Рішення від 17.06.2025 по справі 274/3379/25

справа № 274/3379/25

провадження № 2/0274/1513/25

Рішення

Іменем України

17.06.2025 року м. Бердичів

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області у складі: судді Вдовиченко Т.М., за участі секретаря судового засідання - Рудич М.О., розглянувши в м. Бердичеві Житомирської області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" про стягнення середнього заробітку за невчасно виплачену заробітну плату -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мусевич А.І., звернувся до суду із позовною заявою, у якій просить стягнути з АТ "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" середній заробіток за час затримки виплати нарахованої, але невиплаченої заробітної плати з дати звільнення по день фактичного розрахунку в розмірі 52464,27 грн.

В обґрунтування заявлених вимог вказує, що позивач в період з 08.09.1975 по 17.06.2024 перебував у трудових відносинах з АТ "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес", працюючи на посаді машиніста. 17.06.2024 звільнений у зв`язку з виходом на пенсію. За час трудових відносин із відповідачем утворилась заборгованість із виплати нарахованої заробітної плати, яка була стягнута судовим наказом від 09.12.2024 у справі №274/9427/24. Оскільки відповідач не провів вчасно розрахунку, то він зобов`язаний виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 176.06.2024 по день фактичного розрахунку, але не як за шість місяців.

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду від 16.05.2025 позовну заяву було залишено без руху (а.с.22).

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду від 23.05.2025 у справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін (а.с.28).

11.06.2025 АТ "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що затримка виплати належних при звільненні ОСОБА_1 грошових сум сталася за відсутності його (Товариства) вини, з об`єктивних причин, а саме - через скорочення замовлень на продукцію, яка виготовлялася, у зв`язку з військовою агресією російської федерації, так як значна частина основних замовників продукції знаходиться на тимчасово окупованих територіях або постраждала від військової агресії, що призвело до відсутності стабільних надходжень грошових коштів у 2022 - 2024 рр. Збройна агресія російської федерації є форс-мажорною обставиною, що підтверджується листом № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 р. Торгово-промислової палати України (а.с. 44 - 45).

В судове засідання представник позивача адвокат Мусевич А.І. не з"явилася, на адресу суду скерувала заяву про розгляд справи за її відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримала повністю.

Представник відповідача також в судове засідання не з"явилася, на адресу суду подала заяву про розгляд справи за її відсутності, заперечує проти задоволення позовних вимог згідно відзиву на позовну заяву.

В зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою не здійснювалося.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що згідно копії трудової книжки серії НОМЕР_1 від 20.06.2001 ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з АТ "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" в період з 08.09.1975 по 17.06.2024. 17.06.2024 звільнений з роботи у зв`язку з виходом на пенсію (а.с. 8-15).

Відповідно до частини першої статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Зважаючи на наведене, відповідач мав провести у день звільнення ОСОБА_1 - 17.06.2024 виплату всіх сум, що належать йому до виплати. Проте виплати у визначені строки здійснені не були і тому позивач був змушений звертатись до суду.

Судовим наказом від 09.12.2024 у справі №274/9427/24 стягнуто з Акціонерного товариства "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" ЄДРПОУ 00217426, місцезнаходження: Житомирська область, м. Бердичів, вул. Європейська, 79 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого: АДРЕСА_1 заборгованість за нараховану, але не виплачену заробітну плату в розмірі 86623,56 грн. (а.с.16).

Таким чином відповідачем було порушено частинку першу статті 116 Кодексу законів про працю України.

Згідно з частиною першою статті 117 Кодексу законів про працю України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Відповідачем не подано належних та допустимих доказів, які б вказували про відсутність його вини у невиплаті ОСОБА_1 всіх сум, що належать при звільненні.

Звіти про фінансові результати та фінансовий стан, на які посилається представник відповідача, такими доказами не є, оскільки містять лише загальні дані за певні роки, а не дані про відсутність у Товариства коштів на день звільнення позивача (такими доказами могли б бути, зокрема, виписки з розрахункових рахунків, які б містили дані про розмір наявних коштів станом на день звільнення ОСОБА_1 ) (а.с.51).

