Рішення від 04.06.2025 по справі 909/1227/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.06.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1227/24

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Кобецької С.М., секретаря судового засідання Поліводи С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель",

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Ребдрон,

про стягнення штрафу в сумі 11 634 000,00 грн

за участю:

від позивача: Корсун Юрій Юрійович

від відповідача: Андріїв Любомир Миколайович

Марчак Мирослав Петрович

установив: Державне підприємство Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (далі позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Ребдрон (далі відповідач) про стягнення штрафу в сумі 11 634 000,00 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані відмовою відповідача від поставки товару, шляхом подання лиcта-пропозиції про розірвання Державного контракту на виготовлення та поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення №22/3-773 VDK-24 від 25.11.2024, що є підставою для застосування санкцій, передбачених підпунктом 6 пункту 7.2 Контракту.

Відповідач проти позовних вимог заперечив та просив суд в позові відмовити. Свої заперечення обгрунтовує тим, що твердження та висновки позивача щодо відмови відповідача від поставки товару є необґрунтованими та безпідставними, такими, що не відповідають фактичним обставинам та умовам підписаного між сторонами Контракту. Відповідач стверджує, що позивач у позовній заяві вдається до власного, вигідного для себе та корисливого трактування змісту листів-переписки між сторонами Контракту, долучає до позовної заяви не всі листи та неповний Контракт, зокрема недолучив Додаткову угоду від 17.12.2024 до Контракту.В той же час фактичні обставини договірних взаємовідносин між сторонами свідчать про протилежне та вказують на неналежне виконання умов Контракту саме позивачем. Відповідач зазначає, що наміру відмовитись від поставки товару не мав, а в листі №87,88 від 04.12.2024 пропонував про розірвання договору з причин нездійснення позивачем попередньої оплати та разом з тим повідомив про отримання ним від іноземного виробника повідомлення про тимчасові затримки певних груп товару, зокрема комплектуючих та напівфабрикатів.Відповідач посилається на продовження договірних відносин між сторонами укладенням та підписанням між сторонами по справі 17.12.2024 Додаткової угоди до Контракту.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд про задоволення позову.

Представники відповідача в судовому засіданні свої заперечення проти позову підтримали та просили суд в позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, дослідивши докази по справі та надавши їм належної правової оцінки, суд приходить до висновку в позові відмовити.

Фактичні обставини у справі вказують на те, що 25.11.2024 між Державним підприємством Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (по договору замовник/по справі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Ребдрон (по договору виконавець/по справі відповідач) укладено Державний контракт на виготовлення та поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення №22/3-773-VDK-24 (далі Контракт).

Контракт підписаний сторонами та скріплений печатками.

Відповідно до п. 1.1. Контракту відповідач, як виконавець, зобов`язується виготовити та поставити Позивачу, як замовнику, з дотриманням вимог законодавства України, умов і вимог цього Контракту товари оборонного призначення (далі товар), найменування, технічні характеристики, кількість, вартість (ціна) та строки поставки яких зазначені у цьому Контракті та в Специфікації товарів оборонного призначення (Додаток 1 до Контракту) (далі Специфікація), для подальшого використання Збройними Силами України, а замовник зобов`язується прийняти через НОМЕР_1 військове представництво Міністерства оборони України (далі Представництво замовника) та оплатити товар в строки та на умовах, визначених цим Контрактом.

За умовами розділу 2 Контракту сторони узгодили вартість товару, порядок та умови проведення розрахунків.

Так, згідно п.2.1 та п.2.2 Контракту вартість (ціна) товару на момент його підписання зафіксована сторонами в Специфікації та становить 166 200 000,00грн., а обсяг фінансування та бюджетні зобов`язання за загальним фондом КПКВК 2101150 у 2024 році становлять 116 340 000,00грн.

У Специфікації сторони визначили строк поставки товару, кількість .

