Ухвала від 17.06.2025 по справі 610/638/23

У Х В А Л А

Іменем України

№ 610/638/23 № 2/610/9/2025м. Балаклія17 червня 2025 року

Суддя Балаклійського районного суду Харківської області Стригуненко В.М., ознайомившись з позовною заявою керівника Ізюмської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави до Ізюмської районної військової адміністрації Харківської області, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Фермерського господарства «ГЛОРІ АГРО», треті особи: Національна академія аграрних наук України, Державне підприємство «Дослідне господарство «Аграрне» Інституту рослинництва ім.В.Я.Юр`єва НААН України», про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування розпорядження, наказу, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, зобов`язання повернути земельну ділянку, скасування державної реєстрації земельної ділянки з припиненням речових прав, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку,

в с т а н о в и в:

20.05.2024 відкрито провадження у справі (т. 2 а.с. 1-10).

Внаслідок набраннячинності ЗакономУкраїни «Провнесення зміндо Цивільногокодексу Українищодо посиланнязахисту правдобросовісного набувача» буловирішено питання щодо відповідності позовної заяви встановленим до неї вимогам.

Відповідно до ч.11 ст.187 ЦПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених устаттях 175,177цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 28.05.2025 позовну заяву залишено без руху (т. 2 а.с. 88-93).

Позивачу для усунення недоліків надано 5-денний строк з дня вручення йому цієї ухвали.

Для усунення недоліків позивачу необхідно надати суду:

oоцінку (експертно-грошову оцінку земельної ділянки) спірної земельної ділянки, яка здійснена в порядку, визначеному законом, чинну на дату подання позовної заяви,

oдокази внесення позивачем на депозитний рахунок суду вартості спірної земельної ділянки, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якої здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви,

oдокази доплати судового збору у встановлених законом розмірі та порядку.

Позовна заява первинно містила 15 позовних вимог про зобов`язання повернути земельну ділянку до 15 фізичних осіб, які, на переконання прокурора, земельні ділянки у власність отримали незаконно, аналогічно відповідачу ОСОБА_1

20.05.2024 було ухвалено роз`єднати позовні вимоги та виділити в самостійне провадження позовні вимоги щодо вказаних 15 фізичних осіб. Таким чином вони стали окремими справами (т. 2 а.с. 1-10).

Розраховуючи розмір судового збору прокурор керувався інформацією з офіційного сайту Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, виходячи з нормативної грошової оцінки 1 га ріллі у Харківській області станом на 01.01.2023 у 32237 гривень, з корегуванням на розмір спірних земельних ділянок.

Тому за кожну вимогу майнового характеру про повернення спірних земельних ділянок у власність держава прокурор сплатив по 2684 гривні судового збору, тобто у 1 розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прокурор визнає, що позовна вимога про повернення земельної ділянки є майновою.

Підставами позову зазначено те, що відповідач ОСОБА_1 у межах норм безоплатної приватизації із земель державної власності безоплатно одержав у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, яку продав ОСОБА_2 , а той передав її в оренду фермерському господарству.

Проте прокурор вважає, що спірна земельна ділянка з власності держави вибула незаконно.

Зі змісту позовної заяви убачається, що спір виник щодо права власності на спірну земельну ділянку, що знаходилась та знаходиться у власності відповідачів-фізичних осіб.

Отже позовні вимоги прокурора фактично направлені на повернення спірної земельної ділянки у державну власність, що можливо зробити лише вилучивши її у теперішнього власника ОСОБА_2 , який за відплатним договором придбав її у попереднього власника ОСОБА_1 , якому земельну ділянку надала держава.

Позовні вимоги фактично направлені на оспорювання та позбавлення власності відповідачів-фізичних осіб, яка має свою вартість, може завдати їм майнової шкоди.

Очевидним є те, що позовні вимоги та спір є майновими, спрямовані на вилучення з власності та володіння приватної особи нерухомого майна, яке вона за відплатним договором придбала у попереднього власника, який набув його у власність на підставі рішення органу виконавчої влади, що згодом було визнано та підтверджено державою шляхом проведення державної реєстрації.

