Постанова від 21.05.2025 по справі 912/1891/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2025 року м.Дніпро Справа № 912/1891/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії

головуючого судді: Мороза В.Ф. (доповідач),

суддів: Паруснікова Ю.Б., Чередка А.Є.

Секретар судового засідання Жолудєв А.В.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 27.08.2024 (суддя Кузьміна Б.М.)

у справі № 912/1891/24

за позовом ОСОБА_1

до відповідачів:

1. Сільськогосподарського кооперативу "Агрокам`янка"

2. ОСОБА_2

3. ОСОБА_3

4. ОСОБА_4

5. ОСОБА_5

6. ОСОБА_6

7. ОСОБА_7

8. ОСОБА_8

9. ОСОБА_9

про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою від 12.08.2024 господарський суд відкрив провадження у справі №912/1891/24 за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського кооперативу "Агрокам`янка", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 27.08.2024 у справі № 912/1891/24 залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Сільськогосподарського кооперативу "Агрокам`янка", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про зобов`язання вчинити певні дії.

Не погодившись з вказаним рішенням ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, згідно якої просить ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 27.08.2024 скасувати, направити справу для розгляду по суті в суд першої інстанції.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги зазначає, що позов було подано до юридичної особи та її членів, які мають повноваження прийняти певні рішення. Після відкриття провадження у справі суд першої інстанції вирішив, що позовна заява подана без додержання вимог, викладених у пункті 4 частини третьої статті 162 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою від 23.08.2024 позовну заяву залишив без руху. Суд зазначив, що позивач подав позов до дев`ятьох відповідачів, але в прохальній частині позовної заяви викладено позовні вимоги узагальнено до всіх відповідачів одночасно, а не до кожного окремо, що свідчить, на думку суду про недодержання вимог пункту 4 частини третьої статті 162 Господарського процесуального кодексу України. З огляду на зазначене позивач подав до суду уточнену позовну заяву з вимогами про солідарне зобов`язання відповідачів прийняти відповідні рішення. Проте суд не врахував зазначену заяву усуненням недоліків і ухвалою від 27.08.2024 залишив позовну заяву без розгляду, оскільки на думку суду позивач не виклав позовні вимоги у спосіб який вважав за доцільне суд. Аапелянт вважає, що зазначена ухвала суду є незаконною та не ґрунтується на нормах матеріального та процесуального права.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 27.08.2024 у справі № 912/1891/24.

Відповідач 1 подав відзив, в якому заперечує проти доводів апеляційної скарги та зазначає, що суд в ухвалі про залишення позовної заяви без руху чітко вказав на спосіб усунення недоліків, усунення яких дозволяло б провести підготовче засідання під час якого виконати вимоги ч.1 ст. 182 ГПК України. Однак, позивач на виконання ухвали від 23.08.2024 на усунення недоліків, подав до суду редакцію позовної заяви, яка не містить позовних вимог до кожного з відповідачів окремо з описом вимог до кожного конкретно, тільки зазначені (додані) прізвища Відповідачів фізичних осіб, а СК «Агрокам`янка» взагалі не зазначений серед перерахованих відповідачів. Текст позовної заяви містить оцінку позивачем своїх прав вимагати від СК «Агрокам`янка» тих чи інших виплат (як він це вважає), проте позовних вимог за цим текстом позову в жодній з редакцій до СК «Агрокам`янка» не заявлено.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.01.2025 розгляд справи №912/1891/24 призначено на 21.05.2025 о 09 год. 30 хв.

В судове засідання 21.05.2025 з`явились представники апелянта та відповідача 1. Інші учасники справи не з`явились в судове засідання, були повідомлені про час розгляду справи.

Відповідно до ч. 11 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Як відзначив Верховний Суд у постанові від 12.03.2019 у справі №910/12842/17 відповідач, як учасник судового процесу, не позбавлений права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні будь-якого іншого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

В свою чергу, Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 року у справі №361/8331/18 зробив правовий висновок, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Враховуючи те, що суд не визнав обов`язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази належного їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання, колегія суддів вважає можливим здійснити розгляд апеляційної скарги за наявними матеріалами.

Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся до суду з позовними вимогами до відповідачів, та просив суд:

- зобов`язати відповідачів прийняти рішення стосовно затвердження річних звітів та балансу за 2015-2020 роки, розподіл прибутку і нарахування та виплату кооперативних виплат і часток доходу на паї за період 2015-2020р. відповідача-1;

- зобов`язати відповідачів прийняти рішення стосовно розподілу прибутку ти нарахування і виплату дивідендів за 2021-2023р. відповідача-1.

Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 05.08.2024 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, та подати до суду:

- уточнену позовну заяву із зазначенням правильних адрес відповідачів ( ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ) на першій сторінці позову;

- докази відправлення відповідачам ( ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ) копії позовної заяви і доданих до неї документів за правильними адресами;

- якісні копії повідомлення про скликання та проведення позачергових загальних зборів від 02.11.2023;

- докази направлення відповідачам заяви про усунення недоліків позовної заяви з додатками з урахуванням положень статті 42 ГПК України (листом за описом вкладення з наданням розрахункового документа або до Електронного кабінету відповідача з використанням підсистеми "Електронний суд" ЄСІТС.

Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 12.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 912/1891/24. Вирішено справу №912/1891/24 розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 11.09.2024 о 11:00.

Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 23.08.2024 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви. Установлено спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду:

- позовної заяви з прохальною частиною, яка містить зміст позовних вимог до кожного з відповідачів окремо, з урахуванням зазначеного в мотивувальній частині цієї ухвали;

- доказів направлення відповідачам позовної заяви, що подаватиметься на виконання цієї ухвали, з дотриманням статті 42 Господарського процесуального кодексу України (в електронний кабінет в підсистемі "Електронний суд" або листом за описом вкладення з поіменним переліком документів та наданням розрахункового документа).

Позивачем подано заяву про усунення недоліків та позовну заяву, з урахуванням уточнень, згідно якої просив зобов`язати солідарно відповідачів: ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_1 , ОСОБА_4 РНОКПП НОМЕР_2 , ОСОБА_3 РНОКПП НОМЕР_3 , ОСОБА_5 РНОКПП НОМЕР_4 , ОСОБА_6 РНОКПП НОМЕР_5 , ОСОБА_7 РНОКПП НОМЕР_6 , ОСОБА_8 РНОКПП НОМЕР_7 , ОСОБА_9 РНОКПП НОМЕР_8 - Баланс і ф-2(звіт про фінансові результати) за 2023 р., прийняти рішення стосовно затвердження річних звітів та балансу за 2015-2020 роки, розподіл прибутку і нарахування та виплату кооперативних виплат і часток доходу на паї за період 2015-2020р. Сільськогосподарського виробничого кооперативу «ім. Фрунзе» код ЕДРПОУ 30798818 4. Зобов`язати солідарно відповідачів: ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_1 , ОСОБА_4 РНОКПП НОМЕР_2 , ОСОБА_3 РНОКПП НОМЕР_3 , ОСОБА_5 РНОКПП НОМЕР_4 , ОСОБА_6 РНОКПП НОМЕР_5 , ОСОБА_7 РНОКПП НОМЕР_6 , ОСОБА_8 РНОКПП НОМЕР_7 , ОСОБА_9 РНОКПП НОМЕР_8 прийняти рішення стосовно розподілу прибутку ти нарахування і виплату дивідендів за 2021-2023р. Сільськогосподарського виробничого кооперативу «ім. Фрунзе» код ЕДРПОУ 30798818.

Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 27.08.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до Сільськогосподарського кооперативу "Агрокам`янка", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про зобов`язання вчинити певні дії залишено без розгляду.

В обґрунтування прийнятої ухвали господарський суд зазначив, що задля усунення недоліків позовної заяви позивачу належало подати до суду позовну заяву з прохальною частиною, яка містить зміст позовних вимог до кожного з відповідачів окремо, з урахуванням зазначеного в мотивувальній частині ухвали про залишення позовної заяви без руху. Зміст прохальної частини позовної заяви в новій редакції, поданої до суду 26.08.2024, свідчить про те, що позивач не виконав вимоги пункту 4 частини третьої статті 162 Господарського процесуального кодексу України, не зазначивши позовні вимоги до кожного з відповідачів. Зокрема відповідачами у позовній заяві, поданій до суду 26.08.2024 на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху, зазначені такі особи: Сільськогосподарський кооператив "Агрокам`янка", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 із зазначенням позовних вимог до відповідачів-фізичних осіб узагальнено, а не до кожного окремо, а позовних вимог до Сільськогосподарського кооперативу "Агрокам`янка" у прохальній частині позовної заяви не зазначив взагалі.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.

