Рішення від 12.06.2025 по справі 910/4638/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.06.2025Справа № 910/4638/25

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Демидова В.О., за участю секретаря судового засідання Ятковської К.К., розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОТОС" (02141, місто Київ, вулиця Лариси Руденко, будинок 6-А) до Приватного акціонерного товариства "УКРЕНЕРГОМОНТАЖ" (02166, місто Київ, проспект Лісовий, будинок 39) про стягнення 1 241 690,01 грн. та зобов`язання вчинити дії,

За участю представника позивача - Грушко О.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

14.04.2025 на адресу Господарського суду міста Києва (засобами поштового зв`язку) від Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОТОС" надійшла позовна заява до Приватного акціонерного товариства "УКРЕНЕРГОМОНТАЖ" про стягнення заборгованості за Договором оренди у розмірі 1241690,01 грн з яких: основна заборгованість - 288 696,24 грн.; інфляційні втрати за весь час прострочення - 55 098,06 грн.; три проценти річних - 19 576,00 грн.; пеня - 229 984,11 грн.; неустойка за порушення зобов`язання зі своєчасного повернення об`єктів оренди - 103 835,60 грн., а також зобов`язати Приватне акціонерне товариство "УКРЕНЕРГОМОНТАЖ" виконати в натурі своє зобов`язання з повернення об`єктів оренди, шляхом доставки власними силами та/або за власний кошт на склад за адресою: м. Київ, вул. Новопирогівська, буд. 60.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОТОС" залишено без руху.

Позивачем у строк встановлений ухвалою суду від 21.04.2025, подано заяву про усунення недоліків, з доданими до неї документами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 29.05.25 о 10:15 год.

У судове засідання 29.05.2025 представник позивача прибув, представник відповідача у судове засідання не прибув, повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою суду від 29.05.2025 закрито підготовче провадження у справі №910/4638/25 та призначено справу до розгляду по суті на 12.06.2025.

У судове засідання 12.06.2025 представник позивача прибув, представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Причини неявки суду не повідомив.

В судовому засіданні 12.06.2025 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

02.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кротос» (позивач, орендодавець) та Приватним акціонерним товариством «Укренергомонтаж» (відповідач, орендар) укладено договір оренди №0207/20-4 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобов`язується передати, а орендар зобов`язується прийняти у строкове платне користування майно, найменування, перелік та вартість якого з урахуванням індексацій визначено у загальних специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору (далі - об`єкт оренди).

Конкретний перелік обладнання, що складає об`єкт оренди та його кількість, що передається в оперативну оренду, вказується в акті приймання-передачі (видача), який підписується сторонами під час передачі об`єкта оренди орендодавцем орендарю на складі орендодавця (п. 1.3 договору).

Балансова вартість об`єкта оренди з урахуванням індексації на момент укладення цього договору визначається за даними бухгалтерського обліку орендодавця (п.1.4 договору).

Об`єкт оренди за цим договором становить сукупність елементів будівельної опалубки - пристрою, що використовується у будівництві для зведення конструкцій з монолітного залізобетону (п. 2.1 договору).

За умовами п. 3.1 договору орендар вступає в строкове платне користування об`єктом оренди з дати підписання сторонами акта приймання-передачі (видача) об`єкта оренди, за яким об`єкт оренди передається у користування орендарю.

У тому разі, якщо об`єкт оренди передається у користування орендарю частинами за двома і більше актами приймання-передачі в оренду, орендар вступає у строкове платне користування кожною частиною об`єкта оренди з дати підписання сторонами акта приймання-передачі в оренду на таку частину об`єкта оренди (п. 3.2 договору).

Пунктом 3.3 договору сторони погодили, що орендар зобов`язаний сплатити орендодавцю передоплату за перші 30 календарних днів користування об`єктом оренди, що буде переданий орендарю за актом приймання-передачі в оренду, у розмірі, вказаному у рахунку-фактурі на попередню оплату.