Пунктом 2.9. Контракту сторони встановили, що відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019р. №1070 «Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» сплата 70 (сімдесяти) відсотків (від вартості товару за Контрактом здійснюється замовником на підставі рахунку, наданого Виконавцем та за умови надання виконавцем замовнику чинного на дату подання рахунку обґрунтування необхідності попередньої оплати. Замовник письмово проінформує виконавця щодо рішення державного замовника стосовно можливості та порядку здійснення попередньої оплати за цим Контрактом протягом 2 (двох) робочих днів з дати отримання такого рішення. У разі проведення попередньої оплати, товар поставляється не пізніше строку поставки товару, зазначеного у Специфікації. Попередня оплата здійснюється протягом 15 (п`ятнадцяти) банківських днів після прийняття державним замовником рішення щодо здійснення попередньої оплати за умови наявності (надходження) бюджетних асигнувань (коштів) на рахунку замовника на підставі рахунку на оплату, наданого виконавцем, шляхом перерахування коштів на рахунок, відкритий на ім`я виконавця в органі державної казначейської служби, з подальшим використанням зазначених коштів Виконавцем виключно на цілі, визначені цим Контрактом, з наданням відповідних підтверджуючих документів.

В п.4.1 Контракту встановлено, що виконавець зобов`язується поставити товар згідно з умовами цього Контракту не пізніше строку, визначеного в Специфікації.

Отже, згідно умов Додатку 1 до Контракту (Специфікаціі товарів оборонного призначення) строк поставки товару 50 (75/120) календарних днів з дати здійснення позивачем оплати в розмірі 116 340 000,00грн, що становить 70% загальної вартості Контракту.

Таким чином, сторони Контракту погодили всі істотні умови договірних взаємовідносин, які є обов`язковими для виконання сторонами.

В пункті 7.1. Контракту визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за цим Контрактом сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства та цього контракту.

У пп.6 п. 7.2. Контракту встановлено відповідальність за відмову від поставки товару (частини товару), а саме - виконавець зобов`язаний, крім повернення фактично оплаченої суми (недопоставленого) товару та сплати інших компенсаційних платежів, сплатити на користь замовника штраф у розмірі 7% від вартості (ціни) непоставленого (недопоставленого) товару.

Відповідно до п. 11.1.Контракту термін його дії з моменту укладання до 30.06.2025.

В листах №85 та №86 від 03.12.2024 відповідач зазначив позивачу що умови Контракту передбачають необхідність здійснення позивачем передоплати, яку відповідач не отримав. Також, відповідач вказав , що у зв`язку із ситуацією яка склалась (відсутність попередньої оплати позивача в розмірі 70%) не має можливості поставити 50 комплектів товару на умовах післясплати , тому необхідно укласти відповідну додаткову угоду до Контракту.

04.12.2024р. відповідач повторно звернувся до позивача з листом №87 в якому зазначив, що згідно умов підписаного між сторонами Контракту розрахунки за товар здійснюються шляхом проведення замовником (позивачем) попередньої оплати. Додатково вказав , що при виготовленні товару використовуються комплектуючі та напівфабрикати іноземного виробництва які імпортуються в Україну, а тому, в зв`язку із отриманням від деяких іноземних постачальників повідомлень про тимчасові затримки певних груп товарів відповідач надав позивачу пропозицію про розірвання Контракту з проханням повідомити про прийняте рішення.

У відповідь позивач, листом Вих.№22/3-17456 від 09.12.2024р, підтвердив наявність бюджетних зобов`язань за Контрактом у 2024 році в обсязі 70% вартості товару .Водночас , підтвердив той факт, що відповідач ще 26.11.2024р. надав відповідні обґрунтування на отримання попередньої оплати, рішення про здійснення якої затверджено 01.12.2024р. і позивач готовий здійснити перерахування повної суми попередньої оплати.

Стосовно пропозиції відповідача про розірвання Контракту позивач зазначив, що зміни в контракт можуть бути внесені за взаємною згодою сторін шляхом оформлення додаткової угоди, як це передбачено в п.11.3 Контракту, а підставами для такого розірвання слугують умови встановлені в розділі 12 Контракту.

Додатково позивач зазначив, що згідно підпункту 6 пункту 7.2 Контракту у разі відмови від поставки товару (частини Товару) виконавець зобов`язаний, крім повернення фактично оплаченої вартості (недопоставленого) товару та сплати інших компенсаційних платежів, сплатити на користь замовника штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від вартості (ціни) непоставленого (недопоставленого) Товару). З врахуванням наведеного Позивач надав зустрічну пропозицію Відповідачу розглянути питання розірвання Контракту за умови сплати відповідного штрафу за відмову від поставки.

