Рішення від 16.06.2025 по справі 916/167/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" червня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/167/25Господарський суд Одеської області у складі судді Деркач Т. Г.

за участю секретаря судового засідання Джабраїлової В. В.

розглянувши в судовому засіданні в порядку загального позовного провадження

справу № 916/167/25

за позовом: Заступника керівника Подільської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, Міністерства освіти та науки України

до відповідачів:

1. Північного центру професійної освіти

2. Товариства з обмеженою відповідальністю Івашківське

про визнання недійсним договору про спільну діяльність та зобов`язання повернути земельну ділянку

за участю представників:

від прокуратури: Щербань Г. Д.;

від позивача 1: не з`явився;

від позивача 2: не з`явився;

від відповідача 1: не з`явився;

від відповідача 2: не з`явився;

В С Т А Н О В И В:

Заступник керівника Подільської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (далі ГУ Держгеокадастру в Одеській області) звернувся з позовом до Північного центру професійної освіти (далі також Центр), Товариства з обмеженою відповідальністю Івашківське (далі - ТОВ Івашківське), в якому, із врахуванням заяви про зміну предмету позову просить Господарський суд Одеської області:

- визнати недійсним договір про спільну діяльність № 4 від 24.11.2022, укладений між Північним центром професійної освіти та ТОВ Івашківське (далі - договір);

- зобов`язати ТОВ «Івашківське» звільнити частину земельної ділянки - кадастровий номер 5122583600:01:001:0522 площею 95 га з цільовим призначенням для дослідницьких та навчальних цілей, вартістю 3 216 607,32 грн, яка знаходиться на території Кодимської міської ради Подільського району Одеської області»;

- стягнути з відповідачів на користь Одеської обласної прокуратури понесені витрати на оплату судового збору в сумі 6056 грн.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначити на 27.02.2025, із повідомленням учасників справи та представника прокуратури про підготовче засідання.

05.02.2025 за вх.№4060/25 та за вх.№4737/25 від 11.02.2025 господарський суд одержав пояснення Міністерства освіти і науки України.

11.02.2025 за вх.№4803/25 господарський суд одержав відзив Центру професійної освіти.

18.02.2025 за вх.№5550/25 господарський суд одержав відповідь на відзив.

27.02.2025 за вх.№6578/25 господарський суд одержав додаткові пояснення ГУ Держгеокадастру в Одеській області.

У підготовчому засіданні 27.02.2025 за участю прокурора, судом постановлено протокольну ухвалу, якою підготовче засідання відкладено на 24.03.2025 об 11:00 год, із викликом учасників справи у підготовче засідання.

У підготовчому засіданні 24.03.2025 за участю прокурора та представника позивача, судом постановлено протокольну ухвалу, якою підготовче засідання відкладено на 14.04.2025 о 10:30 год, із викликом учасників справи у підготовче засідання.

04.04.2025 за вх.№10914/25 та 25.04.2025 за вх.№13382/25 господарський суд одержав заяву заступника керівника Подільської окружної прокуратури про зміну предмету позову, в якій останній просить суд розгляд пункту 3 прохальної частини позовної заяви прокурора у справі № 916/167/25 здійснювати в наступній редакції: «Зобов`язати ТОВ «Івашківське» (ЄДРПОУ 32429541) звільнити частину земельної ділянки - кадастровий номер 5122583600:01:001:0522 площею 95 га з цільовим призначенням для дослідницьких та навчальних цілей, вартістю 3 216 607,32 грн, яка знаходиться на території Кодимської міської ради Подільського району Одеської області». Інші позовні вимоги залишити без змін

У підготовчому засіданні 24.03.2025 за участю прокурора та представника позивача, судом постановлено протокольну ухвалу, якою підготовче засідання відкладено на 30.04.2025 о 16:30 год, із викликом учасників справи у підготовче засідання, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

17.04.2025 за вх.№12377/25 господарський суд одержав додаткові пояснення Міністерства освіти і науки України.

25.04.2025 за вх.№13391/25 господарський суд одержав заяву прокурора про долучення доказів.

29.04.2025 за вх.№13707/25 господарський суд одержав відзив відповідача 1.

У підготовчому засіданні 30.04.2025 за участю прокурора та представника позивача, судом постановлено протокольну ухвалу, якою закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 21.05.2025 о 15:40 год, із викликом учасників справи у судове засідання.

12.05.2025 за вх.№15080/25 до суду надійшла заява відповідача 1 про розгляд справи за відсутності відповідача 1.

У судовому засіданні 21.05.2025 за участю прокурора та представника позивача, судом постановлено протокольну ухвалу, якою відкладено судове засідання на 09.06.2025 о 14:00 год, із викликом учасників справи у судове засідання.

09.06.2025 у судовому засіданні за участю прокурора, представників позивача та відповідача 1, судом постановлено ухвалу без оформлення окремого документа, якою відкладено ухвалення та проголошення скороченого судового рішення на 16.06.2025 о 17:00, із викликом учасників справи у судове засідання.

