Рішення від 05.06.2025 по справі 903/948/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 червня 2025 року Справа № 903/948/24

за позовом Заступника керівника Волинської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача

Квартирно-експлуатаційний відділ м. Володимир

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРБІТАБУД»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЖК Крила»

про внесення змін та визнання недійсними Актів розподілу об`єкту будівництва

Суддя Шум М.С.

Секретар с/з Тимощук М. В.

Представники сторін:

прокурор: Солоп В. П.

від позивача (Міністерство оборони України): Гудима В. О.

від позивача (ЗУКБ МО України): Ситніков О. В.

від третьої особи на стороні позивача: Терещук О. В.

від відповідача: Деркач Д. В.

встановив: Заступник керівника Волинської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону подав до суду позов в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України в якому просить:

- внести зміни до пункту 3.4. Договору від 25.12.2018 №303/35/17 про будівництво багатоповерхового житлового будинку по вул. Даньшина, 52 у м. Луцьк, укладеного між Західним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України (Код ЄДРПОУ 24980173) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОРБІТАБУД» (Код ЄДРПОУ 40520000), виклавши його в наступній редакції: « 3.4. Після завершення будівництва та введення в експлуатацію кожної черги об`єкту будівництва. Сторони підписують Акт розподілу об`єкту будівництва (черги). Номера квартир, їх площа, кількість кімнат, поверхи, на яких вони розташовані, визначаються у Акті розподілу об`єкта будівництва (черги), що підписується обома Сторонами - "Після завершення будівництва об`єкту будівництва в цілому та здачі другої черги будівництва в експлуатацію Сторони протягом 60-ти днів підписують Акти приймання-передачі квартир. Сторона 1 безумовно отримує загальну площу житла (квартир) для заселення військовослужбовцями Збройних Сил України в кількості 50% (п`ятидесяти відсотків) від збудованої житлової загальної площі квартир. При цьому якісний стан зазначеного житла (квартир) повинен відповідати встановленим санітарно-технічним вимогам і вимогам статті 50 Житлового кодексу Української РСР і бути придатним для заселення (із оздобленням)";

- визнати недійсним Акт розподілу об`єкту будівництва (черги) від 20.07.2022, підписаний Західним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України (Код ЄДРПОУ 24980173) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОРБІТАБУД» (Код' ЄДРПОУ 40520000), відповідно до якого Сторони здійснили розподіл 36 (тридцяти шести) квартир першої черги будівництва (третя секція), що розташована за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Даньшина, будинок № 52- Б, загальною площею 2 236,5 метрів квадратних;

- визнати недійсним Акт розподілу об`єкту будівництва (черги) від 04.01.2024, підписаний Західним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України (Код ЄДРПОУ 24980173) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОРБІТАБУД» (Код ЄДРПОУ 40520000), відповідно до якого Сторони здійснили розподіл 72 (сімдесяти двох) квартир другої черги будівництва (перша та друга секції), що розташована за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Даньшина, будинок № 52-В, загальною площею 4 057,8 метрів квадратних.

Ухвалою суду від 19.11.2024, серед іншого, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, витребувано у відповідача ряд документів.

Ухвалою суду від 03.12.2024 продовжено для відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРБІТАБУД» встановлений ухвалою суду від 19.11.2024 процесуальний строк для надання відзиву по справі на сім днів по 12.12.2024 включно.

12.12.2024 від представника відповідача через Електронний суд надійшов відзив на позовну заяву з доказами надіслання позивачеві.

Суд протокольною ухвалою від 17.12.2024 прийняв та долучив відзив до матеріалів справи.

17.12.2024 через Електронний суд від прокурора надійшла відповідь на відзив з доказами її надіслання відповідачеві.

Суд протокольною ухвалою від 17.12.2024 прийняв та долучив відповідь на відзив до матеріалів справи.

02.01.2025 від прокурора до суду надійшло клопотання про долучення доказів, а саме запити прокуратури та відповіді Головного управління військової юстиції МОУ.

09.01.2025 від представника відповідача до суду надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи на виконання ухвали суду від 19.11.2024, а саме копій договорів, укладених між ТОВ «ОРБІТАБУД» та третіми особами про відчуження квартир у збудованому на підставі договору будівництва від 25.12.2018 квартир, проектна документація на будівництво.

09.01.2025 від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів, а саме Довідок про сплату ТОВ «ОРБІТАБУД» коштів на користь ЗУКБ МО України згідно з умовами виконання договору про будівництво.

13.01.2025 від Міністерства оборони України до суду надійшли додаткові пояснення по справі.

Ухвалою суду від 14.01.2025 постановлено:

1. Продовжити строк підготовчого провадження на тридцять днів до 19.02.2025 включно.

2. Розгляд справи в підготовчому судовому засіданні відкласти на 18.02.2025 на 11:00 год.

3. Залучити Квартирно-експлуатаційний відділ м. Володимир (44701, Волинська область, м. Володимир, вулиця Глушкова Академіка, будинок, 1, код ЄДРПОУ: 07516184) до участі у справі № 903/948/24 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

4. Залучити Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЖК Крила» (43003, Волинська обл., Луцький р-н, м.Луцьк, вул. Володимира Івасюка, буд 52Б, ЄДРПОУ 45607782) до участі у справі № 903/948/24 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

5. Прокурору в найкоротші строки направити на адресу третіх сторін позовну заяву з додатками, докази чого подати суду.

6. Запропонувати третім особам у справі протягом 5-ти днів з моменту отримання позовної заяви з додатками надати суду пояснення по суті позовних вимог.

7. Витребувати у Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України (вул. І.Франка, 61, м.Львів, 79005, mail: zukb.lviv@ukr.net) такі докази:

- Рішення (рішень) та/або погодження (погоджень) Міністерства оборони України про оголошення конкурсу на здійснення будівництва 108-квартирного житлового будинку у м.Луцьку, по вул. Даньшина, 52 на земельної ділянці кадастровим номером 0710100000:21:063:0022, площею 0,7843 га;

- Умови, критерії відбору, конкурсну та іншу документацію, яка надавалась юридичним та фізичним особам для участі у конкурсі з будівництва 108-квартирного житлового будинку у м.Луцьку, по вул. Даньшина, 52;

- Листи, звернення та повідомлення надісланих Західним УКБ МО України на адресу Міністерства оборони України з питань оголошення конкурсу, його проведення та результатів;

- Листи, звернення, повідомлення, накази чи іншої документації, що надсилались Міністерством оборони України на адресу Західного УКБ МО України з питань оголошення конкурсу, його проведення та результатів;

- Листи, доручення, звернення, накази чи іншу документацію, що надсилались Західним УКБ МО Українина адресу Міністерства оборони України з приводу укладення та виконання Договору №303/35/17 про будівництво багатоквартирного житлового будинку по вул. Даньшина, 52 у м.Луцьку від 25.12.2018 року;

- Листи, доручення, звернення, накази чи іншу документацію, що надсилались Міністерством оборони України на адресу Західного УКБ МО України з приводу укладення та виконання Договору №303/35/17 про будівництво багатоквартирного житлового будинку по вул. Даньшина, 52 у м.Луцьку від 25.12.2018 року;

- Листи, доручення, звернення, накази чи іншу документацію, що надсилались Міністерством оборони України на адресу Західного УКБ МО України з приводу користування, володіння чи розпорядження земельною ділянкою за кадастровим номером 0710100000:21:063:0022, площею 0,7843 га, що розташована по вуя. Даньшина, 52, м. Луцьк;

- Листи, доручення, звернення, накази чи іншу документацію, що надсилались Західним УКБ МО України на адресу Міністерства оборони України з приводу користування, володіння чи розпорядження земельною ділянкою за кадастровим номером 0710100000:21:063:0022, площею 0,7843 га, що розташована по вул. Даньшина, 52, м. Луцьк;

- Заяву про наміри відповідно до якої інвестор Західне управління капітального будівництва Міністерства оборони України повідомляв технічні та інші характеристики щодо будівництва об`єкту інвестування 108-квартирного житлового будинку у м.Луцьку, по вул. Даньшина, 52;

- Іншу, наявну у Західному УКБ МО інформацію та документи, які стосуються обміну інформацією між Західним УКБ МО України та Міністерством оборони України щодо будівництва об`єкту інвестування 108-квартирного житлового будинку у м.Луцьку, по вул. Даньшина, 52.».

22.01.2025 від прокурора до суду надійшли додаткові пояснення по справі.

24.02.2025 на адресу суду від Західного УКБ МО надійшли пояснення, в яких Управління зазначає, що виконати вимоги ухвали суду від 14.01.2025 не має можливості через відсутність запитуваних документів. Водночас, до пояснень долучено копії наступних документів: Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №030665; копію Договору №303/35/17 про будівництво багатоповерхового житлового будинку по вул. Даньшина, 52 у м. Луцьку; копію наказу Міністерства оборони України за №27-ДП.

На підставі ст.ст. 182, 185 195, 234 ГПК України, господарський суд протокольною ухвалою від 18.03.2025 закрив підготовче провадження, розгляд справи по суті призначив на 29.04.2025.

В судовому засіданні 29.04.2025 у справі №903/948/24 оголошено перерву до 15.05.2025.

У зв`язку з перебуванням судді Шума М.С. з 12.05.2025 по 19.05.2025 у відпустці/на лікарняному/на навчанні, судове засідання по справі №903/948/24, що призначено на 15.05.2025, не відбулося.

Ухвалою суду від 21.05.2025 розгляд справи по суті призначено на 05.-6.2025.

В судовому засіданні прокурор, представник позивача та третьої сторони на стороні позивача позовні вимоги підтримали повністю, позов просили задоволити.

Представник відповідача позовні вимоги заперечував, у позові просив відмовити.

