Рішення від 02.06.2025 по справі 902/281/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" червня 2025 р. Cправа № 902/281/24(902/412/25)

Господарський суд Вінницької області у складі

головуючого судді Лабунської Т.І.

за участю: секретаря судового засідання - Марчук А.П.

арбітражного керуючого Бурцевої І.Ю. (в режимі ВКЗ)

представника відповідача - Медведчука П.Я. (в режимі ВКЗ)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Інтертрейд" (вул. Транспортна, буд. 18, м. Бершадь, Гайсинський район, Вінницька область, 24400, код 40582233) в особі арбітражного керуючого (ліквідатора) Бурцевої І.Ю.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА УКРАЇНА В" (вул. Пушкіна, буд. 3А, смт. Голованівськ, Голованівський рн., Кіровоградська обл., 26500, код 39851256)

про стягнення заборгованості в розмірі 200 000,00 грн.

в межах справи № 902/281/24

за заявою: ОСОБА_1 (адреса реєстрації АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Інтертрейд" (вул. Транспортна, буд. 18, м. Бершадь, Гайсинський район, Вінницька область, 24400, код 40582233)

про банкрутство

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Господарського суду Вінницької області знаходиться справа № 902/281/24 за заявою ОСОБА_1 про банкрутство ТОВ "Агро Інтертрейд".

Провадження у справі знаходиться на стадії ліквідаційної процедури, ліквідатором є арбітражний керуючий Бурцева І.Ю.

01.04.2025 до суду від ТОВ "Агро Інтертрейд" в особі арбітражного керуючого (ліквідатора) Бурцевої І.Ю. надійшла позовна заява до ТОВ "АГРОФІРМА УКРАЇНА В" про стягнення заборгованості в розмірі 200 000,00 грн.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду (з присвоєним єдиним унікальним номером судової справи № 902/281/249(902/412/25), вказаний позов передано на розгляд судді Лабунській Т.І.

Ухвалою суду від 03.04.2025 відкрито провадження у справі № 902/281/249(902/412/25), визначено, що справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 15.05.2025.

21.04.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

30.04.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив.

09.05.2025 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

12.05.2025 до суду від позивача надійшли письмові пояснення до поданих ГУ ДПС У Вінницькій області доказів, письмові пояснення до поданих ГУ ДПС У Кіровоградській області доказів, а від відповідача - заперечення на письмові пояснення позивача.

Ухвалою суду від 15.05.2025 оголошено перерву в судовому з розгляду справи по суті до 26.05.2025.

В судовому засіданні 26.05.2025 суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, повідомивши, що проголошення вступної та резолютивної частини рішення відбудеться 02.06.2025 о 15:00 год.

27.05.2025 до суду від відповідача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про застосування строків позовної давності, а 02.06.2025 - додаткові пояснення у справі.

З огляду на те, що після закінчення 26.05.2025 розгляду справи по суті, суд знаходився на стадії ухвалення рішення до 02.06.2025, клопотання відповідача про застосування строків позовної давності та додаткові пояснення від 02.06.2025 судом не розглядалися.

Вказані документи суд залишає без розгляду, оскільки останні подані після переходу суду до стадії ухвалення судового рішення.

В судовому засіданні 02.06.2025 суд згідно з ч. 6 ст. 233 та ч. 1 ст. 240 ГПК України проголосив вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників судового процесу, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Позивач в позовній заяві обґрунтовує позовні вимоги тим, що по результатам аналізу податкового кабінету ТОВ "Агро Інтертрейд" було встановлено, що ТОВ "Агро Інтертрейд" було поставлено на адресу ТОВ "АГРОФІРМА УКРАЇНА В" товар на суму 1 429 001,25 грн.

По факту поставки товару ТОВ "Агро Інтертрейд" склала наступні податкові накладні: № 5 від 07.05.2020; № 2 від 21.01.2020; № 28 від 26.10.2021; № 39 від 20.05.2022; № 38 від 20.05.2022; № 40 від 20.05.2022.

Вказані податкові накладні направлені ТОВ "Агро Інтертрейд" до ДПС, яка їх зареєструвала.

Аналіз банківського рахунку ТОВ "Агро Інтертрейд" показав, що ТОВ "АГРОФІРМА УКРАЇНА В" сплатила за поставлений товар частково на суму 299 000,00 грн., а саме: 14.04.2021 у розмірі 94 000,00 грн.; 26.10.2021 у розмірі 205 000,00 грн.

Наведене вказує про наявність заборгованості ТОВ "АГРОФІРМА УКРАЇНА В" перед ТОВ "Агро Інтертрейд" за поставлений товар на суму 1 130 001,25 грн.

Окрім наведених обставин було встановлено, що ТОВ "Агро Інтертрейд" 17.02.2023 року перерахувала на рахунок ТОВ "АГРОФІРМА УКРАЇНА В" кошти у розмірі 97 000,00 грн. з призначенням платежу поворотної-фінансова допомога, згідно договору 170223 від 17.02.2023 року, без ПДВ. Аналіз рахунків показав, що ТОВ "АГРОФІРМА УКРАЇНА В" кошти не повернула, що вказує на наявність додаткової заборгованості ТОВ "АГРОФІРМА УКРАЇНА В" на суму 97 000,00.