У судовому засіданні 16.06.2025 за участю прокурора, , судом на підставі ст. 240 ГПК України проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судового рішення.

Відповідач 2 як у підготовчі засідання, так і у судові засідання не з`явився та відзиву на позов не надав. При цьому про судові засідання повідомлявся належним чином, шляхом надіслання ухвал суду на юридичну адресу, зазначену у витязі з ЄДР, які отримано останнім, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення з відповідною відмоткою.

З урахуванням Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX), з огляду на подальше продовження строку дії воєнного стану в Україні, суд розглядає справу № 916/167/25 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

Стислий виклад позиції прокурора

Згідно з даними ГУ Держгеокадастру в Одеський області за Північним центром професійної освіти зареєстровано право користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 5122583600:01:001:0522, з цільовим призначенням - 01.09 для дослідних і навчальних цілей, загальною площею 140,1605 га, яка розташована на території Кодимської міської ради Подільського району Одеської області.

Дана земельна ділянка надана в користування державному навчальному закладу на підставі рішення сесії Кодимської міської ради Подільського району Одеської області від 29.06.2021 за № 1545-VIII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування Державному навчальному закладу «Кодимське професійно-технічне аграрне училище».

Надалі на виконання листа ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 01.12.2022 за № 18-15-0.3-3 797/2-22 рішенням сесії Кодимської міської ради Подільського району Одеської області від 23.02 2022 за № 3639-VIII «Про передачу земельної ділянки (кадастровий номер 5122583600:01:001:0522) з комунальної власності у державну власність» було передано з комунальної власності Кодимської міської ради у власність ГУ Держгеокадастру в Одеській області земельну ділянку для дослідних та навчальних цілей, яка розташована на території Кодимської міської територіальної громади Подільського району Одеської області за межами населеного пункту с. Лисогірка.

Земельна ділянка площею 140,1605 га, кадастровий номер 5122583600:01:001:0522, розташована на території Кодимської міської ради Подільського району Одеської області. (бувшої Лисогірської сільської ради Кодимського району Одеської області) відноситься до земель державної власності відповідно до вимог Закону України від 28.04.2021 №1423-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», яким визначено, що землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, визначених Законом.

Північний центр професійної освіти є правонаступником Державного навчального закладу «Савранське професійно-технічне аграрне училище», до складу якого увійшло майно ДНЗ «Кодимське професійно-технічне аграрне училище».

Перевіркою встановлено, що 24.11.2022 між Центром та Товариством з обмеженою відповідальністю «Івашківське» укладено договір про спільну діяльність на 3 роки з терміном дії до 20.12.2025, предметом якого є земельна ділянка площею 140,1605 та, кадастровий номер 5122583600:01:001:0522, розташована на території Кодимської міської ради Подільського району Одеської області.

Вказаним договором визначено істотні умови договору оренди - об`єкт оренди, строк дії договору оренди; орендну плату із зазначенням її розміру, способу та умов розрахунків, порядку її внесення, що вказує на фактичну передачу земельної ділянки в оренду, а не укладення договору про спільний обробіток землі. Тобто, відповідно до ч. 1 ст. 235 ЦК України, укладений сторонами договір від 06.01.2022 про спільну діяльність є удаваним - вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили.

ТОВ «Івашківське» згідно умов договору фактично надано право самостійно господарювати на землі, використовувати земельну ділянку для вирощування сільськогосподарської продукції, тобто передано земельну ділянку у платне користування, при цьому договір оренди земельної ділянки відповідно до вимог Земельного кодексу України та Закону України «Про оренду землі» не укладено.

Відсутність у Північного центру професійної освіти повноважень на передачу наданої йому в постійне користування земельної ділянки є підставою недійсності правочину.

Зазначений відповідачем 1 акт приймання- передачі лише фіксує намір сторін на майбутнє на передачу спірної земельної ділянки після повного збору урожаю та не може бути підтвердженням вже фактичної передачі земельної ділянки.

Зазначення відповідачем про те, що на засіданні педагогічної ради було прийнято рішення про розірвання договору про спільну діяльність від 24.11.2022 № 4, тому він є припиненим - не відповідає вимогам самого договору та законодавства.

Відповідно до п. 1.2. договору про спільну діяльність № 4 від 25.11.2022 учасники зобов`язуються вчиняти необхідні дії за спільною згодою до моменту досягнення мети, вказаної у п. 1.1. Договору, але не довше ніж до 20.12.2025. Таким чином, договір про спільну діяльність № 4 від 25.11.2022 діє до 20.12.2025.

В позові допущено технічну помилку, зокрема помилково вказано кадастровий номер земельної ділянки 51122583600:01:001:0522, а тому прокурор просить вважати правильним кадастровий номер 5122583600:01:001:0522.

Крім того, прокуратурою 14.04.2025 отримано від Північного центру професійної освіти інформацію, що ТОВ «Івашківське» засіяно земельну ділянку з кадастровим номером 5122583600:01:001:0522, площею 95 га з цільовим призначенням 01.09 для дослідних і навчальних цілей, яка розташована на території Кодимської міської ради Подільського району Одеської області та збір урожаю відбудеться протягом червня-липня 2025 року після дозрівання врожаю.

