Постанова від 04.06.2025 по справі 921/110/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2025 року

м. Київ

cправа № 921/110/23(921/787/23)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К. М.- головуючого, Жукова С.В., Пєскова В. Г.

за участю секретаря судового засідання Сулім А. В.

за участю представників: Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіерра» - Марчука Г. В.; ОСОБА_1 - Лукашової О. Є.

розглянув у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіерра» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.10.2024

та постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.03.2025

у справі № 921/110/23(921/787/23)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіерра»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості в сумі 200 000,00 грн

в межах справи № 921/110/23

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіерра»

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 14.03.2023, серед іншого, відкрито провадження у справі № 921/110/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіерра» (далі - ТОВ «Тіерра», боржник, позивач), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника; призначено розпорядником майна ТОВ «Тіерра» арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 21.07.023 у справі №921/110/23 припинено повноваження керівника ТОВ «Тіерра», виконання обов`язків керівника товариства покладено на розпорядника майна боржника - арбітражного керуючого Демчана О. І.

Короткий зміст заявлених вимог та процесуальних дій

У листопаді 2023 року ТОВ «Тіерра» в особі розпорядника майна Демчана О. І. звернулося до Господарського суду Тернопільської області в межах справи про банкрутство із позовною заявою до відповідача - ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 200 000,00 за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 28.12.2020 № 12/2020 (далі - Договір).

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на невиконання відповідачем як позичальником умов Договору в частині повернення наданої йому фінансової допомоги в сумі 200 000,00 грн.

Відповідач проти позову заперечив, оскільки доводив про погашення спірного боргу одним із погоджених учасниками договірних відносин способів, а саме: шляхом внесення коштів в касу товариства-позивача, що засвідчується квитанціями до прибуткового касового ордера № 4 від 04.10.2022, № 7 від 06.10.2022, № 10 від 14.12.2022 та № 15 від 30.12.2022.

Автоматизованою системою документообігу суду справі присвоєно єдиний унікальний номер 921/110/23(921/787/23).

Короткий зміст процесуальних дій та встановлених обставин справи

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 29.11.2023, зокрема, прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі №921/110/23(921/787/23) в межах справи № 921/110/23 про банкрутство ТОВ «Тіерра» за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

12.02.2024 від позивача до господарського суду надійшло клопотання про призначення судової експертизи, в якому арбітражний керуючий просив суд:

- витребувати у ОСОБА_1 оригінали квитанцій до прибуткових касових ордерів № 4 від 04.10.2022, № 7 від 06.10.2022, № 10 від 14.12.2022 та № 15 від 30.12.2022 для долучення таких документів до матеріалів справи та подальшого надання останніх експертній установі для проведення експертизи;

- призначити у справі № 921/110/23(921/787/23) комплексну почеркознавчу та технічну експертизу документів, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 12.03.2024 клопотання позивача про проведення експертизи задоволено та призначено у справі № 921/110/23(921/787/23) судову почеркознавчу та технічну експертизу, на вирішення якої поставлено наступні питання:

- чи виконано підписи в графах «Головний бухгалтер» та «Касир» квитанції до прибуткового касового ордеру № 4 від 04.10.2022 та квитанції прибуткового касового ордеру № 7 від 06.10.2022, ОСОБА_2 ?;

- чи виконано підписи в графах «Головний бухгалтер» та «Касир» квитанції до прибуткового касового ордеру № 10 від 14.12.2022 та квитанції до прибуткового касового ордеру № 15 від 30.12.2022, ОСОБА_3 ?;

- яка абсолютна давність виконання підписів в графах «Головний бухгалтер» та «Касир» квитанцій до прибуткового касового ордеру № 4 від 04.10.2022, №7 від 06.10.2022, № 10 від 14.12.2022 та № 15 від 30.12.2022?

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 20.06.2024 задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 та скасовано ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 12.03.2024 у справі №921/110/23(921/787/23); прийнято нове рішення, яким у задоволенні клопотання про призначення судової експертизи відмовлено.

Постанова апеляційного господарського суду мотивована тим, що при постановленні ухвали про призначення у цій справі почеркознавчої експертизи, місцевим господарським судом не дотримано вимог Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.10.98 Nє53/5 (далі - Інструкція) та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, зокрема, не здійснено відбору вільних та експериментальних зразків підписів осіб, особисті підписи який на означених вище документах, ставляться позивачем під сумнів.