Тобто, можливо припустити, що метою звернення до суду з цим позовом є захист прав держави саме шляхом вилучення майна у добросовісного набувача.

Оскільки з правилом ч. 5 ст. 12 ЦК України якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається,що поведінкаособи єдобросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом

На цій стадії суд позбавлений можливості спростувати добросовісність набувача спірного майна, а відтак, оскільки зазначена обставина залишатиметься невизначеною до закінчення розгляду справи та ухвалення судом рішення по суті спору, суд має вжити всіх заходів з метою захисту прав відповідача, як потенційно добросовісного набувача.

Спір пов`язаний з підтвердженням права на земельну ділянку, а вирішення спору може вплинути на склад майна сторін спору та може змінити власника майна, тому є матеріально-правовою вимогою, яка має вартісне, грошове вираження, що також свідчить про її майновий характер, а розмір ставок судового збору за її подання визначається на підставі статті 4 Закону України «Про судовий збір», виходячи з розміру вартості зазначеного майна.

09.04.2025 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилання захисту прав добросовісного набувача» (далі Закон № 4292-ІХ).

Статтю 390 ЦК України доповнено частиною 5 такого змісту:

«Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві.

Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред'явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.

Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об'єктів приватизації, визначенихЗаконом України"Про приватизацію державного житлового фонду".

Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».

Статтю 391 ЦК України доповнено частиною 2 такого змісту:

«Якщо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялися будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна став суб'єкт права приватної власності, спори щодо володіння та/або розпоряджання, та/або користування таким майном відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування вирішуються на підставі статей 387 і 388 цього Кодексу».

Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 4292-ІХ передбачено, що положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо:

нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до дня набрання чинності цим Законом;

нерухомого майна, щодо якого на момент його передачі першому набувачеві законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності і дата його передачі першому набувачеві передує дню набрання чинності цим Законом.

З системного аналізу вказаних норм закону, які мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, вбачається, що за наслідками розгляду справи про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади суд виносить рішення про витребування майна виключно за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. При цьому, приймаючи рішення про витребування майна, суд вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві. Перерахування грошових коштів здійснюється без пред'явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.

Таким чином, внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості спірного майна на депозитний рахунок суду є обов'язковою умовою для подальшого розгляду справи про витребування майна у добросовісного набувача.

Невчинення таких дій унеможливлює винесення позитивного рішення у справі та, як наслідок, поновлення порушеного права, про яке зазначено у позовній заяві.

Вказані норми є обов'язковими для застосування у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності Законом № 4292-ІХ.

Фактично, норми, що зобов'язують вносити вартість спірного нерухомого майна на депозитний рахунок суду, мають компенсаційний та забезпечувальний характер, оскільки їхньою метою є захист порушених прав усіх учасників спірних правовідносин, зокрема й добросовісного набувача.

Так, компенсація вартості витребуваного майна матиме місце у випадку задоволення позову та вилучення майна з володіння набувача, який є добросовісним, а позивач (держава або територіальна громада) отримує право зворотної вимоги до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника.

Водночас, з метою забезпечення захисту прав добросовісного набувача, закон передбачає, що грошові кошти у розмірі вартості спірного майна мають бути внесені на депозитний рахунок суду, що здійснює розгляд справи, що створює умови для справедливої компенсації при прийнятті судом рішення у справі про задоволення позову.

У рішенні ЄСПЛ у справі "МПП "Фортеця" проти України" зазначено, що необхідність виправити стару "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися у нове право, добросовісно набуте особою, яка покладалася на законність дій органу державної влади. Ризик будь-якої помилки органу державної влади має покладатися на саму державу і помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавлених осіб. У контексті скасування помилково наданого права власності принцип належного урядування може не лише покладати на органи державної влади обов'язок діяти невідкладно при виправленні своєї помилки, але й може також вимагати виплати колишньому добросовісному власнику належної компенсації або іншого виду відповідного відшкодування.

Відтак суд, відповідно до приписів Закону № 4292-ІХ, очікує від учасників справи вчинення обов'язкових дій, спрямованих виключно на забезпечення дотримання порядку розгляду справи та захист прав інших учасників справи за наслідками її розгляду.

Суд також враховує, що статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - ЄКПЛ) встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Стаття 1 Першого протоколу містить три чітких норми: "перша норма, викладена в першому реченні першого пункту, є загальною за своєю природою та закріплює принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого пункту, стосується позбавлення власності та містить умови такого позбавлення; третя норма, викладена в другому пункті, визнає право Договірних держав, серед іншого, здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів.... Ці норми не є окремими, а є пов'язаними між собою. Друга та третя норми стосуються певних випадків, за яких допускається втручання в право на мирне володіння майном, отже їх слід тлумачити в світлі загального принципу, викладеного в першій нормі" (див. рішення у справі "Ян та інші проти Німеччини" (Jahn and Others v. Germany).

Можливо, що у разі задоволення позову у цій справі, право власності відповідача, який набув спірне майно у встановленому законом порядку, зазнає втручання, яке прирівнюється до "позбавлення" власності в розумінні другого речення першого пункту статті 1 Першого протоколу.

Водночас, принцип законності вимагає від держави створювати такі судові процедури, які б забезпечували необхідні процесуальні гарантії та, відповідно, дозволяли б національним судовим органам ефективно та справедливо вирішувати спори між приватними особами (див. рішення у справі "Совтрансавто Холдінг проти України").

Втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням "справедливого балансу" між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи (див. рішення у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції").

Законом № 4292-ІХ також ч. 4 ст. 177 ЦПК України доповнено абзацом 2 такого змісту:

«У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».

У статті 185 ЦПК України ч. 2 доповнено абзацом 3 такого змісту:

«Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави невнесення у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, суд у такій ухвалі зазначає про обов'язок позивача внести відповідну грошову суму»,

А за правилом ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Статтями 175-177 ЦПК України встановлені вимоги до форми, змісту позовної заяви і подання до неї копій позову та доданих до нього документів, визначення ціни позову, додання документів, що підтверджують сплату судового збору.

Станом на час подання позовної заяви за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, ставка судового збору складала 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Станом на час подання позовної заяви та на цей час згідно до п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається: у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

Оскільки у матеріалах справи відсутня експертно-грошова оцінка спірної земельної ділянки, здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, тому позивач-прокурор зобов'язаний надати суду таку оцінку, внести на депозитний рахунок суду грошові кошти у розмірі вартості спірної земельної ділянки, виходячи з вказаної її оцінки, та доплатити судовий збір до встановленого законом розміру.

Проте з часу набрання чинності Законом № 4292-ІХ позивач-прокурор самостійно цього не зробив.

Ухвалу про залишення позовної заяви без руху позивачу-прокурору вручено безпосередньо в суді 09.06.2025 (т. 3 а.с. 54 - повна ухвала).

Проте позивач-прокурору встановленийч.11ст.187ЦПК Українита ухвалоюсуду 5-деннийстрок здня врученняухвали прозалишення позовноїзаяви безруху не виконав відповідно до ухвали суду вимоги, зазначені у ст. 175 і 177 ЦПК України.

За приписом п. 8 ч. 1 ст.257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо: провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених устаттях 175і177цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.

На підставі викладеного, керуючись ст. 257 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

Позов керівникаІзюмської окружноїпрокуратури Харківськоїобласті вінтересах державидо Ізюмськоїрайонної військовоїадміністрації Харківськоїобласті,Головного управлінняДержгеокадастру уХарківській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,Фермерського господарства«ГЛОРІ АГРО»,треті особи:Національна академіяаграрних наукУкраїни,Державне підприємство«Дослідне господарство«Аграрне» Інститутурослинництва ім.В.Я.Юр`єваНААН України»,про усуненняперешкод укористуванні тарозпорядженні земельноюділянкою шляхомскасування розпорядження,наказу,визнання недійснимдоговору купівлі-продажуземельної ділянки,визнання недійснимдоговору орендиземельної ділянки,зобов`язанняповернути земельнуділянку,скасування державноїреєстрації земельноїділянки зприпиненням речовихправ,скасування державноїреєстрації прававласності наземельну ділянку залишити без розгляду.

Особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Балаклійський районний суд Харківської області шляхом подачі в 15-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги.

Суддя Стригуненко В.М.