Стислий виклад позиції позивача 1 ГУ Держгеокадастру в Одеській області

Позивач 1 підтримав позовну заяву та наполягав задовольнити вимоги, викладені в позовній заяві

Також позивач 1 наголошує на відсутності прав у Центру щодо розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 5122583600:01:001:0522.

Стислий виклад позиції позивача 2 Міністерства освіти та науки України

Позивач 2 підтримав позовну заяву та наполягав задовольнити вимоги, викладені в позовній заяві керівника Подільської окружної прокуратури Одеської області, поданій в інтересах держави в особі Міністерства, в повному обсязі.

У контексті уточненої прокурором у заяві від 01.04.2025 № 61-2214вих25 позовної вимоги, позивач 2 відмітив, що пріоритетним є встановлення факту вибуття у спірних відносинах із володіння землекористувача земельних ділянок, які є предметом позову прокурора. Адже якщо спірний договір містить умови про спільне користування/використання ділянки, отже її вибуття могло і не відбуватись. Разом з тим, відповідно до статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Стислий виклад заперечень Центру

Відповідач просить залишити вимоги прокурора без задоволення.

Угоду із ТОВ «Івашківське» стосовно спільного обробітку за рішенням педагогічної ради від 20.09.2024 року №2 було розірвано, сторони дійшли згоди і здійснили передачу земельної ділянки правокористувачу - Північному центру професійної освіти, про що свідчить акт прийому-передачі та наказ Північного ЦПО від 20.09.2024 року №49/4 «Про створення комісії для передачі земельної ділянки», а відтак предмет спору відсутній.

Земельна ділянка фактично, відповідно до акту прийому-передачі від 25.09.2025 року, була передана Центру 25.09.2025 року і у користуванні ТОВ «Івашківське» з 25.09.2025 року не перебуває.

На момент розірвання договору земельна ділянка вже засіяна, а тому згідно зі ст. 411 Цивільного кодексу України (право власності на плоди та доходи), урожай належить ТОВ «Івашківське».

Збір урожаю має бути здійсненим у строки дозрівання сільськогосподарської культури (кінець червня початок липня 2025 року).

Центр наголосив, що не ніс матеріальних затрат щодо обробітку і посівів, а всі роботи здійснювались за рахунок ТОВ «Івашківське».

Після збору урожаю роботи на земельній ділянці проводитимуться виключно Центром, угоди про спільний обробіток не укладатимуться.

Окрім того, укласти спірний договір Центр був змушений через відсутність сільськогосподарської техніки для навчання. На сьогодні, в результаті співпраці та грантової програми від уряду Японії отримано сільськогосподарську техніку для використання в навчальних цілях.

Обставини справи встановлені судом

Рішенням сесії Кодимської міської ради Подільського району Одеської області від 29.06.2021 за № 1545-VIII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування Державному навчальному закладу «Кодимське професійно-технічне аграрне училище» Північному центру професійної освіти у постійне користування надано земельну ділянку загальною площею 140,1605 га, кадастровий номер 5122583600:01:001:0522 для дослідних і навчальних цілей на території Кодимської міської ради Подільського району Одеської області за межами населеного пункту с. Лисогірка.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 262559642 від 07.10.2021 за Кодимською міською радою Подільського району Одеської області 22.06.2021 зареєстровано право власності на земельну ділянку кадастровий номер 5122583600:01:001:0522 загальною площею 140,1605 га для дослідних і навчальних цілей, яка знаходиться за адресою: Одеська обл., Кодимський район, с/рада Лисогірська.

Реєстрація права постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 5122583600:01:001:0522, загальною площею 140,1605 га для дослідницьких і навчальних цілей у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно була здійснена за Північним центром професійної освіти 06.10.2021, про що свідчить Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 278588199 від 07.10.2021.

Надалі на виконання листа Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 01.12.2022 за № 18-15-0.3-3 797/2-22 рішенням сесії Кодимської міської ради Подільського району Одеської області від 23.02 2022 за № 3639-VIII «Про передачу земельної ділянки (кадастровий номер 5122583600:01:001:0522) з комунальної власності у державну власність» було передано з комунальної власності Кодимської міської ради у власність Головного управління Держгеокадастру в Одеській області земельну ділянку для дослідних та навчальних цілей, яка розташована на території Кодимської міської територіальної громади Подільського району Одеської області за межами населеного пункту с. Лисогірка.

На виконання рішення сесії Кодимської міської ради Подільського району Одеської області від 23.02.2022 за № 3639- VIII «Про передачу земельної ділянки (кадастровий номер 5122583600:01:001:0522) з комунальної власності у державну власність», 29.04.2023 державним реєстратором Кодимської міської ради Подільського району Одеської області проведено перереєстрацію зазначеної земельної ділянки, внаслідок чого зареєстровано право власності за ГУ Держгеокадастру в Одеській області, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 338 332744 від 07.07.2023.

