Рішення від 18.06.2025 по справі 640/18760/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2025 року м. Київ справа №640/18760/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Настранс»

до 1) Державної податкової служби України;

2) Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог.

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Настранс» з адміністративним позовом до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС в м. Києві, в якому просить суд:

- Визнати протиправним та скасувати Рішення за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 43209/42246135/2 від 15.09.2022 року; № 48776/42246135/2 від 28.09.2022 року; № 48775/42246135/2 від 28.09.2022 року; № 48774/42246135/2 від 28.09.2022 року; № 48738/42246135/2 від 28.09.2022 року; № 48737/42246135/2 від 28.09.2022 року; № 48803/42246135/2 від 28.09.2022 року; № 48802/42246135/2 від 28.09.2022 року комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

4. Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні Товариства з обмеженою відповідальністю «НАСТРАНС» № 2 від 02.02.2022 року; № 3 від 03.02.2022 року; № 4 від 04.02.2022 року; № 5 від 09.06.2022 року; № 5 від 08.02.2022 року; № 7 від 10.02.2022 року; № 8 від 11.02.2022 року; № 9 від 14.02.2022 року датою їх тактичного подання.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем-2 з порушенням норм чинного законодавства України, оскільки на вимогу фіскального органу після зупинення реєстрації податкової накладної, платником податків надано всі необхідні пояснення та документи щодо підтвердження реальності здійснених операцій.

Однак, останні не були взяті контролюючим органом до уваги, натомість фіскальний орган як на підставу для відмови у реєстрації податкової накладної вказав на ненадання платником податку копій Первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних, а також копій розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків.

Позивач оскаржив зазначені рішення до ДПС України, однак останній залишив скарги без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.

В той же час, позивач зазначає, що оскаржувані рішення є необґрунтованими, оскільки платником податків надано всі запитувані, а також необхідні документи, які засвідчують факт здійснення господарської операції.

Головне управління ДПС у м. Києві подало до суду відзив, в якому просило в задоволенні позовних вимог відмовити повністю з мотивів ненадання позивачем всіх документів, які б підтвердили реальність господарської операції відповідно до її специфіки. Вказані факти, на переконання відповідача-1 свідчать про обґрунтованість висновків контролюючого органу, викладених у оскаржуваному рішенні та його правомірність.

Представник ДПС України подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог, виходячи з того, що контролюючий орган діяв в межах та на підставі чинного законодавства при винесенні оскаржуваного рішення.

ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.12.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Законом України від 13.12.2022 №2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" (далі - Закон №2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних Закону №2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

14.12.2022 вказаний Закон був опублікований в газеті "Голос України" №254 та набрав чинності 15.12.2022.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Журавля В.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.06.2023 прийнято справу до провадження та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу передано на розгляд судді Жуку Р.В.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.01.2024 справу прийнято до провадження судді та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів, судом встановлені наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Настранс» (код ЄДРПОУ 42246135, місцезнаходження юридичної особи: 04074, м. Київ, вул. Бережанська, 4), зареєстровано як юридичну особу 15.06.2018, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань зроблено запис №10691020000041739.

Як убачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Настранс» є платником податку та основним напрямком діяльності є Вантажні перевезення автомобільним транспортом.

01.03.2019 між ТОВ «Настранс» (Виконавець) та ТОВ «Сантранс КИЇВ» (Замовник) укладено Договір транспортно-експедиційного обслуговування № 1/18 від 01.03.2019р. (далі - Договір), згідно якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання від свого імені та за рахунок Замовника здійснити перевезення вантажу Замовника автомобільним транспортом, будівельною технікою, вантажопідйомними машинами та іншими механізмами в межах території України (п.1.1 Договору).

Згідно п. 2.2. Договору, терміни подачі під завантаження автотранспортних засобів, терміни доставки, адреси, а також обсяги і найменування вантажів, вартість завантаження та розвантаження вантажів, що підлягають перевезенню, погоджуються в Заявці. Заявки надаються за допомогою телефонного зв`язку усно або письмово в сканованому вигляді електронною поштою, з наявним відбитком печатки та підпису Замовника.

Згідно п. 2.4. Договору, найменування та кількісні характеристики вантажу за цим Договором зазначається в товарно-транспортних накладних (далі за текстом Договору - ТТН).

Відповідно до приписів п.20,1.10 ст. 201 ПКУ TOB «Настранс» було складено та направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі- ЄРПН) наступні податкові накладні (далі- ПН): № 2 від 02.02.2022 року; № 3 від 03.02.2022 року; № 4 від 04.02.2022 року; № 5 від 08.02.2022 року; № 5 від 09.06.2022 року; № 7 від 10.02.2022 року; № 8 від 11.02.2022 року; № 9 від 14.02.2022 року, проте отримали квитанції про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, з якої вбачається, що реєстрація податкової накладної зупинена. Також зазначено, що коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуги 49.41, відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК.

У зв`язку із зупиненням реєстрації податкових накладних позивачем подано Комісії регіонального рівня письмові пояснення щодо необхідності реєстрації податкових накладних та надало всі підтверджуючі документи, які свідчать про реальність здійснених господарських операцій.

