Рішення від 11.06.2025 по справі 925/385/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2025 року м. Черкаси Справа № 925/385/25

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Чевгуза О.В., з секретарем судового засідання Брус Л.П., за участю представників:

від позивача Павлюк О.М. адвокат (приймав участь в режимі відеоконференції),

від відповідача не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Черкаської області у місті Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Спільного українсько-великобританського товариства з обмеженою відповідальністю «Нива Переяславщини»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВП Спец Хаус»

про стягнення 28 042,75 грн,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Черкаської області звернулося з позовом Спільне українсько-великобританське товариство з обмеженою відповідальністю «Нива Переяславщини» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВП Спец Хаус» про стягнення 28 042,75 грн збитків, завданих порушенням обов`язку щодо складання та реєстрації податкових накладних в Єдиному державному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), у зв`язку з чим позивач був позбавлений права включити суму ПДВ до складу податкового кредиту.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач не зареєстрував податкову накладну в ЄРПН за оплачений товар, у зв`язку з чим він втратив право на віднесення до податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 28 042,75 грн.

04 червня 2025 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Відповідач не визнає позов. Зазначає, що 08.05.2018 між сторонами було укладено договір поставки № 409/2018, на виконання умов якого, позивачем здійснено оплату за товар згідно з рахунком № 240111-1 від 11.01.2024 року на суму 168 256, 50 грн в тому числі ПДВ 28 042, 75 грн платіжною інструкцією № 1066 від 17.01.2024, відповідачем відвантажено оплачений товар згідно з видатковою накладною № 240220-001 від 20.02.2024. Отже сторони належним чином виконали зобов`язання за договором поставки.

Відповідач вживав заходи для реєстрації податкової накладної, рішенням органу ДПС відмовлено в реєстрації.

Відповідач заперечує, що мав договірні відносини з позивачем за вказаною у позові накладною поставки товару № 1 від 19.01.2025.

Відповідач додає, що з введенням воєнного стану по всій території України працівники підприємства знаходиться у відпустці без збереження заробітної плати. Директор Товариства з обмеженою відповідальністю «ВП Спец Хаус», Коваль Віталій Миколайович, з 06.08.2023 перебуває поза межами України, має статус тимчасово переміщеної особи. З лютого 2024 року господарська діяльність товариства зупинена.

Відповідач звертає увагу суду на п. 6.1 договору поставки, відповідно до якого сторони звільняються від будь-якої відповідальності, якщо такі дії та/або бездіяльність стали наслідком дії обставин непереборної сили, які перебувають поза контролем сторін та які при укладенні договору не могла передбачити жодна із сторін. Вважає, що жодним доказом, який надано позивачем разом із позовною заявою, не доказано умисність заподіяння збитків позивачу та що дії/ бездіяльність відповідача спричинили збитки.

09 червня 2025 року від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

Позивач, посилаючись на норми законодавства та судову практику, зокрема висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 753/7281/15-ц, від 21.02.2021 у справі № 904/982/19, від 21.07.2021 у справі № 910/12930/18, від 21.09.2021 у справі № 910/1895/20, від 18.10.2022 у справі № 922/3174/21, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18, від 01.03.2023 у справі № 925/556/21, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17, Верховного Суду від 03.12.2018 у справі № 908/76/18, від 10.01.2022 у справі № 910/3338/21, від 31.01.2023 у справі № 904/72/22, зазначає:

відповідач не виконав обов`язок з реєстрації податкової накладної у ЄРПН;

через нездійснення відповідних дій, він не має можливості на користування податковим кредитом у розмірі суми ПДВ, яка фактично є збитками;

рішення контролюючого органу про відмову у реєстрації ПН є чинним, в адміністративному або судовому порядку не оскаржено; у разі задоволення адміністративної скарги або адміністративного позову, позивач зміг би використати своє право на податковий кредит; отже, відповідач не вживав заходів щодо реєстрації податкової накладної;

на момент звернення з позовом позивач остаточно втратив право на податковий кредит, відповідно зазнав збитків.

Також позивач зазначає, що у тексті позовної заяви допущено технічну описку: замість правильної дати податкової накладної № 1 від « 19 січня 2024 року» - «№ 1 від 19 січня 2025 року», що не впливає на зміст та суть заявлених вимог.