Також суд установив, що Північний центр професійної освіти є правонаступником Державного навчального закладу «Савранське професійно-технічне аграрне училище», до складу якого увійшло майно ДНЗ «Кодимське професійно-технічне аграрне училище».

Згідно з п. 1.4. Статуту Північного центру професійної освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 28.09.2018 № 1032 головним завданням центру є забезпечення права громадян України на професійну (професійно-технічну) освіту відповідно до їх покликань, інтересів і здібностей з метою задоволення потреб економіки країни у кваліфікованих і конкурентоспроможних на ринку праці робітниках.

Відповідно до п. 7.1. Статуту Центр є неприбутковим закладом та користується податковими, митними та іншими пільгами згідно із законодавством України. Доходи (прибутки) Центру використовуються виключно для фінансування видатків на утримання Центру, реалізації мети (цілей, завдань) та основних повноважень і напрямів діяльності Центру, визначених цим статутом.

24.11.2022 між Північним центром професійної освіти (Центр) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Івашківське» (ТОВ) укладено договір про спільну діяльність № 4, згідно з яким учасники, уклавши договір, зобов`язуються шляхом об`єднання своїх зусиль та майна, яке належить їм на законних підставах, співпрацювати задля досягнення спільної мети - надання теоретичних знань та практичних навиків студентам у сфері сільського господарства, забезпечення цільового науково-практичного використання земельної ділянки шляхом спільного обробітку для досягнення дослідних і навчальних цілей, застосування практичної інформації з вирощування, переробки та реалізації сільськогосподарських культур за новими прогресивними технологіями, збереження та підвищення якісних характеристик земельної ділянки, запобігання забур`яненню, деградації, ерозії земельної ділянки, досягнення спільного результату (цілей) внаслідок спільного обробітку землі.

Згідно з умовами договору вирощування сільськогосподарських культур здійснюється на земельній ділянці сільськогосподарського призначення загальною площею 95 га, яка належить Центру на праві постійного користування земельною ділянкою згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права з кадастровим номером 5122583600:01:001:0522 та розташована на території с. Лисогірка Кодимської міської ради Подільського району.

ТОВ організовує і надає учням Центру робочі місця для проходження виробничого навчання і виробничої практики, а також за можливості бере на роботу після закінчення ними Центру; надає можливість під час виробничого навчання учням Центру знайомитись з інноваційними технологіями у галузі сільського господарства і техніки, залучаючи їх до обробітку земельної ділянки.

Центр забезпечує участь учнів в проведенні сільськогосподарських робіт в межах навчальних планів і програм з виробничого навчання та виробничої практики з професії: «тракторист - машиніст сільськогосподарського виробництва», «слюсар - ремонтник».

Відповідно до п. 1.2. договору учасники зобов`язуються вчиняти необхідні дії за спільною згодою до моменту досягнення мети, вказаної у п. 1.1 договору, але не довше ніж до 20.12.2025 р. У разі відсутності у сторін зауважень та конфліктних ситуацій , які на їхню думку можуть нести в собі дії, що суперечать умовам договору, договір вважається автоматично продовженим на 1 календарний рік.

Згідно з п. 2.2. договору внесок ТОВ у спільну діяльність за договором становить не менше 50 % частки учасників у спільній діяльності та включає: сільськогосподарську техніку, що належить йому на праві власності/користування, матеріали для утримання такої техніки, посівні матеріали, знання та навички, трудові ресурси (працівники).

Відповідно до п. 5.1. договору майно, що передане учасниками як внесок до спільної діяльності та використовується для досягнення поставленої мети, залишається власністю учасників, але відображається в окремому балансі учасника, відповідального за ведення спільних справ у даній спільній діяльності (п. 4.1, 4.2 договору).

Згідно з п. 5.3. договору під час використання у процесі виконання Договору майна одне одного в учасників не виникає право розпоряджатися ним.

Доходи, отримані в результаті провадження діяльності за договором, розподіляються між учасниками пропорційно до їх часток у спільній діяльності (п. 2.3 договору) після відшкодування витрат, здійснених учасниками у процесі виконання договору (п. 6.1. договору).

Відповідно до п. 9.1. договору після досягнення учасниками мети або закінчення граничного строку дії Договору (п. 1.2) спільна діяльність вважається припиненою. Розподіл доходів та витрат здійснюється пропорційно до частки кожного учасника (п. 2.2 та 2.3 договору).

Зміни та доповнення до договору приймаються за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди спір вирішується у суді (згідно з п. 9.3. договору).

Суд установив, що на виконання умов договору ТОВ «Івашківське» здійснило сплату за земельну ділянку Північному центру професійної освіти у сумі 380 000 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 3683 від 20.09.2024.