Відповідно до п. 3.4 договору сторони погодили, що протягом 5 календарних днів з дня підписання цього договору орендар зобов`язаний перерахувати на поточний банківський рахунок орендодавця платежі, розмір яких вказується орендодавцем у рахунках-фактурах, відповідно до умов підписаної сторонами додаткової угоди до договору, суми яких встановлюються як гарантійний платіж. Під гарантійним платежем сторони розуміють грошову суму, які перераховуються орендарем на поточний банківський рахунок орендодавця, вказаному у додатковій угоді до договору. Внесення гарантійного платежу (платежів) здійснюється орендарем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця у розмірі, визначеному згідно додаткової угоди до договору, у виставлених орендодавцем рахунках-фактурах. Гарантійний платіж не є попередньою оплатою,, а є погодженим сторонами згідно ч. 2 ст. 546 ЦК України способом забезпечення виконання грошових зобов`язань орендаря щодо сплати орендної плати, відшкодування вартості втраченого об`єкта оренди, інших грошових зобов`язань орендаря за договором.

Згідно з п. 3.7 договору у разі порушення орендарем будь-якого із своїх зобов`язань за цим договором, право власності на гарантійний платіж переходить до орендодавця, який з моменту виявлення порушень, має право використати його в межах заборгованості орендаря, що виникла внаслідок порушень.

У разі порушення орендарем зобов`язань зі сплати орендної плати, утриманню об`єкта оренди в належному стані або зі сплати інших, передбачених договором платежів, він зобов`язаний виконати всі грошові зобов`язання, а також відшкодувати орендодавцю збитки та сплатити штрафні санкції, передбачені цим договором, в сумі, на яку вони перевищують розмір гарантійного платежу (п. 3.9 договору).

Пунктом 4.1 договору визначено, що орендар зобов`язаний повернути об`єкт оренди орендодавцю на склад не пізніше 3 днів після закінчення строку дії даного договору, якщо інше не передбачено цим договором та/або додатковою угодою до нього.

Датою повернення об`єкту оренди вважається дата підписання акту приймання-передачі в оренду (повернення) об`єкта оренди (п. 4.7 договору).

За користування об`єктом оренди орендар зобов`язаний щомісячно сплачувати орендодавцю орендну плату. Ставка орендної плати вказується у додатковій угоді до цього договору, підписаній сторонами. Всиновлений розмір (ставка) орендної плати може бути змінено у порядку та на умовах, визначеним цим договором (п. п. 7.1, 7.2 договору).

При застосуванні у цьому договорі терміну «орендна плата» розуміється місячна орендна плата з урахуванням її індексації та з урахуванням ПДВ з розрахунку 30 днів на місяць. Розмір орендної плати визначається за ставкою, визначеною у додатковій угоді до договору - у відсотка від вартості об`єкта оренди, вказаної у специфікаціях до договору. При більшій або меншій кількості днів в місяці орендна плата збільшується або зменшується відповідно на кількість днів у відповідному місяці користування об`єктом оренди. При цьому день передачі об`єкта оренди та день повернення об`єкта оренди вважаються одним днем (п. 7.3 договору).

Згідно з п. 7.4 договору орендна плата нараховується за повний календарний місяць по факту наявності об`єкта оренди в орендаря, а у випадку використання об`єкта оренди неповний календарний місяць - орендна плата нараховується за фактичний період часу використання об`єкта оренди.

За умовами п. 7.6 договору початком оплачуваного періоду за договором є дата одержання об`єкта оренди орендодавцем (дата підписання акту приймання-передачі (видача) об`єкта оренди. Закінченням оплачуваного періоду по оренді за договором є дата дня підписання акту повернення об`єкта оренди.

Відповідно до умов п. 7.7 договору орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату за поточний місяць оренди не пізніше 10 числа кожного поточного місяця користування об`єктом оренди. За перші 30 календарних днів оренди орендар сплачує орендну плату у вигляді 100% попередньої оплати.

Приймання-передачі послуг в користування об`єктом оренди за цим договором здійснюється щомісячно за актом приймання-передачі наданих послуг(п.8.1 договору).

Проект акту складає орендодавець, підписує і передає орендарю у двох примірниках не пізніше 10 числа місяця, наступного за тим місяцем, в якому надавались послуги за цим договором. Від імені орендодавця акт має право підписувати уповноважений відповідним наказом орендодавця представник, при цьому такий акт вважається належним чином підписаним орендодавцем виключно за умов його затвердження директором орендодавця (п. 8.2 договору).

За умовами п. п. 8.3, 8.4 договору орендар зобов`язаний розглянути проект кожного акту, підписати кожний його примірник та скріпити своєю печаткою і повернути один підписаний і скріплений своєю печаткою примірник акту орендодавцю не пізніше 3 календарних днів з моменту отримання акту від орендодавця. У разі, якщо орендар не повертає орендодавцю належним чином оформлений акт приймання-передачі наданих послуг, послуги вважаються наданими орендареві належним чином та прийнятими орендарем без будь-яких зауважень та претензій з боку орендаря. Датою приймання-передачі послу вважається дата, яка вказана в акті приймання-передачі послуг.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до дати, зазначеної у додатковій угоді до договору, але у будь-якому разі до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (п. 9.1 договору).