Рішеннями про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 07.07.2022 № 7018704/42246135, 7018705/42246135, 7018706/42246135, 7018708/42246135, 7018707/42246135 7018709/42246135, 7018710/42246135 від 12.07.2022 7037256/42246135, відповідно, з підстав ненадання платником податку копії документів: первинних документів щодо постачання придбання товарів послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних.

Не погодившись з рішенням регіональної комісії, Товариство з обмеженою відповідальністю «Настранс» оскаржило його до Державної податкової служби України.

Рішеннями № 43209/42246135/2 від 15.09.2022 року; № 48776/42246135/2 від 28.09.2022 року; № 48775/42246135/2 від 28.09.2022 року; № 48774/42246135/2 від 28.09.2022 року; № 48738/42246135/2 від 28.09.2022 року; № 48737/42246135/2 від 28.09.2022 року; № 48803/42246135/2 від 2 8.09.2022 року; № 48802/42246135/2 від 28.09.2022 за результатами розгляду скарг щодо рішеннь про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних залишено скарги без задоволення та рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних без змін.

Вважаючи такі рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

V. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI.

Порядок та строки оскарження в адміністративному порядку рішень податкового органу регламентовано статтею 56 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пунктів 56.1, 56.2, 56.3 статті 56 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі, коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до контролюючих органів в містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів.

Скарги на рішення контролюючих органів в містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з пунктом 56.6 статті 56 Податкового кодексу України, у разі, коли контролюючий орган приймає рішення про повне або часткове незадоволення скарги платника податків, такий платник податків має право звернутися протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання рішення про результати розгляду скарги, зі скаргою до контролюючого органу вищого рівня.

Відповідно до пункту 56.8, 56.9, 56.10 статті 56 Податкового кодексу України, контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.

Виходячи з аналізу вищевикладеного суд зазначає, що законодавцем чітко закріплено право платника податків на оскарження рішення податкового органу, прийнятого за результатами розгляду його скарги до суду. Аналогічний припис про можливість оскарження в судовому порядку міститься і в тексті рішення про результат розгляду скарги.

Проте, суд звертає увагу, що конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості.

З урахуванням наведеного та положень частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України слід зазначити, що до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.

Виходячи із положень статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства є рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Із наведених норм права вбачається, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

Проте ці рішення, дія або бездіяльність у будь-якому випадку повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

У свою чергу неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.

Водночас, суд зауважує, що відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб`єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, при цьому, обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

Також, суд звертає увагу, що неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Отже, виходячи з аналізу викладеного вище в сукупності, суд зазначає, що рішення суб`єкта владних повноважень є таким, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, таке рішення прийнято владним суб`єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюване рішення є юридично значимим, тобто таким, що має безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку.

З матеріалів справи судом було встановлено, що рішенням Комісії з питань розгляду скарг № 43209/42246135/2 від 15.09.2022 року; № 48776/42246135/2 від 28.09.2022 року; № 48775/42246135/2 від 28.09.2022 року; № 48774/42246135/2 від 28.09.2022 року; № 48738/42246135/2 від 28.09.2022 року; № 48737/42246135/2 від 28.09.2022 року; № 48803/42246135/2 від 28.09.2022 року; № 48802/42246135/2 від 28.09.2022, скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Настранс» залишені без задоволення, а рішення від 07.07.2022 № 7018704/42246135, 7018705/42246135, 7018706/42246135, 7018708/42246135, 7018707/42246135 7018709/42246135, 7018710/42246135 від 12.07.2022 7037256/42246135 про відмову в реєстрації податкових накладних без змін.

З вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що рішення про результати розгляду скарги, само по собі не має юридичного значення для цілей створення правових наслідків для позивача, оскільки не має безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право шляхом покладення на нього будь-якого обов`язку, а відтак, на переконання суду, оскаржувані позивачем у даній справі рішення комісії з питань розгляду скарг про залишення скарги без задоволення, а рішення про відмову в реєстрації податкових накладних, без змін, не створює будь-яких наслідків та не порушує права та інтереси позивача, на відмінну від рішень про відмову в реєстрації податкових накладних.

Суд звертає увагу, що відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16 (№ К/9901/454/17), вирішуючи спір, «суд повинен пересвідчитись у наявності у особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу, встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Тобто, обов`язковою умовою судового захисту є наявність порушених прав та охоронюваних законом інтересів безпосередньо позивача з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов».

Керуючись встановленими судом обставинами та беручи до уваги викладене вище в сукупності, суд приходить до висновку про те, що рішення Комісії з питань розгляду скарг ДФС України про результати розгляду скарги не є юридично значимим для позивача, оскільки зазначене рішення не має безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов`язку, отже само по собі не породжує для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права та обов`язки.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 29 січня 2019 року у справі № 826/10853/17, від 31 травня 2019 року у справі № 826/1023/16, від 11 червня 2019 року у справі № 826/45/18, від 24 червня 2019 року у справі № 826/11001/15.

Відповідно до приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем обрано невірний спосіб захисту порушеного права, позивачем оскаржено рішення за результатами розгляду скарг щодо рішень про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, натомість рішення про відмову у реєстрації податкової накладної позивачем не оскаржувались.

На підставі вищевикладеного, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані позивачем докази, суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні позовних вимог.

VI. Судові витрати.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати в цьому випадку стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 287, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Жук Р.В.