Крім того, у матеріалах справи містяться такі документи:

- лист прокурора № 61-5900ВИХ-23 від 07.07.2023 до Північного центру професійної освіти з проханням надати інформацію щодо реєстрації за Центром права користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5122583600:01:001:0522, із долученням копій підтверджуючих документів;

- відповідь Центру від 17.07.2023 № 149 на лист прокурора з наданням відповідних документів;

- лист прокурора №61-5899ВИХ-23 від 07.07.2023 до Кодимської міської ради з проханням надання інформації щодо спірної земельної ділянки та відповідних документів для вирішення питання наявності підстав для представництва інтересів держави у суді;

- відповідь Кодимської міської ради №03-17/2177 від 12.07.2023;

- лист прокурора №61-7486ВИХ-24 від 02.10.2024 до ГУ Держгеокадастру в Одеській області з проханням надати інформацію з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави у суді;

- лист прокурора №61-7496ВИХ-24 від 03.10.2024 до Міністерства освіти і науки України з проханням надати інформацію чи вживалися заходи представницького характеру з метою скасування спірного договору;

- відповідь Центру від 11.11.2024 №352;

- повідомлення прокурора позивачам у порядку ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» №61-46ВИХ-25 від 03.01.2025; №61-42ВИХ-25 від 03.01.2025.

Висновки суду

Щодо підстав звернення прокурора з даним позовом до суду

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначене конституційне положення встановлює обов`язок органам державної влади, органам місцевого самоврядування та їх посадовим особам дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень.

Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 01.04.2008 року №4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Відповідно до п. 3 ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про прокуратуру", прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

На прокуратуру покладаються такі функції: зокрема, у випадках, визначених Законом, представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом, та гл. 12 розд. III Цивільного процесуального кодексу України (п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону).

Статтею 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини 4 цієї статті, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абз. 1, 2 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абз. 1-3 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Конституційний Суд України у рішенні від 08.04.1999 року №3-рп/99, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" дійшов висновку, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Так, здійснивши аналіз абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», Велика Палата Верховного Суду в п. 37 постанови від 26.06.2019 року у справі № 587/430/16-ц дійшла висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

У пункті 76 постанови від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду підтримала вищевказаний висновок та зазначила, що відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому поняття «компетентний орган» у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в п. 69 постанови від 26.06.2019 року у справі № 587/430/16-ц, пп. 8.19 постанови від 06.07.2021 року у справі № 911/2169/20 та п. 40 постанови від 18.01.2023 року у справі № 488/2807/17, оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18 (12-72гс19), сам факт незвернення до суду обраного прокурором позивача з відповідним позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що зазначений орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

У постанові від 26.07.2018 по справі №926/1111/15 Верховний Суд зазначив, що прокурор, встановивши не усунуті порушення інтересів держави, має не тільки законне право, а й обов`язок здійснити захист таких інтересів, обравши при цьому один із способів захисту.

Суд враховує, що згідно з ст. 15-1 Земельного кодексу України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить, зокрема розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Частиною 4 ст. 122 Земельного кодексу України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 15 від 14.01.2015, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру.

Згідно з пп. 1 п. 3 вказаного Положення одним з основних завдань Держгеокадастру є реалізація державної політики у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Відповідно до пп. 50 п. 4 вказаного Положення Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, у тому числі розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи (п. 8 Положення).

Згідно з положенням про Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 23.12.2021 № 603, у редакції Наказу Держгеокадастру від 08.03.2023 № 85 (далі положення № 85), ГУ Держгеокадастру в Одеській області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та реалізує повноваження на території Одеської області.

Відповідно до підпункту 16 пункту 4 положення № 85, пункту є-1 частини 1 статті 15-1, частини 4 статті 122 Земельного кодексу України, ГУ Держгеокадастру в Одеській області відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України на території Одеської області.

За змістом пп. 16 п. 4 положення № 85 ГУ Держгеокадастру в Одеській області відповідно до покладених на нього завдань, в тому числі розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення, визначених Земельним кодексом України, на території області.

З огляду на викладене, при зверненні до суду в інтересах держави правомірно зазначено ГУ Держгеокадастру в Одеській області органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Також, органом уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, прокурор визначив Міністерство освіти і науки України.

Суд враховує, що згідно з п. 6 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про професійну (професійно - технічну) освіту" до повноважень міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, яким підпорядковані заклади професійної (професійно-технічної) освіти, належать, зокрема розпорядження державним майном, що перебуває у користуванні підпорядкованих закладів професійної (професійно-технічної) освіти.

У п. 1.1 Статуту Центру передбачено, що навчальний заклад є підпорядкованим Міністерству освіти і науки України.

Згідно з п. 6.1 Статуту управління Центром здійснюється Міністерством освіти і науки України, місцевим державним органом, якому підпорядковані заклади освіти відповідно до повноважень, визначених нормативно-правовими актами.

За положеннями п. 7.9. Статуту майно Центру є об`єктами державної власності, що закріплені за Центром на праві оперативного управління. Функції управління майном, закріпленим за Центром, здійснює Міністерство освіти і науки України. Майно та земельні ділянки, закріплені за Центром не можуть бути предметом застави, не підлягають перепрофілюванню, використанню не за цільовим призначенням, вилученню або передачі у власність, оренду юридичним і фізичним особам без згоди Міністерства освіти і науки України, крім передбачених законодавством випадків.

