Постанова від 17.06.2025 по справі 910/16102/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2025 р. Справа№ 910/16102/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яценко О.В.

суддів: Скрипки І.М.

Мальченко А.О.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи

матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГЕКОРЕСУРС»

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2025 (повний текст складено і підписано 04.03.2025)

у справі № 910/16102/24 (суддя Чинчин О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ ПРОФІ ХАУЗ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГЕКОРЕСУРС»

про стягнення заборгованості у розмірі 300 442,06 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 253 074,35 грн. за поставлений за договором купівлі-продажу № 20/02-2024 від 20.02.2024 за договором про постачання електричної енергії споживачу №3101/36 від 31.01.2023, але не у повному обсязі оплачений товар, а також нарахованих за несвоєчасне виконання вказаного обов`язку, пені в сумі 26 638,19 грн., 3% річних у сумі 3 069,65 грн. та інфляційних втрат в сумі 17 659,87 грн.

У відзиві на позов відповідач проти його задоволення заперечив, пославшись на те, що:

- у п. 2.1 спірного договору сторонами погоджено, що якість товару повинна відповідати вимогам нормативних документів (державним стандартам та технічним умовам) і підтверджуватися сертифікатом якості виробника, проте жодних сертифікатів якості від виробника станом на 05.12.2024 позивачем відповідачу надано не було, що зумовлює затримку в розрахунках замовників перед відповідачем, і, як наслідок, створює відсутність можливості з проведення розрахунків відповідача перед позивачем. Вказане свідчить про те, що заявлені позивачем вимоги є передчасними та не доведеними належним чином, а нарахування та стягнення штрафних санкцій незаконним;

- у спірному договорі сторонами не погоджено застосування штрафної санкції у вигляді пені.

У відповіді на відзив позивач зазначив про те, що:

- відповідачем вимога про надання сертифікатів якості до 10.12.2024 не надавалась, а 13.12.2024 позивачем відповідачу було направлено сертифікати якості разом із супровідним листом, що підтверджується долученими до позовної заяви документами;

- умовами укладеного між сторонами договору не визначено обов`язку позивача передавати сертифікати якості після здійснення поставки товару, а у п. 1.2 такого договору лише визначено, що якість товару повинна відповідати вимогам нормативних документів (державним стандартам та технічним умовам) і підтверджуватися сертифікатом якості виробника;

- у п. 7.3 спірного договору сторони узгодили, що у випадку порушення покупцем строків оплати товару, останній зобов`язаний оплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день і весь період прострочення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.03.2025 у справі № 910/16102/24 позов задоволено повністю.

При розгляді спору сторін по суті суд першої інстанції встановив, що матеріалами справи належним чином підтверджено факт невиконання відповідачем у повному обсязі свого обов`язку по оплаті поставленого позивачем за спірним договором товару у визначеній позивачем сумі, з огляду на що позивач має право на стягнення як вартості такого товару, так і нарахованих за несвоєчасне виконання обов`язку по його оплаті пені, 3 % річних та інфляційних втрат у визначених позивачем розмірах.

При цьому суд першої інстанції розглянув та відхилив заперечення відповідача щодо неотримання від позивача сертифікатів якості від виробника, зазначивши, що умовами спірного договору передбачено, що якість товару повинна відповідати вимогам нормативних документів (державним стандартам і технічним умовам) і підтверджуватися сертифікатом якості виробника та, що листом №13/12-24 від 13.12.2024 позивач надіслав на адресу відповідача сертифікати відповідності, висновок Державної санітарно - епідеміологічної експертизи, що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист, накладної, фіскального чеку, роздруківками з офіційної електронної пошти.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГЕКОРЕСУРС» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2025 у справі № 910/16102/24 і ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позовних вимог.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, без належного з`ясування всіх обставин і фактів справи, без врахування та належної оцінки всіх доказів, а у обґрунтування вимог апеляційної скарги - послався на ті ж самі обставини, що і в суді першої інстанції.

Відповідно до витягу протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2025 справу № 910/16102/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Мальченко А.О., Тищенко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГЕКОРЕСУРС» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2025 у справі № 910/16102/24 залишено без руху на підставі ст. 174, ч. 2 ст. 260 ГПК України; надано скаржнику десять днів з моменту отримання ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги - надання суду апеляційної інстанції доказів сплати судового збору в сумі 3 633,60 грн. у встановленому порядку.

14.04.2025 до суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, в додатках до якої міститься платіжна інструкція № 489 від 11.04.2025 про сплату 3 633,60 грн.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2025 № 09.1-08/948/25 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/16186/24 у зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відрядження з 12.04.2025 по 15.04.2025 включно.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2025 справа № 910/16102/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Мальченко А.О., Скрипка І.М.

Частиною 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028*100=302 800,00 грн.) крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої за 302 800,00 грн., справа підлягає розгляду без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГЕКОРЕСУРС» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2025 у справі № 910/16102/24 прийнято до свого провадження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГЕКОРЕСУРС» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2025 у справі № 910/16102/24, постановлено розгляд апеляційної скарги здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/16102/24.

21.04.2025 матеріали цієї справи надішли до суду.

02.05.2025 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечив, пославшись на ті ж самі обставини, що в суді першої інстанції та зауваживши на тому, що зміст апеляційної скарги зводиться до буквального відтворення аргументів, викладених раніше у відзиві на позовну заяву, без посилання на конкретні порушення, допущені судом першої інстанції, апелянт не вказує, які саме обставини залишились не з`ясованими судом, а також не конкретизує, які норми матеріального чи процесуального права були порушені, що свідчить про те, що апеляційна скарга не містить належної правової аргументації, здатної поставити під сумнів законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення

Станом на 17.06.2024 інших відзивів, пояснень та клопотань до суду не надходило.

Враховуючи обставини, пов`язані зі запровадженням воєнного стану в Україні з 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, та його неодноразове продовження, справа розглядається у розумний строк.

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав.

20.02.2024 позивач (Продавець) та відповідач (Покупець) уклали договір купівлі - продажу №20/02-2024 (далі Договір), в п. 1.1 якого погодили, що Продавець зобов`язується передати у власність Покупцеві товар в асортименті, в кількості та по ціні, що визначені умовами цього Договору, а Покупець зобов`язується прийняти такий товар та оплатити в порядку у відповідності до Договору.

Згідно з п. 2.1 Договору якість Товару повинна відповідати вимогам нормативних документів (державним стандартам і технічним умовам) і підтверджуватися сертифікатом якості виробника.

Загальна сума Договору складається з сумарної вартості усіх видаткових накладних, що оформляються Сторонами під час дії цього Договору. (п. 3.1 Договору).

Відповідно до п. 4.1 Договору загальна сума Договору складається з сумарної вартості усіх видаткових накладних, що оформляються Сторонами під час дії цього Договору.

Згідно з п. 4.6 Договору датою отримання Товару Покупцем (датою поставки) вважається дата фактичної передачі Товару. що зазначається у видатковій накладній (або іншому документі, складеному на підтвердження передачі Товару).

У п.5.2 Договору визначено, що оплата Товару здійснюється Покупцем в строк не більше 21 (двадцять одного) календарних днів з дати відвантаження Товару.

Пунктом 7.3 Договору передбачено, що у випадку порушення Покупцем строків оплати товару, останній зобов`язаний оплатити Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день і весь період прострочки.

На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв товар на суму 433 074,35 грн., що підтверджується видатковою накладною №922 від 01.08.2024 та товарно-транспортною накладною № Р922 від 01.08.2024.

В свою чергу відповідач вказаний товар оплатив частково на суму 180 000,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями № 418 від 20.09.2024 та № 435 від 18.10.2024, а також випискою з рахунку позивача.

Претензіями №12/09-24 від 12.09.2024, №14/10-24 від 14.10.2024, №20/11-24 від 20.11.2024 позивач вимагав від відповідача сплатити заборгованість. Факт направлення вказаних претензій підтверджується наданими позивачем копіями рекомендованого повідомлення про вручення 24.10.2024, фіскальних чеків, роздруківками з офіційного веб-сайту Акціонерного товариства «Укрпошта», опису вкладення у цінний лист, накладної.

В свою чергу відповідач направив позивачу відповідь на претензію (підписана електронним підписом 10.12.2024), у якій повідомив, що не отримував від позивача сертифікати якості від виробника.

Листом №13/12-24 від 13.12.2024 позивач надіслав на адресу відповідача сертифікати відповідності, висновок Державної санітарно - епідеміологічної експертизи, що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист, накладної, фіскального чеку, роздруківками з офіційної електронної пошти.

З огляду на вказані обставини позивач звернувся до суду з цим позовом у якому просив стягнути з відповідача основний борг в сумі 253 074,35 грн., пеню в сумі 26 638,19 грн., 3% річних у сумі 3 069,65 грн. та інфляційні втрати в сумі 17 659,87 грн.

Відповідач проти задоволення позову заперечив пославшись на те, що він не отримував від позивача сертифікати якості від виробника, а також на те, що умовами договору сторони не визначили підстави для стягнення пені.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив повністю, що колегія суддів вважає вірним, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Згідно зі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У п.5.2 Договору визначено, що оплата Товару здійснюється Покупцем в строк не більше 21 (двадцять одного) календарних днів з дати відвантаження Товару.

Згідно з п.4.6 Договору датою отримання Товару Покупцем (датою поставки) вважається дата фактичної передачі Товару. що зазначається у видатковій накладній (або іншому документі, складеному на підтвердження передачі Товару).

Як встановлено вище на виконання умов Договору позивач передав відповідачу товар на суму 433 074,35 грн., а відповідач, в свою чергу такий товар оплатив частково на суму 180 000,00 грн. відтак залишок заборгованості відповідача перед позивачем за Договором становить 253 074,35 грн.

Заперечуючи проти позову, відповідач, зокрема посилається на те, що у п. 2.1 Договору сторонами погоджено, що якість товару повинна відповідати вимогам нормативних документів (державним стандартам та технічним умовам) і підтверджуватися сертифікатом якості виробника, проте жодних сертифікатів якості від виробника станом на 05.12.2024 позивачем відповідачу надано не було, що зумовлює затримку в розрахунках замовників перед відповідачем, і, як наслідок, створюють відсутність можливості з проведення розрахунків відповідача перед позивачем.

Щодо вказаного колегія суддів зазначає, що умовами Договору не встановлено, що обов`язок відповідача оплатити товар виникає лише після надання позивачем відповідачу сертифікатів якості виробника, як власне і не встановлено обов`язку позивача надати такі сертифікати.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають задоволенню в сумі 253 074,35 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо позовних вимог про стягнення пені в сумі 26 638,19 грн., 3% річних у сумі 3 069,65 грн. та інфляційних втрат в сумі 17 659,87 грн., слід зазначити таке.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Пунктом 7.3 Договору передбачено, що у випадку порушення Покупцем строків оплати товару, останній зобов`язаний оплатити Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день і весь період прострочки.

Отже, твердження відповідача про те, що у Договорі сторонами не погоджено застосування штрафної санкції у вигляді пені спростовується змістом п. 7.3 Договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Враховуючи те, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується факт несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язань з оплати поставленого товару, позивач відповідно до положень Договору та ЦК України має право нарахувати пеню, 3% річних та інфляційні втрати та звернутися за їх стягненням до суду.

Перевіряючи виконані позивачем розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат, судом першої інстанції цілком вірно визнано такі розрахунки обґрунтованим і арифметично правильним, та встановлено, що розраховані позивачем санкції не перевищують дозволені до стягнення згідно з законом за заявлений у позові період нарахування, а їх розмір є доведеним залученими позивачем до справи вищеописаними доказами, а також відсутністю їх спростування з боку відповідача.

За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача пені в сумі 26 638,19 грн., 3% річних у сумі 3 069,65 грн. та інфляційних втрат в сумі 17 659,87 грн., залишається без змін.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Дослідивши матеріали, наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне і обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду міста Києва від 04.03.2025 справі № 910/16102/24, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Враховуючи вищевикладене та вимоги апеляційної скарги, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГЕКОРЕСУРС» задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГЕКОРЕСУРС» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2025 справі № 910/16102/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2025 справі № 910/16102/24 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено 17.06.2025.

Головуючий суддя О.В. Яценко

Судді І.М. Скрипка

А.О. Мальченко