Постанова від 18.06.2025 по справі 911/2960/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2025 р. Справа №911/2960/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"

на рішення Господарського суду Київської області від 20.03.2025

у справі №911/2960/24 (суддя Бабкіна В.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"

до Управління культури, молоді та спорту Боярської міської ради

про стягнення 215 360,52 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі - ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг") звернулося до Господарського суду Київської області з позовом про стягнення з Управління культури, молоді та спорту Боярської міської ради (далі - УКМС БМР) заборгованості у розмірі 215 360,52 грн, з яких: 135 947,86 грн - основний борг, 25 890,13 грн - пеня, 43 208,47 грн - інфляційні втрати, 10 314,06 грн - три проценти річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором постачання природного газу від 26.11.2021 №09-1401/21-БО-Т, в частині оплати поставленого у листопаді 2021 року - травні 2022 року природного газу, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 135 947,86 грн. Крім того, за порушення умов договору позивач нарахував відповідачу 25 890,13 грн пені, 43 208,47 грн інфляційних втрат та 10 314,06 грн трьох процентів річних.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду Київської області від 20.03.2025 у справі №911/2960/24 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що до УКМС БМР не перейшли права та обов`язки споживача за договором постачання природного газу від 26.11.2021 №09-1401/21-БО-Т, у зв`язку з чим УКМС БМР не є належним відповідачем у справі про стягнення заборгованості за цим договором.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 20.03.2025 у справі №911/2960/24 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є незаконним та ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Так, скаржник стверджує, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку щодо відсутності рішення про визначення УКМС БМР, як правонаступника Управління освіти і науки Боярської міської ради та, відповідно, щодо переходу до правонаступника заборгованості за спірним договором.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.04.2025 апеляційну скаргу ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" у справі №911/2960/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2025 апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.

14.04.2025, через систему "Електронний суд", скаржником подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" на рішення Господарського суду Київської області від 20.03.2025 у справі №911/2960/24. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи №911/2960/24. Сторонам встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 20.05.2025.

30.04.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №911/2960/24.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

06.05.2025, через систему "Електронний суд", відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг", а рішення Господарського суду Київської області від 20.03.2025 у справі №911/2960/24 залишити без змін.

Так у відзиві відповідач звертає увагу на те, що враховуючи, що УКМС БМР створено як окрема юридична особа, з власною організаційно-правовою структурою і визначеними повноваженнями та не є правонаступником Управління освіти і науки Боярської міської ради, яке припинено шляхом ліквідації, воно не може виступати відповідачем за зобов`язаннями, що виникли у ліквідованої юридичної особи.

Також позивач зазначає про відсутність будь-яких підстав для покладення на УКМС БМР відповідальності за правочини, укладені Управлінням освіти і науки Боярської міської ради, а відповідно - відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

26.11.2021 між ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" (постачальник) та Управлінням освіти і науки Боярської міської ради (споживач) укладено договір постачання природного газу №09-1401/21-БО-Т.

Згідно з пунктом 1.2 договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем для своїх власних потреб.

Відповідно до пункту 2.1 договору постачальник передає споживачу, на умовах цього договору, замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з листопада 2021 року по грудень 2022 року (включно), в кількості 6,8 тис.куб.метрів.

Пунктом 2.4 договору встановлено, що в будь-якому випадку, обсяг, визначений в акті приймання-передачі природного газу, оформленому відповідно до пункту 3.5 цього договору, вважається фактично використаним за цим договором обсягом природного газу.

Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (пункт 3.5 договору).

За умовами пункту 3.5.3 договору споживач, протягом 2 робочих днів з дати одержання акта, зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.

У випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акта до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача, відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційні платформі Оператора ГТС, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу.

У пункті 5.1 договору сторони погодили, що оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в такому порядку:

- 70% вартості фактично переданого, відповідно до акта приймання-передачі, природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий, відповідно до акта приймання-передачі, природний газ здійснюється споживачем до 15 числа місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів, за відповідний розрахунковий період.

Пунктом 7.2 договору встановлено, що у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку, згідно пунктом 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику три проценти річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Договір набирає чинності з дати його укладання і діє в частині поставки газу до 31.12.2022 включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору (пункт 13.1 договору).