Фактичні обставини справи:

Рішенням Луцької міської ради від 28.03.2007 № 12/95 Західному управління капітального будівництва Міністерства оборони України надано в постійне користування земельну ділянку КОМУНАЛЬНОІ ФОРМИ ВЛАСНОСТІ з кадастровим номером 0710100000:21:063:0022, площею 0,7843 га, яка розташована за адресою: м. Луцьк, вул. Даньшина, 52, з метою будівництва та обслуговування 164-ох квартирного житлового будинку.

Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №030665 від 15.07.2010.

Західним УКБ МОУ було оголошено Конкурс з будівництва 108-квартирного житлового будинку у місті Луцьку по вул. Даньшина 52 (що підтверджується Оголошенням в газеті «Рівне Діалог» №32 від 25.07.2017, копія якого долучена до матеріалів справи, Т. 1, а. с. 222).

ТОВ «ОРБІТАБУД» було подано необхідний пакет документів для участі у конкурсі та за його результатами його було визначено переможцем.

Між Західним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України (Сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОРБІТАБУД» (Сторона 2) укладено договір від 25.12.2018 №303/35/17 про будівництво багатоповерхового житлового будинку по вул. Даньшина, 52 у м. Луцьк (далі - Договір, спірний Договір, Т. 5, а. с. 41-53).

Згідно пункту 1.1. предметом Договору є співпраця і участь сторін у будівництві багатоповерхового житлового будинку по вул. Даньшина, 52, м. Луцьк, надалі «Об`єкт» передача Стороною 1 Стороні 2 передбачених цим договором функцій замовника щодо проектування, будівництва, реалізації майнових прав на об`єкти нерухомого майна, що будуть створені в майбутньому введення в експлуатацію, оформлення права власності. Для цього Стороні 2 надається право укладати Договори купівлі-продажу нерухомого майна (квартирі та ін.), які буде створено в майбутньому, із юридичними та фізичними особами, приймати від них оплату, виконувати будівельно-монтажні роботи на інші зобов`язання, оформлення права власності згідно умов укладених Договорів.

Вартість частини Об`єкта (право власності Стороні 2 на частину Об`єкта) вважатиметься оплаченою Стороною 2 у повному обсязі через інвестування Стороною 2 у будівництво Об`єкта і виконання Стороною 2 частини функції замовника.

Пунктом 1.2. Договору визначено, що Сторона 2, здійснюючи функції замовника, діє від свого імені, чинить у межах цього договору всі необхідні юридичні дії та укладає на власній розсуд будь-які правочини, спрямовані на проектування та будівництво Об`єкта, реалізації майнових прав на нерухомість, що буде створена в майбутньому, та несе за них повну відповідальність відповідно до законодавства України.

Пунктом 1.4. Договору передбачено, що цей договір встановлює виключне право Сторони 2 на вчинення всіх дій, передбачених цим договором.

Згідно пункту 1.5. Договору, Сторона 1 передає, а Сторона 2 бере на себе зобов`язання здійснювати функції замовника щодо проектування, будівництва, реалізації майнових прав на нерухомість, що буде створена в майбутньому, введення в експлуатацію, оформлення права власності на об`єкт будівництва та його частини тощо.

Пунктом 2.2. Договору передбачено, що плановий термін введення Об`єкта будівництва в експлуатацію - ІV квартал 2024 року.

Згідно пункту 2.4. Договору Об`єкт буде розміщено на земельної ділянці площею 0,7843 га, що розташована по вул. Даньшина, 52, м. Луцьк, державний акт ЯЯ № 030665 від 15.07.2010 року.

Відповідно до пункту 3.2. Договору Об`єкт будівництва чи частина Об`єкта будівництва в частках визначних цим договором передається у власність впродовж 30-ти робочих днів після дня введення Об`єкта будівництва в експлуатацію, у встановленому законодавством України порядку.

Згідно пункту 3.3. Договору Підтвердженням введення Об`єкта будівництва чи його частини в експлуатацію є видача відповідними органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката, або іншого документа, передбаченого на момент його видачи законодавством України порядку.

Підтвердженням приймання-передачі та розподілу Об`єкта є підписаний сторонами Акт приймання-передачі та розподілу Об`єкту.

Пунктом 3.4. Договору визначено, що після завершення будівництва, введення Об`єкта будівництва чи його частик в експлуатацію та підписання Акта приймання передачі та розподілу Об`єкту чи його частини Стороною 1 підлягає безумовному отриманню загальної площі житла (квартир) для заселення військовослужбовцями Збройних Сил України в кількості 10% (десяти відсотків) від збудованої житлової загальної площі квартир. При цьому якісний стан зазначеного житла (квартир) повинен відповідати встановленим санітарно-технічним вимогам із виконанням оздоблювальних робіт і готовності під ключ.

Номера квартир, їх площа, кількість кімнат, поверхи, на яких вони розташовані, що визначається Стороною 2, оформляється додатковою угодою до даного Договору протягом двох тижнів після передачі об`єкту в роботу, яка є невід`ємною частиною даного Договору.

Пунктом 3.6. Договору передбачено, що після завершення будівництва, введення Об`єкта чи його частини в експлуатацію та підписання Акта приймання-передачі та розподілу Об`єкту Сторона 2 набуває право власності на весь Об`єкт без врахування тієї частини, яка за умовами цього Договору передається Стороні 1. Акт приймання-передачі та розподілу, які стосуватимуться переходу права власності на Об`єкт чи його частини до Сторони 2, повинні містити відмітку про те, що вартість Об`єкта оплачена Стороною 2 у повному обсязі через інвестування Стороною 2 будівництва Об`єкта чи його частини за рахунок своїх інвестицій і

виконання нею функцій замовника.

В подальшому Сторонами неодноразово вносилися зміни до Договору, зокрема додатковими угодами №№ 1-10.

Так, додатковою угодою від 04.01.2024 №10 до Договору про будівництво багатоповерхового житлового будинку по вул. Даньшина, 52 у м. Луцьку №303/35/17 від 25.12.2018, Сторони внесли зміни до пункту 3.4. Договору та виклали його у наступній редакції: «Після завершення будівництва та введення в експлуатацію кожної черги об`єкту будівництва, Сторони підписують Акт розподілу об`єкту будівництва (черги). Номера квартир, їх площа, кількість кімнат, поверхи, на яких вони розташовані, визначаються у Акті розподілу об`єкта будівництва (черги), що підписується обома Сторонами.

Після завершення будівництва об`єкту будівництва в цілому та здачі другої черги будівництва в експлуатацію Сторони протягом 60-ти днів підписують Акти приймання-передачі квартир. Сторона 1 безумовно отримує загальну площу житла (квартир) для заселення військовослужбовцями Збройних Сил України в кількості 10% (десяти відсотків) від збудованої житлової загальної площі квартир. При цьому якісний стан зазначеного житла (квартир) повинен відповідати встановленим санітарно-технічним вимогам і вимогам статті 50 Житлового кодексу Української РСР і бути придатним для заселення (із оздобленням).»

Таким чином, відповідно до умов Договору, після завершення будівництва, введення об`єкта чи його частини в експлуатацію та підписання акту приймання-передачі та розподілу об`єкту, ТОВ «ОРБІТАБУД» набуває право власності на весь об`єкт (у тому числі земельну ділянку, на якій здійснюється будівництво), всі нежитлові приміщення, крім 10% квартир, які за умовами Договору передаються Західному управлінню капітального будівництва Міністерства оборони України.

ТВО Начальника ЗУКБ МО України Наказом від 28.08.2020 №8 затверджено проектну документацію з нового будівництва 108-квартирного житлового будинку на вул. Даньшина, 52 в м.Луцьку (Т. 5, а. с. 193).

13.10.2020 Відділом державного архітектурно-будівельного контролю Виконавчого Комітету Луцької міської ради видано Дозвіл на виконання будівельних робіт 108-квартирного житлового будинку на вул.Даньшина, 52 у м. Луцьку. Замовником робіт є Західне Управління капітальтного будівництва Міністерства оборони України, генеральним підрядником є Товариство з обмеженою відповідальністю «ОРБІТАБУД» (Т. 5, а. с. 39-40).

08.06.2022 та 11.01.2024 Відділом державного архітектурно-будівельного контролю Виконавчого Комітету Луцької міської ради видано Сертифікати №ВЛ122220603483 (1 черга), №ВЛ122231205814 (2 черга) про відповідність закінченого будівництва 108-квартирного житлового будинку на вул.Даньшина, 52 у м. проектній документації та підтверджує його готовність до експлуатації (Т. 5, а. с. 190-191).

На виконання п.п.3.3,3.4 та 3.6 Договору між Сторонами було підписано:

Акт розподілу об`єкту будівництва від 20.07.2022 року щодо розподілу квартир згідно якого : до Відповідача перейшло 65 (шістдесят п`ять) квартир загальною площею 2046,9 м.кв., до Західного УКБ МО України перейшли 3 (три) квартири, загальною площею 189,6 м.кв.

Акт розподілу об`єкту будівництва від 04.01.2024 року щодо розподілу квартир згідно якого: до Відповідача перейшло 65 (шістдесят п`ять) квартир загальною площею 3615,2 м.кв.,, до Західного УКБ МО України перейшли 7 (сім) квартир, загальною площею 442,6 м.кв.

За даними Актами розподілу об`єкту будівництва земельна ділянка з кадастровим номером 0710100000:21:063:0022, площею 0,7843 га, яка розташована за адресою: м. Луцьк, вул. Даньшина, 52 не передавалась Відповідачу.

Акти розподілу об`єкту будівництва від 20.07.2022 року та від 04.01.2024 року щодо розподілу нежитлових приміщень техпідпілля та технічного поверху, які за умовами Договору не підлягали розподілу.

Відповідно до Експертного звіту щодо розгляду проектної документації на будівництво за проектом «Нове будівництво 108-квартирного житлового будинку на вул. Даньшина, 52 у м. Луцьку» серії ДП №628134, затвердженого ДП «Укрдержбудекспертиза» у Волинській області від 28.08.2020 №839/03-0443-20, будинок мав складатися з 9 поверхів.

