Постанова від 29.05.2025 по справі 160/8910/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 травня 2025 року м. Дніпросправа № 160/8910/21

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Адітон

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.12.2024 року (головуючий суддя Кадникова Г.В.)

в адміністративній справі №160/8910/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Адітон до відповідачів Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Адітон, звернувся 03.06.2021 до суду з позовом відповідачів: Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

При цьому, позивач просив стягнути витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 5000грн (а.с. 104 т. 1).

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.11.2024 року, яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29.05.2025 року, позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №1803629/21870366 від 05.08.2020 про відмову в реєстрації розрахунку коригування №95 від 01.07.2020 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунок коригування №95 від 01.07.2020, поданий Товариством з обмеженою відповідальністю «Адітон», датою подання на реєстрацію.

Стягнуто солідарно за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області та Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Адітон» судові витрати у розмірі 2102грн, а саме: по 1051 грн. з кожного відповідача.

Суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність прийнятого рішення про відмову в реєстрації розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, відтак контролюючий орган не довів правових підстав для відмови позивачу у реєстрації розрахунку коригування №95 від 01.07.2020, тому оскаржуване рішення про відмову у реєстрації податкової накладної №1803629/21870366 від 05.08.2020 підлягає скасуванню. Також дійшов висновку зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунок коригування №95 від 01.07.2020, поданий Товариством з обмеженою відповідальністю «Адітон», датою подання на реєстрацію.

Стосовно витрат суд першої інстанції вказав, що витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 5000грн., то суд вказав, що позивачем не надано доказів фактично понесених витрат на оплату правничої допомоги у сумі 16 000грн. або 5 000грн. Договір про надання правової допомоги від 01.02.2017р. (справа №160/14579/20 т.5 а.с. 40-43) укладений на невизначений строк. Не надано, ані протоколу узгодження розміру гонорару, який є невід`ємною частиною Договору (п.4.2.1), ані відповідної Додаткової угоди (п.4.3), ані актів (п.4.4-п.4.6), відтак дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки позивачем не підтверджено та не доведено розмір витрат на професійну правничу допомогу в даній справі.

21.12.2024 до суду першої інстанції засобами електронного зв`язку через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути з відповідачів по справі витрати на правничу допомогу адвоката у сумі 5000грн. (п`ять тисяч гривень).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.12.2024 року у задоволенні заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що вирішуючи спір по суті, суд в абзаці 2 та 3 резолютивної частини рішення вирішив заявлені позовні вимоги, що становили предмет спору, та визначив спосіб виконання судового рішення. А в абзаці 4 резолютивної частини рішення вирішив питання розподілу судових витрат зі сплати судового збору. При цьому, в мотивувальній частині рішення суд розглянув питання судових витрат на правничу допомогу адвоката та дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі.

Не погодившись з ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та заяву задовольнити.

Вказує, що подав відповідні докази протягом 5 днів з дня ухвалення судового рішення.

Головне управління ДПС в Дніпропетровській області подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні заяви.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження відповідно до ст. 311 КАС України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, норми Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», КАС України.

Так, згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність №5076-VI від 05.07.2012 договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору;

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, видами адвокатської діяльності є, зокрема,

- надання правової інформації,

- консультацій і роз`яснень з правових питань,

- правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати:

- консультації,

- роз`яснення,

- складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг,

- здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо.

Отже, до правової допомоги належать:

- консультації, роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

Водночас, втирити на професійну правничу допомогу мають бути співмірними та справедливими.

В силу статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» - гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що саме суд встановлює розмір судових витрат, які сторона сплатила, або має сплатити на підставі доказів, при цьому втирити на професійну правничу допомогу мають бути співмірними та справедливими.

Для встановлення судом розміру витрат, що понесла сторона у справі слід надати відповідні докази.

Так, відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Слід зазначити, що в силу ч. 1, 3 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат враховується:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В силу ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, і складність справи, і витрачений час на надання правничої допомоги і ціна позову та ін. мають значення для суду для визначення розміру витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги.

Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що частиною 7 ст. 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Судом першої інстанції встановлено, що на підтвердження витрат на правову допомогу до суду, до первинної редакції позову (справа №160/14579/20, до роз`єднання) надано копії: договору про надання правової допомоги від 01.02.2017р. (укладено між позивачем та адвокатом Корніловою Еліною Юріївною та докази на підтвердження повноважень адвоката.

Позивачем не надано доказів фактично понесених витрат на оплату правничої допомоги у сумі 16 000грн. або 5 000грн. Договір про надання правової допомоги від 01.02.2017р. (справа №160/14579/20 т.5 а.с. 40-43) укладений на невизначений строк.

Згідно п.4 зазначеного Договору, який визначає порядок здійснення розрахунків, юридичну (правову) допомогу, що надається адвокатом, клієнт сплачує в гривнях, шляхом переказу суми (згідно п.4.2.1) до 5 числа кожного поточного місяця на протязі дії договору. Юридична (правова) допомога адвоката по даному договору оплачується в формі авансу в розмірі визначеному у протоколі узгодження розміру гонорару, який є невід`ємною частиною Договору. Юридична (правова) допомога адвоката, визначена у пунктах 2.1.4 та 2.1.5 даного Договору оплачується окремо, додатково до гонорару, визначеному у п.4.2.1 даного Договору, на умовах укладеної сторонами відповідної Додаткової угоди.

Позивачем до суду не надано, ані протоколу узгодження розміру гонорару, який є невід`ємною частиною Договору (п.4.2.1), ані відповідної Додаткової угоди (п.4.3), ані актів (п.4.4-п.4.6)Матеріали справи №160/8910/21 містять позовну заяву (нова редакція (т.1, а.с.92-104), в якій позивач просив стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що частиною 7 ст. 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Матеріали справи не містять підтверджень, що позивачем були подані докази про розмір судових витрат на правничу допомогу до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Також матеріали справи не містять підтверджень, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При цьому, частиною. 3 ст. 143 КАС України визначено:

якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Тобто вирішити питання про витрати на правничу допомогу після ухвалення рішення у справі це право, а не обов`язок суду, водночас реалізується це право (вирішити питання про витрати на правничу допомогу після ухвалення рішення) за умови якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що позивач не зазначив поважних причин з яких він не надав до закінчення розгляду справи доказів про витрати на правничу допомогу.

При цьому, позивач з заявою про ухвалення додаткового рішення щодо витрат на правничу допомогу звернувся після сплину півтора місяці після ухвалення рішення суду.

Крім того, питання про витрати на правничу допомогу вже були вирішені судом при ухваленні рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.11.2024 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що у заяві, яка подана 21.12.2024 (т.т. через півтора місяця після ухвалення рішення) через підсистему «Електронний суд» та зареєстрована судом 23.12.2024 (т.2, а.с.205-207) позивач не зазначив поважних причин, з яких він не надав до закінчення розгляду справи доказів про витрати на правничу допомогу.

Як в заяві, так і в апеляційній скарзі позивач вказує, що відповідні докази подає в п`ятиденний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, оскільки справа розглянута в порядку письмового провадження та стадія дебатів була відсутня.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що з огляду на приписи ч. 3 ст. 143 КАС України, докази на підтвердження судових витрат можуть бути подані після закінчення судових дебатів та ухвалення рішення за умови попередньої заяви про це від учасника судового процесу і лише за наявності поважних причин, які зумовили неможливість подачі таких доказів до закінчення судових дебатів.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції аналіз вказаних положень КАС України дає підстави для висновку, що таке право надано учасникам судового процесу у разі розгляду справи в порядку загального позовного провадження.

Однак, у разі розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, докази судових витрат за загальним правилом мають бути надані до вирішення справи по суті.

Вказана позиція висловлена Верховним Судом в ухвалах від 12.11.2020 по справі №640/13697/19, від 03.12.2020 у справі №300/2425/19 та від 12.08.2020 у справі №340/2449/19.

Згідно із ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оскільки, суд першої інстанції не дослідив зазначених процесуальних норм, то припустився помилкових висновків про можливість розгляду зазначеної заяви.

В силу частини 2 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для скасування ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.12.2024 року, оскільки заяву позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід залишити без розгляду.

Керуючись 241-245, 250, 311, 317, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Адітон задовольнити частково.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.12.2024 року скасувати.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Адітон про ухвалення додаткового рішення у справі 160/8910/21 залишити без розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 29.05.2025 та може бути оскаржена до Верховного Суду в силу ст. 328 КАС України протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Головуючий - суддяЮ. В. Дурасова

суддяЛ.А. Божко

суддяО.М. Лукманова