З врахуванням наведеного вбачається, що на дату подання вимоги ТОВ "АГРОФІРМА УКРАЇНА В" має борг перед ТОВ "Агро Інтертрейд" на загальну суму 1 227 001,25 грн.

Ліквідатор ТОВ "Агро Інтертрейд" направило вимогу на адресу відповідача, якою вимагало від відповідача, керуючись ст. 530 ЦК України, протягом 7-и (семи) календарних днів, з моменту отримання вимоги, оплатити загальний борг в розмірі 1 227 001,25 грн., шляхом перерахування на банківський рахунок позивача. Відповіді від відповідача не було отримано.

Враховуючи наведені обставини, позивачем звернувся з вказаним позовом до суду та застосовує своє право диспозитивності, тобто розпоряджається своїми правами на свій розсуд, та просить стягнути на даний час, з загальної суми заборгованості у розмірі 1 227 001,25 грн. лише частково, в сумі 200 000,00 грн.

Відповідно до заперечення відповідача від 15.04.2025 та відзиву на позовну заяву останній заперечує проти позову, та вказує, що у ТОВ "Агрофірма Україна В" немає будь-яких боргових зобов`язань перед ТОВ "Агро Інтертрейд", що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків № 1 від 01.08.2024.

До того ж вказує, що позивачем не надано жодних підтверджень виникнення зобов`язань перед позивачем, належно оформлених первинних документів.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що суду були надані докази, які вказували на поставку позивачем товару на адресу відповідача, а також повідомлено про відсутність оплати за таку поставку (на підтвердження були надані податкові накладні).

У запереченні відповідача на відзив вказано, що позовні вимоги грунтуються на документах, які не підтверджують фактичного постачання товару або виникнення грошового зобов`язання. Акт звірки, підписаний сторонами, спростовує наявність заборгованості. вимоги щодо повернення коштів не підтверджені ані договором, ані бухгалтерськими документами.

Відповідно до письмових пояснень позивача від 12.05.2025, позивач вказує, що відповідно до інформації наданої ГУ ДПС у Кіровоградській області:

У січні 2020 року відповідач відобразив у складі податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 250 00,08 грн, разом з сумою поставки без ПДВ у розмірі 125 000,4 грн, що разом складає 150 000,5 грн. Загальна сума відповідає ПН № 2 від 21.01.2020.

У травні 2020 року відповідач відобразив у складі податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 15 666,88 грн, разом з сумою поставки без ПДВ у розмірі 78 333,4 грн, що разом складає 94 000,28 грн. Загальна сума відповідає ПН№ 5 від 07.05.2020.

У жовтні 2021 року відповідач відобразив у складі податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 34 166,67 грн, разом з сумою поставки без ПДВ у розмірі 170 833,33 грн, що разом складає 205 000,00 грн. Загальна сума відповідає ПН № 28 від 26.10.2021.

У травні 2022 року відповідач відобразив у складі податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 120 350,96 грн, разом з сумою поставки без ПДВ у розмірі 859 649,73 грн, що разом складає 980 000,69 грн. Загальна сума відповідає сумі ПН № 39, 38,40.

Загальна сума відображених відповідачем сум в податкових декларація до ПДВ складає 1 429 000,85 грн, що відповідає загальній сумі поставки по податковим накладним, якими позивач обгрунтовує суму боргу і його стягнення.

З врахуванням наведеного та частковою оплатою відповідача за поставку товару у розмірі 299 000 грн., позивачем доведено факт поставки товару відповідачу і факт наявності боргу у розмірі 1 130 001,25 грн.

У запереченні відповідач на пояснення позивача вказано, що позивач посилається виключно на податкові накладні, зареєстровані в ЄРПН, як на докази поставки товару. Проте податкові накладні не є первинними бухгалтерськими документами, що підтверджують господарську операцію. Письмові пояснення позивача не підтверджують факту передачі товару.

Дослідивши вказані обставини суд зазначає наступне.

Доказами реального здійснення господарської операції є первинні документи, які підтверджують фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, а також документи, що підтверджують факт використання придбаних товарів у власній господарській діяльності покупця. Висновок про вказане зроблено Верховним Судом у постанові від 19.06.2018 у справі №804/15389/15.

У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару. Такий факт повинен оцінюватися у сукупності з іншими доказами у справі, оскільки вибіркова оцінка доказів не відповідає вимогам процесуального законодавства (аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постановах від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18, від 29.01.2020 у справі № 916/922/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

За загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому, доказування полягає не лише у поданні доказів, а й у доведенні їх переконливості (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 910/17819/17).

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції.

