Рішення від 17.06.2025 по справі 640/39190/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2025 року Справа № 640/39190/21 ЗП/280/944/25 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді МаксименкоЛ.Я., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , номер реєстраційної картки платника податків НОМЕР_1 )

до Департаменту боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України (03049, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 24/2, код ЄДРПОУ 43673764)

про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Департаменту боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України, в якій просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Департаменту боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 надбавки за службу в умовах режимних обмежень у період з серпня 2020 по березень 2021 року;

зобов`язати Департамент боротьби к наркозлочинністю Національної поліції України нарахувати та виплатити надбавку за службу в умовах режимних обмежень у період з серпня 2020 по березень 2021 року ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог вказує, що проходив службу в Департаменті боротьби з наркозлочинністю Національній поліції України з 01.08.2020 по 25.03.2021. Покликається на те, що починаючи з 01 січня 2017 року по день звільнення позивачу не платилася надбавка до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень. Вважає, бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати надбавки за службу в умовах режимних обмежень позивачу протиправною, оскільки він мав допуск та доступ до державної таємниці, постійно працював з відомостями, що становлять державну таємницю, перебуваючи на посаді начальника 5-го відділу (координації діяльності територіальних підрозділів) 1-го управління (оперативних розробок та оперативної роботи) Департаменту боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України. Просить задовольнити позов.

Відповідач позовну заяву не визнав. У відзиві від 12.10.2022 та додаткових поясненнях від 30.04.2025 вх. №21208 вказав, що встановлення поліцейським надбавки за службу в умовах режимних обмежень здійснюється наказом керівника органу (міжрегіонального органу) поліції на підставі мотивованих рапортів заступників керівника органу - керівникам структурних або відокремлених підрозділів органу поліції, керівників структурних або відокремлених підрозділів органу поліції іншим поліцейським, погоджених з режимно-секретним органом, за умови надання допуску таким поліцейським та доступу до державної таємниці та постійної роботи з відомостями, що становлять державну таємницю. Зазначає, що накази про встановлення позивачу надбавки за роботу в умовах режимних обмежень в спірний період (з серпня 2020 року по березень 2021 року) Департаментом не видавалися, оскільки мотивовані рапорти заступника начальника Департаменту, щодо встановлення надбавки за роботу в умовах режимних обмежень ОСОБА_1 до режимно-секретного відділу ДБН на погодження не надходили. Отже, в Департаменті у зазначений період не було правових підстав відповідно до вимог пункту 7 розділу II Порядок № 260 для нарахування позивачу відповідної надбавки за відсутності наказів про встановлення позивачу такої надбавки за займаною ним посадою. Просить відмовити у позові.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.

Супровідним листом від 13.02.2024 на виконання положень п. 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 2825-ІХ скеровано матеріали адміністративної справи №280/39190/21 до Запорізького окружного адміністративного суду за належністю.

Справа надійшла до Запорізького окружного адміністративного суду 08.04.2025.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.04.2025 справу передано на розгляд головуючому судді Максименко Л.Я.

Ухвалою суду від 14.04.2025 прийнято справу №640/39190/21 до провадження та продовжено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

ОСОБА_1 проходив службу в Департаменті боротьби з наркозлочинністю Національній поліції України з 01.08.2020 по 25.03.2021.

Відповідно до наказу від 17.03.2021 № 51о/с позивача було звільнено з посади начальника 5-го відділу (координації діяльності територіальних підрозділів) 1-го управління (оперативних розробок та оперативної роботи), за п. 7 ч.1 ст. 77 (за власним бажанням), з 25.03.2021.

З метою встановлення причин не надання наказу про встановлення ОСОБА_1 надбавки за службу в умовах режимних обмежень 03.12.2021 ОСОБА_1 звернувся з відповідним запитом до Департаменту боротьби з наркозлочинністю Національної поліції.

Згідно листів від 05.11.2021 та від 10.12.2021, зазначено, що мотивований рапорт за підписом заступника начальника Департаменту про встановлення ОСОБА_1 надбавки за службу в умовах режимних обмежень до режимно-секретного відділу не подавався на погодження, таким чином правові підстави для видання наказу про встановлення вищевказаної надбавки відсутні.

Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся із вказаною позовною заявою до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, визначає Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII "Про Національну поліцію" (далі Закон № 580-VIII).

Статтею 62 Закону № 580-VІII визначаються гарантії професійної діяльності поліцейського.

Так, зокрема, ч.10 ст.62 Закону № 580-VІII визначено, що поліцейський забезпечується належними умовами для виконання покладених на нього службових обов`язків; своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України; захищає свої права, свободи та законні інтереси всіма способами, що передбачені законом.

