Постанова від 17.06.2025 по справі 400/1566/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/1566/25Перша інстанція: суддя Брагар В. С.

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого:Градовського Ю.М.

суддів:Єщенка О.В.,

Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 березня 2025р. про передачу адміністративної справи до іншого суду по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, третя особа: Державне підприємство «ІНФОРЕСУРС», про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2025р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Міністерства освіти і науки України, Національного університету кораблебудування імені Адмірала Макарова, третя особа: Державне підприємство «ІНФОРЕСУРС», у якому просив:

- визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України в частині внесення відомостей до Єдиної державної електронної бази з питань освіти інформації про те, що поточне здобуття освіти ОСОБА_1 порушує послідовності, визначені ч.2 ст.10 ЗУ «Про освіту»;

- зобов`язати Міністерство освіти і науки України вжити заходів щодо внесення змін до Єдиної державної електронної бази з питань освіти інформації щодо ОСОБА_1 про відсутність порушення послідовності здобуття ним освіти, визначеної ч.2 ст.10 ЗУ «Про освіту», а саме в розділі «На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч.2 ст.10 ЗУ «Про освіту» - вказати «Так, не порушує»;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 2 422,4грн..

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2025р. позовну заяву залишено без руху, встановлено строк для надання суду уточненої позовної заяви, в якій уточнити позовні вимоги до кожного з відповідачів.

20.03.2025р. позивач подав до суду заяву про уточнення позовних вимог, у якій зі складу відповідачів виключив Національний університет кораблебудування імені Адмірала Макарова.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 березня 2025р. адміністративну справу №400/1566/25 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України передано на розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Не погодившись із даним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу суду скасувати та справу направити для подальшого розгляду до Миколаївського окружного адміністративного суду.

Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи ухвалу про передачу справи до іншого суду, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки у позивача наявне зареєстроване місце проживання, яке знаходяться на території м.Києва, та місцезнаходження відповідача у встановленому законом порядку в адміністративних межах м.Києва, тому ця справа територіально не підсудна Миколаївському окружному адміністративному суду.

Перевіряючи правомірність та законність ухвали суду про передачу справи до іншого суду, судова колегія виходить з наступного.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.29 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Частиною 1 ст.25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.

З аналізу наведеної правової норми вбачається, що для рішень, дій або бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які допущені стосовно конкретної фізичної особи, встановлена альтернативна підсудність - за вибором позивача. Альтернатива полягає у вільному виборі позивачем суду, до якого він може звернутися: за його місцем реєстрації (проживання) або за місцезнаходженням відповідача.

Отже, даний спір може бути розглянуто адміністративним судом за вибором позивача: за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) позивача або за місцезнаходженням відповідача.

З огляду на вказані норми, вирішення питання щодо розгляду справи за вибором позивача за його місцезнаходженням пов`язується із визначенням зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання, перебування чи знаходження позивача.

Згідно з ч.1 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

При цьому, Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що місце перебування - житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги; місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об`єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги (ст.3).

Як вбачається з матеріалів справи, зареєстрованим місцем проживання позивача відповідно до паспорта громадянина України з 11.02.1988р. є АДРЕСА_1 (а.с.11).

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань місцезнаходження відповідача - Міністерство освіти і науки України, зареєстровано за адресою: просп. Берестейський, 10, м.Київ, 01135.

У доводах апеляційної скарги позивач наголошує, що наразі фактично проживає у АДРЕСА_2 відповідно до договору оренди від 3.10.2024р., у зв`язку із здобуттям вищої освіти в Національному університеті кораблебудування імені Адмірала Макарова, тому даний позов має розглядатись саме Миколаївським окружним адміністративним судом.

Надаючи оцінку вказаному, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЗУ «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» за №1871-IX від 5.11.2021р. (далі Закон №1871-IX) особа одночасно може мати лише одне задеклароване або одне зареєстроване місце проживання (перебування).

Особливості декларування та реєстрації місця проживання особи, яка є здобувачем освіти, визначає ст.15 Закону №1871-IX.

Приписами п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1871-IX передбачено, що місце проживання (перебування) особи, зареєстроване до набрання чинності цим Законом, не підлягає повторній реєстрації (декларуванню). Для підтвердження інформації про місце проживання (перебування), зареєстроване до набрання чинності цим Законом, особа може подавати відомості про місце проживання, що були внесені до:

1) паспорта громадянина України, виготовленого у формі книжечки;

2) паспорта громадянина України або паспорта громадянина України для виїзду за кордон у формі е-паспорта або е-паспорта для виїзду за кордон;

3) витягу з реєстру територіальної громади.

Механізм здійснення, зокрема, декларування/реєстрації місця проживання (перебування) визначає Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затверджений Постановою КМУ від 7.02.2022р. №265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад» (далі Порядок №265).

Так, відповідно до п.п.3, 4 Порядку №265 декларування/реєстрація місця проживання (перебування), зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), зміна місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування) особи здійснюється органом реєстрації, на території територіальної громади, на яку поширюються повноваження відповідної ради.

Особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Системний аналіз наведених норм права дає змогу зробити висновок про те, що місце проживання це житло, в якому проживає особа, а реєстрація у встановленому законом порядку місця проживання/перебування підтверджується вичерпним переліком документів, зокрема, паспортом громадянина України.

Отже, чинним законодавством передбачено чіткі вимоги до реєстрації особою місця свого проживання чи перебування, та передбачено документи, які підтверджують таку реєстрацію.

З огляду на вищевикладене, судова колегія зазначає, що поданий до суду договір оренди двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_2 , від 3.10.2024р. не є доказом на підтвердження факту зареєстрованого у визначеному чинним законодавством місця проживання (перебування, знаходження) позивача, оскільки вказаний договір підтверджує тільки право особи на проживання (перебування) у визначеному приміщенні.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки матеріалами справи підтверджується, що зареєстроване місце проживання знаходиться на території м.Київ, крім того, місцезнаходження відповідача згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань також є м.Київ, а тому дана справа підсудна за територіальною юрисдикцією Київському окружному адміністративному суду.

Апеляційний суд наголошує, що для застосування положень ч.1 ст.25 КАС України, яка визначає можливість визначення підсудності справи за вибором позивача, необхідною умовою є саме наявність зареєстрованого місця проживання чи перебування позивача. При цьому, місце проживання чи перебування фізичної особи має бути зареєстрованим у встановленому законом порядку.

Вказаною нормою не передбачено можливості звернення до суду з позовом за фактичним місцем проживання позивача чи відповідача, не зареєстрованим у встановленому законом порядку.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для передачі справи №400/1566/25 на розгляд Київського окружного адміністративного суду.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

У доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скаргах доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

Отже, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311,315,316,322,325 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 березня 2025р. про передачу адміністративної справи до іншого суду залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий:Ю.М. Градовський

Судді:О.В. Єщенко

В.О. Скрипченко