Згідно зі ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

З огляду на викладене, всі господарські операції повинні підтверджуватися первинними документами. До таких зокрема належать: видаткова та податкова накладні, рахунок фактура, товарно - транспортна накладна, акт виконаних робіт або акт прийманні виконаних робіт, банківські виписки, платіжні доручення, оборотно - сальдові відомості, касові ордери (прибутковий та видатковий), бухгалтерська довідка.

Саме вказані документи розкривають внутрішню суть господарської операції, її справжність, економічну вигоду, ділову мету. Якщо таких документів немає у матеріалах справи, то тоді неможливо підтвердити реальність та товарність спірної господарської операції.

Отже, за своєю правовою природою видаткова накладна є первинними документами, що містять відомості про здійснену господарську операцію щодо поставки товару.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Разом з тим, позивачем не надано видаткових накладних.

Згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженого міністерством транспорту України від 14.10.1997 № 363, товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Позивачем не надало товарно-транспортних накладних, як доказу, що підтверджує факт поставки товару і є документальним підтвердженням реальності здійснення господарської операції з поставки.

Верховний Суд у постанові №520/223/20 від 13.07.2022 визначив, хоча товарно-транспортна накладна не є первинним документом, коли спір стосується встановлення реальності господарської операції, її наявність та належне оформлення є належним доказом переміщення товару, враховуючи, що перевезення є одним із етапів поставки. Це стосується й інших документів, які повинні супроводжувати поставку відповідно до правових норм, умов договору або загальної практики.

Щодо зареєстрованих податкових накладних.

Податкова накладна не є первинним бухгалтерським документом, який доводить факт здійснення господарської операції та поставки товару.

Органи податкової служби (ЗІР, категорія 101.17; ІПК ГФС от 16.03.2020 № 1092/6/99- 00-07-03-02-06/ІПК), зазначають, що дані податкової накладної/розрахунку коригування (далі ПН/РК) формуються на підставі первинних документів. Тобто, спочатку складається первинний документ (видаткова накладна), що підтверджує факт здійснення операції, а потім на його підставі виписується ПН.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові № 520/223/20 від 13.07.2022 вказано, що на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Водночас cам факт наявності у позивача податкової накладної та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах. Для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.

Сам факт наявності у позивача податкових та видаткових накладних не є безумовним доказом реальності господарських операцій. Для податкового обліку має значення саме факт постачання товарів постачальником, вказаним у первинних документах

Як доказ податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може буди єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним.

Крім того, оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі, господарські суди повинні враховувати положення Податкового кодексу та фактичні дії як постачальника, так і покупця щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.

Слід ще раз зауважити, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, окрім обставин оформлення первинних документів, суд має дослідити наявність або відсутність реального руху такого товару (як-то: обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця).

Таким чином, у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Але, як доказ податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може буди єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 916/922/19 від 04.11.2019 № 905/49/15.

Крім того, оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі слід враховувати положення Податкового кодексу України та фактичні дії як постачальника, так і покупця, щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.

Пунктом 201.10 названого Кодексу визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Але, як вбачається із зазначених положень законодавства, первісною обставиною для складання податкової накладеної є здійснення господарської операції з постачання товарів/послуг та оформлення зазначеної господарської операції первинною бухгалтерською документацією, та як наслідок проведення такої операції - складання податкової накладної та її реєстрація.

Таким чином, наявність податкової накладної та її реєстрація, за відсутності належним чином оформлених інших первинних бухгалтерських документів, жодним чином не підтверджує факт поставки товару, а тим більше факт існування правовідносин за конкретним договором поставки.

Суд приходить до висновку про те, що надані позивачем до матеріалів справи податкові накладні також не можуть свідчити про наявність заборгованості відповідача перед позивачем, оскільки вони не підтверджують факту отримання відповідачем товару та наявності у нього заборгованості перед позивачем.

За таких обставин суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову з мотивів наведених вище.

Згідно із положеннями ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі.

Згідно із ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів, наведених учасниками судового процесу в обґрунтування власних правових позицій.

Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухвалені рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Оскільки рішенням суду в задоволенні позову відмовлено, сплачений позивачем судовий збір, відповідно до приписів ст. 129 ГПК України, покладається на позивача.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства;ст.ст. 2, 3, 4, 11, 12, 13, 14, 18, 42, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 196, 210, 232, 233, 236-238, 240-242, 252, 255, 256, 326 ГПК України -

У Х В А Л И В:

1. Відмовити в задоволенні позову.

2. Згідно з приписами ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

3. Згідно з положеннями ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

4. Копію рішення надіслати до електронних кабінетів у системі ЄСІТС та на електронну адресу арбітражному керуючому Бурцевій І.Ю. - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ТОВ "АГРОФІРМА УКРАЇНА В" - ukr_nova@ukr.net.

Повне рішення складено 16 червня 2025 р.

Суддя Лабунська Т.І.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - ТОВ "АГРОФІРМА УКРАЇНА В" (вул. Пушкіна, буд. 3А, смт. Голованівськ, Голованівський рн., Кіровоградська обл., 26500)