Постанова від 11.06.2025 по справі 910/157/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2025 р. Справа№ 910/157/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

за участю секретаря судового засідання Бенчук О.О.

представники:

від позивача: Мєдвєдєв В.В.

від відповідача: Чернюшок М.І.

від третьої особи: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Леман-Бетон"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.03.2025

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Леман-Бетон" б/н від 19.03.2025 про забезпечення позову

у справі № 910/157/25 (суддя Котков О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Леман-Бетон"

до Антимонопольного комітету України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Хозхімсервіс"

про визнання недійсним рішення,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заяви про забезпечення позову

Товариство з обмеженою відповідальністю "Леман-Бетон" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою б/н від 19.03.2025 про забезпечення позову, в якій просило суд вжити заходи забезпечення позову, а саме, зобов`язати Антимонопольний комітет України (відповідача) вчинити дії щодо виключення позивача з Державного реєстру суб`єктів господарювання, притягнутих до відповідальності за вчинення порушення, яке передбачене п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів та Зведених відомостей рішень органів АМК про визнання вчинення суб`єктами господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених п. 1 ст. 50, п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді спотворення результатів торгів (тендерів) та накладення штрафу - на підставі рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 15.10.2024 № 37-р/тк у справі № 2/01-28-21 до набрання законної сили рішення, ухваленого за результатами судового розгляду даної справи по суті.

В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову, позивач посилався на те, що включення його до Державного реєстру суб`єктів господарювання, притягнутих до відповідальності за вчинення порушення, яке передбачене пунктом 4 ч. 2 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів, та Зведених відомостей рішень органів АМК про визнання вчинення суб`єктами господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених п. 1 ст. 50, п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", що оприлюднені на офіційному сайті відповідача в розділі "Зведені відомості щодо спотворення результатів торгів за 2024 рік", автоматично позбавляє позивача можливості брати участь у процедурах публічних закупівель та негативно впливає на його господарську діяльність.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2025 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Леман-Бетон" про забезпечення позову у справі № 910/157/25.

Аргументуючи ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність заявником достатньо обґрунтованих підстав для вжиття заходів щодо забезпечення позову.

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Леман-Бетон" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.03.2025 у справі № 910/157/25 та задовольнити заяву б/н від 19.03.2025 про забезпечення позову.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що на думку позивача, можливим способом захисту порушеного права є саме зобов`язання відповідача вчинити дії щодо виключення позивача з Державного реєстру суб`єктів господарювання та Зведених відомостей рішень органів АМК про визнання вчинення суб`єктами господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції до прийняття рішення по суті у даній справі, так як будь-який інший захід забезпечення позову не дасть можливості захистити порушене право позивача в участі у процедурах закупівель через ймовірне відхилення законниками пропозицій у майбутньому.

Короткий зміст відзиву відповідача на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач наголошує на тому, що включення інформації про вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції до Державного реєстру суб`єктів господарювання та Зведених відомостей рішень органів АМК, не стосується прав та законних інтересів позивача та не створює для нього жодних правових наслідків, оскільки правові наслідки для позивача створює винятково рішення органу комітету відповідача.

Узагальнений виклад позиції іншого учасника по справі

Третя особа по справі не скористалася своїм правом подати письмові пояснення на апеляційну скаргу, що у свою чергу, не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.04.2025, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Леман-Бетон" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.03.2025 у справі № 910/157/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Іоннікова І.А., судді: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2025 витребувано з суду першої інстанції матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 25.03.2025 по справі № 910/157/25.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Леман-Бетон" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.03.2025 у справі № 910/157/25; розгляд апеляційної скарги призначено на 11.06.2025.

В судове засідання, яке відбулося 11.06.2025, з`явилися представники позивача та відповідача, які підтримали свої правові позиції щодо апеляційної скарги.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, а саме шляхом направлення ухвали Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2025 в електронний кабінет Товариства з обмеженою відповідальністю "Хозхімсервіс" в підсистемі "Електронний суд", що в свою чергу, підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного документа (ухвали суду від 29.04.2025).