Не погоджуючись із такою пропозицією, відповідач листом №92 від 09.12.2024 повідомив позивача про неприйнятність такої пропозиції (сплати на користь Позивача 7% від вартості Товару) та наголосив останньому, що станом на 09.12.2024 відповідач так і не отримав від позивача попередньої оплати, як це передбачено умовами Контракту, а умови Додатку 1 до Контракту (Специфікація товарів оборонного призначення) встановлюють строк поставки товару з дати здійснення позивачем попередньої оплати в розмірі 70% загальної вартості Контракту.

17.12.2024 між сторонами підписано Додаткову угоду №1 до Контракту, якою уточнили бюджетні зобовязання за Контрактом, виклали п.2.2 у новій редакції , всі інші умови не змінили та підтвердили свої зобовязання.

Предметом спору є стягнення штрафу на підставі Державного контракту на виготовлення та поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення №22/3-773-VDK-24 від 25.11.2024 за відмову відповідача від поставки товару.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За нормами ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 1 статті 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В ч.4 ст.612 Цивільного кодексу України передбачено, що прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

В той же час, за нормами ч.1 та ч.2 ст.613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Саме позивач, як кредитор, який не виконав свого зобов`язання згідно умов Контракту, здійснив порушення умов договірних зобов`язань, що в силу вищевказаних норм цивільного законодавства виключає застосування до відповідача зокрема й штрафних санкцій, які є предметом судового розгляду у справі.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В ч.1 ст.193 Господарського кодексу України вказано, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Між сторонами по справі виникли правовідносини на підставі укладеного між ними Державного контракту на виготовлення та поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення №22/3-773 VDK-24 від 25.11.2024 , який за своєю правовою природою є договором поставки.

Як передбачено ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні приписи містяться у статті 265 Господарського кодексу України.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Так, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов`язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов`язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.

За приписами ст.693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Попередня оплата - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар, який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані.

Вказаного правового висновку дотримується Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 22.09.2020р. у справі №918/631/19.

Оплата за товар є попередньою, якщо відповідно до договору вона має бути здійснена до моменту виконання продавцем свого обов`язку з передачі товару саме у власність, тобто до моменту переходу права власності на товар від продавця до покупця. Це випливає з визначення договору купівлі-продажу, наведеного у ч. 1 ст. 655 ЦК України, яка встановлює обов`язок продавця передати товар саме у власність покупця.

Договір купівлі продажу крім основного зобов`язання продавця передати у власність товар, а покупця - оплатити його, може передбачати низку додаткових зобов`язань, встановлювати певну послідовність вчинення дій продавцем та покупцем.

Виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання (ч.1 ст.538 ЦК України).

Правилами зустрічного виконання зобов`язання, встановленими ст.538 ЦК України, передбачено одночасне виконання кожною із сторін свого обов`язку.

У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі (ч. 3 ст. 538 ЦК України).

Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок (ч.4 ст.538 ЦК України).

Виходячи з вимог статті 538 ЦК України, у разі нездійснення покупцем попередньої оплати товару, зобов`язання продавця щодо поставки товару не виникає, а здійснення ним на свій ризик поставки товару без попередньої оплати, не надає продавцю права вимагати оплати такого товару.

Подібного за змістом правового висновку притримується Верховний Суд у своїх постановах від 20.05.2019р. у справі №908/523/18, від 29.01.2020 у справі №903/154/19, від 25.02.2020 у справі №922/1705/19.

Слід також зазначити, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України).

Тлумачення як ст.3 Цивільного кодексу України загалом, так і п.6 ст.3 Цивільного кодексу України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії. Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість. Як було зазначено вище, цивільне законодавство передбачає, що договір є обов`язковий до виконання його сторонами. Зміна договору можлива за взаємною згодою сторін. Одностороння відмова від виконання зобов`язання також передбачена законодавством.

Позивач жодним чином, на підставі належних та допустимих доказів, не підтвердив належне виконання своїх зобов`язань згідно умов Контракту в частині здійснення попередньої оплати в розмірі 70% загальної вартості Контракту, які б слугували зустрічному зобов`язанню відповідача - у поставці товару оборонного призначення, які є предметом діючих договірних відносин зафіксованих в Контракті, так і в частині готовності позивача прийняти вказаний товар.

Підтвердження відсутності виконання саме позивачем умов Контракту в частині здійснення оплати є довідки Калуського управління Державної казначейської служби України Івано-Франківської області №1 від 08.01.2025р. та виписка АТ КБ «ПриватБанк» за період з 25.11.2024 по 08.01.2025 про відсутність руху коштів як по небюджетних поточних казначейських рахунках відповідача, так і поточному рахунку відповідача в АТ КБ «ПриватБанк» .

