Рішення від 04.06.2025 по справі 916/977/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/977/25

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Босової Ю.С.

За участю представників сторін:

Від позивача: Карась М.М. на підставі довіреності;

Від відповідача: Дударенко С.В. на підставі ордеру;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом акціонерного товариства «Одесагаз» до міського комунального підприємства «Одеська теплоелектроцентраль №2» про стягнення 1 070 317,76 грн,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Одесагаз» (далі по тексту АТ «Одесагаз») звернулося до господарського суду з позовною заявою до міського комунального підприємства «Одеська теплоелектроцентраль №2» (далі по тексту Підприємство) про стягнення заборгованості у загальному розмірі 1 070 317,76 грн, яка складається із суми основного боргу у розмірі 1 033 451,34 грн, пені у розмірі 24 885,46 грн, збитків від інфляції у розмірі 9 409,60 грн, 3% річних у розмірі 2 571,36 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором розподілу природного газу від 01.07.2016 в частині оплати вартості наданих позивачем послуг протягом грудня 2024 року лютого 2025 року.

Ухвалою суду від 24.03.2025 дана справа була призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження.

08.04.2025 до суду від Підприємства надійшов відзив на позов, згідно якого відповідач просить суд позовні вимоги задовольнити частково, зменшити суму пені та 3% річних до 1,00 грн. Відповідач у поданому до суду відзиві не заперечує проти заявленого позову в частині в стягнення основного боргу в розмірі 1 033 451,34 грн. Водночас відповідач, посилаючись на перебування у скрутному фінансовому становищі з підстав впровадження з вересня 2023 року механізму розподілу коштів, згідно з яким відповідач має можливість лише 35% коштів, отриманих від споживачів, скеровувати на свої першочергові потреби, а також на наявність у Підприємства значних боргів, просить зменшити пеню та 3% річних до 1,00 грн.

АТ «Одесагаз» не скористалося правом на подання відповіді на відзив. Поряд з цим позивач просив задовольнити заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.

29.06.2017 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, на підставі постанови №841 було видано ПАТ «Одесагаз» ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу в межах території міста Одеса та Одеської області, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації ПАТ «Одесагаз». Постановою №920 від 31.05.2019 комісією було внесено зміни до постанови №841 від 29.06.2017 у зв`язку зі зміною позивачем типу товариства з публічного акціонерного товариства на акціонерне товариство.

01.07.2017 Підприємством було підписано заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для споживачів, що не є побутовими) згідно з умовами типового договору розподілу природного газу.

Рішенням виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області №124/В-2017 від 25.05.2017 Підприємство було визначено виробником, транспортувальником, постачальником теплової енергії та виконавцем послуг з теплопостачання (опалення) м. Теплодар.

Типовий договір розподілу природного газу, затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 № 2498, (далі по тексту договір).

Згідно з п. 1.1 договору цей типовий договір розподілу природного газу (далі - договір) є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи, розподілу (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта Споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.

Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання Споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу (п. 1.3 договору).

Відповідно до п. п. 2.1, 5.1 договору Оператор ГРМ зобов`язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором. Облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається Оператором ГРМ та споживається Споживачем на межі балансової належності об`єкта Споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.

Умовами п. п. 6.1, 6.4 договору передбачено, що оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем. Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Згідно з п. 6.6 договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством Споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

У разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 8.2 договору).

Відповідно до п. 12.1 договору цей договір укладається на невизначений строк.

22.12.2021 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, постановою №2763 було встановлено АТ «Одесагаз» тариф на послуги розподілу природного газу.

Згідно з п. п. 1.1, 2.1 Статуту Підприємства, затвердженого рішенням Теплодарської міської ради Одеського району Одеської області від 29.11.2022 №271-VIII, Підприємство засноване на комунальній власності територіальної громади міста Теплодар та знаходиться в управлінні Теплодарської міської ради Одеського району Одеської області. Метою створення Підприємства є задоволення потреб територіальної громади міста шляхом здійснення господарської діяльності, пов`язаної з виробництвом та постачанням теплової енергії, та іншої діяльності з метою отримання прибутку в порядку, визначеному законодавством України.

