Ухвала від 17.06.2025 по справі 140/6415/25

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження у справі

17 червня 2025 року ЛуцькСправа № 140/6415/25

Суддя Волинського окружного адміністративного суду Дмитрук В.В., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся із позовом до Військової частини НОМЕР_1 з наступними позовними вимогами:

1) визнати протиправними дії щодо утримання податку на доходи фізичних осіб в розмірі 18030,50 грн, без рівноцінної компенсації витрат доходів при проведенні доплати грошового забезпечення на виконання судових рішень по справі №140/31963/23;

2) стягнути недоотримане грошове забезпечення в розмірі 18030,50 грн, у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб при проведенні доплати грошового забезпечення на виконання судових рішень по справі №140/31963/23;

3) визнати протиправними дії щодо утримання військового збору в розмірі 5 відсотків із суми 283796,39 грн., при проведенні доплати грошового забезпечення на виконання судових рішень по справі №140/31963/23;

4) стягнути недоотримане грошове забезпечення в розмірі 3,5 відсотка в сумі 9932,87 грн, у вигляді утриманого військового збору при проведенні доплати грошового забезпечення на виконання судових рішень по справі №140/31963/23;

5) визнати протиправною бездіяльність щодо не здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2014, 2015, 2017 роки з урахуванням в складі грошового забезпечення, з якого вони обраховуються, оновлених сум щомісячної додаткової грошової винагороди відповідно до рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03.10.2024 в адміністративній справі №140/6374/24;

6) зобов`язати здійснити перерахунок та виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2014, 2015, 2017 роки з урахуванням в складі грошового забезпечення, з якого вони обраховуються, оновлених сум щомісячної додаткової грошової винагороди відповідно до рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03.10.2024 в адміністративній справі №140/6374/24, та з урахуванням раніше виплачених сум;

7) визнати протиправною бездіяльність щодо нездійснення перерахунку та виплати грошової допомоги для оздоровлення за 2014 - 2017 роки з урахуванням в складі грошового забезпечення, з якого вони обраховуються, оновлених сум щомісячної додаткової грошової винагороди відповідно до рішення Волинськогоокружного адміністративного суду від 03.10.2024 в адміністративній справі №140/6374/24;

8) зобов`язати здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги для оздоровлення за 2014 - 2017 роки з урахуванням в складі грошового забезпечення, з якого вони обраховуються, оновлених сум щомісячної додаткової грошової винагороди відповідно до рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03.10.2024 в адміністративній справі №140/6374/24, та з урахуванням раніше виплачених сум;

9) визнати протиправною бездіяльність щодо не здійснення перерахунку та виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2019-2020 роки виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 05.10.2020 із розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови КМУ від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення;

10) зобов`язати здійснити перерахунок та виплату грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2019-2020 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 05.10.2020 із розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови КМУ від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення, та раніше виплачених сум.

Згідно з пунктами 4, 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.

Як вбачається з даних інформаційної системи «Діловодство спеціалізованого суду» 05.02.2024 Волинським окружним адміністративним судом постановлено рішення у справі №140/31963/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, яким адміністративний позов задоволено частково, вирішено:

1. Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови КМУ від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

2. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови КМУ від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

3. Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 у повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 05.10.2020 включно із застосуванням щомісячної індексації - різниці в розмірі - 3989,55 грн., відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078.

4. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у повному розмірі за період з 01.03.2018 по 05.10.2020 включно із застосуванням щомісячної індексації - різниці в розмірі - 3989,55 грн., відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078.

5. Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2019-2020 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби з урахування індексації грошового забезпечення.

6. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2019-2020 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби з врахуванням індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.

7. Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 у відмові у здійснені перерахунку та виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, та грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 05.10.2020 виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

8. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, та грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 05.10.2020 виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

9. Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у підготовці та поданні до ІНФОРМАЦІЯ_1 оновленої довідки про розмір його грошового забезпечення за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови № 704, за період з 01.01.2020 по 30.09.2020.

10. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 скласти та подати до ІНФОРМАЦІЯ_1 оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови № 704, за період з 01.01.2020 по 30.09.2020.

11. Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у підготовці та поданні до ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо його розмірів грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови № 704 за період з 01.01.2020 по 05.10.2020.

12. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 скласти та надати до ІНФОРМАЦІЯ_1 грошовий атестат щодо розмірів грошового забезпечення ОСОБА_1 з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови № 704 за період з 01.01.2020 по 05.10.2020.

13. Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у обчисленні та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення на підставі судового рішення по справі №140/2660/22 від 21.04.2023 з 01.01.2014 по місяць, що передує місяцю фактичного виконання рішення суду.

14. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення на підставі судового рішення по справі №140/2660/22 від 21.04.2023 з 01.01.2014 по місяць, що передує місяцю фактичного виконання рішення суду.

15. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05.02.2024 у справі №140/31963/23 набрало законної сили 14.05.2024.

Крім того, 03.10.2024 Волинським окружним адміністративним судом постановлено рішення у справі №140/6374/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, яким адміністративний позов задоволено повністю та вирішено:

1. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо відмови здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячної додаткової грошової винагороди за період з 01.01.2014 по 28.02.2018 з урахуванням в складі грошового забезпеченні, з якого вона обраховуються індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.

2. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячної додаткової грошової винагороди за період з 01.01.2014 по 28.02.2018 з урахуванням в складі грошового забезпечення з якого вона обраховуються індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03.10.2024 у справі №140/6374/24набрало законної сили 29.01.2025.

Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї матеріалів, позивач вважає, що рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28.02.2023 у справі №140/1066/22 та від 03.10.2024 у справі №140/6374/24 фактично не були виконані відповідачем, а тому, вважаючи протиправним такі дії Військової частини НОМЕР_1 , позивач звернувся до суду з даним позовом.

Спір у справі, що розглядається, є тотожним спору у справах №140/31963/23 та №140/6374/24, оскільки він виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно зі статтею 370 КАС України та статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами; невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав у своїх рішеннях, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

На цій підставі слід дійти висновку, що невиконання судового рішення, яке набуло законної сили, або надання йому переоцінки суперечить принципу верховенства права, складовою якого є принцип правової визначеності; суд, за загальним правилом, не повинен брати до уваги посилання сторони у справі в обґрунтування своєї позиції на фактичні обставини, виникнення яких стало наслідком невиконання такою стороною судового рішення, що набуло законної сили.

Аналогічний висновок сформульований Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18 жовтня 2018 року у справі № 638/643/17, від 18 квітня 2019 року у справі № 808/2291/16, від 21 листопада 2019 року у справі № 344/8720/16-а, від 29 листопада 2019 року у справі № 805/5043/15-а, від 20 лютого 2020 року у справі № 15/6834/15 та від 18 лютого 2022 року у справі № 520/3601/19.

При цьому суд наголошує, що в адміністративному судочинстві обов`язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому, адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов`язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення.

Відповідно до частин другої, четвертої статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Згідно з положеннями частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

В частині першій статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» йдеться про те, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

З аналізу вищезазначених законодавчих норм убачається, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

Колегія суддів зазначає, що процесуальним засобом забезпечення належного та своєчасного виконання судового рішення є судовий контроль, підстави та порядок здійснення якого визначені статтею 382 та статтею 383 КАС України.

Так, відповідно до статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Суд звертає увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення у справі.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС (статті 382, 383), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є фактичне спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання судового рішення у справах №140/31963/23 та №140/6374/24 порушувались його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатись до суду в порядку статей 382, 383 КАС України (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред`являти новий адміністративний позов.

Суд звертає увагу на те, що захист порушеного права особи на отримання безумовного виконання судового рішення, яке гарантується державою відповідно до статті 129-1 Конституції України, через звернення до суду у порядку судового контролю, порівняно з ініціюванням вирішення судом нового публічно-правового спору, має низку переваг для такої особи, зумовлених положеннями, зокрема, статей 383 та 249 КАС України, а саме, відсутність обов`язку сплачувати судовий збір, оперативність розгляду та ефективність виконання (за наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє окрему ухвалу і направляє її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону).

Відтак, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судових рішень у справах №140/31963/23 та №140/6374/24, в окремому судовому провадженні не повинні розглядатися.

Таким чином, суд доходить висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не відповідає об`єкту порушеного права. При розгляді позовних вимог позивача стосовно фактичного невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження є завершальною стадію судового провадження.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 816/2016/17 (К/9901/50946/18), від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а (№ 11-1193апп18) та Верховного Суду у постановах від 21 серпня 2019 року у справі №295/13613/16-а, від 26 травня 2020 року у справах №522/5265/17, №522/1828/17.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.

Враховуючи вищевикладене, відсутні підстави для відкриття провадження в адміністративній справі.

Відповідно до частини п`ятої статті 170 КАС України, повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 248, 256, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

УХВАЛИВ:

У відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити дії, - відмовити.

Роз`яснити позивачу, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Копію ухвали надіслати особі, яка її подала, разом із позовною заявою та доданими до неї документами.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В. Дмитрук