Згідно аудиторського звіту 5 територіального управління внутрішнього аудиту Міністерства оборони України від 10.05.2024 №526/8, забудовник (ТОВ «ОРБІТАБУД») збудував 10 поверхів.

Загальна площа квартир 9-ти поверхів становить 6 234,6 м.кв., а площа квартир 10-ти поверхів орієнтовно становить 6 934 м.кв.

В аудиті зазначено, що Західному УКБ ймовірно було відомо про будівництво додаткового 10-го поверху, оскільки технічний нагляд здійснював ОСОБА_1 , який працює в Західному УКБ та надає послуги технічного нагляду та супроводжує об`єкти будівництва, де замовником виступало Західне УКБ.

Згідно з реєстром речових прав, за фізичною особою зареєстровано нерухоме майно, розташоване на 10 поверсі.

Позиція прокурора та позивачів. Відповідна позиція підтримана третьою особою на стороні позивача без самостійних вимог - Квартирно-експлуатаційний відділ міста Володимир.

Згідно аудиторського звіту 5 територіального управління внутрішнього аудиту Міністерства оборони України від 10.05.2024 №526/8, забудовник (ТОВ «ОРБІТАБУД») збудував 10 поверхів, проте не 9 як передбачалося проектно-кошторисною документацією та договором.

Загальна площа квартир 9-ти поверхів становить 6 234,6 м.кв., а площа квартир 10-ти поверхів орієнтовно становить 6 934 м.кв.

Прокурор зазначає, що якщо загальна площа квартир збільшена, то і площа квартир, що підлягає передачі Західному УКБ, повинна бути збільшена.

Прокурор зазначає, що Західне управління капітального будівництва Міністерства оборони України є структурним підрозділом Міністерства оборони України, яке являється його засновником та органом державної влади до сфери управління якого воно належить. Усе майно, яке зареєстроване за Західним УКБ Міністерства оборони України належить державі та перебуває у його користуванні на праві господарського відання.

Враховуючи наведене, земельна ділянка з кадастровим номером 0710100000:21:063:0022, площею 0,7842 га, належить державі в особі Міністерства оборони України та перебуває у постійному користуванні його структурного підрозділу - Західного Управління капітального будівництва Міністерства оборони України.

Відповідно до п. 1 Положення про Західне управління капітального будівництва Міністерства оборони України (далі - Управління), затверджене Наказом Міністерства оборони України № 23 від 17.06.2003 (далі - Положення), Управління є державною госпрозрахунковою організацією Міністерства оборони України та призначене для забезпечення виконання завдань капітального будівництва житла для військовослужбовців і членів їх сімей, об`єктів військового призначення для потреб Збройних Сил України з метою підтримання їх у стані бойової та мобілізаційної готовності.

Управління виконує функції замовника Міністерства оборони України (далі - Орган управління) на будівництво об`єктів житлово-комунального, соціального, загальновійськового призначення, а також у порядку, встановленому чинним законодавством України та цим Положенням залучається до вирішення питань придбання та обміну житла в Львівській, Закарпатській, Волинській, Івано-Франківській, Тернопільській та Чернівецькій областях.

Згідно п. 6 Положення, до основних завдань Управління зокрема відноситься участь у вирішенні питань придбання та обміну житла для військовослужбовців Збройних Сил України у встановленому порядку.

У своїй діяльності Управління керується Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, наказами Державного комітету України з будівництва та архітектури, наказами і директивами Міністра оборони України, Начальника Генерального штабу Збройних Сил України, наказами і розпорядженнями Державного секретаря Міністерства оборони України, начальника управління капітального будівництва та придбання житла Головного управління розквартирування військ і капітального будівництва Міністерства оборони України, а також цим положенням.

Разом з тим, прокурор стверджує, що Західне управління капітального будівництва Міністерства оборони України у встановленому порядку Договір №303/35/17 від 25.12.2018 про будівництво багатоповерхового житлового будинку по АДРЕСА_1 , із органом управління - Міністерством оборони України не погодило, що підтверджується листом Міністерства оборони України від 22.05.2023 №1786/1675.

При цьому, прокурор переконує, що Договір від 25.12.2018 №303/35/17 містить всі ознаки договору про спільну діяльність.

Прокурор посилається на приписи ч. 2 ст. 651 ЦК України про те, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили. Правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відповідно до статті 235 ЦК України є удаваним.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19.08.2020 у справі № 915/1302/19.

Прокурор звертає увагу суду, що між Позивачем 2 та Відповідачем укладено Договір від 25.12.2018 №303/35/17, предметом якого є співпраця і участь сторін у будівництві багатоповерхового житлового будинку по вул. Даньшина, 52, м. Луцьк, надалі «Об`єкт».

Пунктами 3.4., 3.6. Договору передбачено, що після завершення будівництва, введення Об`єкта будівництва чи його частик в експлуатацію та підписання Акта приймання-передачі та розподілу Об`єкту чи його частини Стороною 1 підлягає безумовному отриманню загальної площі житла (квартир) для заселення військовослужбовцями Збройних Сил України в кількості 10% (десяти відсотків) від збудованої житлової загальної площі квартир.

Після завершення будівництва, введення Об`єкта чи його частини в експлуатацію та підписання Акта приймання-передачі та розподілу Об`єкту Сторона 2 (ТОВ «ОРБІТАБУД») набуває право власності на весь Об`єкт (в тому числі земельну ділянку) без врахування тієї частини, яка за умовами цього Договору передається Стороні 1.

Відтак, за умовами Договору, отриманню Західним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України для заселення військовослужбовцями ЗСУ підлягає 10 % від загальної площі квартир.

Пунктом 20 частини 1 статті 6 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» передбачено, що уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань погоджують підприємствам, що належать до сфери їхнього управління, договори про спільну діяльність, зміни до них та контролюють виконання умов цих договорів.

Водночас, правовідносини щодо укладання договорів про спільну діяльність регулюються Порядком укладання державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 №296 (далі - Порядок укладання договорів).

Спірний Договір за своєю правовою природою з огляду на вимоги ст. 1130 Ц України є договором про спільну діяльність, а тому мав бути укладений з урахуванням зазначених вимог законодавства.

Договір про спільну діяльність за визначенням завжди охоплює ознаку інвестиції в широкому сенсі. Об`єднання вкладів означає формування майнового субстрату простого товариства на момент його виникнення, без якого (об`єднання) ведення спільної діяльності відповідно до цілей договору та його предмета неможливе.

Іншими словами, фактичне об`єднання учасниками вкладів повинно слугувати матеріальною основою їх спільної діяльності та забезпечувати досягнення її мети.

Залежно від цілей, визначених учасниками спільної діяльності, така діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників або без об`єднання їх вкладів.

Спільна діяльність, що здійснюється на основі об`єднання вкладів учасників, визначається як просте товариство (частина 2 статті 1130 ЦК України), що не має цивільної (господарської) правосуб`єктності (без створення юридичної особи).

Об`єднання вкладів означає формування майнової бази простого товариства на момент його виникнення, без якого (об`єднання) ведення спільної діяльності відповідно до цілей договору та його предмета неможливе. Іншими словами, фактичне об`єднання учасниками вкладів повинно слугувати матеріальною основою їх спільної діяльності та забезпечувати досягнення її мети.

З огляду на необхідність захисту публічних інтересів і запобігання розмиванню державної власності встановлено обмеження принципу свободи договору при укладанні договорів про спільну діяльність. Так, Порядок укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії,

доручення та управління майном, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 296 (далі - Порядок № 296), передбачає, що укладення договорів, зокрема про спільну діяльність, державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, потребує погодження Кабінету Міністрів України у формі відповідного розпорядження. Лише після цього суб`єкт господарювання може здійснювати заходи щодо забезпечення укладення такого договору.

Таким чином, на відміну від договору інвестиції, укладення якого насамперед спрямовано на впорядкування відносин, пов`язаних із залученням інвестицій, та метою якого є отримання інвестором (окремим контрагентом) доходу або майнової вигоди від вкладення інвестиції, договір про спільну діяльність укладається задля досягнення визначеної сторонами мети діяльності, шляхом об`єднання вкладів (інвестицій) та зусиль учасників. При цьому правовими наслідками договору про спільну діяльність є досягнення результату - отримання майна, виконання робіт чи надання послуг для кожного із контрагентів. Саме єдність мети вирізняє цю договірну конструкцію з-поміж інших видів договорів, зокрема, договорів інвестиції та/або підряду.

Частиною 2 статті 13 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» визначено, що під час укладення договорів про спільну діяльність розмір частки державних підприємств, установ і організацій, а також господарських товариств, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, має становити не менш як 50 відсотків спільного майна учасників спільної діяльності.

Підсумовуючи викладене, прокурор робить висновок, що внаслідок укладення Західним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України та ТОВ «ОРБІТАБУД» договору від 25.12.2018 №303/35/17 про будівництво багатоповерхового житлового будинку по вул. Даньшина, 52 у м. Луцьк, без погодження з органом управління - Міністерством оборони України, а також в результаті його виконання, порушено інтереси Держави в особі структурного підрозділу Міністерства оборони України - Західного управління капітального будівництва МОУ. Оскільки повне виконання сторонами зобов`язань за спірним Договором, в редакції чинній як на момент укладення Договору, так і після внесення всіх змін на підставі підписаних Сторонами додаткових угод, призведе до порушення співвідношення майнових інтересів сторін та позбавить державу того, на що вона могла та мала розраховувати при укладенні Договору з урахуванням всіх норм чинного на той момент законодавства.

