплатити кошти за фактичне користування земельною ділянкою.

З огляду на наведене, позивачем було заявлено про стягнення з відповідача суму безпідставно збережених коштів у розмірі орендноі? плати за період з 01.01.2023 по 04.06.2024, яка склала 5 411 018,28 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.10.2024 у справі № 910/9432/24 позовні вимоги задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аструм Холд" на користь Київської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі 5 411 018,28 грн та судовий збір у сумі 64 932,22 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає скасуванню чи зміні з наступних підстав.

Предметом позову в цій справі є стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати на підставі ст.ст. 1212 - 1214 Цивільного кодексу України, за фактичне користування без належних правових підстав земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт нерухомого майна, що належить на відповідачу на праві власності, за період з 01.01.2023 по 04.06.2024.

Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності (п.п. 14.1.72, 14.1.136 Податкового кодексу України).

З огляду на вищевикладене, законодавством розмежовано поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, а отже єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата.

Відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Згідно ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

В силу вимог ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (аналогічний висновок сформульований Верховним Судом України у постанові від 02.03.2016 у справі № 6-3090цс15).

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України (аналогічний висновок сформульований Верховним Судом України у постанові від 02.10.2013 у справі № 6-88цс13).

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Предметом стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщений.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постановах від 16.09.2020 у справі № 922/3361/19, від 02.06.2020 у справі № 922/2417/19, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18 неодноразово зазначав, що при розгляді справ про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді недоотриманої плати підлягають встановленню обставини, зокрема, чи є земельна ділянка сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.

Згідно з ч. 1-5, 9 ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, земельна ділянка площею 5,0747 га (кадастровий номер 8000000000:72:213:0003) по вул. Амосова Миколи, 9 у Солом`янському районі м. Києва, як об`єкт цивільних прав, сформована та зареєстрована у Державному земельному кадастрі 04.11.2021.

Поряд з тим, місцевим господарським судом правомірно враховано, що постановою Північного апеляціи?ного господарського суду від 30.05.2024 у справі № 910/15855/23 залишено без змін рішення Господарського суду м. Києва від 16.01.2024, яким задоволено позов Солом`янськоі? окружноі? прокуратури м. Києва в інтересах держави в особі Киі?вськоі? міськоі? ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аструм Холд" про стягнення безпідставно збережених коштів у сумі 994 692,32 грн за 2021-2022 роки.

Матеріалами справи також підтверджено, що з 23.04.2021 відповідач є власником нерухомого майна, яке розміщене на земельній ділянці за кадастровий номер 8000000000:72:213:0003 по вул. Амосова Миколи, 9 у Солом`янському районі м. Києва, при цьому відповідач, як власник нерухомого майна, яке розташовано на спірній земельній ділянці, не уклавши відповідного договору оренди з її власником та не здійснивши державної реєстрації такого права, фактично користувався земельною ділянкою без достатньої правової підстави, в тому числі, в період з 04.11.2021 (з дня формування земельної ділянки та її державної реєстрації) по 04.06.2024.

Колегія суддів констатує, що відповідачем до матеріалів справи не надано належних доказів оформлення ним права користування земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:72:213:0003 шляхом укладення відповідного договору оренди з 04.11.2021 (дата формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав), що в свою чергу свідчить про фактичне користування відповідачем вказаною земельною ділянкою без належного оформлення.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентований у Земельному кодексі України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч.2 ст. 120 Земельного кодексу України).

Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (п. "е" ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України).

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (п. "в" ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (ст. 125 Земельного кодексу України).

За змістом вказаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди (користування) земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди (користування) земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору (тощо) з моменту державної реєстрації цього права.

Судовою колегією встановлено, що у матеріалах справи відсутні докази укладення договору оренди спірної земельної ділянки між позивачем та відповідачем.

Отже, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташовано цей об`єкт, мають місце відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладення договору оренди, внаслідок чого її власник недоотримує дохід у виді орендної плати, а тому за своїм змістом є кондикційним.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України. У постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 викладено аналогічні правові висновки.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач, як власник об`єкта нерухомого майна, користувався земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщено, за відсутності оформленого відповідно до вимог чинного законодавства права користування цією земельною ділянкою та не сплачував орендну плату, а тому, враховуючи норми ст. 377 Цивільного кодексу України та ст. 120 Земельного кодексу України, які містять принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований.