Строк дії цього договору може бути продовжено шляхом укладення письмової додаткової угоди до цього договору за 15 днів до закінчення строку дії цього договору (п. 9.2 договору).

Строк оренди об`єкта оренди розпочинається з дати прийняття орендарем об`єкта оренди за актом приймання-передачі в оренду і триває до повернення об`єкта оренди орендодавцю за актом повернення (п. 9.3 договору).

Пунктом 10.2 договору сторони погодили, що за порушення орендарем зобов`язань зі сплати орендної плати орендар зобов`язаний сплатити орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен календарний день прострочення виконання грошового зобов`язання.

Матеріали справи містять погоджені сторонами специфікації та Умови приймання та видачі товару.

Додатковою угодою №1 від 02.07.2020 до договору сторони зокрема погодили, що орендар буде перераховувати на рахунок орендодавця гарантійний платіж у розмірі не менше ніж 46 822,08 грн. Ставка орендної плати за місяць становить: за специфікацією №4 (транспортна тара) - 0,001%, специфікацією №5 (горизонтальна система опалубки) - 4,56%. Цей договір діє до 31.12.2020.

Додатковою угодою №2 від 21.07.2020 до договору сторони зокрема погодили, що орендар буде перераховувати на рахунок орендодавця гарантійний платіж у розмірі не менше ніж 100 000,00 грн. Ставка орендної плати за місяць становить: за специфікацією №1 (вертикальна система опалубки Ulma) - 7,58%, за специфікацією №2 (вертикальна система опалубки Rasto) - 7,58%, за специфікацією №3 (вертикальна система опалубки Krotos) - 7,58%, за специфікацією №4 (транспортна тара) - 0,01%, за специфікацією №5 (горизонтальна система опалубки) - 4,56%, за специфікацією №7 (вертикальна система опалубки Variant) - 7,58%. Цей договір діє до 31.12.2020.

На виконання умов договору між сторонами підписано акти прийому-передачі в оренду №1402-01 від 14.02.2022, за яким передано: стійка 250 (фарба) UA - 151 шт, стійка 250 (цинк) D - 40 шт, піддон під стійку UA (фарба) - 4 шт (загальна вартість 251 750,00 грн); та № 1702-02 від 17.02.2022, за яким передано: стійка 250 (фарба) UA - 37 шт., стійка 250 (цинк) D - 173 шт., стійка 200 (цинк) D - 7 шт, , піддон під стійку UA (фарба) - 5 шт, стійка 160 (цинк) D - 14 шт. (загальна вартість 292 750,00 грн).

Матеріали справи містять підписаний сторонами та скріплений печатками товариств акт надання послуг №31 від 28.02.2022 (оренда елементів опалубки за лютий 2022 року) на суму 45 904,54 грн з ПДВ, а також акти здачі -приймання робіт (надання послуг) №78 від 31.10.2022 (оренда елементів опалубки за жовтень 2022 року) на суму 54 508,33 грн; №89 від 30.11.2022 (оренда елементів опалубки за листопад 2022 року) на суму 52 750,00 грн; №97 від 31.12.2022 (оренда елементів опалубки за грудень 2022 року) на суму 54 508,33 грн., на яких міститься електронний підпис позивача та відомості про доставку їх контрагенту.

14.02.2025 позивач звертався до відповідача з претензією №13/02-1 від 13.02.2025 про сплату заборгованості у розмірі 288 696,24 грн у строк, що не перевищує 10 днів з дня отримання даної претензії, та повернення об`єктів оренди.

Доказів сплати вказаної заборгованості матеріали справи не містять.

З огляду на вказане позивач звернувся до суду з цим позовом та просив стягнути з відповідача 697 190,01 грн, з яких: основана заборгованість за договором оренди - 288 696,24 грн, інфляційні втрати - 55 098,06 грн, 3% річних - 19 576,00 грн, пеня - 229 984,11 грн, неустойка за порушення зобов`язання із своєчасного повернення об`єктів оренди - 103 835,60 грн. Зобов`язати відповідача виконати в натурі своє зобов`язання з повернення об`єктів оренди.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Згідно зі статтею 509 вказаного Кодексу зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України установлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як визначено ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відносини найму регулюються відповідними статтями Цивільного кодексу України, зокрема статтею 759 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до частин 1-2, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

За умовами п. 9.1 договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до дати, зазначеної у додатковій угоді до договору, але у будь-якому разі до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

Додатковою угодою №1 від 02.07.2020 до договору сторони зокрема погодили, що цей договір діє до 31.12.2020.