Відповідно до п. 7.11 Статуту Центр несе відповідальність перед Міністерством освіти і науки України за збереження та використання за призначенням закріпленого за ним майна.

Отже, прокурором при зверненні до суду в інтересах держави правомірно зазначено Міністерство освіти і науки України органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно з матеріалами справи, прокурор звертався до ГУ Держгеокадастру в Одеській області та Міністерства освіти і науки із листами №61-7486ВИХ-24 від 02.07.2024, №61-7496ВИХ-24 від 03.10.2024, №24-1224ВИХ-24 від 05.06.2024, №24-1223ВИХ-24 від 05.06.2024, в яких вказував про виявлені порушення та просив повідомити чи вживались заходи представницького характеру з метою скасування договору в судовому порядку, а в разі невжиття таких заходів, повідомити про причини.

У відповідь на вказані листи, ГУ Держгеокадастру в Одеській області у листі №10-15-0.63-4327/2-24 від 18.07.2024 просило, зокрема з метою усунення виявлених фактів порушення норм земельного законодавства вжити заходів прокурорського реагування шляхом подачі відповідних позовів до суду.

Керуючись позицією ГУ Держгеокадастру в Одеській області, заступник керівника Подільської окружної прокуратури направив начальнику ГУ Держгеокадастру в Одеській області та Міністерству освіти у науки України повідомлення в порядку п. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» за №61-46ВИХ-25 від 03.01.2025 та №61-45ВИХ-25 від 03.01.2025, в якому зазначив про скерування позову до Господарського суду Одеської області.

Беручи до уваги викладене, прокурор правомірно звернувся до суду з позовом в інтересах держави.

Щодо змісту позовних вимог

Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Згідно з положеннями статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина 2).

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Положення частини 2 статті 16 ЦК України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

ЦК України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; шляхом укладання правочинів суб`єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб`єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.

Статтею 215 ЦК України унормовано, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Частинами 1-3, 5 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття «заінтересована особа» такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Самі по собі дії осіб, зокрема, щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права.

Аналогічні висновки викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17, постанові Верховного Суду від 21.04.2021 у справі № 904/5480/19, на які посилається скаржник у касаційній скарзі.

Предметом позову у цій справі є матеріально-правові вимоги прокурора в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах ГУ Держгеокадастру в Одеській області, Міністерства освіти та науки України про визнання недійсним договору про спільну діяльність та повернення земельної ділянки. Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилається на те, що спірний договір є прихованим договором оренди, його укладено між Північним центром професійної освіти та ТОВ «Івашківське» всупереч вимогам ЦК України, ЗК України, Закону України "Про оренду землі", тому його належить визнати недійсним на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 202 ЦК України під правочином розуміють дії, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Дії як юридичні факти мають вольовий характер і можуть бути правомірними та неправомірними. Правочини належать до правомірних дій, спрямованих на досягнення правового результату.

Правочин - це основна підстава виникнення цивільних прав і обов`язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України, зокрема, відповідно до ч. 5 цієї статті правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що за удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Отже, удаваний правочин своєю формою прикриває реальний правочин.

Таким чином, за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.04.2023 у справі № 916/508/22.

У справі, що розглядається, прокурор заперечує дійсність правочину - договору про спільну діяльність, предметом якого є спільний обробіток земельної ділянки площею 95 га, яка належить до земель сільськогосподарського призначення та передана Північному центру професійної освіти на праві постійного користування для досягнення дослідних і навчальних цілей, а також посилається на те, що спірний договір є прихованим договором оренди землі.

У постанові від 02.02.2022 у справі № 927/1099/20 Верховний Суд виснував, що правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, а тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків.

Статтею 1130 ЦК України, якою обґрунтовує прокурор позов, встановлено, що за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.

Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності (ст. 1131 ЦК України).

Зі змісту вказаних вище законодавчих приписів вбачається, що за своєю суттю спільна діяльність на основі договору є договірною формою об`єднання осіб для досягнення спільної мети (див. постанову Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 915/166/17).

Відносини ж, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, Законом України "Про оренду землі" та іншими нормативно-правовими актами.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст. 1 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на дату укладення оспорюваного договору).

За ст. 13 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на дату укладення оспорюваного договору) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 15 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Відсутність у договорі викладення усіх істотних умов, необхідних для договору оренди, не є достатньою підставою для висновку про відсутність між сторонами фактичних орендних правовідносин, адже неналежне оформлення відповідних відносин саме є тим способом, завдяки якому досягається прихована мета передачі земельних ділянок в користування.

Верховний Суд у численних постановах зазначив також те, що договір оренди землі укладається саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою та вилучення внаслідок такого користування корисних властивостей землі. При цьому правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане у користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки (постанови Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 915/166/17, від 29.03.2023 у справі № 922/1320/21).

