Постанова від 17.06.2025 по справі 282/405/25

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №282/405/25 Головуючий у 1-й інст. Носач В.М.

Категорія 84 Доповідач Борисюк Р. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2025 року

Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Борисюка Р.М.,

суддів Коломієць О.С., Павицької Т.М.,

з участю секретаря

судового засідання Смоляра А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Житомирі цивільну справу № 282/405/25 за матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Романівського відділу державної реєстрації цивільного стану у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про внесення змін до актових записів,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Любарського районногосуду Житомирськоїобласті від27березня 2025року, постановлену під головуванням судді Носача В.М. у селищі Любар,

в с т а н о в и в :

У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся з даним позовом, в якому просив зобов`язати Романівський відділ державної реєстрації цивільного стану у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) внести зміни до актового запису про шлюб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 №10, складеного 20 лютого 1948 року виконавчим комітетом Вербської сільської ради Чечельницького району Вінницької області, а саме: виправити ім`я нареченого з " ОСОБА_4 " та " ОСОБА_5 ".

Зобов`язати відповідача внести зміни до актового запису про смерть ОСОБА_6 , згідно свідоцтва про смерть, виданого виконкомом Вербської сільської ради Чечельницького району Вінницької області 27 серпня 2003 року, а саме виправити ім`я померлої особи з " ОСОБА_4 " на " ОСОБА_5 ".

Ухвалою Любарського районного суду Житомирської області від 27 березня 2025 року відмовлено у відкритті провадження на підставі пункту першого частини першої статті 186 ЦПК України.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить її скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Зазначає, що позовна заява була подано із дотриманням норм процесуального права до цивільного суду згідно з правилами віднесення даної категорії справ до цивільної юрисдикції.

Вказує, що спірні правовідносини у даній справі пов`язані із відмовою відповідача внести зміни (зазначити факт належності "Варфоломія" до "Теремія", як однієї людини) до актового запису про шлюб батьків, який відмінний від існуючого запису акту цивільного стану.

Вважає, що за сутністю спору дана справа підлягає розгляду місцевими загальними судами в порядку, визначеному нормами Цивільного процесуального кодексу України.

Отже, враховуючи суть спірних правовідносин та їх суб`єктний склад, даний спір не носить ознак публічно-правового характеру, не може бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції, та як наслідок підлягає комплексному вирішенню в порядку цивільного судочинства

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Згідно частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи учасники в судове засідання не з`явились.

Від представника ОСОБА_1 адвоката Лавренюка Б.О. надійшла заява про підтримання апеляційної скарги та її розгляд без участі скаржника та його представника (а.с.51-52).

Відтак, суд апеляційної інстанції розглянув справу у відсутність учасників засідання без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що передбачено положеннями частини 2 статті 372 та частини 2 статті 247 ЦПК України.

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відмовляючи у відкритті провадження, місцевий суд вважав, що зобов`язання органу реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, а оскарження такої відмови здійснюється у порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками місцевого суду з огляду на таке.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частина 1 та 2 статті 367 ЦПК України).

За приписами статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Статтею 15 ЦК Українипередбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно достатті 9Закону України«Про державнуреєстрацію актівцивільного стану» від 01липня 2010 року №2398-VI (надалі Закону), державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану. Актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акту цивільного стану.

Згідно статті 5 Закону Правила проведення державної реєстрації актів цивільного стану,внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та припинення їхньої діїзатверджуються Міністерством юстиції України.

Відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, їх поновлюють та припиняють їхню дію; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження частина 1 статті 6 Закону).

Відповідно до частини 4 статті 22Закону, зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису.

У разі зберігання актового запису цивільного стану у державній архівній установі внесення змін безпосередньо до актового запису проводиться зазначеною установою за повідомленням відділу державної реєстрації актів цивільного стану.

Внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку(частина перша статті 22 Закону).

Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затвердженінаказом Міністерства юстиції України 12 січня 2011 року №96/5, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 року за № 55/18793 (далі - Правила).

Згідно пункту 1.7 Правил, зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису, за винятком випадків, встановлених упункті 2.28 розділу II цих Правил.

У разі зберігання актового запису цивільного стану (метричного запису) у державному архіві внесення змін до актового запису (метричного запису) проводиться зазначеною установою за повідомленням відділу державної реєстрації актів цивільного стану.

Пунктом 1.15 Правил, передбачено, що відмова органів державної реєстрації актів цивільного стану у внесенні змін до актових записів цивільного стану, їх поновленні та анулюванні може бути оскаржена в судовому порядку.

Відповідно до пункту 2.13.2 Правил, підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є постанова адміністративного суду.

Аналогічний висновок викладено в Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України №12 від 29 вересня 2016 року «Про узагальнення практики вирішення адміністративними судами спорів, які виникають у зв`язку з відмовою органу державної реєстрації актів цивільного стану», з огляду на положення статей1,3,17 КАС України(в редакції 2005 року) з урахуванням того, що орган державної реєстрації актів цивільного стану є державним органом - суб`єктом владних повноважень, уповноваженим здійснювати державну реєстрацію актів цивільного стану, яка має публічно-правову природу, спір щодо відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису цивільного стану за заявою особи слід кваліфікувати як публічно-правовий спір, що належать до адміністративної юрисдикції.

Також, Верховний Суд України у постанові від 03 жовтня 2017 року у справі №826/5812/14 зазначив, що спір щодо відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису цивільного стану за заявою особи є публічно-правовим, тому належить до адміністративної юрисдикції.

Згідно частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Підставою звернення ОСОБА_1 до суду із позовною заявою є те, що йому відмовлено у внесені змін до актового запису про шлюб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 №10, складеного 20 лютого 1948 року виконавчим комітетом Вербської сільської ради Чечельницького району Вінницької області, а саме: відмовлено у виправленні імені нареченого з " ОСОБА_4 " та " ОСОБА_5 ".

Також йому роз`яснено, що дана відмова може бути оскаржена в судовому порядку (а.с.14-17).

Відповідачем у цій справі є Романівський відділ державної реєстраціїцивільного стануу Житомирськомурайоні Житомирськоїобласті Центральногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Київ)- суб`єкт владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статі 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, суддя, крім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність, а також виходити зі змісту права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно вказав, що зобов`язання органу реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, а оскарження відмови органу реєстрації актів громадянського стану внести зміни до актового запису здійснюється у порядку адміністративного судочинства.

Згідно висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 23.01.2023 у справі №214/1309/21 приватно-правовий інструментарій (зокрема, ініціювання справи про встановлення факту) не повинен використовуватися учасниками для оцінки обставин, які становлять предмет доказування у адміністративному провадженні, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, належним та допустимим. За таких обставин, спір підлягає розгляду в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, зводяться до тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права, але правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи встановлені обставини справи, надавши належну оцінку доводам скаржника, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права і дійшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

У відповідності до вимог статті 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що правових підстав для скасування оскаржуваної ухвали немає, а тому у відповідності до положень статті 375 ЦПК України апеляційна скарга повинна бути залишена без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Любарського районного суду Житомирської області від 27 березня 2025 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Судді