Додатковою угодою №2 від 21.07.2020 до договору сторони зокрема погодили, що цей договір діє до 31.12.2020.

Строк дії цього договору може бути продовжено шляхом укладення письмової додаткової угоди до цього договору за 15 днів до закінчення строку дії цього договору (п. 9.2 договору).

Пунктом 9.3 договору сторони погодили, що строк оренди об`єкта оренди розпочинається з дати прийняття орендарем об`єкта оренди за актом приймання-передачі в оренду і триває до повернення об`єкта оренди орендодавцю за актом повернення.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Законом можуть бути встановлені максимальні (граничні) строки договору найму окремих видів майна. Якщо до спливу встановленого законом максимального строку найму жодна із сторін не відмовилася від договору, укладеного на невизначений строк, він припиняється зі спливом максимального строку договору. Договір найму, строк якого перевищує встановлений законом максимальний строк, вважається укладеним на строк, що відповідає максимальному строку.

Частиною першою статті 764 ЦК України унормовано, що якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Згідно із частиною четвертою статті 284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Зазначені норми визначають можливість продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах. При цьому для такого автоматичного продовження договору оренди передбачена особливість - відсутність заяви (повідомлення) однієї зі сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії.

Отже, суть поновлення договору оренди у розумінні наведених норм полягає у тому, що орендар продовжує користуватися орендованим майном після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує протягом одного місяця після закінчення строку договору в його поновленні.

У контексті наведених норм також варто зауважити, що чинне законодавство не встановлює форму заяви про припинення договору оренди. Така вимога може бути викладена у листі, телеграмі, факсограмі тощо. Істотне значення у цьому випадку має направлення такої заяви у межах встановленого законом строку та її зміст, оскільки вимога обов`язково повинна бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди, а також на повернення орендованого майна.

У постанові Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/6947/22 суд зазначив, що суть поновлення договору оренди у розумінні наведених норм полягає у тому, що орендар продовжує користуватися орендованим майном після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує протягом одного місяця після закінчення строку договору в його поновленні; - відсутність такого заперечення може мати прояв у "мовчазній згоді" і в такому випадку орендар у силу закону може розраховувати, що договір оренди вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором; - правове регулювання процедури припинення орендних правовідносин, наведене у ст. 764 ЦК України, спрямоване на досягнення справедливого балансу між правом орендодавця як власника майна володіти, користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд і правом орендаря очікувати на стабільність та незмінність його майнового становища; - заява орендодавця про припинення договору оренди після закінчення строку договору є одностороннім правочином, який відображає волевиявлення орендодавця у спірних правовідносинах, що не потребує узгодження з орендарем в силу прямої норми закону, і є підставою для припинення відповідних зобов`язальних правовідносин. Повідомлення орендодавцем орендаря про припинення договору є юридично значимою дією, яка засвідчує наявність такого волевиявлення та забезпечує своєчасну обізнаність з ним іншої сторони, є передумовою для настання обумовлених таким одностороннім правочином наслідків також для іншої особи за правилами абз. 3 ч. 3 ст. 202 ЦК України; - настання наслідків у вигляді припинення чи продовження договору є пов`язаним з дотриманням сторонами орендних правовідносин добросовісної та послідовної поведінки, обумовленої змістом укладеного договору, положеннями господарського законодавства, а також усталеними звичаями ділового обороту та документообігу.

Між сторонами підписано акти прийому-передачі в оренду №1402-01 від 14.02.2022, за яким передано: стійка 250 (фарба) UA - 151 шт, стійка 250 (цинк) D - 40 шт, піддон під стійку UA (фарба) - 4 шт (загальна вартість 251 750,00 грн); та № 1702-02 від 17.02.2022, за яким передано: стійка 250 (фарба) UA - 37 шт., стійка 250 (цинк) D - 173 шт., стійка 200 (цинк) D - 7 шт, , піддон під стійку UA (фарба) - 5 шт, стійка 160 (цинк) D - 14 шт. (загальна вартість 292 750,00 грн).