Ухвалою від 18 квітня 2025 року Господарський суд Черкаської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.

Ухвалою від 19 травня 2025 року суд задовольнив заяву позивача про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 29 травня 2025 року суд задовольнив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи; відклав розгляд справи на 11.06.2025. Сторонам надана можливість подати заяви по суті справи.

11 червня 2025 року від відповідача надійшла заява, якою він повідомляє, що директор товариства перебуває поза межами України, має статус тимчасово переміщеної особи та не має обладнання та технічних можливостей доєднатися до судового розгляду в режимі відеоконференції та просить суд:

визнати поважною причину неявки;

розглянути справу за відсутністю відповідача;

відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У судовому засіданні, що відбулося 11.06.2025, за участю представника позивача, позивач позов просив задовольнити; суд завершив розгляд справи по суті, оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні.

11 червня 2025 року керуючись частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) суд підписав вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

08 травня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВП Спец Хаус» (постачальник) та Спільним українсько-великобританським товариством з обмеженою відповідальністю «Нива Переяславщини» (покупець) було укладено договір поставки № 409/2018 (договір), за умовами якого постачальник зобов`язався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупцеві (поставити) товар (спецодяг), визначений у видатковій накладній (надалі накладна), а покупець зобов`язаний, в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та сплатити за нього в асортименті, за цінами та у кількості відповідно до накладних та рахунків-фактур, які є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.1).

Загальна сума договору становить сумарну вартість поставленого товару за накладними протягом періоду дії цього договору (п. 1.2).

Товар поставляється покупцю згідно його усного та/ або письмового замовлення. Поставка товару покупцю здійснюється протягом тридцяти календарних днів з моменту отримання передоплати, на умовах EXW (згідно з інкотермс 2010 р.) (п. 2.1, 2.2).

Ціна товару є договірною та визначається згідно рахунку-фактури, який являється невід`ємною частиною цього договору (п.3.1).

Оплата здійснюється шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника, вказаний у реквізитах постачальника в цьому договорі (п. 3.3).

Постачальник платник ПДВ, разом з поставкою кожної партії товару зобов`язаний зареєструвати податкову накладну згідно порядку та в строки, визначені чинним законодавством України, надати покупцю податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умов щодо реєстрації у порядку, визначеному чинним законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних та забезпечити наявність на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість коштів достатніх для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов`язань з цього податку. За запитом покупця постачальник зобов`язаний проводити звірку електронних реєстрів податкових накладних (п. 3.5).

За умовами п. 3.7 у випадках зупинення/ відмови контролюючим органом у реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування у Єдиному державному реєстрі податкових накладних постачальник зобов`язаний з дня наступного після отримання повідомлення про зупинення/ відмову в реєстрації податкової накладної в ЄДРПН повідомити про це покупця із зазначенням причини зупинення/ відмови у реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування у ЄДРПН та вчинити всі дії передбачені чинним податковим законодавством для відновлення її реєстрації, а саме надати письмові пояснення та необхідні документи до контролюючого органу. Про результати розгляду письмових пояснень та документів постачальник зобов`язаний повідомити покупця на наступний день з моменту отримання відповіді від контролюючого органу.

У випадку порушення умов даного договору винна сторона відшкодовує іншій стороні за цим договором всі спричинені збитки, а також втрачену вигоду (п. 5.1).

Оформлена постачальником податкова накладна має бути зареєстрована постачальником у Єдиному реєстрі податкових накладних протягом строку, встановленого Податковим кодексом України, а у випадку порушення даного отроку, постачальник зобов`язаний компенсувати покупцю всі витрати, що були ним понесені у зв`язку із порушенням вимог, щодо порядку реєстрації податкових накладних (п. 5.3).

Сторони звільняються від будь-якої відповідальності, якщо такі дії та/або бездіяльність стали наслідком дії обставин непереборної сили, які перебувають поза контролем сторін та які при укладенні договору не могла передбачити жодна зі Сторін (п. 6.1).

Факт настання форс-мажорних обставин в обов`язковому порядку повинен бути підтверджений довідкою ТПП України або іншим уповноваженим органом державної виконавчої влади (п. 6.2).