В реквізитах споживача - Управління освіти і науки Боярської міської ради, зазначено персональний ЕІС-код 56XS000183PRI00X.

На виконання пункту 3.5.4 договору позивач звернувся до Оператора ГТС з адвокатським запитом від 23.07.2024, у відповідь на який ТОВ "Оператор ГТС України" листом від 26.07.2024 №ТОВВИХ-24-11435 повідомило, зокрема, про обсяги споживання природного газу споживачем з ЕІС-кодом 56XS000183PRI00X, а саме:

- з 29.11.2021 до 30.11.2021 - 1,05 куб.м;

- з 01.12.2021 до 31.12.2021 - 2790,02 куб.м;

- з 01.01.2022 до 31.01.2022 - 2454,40 куб.м;

- з 01.02.2022 до 28.02.2022 - 1813,56 куб.м;

- з 01.03.2022 до 31.03.2022 - 1127,52 куб.м;

- з 01.04.2022 до 30.04.2022 - 15,81 куб.м;

- з 01.05.2022 до 31.05.2022 - 12,11 куб.м;

- з 01.06.2022 до 03.09.2022 - 0,00 куб.м.

Також, для підтвердження обсягу споживання природного газу споживачем, позивачем надано до матеріалів справи скріншоти з Інформаційної платформи Оператора ГТС.

Разом із тим, відповідачем не здійснено оплату використаного природного газу у повному обсязі.

Наведені вище обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 135 947,86 грн основного боргу, 25 890,13 грн пені, 43 208,47 грн інфляційних втрат та 10 314,06 грн трьох процентів річних.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та оцінка аргументів учасників справи

Відповідно до частини 1 статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими, відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

За приписами частини 1 статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, матеріали справи не містять доказів направлення або вручення споживачу передбачених договором актів приймання-передачі газу за спірний період, як і не містять доказів складання таких актів взагалі.

У той же час, позивач стверджує, що вартість спожитого та не оплаченого споживачем газу становить 135 947,86 грн, а строк оплати є таким, що настав.

Разом із тим, згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 22.12.2022 за номером запису 1003391110004020627 юридичну особу Управління освіти і науки Боярської міської ради (ідентифікаційний код 44133990) припинено.

17.10.2024, з метою визначення правонаступника Управління освіти і науки Боярської міської ради, представник ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" звернувся до Боярської міської ради з адвокатським запитом.

У відповідь на адвокатський запит, виконком Боярської міської ради листом від 23.10.2024 №02-10/6505/13/24 повідомив представника позивача, що правонаступником Управління освіти і науки Боярської міської ради є УКМС БМР, у зв`язку з чим позивач і звернувся з даним позовом саме до УКМС БМР, як до правонаступника Управління освіти і науки Боярської міської ради.

У свою чергу, відповідач заперечує правонаступництво за спірною заборгованістю.

Дослідивши доводи відповідача щодо відсутності правонаступництва УКМС БМР щодо споживача природного газу - Управління освіти і науки Боярської міської ради у спірних правовідносинах, колегія суддів, як і суд першої інстанції, вважає їх обґрунтованими з огляду на таке.

За приписами частини 1 статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Згідно зі статтею 105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов`язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Статтею 110 ЦК України встановлено, що юридична особа ліквідується за рішенням її учасників, суб`єкта управління державної або комунальної власності або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв`язку з закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Орган (особа), який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи відповідно до частини 1 цієї статті, призначає ліквідаційну комісію (ліквідатора) такої юридичної особи.

28.10.2021 Боярською міською радою прийнято рішення №14/1044 "Про припинення діяльності Управління освіти і науки Боярської міської ради шляхом ліквідації". Вказаним рішенням Боярська міська рада, на підставі наданих їй повноважень, вирішила припинити діяльністю юридичної особи - Управління освіти і науки Боярської міської ради (ідентифікаційний код 44133990) шляхом ліквідації; створити ліквідаційну комісію з ліквідації; доручено голові ліквідаційної комісії протягом 3 робочих днів з моменту набрання рішенням законної сили повідомити державного реєстратора про припинення діяльності Управління освіти і науки Боярської міської ради шляхом ліквідації; встановлено, що претензії кредиторів до Управління освіти і науки Боярської міської ради, приймаються протягом двох місяців з дати публікації повідомлення про припинення юридичної особи; зобов`язано голову ліквідаційної комісії розмістити повідомлення в засобах масової інформації про ліквідацію; повідомлено працівників про припинення юридичної особи шляхом ліквідації та вирішено питання їх звільнення.