Отже, у лютому 2022 року сторонами було підписано акти прийому-передачі майна в оренду на загальну суму 544 500,00 грн.

Пунктом 6 статті 3 ЦК України закріплений принцип справедливості, добросовісності та розумності. Зазначений принцип включає, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість та добросовісно вести переговори.

Загальний порядок укладання, зміни та розірвання господарських договорів, які вчиняються в письмовій формі, пов`язує момент реалізації учасником правовідносин власного волевиявлення на виникнення, зміну чи припинення правовідносин зі здійсненням ним такого волевиявлення в належний спосіб.

Сторони не обмежені вправі заявити про припинення або зміну договору як протягом одного місяця після закінчення договору, так і в будь який час протягом всього строку дії такого договору (аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 02.07.2019 у справах №906/742/18, № 906/743/18, № 906/746/18, від 16.07.2019 у справі №906/744/18, від 13.08.2019 у справі № 906/740/18, від 21.02.2022 у справі № 910/17533/20, від 02.02.2022 у справі № 914/1598/20).

Правове регулювання процедури припинення орендних правовідносин, наведене у статті 764 ЦК України, спрямоване на досягнення справедливого балансу між правом орендодавця як власника майна володіти, користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд і правом орендаря очікувати на стабільність та незмінність його майнового становища. У контексті наведених вище норм настання наслідків у вигляді припинення чи продовження договору є пов`язаним з дотриманням сторонами орендних правовідносин добросовісної та послідовної поведінки, обумовленої змістом укладеного договору, положеннями господарського законодавства, а також усталеними звичаями ділового обороту та документообігу (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.08.2020 у справі № 921/163/19).

Схожий висновок викладено й у постанові Верховного Суду від 24.04.2025 у справі № 908/252/24.

З огляду на вказане суд дійшов висновку, що зважаючи на умови договору, укладення сторонами актів прийому-передачі майна в оренду у лютому 2022 року та положення ст. 764 ЦК України договір оренди був продовженим після 31.12.2020.

Відповідно до умов п. 7.7 договору орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату за поточний місяць оренди не пізніше 10 числа кожного поточного місяця користування об`єктом оренди. За перші 30 календарних днів оренди орендар сплачує орендну плату у вигляді 100% попередньої оплати.

Приймання-передачі послуг в користування об`єктом оренди за цим договором здійснюється щомісячно за актом приймання-передачі наданих послуг(п.8.1 договору).

Проект акту складає орендодавець, підписує і передає орендарю у двох примірниках не пізніше 10 числа місяця, наступного за тим місяцем, в якому надавались послуги за цим договором. Від імені орендодавця акт має право підписувати уповноважений відповідним наказом орендодавця представник, при цьому такий акт вважається належним чином підписаним орендодавцем виключно за умов його затвердження директором орендодавця (п. 8.2 договору).

За умовами п. п. 8.3, 8.4 договору орендар зобов`язаний розглянути проект кожного акту, підписати кожний його примірник та скріпити своєю печаткою і повернути один підписаний і скріплений своєю печаткою примірник акту орендодавцю не пізніше 3 календарних днів з моменту отримання акту від орендодавця. У разі, якщо орендар не повертає орендодавцю належним чином оформлений акт приймання-передачі наданих послуг, послуги вважаються наданими орендареві належним чином та прийнятими орендарем без будь-яких зауважень та претензій з боку орендаря. Датою приймання-передачі послу вважається дата, яка вказана в акті приймання-передачі послуг.

Матеріали справи містять підписаний сторонами та скріплений печатками товариств акт надання послуг №31 від 28.02.2022 (оренда елементів опалубки за лютий 2022 року) на суму 45 904,54 грн з ПДВ.

Також в матеріалах справи наявні акти здачі -приймання робіт (надання послуг) №78 від 31.10.2022 (оренда елементів опалубки за жовтень 2022 року) на суму 54 508,33 грн; №89 від 30.11.2022 (оренда елементів опалубки за листопад 2022 року) на суму 52 750,00 грн; №97 від 31.12.2022 (оренда елементів опалубки за грудень 2022 року) на суму 54 508,33 грн., на яких міститься електронний підпис позивача та відомості про доставку їх контрагенту.

Будь-яких зауважень з боку відповідача щодо вказаних актів матеріали справи не містять.

Отже, вказані послуги вважаються наданими орендареві належним чином та прийнятими орендарем без будь-яких зауважень та претензій з боку орендаря.

