Рішення від 17.06.2025 по справі 931/417/24

Справа № 931/417/24

Провадження № 2/931/17/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2025 року сел. Локачі

Локачинський районний суд Волинської області

у складі: головуючого - судді Кідиби Т.О.,

за участю: секретаря cудового засідання - Гупалик А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства "Волинський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі" до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики,

в с т а н о в и в :

10.06.2024 року Комунальне підприємство "Волинський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі" звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання позики.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що 17.07.2018 року між Обласним фондом підтримки індивідуального житлового будівництва на селі, згідно з рішенням Волинської обласної ради № 22/43 від 13 липня 2023 року реорганізованим шляхом перетворення в комунальне підприємство «Волинський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі», та ОСОБА_1 був укладений договір про надання позики на будівництво (добудову, реконструкцію) житлового будинку та облаштування інженерних мереж № 2996 від 17.07.2018 року на суму 50000,00 гривень, строком на 10 років, під 3 відсотки річних.

ОСОБА_1 було перераховано 50 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 868 від 19.07.2018 р. на суму 18 000,00 грн та № 1036 від 27.08.2018 р. на суму 32 000,00 грн.

На позичальницю покладено обов`язок погашення позики щорічно рівними частинами в строк до 17 липня.

Однак, від відповідача, починаючи з 17.07.2020 року і до дня подачі позову до суду, на рахунки Фонду не поступило необхідних коштів на погашення позики і відсотків за користування нею.

Просить стягнути з ОСОБА_1 на користь комунального підприємства «Волинський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» суму боргу за договором про надання позики на будівництво (добудову, реконструкцію) житлового будинку та облаштування інженерних мереж № 2996 від 17.07.2018 року в розмірі 21010,00 грн, з яких: позики - 16000,00 грн, відсотків - 5010,00 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн.

05.08.2024 року ухвалою суду здійснено перехід розгляду справи зі спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що ОСОБА_1 не укладаладоговору пронадання довгостроковоїпозики №2996від 17.07.2018року зКП «Волинськийобласний фондпідтримки індивідуальногожитлового будівництвана селі»та непідписувала його.Жодних робітз облаштуванняінженерних мережв 2018році непроводила,як іподальшому.Її волевиявленняна укладеннятакого договорувідсутнє. В додатках до договору відсутні документи, які мали б бути подані нею для прийняття рішення про виділення коштів. Вважає договір сфальсифікованим, просить відмовити в задоволенні позову.

08.08.2024 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача заперечує щодо аргументів представника відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до Правил надання довгострокових кредитів індивідуальним забудовника житла на селі, затверджених постановою КМУ від 05.10.1998 р. № 1597, із змінами від 24.02.2016 року № 115 (саме в цій редакції діяли Правила на момент укладання договору), для підтвердження права на отримання позики (згідно пункту 11 Правил) ОСОБА_1 подала до Обласного Фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі: заяву про надання позики на підведення інженерних мереж; клопотання Замличівської сільської ради № 103/01-15 від 06.07.2018 року про надання пільгового кредиту на підведення інженерних мереж ОСОБА_1 ; паспорт та ідентифікаційний номер ОСОБА_1 ; довідку Замличівської сільської ради № 352 від 06.07.2018р. про склад сім`ї ОСОБА_1 ; довідку, видану ОСОБА_1 в Управлінні ПФУ Локачинського об`єднаного управління ПФУ № 464 від 09.07.2018 р. про отримання пенсії по інвалідності; довідку, видану ОСОБА_2 в Управлінні ПФУ Локачинського об`єднаного управління ПФУ № 464 від 09.07.2018 р., про отримання пенсії по інвалідності; довідку Замличівської сільської ради № 354 від 06.07.2018р. про відсутність у ОСОБА_1 іншого приватного житла; довідку Замличівської сільської ради № 353 від 06.07.2018р. про наявність у приватній власності земельної ділянки; довідку ПриватБанку з реквізитами для безготівкового поповнення платіжних карток, видану ОСОБА_1 , засвідчену підписом та печаткою банку.

Всі вищеперелічені документи знаходяться в справі позичальниці ОСОБА_1 .

