Рішення від 04.06.2025 по справі 924/447/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" червня 2025 р. Справа № 924/447/25

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заярнюка І.В. за участю секретаря судового засідання Лежніній Я.С., розглянувши справу

за позовом Донецького національного університету імені Василя Стуса, м. Вінниця

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІССТОН", Хмельницький район, с. Лісові Гринівці

про стягнення 37 548,85грн. з яких 12 153,56 грн. орендна плата, 504,29 грн. пені, 23 243,16 грн. комунальних послуг, 1647,84 грн. податку на земельну ділянку.

Представники сторін: не з`явились

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

30.04.2025р. до Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Донецького національного університету імені Василя Стуса, м. Вінниця до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІССТОН", Хмельницький район, с. Лісові Гринівці про стягнення 37 548,85грн. з яких 12 153,56 грн. орендна плата, 504,29 грн. пені, 23 243,16 грн. комунальних послуг, 1647,84 грн. податку на земельну ділянку.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вказану позовну заяву передано для розгляду судді Заярнюку І.В.

Ухвалою від 05.05.2025р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 10:00 год. 20.05.2025р.

Ухвалою від 20.05.2025р. відкладено судовий розгляд справи по суті на 11 год. 30 хв. 04.06. 2025р.

Представники сторін в судове засідання не з`явилися.

Судом враховується, що положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

При цьому, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема, "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи відповідно до ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

В свою чергу, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема, складність справи та поведінка заявників.

Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008р. у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Ст. 202 ГПК України передбачає, що суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте, він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи розумність строків розгляду судового спору, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст.165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

13.06.2024 року між Регіональним відділенням фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях (Орендодавець), Донецьким національним університетом імені Василя Стуса, (Балансоутримувач) та ТОВ "ЛІССТОН" (Орендар), укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 2363. Згідно якого Орендодавець та Балансоутримувач передають, а Орендар приймає у строкове платне користування майно, а саме: приміщення (номери згідно з поверховим планом 88, 89, 90, 91,92, 93, 103, 104, 105, 110) загальною площею 282,0 кв.м на третьому поверсі, лабораторного корпусу, що знаходиться за адресою: вул. Свободи, 36, м. Хмельницький, 29000.

Відповідно до п. 3.1. Договору орендна плата становить суму визначену у п. 9 Умов, а саме 7 751,00 грн., яку орендар сплачує до державного бюджету та Балансоутримувачу щомісячно 15 числа поточного місяця оренди (п. 3.3. Договору).

У п. 3.1. Договору визначено, що до складу орендної плати, не входять витрати на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управління об`єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг з ремонту будівлі, у т.ч. покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо), а також компенсація витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою. Орендар несе ці витрати на основі окремих договорів, укладених із балансоутримувачем та/або безпосередньо з постачальником комунальних послуг.

13.06.2024р. між позивачем та відповідачем укладено акт приймання-передачі в оренду нерухомого майна, що належить до державної власності, що є додатком до договору оренди від 13.06.2024р. № 2363.

14.06.2024р. між позивачем та відповідачем укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна (у т.ч. місць загального користування та прибудинкової території) та надання комунальних послуг орендарю №14-06/24.

Згідно п. 1.1. цього договору балансоутримувач укладає, продовжує дію, договорів про надання комунальних послуг та інших послуг, здійснює оплату за спожиті послуги відповідно до їх умов, а орендар відшкодовує балансоутримувачу його витрати за договорами на надання комунальних послуг та інших послуг у розмірі, ціни спожитої Орендарем кількості одиниць виміру обсягу отриманої комунальної послуги, визначеної відповідно до показань вузла обліку - уразі наявності вузла обліку для орендованого майна, ціни спожитих послуг пропорційно площі орендованого майна у загальній площі будівлі уразі відсутності вузла обліку для орендованого майна або неможливості вимірювання обсягів отриманих послуг вузлами обліку, ціни спожитих послуг пропорційно кількості інших- користувачів будівлі - уразі наявності умов встановлених абз. 3 цього пункту та використання приміщень у будівлі/частин будівлі іншими особами, відмінними від орендаря та балансоутримувача.

Окрім того, орендар відшкодовує балансоутримувачу частину витрат зі сплати земельного податку пропорційно площі орендованого майна у загальній площі будівлі та займаній нею площі земельної ділянки (п.1.2 Договору).