Враховуючи, що розподіл квартир між Західним управлінням капітального будівництва МОУ та ТОВ «ОРБІТАБУД» відбувся з порушенням норм чинного на той момент законодавства та інтересів держави, відповідач безпідставно набув у власність майно, а саме 40 % збудованих квартир. Вказане майно набуто ТОВ «ОРБІТАБУД» за рахунок держави в особі Західного управління капітального будівництва МОУ без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) в розумінні статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Відтак ТОВ «ОРБІТАБУД» зобов`язане повернути потерпілому - Західному управлінню капітального будівництва МОУ це майно, а у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Відтак, прокурор переконує, що існують достатні правові підстави для внесення змін до умов пункту 3.4. Договору таким чином, щоб безумовному отриманню Західним управлінням капітального будівництва МОУ підлягало 50% (п`ятдесят відсотків) загальної площі житла (квартир) для заселення військовослужбовцями Збройних Сил України. При цьому якісний стан зазначеного житла (квартир) повинен відповідати встановленим санітарно-технічним вимогам і вимогам статті 50 Житлового кодексу Української РСР і бути придатним для заселення (із оздобленням).

Акти розподілу квартир, підписані сторонами Договору, є невід`ємними додатками Договору та у разі внесення змін до Договору в частині перерозподілу квартир, що підлягають передачі Західному управлінню капітального будівництва МОУ з 10% на 50%, суперечитимуть умовам Договору, положенням ЦК України, іншим нормативно-правовим актам, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Таким чином Акти розподілу об`єкту будівництва (черги) від 20.07.2022 та від 04.01.2024 підписані Західним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України (Код ЄДРПОУ 24980173) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОРБІТАБУД» (Код ЄДРПОУ 40520000), відповідно до яких Сторони здійснили розподіл 108 квартир першої та другої черг будівництва (перша, друга, третя секції), що розташовані за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Даньшина, будинок № 52, загальною площею 6 294,3 метрів квадратних, підлягають визнанню недійсними в судовому порядку.

Разом з цим, Главою 83 Цивільного кодексу України врегульовано загальні положення про зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Так, згідно статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Враховуючи наведене, в ході виконання спірного Договору, який укладений в порушення вимог чинного законодавства, відповідач ТОВ «ОРБІТАБУД» безпідставно набув у власність майно у вигляді 40% загальної площі квартир, які з урахуванням положень чинного на момент укладення Договору законодавства, повинна була отримати держава в особі Західного управління капітального будівництва МОУ для заселення військовослужбовцями Збройних Сил України.

Таким чином ТОВ «ОРБІТАБУД» зобов`язане повернути на користь держави в особі Міністерства оборони України безпідставно набуте майно у вигляді 40% загальної площі квартир, а у разі неможливості повернення її в натурі - відшкодувати вартість, яка визначається на момент розгляду справи судом.

Позиція відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРБІТАБУД». Відповідна позиція підтримана третьою особою на стороні відповідача без самостійних вимог - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЖК Крила».

Ініціатором відповідного будівництва інвестиційного об`єкту (житлового будинку по АДРЕСА_1 ) виступало Західне управління капітального будівництва Міністерства оборони України як інвестор.

В межах ініціативи відповідного будівництва Західним УКБ МО України було проведено конкурс, за результатом якого інвестор ТОВ «ОРБІТАБУД» отримав право на укладення спірного Договору та будівництво згаданого житлового будинку.

Між Сторонами з врахуванням всіх підписаних Додаткових угод було досягнуто згоди зі всіх істотних умов Договору від 25.12.2018 №303/35/17 про будівництво багатоповерхового житлового будинку по вул. Даньшина, 52 у м. Луцьк, в тому числі визначення часток, які відповідали волі сторін на момент підписання відповідних правочинів та порядку передачі майна співінвесторам.

Відповідний Договір, згідно його умов, містить елементи інвестиційного договору та договору підряду.

Згідно з досягнутими домовленостями за Договором, та фактичних обставин справи, будівництво здійснювалось за кошти ТОВ «ОРБІТАБУД» та залучених ним співінвесторів. Державні кошти, для будівництва будинку взагалі не використовувались.

Відповідний Договір укладався зокрема з метою досягнення «соціального ефекту» у вигляді отримання військовослужбовцями Збройних Сил України 10% (десяти відсотків) від збудованої житлової загальної площі квартир у будинку.

Відповідач справедливо очікував, що вкладаючи свої та залучені інвестиції він має право на справедливий розподіл збудованого інвестиційного об`єкту та особи, які укладали відповідні правочини наділені необхідним обсягом правосуб`єктності та повноважень.

Інвестором, ТОВ «ОРБІТАБУД» було виконано всі взяті на себе за Договором зобов`язання.

За результатом кінцевого розподілу квартир в збудованому житловому будинку Західним УКБ МО України було отримано права на 10,05% від загальної площі квартир, що на 0,05% більше, ніж передбачалось умовами Договору.

Жодних вимог, претензій чи зауважень, щодо внесення змін до Договору, зміни частки в інвестиційному будівництві в сторону збільшення на користь Західного УКБ МО України чи держави, до осені 2024 року, до Відповідача не надходило.

Вимоги щодо перегляду істотних умов Договору, які мали вирішальне значення для ТОВ «ОРБІТАБУД» при прийнятті рішення щодо інвестування, з`явилися після повного виконання ТОВ «ОРБІТАБУД» своїх зобов`язань за договором, завершення будівництва та здачі будинку в експлуатацію, переходу прав власності на 88,8% квартир до приватних фізичних осіб-співінвесторів та передачі будинку на управління ОСББ.

На сьогоднішній день частка власності в об`єкті, яка належала Відповідачу на законних підставах і в законний спосіб передана новим співвласникам.

Земельна ділянка з кадастровим номером 0710100000:21:063:0022, площею 0,7843 га, яка розташована за адресою: м. Луцьк, вул. Даньшина, 52 станом на сьогоднішній день знаходиться у постійному користуванні Західним УКБ МО України та фактично не вибувала з державної форми власності.

Таким чином, зазначені вище обставини справи та докази свідчать про безпідставність позову, його необґрунтованість та відсутність підстав, щодо його задоволення.

Відповідач стверджує, що правовідносини які регулювались спірним договором та самоідентифікація осіб, що укладали цей договір прямо свідчить, що цей договір було укладено саме співінвесторами, а зобов`язання, які визначені в цьому договорі, містили бажання його сторін реалізувати наявні в них матеріальні ресурси (інвестиції) для досягнення конкретної мети у вигляді прибутку.

Представник відповідача звертає увагу суду, що Західне УКБ не витратила жодної гривні державних коштів. Надавши право будівництва на належній управлінню на праві постійного користування земельній ділянці (з кадастровим номером 0710100000:21:063:0022), Західне УКБ отримало у свою власність (а відтак і власність держави) 10% квартир (10 квартир) в будинку, кошторисна вартість будівництва якого становить 78350,170 тис. грн. (копія Зведеного кошторису додається). Зазначена обставина підтверджується зокрема і Аудиторським звітом №526/8 від 10.05.2024.

Таким чином, Західне УКБ фактично отримало прибуток в розмірі 7 млн. 350 тис. грн., не вкладаючи коштів держави.

Більше того, відповідна земельна ділянка не вибула з власності держави, і на сьогоднішній день перебуває на праві постійного користування Західного УКБ.

До прибутку Західного УКБ, на думку представника ТОВ «ОРБІТАБУД», слід віднести також і кошти, які сплачувались Відповідачем в порядку визначеному п.2.5 та 3.5 Договору (земельний податок та кошти за здійснення технічного нагляду) та інших витрат, які взяв на себе за Договором Відповідач.

Таким чином, інвестиція у вигляді надання права на будівництво на земельній ділянці визначена за умовами Договору, принесла Західному УКБ значний прибуток, адже за будь-яких інших обставин, Позивач 1 ніколи не зміг би отримати такий значний приріст капіталу без вкладень значних фінансових ресурсів держави.

Пункт 3.4 Договору є істотною умовою Договору, без існування якої, враховуючи повне фінансування Відповідачем всіх інвестицій щодо спорудження будинку, він не мав би наміру укладати такий Договір.

Предметом Договору згідно п.1.1 є будівництво багатоповерхового житлового будинку по вул. Даньшина, 52 м.Луцьк.

Пунктом 3.6. Договору передбачено, що після завершення будівництва, введення Об`єкта чи його частини в експлуатацію та підписання Акта приймання-передачі та розподілу Об`єкту Сторона 2 набуває право власності на весь Об`єкт без врахування тієї частини, яка за умовами цього Договору передається Стороні 1.

Представник відповідача стверджує, що Договір від 25.12.2018 №303/35/17 є виконаним. Свідченням даного факту є те, що будинок збудовано на 100% (що зокрема додатково підтверджується Аудиторським звітом №526/8 від 10.05.2024) та підписаними між сторонами Актами розподілу об`єкту будівництва від 20.07.2022 та 04.01.2024 в порядку передбаченому п.п.3.3 та 3.6 Договору.

Таким чином, прокурор просить суд внести зміни в Договір, що є виконаним та строк дії якого припинено.

Представник позивача просить суд врахувати принцип легітимних очікувань. ТОВ «ОРБІТАБУД», укладаючи та виконуючи інвестиційний Договір від 25.12.2018 №303/35/17 правомірно очікував, що усі істотні умови даного Договору є погодженими та повністю відповідають волі і повноваженням сторін (п.6.5 Договору).

Враховуючи п.6.7 Договору Відповідач правомірно очікував, що Західне УКБ МО України та його представники, як на момент укладення основного Договору так і на момент підписання Додаткових угод до нього та Актів розподілу об`єкту будівництва мали необхідний обсяг правосуб`єктності та повноважень.

Правовідносини між Позивачами щодо погодження відповідного укладення Договору знаходились і знаходяться поза межами правовідносин між Позивачем 2 і Відповідачем, оскільки останній не є суб`єктом подання (звернення) за таким погодженням та відповідно не знав і не міг знати про його наявність чи відсутність. При цьому матеріали позову не містять будь яких доказів, щодо відсутності такого погодження або наявності у Відповідача інформації про його отримання чи не отримання Західним УКБ.