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем за вказаними актами становить 207 671,20 грн.

Доказів сплати вказаної заборгованості матеріали справи не містять.

Також суд зазначає, що в наданому позивачем акті звірки взаємних розрахунків на період:19.02.2022-31.12.2022, який не підписаний відповідачем, зазначено початкове сальдо у розмірі 81 025,04 грн, водночас доказів складової вказаної суми матеріали справи не містять, як не містять й актів здачі -приймання робіт (надання послуг) на зазначену суму, доказів виникнення вказаної заборгованості, тому в задоволенні цих позовних вимог слід відмовити.

Отже, матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем за актами №31 від 28.02.2022, №78 від 31.10.2022, №89 від 30.11.2022, №97 від 31.12.2022 у розмірі 207 671,20 грн, яка підлягає стягненню з відповідача, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Також позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 55 098,06 грн, 3% річних у розмірі 19 576,00 грн та пеня у розмірі 229 984,11 грн за період з 31.12.2022 по 04.04.2025.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Як зазначено в частини 1 статті 230 та частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2024 у справі № 911/952/22 (провадження № 12-79гс23) зазначено, що якщо умовами укладеного договору сторони передбачили більш тривалий, ніж визначений частиною шостою статті 232 ГК України, строк нарахування штрафних санкцій (зазначили про їх нарахування до дня фактичного виконання, протягом усього періоду існування заборгованості тощо), то їх нарахування не припиняється за період прострочення зобов`язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано, а застосуванню підлягає саме строк, встановлений договором (див., для прикладу, постанову Верховного Суду України від 15 квітня 2015 року у справі № 910/6379/14 (провадження № 3-53гс15), в якій умовами договору сторонами було погоджено нарахування пені по день фактичної оплати боргу).

У разі відсутності подібних умов у договорі (використання / зазначення в договорі лише формулювання про нарахування пені "за кожен день прострочення") нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені) припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.

Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що застосування в тексті господарського договору формулювання "за кожен день прострочення" не можна вважати установленням іншого, ніж визначеного частиною шостою статті 232 ГК України, строку нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені). Таке формулювання лише повторює вирізняльну характеристику пені (поденне її нарахування) та характеризує механізм її визначення (розрахунку), однак жодним чином не впливає на можливість зменшення або збільшення строку нарахування пені, визначеного законом чи договором.

Інше тлумачення (розуміння) наведеного формулювання (ототожнення його зі строком нарахування) фактично унеможливлює застосування положень частини шостої статті 232 ГК України щодо шестимісячного строку нарахування штрафних санкцій, оскільки на практиці сторони під час визначення в умовах договору відповідальності у вигляді пені майже завжди використовують формулювання щодо її нарахування "за кожен день прострочення", тим самим відтворюють визначення пені, закріплене в частині третій статті 549 ЦК України.

Подібний висновок до застосування частини шостої статті 232 ГК України та неможливості розцінювати формулювання в договорі (умови договору) про сплату пені за кожний день прострочення як установлення цим договором іншого, ніж передбаченого частиною шостою статті 232 ГК України, строку нарахування штрафних санкцій, викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/15492/17, від 01 липня 2019 року у справі № 910/4377/18, від 08 липня 2019 року у справі № 910/4375/18, від 22 серпня 2019 року у справі № 914/508/17, від 15 листопада 2019 року у справі № 904/1148/19, від 12 грудня 2019 року у справі № 911/634/19, від 19 листопада 2020 року у справі № 910/12765/19, постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 березня 2021 року № 910/17317/17, від 20 серпня 2021 року у справі № 910/13575/20.

Пунктом 10.2 договору сторони погодили, що за порушення орендарем зобов`язань зі сплати орендної плати орендар зобов`язаний сплатити орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен календарний день прострочення виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України та підтвердженої суми заборгованості у розмірі 207 671,20 грн, суд дійшов висновку що пеня підлягає стягненню з відповідача у розмірі 51 775,56 грн за період з 31.12.2022 по 30.06.2023, отже позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні втрати та 3 % річних, нараховані на суму боргу, входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц).

Інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування грошовими коштами за час прострочення їх сплати кредиторові. Отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов`язання. Враховуючи, що саме національна валюта схильна до девальвації, індексації підлягає лише грошова одиниця України - гривня (аналогічна правова позиція викладена в постанові КГС ВС від 29.04.2021 р. у справі № 910/11077/20).

Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат з урахуванням підтвердженої суми заборгованості у розмірі 207 671,20 грн за вказаний позивачем період, суд зазначає, що розмір інфляційних втрат становить 45 352,03 грн, а 3% річних - 14 081,81 грн, тому позовні вимоги в цій частині також підлягають частковому задоволенню.

Щодо зобов`язання відповідача повернути позивачу об`єкти оренди та стягнення з відповідача неустойки за порушення зобов`язання із своєчасного повернення об`єктів оренди у розмірі 103 835,60 грн, суд зазначає наступне.

У разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (частина 1 статті 785 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України).

Законодавець у частині 1 статті 614 Цивільного кодексу України визначив, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (частина 2 статті 785 Цивільного кодексу України).

Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду (зокрема викладеною в постановах від 19.04.2021 у справі №910/11131/19 і від 16.08.2024 у справі №910/14706/22, ухвалених у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду) після спливу строку дії договору невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

Санкція, передбачена вказаною нормою, є різновидом неустойки (штрафної санкції), яка є законною неустойкою відповідно до визначення, наведеного у частині 1 статті 549 Цивільного кодексу України в сукупності з частиною 2 статті 551 вказаного Кодексу, і застосовується у разі, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі.

Водночас відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 цього Кодексу, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання. Тобто судам потрібно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов`язку не виконав. Подібний за змістом висновок наведений також у постановах Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №904/3315/18, від 13.12.2019 у справі №910/20370/17, від 06.06.2022 у справі №907/585/20, на які послався Боржник у касаційній скарзі.

14.02.2025 позивач звертався до відповідача з претензією №13/02-1 від 13.02.2025 про сплату заборгованості у розмірі 288 696,24 грн у строк, що не перевищує 10 днів з дня отримання даної претензії, та повернення об`єктів оренди.

Доказів повернення об`єктів оренди позивачу матеріали справи не містять.

Встановивши неповернення відповідачем об`єктів оренди після припинення дії договору оренди, яке відбулося виключно з вини самого орендаря (відповідача), який добровільно не повернув ці об`єкти оренди позивачу, а продовжив користування орендованим майном, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача повернути позивачу об`єкти оренди та стягнення з відповідача неустойки у загальному розмірі 103 835,60 грн, нарахованої відповідно до частини другої статті 785 ЦК України.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Зважаючи на те, що відповідачем позовні вимоги не спростовані, проте позивачем не доведено належними доказами наявність початкового сальдо у розмірі 81 025,04 грн, а також не вірно зроблені розрахунки пені, інфляційних втрат та 3% річних, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Окрім того позивач просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн, та витрати.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2)пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3)пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з приписами статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відтак, ч. 3 ст. 4 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність передбачено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За змістом п.1 ч.3 ст.123 та ст.126 Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Відповідно до ст.56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Статтею 58 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Слід зазначити, що юридична особа самостійно вирішує питання про вибір свого представника у господарському суді. Держава гарантує такій особі відшкодування судових витрат на юридичні послуги, що надаються лише адвокатом. Витрати юридичної особи на надані їй у господарському судочинстві послуги адвоката відшкодовуються в порядку, встановленому процесуальним законом.

Відповідно до вимог ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.27,30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №910/15944/17; додатковій постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №922/1163/18, постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 914/359/18.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази відповідно до статті 124 Господарського процесуального кодексу України подаються разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

На підтвердження витрат у сумі 6 000,00 грн представник позивача надав копію договору про надання правової допомоги № 31/03-1Ю від 31.03.2025 року; специфікацію №1 від 31.03.2025; копію рахунку на оплату № 31-03-1Ю-1 від 03.04.2025 на суму 6 000,00 грн; копію акту прийому-передачі наданих послуг від 04.04.2025; копію платіжної інструкції на суму 6 000,00 грн, та копію ордеру.

31.03.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КРОТОС» (далі Клієнт) та Адвокатським бюро «Грушка Олексія» (далі Виконавець) укладено Договір про надання правової допомоги №31/03-1Ю (далі Договір).

За цим Договором Виконавець зобов`язується за завданням Клієнта надати правову допомогу Клієнту в порядку та на умовах, визначених цим Договором, а Клієнт зобов`язується прийняти, надані Виконавцем послуги з надання правової допомоги та оплатити їх вартість та фактичні витрати, необхідні для виконання даного Договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором. (п. 1.1 Договору).