Так, процедура ліквідації юридичної особи регулюється низкою нормативно-правових актів, зокрема, Цивільним та Господарським кодексами України, Законами України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", "Про господарські товариства" та ін.

З аналізу положень статей 104-112 ЦК України вбачається, що законодавець визначив дві форми припинення юридичної особи - в результаті реорганізації або в результаті ліквідації, а також визначив наслідки припинення юридичної особи в результаті реорганізації, які, на відміну від припинення юридичної особи в результаті ліквідації, полягають, зокрема, у переході майна, прав і обов`язків до правонаступників.

Ліквідація юридичних осіб здійснюється без переходу прав і обов`язків підприємства, що ліквідується, до інших осіб, тобто без правонаступництва. При ліквідації підприємства його права й обов`язки припиняються.

Схожі за змістом правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 20.01.2022 у справі №922/347/21, від 16.03.2023 у справі №922/3979/21, від 24.02.2021 у справі №758/10554/16-ц.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Боярської міської ради від 11.11.2022 №28/1789 "Про передачу з балансу Управління освіти і науки Боярської міської ради дебіторської та кредиторської заборгованості на баланс Управління гуманітарного розвитку Боярської міської ради" погоджено передачу з балансу Управління освіти і науки Боярської міської ради залишків дебіторської та кредиторської заборгованості на баланс Управління гуманітарного розвитку Боярської міської ради, а саме: кредиторську заборгованість за рішенням Господарського суду Київської області у справі №911/605/22 в розмірі 337 838,86 грн та судовий збір у розмірі 5 067,58 грн; дебіторську заборгованість по переплаті Єдиного внеску нарахованому роботодавцем на суми заробітної плати, винагороди за договорами ЦПХ, допомоги по тимчасовій непрацездатності у розмірі 409 828,90 грн.

Рішенням Боярської міської ради від 22.12.2022 №30/1876 "Про перейменування Управління гуманітарного розвитку Боярської міської ради в Управління культури, молоді та спорту Боярської міської ради та затвердження Положення про Управління культури, молоді та спорту Боярської міської ради" вирішено перейменувати Управління гуманітарного розвитку Боярської міської ради в УКМС БМР; затвердити положення про УКМС БМР.

Згідно з пунктом 1.2 вказаного Положення, УКМС БМР є правонаступником усіх майнових та немайнових прав та обов`язків Управління гуманітарного розвитку Боярської міської ради (ідентифікаційний код 44145971).

З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується судова колегія, що до УКМС БМР не перейшли права та обов`язки споживача за договором від 26.11.2021 №09-1401/21-БО-Т постачання природного газу, у зв`язку з чим УКМС БМР не є належним відповідачем у справі про стягнення заборгованості за цим договором.

Крім того, як слушно зауважив суд першої інстанції, позиції Верховного Суду у справах №910/5953/17 та №917/436/21, на які посилався позивач, висловлені щодо реорганізації юридичної особи, а не її ліквідації.

За приписами статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В силу диспозитивності судового процесу учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з частиною 1 статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі є позивач і відповідач.

При цьому, суд при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем.

Статтею 162 ГПК України встановлено, що, викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом. Тобто, відповідач це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №278/1258/16-ц та від 25.11.2020 у справі №233/1950/19.

При цьому, пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ГПК України. Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд відмовляє у задоволенні позову.

Отже, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі №905/386/18 та від 13.10.2020 у справі №640/22013/18.

За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №242/3711/20.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.

Інші доводи апеляційної скарги взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях зокрема, мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

При ухваленні даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду Київської області від 20.03.2025 у справі №911/2960/24 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг".

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на рішення Господарського суду Київської області від 20.03.2025 у справі №911/2960/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 20.03.2025 у справі №911/2960/24 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг".

4. Матеріали справи №911/2960/24 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в частині 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді С.І. Буравльов

В.В. Шапран