Підсумовуючи, представник відповідача зазначає, що позовна заява є безпідставною та необґрунтованою, Позивачем не доведено належними та обґрунтованими доказами факт укладення між Західним УКБ та Відповідачем договору про спільну діяльність та станом на момент подачі позовної заяви наявні підстави для внесення змін до Договору, строк дії якого є припиненим, а докази, наявні в матеріалах справи прямо вказують на те, що Договір від 25.12.2018 №303/35/17 є за своєю правовою природою інвестиційним договором та Відповідач в повному обсязі виконав взяті на себе зобов`язання.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши фактичні обставини справи, позицію прокурора, позивачів, відповідача та третіх осіб, господарський суд, дійшов висновку про відмову у позові.

Мотиви прийняття відповідного рішення судом:

Щодо правової природи договору від 25.12.2018 №303/35/17 про будівництво багатоповерхового житлового будинку по вул. Даньшина, 52 у м. Луцьк, що укладений між Західним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОРБІТАБУД».

Відповідно до статті 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.

Статтею 1131 Цивільного кодексу України передбачено, що договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Поряд з цим слід зазначити, що правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому оцінюючи відповідність волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їхніх дій, так і певних правових наслідків.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19.08.2020 у справі № 915/1302/19, від 03.11.2020 у справі № 920/611/19.

Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду в постанові від 18.05.2023 у справі № 910/7975/21 зроблено такі висновки:

"Укладення змішаного договору передбачено частиною другою статті 628 Цивільного кодексу України, відповідно до положень якої сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Законодавець не виокремлює у змішаному договорі "основні" ("домінантні") та другорядні елементи, тому до змішаних договорів не може застосовуватися критерій істотності або пріоритетності окремих його елементів (прав та обов`язків) над іншими.

Змішаний договір є юридико-технічним інструментом інтеграції, завдяки якому можна уникнути дроблення регулювання договірних відносин їх учасниками, коли необхідно досягти відповідної мети. Втім, не завжди можливо об`єднати ("змішати") в одному договорі умови, які належать до різних інститутів договірного права. У будь-якому змішаному договорі можуть бути зафіксовані такі умови, які доповнюють, уточнюють одна одну, але у жодному разі не є взаємовиключними, так само як і юридичні цілі договорів, що об`єднуються (правовий результат, на який спрямована воля сторін) не можуть бути суперечливими.

За наведеним правилом тип договору визначається за специфікою матеріальних відносин, що опосередковуються договором, або колом юридичних умов, об`єктивно необхідних для утворення певного договірного зобов`язання.

Якщо укладений договір опосередковує різнорідні відносини (два або більше їх різновидів) та об`єднує умови, об`єктивно необхідні для формування єдиного зобов`язання за рахунок різних типів зобов`язань, такий договір є змішаним.

Якщо із змісту конкретного договору (незалежно від того, як він поіменований сторонами) вбачається, що він містить ознаки договору про спільну діяльність, на відносини сторін поширюються загальні норми Цивільного кодексу України про спільну діяльність та інших актів законодавства, якими встановлено спеціальні норми про спільну діяльність, розраховані на певне коло суб`єктів господарювання. Отже, суттєвою для змішаного договору є також єдність мети, що досягається шляхом врегулювання різних правовідносин.

За своєю суттю спільна діяльність є договірною формою об`єднання осіб для досягнення спільної мети.

Договір про спільну діяльність за визначенням завжди охоплює ознаку інвестиції в широкому сенсі. Об`єднання вкладів означає формування майнового субстрату простого товариства на момент його виникнення, без якого (об`єднання) ведення спільної діяльності відповідно до цілей договору та його предмета неможливе. Іншими словами, фактичне об`єднання учасниками вкладів повинно слугувати матеріальною основою їх спільної діяльності та забезпечувати досягнення її мети.

Залежно від цілей, визначених учасниками спільної діяльності, така діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників або без об`єднання їх вкладів.

Спільна діяльність, що здійснюється на основі об`єднання вкладів учасників, визначається як просте товариство (частина друга статті 1130 Цивільного кодексу України), що не має цивільної (господарської) правосуб`єктності (без створення юридичної особи).

Об`єднання вкладів означає формування майнової бази простого товариства на момент його виникнення, без якого (об`єднання) ведення спільної діяльності відповідно до цілей договору та його предмета неможливе. Іншими словами, фактичне об`єднання учасниками вкладів повинно слугувати матеріальною основою їх спільної діяльності та забезпечувати досягнення її мети.

Мета договору простого товариства повинна бути спільною, законною та мати господарський характер, якщо учасниками договору є суб`єкти господарської (підприємницької) діяльності.

При цьому вкладом учасника відповідно до положень статті 1133 Цивільного кодексу України вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв`язки.

Із цією ознакою пов`язане і запровадження спеціального режиму, який законодавець встановлює для внесеного учасниками майна та отриманого в результаті спільної діяльності результату: внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом.

Особливістю договору простого товариства є те, що колективне утворення, яке засновується укладенням договору (просте товариство), не є юридичною особою, але становить певну корпоративну структуру.

Беручи до уваги сутність простого товариства як неправосуб`єктного утворення, що ґрунтується на фідуціарних і рівноправних засадах задля досягнення учасниками загальної цілі шляхом об`єднання спільних зусиль та майна, а також засад розумності, добросовісності та справедливості, учасник, який не вносить вклад у спільну діяльність та/або не бере участі у спільній діяльності, не має права отримувати прибуток від її здійснення.

У нормах Цивільного кодексу України про спільну діяльність термін "спільна мета" не вжито, проте єдність цілей, на які спрямовані спільні дії учасників, випливає із легального визначення простого товариства. Саме єдність мети вирізняє цю договірну конструкцію з-поміж інших видів договорів, поіменованих у Цивільному кодексу України. Якщо в інших договорах зміст прав та обов`язків кожної зі сторін є різним (наприклад, покупця та продавця), права та обов`язки кожного з учасників спільної діяльності переважно збігаються із правами та обов`язками інших учасників. Єдність інтересів учасників дає змогу протиставити договір простого товариства іншим договорам, для яких досягнення результату - отримання майна, виконання робіт чи надання послуг є метою лише для одного із контрагентів. При визначенні прав та обов`язків учасників договору про спільну діяльність не застосовується модель стандартного зобов`язання із формулою "право вимоги - борг". Права та обов`язки учасників спільної діяльності не є зустрічними.

Дія принципу свободи договору (вільного укладення договору, вільного визначення його умов) як однієї із загальних засад цивільного законодавства (стаття 3 Цивільного кодексу України) та одного з основних принципів договірного права (стаття 627 цього Кодексу) у договірних відносинах за участю суб`єктів державного сектору економіки та в окремих сферах господарювання істотно звужується.

На відміну від договору інвестиції, укладення якого насамперед спрямовано на впорядкування відносин, пов`язаних із залученням інвестицій, та метою якого є отримання інвестором (окремим контрагентом) доходу або майнової вигоди від вкладення інвестиції, договір про спільну діяльність укладається задля досягнення визначеної сторонами мети діяльності, шляхом об`єднання вкладів (інвестицій) та зусиль учасників. При цьому правовими наслідками договору про спільну діяльність є досягнення результату - отримання майна, виконання робіт чи надання послуг для кожного із контрагентів. Саме єдність мети вирізняє цю договірну конструкцію з-поміж інших видів договорів, зокрема, договорів інвестиції та/або підряду."

Аналізуючи правову природу спірного договору, Суд виходить із його змісту, який свідчить про те, що сторони уклали правочин саме з метою спільного будівництва багатоквартирного житлового будинку, що за своєю суттю відповідає ознакам договору про спільну діяльність, передбаченим статтями 1130,1131 Цивільного кодексу України.

Так, за встановлених судом обставин вбачається, що ключовим елементом Договору є спільна мета сторін, яка полягає не лише у зведенні об`єкта нерухомості, але й у його подальшому розподілі між учасниками відповідно до попередніх домовленостей, що виключає одностороннє отримання вигоди будь-якою зі сторін.

Відповідна мета реалізується через об`єднання вкладів учасників, що є визначальною ознакою договору про спільну діяльність. Зокрема, Управління внесло земельну ділянку, передавши її під забудову, а також поклало на ТОВ «ОРБІТАБУД» функції замовника будівництва. У свою чергу, ТОВ «ОРБІТАБУД» здійснило фінансування будівництва шляхом інвестування грошових коштів, що свідчить про його активну участь у реалізації проєкту.

Однією з визначальних ознак договору про спільну діяльність є розподіл отриманого результату між учасниками, що у цьому випадку відбувався шляхом передання Управлінню житлової площі (квартир), а саме згідно з Актом розподілу об`єкту будівництва від 20.07.2022 до Західного УКБ МО України перейшли 3 (три) квартири, загальною площею 189,6 м.кв., згідно з Актом розподілу об`єкту будівництва від 04.01.2024 до Західного УКБ МО України перейшли 7 (сім) квартир, загальною площею 442,6 м.кв., тоді як решта об`єкта залишалася у власності ТОВ «ОРБІТАБУД». Такий порядок розподілу свідчить, що сторони домовилися про спільне користування результатами спільної діяльності, а не про виконання робіт однією стороною на користь іншої, що є характерним для договору підряду.

Відсутність у договорі фіксованої винагороди за виконання будівельних робіт на користь Управління є додатковим підтвердженням того, що між сторонами не встановлено зобов`язань, притаманних договору підряду, оскільки відсутній характерний для таких правовідносин обов`язок однієї сторони виконати роботи за оплату, а іншої - прийняти їх та здійснити відповідні розрахунки.

Суд звертає увагу, що за умовами договору сторони не діяли у правовідносинах "замовник - підрядник". Так, Управління не замовляло у ТОВ «ОРБІТАБУД» будівництво об`єкта, не сплачувало йому винагороди, а ТОВ «ОРБІТАБУД» не зобов`язувалося передати весь побудований об`єкт Управлінню після завершення будівництва. Відсутність таких зобов`язань свідчить про те, що спірний договір не може бути кваліфікований як договір підряду, оскільки у ньому відсутня ключова ознака підрядних правовідносин - виконання однією стороною визначеного обсягу робіт за винагороду на користь іншої сторони, яка є замовником.

