Ухвала від 16.06.2025 по справі 120/8030/25

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

м. Вінниця

16 червня 2025 р.Справа № 120/8030/25

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Мультян Марина Бондівна, розглянувши матеріали позовної заяви за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КМБ-БЕТОН" до Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "КМБ-БЕТОН" до Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначила, що Товариство з обмеженою відповідальністю "КМБ-БЕТОН" є власником видобутого піску у кількості 41365 м.к. придатного для виробництва силікатної цегли та стінових блоків, який знаходиться: Родовище Лукашівське, Вінницька область, Тростянецький та Тульчинський район, між с.с. Лукашівка та Білоусівка.

Право власності підтверджується: постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Володіна Артема Вікторовича від 19.11.2019 ВП №58629611 про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу та Актом про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 19.11.2019 №58629611.

Видобутий пісок знаходиться на земельній ділянці, несільськогосподарського призначення, площею 48,0 га, за кадастровим номером 0510600000:05:001:0034, що раніше перебувала у користуванні ПАТ «Ладижинський завод силікатної цегли».

Разом із тим, рішенням Ладижинської міської ради №236 від 06.09.2021 погоджено Державній службі геології та надр України надання Приватному акціонерному товариству «МХП» спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону, з метою видобування піску ділянки №1 Лукашівського родовища, що розміщено на території Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області.

Проте позивач вказує, що рішення Ладижинської міської ради №236 від 06.09.2021 суперечить вимогам законодавства і порушує права та законні інтереси позивача на користування належному йому на підставі права власності піску.

Пунктом 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) визначено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Ознайомившись із позовною заявою та доданими до неї матеріалами, суд дійшов висновку, що вказаний позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, зважаючи на таке.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина 1 статті 2 КАС України).

Відповідно до статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Водночас публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Термін "суб`єкт владних повноважень" відповідно до статті 4 КАС України означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб) відповідно до прийнятих або вчинених при здійсненні ними владних управлінських функцій.

При цьому під час визначення предметної юрисдикції адміністративних справ необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, а також юридичної природи обставин, за яких виник такий спір.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Відносини щодо забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища, а також охорона прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян, регулюються Кодексом України про надра (у редакції, чинній на момент винесення рішення).

Згідно зі статтею 4 Кодексу України про надра, надра є виключною власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Український народ здійснює право власності на надра через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради. Окремі повноваження щодо розпорядження надрами законодавством України можуть надаватися відповідним органам виконавчої влади.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Кодексу України про надра користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.

Згідно зі статтею 14 Кодексу України про надра, надра надаються у користування для: геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення; видобування корисних копалин; будівництва та експлуатації підземних споруд, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин, у тому числі споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва, скидання стічних вод; створення геологічних територій та об`єктів, що мають важливе наукове, культурне, санітарно-оздоровче значення (наукові полігони, геологічні заповідники, заказники, пам`ятки природи, лікувальні, оздоровчі заклади та ін.); виконання робіт (здійснення діяльності), передбачених угодою про розподіл продукції; задоволення інших потреб.

Згідно зі статтею 16 Кодексу України про надра, надання спеціальних дозволів на користування надрами, крім випадків користування надрами на умовах угод про розподіл продукції, укладених відповідно до Закону України "Про угоди про розподіл продукції", здійснюється після попереднього погодження з відповідною радою питання про надання земельної ділянки для зазначених потреб, крім випадків, коли у наданні земельної ділянки немає потреби.

Так, оскаржуваним рішенням Ладижинської міської ради №236 від 06.09.2021 погоджено Державній службі геології та надр України надання Приватному акціонерному товариству «МХП» спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону, з метою видобування піску ділянки №1 Лукашівського родовища, що розміщено на території Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області.

Надалі наказом Державної служби геології та надр України від 17.02.2022 №82 надано Приватному акціонерному товариству «МХП» спеціальний дозвіл на користування надрами на видобування корисних копалин, піску на ділянці №1 Лукашівського родовища, на 20 років (відповідно до пункту 8 Порядку згідно з додатку №№ 3).

Отже, з наведеного вбачається, що оскаржуване рішення Ладижинської міської ради №236 від 06.09.2021, яким Державній службі геології та надр України надано погодження надання Приватному акціонерному товариству «МХП» спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону, вичерпало свою дію внаслідок прийняття наказу Державною службою геології та надр України від 17.02.2022 №82 про надання Приватному акціонерному товариству «МХП» спеціального дозволу на користування надрами. Відтак наразі рішення Ладижинської міської ради №236 від 06.09.2021 не порушує чиїхось прав чи охоронюваних законом інтересів.

В свою чергу, Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини рішення від 16.04.2009 № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв`язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів.

Так, в абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року № 2-зп у справі № 3/35-313 вказано, що … за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 9-рп/2008 в справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи правового акта індивідуальної дії правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії) стосуються окремих осіб, розраховані на персональне (індивідуальне) застосування і після реалізації вичерпують свою дію.

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 лютого 2021 року по справі № 813/1009/17 (провадження № 11-1083апп19) акцентовано, що якщо під час розгляду справи фактично відбулася зміна предмета спору настільки, що дії чи рішення суб`єкта владних повноважень вичерпали свою управлінську владну функцію, трансформувалися і насправді набули іншої природи правовідносин, на які правила адміністративного судочинства не поширюються, то у такому випадку адміністративний суд повинен закрити провадження у справі і не вправі розглядати вимоги про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень, яке вичерпало свою дію і по суті більше не порушує чиїхось прав чи свобод.

Отже, враховуючи викладене, рішення Ладижинської міської ради №236 від 06.09.2021, яким було надано погодження Державній службі геології та надр України на видачу ПрАТ «МХП» спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону, є індивідуальним (ненормативним) актом. У зв`язку з його прийняттям виникли нові правовідносини, пов`язані з реалізацією суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, а тому зазначене рішення вважається таким, що вичерпало свою дію, і, на переконання суду, не підлягає скасуванню чи зміні ані органом місцевого самоврядування, ані у судовому порядку.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з "..." поняттями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. З огляду на це, не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За таких обставин поданий для вирішення адміністративним судом спір не є публічно-правовим, що виключає можливість його вирішення адміністративним судом.

При цьому поняття спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства слід тлумачити в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Відтак наявні підстави для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.

Керуючись ст.ст. 170, 248, 256 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КМБ-БЕТОН" до Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення.

Роз`яснити позивачу, що згідно з ч. 5 ст. 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України.

Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення..

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

СуддяМультян Марина Бондівна