Господарською діяльністю у Господарському кодексі України вважається діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Цей Кодекс розрізняє господарську діяльність, яка має на меті отримання прибутку (підприємництво) і некомерційну господарську діяльність, яка здійснюється без такої мети (стаття 3 ГК України).

Згідно ст. 55 Господарського Кодексу України суб`єктами господарювання є, у тому числі господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді (стаття 80 ЦК України).

Відповідно до ст. 84 Цивільного кодексу України підприємницькі товариства це товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (підприємницькі товариства), можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи чи сільськогосподарські кооперативи, сільськогосподарські кооперативні об`єднання, що діють з метою одержання прибутку.

Статтею 2 Закону України «Про кооперацію» передбачено, що кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.

Згідно зі ст. 6 зазначеного Закону кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об`єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану.

Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» сільськогосподарський кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які є виробниками сільськогосподарської продукції і добровільно об`єдналися на основі членства та на засадах самоврядування для провадження спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб.

Статтею 16 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» передбачено, що вищим органом управління сільськогосподарського кооперативу є загальні збори сільськогосподарського кооперативу. У загальних зборах сільськогосподарського кооперативу з правом ухвального голосу мають право брати участь усі члени такого кооперативу. У загальних зборах сільськогосподарського кооперативу з правом дорадчого голосу мають право брати участь асоційовані члени такого кооперативу.

До виключної компетенції загальних зборів сільськогосподарського кооперативу належить, зокрема, визначення розмірів оплати праці голови правління (голови) сільськогосподарського кооперативу, голови ревізійної комісії (ревізора), а також порядок затвердження кошторису на утримання апарату органів управління сільськогосподарського кооперативу, найманих працівників; затвердження річного звіту і балансу сільськогосподарського кооперативу; здійснення розподілу фінансового результату (прибутку), що залишається після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом, або прийняття рішення щодо покриття збитків сільськогосподарського кооперативу, у разі якщо такі повноваження не віднесені статутом сільськогосподарського кооперативу до компетенції правління кооперативу.

Статтею 98 ЦК України передбачено, що загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства, якщо інше не встановлено законом. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.

В силу положень ст. 8 Закону України «Про кооперацію» основним правовим документом, що регулює діяльність кооперативу, є статут. У ньому визначаються порядок вступу до кооперативу і виходу з нього, права і обов`язки його членів та асоційованих членів, порядок встановлення розмірів і сплати внесків та паїв членами кооперативу та відповідальність за порушення зобов`язань щодо їх сплати, порядок скликання загальних зборів, його органи управління, контролю та їх компетенція, порядок утворення майна кооперативу і розподілу прибутку, умови реорганізації і ліквідації кооперативу та інші положення, що не суперечать законодавчим актам України.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» статут є установчим документом сільськогосподарського кооперативу, що регулює його діяльність.

Відповідно до п.5.1 Статуту Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім.Фрунзе, затвердженого рішенням загальних зборів членів СВК ім.Фрунзе від 16.12.2014, вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу.

Пунктом п.5.2 Статуту встановлено, що загальні збори, у тому числі, заслуховують звіти органів управління кооперативу про їх діяльність; затверджують річний звіт і баланс кооперативу; порядок формування і розподілу доходу та збитків кооперативу.

Загальні збори проводяться щорічно після закінчення фінансового року. Вони можуть скликатися позачергово за рішенням правління кооперативу або з ініціативи не менше третини членів кооперативу.

Згідно п.8.3 Статуту частина доходу кооперативу (кооперативні виплати) розподіляються між членами кооперативу відповідно до обсягів робіт, послуг, коштів, одержаних кооперативом у вигляді надбавок до цін під час реалізації продукції та внаслідок зниження цін у разі придбання товарів у постачальницьких кооперативах та з урахуванням трудової та іншої участі членів кооперативу в його діяльності. Порядок вказаного розподілу доходів та величина нарахованих часток кожному члену кооперативу встановлюється загальними зборами.

Відповідно до п.5.2 Статуту загальні збори приймають рішення шляхом голосування членів кооперативу.

Отже саме загальні збори, приймають будь-які рішення, пов`язані зі статутною діяльністю кооперативу, проводяться щорічно після закінчення фінансового року, та у тому числі вирішують питання щодо управління, діяльності кооперативу, розміру та розподілу прибутку кожному з учасників кооперативу.