При цьому, Договір також передбачає спільну відповідальність сторін за його виконання, що є ще однією характерною ознакою договору про спільну діяльність. У межах цього договору кожен учасник відповідає за власний вклад та участь у реалізації спільного проєкту, а не за виконання односторонніх зобов`язань перед іншою стороною.

Оспорюваний Договір не містить визначальних ознак інвестиційного договору, а його правова природа відповідає договору про спільну діяльність, оскільки його зміст свідчить про рівноправну участь сторін у спільній діяльності, а не про вкладення коштів з метою отримання прибутку чи майнової вигоди однією зі сторін. Так, відмінною рисою договору є спільне фінансування та управління проєктом. За умовами Договору, фактично отриманий результат розподіляється між учасниками, що виключає односторонній характер вигоди, притаманний інвестиційному договору. Відсутність у договорі положень про виплату доходу чи компенсацію усіх витрат на користь однієї сторони підтверджує, що правовідносини сторін будуються на принципах спільної участі та відповідальності.

Ураховуючи вищенаведене, Суд погоджується з позицією прокуратури, що правова природа укладеного Договору відповідає саме критеріям договору про спільну діяльність, визначеним статтями 1130, 1131 Цивільного кодексу України, та не містить ознак договору підряду чи інвестиційного договору. Укладання цього договору спрямоване на спільну реалізацію будівельного проєкту шляхом об`єднання ресурсів сторін, спільного управління та розподілу отриманого результату, що є визначальними характеристиками договору про спільну діяльність.

При наданні оцінки відповідному договору суд покликається на висновки ВС у складі КГС з постанови від 29.01.2025 №911/804/20.

За схожих правовідносин суд дійшов аналогічних висновків.

Щодо твердження представника відповідача про те, що земельна ділянка, яка передана ЗУКБ МО України під будівництво житлового будинку перебувала в останнього на праві постійного користування і є комунальної форми власності не спростовує тих встановлених вище обставин, що ТОВ «ОРБІТАБУД» жодних коштів за відповідну земельну ділянку не сплачувало, проте отримало земельну ділянку безоплатно під забудову як вклад у спільній діяльності сторін договору

Стосовно правових наслідків укладення Договору, який кваліфікується як договір про спільну діяльність.

Оцінюючи повноваження Управління на укладення Договору, Суд бере до уваги обставини, за яких на момент його укладення Управління здійснювало діяльність на підставі Положення (Т. 5, а. с. 35-39).

Згідно з пунктом 5 Положення Управління є самостійним господарюючим суб`єктом, може від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов`язки, бути позивачем і відповідачем у судах загальної юрисдикції, отримує прибуток від здійснення госпрозрахункової діяльності і розподіляє його згідно з чинним законодавством.

Як вбачається з пункту 7 Положення Управління відповідно до покладених на нього завдань, зокрема:

- за погодженням з управлінням капітального будівництва об`єктів житла Головного управління розквартирування військ і капітального будівництва МОУ укладає договори на пайову участь у будівництві об`єктів іншими замовниками;

- вишукує та залучає кошти інвесторів у будівництво об`єктів у визначеному законодавством України та цим Положенням порядку та укладає договори (контракти), які узгоджуються в управлінні капітального будівництва та придбання житла Головного управління розквартирування військ капітального будівництва МОУ.

Договори пайової участі не належать до будь-якої групи договорів, передбаченої Цивільним кодексом України або Господарським кодексом України. Таким договором визначається порядок розподілу між сторонами відповідних частин створеного об`єкта нерухомості.

З правової точки зору, договір пайової участі в будівництві може включати елементи одного або кількох цивільно-правових договорів, що дозволяє кваліфікувати його як змішаний договір. Зокрема, такі договори можуть містити ознаки різних видів угод: договорів про спільну діяльність, інвестиційних контрактів, договорів підряду, договорів доручення та/або комісії.

Ураховуючи, що укладений Договір за своїм змістом відповідає ознакам договору про спільну діяльність, суд дійшов висновку про необхідність його погодження з Міністерством оборони України.

За наслідками вивчення матеріалів справи, суду не надано доказів на підтвердження того, що Управління погоджувало з МО України укладення спірного Договору.

Більше того, прокурор в позовній заяві стверджує про те, що спірний договір укладено без погодження з органом управління - Міністерством оборони України.

Головне управління капітальних вкладень МО України в листі від 17.09.2024 №31969/з зазначає про некоректність твердження прокурора про те, що спірний договір є договором про спільну діяльність. Посилається на звіт 5 територіального управління внутрішнього аудиту Міністерства оборони України від 10.05.2024 №526/8 (Т. 5, а. с. 246).

Головне управління військової юстиції МО України в листі-відповіді від 04.12.2024 №16/24 на адвокатський запит зазначило про відсутність інформації щодо погодження МО України розміщення оголошення, умов проведення ЗУКБ конкурсу на відбір забудовників земельної ділянки, а також погодження укладення договору з переможцем конкурсу.

Судом ухвалою від 14.01.2025 витребувалося у Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України ряд інформації, в тому числі, рішення та/або погодження Міністерства оборони України про оголошення конкурсу на здійснення будівництва 108-квартирного житлового будинку у м.Луцьку, по вул. Даньшина, 52 на земельної ділянці кадастровим номером 0710100000:21:063:0022, площею 0,7843 га.

У відповіді від 21.02.2025 ЗУКБ МО України повідомило суд про те, що виконати вимоги ухвали суду від 14.01.2025 неможливо у зв`язку із відсутністю запитуваних документів. ТВО Начальника Західного УКБ МО України зазначає про те, що документів щодо конкурсу з будівництва багатоповерхового житлового будинку по вул. Даньшина, 52 у м. Луцьку йому не передавалися (Т. 7, а. с. 75).

У листі від 27.06.2023 №30.51/02-871вих-23 Головного управління капітальних вкладень, адресованому Волинській спеціалізованій прокуратурі, Управління повідомляє, що питання щодо надання дозволу на будівництво об`єкта Міністерство оборони України не опрацьовувалося (Т. 5, а. с. 51).

Враховуючи принцип вірогідності доказів, суд дійшов висновку про те, що Управління не погоджувало з компетентним органом укладення спірного Договору.

Натомість, відповідно до п.6.7 Договору сторони підтверджують наявність у них такого обсягу правосуб`єктності, який необхідний для укладення та виконання договору, включаючи наявність у представників сторін достатніх повноважень.

Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Проте, прокурор позовної вимоги про визнання договору недійсним не ставить.

Щодо твердження прокурора про удаваність правочину

Якщо сторонами вчинено правочин для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, він є удаваним (стаття 235 ЦК України).

У разі встановлення, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено для приховання іншого правочину, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторони вчинили саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин.

Відповідно до частини першої статті 202, частини третьої статті 203 ЦК України головною умовою правомірності правочину є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, тому основним юридичним фактом, який суд повинен установити, є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору, а також з`ясувати питання про те, чи не укладено цей правочин з метою приховати інший та який саме.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

За загальним правилом тягар доказування удаваності правочину покладається на позивача.

Заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, позивач має довести: а) факт укладання правочину, що на його думку є удаваним; б) спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж приховати інший правочин; в) настання між сторонами інших прав та обов`язків, ніж ті, що передбачені удаваним правочином.

Такі висновки застосування норм матеріального права викладено в постановах Верховного Суду: від 07.11.2018 у справі № 742/1913/15-ц, від 21.082019 у справі №303/292/17, від 30.03.2020 у справі №524/3188/17.

Крім того, у пункті 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2019 у справі №522/14890/16 зазначено: "Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, який правочин насправді вчинили сторони, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення, в якому встановлює нікчемність цього правочину або визнає його недійсним"

В позовній заяві прокурор зазначає про непогодження укладення відповідного договору ЗУКБ МО України з компетентним органом і одночасно обстоює позицію про необхідність внесення змін в договір тим, що він є удаваним. Проте, конкретних обґрунтувань та доказів, які б підтверджували саме удаваність договору від 25.12.2018 №303/35/17 про будівництво багатоповерхового житлового будинку по вул. Даньшина, 52 у м. Луцьк, що укладений між Західним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України (Сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОРБІТАБУД» (Сторона 2).

Прокурором та позивачами не доведено спрямованість волі сторін при укладенні спірного правочину на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж приховати інший правочин, а також не доведено настання між сторонами інших прав та обов`язків, ніж ті, що передбачені спірним правочином.

Суд не погоджується з правовою оцінкою спірного договору як удаваного.

Порушення Управлінням процедури, яке полягало у відсутності повноважень на самостійне укладення такої угоди, неподанні до МОУ звернення з необхідними документами та, як наслідок, неотриманні відповідного погодження, відповідно до частини четвертої статті 4, частин першої та другої статті 203 і статті 215 Цивільного кодексу України, може бути підставою для визнання Договору недійсним, проте не свідчить та не доводить тієї обставини, що спірний договір є удаваним.

Удаваним є правочин, що вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, а не сторони правочину. Тобто сторони з учиненням удаваного правочину навмисно виражають не ту внутрішню волю, що насправді має місце. Відтак, сторони вчиняють два правочини: один удаваний, що покликаний «маскувати» волю осіб; другий - прихований, від якого вони очікують правових наслідків, а не «приховують» сторону правочину.

В даному випадку, прокурор намагається довести, що сторони «приховали» договір про спільну діяльність, уклавши удаваний спірний договір про будівництво багатоповерхового житлового будинку. За таких обставин, сторони мали би прагнути настання наслідків та досягнення мети прихованого договору, тобто договору про спільну діяльність. Проте, обставини справи свідчать про протилежне. Відсутня така ознака удаваного правочину як спрямованість волі сторін на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином.