На підставі поданих відповідачем документів з нею був укладений вищезгаданий договір позики, згідно якого ОСОБА_1 отримала 50000 грн суми позики з державного бюджету двома траншами на картковий рахунок № НОМЕР_1 , який сама ж і надала.

До ПриватБанку із заявою про помилково перераховані їй на картку 50000 гривень вона не зверталась.

11.09.2018 року Фонду наданий звіт про використання позики ОСОБА_1 на загальну суму 64 010 грн. із доданими оригіналами накладних КП «Локачіагробуд».

Позивач не заперечує твердження представника відповідача про те, що ОСОБА_1 не укладала договору страхування, оскільки це є справою добровільною, а не обов 'язковою.

ОСОБА_1 проводилося систематичне погашення позики за договором, в результаті чого погашено 9000 грн позики і 1397,42 грн відсотків.

З 2021 року відповідачці було направлено 5 претензій, на які не було жодної реакції.

Твердження, що ОСОБА_1 не підписувала договір про надання довгострокової позики № 2996 від 17.07.2018 року, надавши при цьому Фонду всі необхідні документи в оригіналах, свідчить про шахрайські дії, обман з боку позичальника.

Крім того, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

В такому випадку ОСОБА_1 повинна буде повернути Фонду суму отриманої позики - 50000 гривень.

26.11.2024 року ухвалою суду було призначено судову почеркознавчу експертизу, а провадження у справі зупинено.

03 квітня 2025 року поновлено провадження у справі, у зв`язку з проведенням експертизи.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала із підстав, зазначених позові, відповіді на відзив та додаткових поясненнях. Пояснила, що хоча ОСОБА_1 не підписувала договір № 2996 від 17.07.2018 року про надання позики на будівництво, що встановлено експертизою, проте нею було отримано кошти за договором в сумі 50000,00 грн і саме вона, на виконання умов договору, здійснювала платежі з погашення кредиту та відсотків, що підтверджується виписками з рахунку ДКСУ та рахунку Приватбанку, і свідчить про її згоду з умовами цього договору. Просила позов задовольнити повністю та стягнути з відповідачки усі судові витрати, в тому числі за проведення експертизи.

Відповідачка та її представник у судовому засіданні заперечували щодо задоволення позову. Відповідачка пояснила, що договору вона не підписували, кошти за цим договором не отримувала, і будь яких періодичних платежів по погашенню кредиту не здійснювала.

Представник відповідачки пояснив, що не зважаючи на наявність в матеріалах справи виписок та довідки банку позивачем не доведено той факт, що саме ОСОБА_1 отримала кошти від Фонду, і що саме вона здійснювала платежі на погашення кредиту та сплати відсотків.

Свідок ОСОБА_3 , який у 2018 році займав посаду сільського голови Замличівської сільської ради Локачинського району, у судовому засіданні пояснив, що за довідками для отримання позики від Фонду звертався покійний чоловік ОСОБА_1 - ОСОБА_2 . Сама ОСОБА_1 в сільську раду не приходила.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, відповідачки та свідка, дослідивши матеріалицивільної справи,в тому числі відзив, відповідь на відзив та додаткові пояснення, з`ясувавшивсі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивнооцінивши докази,що маютьзначення длявирішення справипо суті,встановивши фактичнідані тавідповідні їмправовідносини,суд приходитьдо наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідно до поданого позивачем договору № 2996 від 17.07.2018 року між Обласним Фондом підтримкиіндивідуальногожитловогобудівництва населіВолинськоїобласної ради та ОСОБА_1 , останній надано позику для облаштування інженерних мереж на загальну суму 50000 грн зі сплатою 3% річних у національній валюті України, з кінцевим терміном повернення кредиту до 17.07.2028 року.

Договором передбачено,що позичальникпогашає позикущорічно рівнимичастинами,платить тривідсотки річнихза користуванняпозикою щорічно,починаючи знаступного рокупісля одержанняпозики ідо повноговиконання зобов`язаньпо договору.За прострочкупогашення позики,а такожвідсотків позичальникповинен сплатитиФонду пенюу розмірі0,5%від суминесвоєчасно виконаногогрошового зобов`язанняза кожендень простроченнявиконання (а.с. 8-11).

23.11.2023 року Обласний Фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі (код ЄДРПОУ 30248087) було реорганізовано шляхом перетворення в комунальне підприємство «Волинський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» (код ЄДРПОУ 30248087), згідно з рішенням Волинської обласної ради № 22/43 від 13 липня 2023 року (а.с. 23).

Зобов`язання щодо видачі кредитних коштів ОСОБА_1 , згідно з укладеним договором про надання позики в розмірі 50000 грн позивач - Фонд виконав у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 868 від 19.07.2018 р. на суму 18 000,00 грн та № 1036 від 27.08.2018 р. на суму 32 000,00 грн (а.с. 12).

З метою досудового врегулювання спору щодо сплати заборгованості Фондом направлялися відповідачці ОСОБА_1 претензії про стягнення заборгованості за договором за несвоєчасно здійснені платежі № 16 від 25.01.2024 року, № 210 від 14.12.2022 року, № 17 від 21.02.2022 року, № 307 від 06.12.2021 року, № 168 від 12.08.2021 року, відповідно до яких відповідача повідомлено про необхідність погашення сум боргу за договором позики та намір стягнення заборгованості в судовому порядку (а.с. 13-22).

Відповідно до висновку судової почеркознавчої експертизи № 5138 від 12.03.2025 року підпис від імені ОСОБА_1 в графі «Позичальник» на договорі про надання позики на будівництво (добудову, реконструкцію) житлового будинку та облаштування інженерних мереж № 2996 від 17.07.2018 року, виконаний не ОСОБА_1 .

Підпис від імені ОСОБА_1 в графі "Підпис" на заяві від 09.07.2018 року про надання дострокової позики в сумі 50000 грн, що подана на ім`я голови Обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі виконаний не ОСОБА_1 (а.с. 118-122).

Такі висновки експертизи сторонами не оспорюються і визнаються судом.

У зв`язку із цим, суд враховує наступне.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти в такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, в такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно із нормою частини другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Натомість, як встановлено судом на підставі експертного висновку, відповідач не підписувала текст договору № 2996 від 17.07.2018 року.

Тобто, у даному випадку, на підставі норми частини другої статті 207 ЦК України договір позики між сторонами слід вважати правочином, який не вчинено у письмовій формі, оскільки він не підписаний його стороною (позичальником ОСОБА_1 ).

Як наслідок, суд приходить до логічного і послідовного висновку про те, що відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України, при складенні тексту договору, було відсутнє волевиявлення відповідача як учасника правочину, оскільки вона не підписувала вказаного договору позики.

Норми статті 215 ЦК України передбачають, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин); у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із нормою частини першої статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

При цьому, відсутня необхідність визнання нікчемного правочину недійсним, оскільки він є неукладеним.

У зв`язку із тим, що відповідач не підписувала текст договору № 2996 від 17.07.2018 року, в силу норми статті 215 ЦК України вказаний договір позики між сторонами є недійсним правочином, оскільки його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) та відповідно до частини першої статті 216 ЦК України і частини першої статті 236 ЦК України, такий договір не створює юридичних наслідків з моменту його вчинення.

У пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" містяться роз`яснення, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

В цій справі недодержання сторонами вимоги закону про вчинення його у письмовій формі є підставою для визнання договору нікчемним, визнання його недійсним не потребується, це суперечить принципу диспозитивності, оскільки з позовної заяви вбачається, що позивач просив суд стягнути кошти за таким договором, а зі сторони відповідача вимоги про визнання договору недійсним не надходило.

Разом з тим, відповідно до ч.1, ч.5 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь якою заінтересованою особою.

Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

У постановах Верховного Суду від 26.06.2018 року у справі №916/1952/17, від 12.09.2019 року у справі №915/1868/18, від 14.05.2020 року у справі №916/1952/17, міститься висновок про те, що одностороння реституція чинним законодавством не передбачена. У цих постановах Верховний Суд звертав увагу на те, що правила абз. 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України (двостороння реституція) застосовуються тоді, коли обидві сторони здійснили виконання недійсного договору. У тому разі, коли тільки одна із сторін недійсного правочину здійснила його виконання, то для повернення виконаного підлягають застосуванню положення глави 83 ЦК України, зокрема ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до ч.1,ч.3 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Метою проведення реституції є відновлення між сторонами такого собі status quo у фактичному та правовому становищі, що існував до вчинення правочину, шляхом, так би мовити, абсолютного знищення юридичного значення будь-яких дій, що вчинялися суб`єктами - учасниками недійсного правочину.

Реституція це спеціальний зобов`язальний спосіб захисту права власності, який може застосовуватися лише у випадку, коли предмет недійсного правочину станом на час вирішення відповідного питання перебуває в тієї сторони недійсного правочину, якій він і був переданий.

Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним.

Правило статті 216 ЦК України застосовується виключно до сторін правочину. Такі ж висновки зроблено Верховним Судом у постанові № 925/1276/19 від 09 вересня 2019 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 ЦПК України.

Згідно із ч.ч.1,2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів та показанням свідків.

Аналізуючи надані стороною позивача письмові докази на отримання ОСОБА_1 коштів за недійсним правочином (нікчемним правочином) № 2996 від 17.07.2018 року, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 отримала кошти в сумі 50 000 грн, що були перераховані їй на картковий рахунок № НОМЕР_1 , що підтверджується платіжними дорученнями № 868 від 19.07.2018 р. на суму 18 000,00 грн та № 1036 від 27.08.2018 р. на суму 32 000,00 грн (а.с.12).

Доказом належності ОСОБА_1 саме цього карткового рахунку є надані АТ КБ "Приватбанк" реквізити, відповідно до яких карта № НОМЕР_1 належить ОСОБА_1 , ІНН НОМЕР_2 , номер рахунку НОМЕР_3 (а.с. 88 на звороті).

Згідно з довідкою Володимир - Волинської ОДПІ, ІНН ОСОБА_1 - НОМЕР_2 (а.с. 87 на звороті).

У відповідності до ст. 88 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином,суд вважаєдоведеним належнимита допустимимидоказами фактотримання ОСОБА_1 від Обласного Фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі, що реорганізований у в комунальне підприємство «Волинський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі», коштів в сумі 50000,00 грн.

Заперечення сторони відповідача щодо відсутності доказів отримання цих коштів саме ОСОБА_1 суд відхиляє, позаяк відповідач (крім усних заперечень) не спростував доводів позивача (підтверджених письмовими доказами) про перерахування цих коштів, будь яких інших доказів чи клопотань про їх витребування ним не надано.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та нікчемність договору № 2996 від 17.07.2018 року, суд, враховуючи межі позовних вимог, вважає за необхідне у порядку застосування наслідків виконання нікчемного правочину стягнути зі ОСОБА_1 на користь комунального підприємства «Волинський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» отриманих нею 16000,00 грн, в зв`язку з чим позовні вимоги підлягають до задоволення частково. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення відсотків необхідно відмовити.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Частиною першою, другою статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При пред`явленні позову через підсистему «Електронний суд» позивачем сплачено судовий збір в розмірі 3028 грн (а.с.7). Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 1844,66 грн витрат по сплаті судового збору відповідно до ставки 2422,40 (коефіцієнт 0,8 до пп.1 п.1 ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").

Крім того, відповідачем ОСОБА_1 відповідно до квитанції АТ КБ "Приватбанк" № 0.0.4107397358.1 від 03.01.2025 року було сплачено 18932,00 грн за проведення почеркознавчої експертизи (а.с.116).

Отже, на підставі ч.2 ст. 141 ЦПК України з позивача на користь відповідача необхідно стягнути 4515,28 грн витрат за проведення експертизи, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.12,13,76-78,81, 88, 89, 133, 141, 258-259, 265, 268, 273 ЦПК України, ст.ст. 202, 203, 207, 215, 216, 236, 629, 1048, 1050, 1054, 1212 ЦК України, суд

у х в а л и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Волинський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» 16000 (шістнадцять тисяч) гривень 00 коп. коштів, отриманих за нікчемним правочином.

Стягнути з ОСОБА_1 на рахунок Комунального підприємства «Волинський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» 1844,66 грн витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з Комунального підприємства «Волинський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» в користь ОСОБА_1 4515,28 грн витрат за проведення експертизи.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: Комунальне підприємство «Волинський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі», адреса місцезнаходження: пр-т Перемоги, 14, м. Луцьк Волинської області, код ЄДРПОУ - 30248087;

Відповідачка: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Дата складення повного судового рішення 17.06.2025 року.

Суддя Локачинського районного суду Т.О. Кідиба