Розпорядженням Одеської обласної військової адміністрації №211/А-2024 від 05.03.2024 Підприємство було визначено критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період на території Одеської області. Вказаний статус був також підтверджений розпорядженням Одеської обласної військової адміністрації №85/А-2025 від 05.02.2025.

31.12.2024 між АТ «Одесагаз» та Підприємством було підписано акт наданих послуг з розподілу природного газу у грудні 2024 року на суму 327 770,74 грн. Суд зазначає, що фактично вказаний акт був підписаний кваліфікованими електронними підписами сторін 09.01.2025.

31.01.2025 між АТ «Одесагаз» та Підприємством було підписано акт наданих послуг з розподілу природного газу у січні 2025 року на суму 352 840,30 грн. Суд зазначає, що фактично вказаний акт був підписаний кваліфікованими електронними підписами сторін 08.02.2025.

28.02.2025 між АТ «Одесагаз» та Підприємством було підписано акт наданих послуг з розподілу природного газу у лютому 2025 року на суму 352 840,30 грн. Суд зазначає, що фактично вказаний акт був підписаний кваліфікованими електронними підписами сторін 07.03.2025.

Згідно складеного АТ «Одесагаз» акту звірки взаємних розрахунків за період з грудня 2024 року до лютого 2025 року заборгованість Підприємства становить 1 033 451,34 грн.

28.02.2025 Підприємством було подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2024 рік, згідно якої об`єкт оподаткування є від`ємним. На підтвердження скрутного фінансового становища відповідачем також було надано постанови державного виконавця №75382418 від 24.06.2024, №75382418 від 30.10.2024 про накладення арешту на кошти Підприємства.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підстав позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) від 04.11.1950 передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

В силу вимог ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 40 Закону України «Про ринок природного газу» від 09.04.2015 №329-VIII (зі змінами) розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу. Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором. Оператор газорозподільної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів розподілу природного газу з замовниками. Договір розподілу природного газу є публічним.

Господарським судом під час вирішення даного спору було встановлено, що 01.07.2016 Підприємство приєдналось до типового договору розподілу природного газу.

На виконання зобов`язань прийнятих на себе за умовами договору розподілу природного газу від 01.07.2016, АТ «Одесагаз» протягом грудня 2024 року лютого 2025 були надані Підприємству послуги з розподілу природного газу, загальна вартість яких складає 1 033 451,34 грн, що підтверджується підписаними між сторонами актами наданих послуг.

Проте в порушення наведених норм закону та положень договору розподілу природного газу від 01.07.2016 Підприємством не було оплачено вартості наданих АТ «Одесагаз» послуг, в результаті чого станом на момент вирішення даного спору у відповідача наявна заборгованість у розмірі 1 033 451,34 грн.

З викладених обставин господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення заявленого АТ «Одесагаз» позову до Підприємства в цій частині шляхом присудження до стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 1 033 451,34 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З посиланням на приписи ст. 625 ЦК України АТ «Одесагаз» було заявлено до стягнення збитки від інфляції у розмірі 9 409,60 грн, які були нараховані на заборгованість за грудень 2024 року та січень 2025 року, останнім місяцем, показники інфляції за який були враховані позивачем, є лютий 2025 року. Крім того, позивачем було заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 2571,36 грн, які були нараховані на заборгованість за кожний місяць окремо до 12.03.2025.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок збитків від інфляції та 3% річних, господарський суд дійшов висновку про його правильність та обґрунтованість, що має наслідком задоволення заявлених АТ «Одесагаз» до Підприємства вимог шляхом присудження до стягнення збитків від інфляції у розмірі 9 409,60 грн, 3% річних у розмірі 2571,36 грн.