Відповідно до ст. 94 Закону № 580-VІII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Також Постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" (далі по тексту - Постанова №988) установлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до статті 94 Закону № 580-VІII, Постанови № 988, з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських, затверджено Порядок № 260. Цим Порядком визначаються критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції.

Відповідно до п. 3 Розділу I Порядку № 260 грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять:

1) посадовий оклад;

2) оклад за спеціальним званням;

3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер);

4) премії;

5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з п. 7 Розділу II Порядку №260 поліцейським, які проходять службу в умовах режимних обмежень та за своїми функціональними обов`язками постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю (займаються розробленням, виготовленням, обліком, зберіганням, використанням документів, виробів та інших матеріальних носіїв секретної інформації, приймають рішення з цих питань або здійснюють постійний контроль за станом охорони державної таємниці (далі - поліцейські, які проходять службу в умовах режимних обмежень), установлюється надбавка до посадових окладів залежно від ступеня секретності інформації:

відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "особливої важливості", - 20 відсотків;

відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "цілком таємно", -15 відсотків;

відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "таємно", - 10 відсотків.

Установлення поліцейським надбавки за службу в умовах режимних обмежень здійснюється наказом керівника органу (міжрегіонального органу) поліції на підставі мотивованих рапортів заступників керівника органу - керівникам структурних або відокремлених підрозділів органу поліції, керівників структурних або відокремлених підрозділів органу поліції - іншим поліцейським, погоджених з режимно-секретним органом, за умови надання допуску таким поліцейським та доступу до державної таємниці та постійної роботи з відомостями, що становлять державну таємницю.

Правовідносини, пов`язані з віднесенням інформації до державної таємниці, засекречуванням, розсекречуванням її матеріальних носіїв та охороною державної таємниці з метою захисту національної безпеки України регулює Закон України «Про державну таємницю» від 21.01.1994 №3855-XII (далі - Закон № 3855-ХІІ).

Відповідно до частини першої ст. 22 Закону № 3855-ХІІ залежно від ступеня секретності інформації встановлюються такі форми допуску до державної таємниці: форма 1 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності "особливої важливості", "цілком таємно" та "таємно"; форма 2 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності "цілком таємно" та "таємно"; форма 3 - для роботи з секретною інформацією, що має ступінь секретності "таємно".

Допуск до державної таємниці надається дієздатним громадянам України віком від 18 років, які потребують його за умовами своєї службової, виробничої, наукової чи науково-технічної діяльності або навчання, органами Служби безпеки України після проведення їх перевірки. Порядок надання допуску до державної таємниці визначається Кабінетом Міністрів України. (ч. 2 ст. 22 Закону №3855-ХІІ).

За приписами ч. 2 ст. 26 Закону №3855-ХІІ скасування раніше наданого допуску до державної таємниці здійснюється органами Служби безпеки України у разі виникнення або виявлення обставин, передбачених статтею 23 цього Закону, або після припинення громадянином діяльності, у зв`язку з якою йому було надано допуск, втрати ним громадянства або визнання його недієздатним на підставі інформації, здобутої органами Служби безпеки України або отриманої від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій.

За змістом статті 30 Закону №3855-ХІІ у разі коли за умовами своєї професійної діяльності громадянин постійно працює з відомостями, що становлять державну таємницю, йому повинна надаватися відповідна компенсація за роботу в умовах режимних обмежень, види, розміри та порядок надання якої встановлюються Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог вказаної норми Кабінет Міністрів України постановою від 15.06.1994 №414 затвердив Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці (далі - Положення).

У пункті 1 Положення (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зазначено, що воно визначає види, розміри і порядок надання компенсації працівникам органів законодавчої, виконавчої та судової влади, органів прокуратури, інших органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, які за умовами своєї професійної діяльності постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю (далі - особи, які працюють в умовах режимних обмежень).

Згідно з пунктом 2 Положення особам, які працюють в умовах режимних обмежень, установлюється надбавка до посадових окладів (тарифних ставок) залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "особливої важливості", -20 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "цілком таємно", -15 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "таємно", -10 відсотків.

Дана норма кореспондує з вимогами п. 7 Розділу II Порядку № 260 щодо визначення розміру надбавки за службу в умовах режимних обмежень.

Пунктом 5 Положення передбачено, що такими, що постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю, вважаються особи, які за своїми функціональними обов`язками або на час виконання робіт згідно з укладеними договорами займаються розробленням, виготовленням, обліком, зберіганням, використанням документів, виробів та інших матеріальних носіїв державної таємниці, приймають рішення з цих питань або здійснюють постійний контроль за станом захисту державної таємниці.