При настанні форс-мажорних обставин, які роблять неможливим виконання зобов`язань за цим договором, то виконання зобов`язань переноситься на строк дії таких обставин (п. 6.3).

Даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє протягом 1 календарного року з моменту його підписання сторонами. В тому випадку, якщо зобов`язання за цим договором будуть не виконані сторонами чи однією із сторін, то дія договору продовжується до повного виконання зобов`язань за цим договором (п. 8.1).

В тому випадку, якщо сторони, в строк не менше ніж за 10 днів до закінчення строку дії договору, письмово не повідомлять одна одну про бажання розірвати договір, то останній вважається автоматично продовженим на кожен наступний календарний рік на тих самих умовах (п. 8.2).

Покупцем здійснено оплату за товар згідно з рахунком № 240111-1 від 11.01.2024 на суму 168 256,50 грн в тому числі ПДВ 20 % - 28 042,75 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1066 від 17.01.2024 (проведена 19.01.2024).

Продавцем здійснено відвантаження сплаченого товару згідно з видатковою накладною № 240220-001 від 20.02.2024.

За вказаною господарською операцією відповідач склав податкову накладну № 1/1 на суму 168 256,50 грн та подав її на реєстрацію 19.01.2024. Реєстрація податкової накладної була зупинена відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК.

Відповідач зазначає, що ним було зроблено декілька спроб для реєстрації ПН, але він не отримав позитивного результату і додаткові мотивовані відмови від відповідного податкового органу.

13 вересня 2024 року відповідач надіслав на адресу Головного управління ДПС у Черкаській області (ДПС) пояснення до повідомлення та копії документів.

На чергову спробу подання податкової накладної для відповідної реєстрації 20 січня 2025 року, відповідач отримав повідомлення про необхідність надати додаткові пояснення та відповідні копії документів.

03 лютого 2025 року ДПС рішенням № 12451203/40661824 відмовила в реєстрації податкової накладної № 1 від 19.01.2024 у зв`язку: ненаданням/ частковим наданням додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/ розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Єдиному реєстрі податкових накладних, при отриманні повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, платником податку.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України (ЦК України) одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Підставою для відшкодування збитків, відповідно до пункт 1 статті 611 Цивільного кодексу України та статті 224 Господарського кодексу України, є порушення зобов`язання.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає, при цьому, зважаючи на загальний принцип змагальності сторін господарського судочинства (пункт 4 частини 3 статті 2, стаття 13 Господарського процесуального кодексу України) наявність перших трьох елементів складу господарського правопорушення має довести позивач, тоді як відсутність вини, з огляду на встановлену Цивільним кодексом України презумпцію винного заподіяння шкоди, має довести відповідач.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Позивач зазначає, що відповідач в порушення умов договору та п. 201.10 ст. 201 ПК України не зареєстрував податкову накладну в ЄРПН, не вжив належних заходів щодо оскарження рішення податкового органу в адміністративному та судовому порядку, в результаті чого позивач був позбавлений права включити суму ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 28 042,75 грн в установлений строк, при цьому таке право зберігалося за ним лише протягом 365 календарних днів з дати складення податкових накладних і вже не може бути реалізовано, у зв`язку із закінченням цього строку, згідно з п. 198.6 та п. 201.10 ПК України. З огляду на викладене є прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

Відсутність факту реєстрації платником податку продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Враховуючи вказані норми ПК України на відповідача як платника податків покладено обов`язок з реєстрації податкових накладних з дати вчинення господарської операції, беручи до уваги, що до суми вартості товарів за договором включено суму податку на додану вартість.

Відповідач зазначає, що вчиняв дії для реєстрації ПН, директор з 06.08.2023 перебуває за межами України, має статус ТПО, після відвантаження товару 20.02.2024 господарська діяльність товариства зупинена, позивачем не доведено умисність заподіяння йому збитків.

При цьому позивач вказує, що наявність вини презюмується, тобто не підлягає доведенню позивачем. Водночас відповідач для звільнення від відповідальності може доводити відсутність протиправності дій та вини, зокрема, шляхом оскарження рішення податкового органу про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в адміністративному порядку або в суді (відсутність вини буде підтверджуватися рішенням, ухваленим на користь платника податку, яке набрало законної сили і фактом реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН на виконання такого рішення). Отже відповідач не надав жодних доказів на спростування наявності його вини у тому, що ним не зареєстрована ПН.

Рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку (п. 13 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 № 520).

Суд зазначає, що саме на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну на здійснену господарську операцію та зареєструвати її у Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента покупця таких товарів/послуг на те, що це зобов`язання буде виконане, оскільки саме факт реєстрації в ЄРПН податкових накладних дає можливість покупцю право віднести суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту. Продавець залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій. Подібні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 925/17/18.

У постанові Верховного Суду від 14.07.2023 року у справі № 927/593/22 зазначено, що наявність вини відповідача щодо нереєстрації в ЄРПН податкових накладних презюмується та не підлягає доведенню позивачем (подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 753/7281/15-ц, від 21.02.2021 у справі №904/982/19, від 21.07.2021 у справі № 910/12930/18, від 21.09.2021 у справі № 910/1895/20, від 18.10.2022 у справі № 922/3174/21).

За наведених обставин суд дійшов висновку щодо очевидності факту податкового порушення не реєстрації ПН за господарською операцією в Єдиному реєстрі податкових накладних зі сторони відповідача.

Відповідно до пункту 198.6 статті 196 ПК України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

З урахуванням пункту 198.6 статті 196 ПК України, судом встановлено, що позивач втратив право на внесення податкового кредиту у сумі 28 042,75 грн, що підтверджує факт понесення ним збитків на зазначену суму, у зв`язку з чим, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з правовим висновком, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 925/556/21, Податковий кодекс України не встановлює для платника ПДВ механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом в ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати. Такий платник ПДВ також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН. Водночас саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ.

Згідно з правовим висновком, що викладений у постанові Верховного Суду від 02.05.2024 у справі № 910/155/23, відсутність реєстрації податкової накладної в ЄРПН, внаслідок чого один контрагент був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатися правом на зменшення податкового зобов`язання, є протиправною поведінкою іншого контрагента.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність (стаття 76 ГПК України), допустимість (стаття 77 ГПК України), достовірність (стаття 78 ГПК України) кожного доказу окремо, а також вірогідність (стаття 79 ГПК України) і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Позивачем здійснювались заходи досудового врегулювання спору. Відповідачеві направлялась претензія від 12.03.2024 № 01-0443/06-03, з вимогою здійснити реєстрацію податкових накладних у ЄРПН. Вказане відправлення було повернуте відправнику у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою. Відповідачеві направлялась претензія від 24.02.2025 № 01-0295/06-03 з вимогою стягнення збитків. Вказане відправлення було повернуте відправнику у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Суд дійшов висновку про доведеність наявності усіх елементів складу правопорушення, необхідних для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, оскільки позивачем доведені об`єктивна та суб`єктивна сторони спричинених відповідачем збитків, причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями та понесеними позивачем збитками у розмірі 28 042,75 грн, а відповідачем не спростована наявність його вини.

З огляду на викладене, позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

За частиною 3 статтею 6 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Позов подано в електронному вигляді через підсистему ЄСІТС «Електронний суд».

На підставі платіжної інструкції № 4314 від 09.04.2025 за подання позову позивач сплатив судовий збір у розмірі 3028,00 грн, тобто, без урахування коефіцієнту 0,8, відтак, у більшому розмірі, ніж встановлено законом (переплата 605,60 грн).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За клопотанням позивача переплачений судовий збір у розмірі 605,60 грн може бути повернутий. Решта судового збору у розмірі 2422,40 грн відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВП Спец Хаус» (вул. Театральна, 13, м. Городище, Черкаський район, Черкаська область, 19502, код ЄДРПОУ 40661824) на користь Спільного українсько-великобританського товариства з обмеженою відповідальністю «Нива Переяславщини» (вул. Привокзальна, 2, с. Переяславське, Бориспільський район, Київська область, 08420, код ЄДРПОУ 25564175)

28 042,75 грн збитків,

2422,40 грн витрат зі сплати судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги на рішення, рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене та підписане 17 червня 2025 року.

Суддя О.В. Чевгуз