Враховуючи, що явка представника третьої особи у судове засідання судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за наявними матеріалами та за відсутності представника третьої особи.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що містяться в матеріалах оскарження ухвали, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги та відзиву, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду не підлягає скасуванню з наступних підстав.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою сторони або з власної ініціативи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За правилами ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Забезпечення позову виступає як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичних або фізичних осіб, і може застосовуватись на будь-якій стадії процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову повинна містити захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

З огляду на викладені вище норми процесуального законодавства, метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є, зокрема, уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача. В немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд, зокрема, має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Разом з викладеним, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів ст.ст. 13, 15, 74 Господарського процесуального кодексу України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову права цього учасника (відповідача), а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову у разі, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Поряд з цим, колегія суддів зауважує на тому, що відповідно до ч. 3 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" прийняття господарським судом до розгляду заяви про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України не зупиняє його виконання, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

За ч. 4 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого: згідно з частиною першою статті 48 цього Закону, частиною першою статті 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції"; за результатами перевірки відповідно до частини п`ятої статті 57 цього Закону; за результатами перегляду відповідно до частини третьої статті 58 цього Закону, а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом Антимонопольного комітету України відповідно до частини третьої статті 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 13.02.2024 у справі № 910/3646/22, на яку посилається відповідач, виснував, що сам по собі факт порушення судом провадження у справі про визнання недійсним рішення антимонопольного органу про визнання вчинення суб`єктом господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції не зупиняє дію такого рішення антимонопольного органу на період (строк) його оскарження. З урахуванням чого, за відсутності обставин зупинення судом дії оскаржуваного рішення антимонопольного органу на період (строк) його оскарження, наявність обставин, визначених п. 4 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про публічні закупівлі", виключає підстави для участі суб`єкта господарювання (учасника) у відповідній процедурі закупівлі.

Таким чином, вказані правові висновки спростовують доводи позивача про порушення відповідачем положень ч. 4 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Відповідно до положень ст. 17 Закону України "Про публічні закупівлі" замовник приймає рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та зобов`язаний відхилити тендерну пропозицію учасника або відмовити в участі у переговорній процедурі закупівлі (крім випадків, зазначених у п.п. 2, 4, 5 ч. 2 ст. 40 цього Закону) в разі, якщо суб`єкт господарювання (учасник) протягом останніх трьох років притягувався до відповідальності за порушення, передбачене п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів тендерів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 835 затверджено Положення про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, який визначає вимоги до формату і структури наборів даних, що підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, періодичність оновлення та порядок їх оприлюднення, а також перелік таких наборів даних.

Згідно з п.п. 3, 4 казаного Положення розпорядники інформації згідно з цим Положенням завантажують у формі відкритих даних набір даних, визначений у переліку наборів даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, згідно з додатком.

Розпорядники інформації зобов`язані оприлюднювати у формі відкритих даних усю публічну інформацію у формі відкритих даних, яка перебуває в їх володінні та стосується конкретного набору даних.

У разі внесення змін до переліку наборів даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, розпорядник інформації у місячний строк з дати набрання чинності такими змінами здійснює їх завантаження та подальше оновлення на Єдиному державному веб-порталі відкритих даних.

Додатком до вказаного Положення Антимонопольний комітет України повинен оприлюднювати у формі відкритих даних, зокрема, зведені відомості про рішення органів Комітету про визнання вчинення суб`єктами господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді спотворення результатів торгів (тендерів) та накладення штрафу.

Відповідно до п. 11 ч. 3 ст. 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" та на виконання абз. 4 пп. 27 п. 6 розділу І Закону України від 09.08.2023 № 3295-IХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства про захист економічної конкуренції та діяльності Антимонопольного комітету України", відповідач розпорядженням від 23.11.2023 № 17-рп, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27.12.2023 за № 2259/41315, затвердив Порядок ведення і доступу до Державного реєстру суб`єктів господарювання, притягнутих до відповідальності за вчинення порушення, яке передбачене п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.