Також, здійснивши аналіз ст. ст. 92, 95 ЗК України, Верховний Суд у постанові від 28.03.2018 у справі № 915/166/17 виснував, що державний акт на право постійного користування не є тим документом, який надає право користувачу земельної ділянки (відповідач-1) надавати третім особам земельну ділянку, тобто, розпоряджатися нею, в тому числі, шляхом надання в оренду чи в спільну діяльність, оскільки цим правом наділений відповідний орган, уповноважений державою на здійснення даних функцій.

Отже, для правильного вирішення такого виду спору господарським судам попередніх інстанцій необхідно належним чином дослідити фактичний характер спірних правовідносин, які склались між сторонами, з`ясувати дійсні наміри сторін спору при укладенні оспорюваного договору щодо визначення умов виконання зобов`язань обома сторонами цього договору та, виходячи зі змісту дійсних намірів сторін, застосувати відповідні норми права, дослідивши, при цьому, чи суперечив оспорюваний договір їх вимогам на момент його укладення (п. 5.23 постанови Верховного Суду від 29.03.2023 у справі № 922/1320/21).

Як встановлено господарським судом, відповідно до умов укладеного між відповідачами договору, внесок Північного центру професійної освіти у спільну діяльність виражається у наданні ТОВ «Івашківське» права доступу та обробки земельної ділянки площею 95 га для вирощування сільськогосподарських культур, а також отриманні доходу пропорційно до внеску не пізніше 1 грудня поточного року.

В свою чергу відповідач 2 отримав одноособове право керівництва та ведення спільних справ на земельній ділянці та отриманні доходу пропорційно до внеску, не пізніше 1 грудня поточного року.

Отже, на переконання суду, метою укладеного договору для ТОВ «Івашківське» є обробіток земельної ділянки та отримання врожаю, і, як наслідок, прибутку від його реалізації, а для Центру - отримання плати за використання ТОВ «Івашківське» належної йому на праві постійного користування земельної ділянки.

Беручи до уваги наведене, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами договір не містить ознак, передбачених для договору про спільну діяльність, оскільки ні за структурою, ні за змістом не відповідає положенням Глави 77 ЦК України, а фактично містить всі ознаки договору оренди, оскільки в даному випадку весь цикл вирощування сільськогосподарських культур здійснюється ТОВ «Івашківське» одноособово, а Північний центр професійної освіти лише надає земельну ділянку і не приймає участі у проведенні сільськогосподарських робіт.

Більш того, умови договору щодо отримання Центром 50 % доходу не пізніше 1 грудня поточного року, суд розцінює як орендну плату.

Зазначене підтверджується наявною у справі платіжною інструкцією № 3683 від 20.09.2024 про сплату ТОВ «Івашківське» за земельну ділянку Північному центру професійної освіти грошових коштів згідно договору у сумі 380 000 грн.

Відповідно до ч. 1, 4, 6 ст. 80 Закону України «Про освіту» до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать: нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо; майнові права, включаючи майнові права інтелектуальної власності на об`єкти права інтелектуальної власності, зокрема інформаційні системи, об`єкти авторського права та/або суміжних прав; інші активи, передбачені законодавством. Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених законодавством. Об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню для провадження видів діяльності, не передбачених спеціальними законами, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення уповноваженим органом управління можливості користування державним або комунальним нерухомим майном відповідно до законодавства. Майно закладів освіти, яке не використовується для провадження видів діяльності, передбачених спеціальними законами, може бути вкладом у спільну діяльність або використане відповідно до статті 81 цього Закону.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 81 Закону України «Про освіту» правові засади державно-приватного партнерства у сфері освіти і науки визначені Конституцією України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про державно-приватне партнерство", цим Законом, іншими законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Державно-приватне партнерство у сфері освіти і науки здійснюється на основі договорів між органами державної влади та приватними партнерами, які укладаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною 6 ст. 81 Закону України «Про освіту» передбачено, що передача приватним партнерам в оренду, в концесію, в оперативне управління тощо рухомого та/або нерухомого державного та/або комунального майна, у тому числі земельних ділянок, забороняється.

Відповідно до ст.ст. 2, 3 ГК України господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб`єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб`єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб`єктів.

Таким чином, сторонами такого договору можуть бути тільки суб`єкти підприємництва та/або некомерційні організації.

Як свідчить інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Північному центру професійної освіти належить право постійного користування земельною ділянкою для дослідних і навчальних цілей.

Натомість згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видом діяльності іншої сторони договору ТОВ «Івашківське» є - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний), розведення свиней, допоміжна діяльність у рослинництві, оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, неспеціалізована оптова торгівля, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, складське господарство.

Крім того, з огляду на сталу правову позицію Верховного Суду постійний користувач земельної ділянки не наділений повноваженнями надавати третім особам земельну ділянку, тобто розпоряджатися нею, в тому числі шляхом надання в оренду чи в спільну діяльність, оскільки цим правом наділений виключно відповідний орган, уповноважений державою на здійснення даних функцій.