Нормами ЦК України не допускається такої правової конструкції як позов про визнання недійсним договору в частині сторони договору. Стаття 235 ЦК України не може бути підставою для визнання правочину удаваним в частині сторони, оскільки це суперечить її положенням.

Такі висновки зробила ОП КЦС ВС в постанові від 14.02.2022 № 346/2238/15-ц.

Щодо обраного прокурором способу захисту в частині внесення змін до умов спірного договору та визнання недійсними Актів приймання-передачі квартир

З врахуванням принципу диспозитивності господарського судочинства, суд зважає, що Прокурор звернувся з позовних вимогами про внесення зміни до пункту 3.4. Договору від 25.12.2018 №303/35/17 про будівництво багатоповерхового житлового будинку щодо перерозподілу загальної площі житла (квартир) для заселення військовослужбовцями Збройних Сил України в кількості 50% (п`ятидесяти відсотків) від збудованої житлової загальної площі квартир, а також визнання недійсними Актів розподілу об`єкту будівництва (черги) від 20.07.2022 та від 04.01.2024, підписані Західним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України (Код ЄДРПОУ 24980173) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОРБІТАБУД» (Код ЄДРПОУ 40520000).

Ураховуючи, що укладений між Відповідачами договір за своєю правовою природою є договором про спільну діяльність, до спірних правовідносин підлягає застосуванню Порядок укладання державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 №296 (далі - Порядок №296).

Так, пунктом 2 Положення №296 (в редакції станом на дату укладення спірного Договору) передбачено, що суб`єкт господарювання, що виявив намір укласти договір, подає центральному органові виконавчої влади, до сфери управління якого він належить, іншому суб`єкту управління об`єктами державної власності, зокрема Національній або галузевій академії наук (орган управління), звернення щодо погодження укладення договору разом з такими документами: 1) попередньо погоджений сторонами проект договору; 2) засвідчені копії статутів (положень) суб`єкта господарювання та сторони (сторін), з якою (якими) передбачається укласти договір; 3) інформація про суб`єкта господарювання, зокрема про: виробничі потужності, обсяг і основну номенклатуру продукції, у тому числі експортної; кількість робочих місць; рівень прибутковості за останні три роки, розмір дебіторської та кредиторської заборгованості, у тому числі простроченої; державну реєстрацію прав власності або користування будинками (спорудами) та земельними ділянками, які передбачається використовувати за договором; перебування майна, яке передбачається використовувати за договором, в заставі, податковій заставі, оренді, лізингу. Суб`єкт господарювання подає також бізнес-план з визначенням етапів, строків, шляхів і засобів виконання договору, джерел його фінансування, впливу результатів укладення договору на фінансовий план суб`єкта господарювання; 4) інформація про сторону (сторони), з якою (якими) передбачається укласти договір, а саме: повне найменування сторони; дані про її державну реєстрацію; відомості, що підтверджують здатність сторони забезпечити належне виконання своїх договірних зобов`язань, зокрема фінансову та професійну спроможність; 5) звіт про оцінку майна, що передбачається використовувати за договором, з висновком про його вартість, визначену на підставі незалежної експертної оцінки із застосуванням бази оцінки, що відповідає ринковій вартості. Зазначений звіт подається разом з рецензією, що містить позитивний висновок щодо його відповідності вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна або за наявності незначних недоліків, що не вплинули на достовірність оцінки, про відповідність в цілому таким нормативно-правовим актам; 6) обґрунтування способу використання державного майна з відповідними розрахунками.

Судом встановлено, що спірний договір за своєю правовою природою є договором про спільну діяльність, а відтак до нього застосовуються вимоги Положення №296, договір повинен був бути укладений за погодженням із відповідним компетентним органом з дотриманням процедури укладення таких договорів. Саме ЗУКБ МО України повинен був вчини активні дії з метою дотримання Порядку №296 при укладенні спірного договору, однак такі дії не вчинив. Як наслідок, сторони підписали договір про будівництво з істотними умовами договору, які погодили обидві сторони договору.

Судом одночасно не встановлено обставин удаваності спірного договору.

В постанові від 18.05.2023 по справі № 910/7975/21 Верховний Суд вказав, що «суд повинен надати правову оцінку умовам договору, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків. При цьому самостійною підставою для визнання недійсним договору про спільну діяльність є недодержання вимог абзацу 2 частини 2 статті 13 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" щодо розміру відсотків спільного майна учасників спільної діяльності, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, оскільки така норма є імперативною та підлягає застосуванню у разі, якщо такий учасник спільної діяльності вносить майно у спільну діяльність».

З врахуванням викладеного, позовні вимоги в редакції Волинської спеціалізованої прокуратури про внесення змін в умови договору не відповідають нормам чинного законодавства, є необґрунтованими з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суперечать принципам легітимних очікувань і правової визначеності, а відтак не можуть бути задоволені судом.

Відповідно до п. 6.5 Договору Сторони підтверджують, що вони досягли згоди щодо всіх істотних умов Договору і жодна з них не буде посилатися після укладення Договору на недосягнення згоди з істотних умов Договору як на підставу визнання його неукладеним або недійсним.

У листі від 27.06.2023 №30.51/02-871вих-23 Головного управління капітальних вкладень, адресованому Волинській спеціалізованій прокуратурі, Управління повідомляє, що в Міністерстві оборони України та КЕВ м.Володимир об`єкт незавершеного будівництва, який споруджується згідно з і спірним договором на обліку не перебуває, спірний договір укладено ЗУКБ МО України, як самостійним суб`єктом господарювання, об`єкт незавершеного будівництва споруджується за позабюджетні кошти, МО України не являється стороною договірних зобов`язань (Т. 5, а. с. 51).

Пунктом 6.7 Договору визначено, що Сторони підтверджують наявність у них такого обсягу правосуб`єктності, який необхідний для укладення та виконання Договору, включаючи наявність у представників Сторін достатніх повноважень.

Таким чином, враховуючи п.6.7 Договору Відповідач правомірно очікував, що Західне УКБ МО України та його представники, як на момент укладення основного Договору так і на момент підписання Додаткових угод до нього та Актів розподілу об`єкту будівництва мали необхідний обсяг правосуб`єктності та повноважень.

Західним УКБ МО України в газеті «Волинський ринок» випуск №28 від 04.09.2020 було розміщено «Заяву про наміри» відповідно до якої Західне управління капітального будівництва Міністерства оборони України розміщував інформацію щодо технічних та інших характеристик щодо будівництва 108-квартирного житлового будинку у м.Луцьку, по вул. Даньшина, 52.

Згідно досягнутих домовленостей за Договором, та фактичних обставин справи, будівництво здійснювалось за кошти ТОВ «ОРБІТАБУД» та залучених ним співінвесторів (на дату подачі позову у спірному будинку 89,95% квартир знаходяться у власності фізичних осіб, мешканцями будинку створено ОСББ «Крила»).

Державні кошти, для будівництва будинку не використовувались. Вклад ЗУКБ МО України у спільну діяльність становить земельна ділянка, надана для будівництва багатоквартирного житлового будинку

Відповідний Договір укладався зокрема з метою досягнення «соціального ефекту» у вигляді отримання військовослужбовцями Збройних Сил України 10% (десяти відсотків) від збудованої житлової загальної площі квартир у будинку.

Відповідач справедливо очікував, що вкладаючи свої та залучені кошти він має право на розподіл збудованого об`єкту згідно з умовами підписаного між сторонами договору, а особи, які укладали відповідні правочини наділені необхідним обсягом правосуб`єктності та повноважень.

ТОВ «ОРБІТАБУД» було виконано взяті на себе за Договором зобов`язання. За результатом кінцевого розподілу квартир в збудованому житловому будинку Західним УКБ МО України було отримано права на 10,05% від погодженої в договорі площі квартир. Жодних вимог, претензій чи зауважень, щодо внесення змін до Договору, зміни частки в будівництві в сторону збільшення на користь Західного УКБ МО України чи держави до осені 2024 року до Відповідача не надходило.

Вимоги щодо перегляду істотних умов Договору, які мали вирішальне значення для ТОВ «ОРБІТАБУД» при прийнятті рішення щодо участі в будівництві з`явилися після повного виконання ТОВ «ОРБІТАБУД» своїх зобов`язань за договором, завершення будівництва та здачі будинку в експлуатацію, переходу прав власності на 88,8% квартир до приватних фізичних осіб-співінвесторів та передачі будинку на управління ОСББ.

Згідно ч.2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України, частина сьома статті 193 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України та ч. 1 ст. 188 ГК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до виконання Сторонами своїх зобов`язань за договором або його дострокового припинення відповідно до умов Договору

Пунктом 3.6. Договору передбачено, що після завершення будівництва, введення Об`єкта чи його частини в експлуатацію та підписання Акта приймання-передачі та розподілу Об`єкту Сторона 2 набуває право власності на весь Об`єкт без врахування тієї частини, яка за умовами цього Договору передається Стороні 1.

Будинок збудовано на 100%, що підтверджується сертифікатами про готовність об`єкта до експлуатації та додатково підтверджується Аудиторським звітом №526/8 від 10.05.2024. Між сторонами підписано Акти розподілу об`єкту будівництва від 20.07.2022 та 04.01.2024.

За умовами Договору №30335/17 від 25.12.2018 року та Додатковими угодами до нього, ТОВ «ОРБІТАБУД» брав на себе зобов`язання щодо відшкодування витрат ЗУ КБ МОУ, при цьому на виконання таких своїх зобов`язань Відповідач перерахував на користь ЗУ КБ МОУ 870 050 грн. 80 коп. (Довідка про оплату ТОВ «ОРБІТАБУД» до ЗУ КБ Міністерства оборони України та Платіжні доручення за період 02.02.2020-23.12.2024 років долучені до матеріалів справи).

