Рішення від 09.06.2025 по справі 922/1012/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

(додаткове)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2025 року м. ХарківСправа № 922/1012/25

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Чабан А.А.

розглянувши заяву Державного підприємства "Міжвідомчий науковий центр кріобіології і кріомедицини НАН, АМН та МОЗ України" про ухвалення додаткового рішення (вх.№ 13036 від 02.06.2025) у справі

за позовом Інституту проблем кріобіології і кріомедицини Національної Академії наук України, м. Харків 3-я особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Північно-східний офіс Держаудитслужби, м. Харків до Державного підприємства "Міжвідомчий науковий центр кріобіології і кріомедицини НАН, АМН та МОЗ України", м. Харків про стягнення 211299,18 грн.

за участю представників:

позивача - Жовновач А.М.

3-ї особи - не з`явився

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Інститут проблем кріобіології і кріомедицини Національної Академії наук України (позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Державного підприємства "Міжвідомчий науковий центр кріобіології і кріомедицини НАН, АМН та МОЗ України" (відповідач) про стягнення недоплаченої вартості спожитих комунальних послуг (електроенергії, природного газу, послуг водопостачання та водовідведення) за період з 01.01.2020 по 30.09.2023 на загальну суму 211299,18 грн. Також, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь сплачений по справі судовий збір 2535,59 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 31.03.2025 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 26.05.2025 у справі № 922/1012/25 в задоволенні позову було відмовлено повністю.

Державне підприємство "Міжвідомчий науковий центр кріобіології і кріомедицини НАН, АМН та МОЗ України" надало до суду заяву про ухвалення додаткового рішення (вх.№ 13036 від 02.06.2025), згідно якої просить суд ухвалити додаткове рішення у справі № 922/1012/25 щодо розподілу судових витрат та стягнути з Інституту проблем кріобіології і кріомедицини Національної Академії наук України на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10500,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.06.2025 заява Державного підприємства "Міжвідомчий науковий центр кріобіології і кріомедицини НАН, АМН та МОЗ України" про ухвалення додаткового рішення (вх.№ 13036 від 02.06.2025) була прийнята до розгляду та розгляд заяви призначено на 09.06.2025 о 12:55.

Інститут проблем кріобіології і кріомедицини Національної Академії наук України 03.06.2025 за вх.№ 13247 подав до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, згідно якого просить суд за результатами розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, в межах справи № 922/1012/25 зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 0,00 грн., тим самим відмовивши у можливості їх стягнення із позивача у справі, з огляду на їх необґрунтованість та завищення.

Розглянувши заяву Державного підприємства "Міжвідомчий науковий центр кріобіології і кріомедицини НАН, АМН та МОЗ України" про ухвалення додаткового рішення, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що в якості доказів понесення витрат на оплату професійної правничої допомоги відповідачем надано до суду:

- договір про надання правничої допомоги № б/н від 07.04.2025;

- акт про надання правничої допомоги від 27.05.2025;

- платіжну інструкцію № 23 від 09.04.2025 на суму 6000,00 грн.;

- платіжну інструкцію № 38 від 29.05.2025 на суму 4500,00 грн.

Пунктами 1.1., 1.2 договору про надання правничої допомоги № б/н від 07.04.2025 (надалі - договір) було передбачено, що за цим договором адвокат Жукова В.М. (виконавець) зобов`язується надавати правову допомогу Державному підприємству "Міжвідомчий науковий центр кріобіології і кріомедицини НАН, АМН та МОЗ України" (замовнику) на підставах, в порядку і в обсязі, визначеному у договорі за погодженням сторін. Предметом даного договору є:

- вивчення та аналіз позовної заяви Інституту проблем кріобіології і кріомедицини Національної академії наук України до Державного підприємства "Міжвідомчий науковий центр кріобіології і кріомедицини НАН, АМН та МОЗ України" про стягнення заборгованості з відшкодування витрат вартості спожитих комунальних послуг;

- аналіз судової практики щодо аналогічних справ;

- підготовка документів та відзиву на позовну заяву до Господарського суду Харківської області по справі № 922/1012/25;

- підготовка заяв, клопотань, пояснень та інших документів по справі № 922/1012/25;

- участь у судових засіданнях у Господарському суді Харківської області по справі № 922/1012/25.

Відповідно до п. 4.2. договору, вартість послуг за даним договором є договірною та становить 6000,00 грн., без участі у судових засіданнях.

Вартість послуг за участь у судових засіданнях складає 1500,00 грн. за одне засідання та визначається після прийняття рішення судом першої інстанції з врахуванням кількості судових засідань по справі.

У відповідності до п. 4.4. договору грошова сума, вказана в п. 4.2 цього договору, виплачується замовником виконавцю у наступному порядку:

- 6000,00 грн. з відстрочкою платежу, але не пізніше 10.04.2025;

- вартість послуг за участь у судових засіданнях протягом 2 (двох) календарних днів з моменту підписання акту про надання правничої допомоги.

Згідно з актом про надання правничої допомоги від 27.05.2025, адвокатом Жуковою В.М. було надано правову професійну правничу допомогу відповідачу всього на суму 10500,00 грн.

Відповідачем було сплачено адвокату Жуковій В.М. за надання правничої допомоги за договором 10500,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями № 23 від 16.04.2025 на суму 6000,00грн. та №38 від 29.05.2025 на суму 4500,00грн.

Таким чином, з наданих доказів вбачається, що у зв`язку із розглядом справи № 922/1012/25 в суді першої інстанції відповідач поніс витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10500,00 грн.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові 16.11.2022 по справі 922/1964/21 та об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 сформували правовий висновок щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат, який судом враховується при розподілі судових витрат в межах даної справи.

Зокрема, за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Разом з цим, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України). Така правова позиція викладена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 05.11.2019 у справі № 908/2348/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Аналіз наведених норм статті 126 ГПК України, а також статті 129 цього Кодексу дає підстави для висновку, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість витрат та їх пропорційність предмету спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18.

Згідно частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність витрат на професійну правничу допомогу до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру та заперечення позивача щодо їх розміру, суд дійшов висновку про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу до 6300,00 грн.

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі, крім випадків, передбачених статтею 252-1 цього Кодексу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 13, 73, 74, 123, 126, 129, 221, 244, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву Державного підприємства "Міжвідомчий науковий центр кріобіології і кріомедицини НАН, АМН та МОЗ України" про ухвалення додаткового рішення (вх.№ 13036 від 02.06.2025) - задовольнити частково.

Ухвалити у справі № 922/1012/25 додаткове рішення.

Стягнути з Інституту проблем кріобіології і кріомедицини Національної Академії наук України (61016, м. Харків, вул. Переяславська, 23, код ЄДРПОУ 03534630) на користь Державного підприємства "Міжвідомчий науковий центр кріобіології і кріомедицини НАН, АМН та МОЗ України" (61016, м. Харків, вул. Переяславська, 23, код ЄДРПОУ 25183192) 6300,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

В решті заяви - відмовити.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту додаткового рішення.

Повне додаткове рішення складено "16" червня 2025 р.

Суддя А.М. Буракова