З посиланням на умови п. 8.2 типового договору розподілу природного газ, а також приписи чинного законодавства позивачем було заявлено до стягнення пеню у розмірі 24 885,46 грн, яка була нарахована на заборгованість за кожний місяць окремо до 12.03.2025.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов`язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань. Частиною ст. ст. 547, 548 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 22.11.1996 № 543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Проаналізувавши здійснений АТ «Одесагаз» розрахунок пені, господарський суд дійшов висновку про його правильність та обґрунтованість, що має наслідком задоволення позовних вимог в цій частині шляхом присудження до стягнення з відповідача пені у розмірі 24 885,46 грн.

При наданні оцінки клопотанню Підприємства про зменшення 3% річних та пені до 1,00 грн, господарський суд виходить з наступного.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

У постанові від 18.03.2020 по справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Слід зазначити, що у межах справи №902/417/18 судами було встановлено, що умовами укладеного між сторонами договору поставки було передбачено сплату боржником 40% річних від несплаченої вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем, та 96% відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів.

Господарський суд зазначає, що заявлена до стягнення позивачем сума 3% річних та пені становить приблизно 2,7% від суми основного боргу, а, отже, не відповідає такому критерію як надмірність. За таких обставин зменшення заявлених до стягнення 3% річних заявлений до стягнення розмір яких є мінімально визначеним законом, та пені не відповідатиме принципу справедливості щодо АТ «Одесагаз».

З урахуванням вищенаведеного господарський суд відхиляє клопотання відповідача про зменшення пені та 3% річних до 1,00 грн.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявлених позовних вимог шляхом присудження до стягнення із міського комунального підприємства «Одеська теплоелектроцентраль №2» на користь акціонерного товариства «Одесагаз» суми основного боргу у розмірі 1 033 451,34 грн, пені у розмірі 24 885,46 грн, збитків від інфляції у розмірі 9 409,60 грн, 3% річних у розмірі 2 571,36 грн.

Враховуючи визнання відповідачем заявлених позивачем вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 1 033 451,34 грн до початку розгляду судом справи по суті, суд дійшов висновку щодо наявності правових підстав для повернення позивачу з державного бюджету судового збору у розмірі 6 200,71 грн. Інша частина судового збору покладається судом на відповідача відповідно до вимог ст. 129 ГПК України

Керуючись ст. ст. 86, 129, 130, 236 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з міського комунального підприємства «Одеська теплоелектроцентраль №2» /65490, Одеська область, м. Теплодар, вул.. Польова, буд. 1, офіс 18; ідентифікаційний код 05519847/ на користь акціонерного товариства «Одесагаз» /65003, м. Одеса, вул. Одарія, буд. 1; ідентифікаційний код 03351208/ суму основного боргу у розмірі 1 033 451,34 грн /один мільйон тридцять три тисячі чотириста п`ятдесят одна грн 34 коп./, пеню у розмірі 24 885,46 грн /двадцять чотири тисячі вісімсот вісімдесят п`ять грн 46 коп./, збитки від інфляції у розмірі 9 409,60 грн /дев`ять тисяч чотириста дев`ять грн 60 коп./, 3% річних у розмірі 2 571,36 грн /дві тисячі п`ятсот сімдесят одна грн 36 коп./, судовий збір у розмірі 6 643,10 грн /шість тисяч шістсот сорок три грн 10 коп./.

3.Повернути з Державного бюджету України на користь акціонерного товариства «Одесагаз» /65003, м. Одеса, вул. Одарія, буд. 1; ідентифікаційний код 03351208/ судовий збір у розмірі 6 200,71 грн /шість тисяч двісті грн 71 коп./, сплачений згідно платіжної інструкції №1000068130 від 13.03.2025.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного рішення суду.

Повне рішення складено 16 червня 2025 р.

Суддя С.П. Желєзна