Посилання відповідача на те, що збройна агресія російської федерації є форс-мажорною обставиною, що підтверджується листом № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 р. Торгово-промислової палати України, по-перше, не підтверджує того, що у АТ "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" на день звільнення ОСОБА_1 були відсутні кошти для виплати всіх сум, що належать при звільненні.

По-друге, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.10.2022 р. у справі № 905/857/19 виклала висновок, що нормами трудового законодавства не передбачено підстав для звільнення роботодавця від виплати працівникові заробітної плати у випадку наявності обставин непереборної сили. При цьому відступила від висновку Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10.10.2019 р. у справі № 243/2071/18 про те, що заробітна плата є відповідальністю в розумінні статті 617 Цивільного кодексу України , від якої роботодавець може бути звільнений внаслідок випадку або непереборної сили. Крім того, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що єдиним належним документом, який підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань - є сертифікат, виданий у порядку та на підставі статті 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні".

Оскільки позивача було звільнено 17.06.2024 р. на підставі ст.38 КЗпП - у зв`язку з виходом на пенсію, відповідач мав виплатити йому всі суми, що належать при звільненні - у день звільнення.

Таким чином АТ "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" повинен виплатити ОСОБА_1 його середній заробіток за весь час затримки, тобто за період з 17.06.2024 р. по 28.03.2025 р. (день фактичного розрахунку), але не більш як за шість місяців.

Розраховуючи розмір цього заробітку, суд виходить з Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 (далі - Порядок).

За змістом абзаців першого - третього пункту 2 Порядку у випадку, який розглядається, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Абзацом першим пункту 8 Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

З розрахунку середнього заробітку ОСОБА_1 , здійсненого його представником, вбачається, що середньоденна заробітна плата позивача становила 286,69 грн., а тому його середній заробіток за 183 дні становить 52464,27 грн.

Відповідачем не спростовано даний розрахунок.

Враховуючи всі обставини справи, суд вважає за можливе зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з таких підстав.

Встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України положення ЦК України застосовуються до врегулювання, зокрема трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами. Таким чином, положення ЦК України мають застосовуватися субсидіарно для врегулювання трудових відносин. Такої ж за суттю позиції дотримувався і Верховний Суд України, зокрема у постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 234/7936/14-ц та у постанові від 31 травня 2017 року у справі № 759/7662/15-ц.

Пунктом 6 частини 1 статті 3 ЦК України передбачено, що загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Законодавство України не передбачає обов`язок працівника звернутися до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи свої права, що вимагає, зокрема частина 3 статті 13 ЦК України, не допускаючи дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.

З огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, заходів відповідальності роботодавця, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

У постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16, і зазначила, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи із середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Враховуючи вище викладене, те, що станом на 17.06.2024 року (день звільнення) заборгованість із заробітної плати позивача становила 86623,56 грн., виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, те, що стягнення середнього заробітку за невчасно виплачену заробітну плату має нести компенсаційний характер, а не призводити до необґрунтованого збагачення за рахунок відповідача, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що підлягає стягненню з Акціонерного товариства"Бердичівськиймашинобудівний завод"Прогрес"на користь ОСОБА_1 до 35000 грн., таким чином задовольнивши частково заявлені позовні вимоги.

На підставі статі 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 808,00 грн - пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 12-13,76-81,89, 247,258,263-265, 274-275,279,354 України, суд

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" про стягнення середнього заробітку за невчасно виплачену заробітну плату задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес", ЄДРПОУ 00217426, юридична адреса: Житомирська область, м.Бердичів, вул.Європейська, 79 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого: АДРЕСА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі - 35 000,00 грн. та 808,00 грн. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду щодо стягнення заробітної плати в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 17 червня 2025 року

Суддя : Т.М. Вдовиченко