Пунктом 3.1 Договору сторони погодили, ціна Договору, розмір гонорару (винагороди) Виконавця, строки та порядок розрахунків погоджені Сторонами та зазначені у Специфікаціях (додатки до даного Договору).

За результатом надання правової допомоги за даним Договором Виконавець, за необхідності, надає Клієнту Акт прийому-передачі наданих послуг (в двох примірниках), у якому наводиться опис наданих Виконавцем послуг за відповідний період.

Відповідно до п. 2.1 Специфікації сторони погодили, що гонорар (винагороди) Виконавця у розмірі 6 000,00 грн. (шість тисяч гривень 00 копійок) без ПДВ за надання правничої (правової) допомоги з питань стягнення на користь Клієнта заборгованості з ПРАТ «УКРЕНЕРГОМОНТАЖ» за договором оренди, а саме: з попереднього ознайомлення та юридичного аналізу документів, наданих Клієнтом, опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, аналіз актуальної судової практики, формування правової позиції, розробка та складання позовної заяви з відповідними додатками.

На виконання умов Договору між сторонами було складено акт прийому - передачі наданих послуг від 04.04.2025 за яким Виконавцем було надано Клієнту наступні послуги:

- Попереднє ознайомлення та юридичний аналіз документів, наданих Клієнтом, опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини вартістю - 1000,00 грн;

- Формування правової позиції, аналіз актуальної судової практики з аналогічних питань Консультування щодо необхідності отримання додаткових матеріалів (доказів) вартістю 1500,00 грн;

- Розробка, підготовка та складання позовної заяви вартістю 3500,00 грн. Всього надано послуг на суму 6 000,00 грн.

На підставі виставленого адвокатом рахунку на оплату від 03.04.2025, Клієнтом було здійснено оплату за надані послуги у розмірі 6 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 56 від 03.04.2025 на суму 6000,00 грн.

За приписами ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд зазначає, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 126 ГПК України).

Представником відповідача не заявлялось клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Суд звертає увагу, що за приписами ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постанові від 22.10.2020 Верховного Суду по справі №910/9187/19.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи, що судом було позов задоволено частково витрати позивача на правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами у відповідності до ст.ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи (окрім судового збору), покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки рішенням суду у справі №910/4638/25 позов задоволено частково, а також враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та сума, яка підлягає до стягнення з відповідача становить 4684,45 грн.

Відповідно до cтатті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "УКРЕНЕРГОМОНТАЖ" (02166, місто Київ, проспект Лісовий, будинок 39, код ЄДРПОУ 16403289) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОТОС" (02141, місто Київ, вулиця Лариси Руденко, будинок 6-А, код ЄДРПОУ 43293668) основану заборгованість за договором оренди у розмірі 207 671 (двісті сім тисяч шістсот сімдесят одну) грн 20 коп., інфляційні втрати у розмірі 45 352 (сорок п`ять тисяч триста п`ятдесят дві) грн 03 коп., 3% річних у розмірі 14 081 (чотирнадцять тисяч вісімдесят одну) грн 81 коп., пеню у розмірі 51 775 (п`ятдесят одну тисячу сімсот сімдесят п`ять) грн 56 коп., неустойку за порушення зобов`язання із своєчасного повернення об`єктів оренди у розмір 103 835 (сто три тисячі вісімсот тридцять п`ять) грн 60 коп., витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 4684 (чотири тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 45 коп. та судовий збір в розмірі 9 368 (дев`ять тисяч триста шістдесят вісім) грн 74 коп.

3. Зобов`язати Приватне акціонерне товариство "УКРЕНЕРГОМОНТАЖ" (02166, місто Київ, проспект Лісовий, будинок 39, код ЄДРПОУ 16403289) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "КРОТОС" (02141, місто Київ, вулиця Лариси Руденко, будинок 6-А, код ЄДРПОУ 43293668) шляхом доставки власними силами на склад за адресою: м. Київ, вул. Новопирогівська, буд. 60 наступні об`єкти оренди: стійка 250 (фарба) UA - 151 шт., стійка 250 (цинк) D - 40 шт., піддон під стійку UA (фарба) - 4 шт., стійка 250 (фарба) UA - 37 шт., стійка 250 (цинк) D - 173 шт., стійка 200 (цинк) D - 7 шт., піддон під стійку UA (фарба) - 5 шт., стійка 160 (цинк) D - 14 шт.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 17.06.2025

Суддя Владислав ДЕМИДОВ