Подібні правові висновки викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 915/166/17, від 17.01.2019 у справі № 923/241/18, від 21.05.2019 у справі № 925/550/18, від 21.06.2019 у справі № 910/22880/17, від 06.11.2019 у справі № 916/1424/18, від 01.10.2020 у справі № 910/21935/17, від 07.07.2021 у справі № 903/601/20, від 03.11.2021 у справі № 918/1226/20, від 02.02.2022 у справі № 927/1099/20, від 29.09.2022 у справі № 918/351/21(918/672/21), від 21.03.2023 у справі № 917/1550/21, а також у постанові судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.09.2024 у справі № 916/1719/22.

У постійного користувача немає повноважень щодо розпорядження земельною ділянкою, а земельна ділянка, яка надана на праві постійного користування, залишається у державній власності, позаяк особа, якій земельну ділянку надано у постійне користування із земель державної власності, наділяється лише правомочностями володіння і користування нею, а право розпорядження - виключно компетенція власника.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.11.2024 у справі № 905/20/23.

Отже, земельна ділянка, що є предметом оспорюваного правочину, взагалі не могла бути передана Північним центром професійної освіти в користування іншим особам.

Таким чином, враховуючи, що оспорюваний договір не є договором про спільну діяльність, а є прихованим договором оренди землі, його зміст суперечить вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України Про оренду землі та не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним, Північним центром професійної освіти не дотримано спеціальної процедури укладення спірного договору, та у останнього відсутні правові підстави для передачі в користування ТОВ «Івашківське» земельної ділянки, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання недійсним договору про спільну діяльність, укладеного між Північним центром професійної освіти та ТОВ Івашківське.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Статтею 387 ЦК України, передбачено право власника витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно зі ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Положення глави 83 ЦК України, застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Статтею 1213 ЦК України, передбачено, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі. Узагальнюючи викладе, можна дійти висновку про те, що кондикція позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб`єктним складом підпадає під визначення зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Таким чином, підстави застосування положень статті 1212 ЦК України є більш широкими, ніж статті 387, 388 цього Кодексу. Наявність підстав для витребування майна за статтею 387 ЦК України не виключає застосування положень статті 1212 цього Кодексу в частині, що не суперечать положенням статті 387 ЦК України.

У постанові Верховного Суду від 15.11.2024 у справі № 905/20/23 зазначено, що до правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Окрім цього, якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною; правові наслідки виконання двостороннього недійсного правочину охоплюють собою двосторонню реституцію; законом можуть бути встановлені особливі умови застосування наслідків, визначених у ст. 216 Цивільного кодексу України, або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Отже, наслідками недійсності правочину є поновлення сторін у початковому становищі (двостороння реституція), тобто взаємне повернення переданого за недійсним правочином, яке може застосовуватися лише тоді, коли майно, передане за правочином, залишається у його сторони.

Відповідно до висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, які викладені у постанові від 26.05.2023 у справі № 905/77/21: «Позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом.

Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача.

Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача.

Відповідно до правового висновку Об`єднаної палати Верховного Суду від 15.11.2024 у справі № 905/20/23 вимога прокурора про звільнення земельної ділянки є належним та ефективним способом захисту у такій категорії справ.

З огляду на визнання недійсним договору про спільну діяльність, через його удаваність та вчинення з метою, що суперечить інтересам держави, частина земельної ділянки площею 95 га кадастровий номер 5122583600:01:001:0522 в силу ст. 216 ЦК України підлягає звільненню.

Покликання Північного центру професійної освіти на акт прийому передачі земельної ділянки від 24.09.2024, яким сторони спірного договору зафіксували, що фактична передача вказаної земельної ділянки буде проведена після повного збору урожаю, який вже закладено на даний момент, свідчить про намір сторін на майбутнє передати земельну ділянку після повного збору урожаю та не підтверджує фактичну передачу земельної ділянки.

Щодо покликання відповідача 1 на лист яким припинено, зокрема, спірний договір, то господарський суд звертає увагу, що даним договором не передбачено права на таке припинення.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Приписи статті 79 ГПК України встановлюють, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1-3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

За наведених обставин, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову.

На підставі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідачів в рівних частинах.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним договір про спільну діяльність № 4 від 24.11.2022, укладений між Північним центром професійної освіти та Товариством з обмеженою відповідальністю Івашківське.

3. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Івашківське (с. Івашків, Подільський район, Одеська область, 66020, ідентифікаційний код 32429541) звільнити частину земельної ділянки - кадастровий номер 5122583600:01:001:0522 площею 95 га з цільовим призначенням для дослідницьких та навчальних цілей, вартістю 3 216 607,32 грн, яка знаходиться на території Кодимської міської ради Подільського району Одеської області.

4. Стягнути з Північного центру професійної освіти (вул. Соборна, 28, смт Саврань, Подільський район, Одеська область 66200, ідентифікаційний код 25915634) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, ідентифікаційний код 03528552) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028 грн.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Івашківське (с. Івашків, Подільський район, Одеська область, 66020, ідентифікаційний код 32429541) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, ідентифікаційний код 03528552) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 17 червня 2025 р.

Суддя Т.Г. Деркач