Прокурор просить суд внести зміни в Договір щодо перерозподілу квартир, який укладено у 2018 році, а будинок збудовано у червні 2022 року.

За конкретних обставин справи, прокурор обираючи спосіб захисту, доводить про те, що ЗУКБ МО України не дотримано приписів законодавства щодо повноважень на підписання спірного договору, а також сторони і зокрема ЗУКБ МО України, як сторона, яка ініціює будівництво не дотрималася приписів спеціалізованого законодавства щодо істотних умов договору і як наслідок, після виконання договору, обирає спосіб захисту, при якому, сторони спірного договору не повертаються в первісний стан, натомість при обраному способі захисту негативні наслідки порушення приписів законодавства матиме лише Товариство з обмеженою відповідальністю «ОРБІТАБУД».

Суд також звертається до принципу правомірних (легітимних) очікувань.

Складовим елементом загального принципу юридичної визначеності як вимоги верховенства права (правовладдя) є принцип правомірних (легітимних) очікувань. Відповідно до цього принципу органи публічної влади, до яких відносяться Позивачі, повинні не лише дотримуватися законів та інших нормативних актів, а й своїх обіцянок та правомірних очікувань людини. Ті, хто чинить добросовісно на підставі права, яким воно є, не повинні відчувати втрату надій щодо своїх легітимних (правомірних) очікувань.

Легітимні (правомірні) очікування з`являються за умови, якщо заявник має право, яке може бути доведене, має майновий характер та достатньою мірою встановлене в національному законодавстві.

Верховний Суд в постанові від 18.01.2023 у справі № 580/1300/22 сформулював правовий висновок стосовно застосування принципу «легітимних очікувань», що головним чином, походить від англійського терміну «legitimate expectations» як розумні, небезпідставні або обґрунтовані очікування. Зокрема, Суд зазначив, що принцип легітимних очікувань широко застосовується у судовій практиці та ґрунтується на низці конституційних положень, які гарантують захист права власності (стаття 41 Конституції України) та передбачуваність (прогнозованість) законодавства, яким визначаються обмежувальні заходи (статті 22,57,58,94 та 152 Конституції України); реалізація принципу легітимних очікувань полягає у досягненні бажаного результату шляхом вчинення правомірних дій з огляду на заздалегідь передбачені ймовірні наслідки; втілення легітимних очікувань унеможливлюється, зокрема, у випадку, коли особа не може досягнути прогнозованого результату внаслідок зміни правової основи у такі строки, що не є розумними та обґрунтованими; правовим підґрунтям (основою) для виникнення в особи легітимного очікування можуть бути: норма права (законодавство), судова практика, акт індивідуальної дії, конкретне судове рішення, що набуло законної сили, або умови договору; відсутність у законі безпосередніх приписів щодо певного права, яке, однак, слідує із загальних конституційних принципів або природного права, або відсутність закону, що визначає механізм реалізації такого права, самостійно не може свідчити про відсутність правового підґрунтя для виникнення в особи легітимного очікування щодо реалізації такого права.

Відповідач, погоджуючись на укладення спірного договору з відповідними його умовами правомірно очікував, що усі істотні умови даного Договору є погодженими та повністю відповідають волі і повноваженням сторін (п.6.5 Договору).

Враховуючи п.6.7 Договору Відповідач правомірно очікував, що Західне УКБ МО України та його представники, як на момент укладення основного Договору, так і на момент підписання Додаткових угод до нього та Актів розподілу об`єкту будівництва мали необхідний обсяг правосуб`єктності та повноважень.

Суд погоджується із твердженням ТОВ «ОРБІТАБУД», що правовідносини між Позивачами щодо погодження відповідного укладення Договору знаходились і знаходяться поза межами правовідносин між Позивачем 2 і Відповідачем, оскільки останній не є суб`єктом подання (звернення) за таким погодженням та відповідно не знав і не міг знати про його наявність чи відсутність.

Прокурор у відповіді на відзив та у судовому засіданні неодноразово зазначав, що реально збудовано ТОВ «ОРБІТАБУД» не 9 поверхів, як передбачено проектною документацією та позитивним експертним звітом, а 10 поверхів. Тому згідно Актів розподілу між сторонами розподілено 108 квартир, а реально відповідачем збудовано 120 квартир.

Якщо загальна площа квартир збільшена, то і площа квартир, що підлягає передачі Західному УКБ, повинна бути збільшена.

Відповідач такі обставини не заперечує.

Прокурор зазначає про те, що не дотримано вимоги п. 3.4. Договору про передачу 10 % збудованих квартир Західному управлінню капітального будівництва МОУ для передачі військовослужбовцям та членам їх сімей.

ТОВ «ОРБІТАБУД» листом від 07.02.2024 №220 запропоновано ЗУКБ МОУ прийняти квартири на збудованому об`єкті з врахуванням кількості збудованих квартир 120 і надіслано підписані ТОВ «ОРБІТАБУД» акти приймання-передачі квартир (Т. 3, а. с. 205-215).

В судовому засіданні прокурор, представники позивачів та третьої особи на стороні позивача такі обставини не заперечували, щодо неприйняття квартир станом на 2025 рік зазначили, що їм достеменно невідомо про обставини неприйняття квартир, повідомили, що для таких дій необхідне створення відповідної комісії.

Представник відповідача в судовому засіданні неодноразово наголошував про вчинення його довірителем активних дій з метою передання ЗУКБ МО України решти квартир, однак Управління не реагує на пропозиції товариства, підписані Акти не повертає.

В свою чергу, суд бере до уваги, що прокурором вимога про зобов`язання передати квартири з розрахунку збудованих 120 квартир, проте не 108 квартир не ставилася. З огляду на ті позовні вимоги, з якими прокурор звернувся до суду та ті юридичні підстави позову якими керується прокуратура та позивачі, обставини щодо кількості квартир, які повинні бути передані ЗУКБ МО України не змінюють висновків, що зроблені судом вище. Більше того, це свідчить про суперечливу позицію прокурора: з однієї сторони прокурор доводить суду, що спірний договір укладений ЗУКБ МО України без відповідних повноважень, просить внести зміни в істотні умови договору (п. 3.4 договору) щодо часток перерозподілу квартир між сторонами договору і одночасно прокурор доводить про недоотримання порядку розподілу квартир згідно з умовами діючого п. 3.4 договору.

Суд не погоджується із позицією прокурора про те, що відповідач безпідставно набув у власність майно, а саме 40 % збудованих квартир. Відтак ТОВ «ОРБІТАБУД» зобов`язане повернути потерпілому - Західному управлінню капітального будівництва МОУ це майно, а у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Прокурор не ставить позовну вимогу про недійсність договору будівництва, а відтак, договір від 25.12.2018 №303/35/17 про будівництво багатоповерхового житлового будинку по АДРЕСА_1 з усіма його умовами є дійсним, ТОВ «ОРБІТАБУД» підписало договір з такими умовами, які погоджено обома сторонами, суд не знайшов правових та законних підстав для внесення змін в істотну умову виконаного договору щодо перерозподілу часток в будинку.

ЗУКБ МО України, Міністерство оборони України протягом усього періоду дії договору у своїх листах жодних претензій до договірних правовідносин, істотних умов договору, що склалися між ТОВ «ОРБІТАБУД» та ЗУКБ МО України не висували. Більше того, зазначали про те, що будівництво здійснюється за позабюджетні гроші (лист ГУ капітальних вкладень МО України від 27.06.2023).

Договір ТОВ «ОРБІТАБУД» виконано згідно з його умовами, ТОВ «ОРБІТАБУД» передало згідно з Актами квартири ЗУКБ МО України, вчиняє активні дії для передачі ще частини квартир, проте прокурор через рік після виконання умов договору звернувся до суду із вимогою про внесення змін до його істотних умов.

Суд погоджується з позицією ТОВ «ОРБІТАБУД» про те, що такі дії позивачів є суперечливими. ТОВ «ОРБІТАБУД» цілком легітимно та добросовісно очікував при підписанні договору на ті результати його виконання, які передбачені його умовами.

Дотримання загальних правил моралі, прагнення до добра та справедливості, побудова правової держави мають супроводжуватися тим, що відповідні філософські та юридичні категорії мають не лише зустрічатися у виступах та дописах, але й реально втілюватися в конкретних життєвих ситуаціях людського буття.

Законом України від 22 листопада 1996 року № 547/96-ВР Верховна Рада постановила приєднатися до Часткової Угоди про Європейську Комісію «За демократію через право» (Венеціанську Комісію).

Діяльність Венеціанської комісії базується на трьох основоположних принципах європейської правової традиції: демократія, права людини та верховенство права та, відповідно до статті 1 Статуту Комісії, спрямована на вивчення правових систем держав-членів, зокрема, з метою їх зближення; забезпечення верховенства права та демократії; розгляд проблем, що виникають у діяльності демократичних інституцій, зміцнення та розвиток таких інституцій.

Принципу верховенства права є складною конструкцією, яка містить низку обов`язкових елементів: законність; юридичну визначеність; заборону свавілля; доступ до правосуддя, представленого незалежними та безсторонніми судами; дотримання людських прав; заборону дискримінації та рівність перед законом.

Вимоги щодо перегляду істотних умов Договору, які мали вирішальне значення для ТОВ «ОРБІТАБУД» при прийнятті рішення щодо участі в будівництві, з`явилися після повного виконання ТОВ «ОРБІТАБУД» своїх зобов`язань за договором, завершення будівництва та здачі будинку в експлуатацію, переходу прав власності частини квартир до фізичних осіб та передачі будинку на управління ОСББ.

Пункт 3.4 Договору є істотною умовою Договору, без існування якої, враховуючи повне фінансування Відповідачем всіх коштів щодо спорудження будинку, він не мав би наміру укладати такий Договір.

У зв`язку з відмовою у позові правові підстави покладення судових витрат на відповідача відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 232, 237, 238Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення

складений 13.06.2025

Суддя Микола ШУМ