Наведені обставини підтверджують відсутність зобов`язання у відповідача у поставці товару по Контракту, що і спростовують твердження позивача про відмову відповідача у виконанні зобов`язання поставити товар.

Щодо посилання позивача на відмову відповідача у поставці товару з причин подання відповідачем пропозиції про розірвання договору, то вказані твердження не знайшли свого підтвердження з огляду на правила чинного законодавства.

З урахування чинного законодавства пропозиція про розірвання договору не є автоматичною відмовою від поставки товару.

Розірвання договору та відмова від поставки - це різні юридичні поняття, хоча можуть бути пов`язані між собою.

Лист про розірвання договору може бути лише пропозицією припинити договір, а не самостійною підставою для припинення зобов`язання з поставки товару.

Відмова від поставки це одностороння дія, яка може бути передбачена договором або законом і означає відмову однієї сторони від виконання своїх зобов`язань за договором, зокрема від поставки товару.

Згідно ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Умови розірвання Контракту сторони узгодили в Розділі 12 Контракту.

Згідно ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

За нормами ст.654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Порядок зміни та розірвання господарських договорів врегульовано також ст.188 Господарського кодексу України.

За змістом наведених положень закону одностороння відмова від договору є юридичним фактом, який зумовлює його розірвання, отже є правочином, який має юридичні наслідки у вигляді припинення господарських правовідносин. Вказаної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїй постанові від 08.10.2020 у справі №910/11397/18.

Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду ст.188 Господарського кодексу України.

За умовами п.11.3 та п.11.4 Контракту зміни до цього Контракту можуть бути внесені тільки за взаємною згодою сторін шляхом оформлення додаткової угоди до Контракту. Питання щодо внесення змін до цього Контракту може вирішуватися сторонами не пізніше ніж за 5 (п`ять) календарних днів до закінчення його строку.

Додаткові угоди до цього Контракту укладаються у письмовій формі та підписуються сторонами і є його невід`ємною частиною.

Норма статті 651 Цивільного кодексу України вказує на підстави зміни та розірвання договору, наявність яких логічно і дає можливість для здійснення зміни або розірвання договору. Варто зазначити, що відсутність підстав для розірвання та зміни договору, не може обмежувати свободу сторін на власний розсуд домовитися про розірвання або зміну договору, якщо звичайно законом не заборонено змінювати або розривати той чи інший врегульований ними договір. Якщо заборони щодо розірвання та зміни договору, що врегульований законом (поіменованого договору), не існує, єдиною підставою для розірвання та зміни договору є факт згоди обох сторін про його зміну та розірвання.

Домовленість вимагає вільного волевиявлення сторони щодо внесення змін до договору або його розірвання.

Згода обох сторін є підставою для зміни та розірвання договору, а домовленість сторін, що об`єктивується через здійснення двостороннього правочину є шляхом (або способом) розірвання або зміни договору.

В спірному випадку сторони згоди щодо розірвання договору не досягли, отже правовідносини по договору є триваючими (продовженими). Про продовження договірних відносин свідчить і укладення між сторонами 17.12.2024 Додаткової угоди №1 до Контракту.

Укладення додаткової угоди та встановлені судом обставини свідчать про відсутність наміру та факту відмови відповідача від поставки товару по Контракту. Відсутність поставки відповідачем позивачу товару спричинені саме несплатою останнім попередньої оплати.

За нормами ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З аналізу наведеного, твердження позивача про відмову відповідача від виконання умов Контракту є недоведеними , такими, що ґрунтуються на власних припущеннях та не відповідають фактичним обставинам , а тому в позові про стягнення штрафу на підставі пп.6 п.7.2. Контракту в розмірі 11 634 000,00 грн слід відмовити.

З урахуванням ст. 129 ГПК України та результату вирішення спору (в позові відмовлено) судовий збір по справі слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. 86, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

в позові Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" до Товариства з обмеженою відповідальністю Ребдрон про стягнення штрафу в сумі 11 634 000,00 грн - відмовити.

Судовий збір по справі залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

У зв`язку із перебуванням судді у відпустці повне рішення складено та підписано 17.06.2025.

Суддя С. М. Кобецька