Отже, з аналізу вказаних норм слід дійти наступних висновків.

Так, надання допуску до державної таємниці, передбачає визначення необхідності роботи громадянина із секретною інформацією. Зокрема, така необхідність виникає, якщо виконання службових/посадових обов`язків вимагає доступу до державної таємниці.

Отже, якщо обсяг функціональних обов`язків за певною посадою, зокрема в державному органі, передбачає, що під час їх виконання в особи виникне чи може виникнути необхідність доступу до державної таємниці (як-от ознайомлення з документами та/чи іншими матеріальними носіями інформації, засекреченими у встановленому законодавством порядку), така особа з огляду на таку службову необхідність повинна отримати у встановленому порядку допуск до державної таємниці відповідної форми, яка відповідно до статті 22 Закону № 3855-ХІІ залежить від ступеня секретності.

Відсутність у посадової особи допуску до державної таємниці (встановленої форми) унеможливлює виконання нею посадових обов`язків, відтак і саме перебування на посаді, яка за обсягом покладених на неї завдань вимагає доступу до державної таємниці і умовою призначення на яку (перебування на якій) є наявність/необхідність оформлення допуску до державної таємниці.

Робота в умовах режимних обмежень покладає на особу, якій у встановленому порядку надано допуск до державної таємниці встановленої форми, певні зобов`язання та обмеження. Якщо така робота зумовлена виконанням професійних обов`язків (зокрема за відповідною посадою у державному органі), це означає, що в умовах режимних обмежень особа працює постійно, у зв`язку з чим у неї відповідно до статті 30 Закону №3855-ХІІ виникає право на отримання компенсації.

Відповідно до змісту пункту 2 Положення компенсація надається у виді надбавок до посадових окладів (тарифних ставок) у відсотковому відношенні, розмір якого залежить від ступеня секретності інформації, до якої оформлено допуск. Зокрема, за допуск до відомостей та їх носіїв, що мають ступінь секретності «цілком таємно» встановлюється надбавка15 відсотків.

Виплата надбавки у відповідному розмірі до посадового окладу особі, яка працює в умовах режимних обмежень, здійснюється на підставі наказу керівника відповідного органу, у якому особа працює/проходить службу. Водночас умови, за яких особа має право на отримання такої надбавки, а також її розмір визначають Закон № 3855-ХІІ та прийняте Кабінетом Міністрів України на його виконання Положення.

Отже, норми статті 30 Закону № 3855-ХІІ, пунктів 2, 5 Положення слід розуміти так, що необхідною умовою отримання компенсації у зв`язку з виконанням робіт, які передбачають доступ до державної таємниці, є наявність в особи допуску до державної таємниці (на підставі якого надається доступ до державної таємниці), а також виконання робіт/завдань та/або посадових обов`язків, які вимагають доступу до державної таємниці чи з огляду на поставлені завдання передбачають виникнення необхідності у такому доступі.

Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 25.04.2018 по справі №802/74/15-а.

Судом встановлено, що позивач проходив службу з 01.08.2020 по 25.03.2021 на посаді начальника 5-го відділу (координації діяльності територіальних підрозділів) 1-го управління (оперативних розробок та оперативної роботи) Департаменту боротьби з наркозлочинністю Національній поліції України

При цьому, позивач покликається на те, що перебуваючи на вказаній посаді постійно мав доступ та виконував роботу з документами що містили державну таємницю.

Проте, матеріали справи не містять доказів вказаних обставин.

В свою чергу відповідач вказує, що накази про встановлення позивачу надбавки за роботу в умовах режимних обмежень в спірний період (з серпня 2020 року по березень 2021 року) Департаментом не видавалися, оскільки мотивовані рапорти заступника начальника Департаменту, щодо встановлення надбавки за роботу в умовах режимних обмежень ОСОБА_1 до режимно-секретного відділу ДБН на погодження не надходили, тому в Департаменті у зазначений період не було правових підстав відповідно до вимог пункту 7 розділу II Порядок № 260 для нарахування позивачу відповідної надбавки за займаною ним посадою.

Доказів на спростування таких обставин суду не надано.

Таким чином, матеріалами справи не підтверджено наявність правових підстав для нарахування та виплати ОСОБА_1 надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у період з серпня 2020 по березень 2021 року.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з частиною 4,6 статті 77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Враховуючи викладене, оцінивши достовірність та достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, відповідно до свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову, розподіл судових витрат на підставі ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , номер реєстраційної картки платника податків НОМЕР_1 ) до Департаменту боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України (03049, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 24/2, код ЄДРПОУ 43673764) про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 17 червня 2025 року.

Суддя Л.Я. Максименко