Згідно п.1.2 Статуту Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім.Фрунзе, членами кооперативу є: фізичні особи ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .

З матеріалів справи вбачається, що в 2024 році було змінено назву Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім.Фрунзе на Сільськогосподарський кооператив "Агрокам`янка".

За змістом положень частини першої статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

В постанові від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17 Велика Палата Верховного Суду зазначала, що сторони - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник). При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги. З огляду на зміст наведених норм захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача.

При цьому в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі №308/3162/15-ц, від 30.01.2019 у справі №552/6381/17, від 13.03.2019 у справі №757/39920/15-ц, від 01.04.2020 у справі №520/13067/17, від 05.05.2020 у справі №554/8004/16-ц Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом саме позивача. Тоді як встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який він виконує під час розгляду справи.

Як вже було зазначено саме на загальних зборах учасники (засновники) Сільськогосподарського кооперативу "Агрокам`янка" спільно вирішують питання, приймаючи рішення шляхом голосування членів кооперативу щодо розподілу та виплат прибутку.

В позовній заяві позивачем було заявлено вимоги до Сільськогосподарського кооперативу "Агрокам`янка" та його членів (засновників): ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про зобов`язання останніх прийняти рішення стосовно затвердження річних звітів та балансу за 2015-2020 роки, розподіл прибутку і нарахування та виплату кооперативних виплат і часток доходу на паї за період 2015-2020р. відповідача-1; зобов`язати відповідачів прийняти рішення стосовно розподілу прибутку ти нарахування і виплату дивідендів за 2021-2023р. відповідача-1.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини третьої статті 162 ГПК України позовна заява повинна містити: зміст позовних вимог, спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

З указаних пунктів статті 162 ГПК України вбачається, що позивач у позові повинен зазначити зміст позовних вимог, обставин, якими він обґрунтовує ці вимоги, а також правові підстави позову.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що рішення Сільськогосподарського кооперативу «Агрокам`янка» пов`язані з діяльністю кооперативу, у тому числі щодо формування, розміру та розподілу доходів кожному з членів кооперативу, приймаються загальними зборами, шляхом голосування членів кооперативу, у господарського суду були відсутні підстави зобов`язувати позивача уточнити позовні вимоги та зазначити їх щодо кожного з відповідачів окремо, оскільки останні не наділені повноваженнями одноособово приймати такі рішення.

Отже, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про залишення позовної заяви без руху з метою усунення недоліків, шляхом подання позовної заяви з прохальною частиною, яка містить позовні вимоги до кожного з відповідачів окремо та відповідно залишати таку позовну заяву розгляду у зв`язку з неусуненням недоліків.

Отже, аргументи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали припустився порушення норм матеріального та процесуального права знайшли своє підтвердження.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

Зокрема, у рішенні від 04.12.1995 у справі Беллет проти Франції Європейський суд з прав людини зазначив, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі Конвенція) містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоби позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (пункти 31-32 рішення від 11.11.1996 у справі Кантоні проти Франції (CANTONI v. FRANCE), заява № 17862/91; пункт 65 рішення від 11.04.2013 у справі Вєренцов проти України, заява № 20372/11).

Європейський суд з прав людини вказав, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20.02.2014).

У рішенні від 13.01.2000 у справі Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії справі та у рішенні від 28.10.1998 у справі Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.

Принцип справедливості судового розгляду в рішеннях ЄСПЛ трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.

ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію стосовно того, що одним із елементів права на справедливий суд є право на виправлення судової помилки, включаючи право на скасування неправосудного рішення та прийняття правового рішення по справі.

Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає п. 1 статті 6 (див., mutatismutandis, рішення у справі Шенк проти Швейцарії (Schenk v. Switzerland) від 12.07.1988, серія A № 140, с. 29, п. 46).

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи все вищевикладене, допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права є достатніми підставами для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали з направленнями справи до Господарського суду Дніпропетровської області для продовження розгляду.

Частиною 14 статті 129 ГПК України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом апеляційної скарги, має здійснюватися судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи по суті, згідно із загальними правилами ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232-236, 269, 275-280, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 27.08.2024 у справі № 912/1891/24 задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 27.08.2024 у справі № 912/1891/24 скасувати.

Справу передати до господарського суду Кіровоградської області для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 16.06.2025

Головуючий суддяВ.Ф. Мороз

СуддяА.Є.Чередко

СуддяЮ.Б.Парусніков