П. 2.2. Договору визначено, що балансоутримувач здійснює розрахунок компенсації не пізніше десятого дня місяця, наступного за місяцем, у якому балансоутримувачем понесені витрати за Договором на надання комунальних та інших послуг. Такий розрахунок балансоутримувач вручає під розпис орендарю та надсилає на його електронну адресу, зазначену у цьому договору. В свою чергу, п. 2.3. передбачено, що компенсація вноситься орендарем у грошовій формі на рахунок балансоутримувача не пізніше п`ятого дня з дня отримання розрахунку. Розрахунок вважається отриманим в день направлення його на електронну адресу, зазначену у цьому Договорі, або в день його вручення під розпис.

Позивача зазначає, що станом на 31.03.2025р. Відповідач має заборгованість у загальному розмірі 37 044,56 грн., з яких заборгованість з: орендної плати - 12 153,56 грн.; відшкодування комунальних послуг - 23 243.16 грн.; відшкодування податку на земельну ділянку - 1 647,84 грн.

02.04.2025р. за вих. № 339/01-37/18 Позивачем направлено Відповідачеві претензію, щодо прострочення сплати орендної плати та комунальних платежів з вимогою погасити наявну заборгованість протягом 5-ти робочих днів.

Відповідач на претензію не відреагував, кошти на рахунок Позивача за орендну плату та комунальні платежі не перерахував, що й стало причиною звернення до суду з даним позовом.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом враховується наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Цивільного кодексу України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Згідно з п.п. 5, 6 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

За змістом ст. 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" оренда - речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1-3 статті 16 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди формується на підставі примірного договору оренди, що затверджується: Кабінетом Міністрів України - щодо майна державної власності; представницькими, органами місцевого самоврядування - щодо майна комунальної власності. Якщо представницький орган місцевого самоврядування не затвердив примірний договір оренди комунального майна, застосовується примірний договір оренди державного майна. Договір оренди може відрізнятися від примірного договору оренди, якщо об`єкт оренди передається в оренду з додатковими умовами. Рішенням Кабінету Міністрів України (представницького органу місцевого самоврядування - для комунального майна) можуть бути передбачені особливості договору оренди майна, що передається в оренду з додатковими умовами. Орендар, що уклав договір оренди майна за результатами аукціону, має право використовувати майно за будь-яким цільовим призначенням, крім випадків і з урахуванням обмежень, передбачених Порядком передачі майна в оренду. Договір оренди підлягає нотаріальному посвідченню, якщо строк, на який укладається цей договір, перевищує п`ять років.

Частиною 4 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Частиною першою ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідач, уклавши договір, оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 2363 та договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг № 14-06/24, одночасно взяв на себе зобов`язання здійснювати оплату орендної плати, витрат, пов`язаних з утриманням орендованого майна та відшкодуванням витрат за користування земельною ділянкою.

Відповідно до п. 3.8 Договору № 2363 на суму заборгованості орендаря зі сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.

Таким чином, Відповідач як орендар всупереч положень вказаних договорів та приписів чинного законодавства порушив терміни сплати орендної плати та відшкодування комунальних платежів з огляду на, що утворилася заборгованість в загальній сумі 37 548,85 грн. з яких 12 153,56 грн. орендна плата, 504,29 грн. пені, 23 243,16 грн. комунальних послуг, 1647,84 грн. податку на земельну ділянку.

Статтею 2 ГПК України унормовано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1. ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Враховуючи вищевказане, наведені вище положення ГПК України, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 20, 24, 27, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 247, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІССТОН" (31340, Хмельницька область, Хмельницький район, с. Лісові Гринівці, вул. Садова, буд. 28, код ЄДРПОУ 45371449) на користь Донецького національного університету імені Василя Стуса (21021, м.Вінниця, вул.600-річчя, 21, код 02070803) 12 153,56 грн. (дванадцять тисяч сто п`ятдесят три гривні 56 коп.) орендної плати, 504,29 грн. (п`ятсот чотири гривні 29 коп.) пені, 23 243,16 грн. (двадцять три тисячі двісті сорок три гривні 16 коп.) комунальних послуг, 1 647,84 грн. (одна тисяча шістсот сорок сім гривень 84 коп.) податку на земельну ділянку та 3 028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень 00 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням пп. 17.5 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складений та підписаний 09.06.2025р.

СуддяІ.В. Заярнюк