Окрім цього, суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що технічна експертиза (щодо давності виконання підписів в квитанціях) згідно Методики встановлення змін хімічного складу барвних речовин у часі, затверджена Міністерством юстиції України №8.11.41 від 27.01.2017, та удосконаленої методики встановлення змін хімічного складу барвних речовин у часі, затверджена наказом Мінюсту №8.11.42 від 28.01.2021, проводиться руйнівними методами, внаслідок яких документ буде пошкоджено, чи знищено. Однак, в оскаржуваній ухвалі суду відсутній дозвіл на знищення документів, а відповідач як власник оригіналу цього документу заперечує проти знищення цих документів, оскільки це унеможливить доведення тих чи інших обставин у можливих майбутніх спорах, позбавить сторони процесуальних прав, зокрема у разі непогодження з висновком експерта щодо повторного та/чи додаткового дослідження і т.д.

Ухвалою Верховного Суду від 19.08.2024 у справі №921/110/23(921/787/23) відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ «Тіерра» в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Демчана О. І. на постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.06.2024 у справі №921/110/23 (921/787/23).

16.09.2024 заявник ТОВ «Терра» повторно звернувся до Господарського суду Тернопільської області з клопотанням про призначення експертизи, згідно якого просив призначити у справі № 921/110/23(921/787/23) комплексну почеркознавчу та технічну експертизу матеріалів документів, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

Розгляд повторно поданого клопотання позивача про призначення експертизи здійснювався місцевим господарським судом під час розгляду спору по суті.

Водночас з наявних у справі матеріалів суд першої інстанції встановив, що між громадянином ОСОБА_1 (Позичальник) та ТОВ «Тіерра» (Позикодавець) 28.12.2020 було укладено Договір, за умовами якого:

- Позикодавець надає Позичальнику поворотну фінансову допомогу, а Позичальник зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених цим Договором (пункт 1.1 Договору);

- поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України у розмірі 200 000,00 грн; поворотна фінансова допомога надається Позичальнику без нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами; поворотна фінансова допомога надається на строки, обумовлені в пункті 2.3 Договору (згідно розділу 2 Договору);

- поворотна фінансова допомога підлягає достроковому поверненню за вимогою Позикодавця протягом 15 календарних днів, починаючи з дня вимоги (пункт 3.1 Договору);

- повернення грошових коштів проводиться шляхом внесення грошових коштів в касу Позикодавцю або шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Позикодавця (пункт 3.2. Договору);

- цей Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 27 грудня 2021 року включно, але в будь-якому випадку до остаточного виконання Сторонами своїх зобов`язань, що виникли по цьому Договору(пункт 8.1 Договору).

Розпорядник майном ТОВ «Тіерра» арбітражний керуючий Демчан О.І. з виписки по рахунку Товариства № НОМЕР_1 в АТ КБ "Приватбанк" встановив, що 28.12.2020 Позикодавець із призначеннями платежів «НОМЕР_2 ІПН 3269101439 Надання поворотної фінансової допомоги згідно договору №12/20 від 28.12.2020, без ПДВ» перерахував грошові кошти громадянину ОСОБА_1 на загальну суму 200 000,00 грн наступними платежами: 28.12.2020 - 50 000,00 грн, 28.12.2020- 50 000,00 грн, 28.12.2020 - 50 000,00 грн, 28.12.2020 - 50 000,00 грн.

Разом з тим, позивач, посилаючись на банківські виписки із власних рахунків, зазначав, що його контрагент від дати перерахування йому коштів по дату видачі таких виписок (травень 2023) отриману фінансову допомогу на банківські рахунки Товариства не повернув.

Неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань та невиконання ним вимоги №02-115/97 від 27.10.2023 про погашення боргу слугувало підставою для звернення Позикодавця з позовом до суду.

Оцінивши зібрані у справі докази, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що у спірних відносинах має місце позика, яка не передбачає нарахування процентів за користування коштами чи іншої винагороди, а тому до кредитора не застосовується вимога щодо обов`язкової наявності у нього статусу фінансової установи.

Факт перерахування грошових коштів позивачем відповідачу у сумі 200 000,00 грн останнім не заперечується. Однак, факт неповернення поворотної фінансової допомоги позивачу відповідач спростовував долученими до матеріалів справи квитанціями до прибуткового касового ордеру №4 від 28.12.2022, №7 від 06.10.2022, №10 від 06.04.2022, №15 від 30.12.2022, кожна на 50 000,00 грн (далі - Квитанції), тобто разом 200 000,00 грн.

З поданих Квитанцій суди першої та апеляційної інстанції встановили, що наведені у зазначених первинних документах підтверджують обставину того, що Позичальник повністю повернув фінансову допомогу своєму контрагенту шляхом внесення готівкових грошових коштів у касу ТОВ "Тіерра".

Заперечуючи цю обставину, позивач зазначав, що колишнім керівником ТОВ "Тіерра" не передано арбітражному керуючому (розпоряднику майна) печатки, штампи, бухгалтерської та іншої документації Товариства, тоді як позивач сумнівається у правдивості долучених до матеріалів справи Квитанцій.

Поряд із цим суди встановили, що на Квитанціях, серед іншого, нанесені підписи як посадової особи позивача, так і печатка ТОВ "Тіерра", натомість доказів втрати підприємством печатки та доказів звернення до правоохоронних органів за фактом незаконного використання його печатки матеріали справи не містять.

Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій з`ясували, що матеріали справи також не містять жодного доказу, який би вказував на те, що громадянин ОСОБА_1 (відповідач) мав можливість використовувати печатку ТОВ "Тіерра" та її фактично використав без відома цього Товариства.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 21.10.2024 №921/110/23(921/787/23) у позові відмовлено.

Рішення суд першої інстанції мотивував тим, що наявними у справі доказами підтверджено обставину повернення поворотної фінансової допомоги позивачу відповідачем, тоді як матеріали справи не містять доказів втрати ТОВ "Тіерра" (позивачем) печатки, доказів наявності звернення до правоохоронних органів за фактом незаконного використання його печатки чи доказу, який би вказував, що відповідач мав можливість використовувати печатку ТОВ "Тіерра" та її фактично використав без відома цього Товариства.

Місцевий господарський суд також вважав, що сам по собі факт не передачі посадовими особами ТОВ "ТІЕРРА" документів арбітражному керуючому не може слугувати доказом того, що результати спірної господарської операції Товариством не відображалися у власному податковому та бухгалтерському обліках у 2020 та 2022 роках.

При цьому суд першої інстанції зазначив, що не передача арбітражному керуючому керівниками ТОВ "Тіерра" касової книги та відривної частини касових ордерів свідчить лише про протиправність таких дій посадових осіб цього Товариства (а не доводить відсутність таких документів взагалі), що саме по собі не може спростовувати договірних відносин між учасниками цього спору та проведення між ними господарських операцій на їх виконання.

Своєю чергою, відмовляючи (протокольною ухвалою) у задоволені клопотання про призначення судової експертизи, місцевий господарський суд виснував, що це клопотання подано поза межами визначених ГПК України строків, у арбітражного керуючого відсутні оригінали документів ТОВ «Тіерра», що виготовлені у спірний період, печатки та штампи цього Товариства, тобто взірці, що необхідні для проведення судової експертизи, а відсутність належного процесуального статусу у колишніх керівників позивача унеможливлює відібрання у них експериментальних взірців підписів, що є необхідним як за законом, так і на виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 20.06.2024 у цій справі.

Постановою від 18.03.2025 Західний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу ТОВ «Тіерра» залишив без задоволення, а рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.10.2024 у справі №921/110/23(921/787/23) залишив без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду як у частині відмови у задоволені клопотання про призначення судової експертизи, так і в частині відмови у позові з підстав його необґрунтованості.

Крім цього, у судовому засіданні 18.03.2025 під час розгляду апеляційної скарги протокольною ухвалою залишено без задоволення клопотання ТОВ «Тіерра» про призначення судової експертизи у цій справі через відсутність необхідної сукупності умов, визначеної у астині першій статті 99 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

Не погодившись з ухваленими судовими рішеннями, позивач - ТОВ «Тіерра» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Демчана О. І. подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.10.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 у справі №921/110/23(921/787/23) скасувати й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційну скаргу позивач мотивував підставою касаційного оскарження, визначеною пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, через застосування судом апеляційної інстанції норм статті 99 ГПК України без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах, які [висновки] викладені у постановах від 25.08.2022 у справі № 914/2197/18, від 31.05.2022 по справі № 910/7540/21.

За змістом доводів касаційної скарги скаржник покликається також на правові висновки Верховного Суду про те, що :

- відсутність у виписках по рахунках боржника у банківських установах відомостей щодо зарахування готівкових коштів на такі рахунки є доказом нездійснення відповідних оплат (постанови Верховного Суду від 15.03.2018 у справі №906/1765/15 та від 25.08.2021 у справі № 5/92б (905/355/20));

- факт виконання зобов`язання за договором позики не може доводитися поясненнями сторони та показаннями свідка (постанови Верховного Суду від 18.07.2018 у справі № 143/280/17, від 02.09.2020 у справі № 569/24347/18).

У контексті допущених процесуальних порушень скаржник зазначає про неповноту правової оцінки та залишення попередніми судовими інстанціями обставин того, що у поданих відповідачем документах, які, нібито, доводять повернення останнім отриманої від ТОВ «Тіерра» поворотної фінансової допомоги шляхом внесення готівкових коштів в касу підприємства, наявні ознаки фальсифікації, а саме їх створення «заднім числом» з метою створення видимості відсутності у відповідача заборгованості, що підтверджується таким:

- виписки по рахунках ТОВ «Тіерра» не містять жодних згадок про надходження на рахунок банкрута грошових коштів в якості здачі в банк отриманої через касу підприємства готівки, що суперечить нормам бухгалтерського обліку;

- колишніми посадовими особами ТОВ «Тіерра» вчиняються дії з приховування документів бухгалтерського обліку банкрута (зокрема, касової книги, невідривних частин прибуткових касових ордерів), з метою унеможливлення виявлення беззаперечних доказів невнесення відповідних коштів в касу Товариства;

- попередня процесуальна поведінка колишніх посадових осіб ТОВ «Тіерра» свідчить про систематичну фальсифікацію документів на підприємстві, що додатково доводить наявність ознак фальсифікації поданих ОСОБА_1 доказів.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

Відповідач подав відзив, у якому просив залишити касаційну скаргу позивача без задоволення з викладених у відзиві підстав, оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

За змістом викладених у відзиві доводів відповідач спростовує аргументи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема й у частині розгляду клопотання про призначення судової експертизи.

У цьому зв`язку переконує касаційний суд в обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, пояснюючи це, серед іншого, таким:

- призначення експертизи є правом, а не обов`язком господарського суду (висновок у постанові Верховного Суду від 27.04.2021 у справі №927/685/20);

- погашення боргу відбулося шляхом внесення коштів в касу Позивача, що засвідчується квитанціями, тоді як про факт отримання та повернення коштів можуть свідчити також прибуткові та видаткові касові ордери в разі внесення грошей до каси підприємства (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 12.06.2020 у справі № 169/506/17, від 12.04.2022 у справі №191/4508/19);

- недоліки відображення (не відображення) підприємством (стороною договору) касових операцій з надходження готівки до каси підприємства у його бухгалтерському обліку, в тому числі щодо фіксування факту здійснення такої операції, не є безумовним підтвердженням факту невнесення особою (контрагентом) коштів до каси такого підприємства (зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 25.08.2022 у справі № 914/2197/18, від 11.03.2025 у справі № 914/2197/18);

- аргументи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 25.08.2021 у справі №5/926/355/20, від 15.03.2018 у справі № 906/1765/15, є необґрунтованими з огляду на нерелевантність зазначеної практики.

Касаційне провадження

15.04.2025 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2025 для розгляду касаційної скарги у цій справі визначено склад колегії суддів: Огороднік К. М. - головуючий, Жуков С. В., Картере В. І.

Ухвалою від 15.04.2025 Верховний Суд, серед іншого, відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Тіерра» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Демчана О. І. на рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.10.2024 та на постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 у справі № 921/110/23(921/787/23); призначив її до розгляду на 04.06.2025 о 11:00.

Ухвалою від 02.06.2025 Верховний Суд задовольнив клопотання ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Судове засідання 04.06.2025 відбулось у режимі відеоконференції за участю представника позивача (скаржника) та представниці відповідача, які надали пояснення щодо суті вимог та доводів касаційної скарги.

Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

Згідно частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши оскаржувані судові рішення у касаційному порядку та перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги з таких підстав.

Предметом спору є стягнення заборгованості з фізичної особи за договором про надання поворотної фінансової допомоги.

Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною першою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно частини першої статті 526 цього Кодексу унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

За статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до підпункту 14.1.257 статті 14 Податкового кодексу України поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування відсотків або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).

Порівняння диспозицій наведених норм права дає підстави стверджувати про наявність спільних ознак правових відносин та, відповідно, несуперечливе правове регулювання. Отже, договір поворотної фінансової допомоги за своєю правовою природою є договором позики, а тому під час вирішення спору потрібно керуватися положеннями ЦК України, що регулюють правовідносини, які виникли з договору позики.

У цій справі суди попередніх інстанцій правильно керувалися тим, що за правовою природою укладений між сторонами договір є договором позики, тоді як сама позика не передбачає нарахування процентів за користування коштами чи іншої винагороди, а тому до кредитора не застосовується вимога щодо обов`язкової наявності у нього статусу фінансової установи.

Згідно частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частина третя статті 1049 ЦК України).

З матеріалів справи судами встановлено, що позивачем у справі доведено факт передачі відповідачу грошових коштів у розмірі 200 000,00 грн згідно умов Договором.

Водночас звертаючись до суду з позовом у цій справі, ТОВ «Тіерра» (в особі розпорядника майна боржника - арбітражного керуючого Демчана О. І., на якого згідно ухвали Господарського суду Тернопільської області від 21.07.023 у справі №921/110/23 покладено виконання обов`язків керівника цього Товариства) посилалося на порушення його прав невиконанням Позичальником ОСОБА_1 умов Договору щодо повернення грошових коштів на загальну суму 200 000,00 грн.

Своєю чергою, заперечуючи проти вимог позивача, відповідач ( ОСОБА_1 ) доводив, що учасниками договірних відносин було погоджено повернення фінансової допомоги як шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача, так і у спосіб внесення грошових коштів в касу ТОВ «Тіерра», що й мало місце у спірних правовідносинах та підтверджено Квитанціями (квитанціями до прибуткових касових ордерів №4 від 28.12.2022, №7 від 06.10.2022, №10 від 06.04.2022, №15 від 30.12.2022).

Згідно зі статтями 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України 29.12.2017 №148 (далі - Положення), визначено порядок ведення касових операцій у національній валюті України юридичними особами (крім банків) та їх відокремленими підрозділами незалежно від організаційно-правової форми та форми власності (далі - підприємства), органами державної влади та органами місцевого самоврядування під час здійснення ними діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності (далі - установи), фізичними особами, які здійснюють підприємницьку діяльність (далі - фізичні особи - підприємці) (далі разом у тексті - суб`єкти господарювання), фізичними особами.

За змістом підпункту 1 пункту 7 Положення фізичні особи мають право здійснювати розрахунки готівкою із суб`єктами господарювання протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами - у розмірі до 50 000 (п`ятдесяти тисяч) гривень уключно. Платежі на суму, що перевищує 50 000 гривень, проводяться через банки або небанківські установи шляхом переказу коштів із поточного рахунку на поточний рахунок або внесення коштів до банку чи небанківської установи для подальшого їх переказу на поточні рахунки в банку.

Згідно абзацу першого пункту 25 Положення приймання готівки в касу проводиться за прибутковим касовим ордером (додаток 2), підписаним головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником установи/підприємства. До прибуткових касових ордерів можуть додаватися документи, які є підставою для їх складання.

Про приймання установами/підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера), підписана головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником, підпис яких може бути засвідчений відбитком печатки цієї/цього установи/підприємства. Використання печатки установою/підприємством не є обов`язковим (абзац другий пункту 25 Положення).

У цій справі надавши оцінку поданих доказів, суди попередніх інстанцій з`ясували, що на Квитанціях, серед іншого, нанесені підписи як посадової особи ТОВ "Тіерра", так і печатка цього Товариства.

На підставі зазначеного, попередні судові інстанції дійшли висновку, що надані відповідачем Квитанції є належними, допустимими та достовірними доказами в розумінні статей 76-78 ГПК України, а, отже, підтверджують факт повернення поворотної фінансової допомоги позивачу відповідачем.

Доводи касаційної скарги позивача наведеного не спростовують, натомість зводяться фактично до встановлення протилежних зазначеному обставин шляхом переоцінки доказів у справі, що в силу процесуального закону (стаття 300 ГПК України) виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Колегія суддів зауважує, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц).

Водночас у справі, що переглядається, суди першої та апеляційної інстанцій надали оцінку поданим учасниками справи доказам та зробили обґрунтований висновок про наявність підстав для відмови у задоволенні позову, оскільки відповідач надав до суду первинні облікові документи на підтвердження його доводів щодо повернення позивачу коштів за Договором шляхом їх внесення в касу товариства.

У цьому зв`язку доводи скаржника, що спрямовані на доведення необхідності переоцінки відповідних доказів, підлягають відхиленню як такі, що виходять за межі розгляду справи судом касаційної інстанції згідно з вимогами статті 300 ГПК України.

При цьому оскільки у спірних правовідносинах мало місце повернення фінансової допомоги (позики) шляхом внесення грошових коштів в касу товариства, колегія суддів, урахувавши нерелевантність відповідної судової практики, відхиляє помилкові доводи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 15.03.2018 у справі №906/1765/15 та від 25.08.2021 у справі №5/92б (905/355/20).

Крім того, висновки судів у цій справі про підтвердження обставини повернення позики наданими відповідачем Квитанціями жодним чином не суперечать зазначеній скаржником позиції (якої, за доводами касаційної скарги дотримувався Верховний Суд у постановах від 18.07.2018 у справі №143/280/17, від 02.09.2020 у справі № 569/24347/18) щодо того, що факт виконання зобов`язання за договором позики не може доводитися поясненнями сторони та показаннями свідка.

Решту доводів касаційної скарги про допущення судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм процесуального права в частині неправомірної відмови у задоволенні клопотання про призначення судової експертизи, Верховний Суд відхиляє з тих підстав, що призначення експертизи є правом, а не обов`язком господарського суду, при цьому, питання призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи (див., зокрема постанови Верховного Суду від 11.04.2024 у справі №910/15160/19, від 27.04.2021 у справі №927/685/20, від 12.05.2021 у справі №922/1791/20).

З огляду на викладене, посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у перелічених у касаційній скарзі постановах, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи, адже судом встановлено, що висновки щодо застосування норми права, які викладені у постановах Верховного Суду та на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, що не є подібними.

Порушень норм процесуального права, які є підставами для обов`язкового скасування оскарженого судового рішення (частина перша статті 310 ГПК України), колегією суддів під час касаційного провадження не встановлено.

Таким чином, оскаржувані судові рішення ухвалені у відповідності до норм чинного законодавства, а доводи скаржника про неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів відхиляє з підстав їх необґрунтованості.

З наведених підстав, Верховний Суд вважає прийнятними викладені у відзиві доводи відповідача у тій їх частині, яка узгоджується з наведеними у мотивувальній частині цієї постанови висновками касаційного суду.

Водночас колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що стверджувані позивачем (розпорядником майна боржника) обставини (щодо вчинення колишніми посадовими особами ТОВ «Тіерра» дій з приховування документів бухгалтерського обліку банкрута чи дій, що свідчать про систематичну фальсифікацію документів на підприємстві) за відповідних умов можуть бути підставою для звернення ліквідатором банкрута із заявою про покладення субсидіарної відповідальності на таких осіб за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства у порядку вимог частини другої статті 61 КУзПБ.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Переглянувши у касаційному порядку в межах доводів та вимог касаційної скарги судові рішення у справі, Верховний Суд не встановив порушення чи невірного застосування норм права, на які посилався скаржник.

На підставі викладеного та беручи до уваги межі перегляду справи судом касаційної інстанції в порядку статті 300 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та необхідність залишення оскаржуваних судових рішень у цій справі без змін.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіерра» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.10.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 у справі № 921/110/23(921/787/23) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К.М. Огороднік

Судді С. В. Жуков

В. Г. Пєсков