Згідно з п. 7 розділу І Порядку реєстр призначений для збирання, накопичення, захисту, обліку, відображення, оброблення та надання інформації щодо суб`єктів господарювання, притягнутих до відповідальності за вчинення порушення у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів, відповідно до рішень, прийнятих Комітетом, постійно діючою адміністративною колегією Комітету, тимчасовою адміністративною колегією Комітету та адміністративною колегією територіального відділення Комітету (далі - органи Комітету).

Відповідно до п.п. 1, 2 розділу ІІ Порядку об`єктом Реєстру є інформація про суб`єктів господарювання, які притягнуті до відповідальності за вчинення порушення, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.

Відомості до Реєстру вносяться на підставі рішень органів Комітету про визнання вчинення, притягнення до відповідальності за вчинення порушення, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів (далі - рішення органу комітету).

Згідно із п. 5 розділу ІІІ Порядку у разі прийняття судом рішення, яке набрало законної сили, про визнання недійсним або скасування (повністю або частково) Рішення органу Комітету в частині скасування притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності за порушення, передбачене п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів, інформація щодо суб`єкта господарювання згідно з таким рішенням органу комітету вилучається відповідальним структурним підрозділом комітету з реєстру не пізніше наступного робочого дня з дня отримання відповідної інформації.

Інформація про таке рішення суду направляється відповідальному структурному підрозділу комітету відповідним територіальним відділенням комітету та/або структурним підрозділом комітету, що забезпечує супроводження даної справи у судах, не пізніше наступного робочого дня з дня набрання рішенням суду законної сили.

Отже, у разі наявності рішення суду, яке набрало законної сили, про визнання недійсним або скасування (повністю або частково) рішення органу комітету в частині скасування притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності за порушення, передбачене п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів, інформація щодо суб`єкта господарювання згідно з таким рішенням органу комітету вилучається відповідальним структурним підрозділом комітету з реєстру не пізніше наступного робочого дня з дня отримання відповідної інформації.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 20.01.2022 у справі № 910/14429/21 виснував, що у ч. 4 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" йдеться про зупинення виконання рішення органу АМК, тоді як внесення цим Комітетом даних до Зведених відомостей законодавчо не визначається як виконання (складова виконання) цього рішення, а, отже, не може бути й зупинене в процесі такого виконання.

Положення п. 4 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про публічні закупівлі" застосовується на підставі та з урахуванням відповідного рішення уповноваженого органу, тобто органу АМК, а не на підставі Зведених відомостей. Між тим рішення органу АМК (поки його не скасовано чи не визнано недійсним у встановленому порядку) є обов`язковим до виконання (ч. 3 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що заявник не подав належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, із якими діюче законодавство пов`язує наявність підстав для застосування заходів щодо забезпечення позову, а доводи позивача про можливе настання для нього негативних наслідків є передчасними, оскільки ґрунтуються на припущеннях.

Також вказані заявником обставини не свідчать про те, що виконання судового рішення, прийняте у даній справі стане неможливим або буде утрудненим.

Підсумовуючи наведене вище, оцінивши обґрунтованість доводів позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням доведеності, розумності і співмірності його вимог стосовно забезпечення позову, наявності зв`язку між заявленими заходами забезпечення позову і предметом позовних вимог, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Отже, доводи викладені позивачем у апеляційній скарзі не спростовують правомірні висновки суду першої інстанції під час прийняття оскаржуваної ухвали.

В свою чергу, викладені відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу, твердження є документально обґрунтованими.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 25.03.2025 у даній справі прийнята з повним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи та дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскаржуваної у даній справі ухвали суду не вбачається.

Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Леман-Бетон" залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.03.2025 у справі № 910/157/25 - без змін.

Матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 25.03.2025 по справі № 910/157/25 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повна постанова складена 16.06.2025.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко