Постанова від 12.06.2025 по справі 910/2656/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2025 р. Справа № 910/2656/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сибіги О.М.

суддів: Тищенко О.В.

Гончарова С.А.

секретар судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 12.06.2025

Розглянувши матеріали апеляційної скарги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ю124"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.03.2025

про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

у справі № 910/2656/25 (суддя Морозов С.М.)

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ю124"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ново-Парк"

про витребування земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий рух справи та зміст заяви

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ю124» (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ново-Парк" (відповідач) про витребування у відповідача земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:313:0030, площею 0,0762 га.

Позовні вимоги мотивовано тим, що земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:72:313:0030, площею 0,0762 га є прибудинковою територією багатоквартирного будинку № 4 по вул. Юнацькій у м. Києві та вибула з володіння власника поза його волею, а відповідач є недобросовісним набувачем вказаної земельної ділянки.

Разом з позовною заявою Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Ю124» подано заяву про забезпечення позову, в якій просить:

- накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:72:313:0030, площею 0,0762 га;

- заборонити Міністерству юстиції України та його територіальним органам, всім суб`єктам державної реєстрації прав в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:313:0030, площею 0,0762 га, крім реєстрації обтяження за заявою Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Ю124»;

- заборонити Державній інспекції архітектури та містобудування України та її територіальним органам, Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо виконання підготовчих робіт, будівництва та введення в експлуатацію об`єктів нерухомості на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:72:313:0030, площею 0,0762 га;

- заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "Ново-Парк" або іншим фізичним/юридичним особам вчиняти із земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:72:313:0030, площею 0,0762 га дії, спрямовані на зміну цільового призначення вказаної ділянки, її поділу, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо неї, а також проведення на ній будь-яких підготовчих робіт або будівельних робіт.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач посилається на те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки без вжиття заходів забезпечення позову відповідач може здійснити відчуження земельної ділянки на користь третіх осіб, що у майбутньому унеможливить виконання рішення суду у випадку задоволення позову. Крім того, позивач зазначив, що існує ризик, що на спірній земельній ділянці буде розпочато будівництво житлового будинку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2025 у справі № 910/2656/25 у задоволенні заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ю124» про забезпечення позову відмовлено повністю.

Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що саме лише посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення прав і охоронюваних законом інтересів, без обґрунтування підстав для вжиття таких заходів з посиланням на відповідні докази та без обґрунтування необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову не може бути підставою для винесення ухвали про забезпечення позову.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2025 у справі № 910/2656/25, 20.03.2025 Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ю124" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.03.2025 у справі № 910/2656/25 скасувати та ухвалити нову, якою заяву про забезпечення позову задовольнити повністю, а саме:

- накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:72:313:0030, площею 0,0762 га;

- заборонити Міністерству юстиції України та його територіальним органам, всім суб`єктам державної реєстрації прав в розумінні Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:313:0030, площею 0,0762 га, крім реєстрації обтяження за заявою Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Ю124";

- заборонити Державній інспекції архітектури та містобудування України та її територіальним органам, Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо виконання підготовчих робіт, будівництва та введення в експлуатацію об`єктів нерухомості на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:72:313:0030, площею 0,0762 га;

- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Ново-Парк" або іншим фізичним/юридичним особам вчиняти із земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:72:313:0030, площею 0,0762 га дії, спрямовані на зміну цільового призначення вказаної ділянки, її поділу, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо неї, а також проведення на ній будь-яких підготовчих робіт або будівельних робіт.

Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що оскаржувану ухвалу прийнято з порушенням норм процесуального права та з неповним з`ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, що є підставою для її скасування.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2025 матеріали апеляційної скарги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ю124" по справі № 910/2656/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Тищенко О.В., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2025 витребувано з Господарського суду міста Києва копії матеріалів господарської справи № 910/2656/25, що необхідні для розгляду апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.03.2025.

07.04.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли копії матеріалів господарської справи № 910/2656/25, що необхідні для розгляду апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.03.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2025 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/2656/25 за апеляційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ю124" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.03.2025 та призначено розгляд справи на 29.05.2025.

26.05.2025 до Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Ново-Парк» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та наводить власні на їх спростування, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі.

В судовому засіданні 29.05.2025 оголошувалася перерва до 12.06.2025.

Розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ю124" слід задовольнити, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.03.2025 у справі № 910/2656/25 скасувати, з наступних підстав.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 3, 5 статті 269 Господарського процесуального України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Разом із цим, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 269 ГПК України).

Здійснивши розгляд апеляційної скарги, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову унормовані у статті 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з положеннями частини 1 якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (частина 2 статті 136 ГПК України).

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (пункт 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20). Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити тощо. Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 01.05.2023 у справі № 914/257/23, від 06.03.2023 у справі № 916/2239/22.

За приписами частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову (ч. 3 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України).

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

При цьому, при дослідженні наявності або відсутності підстав для забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 24.05.2023 у справі № 906/1162/22, від 29.06.2023 у справі № 925/1316/22, від 18.05.2023 у справі № 910/14989/22, від 24.06.2022 у справі № 904/8506/21.

За загальним правилом достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Водночас слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову, можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати права інших осіб.

Обрання належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, а також у постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20) умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є припущення, що майно (у тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

У випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (пункт 23 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22)

У разі звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Колегія суддів також зауважує на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 про таке.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі.

Під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20).

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).

Як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18 та у постановах Верховного Суду від 29.03.2021 у справі № 910/16800/20, від 16.03.2021 у справі № 921/302/20, від 18.12.2018 у справі № 912/1616/18 і від 26.09.2019 у справі № 917/751/19 зауважено, що у немайнових спорах має досліджуватися обставина стосовно того, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Для забезпечення позову має бути підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 15.09.2023 у справі № 917/453/23, від 26.09.2023 у справі № 911/1518/22, від 18.10.2023 у справі № 922/1864/23, від 11.01.2024 у справі № 916/3599/23).

Законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Як встановлено судом, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ю124» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ново-Парк" про витребування у відповідача земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:313:0030, площею 0,0762 га.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 24.10.2022 зареєстровано Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ю124».

Відповідно до п. 1 Статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ю124», затвердженого загальними зборами ОСББ «Ю124» ОСББ створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирних будинків № 1, 2, 4 по вул. Юнацькій (Солом`янський район) в м. Києві.

Як зазначає позивач, багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія розташовано, зокрема, на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:72:313:0030.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 22.01.2025 № 409129797 вбачається, що 19.02.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єременко Л.В. на підставі договору купівлі-продажу проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:72:313:0030 за ОСОБА_1 .

02.03.2017 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідно до договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Скайпарк Груп», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стегостенко Н.Б. за реєстровим № 202, зареєстровано право оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Скайпарк Груп» на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:72:313:0030.

04.04.2017 Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на об`єкт «Будівництво зблокованих житлових будинків» за адресою: вул. Юнацька, 3, 5, 19, 21, 23, 25 (мікрорайон «Жуляни») у Солом`янському районі м. Києва (кадастрові номери 8000000000:72:313:0030, 8000000000:72:313:0029, 8000000000:72:313:0028, 8000000000:72:313:0027, 8000000000:72:313:0020, 8000000000:72:313:0019), реєстраційний номер ЄДЕССБ MU01:3720-4625-3686-9278.

02.06.2017 Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зареєстровано за реєстраційним № КВ 083171532218 декларацію про початок виконання будівельних робіт щодо об`єкта будівництва: «Будівництво житлового будинку на вул. Юнацькій, 3, 5, 19, 21, 23, 25 (мікрорайон «Жуляни») у Солом`янському районі м. Києва», за адресою: вул. Юнацька, 3, 5, 19, 21, 23, 25 (мікрорайон «Жуляни») у Солом`янському районі м. Києва, в тому числі на земельній ділянці з кадастровим номером: 8000000000:72:313:0030, замовник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Скайпарк Груп».

08.05.2018 Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зареєстровано за реєстраційним № КВ 143181281374 декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності щодо об`єкта будівництва: «Будівництво житлового будинку на вул. Юнацькій, 3, 5, 19, 21, 23, 25 (мікрорайон «Жуляни») у Солом`янському районі м. Києва», замовник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Скайпарк Груп», дозвільний документ: декларація про початок виконання будівельних робіт, зареєстрована Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу КМР (КМДА), зареєстрована 02.06.2017 за № КВ 083171532218.

Відповідно до робочого проекту 816-Ю(8)-ГП на земельній ділянці з кадастровим номером: 8000000000:72:313:0030 передбачена куртина посадка земельних насаджень. Крім того, в межах спірної земельної ділянки проходять водопровідна мережа та електричні мережі, по яким здійснено підключення електропостачання у будинках № 4 та № 1 по вул. Юнацькій у м. Києві .

27.09.2021 договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:313:0030, укладений 02.03.2017 між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Скайпарк Груп», розірвано.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 22.01.2025 № 409129797 вбачається, що 30.09.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Невальонною Н.М. на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:72:313:0030 за Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗІМ Констракшн».

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 22.01.2025 № 409129797 вбачається, що на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07.11.2023, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Невальонною Н.М., Товариство з обмеженою відповідальністю «Ново-Парк» є власником земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:313:0030.

20.09.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю «Ново-Парк» отримано містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва «Будівництво житлового індивідуального будинку (садибного типу) з приміщеннями для індивідуальної трудової та підприємницької діяльності на вулиці Юнацькій, 25 у Солом`янському районі м. Києва», реєстраційний номер ЄДЕССБ МU01:9923-9644-5162-0016.

Крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю «Ново-Парк» подано повідомлення про початок виконання підготовчих робіт на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:72:313:0030 (реєстраційний номер КВ020241129381), яке повернуто на доопрацювання згідно витягу з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 05.12.2024.

Водночас, відповідно до містобудівної та землевпорядної документації земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:72:313:0030, площею 0,0762 га є прибудинковою територією багатоквартирного будинку № 4 по вул. Юнацькій у м. Києві (спільною сумісною власністю співвласників багатоквартирного будинку) та вибула з володіння власника поза його волею, а відповідач є недобросовісним набувачем вказаної земельної ділянки.

За вказаних обставин, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ю124» звернулося до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить:

- накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:72:313:0030, площею 0,0762 га;

- заборонити Міністерству юстиції України та його територіальним органам, всім суб`єктам державної реєстрації прав в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:313:0030, площею 0,0762 га, крім реєстрації обтяження за заявою Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Ю124»;

- заборонити Державній інспекції архітектури та містобудування України та її територіальним органам, Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо виконання підготовчих робіт, будівництва та введення в експлуатацію об`єктів нерухомості на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:72:313:0030, площею 0,0762 га;

- заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "Ново-Парк" або іншим фізичним/юридичним особам вчиняти із земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:72:313:0030, площею 0,0762 га дії, спрямовані на зміну цільового призначення вказаної ділянки, її поділу, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо неї, а також проведення на ній будь-яких підготовчих робіт або будівельних робіт.

Подану заяву мотивовано тим, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки без вжиття заходів забезпечення позову відповідач може здійснити відчуження земельної ділянки на користь третіх осіб, що у майбутньому унеможливить виконання рішення суду у випадку задоволення позову. Крім того, позивач зазначив, що існує ризик, що на спірній земельній ділянці буде розпочато будівництво житлового будинку.

Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу (частина 4 стаття 45 ГПК України), тобто відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові.

Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу.

Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

Відповідачем(ами) у даних категорії спорів виступають власник(и) об`єкта нерухомого майна.

Колегія суддів зазначає, що до вирішення спору по суті, наявні сприятливі обставини, коли відповідач вправі до моменту ухвалення/виконання рішення, розпорядитися належним йому майном на власний розсуд, у зв`язку з чим таке майно може зменшитись за кількістю або взагалі вибути з розпорядження/володіння відповідача на момент виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення позову.

Таким чином, у спірному випадку наявність у відповідача правомочностей власника спірного об`єкта нерухомого майна вказує на можливість у будь-який момент, в тому числі під час розгляду справи в суді, але до прийняття остаточного рішення, відчужити спірну земельну ділянку на користь третіх осіб, що призведе до неможливості позивачем, у випадку задоволення позову, відновити своє право в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду.

Отже, право власності на спірну земельну ділянку може у будь-який час перейти до третіх осіб.

При цьому, колегією суддів враховано можливість відчуження відповідачем спірної земельної ділянки на користь третіх осіб необмежену кількість разів, що в результаті може призвести до неправомірного затягування судового процесу та ускладнення захисту порушеного права в строки, передбачені процесуальним законом.

Верховний Суд у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 наголошував на тому, що можливість відповідача у будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.

В даному випадку немає підстав вважати, що застосування такого заходу забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження прав відповідача, оскільки спірна земельна ділянка залишається у володінні та користуванні відповідача, а можливість нею розпоряджатися обмежується на певний час.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував на тому, що пункт 1 статті 6 Конвенції забезпечує всім «право на суд», яке охоплює право на виконання остаточного рішення, ухваленого будь-яким судом. ЄСПЛ в контексті права на виконання остаточного рішення зауважує, що метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу.

Зокрема, тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (§§ 60, 61 рішення від 13.01.2011 у справі «Кюблер проти Німеччини»).

Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

У рішенні ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» зазначено, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Отже, заходи забезпечення позову, без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь позивача вже не призведе до захисту прав або інтересів позивача, за яким він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені «правом на суд».

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що запропоновані позивачем заходи забезпечення позову не порушують та не обмежують права будь-яких осіб, в тому числі відповідача, а лише встановлюють певні обмеження, наявність яких сприятиме ефективному захисту прав позивача в межах одного та саме цього судового провадження без нових звернень до суду.

Підсумовуючи наведене, суд вважає, що заявлені позивачем заходи забезпечення позову є пов`язаними із наявністю реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, а також направлені на забезпечення ефективного захисту порушених прав позивача у випадку задоволення позовних вимог, пов`язані із предметом розгляду цього спору, є співмірними та адекватними по відношенню до заявлених позовних вимог, такими, що не порушують рівності та збалансованості інтересів сторін, оскільки мають тимчасовий характер, та, навпаки, спрямовані на збереження існуючого наразі стану речей, що може слугувати додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позовних вимог, буде реально виконане.

Принагідно слід зазначити, що такий захід забезпечення позову як накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:72:313:0030, площею 0,0762 га, яка розташована за адресою: місто Київ, вулиця Юнацька, 2, та належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Ново-Парк" не є перешкодою у здійсненні відповідачем його господарської діяльності, не несе для відповідача негативних наслідків матеріального або нематеріального характеру від вжиття судом таких заходів забезпечення позову.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для забезпечення позову.

Таким чином, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а заява Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ю124" про забезпечення позову - задоволенню частково.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про відмову у забезпеченні позову.

Згідно з положеннями ч. 7, 9 ст. 145 Господарського процесуального кодексу України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 8 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Судові витрати

Розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом даної апеляційної скарги, має бути здійснено, виходячи зі змісту норм статті 129 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи по суті згідно із загальними правилами вказаної статті.

Керуючись ст.ст. 255, 269, 275, 277, 282, 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ю124" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.03.2025 у справі № 910/2656/25 - задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.03.2025 у справі № 910/2656/25 - скасувати.

3. Заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ю124" про забезпечення позову у справі № 910/2656/25 - задовольнити частково.

4. Накласти арешт на земельну ділянку площею 0,0762 га з кадастровим номером 8000000000:72:313:0030, яка розташована за адресою: місто Київ, вулиця Юнацька, 2.

5. Заборонити Міністерству юстиції України та його територіальним органам, всім суб`єктам державної реєстрації прав в розумінні Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки площею 0,0762 га з кадастровим номером 8000000000:72:313:0030, яка розташована за адресою: місто Київ, вулиця Юнацька, 2.

Стягувач: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ю124" (код ЄДРПОУ 44805437, адреса: 03066, м. Київ, вул. Юнацька, 2).

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ново-Парк" (код ЄДРПОУ 45282595, адреса: 08296, Київська обл., Бучанськмй р-н, смт. Ворзель, вул. Європейська, 28-Б, приміщення 16).

6. В іншій частині заяви відмовити.

7. Відповідно до статті 144 Господарського процесуального кодексу України дана постанова є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень, та може бути пред`явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку включно до 12.06.2028.

8. Матеріали оскарження № 910/2656/25 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 17.06.2025.

Головуючий суддя О.М. Сибіга

Судді О.В. Тищенко

С.А. Гончаров