Водночас, судом першої інстанції правомірно враховано висновки постанови Північного апеляціи?ного господарського суду від 30.05.2024 у справі № 910/15855/23, якою залишено без змін рішення Господарського суду м. Києва від 16.01.2024 про те, що Департамент земельних ресурсів виконавчого округу Київської міської ради (КМДА) неодноразово (протягом листопада 2021 - червня 2023) отримував заяви дозвільного характеру Товариства з обмеженою відповідальністю "Аструм Холд" з доданим до них проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки стосовно видачі рішення Київської міської ради про надання земельної ділянки в оренду для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості за адресою: м. Київ, вул. Миколи Амосова, 9 у Солом`янському районі (кадастровий номер 8000000000:72:213:003), проте, за результатами розгляду заяв Департамент земельних ресурсів виконавчого округу Київської міської ради (КМДА) повертав надані матеріали на доопрацювання і станом на 28.06.2023 зауваження не були усунуті.

Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на викладене, судова колегія не бере до уваги доводи відповідача про те, що після набуття права власності на єдиний майновий комплекс, нежитлове приміщення, загальною площею 13 341,5 кв.м., яке розташоване за адресою: місто Київ, вулиця Миколи Амосова, будинок 9, він здійснив всі передбачені законодавством дії для оформлення права користування спірною земельною ділянкою.

Разом з цим, колегія суддів зауважує на тому, що неналежне виконання своїх обов`язків зі сторони органу місцевого самоврядування не є підставою для звільнення відповідача від обов`язку сплачувати за користування сформованої земельною ділянкою. Близькі за змістом правові висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладені у постановах від 10.02.2020 у справі № 922/931/18 та від 02.06.2020 у справі № 922/2417/19.

Поряд з тим, колегія суддів констатує, що відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 73, 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, що саме дії/бездіяльність позивача призвели до зволікання від ухвалення відповідного рішення.

Твердження відповідача про відсутність вини відповідача, судовою колегією відхиляються так як наявність/відсутність вини відповідача є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях.

Згідно із ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди.

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями п. 288.5.1 ст. 288 Податкового кодексу України.

Згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ч. 2 ст. 20, ч. 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель").

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення проводиться не рідше, ніж один раз на 5-7 років.

В силу вимог ст. 20 Закону України "Про оцінку земель" за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною і міською радою.

Як вбачається з розрахунку розміру орендної плати, наданого позивачем, у період з 01.01.2023 по 31.01.2023 нормативна грошова оцінка землі становила 124 565 856,42 грн, у період з 01.01.2024 по 04.06.2024 - 130 918 715,10 грн відповідно до відомостей станом на 04.11.2021 щодо коду виду цільового призначення земельної ділянки 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості відповідно до витягу № НВ-9925602292023 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки (дата формування витягу: 07.08.2023) та відповідно до витягу № НВ-9940562102024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки (дата формування витягу: 31.05.2024).

Відповідно до розрахунку позивача, розміру неотриманих доходів користування земельною ділянкою розраховано за ставками орендної плати у розмірі відповідно 3 % від нормативної грошової оцінки земельних ділянок та складає за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 - 3 736 975,69 грн та за період з 01.01.2024 по 04.06.2024 - 1 674 042,59 грн.

Таким чином, дослідивши розрахунок позивача, суд першої інстанції дійшов висновку з яким погоджується суд апеляційної інстанції про обґрунтованість такого розрахунку, а тому загальний розмір 5 411 018,28 грн є правомірним, підтверджений належними доказами, які наявні в матеріалах справи та таким, що підлягає задоволенню у заявленому розмірі.

Інші доводи, наведені відповідачем у апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи.

В свою чергу, викладені позивачем у відзиві на апеляційну скаргу твердження є документально обґрунтованими та такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді даної справи.

Отже, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Таким чином, за результатами апеляційного перегляду, судовою колегією не встановлено неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права під час винесення оскаржуваного рішення і підстав для його зміни чи скасування, за мотивів наведених у апеляційній скарзі, колегія суддів теж не вбачає, у зв`язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За викладених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм процесуального права та матеріального права.

Скаржником не доведено наявності підстав, визначених ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, для скасування рішення та для задоволення апеляційної скарги, таких підстав колегією суддів також не встановлено.

Таким чином, судова колегія вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення не вбачається.

Судові витрати

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аструм Холд" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2024 у справі № 910/9432/24 - без змін.

Матеріали справи № 910/9432/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повна постанова складена 16.06.2025.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська