Ухвала від 16.06.2025 по справі 162/570/25

Справа № 162/570/25

Провадження № 2/162/213/2025

ЛЮБЕШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

16 червня 2025 року селище Любешів

Суддя Любешівського районного суду Волинської області Савич А. С., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Любешівської селищної ради про визнання права власності на спадкове майно,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 11.06.2025 через свого представника ОСОБА_2 та через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до Любешівської селищної ради про визнання права власності на спадкове майно.

Ознайомившись із поданою позовною заявою та доданими до неї документами, вважаю, що позовну заяву слід залишити без руху з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання, визначеного ЦПК України.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам, викладеним у ст. 175 ЦПК України, а також вимогам ст. 177 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, у позовівідсутні відомостіпро наявністьабо відсутністьелектронного кабінетуу позивача,відповідача татретіх осіб.

Згідно із п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Як вбачається із змісту позовної заяви представник позивача зазначає, що «28 травня 20024 року Позивач звернувся із заявою про прийняття спадщини до державного нотаріуса Камінь Каширської Державної нотаріальної контори Хоми Юлії Миколаївни, однак 28 травня 2024 року за № 325/01-16 нотаріус відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину з причини ненадання підтверджуючих документів на нерухоме майно, а саме на право на земельну частку (пай), яке розташоване за адресою: село Судче, Любешівського району Волинської області та державної реєстрації права власності на спадкове майно.»

Згідно із ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Згідно з листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» у справах про спадкування права власності на нерухоме майно суди не повинні задовольняти позовні вимоги про визнання права власності в порядку спадкування за законом чи за заповітом за відсутності спору між спадкоємцями стосовно спадщини, оскільки реалізація прав позивачів має інші механізми: звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, встановлення факту прийняття спадщини, продовження строку прийняття спадщини (у разі відкриття спадщини до 1 січня 2004 року), про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, про встановлення факту постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем щодо правовідносин, які виникли після набрання чинності ЦК. При цьому судам слід враховувати, що свідоцтво про право на спадщину видається нотаріусом на підставі письмової заяви спадкоємців після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, а у випадках, передбачених ч.2 ст.1270, ст.1276 ЦК, - не раніше зазначених у цих статтях строків. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, які постійно проживали разом зі спадкодавцем чи подали заяву нотаріусу про прийняття спадщини.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно з ч. 3 п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину.

Відповідно до ч. 4 ст. 49 ЗУ «Про нотаріат», на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов`язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.

Слід зазначити, що у разі якщо відсутність умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину не підтверджена належними доказами, а саме відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, це може бути підставою для відмови у позові.

Крім того, отримання постанови про відмову вчиненні нотаріальної дії має важливе значення, оскільки з часу відмови обчислюється строк для звернення до суду, і надання належної оцінки обґрунтованості вимог позивача неможливо без з`ясування причин та мотивів відмови у вчиненні нотаріальної дії.

Отже реалізація права на звернення до суду із позовом про визнання права власності на спадщину здійснюється після відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину.

З матеріалів справи вбачається, що до позовної заяви представником позивача не додано постанову про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, встановленої відповідно до вимог Закону України «Про нотаріат».

Між тим, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (пункт 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18). Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі з розгляду справ позовного провадження є позивач і відповідач.

Позивачем у позові про визнання права власності в порядку спадкування за законом може бути суб`єкт, який вважає себе спадкоємцем за законом або за заповітом, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку із втратою правовстановлюючих документів на майно, у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб тощо.

Відповідачем у такому позові є спадкоємець, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, або така особа, що має до майна власний інтерес.

Натомість у якості відповідача позивачем залучено до участі у справі Любешівську селищну раду, матеріально-правовий зв`язок якої з позивачем по справі з приводу визнання за останнім права власності на спадщину відсутній, оскільки представник позивача просить суд «Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , право власності на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває в колективній власності КСП «Нове життя», розміром 2,87 в умовних кадастрових гектарах на підставі Сертифіката серії ВЛ №0058975, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 .».

Однак, доказів про те, що на теперішній час вищевказана земельна перебуває в колективній власності КСП «Нове життя» позивачем не подано.

Окрім того, у постанові Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №168/828/16-ц також зазначається, що за змістом статей 12, 33 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки та його дії стосовно реалізації своєї практичної діяльності з визначених питань, що унеможливлює оспорювання в судовому порядку такого звіту.

Тягар доказування вартості майна несуть позивачі. Проте, позивачем не надано доказів проведення належної оцінки майна, яке б відповідало дійсній вартості майна, яке є предметом спору. Подано висновок про експертну грошову оцінку земельної ділянки, де спадкодавцем є ОСОБА_4 , а спадкоємцем - ОСОБА_5 . Крім того, об`єктом оцінки є земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства, площею 2,8 га (кадастровий номер не присвоєно, ділянка не сформована, без визначення меж в натурі (на місцевості), розташована на території села Судче Любешівського району Волинської області та перебуває в колективній власності КСП «НОВЕ ЖИТТЯ», що не узгоджується з долученою до позову копією довідки № 485 від 08.05.2024.

Вказані обставини є перешкодою для відкриття провадження в цивільній справі.

Враховуючи викладене, вказана позовна заява підлягає залишенню без руху, з наданням позивачу строку для усунення недоліків, а саме:

- зазначити відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у позивача, відповідача;

- надати до позовної заяви постанову нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину;

- надати до позовної заяви звіт про оцінку відповідно до ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», що узгоджується з доданою представником позивача копією довідки № 485 від 08.05.2024.

Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175, 177 цього Кодексу, а також сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

На підставі викладеного, керуючись статтями 185, 260, 261, 353 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Любешівської селищної ради про визнання права власності на спадкове майно - залишити без руху.

Встановити позивачу ОСОБА_1 строк 10 (десять) днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

Роз`яснити позивачу, що у випадку не усунення недоліків у зазначений судом строк, позовна заява буде вважатись неподаною та повернута позивачу.

Копію даної ухвали надіслати позивачу та його представнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Любешівського районного суду

Волинської області А. С. Савич